Тема: Тире між підметом і присудком.
Мета: пояснити правила вживання тире на місці опущеного дієслова-зв’язки в іменному складеному присудку; формувати вміння правильно вживати тире в реченнях з іменним складеним присудком, обгрунтовувати його вживання відповідним правилом, формувати навички правильного інтонування речень з тире; виховувати повагу до влучного слова; розвивати увагу, логічне мислення, емоційну сферу.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: роздавальний матеріал, підручник.

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання.

*Робота біля дошки. Виконання індивідуальних завдань двома-трьома учнями.


Картка 1

Подані речення переписати в такій послідовності: 1) речення з іменним складеним присудком; 2) речення з дієслівним складеним присудком. У записаних реченнях підкреслити граматичні основи.

Я загоїти хочу вам рани. (Олександр Олесь.) Він був романтиком не по літах. (С.Шевченко.) Ми все бажаємо змінити. (В.Симоненко.) До справ земних я був легким, охочим. (М.Сингаївський.) Мій друг заходився знайомити мене із чудним сеньйором. (М.Бажан.) Лукія була вправним оратором, але своєрідним. (І.Сенченко.) Вже мій язик примовкнуть мусить. (Л.Глібов.) Кожна справа свого часу цікава. (Нар.творч.)



Картка 2

Переписати речення, знімаючи риску й уставляючи пропущені літери. Підкреслити граматичні основи. Вказати присудки прості й складені.

Не/зважаюч.. на любов до з..млі, наші пре..ки богині з..млі не знали. Але з..мля завжди вважалася святою. Землю наз..вають прав..дною і Божою. Все, що вона дає, потрібно шанувати. У народній уяві з..мля не/віддільна від води.
Широко відомим є народне побажання: “Будь б..гатий як з..мля, а здоровий як вода”.
З підручника.



Картка 3

Подані речення переписати в такій послідовності: речення з іменним складеним присудком; речення з дієслівним складеним присудком. У записаних реченнях підкреслити граматичні основи.

Бува єдина мить дорожча многих днів. Хліб тобі здасться черствішим без мене. Так я про дощ іще хотів сказати! І серця добротою налиті. Книжка була потерта й поношена. Дерево вміє жити, вміє землю корінням рити.
З творів А.Малишка.

* Попереджувальний диктант. У кожному з речень підкреслити граматичну основу, визначити тип присудка.

І. Я дивлюсь вже на світ з веж своєї держави. Тож мені він ріднішим і ближчим стає. (Н.Поклад.) Брехнею не врятується планета. З цим лиш безчесний може сперечатись. (В.Раєвський.)
ІІ. Дубочок ріс, міцнів щомить. Він прагнув жить. (П.Перебийніс.) Я вільний птах. У мене є свій вирій. (М.Самійленко.) Душа черкнулась виднокраю і стала птахом. (А.Малишко.) Я птахом був колись. Та світ мене зловив, в людину обернув, скропивши потом жнив. (Д.Павличко.) Я друг волелюбної птиці. Вона у нас жайвором зветься. (П.Перебийніс.)

ІІ. Підготовка до сприймання нового матеріалу.

* Прочитати подані в обох колонках речення, визначити в кожному тип присудка. Яке допоміжне слово опущене в реченнях другої колонки? Прочитати речення другої колонки, правильно їх інтонуючи.


Чужий хліб є гіркий.
Трударева хата є усім багата.
Усякий труд є почесний.
Безділля є сумне привілля.

Чужий хліб – гіркий.
Трударева хата – усім багата.
Усякий труд – почесний.
Безділля – сумне привілля.
Народна творчість.


ІІІ. Повідомлення теми і мети уроків. Мотивація навчання.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

* Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 220).

V. Виконання вправ на закріплення вивченого.

* Прочитати речення. Пояснити вживання тире.

І. Знання, мудрість і праця – суть людини. Знання й уміння – запорука розуміння. Учити – розум точити. Освіта – гість, а господар – розум. Книжку читати – розуму набирати. Праця і наука – рідні сестри. Старання – мати пізнання. Терпіння – велике вміння. Уміння – головне спасіння. Чоловік без ремесла – птаха без пір’я. Робота прикраша, а лінощі – іржа. У всьому початок найтрудніший. Надія – чудове снідання, але нікудишня вечеря.
Народна творчість.
ІІ. Чоловік у домі – голова, а жінка – душа. Господиня в домі – покрова усьому. Старий – дерево, син – гілка, онук – листочок. Щастя без розуму – торбина дірява. Майно бідняка – півсіряка. Кінь – то найперший на селі робітник. Мед і гречка – брат і сестра. Язиком вихати – це не ціпом махати. Дурна сила – норовиста кобила. Живіт та головка – ледарська одмовка. Квап – поганий порадник. Помилка – дочка квапа. Остання річ – вовком орати.
Народна творчість.

*Робота з підручником. Виконання вправи 624 (усно).

* Переписати речення, розставляючи розділові знаки (подаємо їх без вилучення знаків).

І. Доля кожного з нас – доля Вкраїни. (М.Самійленко.) Хіба це гріх – любити рідний край? (І.Савич.) В Україні своїй я – творець чи рослина? (Н.Опанасенко.) Я, серденько, не просто штука. Я – степовий козак! (Л.Глібов.) Є боротьба за долю України. Все інше – то велике мискоборство. (Л.Костенко.) Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, мука твоя – єдина, очі твої – одні. (В.Симоненко.) Твій батько був робітником, ти – робітничий син. (М.Бажан.) Яке це щастя – сонця шати угледіть з ночі темноти. (А.Малишко.) Справжня ганьба – це плекати раба. (М.Руденко.) Яке то щастя – свій народ у щасті бачити! (Д.Павличко.)
ІІ. Земля широка. Мудрий в небі Бог. І серце людське – мужнє і велике. (О.Ольжич.) Ми – орачі і сіячі. (І.Драч.) Ми – воїни, не ледарі, не лежні. І наше діло праведне й святе. (Л.Костенко.) Ми – жниварі і хлібодари, скарби берем із чорних скиб. (Ф.Малицький.) Батько і мати – два сонця гарячих, що нам дарують надію й тепло. (В.Крищенко.) Він – селянка, а вона – коваль… Ах, я сплутав, та чи це важливо? (М.Рильський.) Все на світі надзвичайно просто. Форми існування – час і простір. (В.Раєвський.) Я – твій ровесник, пролісок надії. Я – син краси і голубої мрії. (В.Симоненко.) Дні – невтомні, ясні юнаки. Манівці – між зорями стежки. (Д.Павличко.) Я – паросток людського сподівання, народжений добром і для добра. (М.Сингаївський.)
ІІІ. З людьми і біда – півбіди. Одиноке дерево – сирота. Колектив – локомотив, не йди йому супротив. З піснею дружити – в роботі не тужити. Після гіркого солодке – утричі смачніше. Добросовісно робити – безтурботно жити. Прудко ганяти – голову ламати. Не все біле – сніг, не кожна пампушка – пиріг.
Народна творчість.
* Попереджувальний диктант.

І. Єдина стеля мистецтва – правда. (Л.Костенко.) Боротись з серцем – теж відвага. (М.Стельмах.) Життя без книги – хата без вікна, тюрма глуха і темна, мов труна. (Д.Павличко.) О, вічні книги, сестри білочолі! Життя без вас – розруха світова. Ви - колос наш у росяному полі. Ви - пам’яті нескошена трава. (П.Перебийніс.) Страждання – то мотор життя, без нього зледачіють люди. (М.Руденко.) Хвилина смутку – це звичайне діло. (Д.Павличко.) Межа між генієм й бездарністю – талант. (І.Драч.) Талант – дитина правди й непокори. (Д.Павличко.) Голод – ознака, що буде обід. Холод теплу простеляє слід. (А.Малишко.)
ІІ. Життя – се дві противні сили, що між собою в бій вступили. Одна з них – велетень-гнобитель, а друга – геній-визволитель. (М.Вороний.) Наша зустріч єдина була. (М.Рильський.) Вік прожити – не ниву пройти гомінливу, ну, а ти вже із нами пройди тую ниву! (А.Малишко.) Добро і лихо – світло й темнота. (Д.Павличко.) У любові горе – вже не горе, а біда із другом – не біда. (А.Малишко.) Яке це щастя – бути молодим! Яке це щастя – мчати на коні. (В.Сосюра.) Любити землю тихо і сердечно – мій перший і останній заповіт. (М.Сингаївський.) Мовчати вміє ніч. Вона німа. А день говорить мовами всіма. (Д.Павличко.) Світ увесь для мене – невід золотий. (М.Рильський.) Розбите золото – скрізь золото воно, а череп’яна чвань – довіку череп’яна. (Л.Глібов.)

* Пояснювальний диктант.

І. І сад, і гай, і пісня солов’я – дорогоцінна спадщина моя. (Д.Луценко.) Чарівний келих пишної краси – луги, ліси! (П.Воронько.) Степи – розорані вкраїнські океани. А дух чорнозему – дурманний, в’язкий та густий. (Є.Гуцало.) Космічний світ – багатолюдний дім. Той дім – доволі таємнича штука. (М.Руденко.) Не дай землі кришитись і колотись, і розсипатись на безплідний пил! Єдиний невсихаючий колодязь – твоя, людино, мудромірність сил. (М.Чхан.) І ця тверда земля довкола у борознах щедрот і мук – моя з дитинства мудра школа і академія наук. Старий окоп – землі набряклий шрам. (Д.Луценко.)
ІІ. Ліс – не місто, тут свої проблеми. (М.Гурець.) Зимовий ліс прозорий, мов руїна. (Д.Павличко.) Вітри осінні – пси проголоднілі. (Д.Павличко.) Руки вітру старого – натруджені, зболені. (Є.Гуцало.) Я – небо. Я – полотнище віків. То від моїх розрядів і струмків ростуть землі зелені заповіти. (А.Малишко.) А життя – це люди і усе кругом, і пісні пташині за моїм вікном, і свистки далекі бистрих поїздів, гуркоти заводів, шепоти гаїв. (В.Сосюра.) Пшениця – руса. Жито – темно-русе. Вода у річці грає, наче гуслі. (Є.Гуцало.)

* Прочитати записані на дошці (спроектовані через кодоскоп) речення. Пояснити вживання і невживання тире.

Я зроду скіф. Я – правнук Бористена. (Д.Павличко.) Зроду-звіку я син України. (П.Перебийніс.) Вкраїни я громадянин. (Б.Дегтярьов.) Ми всі брати по крові, по Дніпру. (П.Перебийніс.) А я не раб, не хитрий служка, чия натура, як подушка. (Д.Павличко.) В нас на Україні душа і пісня споконвік жива. (М.Сингаївський.) І хатніх вогників летючих рій тобі рідніш рекламних веремій. (А.Малишко.)

* Диктант з коментуванням.

І. То неповторні Вічності уроки - Русь Київська і Запорозька Січ. (Д.Білоус.) Земля батьків – твоя опора. (П.Перебийніс.) А мелодія рідної мови – найміцніша опора в житті. (В.Раєвський.) Квітни, мово, зірницями слова! Я – листок у твоєму саду. (П.Перебийніс.) І наш блакитно-жовтий стяг - катам пересторога. В ярмо немає вороття, лиш смерть чи перемога! (М.Самійленко.) Мор, голод і війна – то страшні людоїди. А ще страшніші – злі сусіди. (Л.Боровиковський.) Тарас Шевченко – дух мій незгасимий. Іван Франко – моя незламна сила, а Леся – то краса моя жива. (П.Перебийніс.) Шароварність українського мистецтва - найкращий внесок у розбудову малоросійства. (Р.Доценко.) А пісня – то не забавка пуста. Пісня й кобза – життя всього ноша. (А.Малишко.) Не чіпляйтеся з розмовою, от співати – інша річ. (М.Рильський.) Малороси рясні, вам би гроші й пісні, ваші душі, проте, і брудні, і пісні. (М.Гриценко.) І сказали товариші: “Хліб без пісні – життя без душі”. (А.Малишко.)
ІІ. Для мене людина – найвища краса. (М.Сингаївський.) А кажуть, що людина – цар природи. (П.Перебийніс.) Мистецтво є труд. Геній – наслідок праці. Художник повинен творити в труді. Життя – не фарбований ліс декорацій, а пралісу хащі гінкі й молоді. (Л.Первомайський.) Мадонну малювать – це не писати строфи. А очі – річ тонка, далеко не проста. (А.Малишко.) Поезія – то сплави цвіту й болю вразливої і чуйної душі. (Д.Луценко.) Душа поета – ніжна терпелиха та себе не може вберегти. (М.Сингаївський.) Поезія - це діло совісне, не грайся нею безпричинно. (А.Малишко.) А душа – неприв’язаний човен. (М.Сингаївський.)

Словник. Малоросійство - рабська психологія меншовартості усього українського.

V. Підбиття підсумків уроку.

VІ. Домашнє завдання. П. 24, вправа 623.