Тема: Прикладка як різновид означення. Написання непоширених прикладок через дефіс; прикладки, що беруться в лапки. Контрольне аудіювання.
Мета: дати поняття про прикладку як різновид означення, формувати вміння розрізняти прикладку й означуване нею слово, правильно записувати прикладки-загальні та власні назви, обгрунтовуючи вживання і невживання тире або лапок відповідними правилами; розвивати увагу, пам’ять, логічне мислення.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: роздавальний матеріал, підручник.

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання.

*Робота біля дошки. Виконання індивідуальних завдань двома-трьома учнями.


Картка 1

Переписати речення, підкреслити в кожному граматичну основу. З’ясувати, яким членом речення є неозначена форма дієслова.

Князь наказав збирати рать. (О.Ольжич.) Князь Святослав спочити повелів. (О.Омельченко.) За правду, сину, будь готовим своєю кров’ю розписатись. (П.Перебийніс.) І праця кличе вас, як мати, орати, сіяти, косить, тесать, копати, будувати! (М.Рильський.) Я не встиг ще на світ надивиться. (М.Сингаївський.) І горлиці летять мене зустріти зблизька. (А.Малишко.) Літнього ранку з рідної хати вийдеш у світі долі шукати. (В.Раєвський.)



Картка 2

Переписати, вставивши пропущені букви та знявши риску. В кожному реченні підкреслити граматичну основу. З’ясувати, яким членом речення є неозначена форма дієслова.

Обридла дневі суєта людськая, спустився він спочити в т..мноті. (Л.Глібов.) Усякий клопіт голови морочить, а серце відпочить ні/як не/хоче. (М.Рильський.) Ходити вчився я у полі. (П.Перебийніс.) А соняшники вийшли на городи і до ставка вм..ватися біжать. (М.Сингаївський). От як над/вечір сонечко сх..лилось, мій Влас полуднувати сів. (Л.Глібов.)


Картка 3

Переписати речення, підкреслити в кожному всі члени речення. Вказати означення узгоджені й неузгоджені.

І пахне хлібом батьківський поріг. Радію я, коли знаходжу слово із пахощами й кольором. Тарас у бронзі думи снить пророчі. Наснились нам зорі вночі над Дніпром. Упіймалась риба-щука, мабуть, метрів з півтора.
З творів А.Малишка.


ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

* Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 233).

ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

* Прочитати. Вказати прикладки та означувані слова. На що вказує кожна прикладка? Які з прикладок є власними назвами?

Чоловік на селі жив Тимоха, і була в нього жінка Солоха. (Б.Грінченко.) Збудилась Анна-королева і стала при вузькім вікні. (Д.Павличко.) Принцесо Анно, вже готова ванна! (І.Драч.) Сніговик Морквяний ніс вгору віника підніс і питає: “Перехожі, чом на мене ви не схожі?” (О.Сенатович.) У бригадира Сави слова ласкаві, та думки лукаві. Не боюся лева з міста Могилева. (Нар.творч.) Чи знаєте ви річеньку Мурашку? Цю річеньку знайти на карті важко. (П.Перебийніс.) Летіть, птахи, не журіться, в Дунай-річку задивіться. (П.Усенко.) Там, де колгоспи “Україна” й “Праця”, буля зупинки явір шелестить. (О.Довгий.)

* Робота з підручником. Виконання вправи 654 (усно).

V. Вивчення нового матеріалу.

* Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 234)

* Прочитати. Вказати прикладки й означувані ними слова. Пояснити вживання і невживання дефіса.

І. Вистраждану пісню солов’їну я беріг, як неньку Україну. (Д.Луценко.) Живу тобою, Україно-мати, з твоїми ворогами не в ладу. (А.Бортняк.) Край Чорногорівки-села текла мого дитинства річка. (В.Сосюра.) Гей, ростіть, берези! Гей, ростіть, тополі, де село Сеньківка над рікою в полі. (О.Довгий.) На Савур-могилі тиша руки заломила. (Б.Олійник.) Був на селі вівчар Тарас, він панових овечок пас. Гусятник-хлопець заганяв од берега гусей додому. (Л.Глібов.) Могутній лайнер “Україна” чумацьким шляхом з-за Дніпра легенько лине, мов пір’їна. (П.Воронько.) А дим гіганта корабля повзе за обрії похилі. (П.Перебийніс.)
ІІ. Згадки, згадки течуть лазурною рікою, подібні до Дніпра-ріки. (В.Сосюра.) А долі сивий наш козак Дніпро з лугами виграває. (Т.Шевченко.) Наче грім, веде надія до Славутича-ріки. (А.Малишко.) І так схотілось до Дніпра-Славути! (П.Тичина.) Який же ти принадний, красень Київ! (Д.Луценко.) З вікон і стін школи вихопилася хвилями смутку всім знайома пісня “Стоїть гора високая”. (М.Стельмах.) Який я дідусь? Я солдат-ветеран, на тілі рубці чотирнадцяти ран. (П.Воронько.) І слухняні велетні машини, як слони, покірні малюкам. (М.Рильський.) А недбальці хлопчаки рвуть книжки, мов ті вовки. (О.Пархоменко.)

*Пояснення вчителя.

Через дефіс пишуться іменники з непоширеною прикладкою (напр.: Забуяли молодії думи-мрії. (М.Вороний.) Довічна мудрість матері-природи. (Д.Луценко.) І мерехтить росина-бубонець. (Є.Гуцало.)
Дефіс не ставиться:
якщо прикладка стоїть перед означуватим словом і своїм значенням близька до прикметника: красуня дівчина, богатир юнак але дівчина-красуня, юнак-богатир;
якщо прикладка, що стоїть після означуваного слова. є іменником-власною назвою: ріка Дніпро, гора Говерла але Дніпро-ріка, Говерла-гора;
якщо означуване слово й прикладка становлять родове й видове поняття: квітка троянда, риба щука але троянда-квітка, щука-риба;
між словами типу добродій, пан, громадянин і наступним іменником-власною назвою: пан Богдан, добродій Бондаренко.
Складні сполучення, що називають рослини, пишуться через дефіс (напр.: Розмай-трава усохла з пожару чи з розлуки. (А.Малишко.) Приворотний напій хай мені б помогли наварити нечуй-вітер на луках і синя волошка в полях. (Є.Гуцало.) Тільки сонечко пригріло, мати-й-мачуха з’явилась. (В.Паронова.)

VІ. Виконання вправ на закріплення вивченого.

* Попереджувальний диктант.

У полум’ї смарагдових вулканів верхів’я кленів і дубів-титанів. (Д.Луценко.) В горах вили, як вовки, хуги та хуртечі. Снігу велетням дубам нанесло по плечі. (Д.Павличко.) Дуби-філософи руками благословляють даль і нас. (М.Стельмах.) Тільки ніч вигойдувала зорі у підніжжі скелі Кічкіне. (О.Довгий.) Чаклунка ніч зорю знаходить в осіннім полі, в борозні. (М.Сингаївський.) Зросли в артілі “Січ” сади. А спробуй ти за день сходи! (М.Нагнибіда.) Десь у веселому краю зійшлися у гаю ведмідь товстий і волохатий, весвітній пасічник-ласун, завзятий Цап-стрибун і телепень Осел вухатий. (Л.Глібов.) Подай-но лапу, задавако Лорде! Я, бач, людина, це тобі не жарт! (М.Рильський.)

* Переписати. Пояснити написання прикладки через дефіс і окремо.

Кажуть в народі правдиві слова: “Хліб-годувальник – всьому голова!” (Л.Компанієць.) Владико-хліб! Воістину владика усіх і континентів, і держав, у тебе сила й влада превелика... Підносив дід-мудрець на таці дари землі й людської праці. (Д.Луценко.) Виходить на вічну дорогу мати: “Ой сини-соколята, звідкіль виглядати?” (А.Малишко.) Дід грузин мене, спасибі, перевіз на другий берег. (В.Щвець.) В селі будує хату дід-чабан, коли в долині осіда туман. (О.Довгий.) А дід вітряк з-під сивого крила у мливі теплім висивсь в одиночку. (А.Малишко.) А по морю йдуть баркаси, обважнілі від улову. Молодий рибалка-красень в пісні славить чорноброву. (М.Нагнибіда.) Скажи нам, дівчино-краса, чого печалиш зір? (А.Малишко.)

*Вибірковий диктант. Виписати прикладки разом із означуваними словами.

І. Дзвони й кобзи, дзвоніть, дзвоніть! Добрий день, Україно-мати! (М.Самійленко.) Мати Україно, сонце чорнобриве, уклоняюсь піснею тобі. (П.Перебийніс.) Земле Вітчизно, на те не ріс, щоб в рідній хаті наругу зніс. (П.Усенко.) Шабля-нещадимиця, Богданова жона, що вона розказує, проказує вона? О шабле-полонянко, нам волю спороди! Куди ж ти мчиш, куди? (І.Драч.) А вже метнули в битву козаки, і дико скрикнув ординець-татарин, сповзаючи з високої луки. (А.Малишко.) Гетьман, застогнавши, сідає на білого змія-коня і лине назад до порогів крізь води й ліси навмання. (М.Старицький.) Веде ватагу Залізняк Максим, його чекає Гонта-побратим. (А.Малишко.)
ІІ. Де ж ви тепер, товариші-братове? Чи привітала доля вас в житті? (М.Старицький.) Ой нема на рідний берег броду-переходу, не знайти до роду броду через бистру воду. (П.Куліш.) Я на голос батьків з діда-прадіда йду, розділяючи з ними і славу й біду. (М.Сингаївський.) Одлітайте, хмари, за моря, моря, хай на землю зійде райдуга-зоря, щоб води напитись із Дніпра-ріки, щоб звелись під сонцем знову колоски! (В.Сосюра.) Був на селі козак Кирило Яловець, хазяйство добре мав і повний гаманець. (Л.Глібов.) А поруч жив сусіда-завидюх. (Б.Олійник.) Сусідів-хижаків знущання відбито і розбито вкрай. Ну, словом, був собі невдаха чоловік. (М.Рильський.) Виростали у Настасі-удовиці двоє хлопчиків на хлібі і водиці. (П.Перебийніс.) А сирітка безталанна – красна дівчина Оксана. (Н.Забіла.) Одарка-няня, що колись мене маленьким доглядала, мені, тихенько сміючись, цю саму загадку сказала. (Л.Глібов.)

* Пояснювальний диктант.

І. З урочищ тихих та узвиш біжить лугами річка Здвиж. (М.Сіренко.) В Москві-ріці будови відбивались, як трепетне видіння несказанне. (М.Рильський.) Цілує квітки миле сонечко жовтогаряче, і річка Ірпінь з небуття воскресає неначе. (С.Литвин.) Там, де долина Арарат, живе мій друг, живе мій брат. (В.Швець.) Широкі в Чехії дороги, тугі й міцні, як полотно. Ми їхали до міста Брно. (Т.Масенко.)
ІІ. Борвій-буран схопив дерева в бран, з князів-дубів зірвав іржаві зорі. (І.Драч.) Гойдає тихо віти в лісосмугах веселий розбишака-вітерець. (О.Довгий.) Замовкли давно журавлі, і сонця любов охолола до нашої нені-землі. (В.Сосюра.) І не старіють птиці солов’ї! (А.Малишко.) Чую чудо-солов’я. (П.Перебийніс.) Вже пташата ластів’ята бавляться в моїх долонях. (І.Драч.) На подвір’ї у бабусі красень півень, кури, гуси. (В.Паронова.) Нікчему півня шукай, де росте курай. (Нар.творч.) Мухтар-собака розумний був, нікого не підпустить. (І.Сенченко.) Мама ведмедиця мовила сину: “Ти зоставайся, а я по малину”. (О.Пархоменко.) Лев-дідуган на світі довго жив, багато лиха наробив. (Л.Глібов.) Дядько дощ стоїть над лісом, неба велетень сяга. Він сміється, мов залізом дудонить: “Га-га! Га-га!” (Д.Павличко.)

* Переписати прислів’я, на місці крапок уставляючи прикладку.

Хто ...-землю доглядатиме, ніколи не голодуватиме. У найдовшого дня теж є син-... . Ніч-... не дасть погибати. Щука-... в морі грає, а й та собі пару має!
Народна творчість.
Для довідок. Матір. Вечір. Мати. Риба.

* Диктант з коментуванням.

І. Хай серце порадіє й пощемить за кожний кущик матері-природи. (Д.Луценко.) Гілки й дуба зрізані снарядом, і кожен сук стирчить, немов культя. Дуб-інвалід стоїть із кленом рядом, клен-підліток лиш розпочав життя. І над ним схилився друг-світанок, за світанком вийшов день-юнак. І дівчатко вибігло на ганок напувать теля чи просто так. (П.Воронько.) Вдяг ясень-князь кирею золоту, а дика ружа буйнії корали. (Леся Українка.) Вітри-заброди палять синій гай, плюндрують небо, розкрадають зорі. (Є.Гуцало.)
ІІ. О ранку-самоцвіте, о краю рідний мій! (М.Самійленко.) Зорі-очі, очі-зорі тут і там. (М.Вороний.) У небесах схоластики не видно мислі-ластівки, не видно думки-блискавки, що бігає навискоки. (Д.Павличко.) Кінь-пенсіонер замріявся про половецьку гриву, обмиту в росах. (А.Малишко.) Ниточку між нами слово-човник тягне, мріяти в цю пору серце моє прагне. (Д.Павличко.) Не все вмістить зумів рядок-прокруст. (Є.Гуцало.) А у серці з туги-муки завелись мені гадюки. (М.Старицький.) Може, то відьма-гарячка спогади й мрії зібрала? (Леся Українка.)
ІІІ. Живи, душе-дитя, живи! Радій, вітаючи все суще! (М.Самійленко.) Чаклунка ніч зорю поклала в долоню сонному хлопчиську. (М.Сингаївський.) Рута-м’ята братерства виростає по плечі самоповаги. (І.Драч.) Осінь ходить на милицях, дзвонить медалями, а вдовиця-шипшина палає коралями. Все курятся, все димують сніговійниці-тополі. (Є.Гуцало.) В безсмертя візьмемо з собою євшан-зілля гіркого із наших вкраїнських степів. (Є.Гуцало.) Та біла зима під зимовим наркозом женьшенем калини врятує мене. (І.Драч..)

Словник. Схоластика - суха, мертва наука, буквоїдство.

* Навчальний диктант.

І. Гербери-квіти звідкілясь привозять, гербери-квіти сонячно горять. Гербери-квіти урочисто носять. Мені гербер не треба дарувать! І не тому, що жовті – на розлуку, що виросли не з рідної землі. А лиш тому, що відсахнуться руки, відчувши дріт при ніжному стеблі. (Г.Чубач; 40 сл.)
ІІ. Знов на стежку повен колос хилиться все нижче. Уклонюсь тобі я в пояс, матінко-пшенице. Під половою-лускою на твоєму полі шелестіли колискову зерна білочолі. І дзвеніла ти стодзвонно диво-колосками. Град лупив тебе з розгону, зливи полоскали. Як навіки я спочину, з грудкою землиці киньте, люди, хоч зернину рідної пшениці. Хай троянди не тривожать вічної оселі. Хай заграє над травою колос мій веселий. (П.Перебийніс; 64 сл.)
ІІІ. Якось один самотній бусел полюбив чужу буслиху. От тільки бусел-чоловік полетить кудись із гнізда, коханець уже й спускається до буслихи. І відбив-таки він її, забрав з гнізда, полетіли вони жити на нове місце до лісу.
А через день, коли бусел-коханець прилетів на луг, його великим колом оточило пташине товариство й щось почало вичитувати клекотом. Шарпнувся він в один бік, в другий, але навкруги стояли похмурі птахи-чорнокрильці. І притихнув він, знітився, а товариство творить свій суд. А коли затихла буслина мова, підвів опущену голову, важко підняв крила, тріпнув ними й самотньо піднявся угору. Злетів у високость і враз, згорнувши крила, поменшав та й каменем полетів донизу. Ні один чорнокрилець навіть не опустився на той луг, переманена буслиха не прилетіла. Так навіть птахи розбираються, як треба вірність берегти. І це не казка-байка, не вигадка, а правда. (За М.Стельмахом; 138 сл.)

ІV. Підбиття підсумків уроку.

V. Домашнє завдання. П.25, вправа 660.