О. Довженко «Зачарована Десна». Опис вражень малого Сашка

Мета:  продовжити роботу над опрацюванням змісту твору О. Дов­женка «Зачарована Десна», з'ясувати поєднання у творі ре­ального й уявного, знаходити в тексті описи вражень хлоп­чика про довкілля (хмари, небо, птахи), коментувати їх; охарактеризувати головного героя твору; розвивати куль­туру зв'язного мовлення, пам'ять, логічне мислення; вмін­ня співставляти, порівнювати, робити висновки, грамотно висловлювати свої думки, почуття, спостереження; форму­вати кругозір, світогляд; виховувати любов до рідного краю, краси природи, повагу до батьків, творчості О. Довженка; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці. тип уроку: комбінований.

Обладнання: картини із зображенням рідної природи, бібліотечка тво­рів письменника, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Хід УРОКУ

Організаційний момент

Актуалізація опорних знань

Бесіди за питаннями:

Що вам відомо про казку як літературний жанр, її особливості?

Чого вчать нас казки?

З якою метою у творах художньої літератури письменники згадують казкових героїв, події?

Який художній засіб використав О. Довженко у назві свого автобіо­графічного твору?

Через що таким важливим у багатьох художніх творах є вирішення питання взаємозв'язку людини і природи?

Чи спостерігаєте ви за навколишнім світом? Які ваші враження від цього?

Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

Основний зміст уроку

В людських серцях незаймані глибини своїм він серцем глибоко проник — співець краси, природи і людини, душі людської дивний чарівник.

І. Гончаренко

Я завжди думав і думаю, що без гарячої любові до природи людина не може бути митцем.

Та й не тільки митцем.

О. Довженко

Щасливий я, що народився на твоєму березі...

О. Довженко

1. Вступне слово вчителя

О. Довженко від природи мав високорозвинене, витончене естетичне почуття, глибоко розумів суть і значення зовнішньої, тілесної і внутріш­ньої, душевної краси людини та краси і величі рідної землі. Це дорого­цінне почуття і розуміння він успадкував од своїх батьків, од народу, а по­тім розвинув, удосконалив його у процесі навчання, переважно шляхом самоосвіти, на основі творчої практики, напруженої творчої діяльності.

Він мав незвичайну здібність спостерігати, ясно бачити, сприймати і фіксувати в пам'яті розмаїті естетичні явища життя.

2. Опрацювання образу Єашка

2.1. Сашко — головний герой кіноповісті.

Збагачений чималим життєвим і творчим досвідом, шістдесятиріч­ний письменник показує життя дореволюційного українського села і його людей так, як їх сприймав колись малий Сашко. Довженко ніби дивиться на них очима наївного хлопця, характеризує і оцінює їх, вира­жає естетичне ставлення до них з позиції розумної дитини. Проте пись­менник, людина старшого віку, бачить не тільки те, чого Сашко не помі­чав, не брав до уваги. Погляди автора, його життєва позиція інші, вони відбивають вищий рівень суспільно-політичної та естетичної свідомос­ті порівняно зі свідомістю Сашка. Автор-оповідач кіноповісті дивиться на своїх героїв і на самого Сашка з почуттям замилування і здивуван­ня, з теплим усміхом, помічаючи не тільки все гарне, прекрасне в них, а й їх вади, недосконалості їхніх натур. Тому з таким сердечним гумо­ром письменник згадує про те, як Сашко смакував усякими ласощами на городі, повиривав зовсім молоду, дрібненьку морковицю, як малий грішник злякався страхітливих прабабиних прокльонів і каявся в грі­хах, як він прагнув зменшити свій гріх, творячи добрі діла, вшановуючи старших людей, аж поки дід Захарко не вилаяв і не прогнав його геть. Цікавими і радісними видавалися Сашкові всякі події родинного жит­тя — і народження в матері маленької дитини, і смерть прабаби, і кле­пання коси та виїзд на сінокіс. А які чудові й дивовижні сни народжу­вались у Сашковій душі і вдома, й на сіножаті, які образи витворювала його багатюща уява.

Пізнання світу для малого хлопчика забарвлене поезією відкриття, поезією новизни, поезією мрії, кращими традиціями народної творчос­ті, втіленої в образі яблукатого коня.

Згадаймо хоч би сцену, в якій малий шибеник, лежачи в дідівсько­му човні, пригадує різні приємні й неприємні речі: «...Неприємно, коли баба кляне або коли довго йде дощ і не вщухає... Неприємно в одній руці нести велике відро чи полоть і пасинкувати тютюн. Неприємно, як бать­ко приходить додому п'яний і б'ється з дідом, з матір'ю або б'є посуд. Неприємно ходить босому по стерні».

Як бачимо, все неприємне пов'язане в хлопця зі світом злиднів і страждань. І тут же, ніби на протиставлення цьому світові, письменник

малює ідилічні картини сільського життя, осяяні романтикою дитячого світосприйняття: «...Приємно обнімати лоша... Приємно бродити по теп­лих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками, скаламутив­ши воду або дивитись, як тягнуть волока. Приємно знайти в траві пта­шине кубло. Приємно їсти паску і крашанки ...Приємно спати в човні, в житі, просі, в ячмені, у всякому насінні на печі» і т. ін.

План характеристики образу Сашка.

Оповідач у «Зачарованій Десні» — сам письменник, який виступає і як автор, і як герой твору — маленький Сашко.

Пізнання світу Сашком:

любов до тварин, природи, музики, співів. («Коли б спитав мене хто- небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав, що більш за все я любив слухати клепання коси... Високий, чистий дзвін коси передвіщав мені радість і втіху...»; «Любив пташиний щебет у саду і в полі. Ластівок любив у клуні, дер­качів — у лузі. Любив плескіт води весняної»; «...Любив співи дівочі, колядки, щедрівки, веснянки, обжинки...»)

приємне і неприємне в розумінні хлопця;

повага до батьків, людей похилого віку;

ставлення до народних свят, прикмет, обрядів, вірувань.

Риси характеру хлопця:

допитливий;

добрий;

чесний;

уважний;

чуйний;

спостережливий;

здатний до фантазування;

щирий.

Майстерність Довженка-письменника.

Обговорення образу Сашка за питаннями:

Яким ви уявляєте собі малого хлопця?

Як Сашко ставився до своєї родини?

У чому був перший гріх Сашка? Чим він хотів його виправдати?

Чим пояснити те, що Сашкові все було доволі цікавим?

Що цікавого дізнався Сашко, перебуваючи на косовиці?

Чим саме чарувала Десна малого хлопця? («А на Десні краса! Лози, висип, кручі, ліс — все блищить і сяє на сонці. Стрибаю з кручі в пісок до Десни, миюся, п'ю воду. Вона ласкава, солодка...»)

Чому розмова коней схвилювала Сашка? Що про це свідчить?

Як Сашко сприйняв вперше вчителя? Чи потрапив він до школи? Чому?

Чи виправдалися слова вчителя по відношенню до Сашка?

Чому, на ваш погляд, О. Довженко написав цей автобіографічний твір?

3. Реалії життя та уяви Сашка

Романтизм дитячого світу Сашка.

Не оминаючи страждань від нестатків, прабабиних прокльонів і бі­йок, Довженко романтизує дитячий світ Сашка, «ловкого хлопчика, свя­тої душечки». Були в тому світі гіркі прикрощі і неприємності, але були й справжні дива: втаємничене слухання незрозумілої книги, поява лева на березі ріки, розмова коней і «ворони, що завідувала погодою». На­слухавшись колядок, малий Сашко обнімає уві сні свого яблукатого коня, не схожого на реальних шершавих конячинок. Він дає собі сло­во «ніколи не продавати його ні за які скарби». Це кінь — мрія, право людини на гарну фантазію. «Так і не продав я його по цей день, — мір­кує Олександр Петрович. — Ой, коню, не продам я тебе! Як би часом не було мені трудно... »

Бесіда за питаннями:

З якою метою письменник уводить у твір уявне? Що саме?

Як цей твір пов'язаний з усною народною творчістю?

Що означає воронячий крик? («Вона бездоганно вгадувала наближен­ня дощу чи грому ще при безхмарному ясному небі»)

Чому ворону у творі названо «божою птицею»?

Звідкіль, за уявою хлопця, на березі Десни з'явився лев? («Коли тра­пилась аварія поїзда під Бахмачем і клітка мандрівного звіринця пола­малась, виплигнув він на волю»)

Як же склалася подальша доля лева? (І десь коло Спаського вбили його стражники»)

Що вам відомо про колядки як жанр усної народної творчості? Яких колядок наспівали дівчата Сашкові?

Який кінь привидівся Сашкові? («А кінь у яблуках, шия крута, черво­на стрічка в гриві, одспівує мені на вухо...»)

Чому автор відмовляється продати цього коня за будь-яких обста­вин? («Ой коню, коню, не продав я тебе. Як би часом не було мені труд­но, як турки й татарва не обступали на торгу мене, не розлучуся з то­бою ні за яку ціну»)

Як же хлопчик сприймає довкілля (хмари, небо, птахи)? (Чого тіль­ки не бачив я на самому лише небі!Хмарний світ був переповнений ве­летнями і пророками. Велетні і пророки невпинно змагались у битвах, і дитяча душа моя не приймала їх, впадаючи в смуток...; ...Я пливу за водою, і світ пливе наді мною, пливуть хмари весняні — весело зма­гаються в небі, попід хмарами лине перелітне птаство — качки, чайки, журавлі. Летять чорногузи, як чоловіки у сні...)

За що ж так хлопець полюбив Десну? Чому вона для нього є зачаро­ваною?

4. план твору О. Довженка «Зачарована Десна»

Хата, город, погрібник.

Дід Семен любить сонце.

Розповіді діда Семена.

Кашель діда.

Сашко на городі у моркві. Шкода.

Прабаба Марусина. Її вічні прокльони.

Опис хати. Картина божого суду.

Сприймання картини хлопцем.

«Покаяння» хлопця.

Сашко у дідовій шапці ісповідує свої «гріхи».

Спогади письменника про свого батька, матір, їх сварки, бійки.

Смерть старших братів: Лавріна, Сергія, Василя, Івана.

Портрет батька.

Смерть прабаби Марусини. Радість Сашка.

Старці.

Ставлення батька до старців.

Весна. Повінь. Село. Загребелля плаває у воді.

Паска. «Парахвія» освячує паски.

Спогади про своє село, що згоріло у війну.

Косовиця. Сашко на Десні.

Бійки на косовищі.

«Ворона фамільна» передбачає погоду.

Качка з каченятами.

Лев на березі Десни.

Коні Мурай і Тягнибіда.

До школи. Учитель Леонтій Созонович Опанасенко.

Ставлення письменника до свого минулого, вдячність цьому мину­лому.

Гімн «незайманій дівиці Десні».

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Опрацювання тестових завдань

Починаючи твір, О. Довженко захоплюється:

а) красою річки Десни; б) конем, що випасався неподалік від лісу; в) добробутом власної городини.

Кому з героїв твору належать слова: «Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проїзростало»?

а) Бабусі; б) матері; в) батьку.

Діти боялися лазити у кущах бузини і ще якихось невідомих рослин, бо: а) вважали їх отруйними; б) там водилися гадюки;

в) у них можна було заблукати.

Дід Сашка був схожий:

а) на гетьмана; б) Бога; в) Тараса Бульбу.

У минулому дід Семен:

а) козак; б) чумак; в) кріпак.

Мати Сашкова не любила діда Семена, бо:

а)         вважала його за чорнокнижника;

б)        у нього був складний характер; в) любив багато випивати.

Про кого автор зазначає, що він був «добрий дух лугу і риби»? а) Про батька Сашка; б) діда Семена; в) Сашка.

Який художній засіб використано О. Довженком у рядку: «...брав їх з води прямо руками, як китайський фокусник»?

а) Метафору; б) епітет; в) порівняння.

Найбільше дід любив:

а) молитися Богу; б) співати народні пісні;

в)        лежати на погребі під сонцем. 10. Старі люди по дідовому кашлю:

а)         дізнавалися про його місце знаходження;

б)        про врожай цього літа; в) вгадували погоду.