План конспект 8 клас Осип Назарук. «Роксоляна». Події історичної доби ХVІ ст
Додав: admin
Коментарів: 2
Додано: 9-03-2013, 09:42

8 клас

Осип Назарук. «Роксоляна». Події історичної доби ХVІ ст

Мета: ознайомити школярів із життєвим і творчим шляхом О. Назарука; дослідити, як події історичної доби XVI ст. зображені в його програмовій повісті «Роксоляна»; осмислити різницю створення у творі історичних фактів та художнього вимислу; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, спостережливість, пам’ять; вміння узагальнювати, робити висновки; виразно читати та переказувати сюжет повісті; формувати кругозір; світогляд школярів; виховувати почуття пошани до творчості О. Назарука, національну свідомість у школярів.

 

 Тип уроку: засвоєння нових знань

 Обладнання: портрет О. Назарука, міні-виставка його художніх творів, ілюстрація «Роксоляна» невідомого художника; дидактичний матеріал (тестові завдання)

ХІД УРОКУ

I.                   Організаційний момент

II.                 Перевірка домашнього завдання

Прослуховування домашніх творів на задану тему.

III. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями

 - Яким чином історичні події, факти знайшли своє зображення у творах художньої літератури? Наведіть приклади.

 - У чому полягає різниця між історичними фактами та художнім вимислом?

 - Які джерела сприяли митцям слова для написання історичних творів?

 - Із чим пов’язано висловлювання О. Довженка: «Без минулого немає майбутнього»?

 - Що ви дізналися з історії про Османську імперію XVI ст.?

 - Чи полюбляєте ви історичні твори? Відповідь вмотивуйте.

 - Для чого письменники зверталися у своїх творах до минувшини?

 IV. Оголошення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

— Під час вивчення усної народної творчості ми читали думу «Маруся Богуславка», в якій розповідається про вродливу полонянку з України Марусю, яку придбав на невільничому ринку в Кафі знатний вельможа, після чого вона прийняла мусульманство і стала його дружиною, але на короткий термін, бо випустила на волю 700 козаків, за що була скарана смертю.

«...Про велику українку, що сяяла умом і веселістю, безоглядністю й милосердям, кров'ю і перлами», як висловився про Роксолану автор історичної повісті Осип Назарук, ми будемо вести мову на уроці сьогодні.

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

 1. Вступне слово вчителя

 Історія України захоплює кожного своїми подіями і напівказковими героями, народ напрочуд оригінальний, земля прекрасна. Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина не раз переживала дні сили і слави, мала справді легендарних героїв, мужньо переносила найважчі випробовування, коли гинули не сотні та тисячі, а мільйони її дочок і синів. І потім відроджувалась, виростала з пожарищ і руїн, виховувала нові покоління закоханих у рідну землю лицарів правди і волі. Ми можемо втішатися та гордитись, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів. Сьогодні ми розпочнемо знайомство з історичним твором О. Назарука «Роксоляна», у якому зображуються події XVI століття — розквіт Османської імперії за рахунок поневолення не тільки українців, а й багатьох держав світу.

 2. Життєвий і творчий шлях Осипа Назарука (матеріал для вчителя)

 ОСИП НАЗАРУК (31 серпня 1883 року — 31 березня 1940 року)

Осип Назарук народився 31 серпня 1883 р. в Бучачі (за іншими даними в селі Язловець) в родині кушніра (гробівець батьків знаходиться біля церкви Св. Михайла (див. Архітектурні пам'ятки Бучача) на Нагірянці - тепер частині Бучача). Навчався в Бучацькій і Золочівській гімназіях, голова таємного драгоманівського гуртка в 1900 р. За пропаганду соціалізму Осипа відрахували з Бучацької гімназії із забороною складати матуру (іспит на атестат зрілості) в Галичині.Вивчав право у Львівському університеті, під час хліборобського страйку в Бучаччині 1902 р. разом з адвокатом в Монастириськах А.Мозлером на сторінках газети «Двірська служба», яку вони видавали (укр. і пол. мовами), друкував матеріали на його підтримку. 1904–1905 рр. - очолював роботу «Січі» (української студентської організації у Відні); 1906–1907 рр. — голова Львівської «Академічної Громади»; 1908 р. - закінчив юридичний факультет Віденського університету.

Його покликанням зі студентських років стала політика, водночас він шліфував публіцистичну майстерність. Результатом стала видана ще до 1914 року низка брошур на політичні теми. Після початку Першої світової війни — в Українських Січових Стрільцях,- літописець — один з організаторів Пресової кватири УСС.

Один з чільних членів Української Радикальної Партії, в якій перебував до 1922–1923 рр.

З його іменем пов'язане видання гумористично-сатиричних журналів стрільців "Бомба", "Самопал". "Самоохотник". щомісячника "Шляхи".1916 року з друкарні Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові вийшла ґрунтовна праця О. Назарука «Слідами Українських Січових Стрільців», а у Відні побачила світ його ж книжка «Над Золотою Липою». Цього ж року у Львові вийшла ще одна книжка — «З кривавою шляху Українських Січових Стрільців», до якої був безпосередньо причетний. У цю «ілюстровану збірку оповідань і описів» він вклав багато праці як автор, редактор і упорядник. А роком раніше О. Назарук видав у Відні «Співанки УСС».

1915–1918 рр. — керівник Пресової Квартири УСС. Від жовтня 1918  - секретар філії УНРади у Львові, делегат Української Національної Ради ЗУНР від Радикальної партії. 6 листопада 1919 р. - мав зустріч з гетьманом Скоропадським П.П. як представник Української Національної Ради ЗУНР: гетьман пообіцяв 2 млн.доларів, ескадрилью літаків, кілька вагонів амуніції, відпустити з Києва Курінь Січових Стрільців (1300 чол.). Грудень 1918 — червень 1919 — керівник Головного управління преси й пропаганди уряду УНР. Один з авторів «Проскурівської Декларації Січових Стрільців» в березні 1919 р., в кінці січня — на початку лютого 1919 перебував в Одесі та Бірзулі разом з С. Остапенком на перемовинах з начальником штабу французьких військ полковником Фрайденбергом про порозуміння Антанти з Директорією, котрі закінчилися нічим. Виступав на з'їзді УРП 22-23 березня та на селянсько-робітничому (трудовому) з'їзді 30-31 березня 1919 р.

У складі Українських січових стрільців (УСС) перебував у Кам'янці-Подільському (липень — жовтень 1919). З червня 1919 року керував роботою пресової квартири Української Галицької Армії. Середина липня 1919 — в складі УГА прибув до Кам'янця-Подільського, увійшов до уряду Директорії, одночасно редагував газету УГА «Стрілець». Серпень 1919 р.- здійснив наукову екскурсію до Бакоти. У видавництві «Стрілець» вийшла книжечка Назарука «До Бакоти». Враження з подорожі до української Помпеї". У Кам'янці-Подільському почав писати повість «Роксоляна».

У період Західноукраїнської Народної Республіки О. Назарук займався в її уряді питаннями преси і пропаганди. Коли й ця «третя будова української державності» закінчилася невдачею і Галичина опинилася під гнітом панської Польщі, він емігрував за океан, у Канаду і США.

Заступник голови делегації УНР на Ризькій мирній конференції у вересні 1920 року. Увійшов до президії Західноукраїнського товариства Ліги націй (22 січня 1922 р.). 19 квітня 1922 р.- з Відня в складі делегації ЗУНР відбув на Генуезьку конференцію. Один з засновників Центральної Управи УСС 22 квітня 1922 р, авторів звернення «До населення Галицької землі!» 10 вересня 1922 із закликом бойкотувати вибори. У 1922–1926 роках перебував у США, в 1923–1926 рр. редагував тижневик «Січ» (Чикаго), у 1926–1927 рр. — редактор «Америки» (Філадельфія).

Повернувшись до Львова в 1928 р, став близько до Української Християнської Організації, з січня 1928 року очолював редакцію її газети «Нова Зоря».

У різних видавництвах Львова вийшла «Вчасна війна в північній Альберті». «Греко-католицька церква і українська ліберальна інтелігенція», «Галицька делегація в Ризі». «Спомини учасника». «Вибір звання». «Венеція. Катедра св. Марка». «Галичина І Велика Україна». «Замах на церкву». «Значіння партій» та інші книжки і брошури.

Проте перед загрозою радянської окупації в 1939 р. був знову змушений емігрувати до Польщі.

Осип Назарук помер від інфаркту 31 березня 1940 року в Кракові, куди виїхав перед вступом радянських військ до Львова. Похований на місцевому Раковицькому цвинтарі.

Літературна діяльність

З іменем Осипа Назарчука пов'язане видання "Вісника Пресової квартири У. С. С., гумористично-сатиричних журналів стрільців «Бомба», «Самопал». «Самоохотник». щомісячника «Шляхи».

Письменника постійно вабила історична тематика. Його погляд зупинився зокрема на двох яскравих постатях минулого — князя Ярослава Осмомисла та знаменитої Роксолани, а також помандрував у часи монгольських набігів. Першою вийшла до читачів у 1918 році «Українська повість з 12-го століття у двох частинах» — «Князь Ярослав Осмомисл». Товариство «Просвіта» нагородило цей твір престижною «Михайловою премією». Літературні критики відгукнулися на книгу О. Назарука по-різному. Полеміка між ними не припинялася кілька років. А читачі тим часом дуже активно розкуповували повість, її почали вивчати у школах.

У цей період О. Назарук написав ще дві повісті — «Проти орд Чінгісхана» і «Роксоляна», однак видати їх не вдалося: на заваді став буревій політичних і воєнних подій, що охопив Україну. 30 грудня 1918 року було утворене Управління преси та інформації УНР, очолити яке довірили О. Назарукові. Після повернення до Галичини у 1919, він керував Прес-кватирою Української Галицької Армії. Згодом із урядом ЗУНР емігрував до Відня, де видав свій «Конспект споминів з української революції» під назвою «Рік на Великій Україні». В цій об'ємній книзі детально описував події від 5 листопада 1918 до 16 листопада 1919. Серед дійових осіб спогадів — В. Винниченко, С. Петлюра, інші історичні постаті. 1971 р. побачила світ і двотомна повість «Проти орд Чінгісхана».

Влітку 1922 р. О. Назарук виїхав з Відня до Канади і змушений був залишитися за океаном. У Канаді став відомий як співорганізатор гетьманського руху, а в США, куди переїхав у листопаді 1923, одну за одною видав свої книжки і брошури: «Тома Томашевський — піонер української преси в Америці», «Іван Данильчук — найбільший український гуморист в Канаді», «На спокійнім океані», «Організаційний Отченаш», «В лісах Альберти і Скалистих горах», «В найбільшім парку Скалистих гір» та інші.

Повернувшись до Львова у 1928 році, Осип Назарук почав редагувати газету «Нова зоря» — католицький часопис. Виступав тут з публіцистичними статтями, кращі з них видавав брошурами. У 1930 побачила світ його доопрацьована протягом 1923–1929 рр. «Історична повість з 16 століття» під назвою «Роксоляна. Жінка халіфа й падишаха Сулеймана Великого, завойовника і законодавця».

Також у Львові у різних видавництвах вийшли «Вчасна війна в північній Альберті», «Греко-католицька церква і українська ліберальна інтелігенція» (обидві — 1929), «Галицька делегація в Ризі. 1920. Спомин учасника» (1930), «Вибір звання», «Венеція», «Катедра св. Марка», «Галичина і Велика Україна», «Гоги і магоги» (усі — 1934), «Ромаятерна. Вічний Рим — апостольська столиця» (1937), «Вражіння з Волині», «В Будапешті» (обидві — 1938), «Замах на церкву», «Значіння партій» (обидві — 1939) та інші. Статті О. Назарука публікували львівські часописи «Діло», «Українське слово», «Свобода», «Поступ», «Шляхи»…

Чимало з того, що він написав, залишилося в рукописах… Але й твори, що побачили світ, чекала сумна доля. Після так званого «визволення» 1939 року книги письменника були вилучені з бібліотек і зараховані до категорії націоналістичних. Ім'я О. Назарука зникло з літератури. Нині письменник і його твори повертаються до читача.

Твори

Що то є нарід або нація. Львів, 1911.

Що то є суспільні кляси, боротьба кляс, буржуазія, пролетаріят і організація. [S.l.], 1915.

Слідами українських січових стрільців. Львів: накладом Союзу Визволення України, 1916.

Рік на Великій Україні. Львів, 1921.

В лісах Алберти і скалистих горах. Чікаґо, 1924.

Греко-католицька церква і українська ліберальна інтелігенція. Львів, 1929

Роксоляна 1930.

3. Події історичної доби XVI століття

 У другій половині XV століття турки підкорили Крим. Татари, які там жили, за підтримки турецького султана здійснювали спустошливі напади на українські, польські і російські землі. В Азії турки завоювали Месопотамію, Вірменію і західну частину Грузії, захопили Сирію й Аравію з давнім містом арабів Меккою. В Африці турки завоювали Єгипет та узбережжя Північної Африки. Султан мав великий флот. При султані Сулеймані I турецькі загарбники проникли у глиб Центральної Європи, захопили більшу частину Угорщини, яка на 150 років потрапила під гноблення турків. У результаті турецьких завоювань утворилась Османська імперія — держава, до якої входило багато країн і народів. Володіння турок-османів розташовувалося в трьох частинах світу: Азії, Африці, Європі. Військові сили турок-османів набагато перевищували армії європейських країн. Владу султана підтримувало мусульманське духовенство. Воно запевнювало віруючих у тому, що султан — «тінь бога на землі».

 «Сулейман Пишний (1520–1566) — султан, силі якого не було рівних у цілім тодішнім світі. Був твердого характеру, відважний, працьовитий, розумний і справедливий, раз даного слова вірно додержувався. Любив молитву (сам укладав побожні псальми), ловлі і війну. Це перший монарх нових часів, що з державної каси виплачував постійні платні вченим, поетам і артистам. Росту був високого, рухи мав поважні, вираз обличчя дивно лагідний. Не підлягав нікому, опріч своєї жінки Роксоляни, «невольниці з руської країни». Сулейман помер у глибокій старості, переживши всіх своїх ворогів й улюблену жінку Роксоляну, котру любив аж до її смерті»,— так писав О. Назарук про видатну історичну особу.

Український народ переживав у той час найглибший занепад. Державність його була зруйнована, життя простих людей надзвичайно важке, світла в кінці тунелю не видно. Можливо, саме тому О.Назарук своїм твором «Роксоляна» прагнув довести, що український народ таїть у собі великий потенціал, тому «Божа воля видвинула в тім часі одну жінку як найбільшу жіночу постать світової історії тієї епохи – просту русинку Настю Лісовську», щоб прославити її на весь світ. Вперше в Україні Роксолана згадується у 1924 р. у дослідженнях А.Кримського.

 

4. Робота над твором О. Назарука «Роксоляна»

 4.1. Історія написання.

 Письменник, якому боліла доля рідного народу, шукав відповідь на питання: чому історія України є найтрагічнішою. Він почав вивчати Біблію і став глибоко віруючою людиною, а власні висновки про причини трагедії українського народу виклав у повісті «Роксоляна».

 «Роксоляна» — історична постать

 О. Назарук зазначав: «Жила вона на переломі Середньовіччя й Нових часів, коли люди білої раси відкрили Новий Світ,…, друк, класичні книги й себе як індивідуальність, коли «рушили з основ землю й задержали сонце». В тім великім часі виступає на історичній арені Європи багато славних і діяльних жінок. Український народ переживав тоді якраз найглибший занепад. Державність його зруйнована була так, що затрималося навіть мало спогадів про неї в пам’яті українського народу. Він був тоді майже тільки безпросвітно темною масою, яка в тяжкій неволі коротала свій вік і не мала змоги видати з себе навіть славних мужів, не то славних жінок. Але немов на знак, які великі спосібності криються в народі нашої землі, видвигнула з нього Божа воля якраз в тім часі одну жінку як найбільшу жіночу постать світової історії тої епохи. Тою жінкою була Анастасія Лісовська, дочка нашого священика. Про сю наймогутнішу з тодішніх жінок, про радісну й веселу, повну енергії Настуню Лісовську, знану в історії під іменем Роксоляни й написана ся повість». В європейській історії жінки-правительки держав були явищем доволі поширеним. Це й королева Кастилії Ізабелла, королева Маргарита, яка створила Кальмарську унію, об’єднавши Данію, Норвегію, Швецію, герцеогиня Марія-Тереза, яка прихопила у свої володіння Силезію. У мусульманському ж світі серед жінок, яким вдалося керувати державою з-за лаштунків гарему, є й ім’я Хуррем-султан, тобто відомої нам Роксоляни. «Мужі стоять над жонами за те, що аллах дав перевагу одним над другими…»,— так зазначалося в сурі четвертого корану «Жінка». І ось наперекір цьому всьому Анастасія Лісовська, зовсім юна донька священика з Рогатина, потрапила до гарему турецького Сулеймана Пишного, стала його улюбленою дружиною і майже сорок років була фактичною правителькою безмежної Османської імперії.

 Впродовж 1980-х років Україна переживала бум, пов’язаний з особою дружини найбільшого з усіх турецьких володарів Сулеймана Пишного. Її ім’я пропагував П. Загребельний, який, безумовно, знав про Назаруків роман. 1990-го репринтним способом видавництво «Каменяр» перевидало масовим тиражем й «Роксоляну» О. Назарука. Наслідком цього буму став сценарій фільму на підставах сюжету О. Назарука «Роксоляна», який досі залишається єдиним україномовним телевізійним серіалом.

 4.2. Джерела, якими користувався О. Назарук під час написання свого твору:

 - «Величезний і дуже докладний твір німецького ученого про Туреччину. Історики інформували мене, що, хоч тому творові вже сто літ, то він все ще належить до найлучших»;

 - «Із белетристичних опрацювань теми відома історична повість «Роксоляна, или Анастасія Лисовская», печатана в «Подольских Епархиальных Ведомостях» з 1880 р. мала поета Старицької, печатана в Києві, й лібрето до опери Д. Січинського, печатане в Станіславові»;

 - «…користав я ще з ріжних інших історій східних держав, з описів подорожників, з докладних мап Стамбула. А шлях, котрим татари гнали Роксоляну в ясир, відбув я в деякій частині возом в часі війни і приглядався, очевидно зміненій тепер природі тих околиць. Кромі того, мав я в часі війни нагоду докладно оглянути Рогатин, церковцю Св. Духа й околицю, бо недалеко відтам стояв довгий час кіш українських січових стрільців, у якім я працював при його пресовій кватирці. Народне передання про Роксоляну, писана

 історія про неї й особисті вражіння з місць, на котрих вона перебувала, зложилися в моїм умі й уяві на сю працю»;

 - «Розуміється, уживав я також повного перекладу Св. Письма мусульман — Корану й особливо цікавих турецьких приповідок, котрих назбирав значну кількість з різних творів»;

 - «З українських праць користав я з великої історії професора М. Грушевського, зі студій про старий Львів д-ра І. Крип’якевича, з історії Туреччини Кримського».

 - «Святоафонські легенди взяв я з російських творів про монастирі на Св. Афоні».

 - «Повість сю писав в часі великої війни і революції, на Україні й на еміграції, у Львові, в Кам’янці на Поділлі, у Благодатній, чи Херсонщині, у Відні й Філадельфії в Америці, в рр. 1918–1926, у значних відступах бурхливого часу».

 4.3. Присвячення твору.

 Повість «Роксоляна» (1929 р.) О. Назарук присвятив українським дівчатам. У післямові до твору він писав: «Присвячую українським дівчатам всю працю про велику Україну, що блистіла умом і веселістю безоглядністю й милосердям, кров’ю і перлами. Присвячую на те, щоб вони навіть у найтяжчі хвилях свого народу не тратили бодрості духа і були підпорою своїх мужів, опанувавши якусь працю і полюбивши її… Я тільки стверджую сей правдивий факт, ілюстрований дивним життям великої султанни, котра своїм гріхом розпочала розвал могутньої світової держави».

 4.4. Тема твору:зображення двох світів: християнського, у якому  – безправне становище простих людей у важкі часи історичної доби ХVІ ст., коли західноукраїнські землі, перебуваючи під владою Польщі, потерпали від нападів турецьких  завойовників, та мусульманського, у якому панує диктатура влади, жорстокості й насильства.

 4.5. Ідея: утвердження думки автора про те, що міцна вдача, велика сила волі, цілеспрямованість та щира любов до рідного краю здатні вивищити людину над безоднею безправ’я та зневаги; гімн чистому і світлому коханню; засудження насильства, жорстокості, власності, уславлення освіченості, талановитості, мудрості Роксоляни, її моральної вищості султанським оточенням; прагнення конкретними діями полегшити долю рідного краю.

 4.6. Основна думка: повість — це історія боротьби нікому не знаної дівчини й жінки за свою особистість, за те, щоб уціліти, зберегти і вберегти себе, а тоді вознестися над оточенням, може, й над цілим світом. Роксоляна — героїня, яка віднаходить необхідні виміри і якості, що роблять її особистістю.

 4.7. Жанр: історична повість.

4.8. Композиція. Твір складається з 18 частин, які поділяються на окремі розділи.

 Кожна з частин має підзаголовок:

 - «Страшне весілля»;

 - «Ой битим шляхом килиїмським, ой диким полем ординським»;

 - «В області татарських аулів»;

 - «У Криму»;

 - «В школі невольниць в страшнім городі Кафі»;

 - «В невідому будучність»;

 - «В Царгороді на Авретбазарі»;

 - «Служниця в султанській палаті»;

 - «І зачалася боротьба невольниці з паном трьох частей світу»;

 - «В парку Ільдіз-Кіоску»;

 - «Перша подорож на прощу Роксоляни»;

 - «І два весілля, а одного мужа…»;

 - «Уродини первородного сина Роксоляни»;

 - «…А червона кровця на рученьках твоїх…»;

 - «Султанка Місафір»;

 - «Бог всемогучий»;

 - «Джігад»;

 - «Гаддж Роксоляни».

 Експозиція: юнацькі роки Насті Лісовської, весілля, яке не відбулося.

 Зав’язка: полонення героїні татарами і продаж її до султанського гарему;

 Кульмінація: Роксоляна — улюблена дружина Сулеймана; народження дитини для султана «невольницею з руської країни».

 Розв’язка: підсумки другого Гадджу султанки Роксоляни.

5. Учнівські повідомлення про Роксолану з демонстрацією її портретів (випереджувальне завдання)

(Орієнтовний матеріал для повідомлень.

• «Роксолана, чи Анастасія Лісовська» — історична повість Михайла Орловського, яка потрапила до рук О. Назарука у Кам'янці. З цього часу 12 років Осип Тадейович працював над створенням образу легендарної Роксолани. У 1930 р. ця історична повість мала найбільший успіх у Галичині. Вона вийшла під назвою «Роксоляна, жінка Халіфа і падишаха (Сулеймана Великого), завойовника і законодавця». Повість Осипа Назарука суттєво хибує на достовірність: неможливим є те, що Роксолана з Сулейманом відвідали Афон, що Настю на чужині розшукала мати, що дружина султана заздалегідь знала про помсту туркам.

• Роксолана (Лісовська Анастасія Гаврилівна; 1505—1561 pp.) — дружина турецького султана Сулеймана І, дочка священика з м. Рогатина (Галичина). 1520 р. полонена кримськими татарами, потрапила до султанського гарему. Як Сулейманова дружина, мала великий вплив на чоловіка й турецьку політику. Подбала посадити на турецький престол свого сина Селіма II, відіграючи при ньому велику роль як султанка- мати.

• У мусульманському світі за всю історію налічується 20 імен правительок і 13 регентш. Серед жінок є ім'я Хуррем-султан, тобто Роксолани.

«Хуррем» означає розвеселена, а «Роксолана» — жінка з Русі.

В Османській імперії правовий статус жінки був найнижчим у всьому мусульманському світі, але наперекір всьому Анастасія Лісовська майже 40 років була фактично правителькою безмежної імперії.

• Роксолана займалася будівництвом храмів, реконструкцією архітектурних споруд і водогонів, брала участь у воєнних походах нарівні з чоловіком, домоглася від Сулеймана обіцянки, що він ніколи не рушить в Україну воєнним походом, й протягом кількох десятиліть стримувала вторгнення орд турецьких яничарів на землю батьків.

• Історики приписують їй холоднокровну передбачуваність подій, вміння прораховувати кожен свій крок і дії супротивників. Хитрістю знищила першого сина султана, розправлялася з тими, хто хотів зруйнувати її владу чи позбавити прихильності султана.

6. Сюжет.

 Під час нападу татар (влітку, 1518 р.) на прикарпатському селі Рогатин була захоплена і продана в султанський гарем Настя, дочка місцевого священика Лісовського. Незабаром із наложниці-рабині вона стала улюбленою дружиною Сулеймана I Пишного — одного з наймогутніших представників грізної Османської імперії.

 Дівчина, як свідчать сучасники, була невеличка на зріст, граціозна, з ніжними лініями тіла і одухотвореним поглядом променистих карих очей. Полонила ж вона Сулеймана непересічним розумом, духовним багатством, незалежним характером української дівчини, вмінням дати добру і мудру пораду. Султан розпустив свій гарем і не хотів нікого знати, окрім своєї Гуррем (чарівна). Він надав Насті титул великої султанші Стамбула. Наша співвітчизниця стала високоосвіченою жінкою, читала і писал багатьма мовами Європи і Сходу, любила творчість поета-єретика Назімі з його гуманістичною закоханістю в людину та принади життя. Її власні вірші позначені рисами ренесансного стилю, плетіння словес ренесансної європейської поезії. Роксоляна уявляла світ значною мірою як мусульманка, про це свідчать її листи, вірші. Проте, Настя не забувала і свій рідний край. Сулейман дав слово не грабувати Україну і 41 рік войовнича Порта не чинила нападів.

 7. Проблематика твору:

 - любов і ненависть;

 - керівник та народ;

 - підступність і зрада;

 - воля та поневолення;

 - єдність людини з рідним краєм;

 - влив релігії на людину;

 - мораль і бездуховність;

 - жага до збагачення.

8. Опрацювання ідейного змісту 1–5 частин повісті. Бесіда за питаннями.

 I частина. «Страшне весілля»

— Чому перша частина має назву «Страшне весілля»?

— Зачитайте пейзаж літнього вечора на Поділлі. Яка його роль?

— Що надавало тривоги, неспокою? (Небо із загравою.)

— Де знайшов молодий Стефан Дропан свою наречену? (У садку з подружками за розмовою.)

— Зачитайте уривок, в якому ворожка «голосила свою ворожбу». Для чого автор використовує архаїзми?

— Чим закінчується І частина?

— Поясніть епілог І частини: «Не знаєш ранком, що буде вечерком».

— Чи подає автор портрет героїні? (Ні.) Яка художня деталь вказує на те, що Настя тяжко не працювала, батьки її берегли? («Біленька рученька».)

 - Куди і з якою метою їхали весільні гості? («…Старий Дропан, львівський купець, їхав із сім’єю в Рогатин женити свого одинака Стефана з дочкою о. Луки Лісовського — пароха при церкві Св. Духа, на передмістю Рогатина…»)

 - Чим пояснити радість, гарний настрій Стефана Дропана? («…Вже від двох літ любився в Настуні Лісовській», «не пам’ятався з весільної радості. Він більшу часть дороги йшов попри вози, хоч з нього сміялися, що й так скорше не буде на місці…»)

 - Через що старий Дропан не виявляв великого бажання дати згоду на одруження сина з попадянкою? («Мав для нього на приміті багату дочку свого спільника в торгівлі. А й сім’я Настуні, яка належала до старих священичих родів, дивилась нерадо на її подружжя з сином «крамаря». Подобалося його багатство. Відпихало те, що він «крамар». Але, кінець кінців, якось погодилися…»)

 - Чому батько Насті Лісовської недозволяв своїй доньці брати шлюб зі Стефаном? («Бо між церквою Св. Юра й сім’єю Дропанів провадився довгий судовий спір за якийсь ґрунт, і о. Іван недобре думав про старого Дропана. Та й тепер виїхав скорше зі Львова, щоб не

 їхати разом із «безбожним крамарем», котрий провадив судові спори з домом Божим. І, крім того, урядив ще одну демонстрацію,— він хотів бути на вінчанні своєї братаниці. Але не хотів, щоб старий Дропан міг чванитися, що він, о. Іван, приїхав нарочно на те весілля! Для того вишукав собі якісь церковні діла у львівського владики до Кам’янця на Поділлі, щоб тільки буцімто по дорозі бути на весіллю братаниці. Це розголосив іще у Львові….»)

 - Про що скаржився о. Іван ігуменові Теодозію? («Нашу святу церкву дорешти розорили й одоліли латинські гієрархи та й панують над нею. А інші крамарі ще й собі шарпають її… Але щораз більше важко стає дихати. Гордість, лакійство, нечистому, обжирство й п’янство — всі без винятку гріхи головні бачимо у чужих. А мимо того панують вони над нашою церквою. І Господь не виводить її з чужого ярма!»)

 - Який гріх, на погляд Теодезія, вважався особливим? («Це лінивства. Із-за нього ми так покутуємо. Бував я в світі між чужими людьми, бував у Єрусалимі, і в Антіохії, й на Святій горі Афонській. Але ніде не бачив, щоб інші люди так мало прикладалися до книг, як наші. І тому вони не уміють боронити своєї церкви перед нападами ворогів!»)

 - Про які складні часи розповів о. Лука ігуменові? («Церковні землі загарбали старости й ксєндзи. Татарські напади дихати не дають. І ніхто ними не журиться! Якось сього року ще не було їх тут. Але слухи про них уже йдуть. Селянин зубожів і раз у раз дальше убожіє. Міщанство теж, бо шляхта бере торгівлю в свої руки, хоч кричить, що це їй не до гонору. А наших священиків вже тут і там навіть на панщину гонять!»)

 - Яке незадоволення весіллям висловив батько Анастасії? («А що коштує весілля! Навіть така дурна щука коштує 2 гроші, короп ще більше, гарнець вина 40 грошей, фунт шафрану 70, камінь цукру 150, а камінь перцю 300! А де байберка, а брокаті кафтани, а кіндяк, а чинкатори? Бо й я та й моя жінка мусимо якось завтра виглядати бодай попри людей! ...Кажуть, що віддаю дочку за багача. Але голої її не можу віддати. А кілько мене коштує це весілля? Оден лікоть атласу 20 грошей, а фаландашу 35, і в що її одягати? І за що?»)

 - Чим латинство сильніше за православ’я? («…До боротьби з латинством не маємо той зброї, котру має воно!»)

 - Яку долю Насті пророчив Теодезій? («Але чи не більше богоугодне діло зробила б вона, якби так пішла в монахині? Ой, придалася б та дитина нашій гоненій церкві. Бо має великий розум. Та ви даєте її тому, котрого не любите! Мало маємо ми монахинь зі священичих родів наших та з панських!»)

 - Як ляхи ставляться до того, коли з їх роду в монастир піде панна? («А у ляхів навіть магнати за честь собі мають, коли з їх роду в монастир піде панна. Ось чим вони нас побивають! І тому народ їх так шанує, їх костел, бо пошану від верхів до костела бачить…»)

 - За що о. Теодозій критикує свій народ? («А ми до слабостей мірських, як мухи до патоки, липнемо. Та й така нас і доля в тих слабостях жде! В гіркість обертається слабість мірська. Порохнявіє сила наша, і миршавіє наш нарід, поратунку нізвідки!»)

 - Про яку неприємну правду висловив о. Теодозій господареві дому? («Давав той народ наш на церкві нашу, дає і буде давати! Але рідко це трафиться, щоб було кому правити тим, що він дає! І народ се бачить, бо що зовсім не осліп. Та й не тільки наш народ бачить, але й сусіди бачать се. Та й беруть, що хочуть. Бо як не брати? Звалювати всю вину на ворогів — се пуста пісенька. Бо правдою єсть, що і вони були б у нашій церкві, якби не ми самі та інакше дбали за неї. Ось де правда! І не минути нам Божої кари за те, що правду закриваємо! Ніхто не мине тої кари. Прийде, бо ми її взиваємо не віднині!»)

 - Про що розповіла Настуся Стефанові, зустрівшись із ним у колі своїх подруг? («Ірина замовила ворожку циганку, щоб перед тим вінчанням би ворожила їх будучність!»)

 - Про яке «здирство» в дорозі пожалівся старий Дропан? («Господи як же здирали нас по дорозі! Всього десять миль уїхали ми, а платили і мостове, і гребельне, і перевозове, і пашне, і ярмарочне, і торгове, і помірне, і штукове, і від повних возів, і від порожних, і на обидві руки, і на одну! Драга й лупежерство такі, що й під турком не гірше!»)

 - У чому була велика обізнаність о. Луки? («Отець Лука вийшов до коней не тільки як хазяїн, але й як знавець. В гарного коня любив вдивлятися як в образ. А розумівся на конях так, що тільки оком кинув, і вже знав їм вартість і ціну…»)

 - Хто і чому висловив незадоволення щодо ворожіння циганки перед весіллям? («Якась тітка Настуні гаряче противилась тому, кажучи, що перед самим весіллям не годиться…»)

 - Що наворожила циганка дівчині перед весіллям? («Твій чоловік багатий, ах, як багий. Дуже багатий!.. В перлах і фарадах ходити будеш… І адамашками під ногами будеш, а горючий камінь у волоссю твоїм, а біленькі шовки на ніженьках твоїх, а червона кровця на рученьках твоїх… Ладан і кубеба ніжках твоїх… А їсти будеш дорогий цинамон, а пити будеш солодкі сорбети… А мати будеш двох синів, як Єва… і два весілля, а одного мужа!... Далека дорога без мостів, без шляхів… По чорнобиллю…»)

 - Як Стефан сприйняв ворожіння циганки? («…Весь час журився тим, відкіль він возьме аж таких багатств…»)

 - Яку думку висловила тітка Катерина, коли циганка зникла за ворітьмі? («То, діти, все так ворожить дівчатам перед вінчанням, що буде багата, дуже багата, що поїде в дорогу, далеку дорогу, що матиме синів, що буде їй і весело, і сумно, от як у життю буває…»)

 - Що відчувала Настя, перебуваючи вночі перед весіллям на самоті? («А мало се бути остання ніч Настуні в її ріднім домі і — одна з останніх на рідній землі. Вона немов прочувала се. І якось докладно оглядала свою скромну, дівочу кімнатку, одиноке вікно котрої виходило на луг над Липою. Переглянула ще раз свій шлюбний одяг і свої речі, які мала забрати до Львова…»)

 - Якими книгами захоплювалася героїня? («Повесть о Китоврасе» і «Повість дивна о царі Соломоні»)

 - Із приводу чого виникла метушня перед початком вінчання молодих? («Вони тільки почули оподалік крики. Уривані, пролазливі крики. Всі занепокоїлись й заметушилися. Втім скричав хтось: — Татаре йдуть… Весілля вмить розлетілося серед страшного переполоху…»)

 - Що свідчить про вседозволеність і жорстокість татар? («Багато весільних гостей було вже в їх руках — на арканах. На оболоню за садом теж видно було татар, що уганялися за поодинокими людьми то на конях, то пішки… Тут і там блимала пожежа. То татари підпалювали доми передмість Рогатина…»)

8. Опрацювання ідейного змісту 1–5 частин повісті. Бесіда за питаннями.

 I частина. «Страшне весілля»

 - Куди і з якою метою їхали весільні гості? («…Старий Дропан, львівський купець, їхав із сім’єю в Рогатин женити свого одинака Стефана з дочкою о. Луки Лісовського — пароха при церкві Св. Духа, на передмістю Рогатина…»)

 - Чим пояснити радість, гарний настрій Стефана Дропана? («…Вже від двох літ любився в Настуні Лісовській», «не пам’ятався з весільної радості. Він більшу часть дороги йшов попри вози, хоч з нього сміялися, що й так скорше не буде на місці…»)

 - Через що старий Дропан не виявляв великого бажання дати згоду на одруження сина з попадянкою? («Мав для нього на приміті багату дочку свого спільника в торгівлі. А й сім’я Настуні, яка належала до старих священичих родів, дивилась нерадо на її подружжя з сином «крамаря». Подобалося його багатство. Відпихало те, що він «крамар». Але, кінець кінців, якось погодилися…»)

 - Чому батько Насті Лісовської недозволяв своїй доньці брати шлюб зі Стефаном? («Бо між церквою Св. Юра й сім’єю Дропанів провадився довгий судовий спір за якийсь ґрунт, і о. Іван недобре думав про старого Дропана. Та й тепер виїхав скорше зі Львова, щоб не

 їхати разом із «безбожним крамарем», котрий провадив судові спори з домом Божим. І, крім того, урядив ще одну демонстрацію,— він хотів бути на вінчанні своєї братаниці. Але не хотів, щоб старий Дропан міг чванитися, що він, о. Іван, приїхав нарочно на те весілля! Для того вишукав собі якісь церковні діла у львівського владики до Кам’янця на Поділлі, щоб тільки буцімто по дорозі бути на весіллю братаниці. Це розголосив іще у Львові….»)

 - Про що скаржився о. Іван ігуменові Теодозію? («Нашу святу церкву дорешти розорили й одоліли латинські гієрархи та й панують над нею. А інші крамарі ще й собі шарпають її… Але щораз більше важко стає дихати. Гордість, лакійство, нечистому, обжирство й п’янство — всі без винятку гріхи головні бачимо у чужих. А мимо того панують вони над нашою церквою. І Господь не виводить її з чужого ярма!»)

 - Який гріх, на погляд Теодезія, вважався особливим? («Це лінивства. Із-за нього ми так покутуємо. Бував я в світі між чужими людьми, бував у Єрусалимі, і в Антіохії, й на Святій горі Афонській. Але ніде не бачив, щоб інші люди так мало прикладалися до книг, як наші. І тому вони не уміють боронити своєї церкви перед нападами ворогів!»)

 - Про які складні часи розповів о. Лука ігуменові? («Церковні землі загарбали старости й ксєндзи. Татарські напади дихати не дають. І ніхто ними не журиться! Якось сього року ще не було їх тут. Але слухи про них уже йдуть. Селянин зубожів і раз у раз дальше убожіє. Міщанство теж, бо шляхта бере торгівлю в свої руки, хоч кричить, що це їй не до гонору. А наших священиків вже тут і там навіть на панщину гонять!»)

 - Яке незадоволення весіллям висловив батько Анастасії? («А що коштує весілля! Навіть така дурна щука коштує 2 гроші, короп ще більше, гарнець вина 40 грошей, фунт шафрану 70, камінь цукру 150, а камінь перцю 300! А де байберка, а брокаті кафтани, а кіндяк, а чинкатори? Бо й я та й моя жінка мусимо якось завтра виглядати бодай попри людей! ...Кажуть, що віддаю дочку за багача. Але голої її не можу віддати. А кілько мене коштує це весілля? Оден лікоть атласу 20 грошей, а фаландашу 35, і в що її одягати? І за що?»)

 - Чим латинство сильніше за православ’я? («…До боротьби з латинством не маємо той зброї, котру має воно!»)

 - Яку долю Насті пророчив Теодезій? («Але чи не більше богоугодне діло зробила б вона, якби так пішла в монахині? Ой, придалася б та дитина нашій гоненій церкві. Бо має великий розум. Та ви даєте її тому, котрого не любите! Мало маємо ми монахинь зі священичих родів наших та з панських!»)

 - Як ляхи ставляться до того, коли з їх роду в монастир піде панна? («А у ляхів навіть магнати за честь собі мають, коли з їх роду в монастир піде панна. Ось чим вони нас побивають! І тому народ їх так шанує, їх костел, бо пошану від верхів до костела бачить…»)

 - За що о. Теодозій критикує свій народ? («А ми до слабостей мірських, як мухи до патоки, липнемо. Та й така нас і доля в тих слабостях жде! В гіркість обертається слабість мірська. Порохнявіє сила наша, і миршавіє наш нарід, поратунку нізвідки!»)

 - Про яку неприємну правду висловив о. Теодозій господареві дому? («Давав той народ наш на церкві нашу, дає і буде давати! Але рідко це трафиться, щоб було кому правити тим, що він дає! І народ се бачить, бо що зовсім не осліп. Та й не тільки наш народ бачить, але й сусіди бачать се. Та й беруть, що хочуть. Бо як не брати? Звалювати всю вину на ворогів — се пуста пісенька. Бо правдою єсть, що і вони були б у нашій церкві, якби не ми самі та інакше дбали за неї. Ось де правда! І не минути нам Божої кари за те, що правду закриваємо! Ніхто не мине тої кари. Прийде, бо ми її взиваємо не віднині!»)

 - Про що розповіла Настуся Стефанові, зустрівшись із ним у колі своїх подруг? («Ірина замовила ворожку циганку, щоб перед тим вінчанням би ворожила їх будучність!»)

 - Про яке «здирство» в дорозі пожалівся старий Дропан? («Господи як же здирали нас по дорозі! Всього десять миль уїхали ми, а платили і мостове, і гребельне, і перевозове, і пашне, і ярмарочне, і торгове, і помірне, і штукове, і від повних возів, і від порожних, і на обидві руки, і на одну! Драга й лупежерство такі, що й під турком не гірше!»)

 - У чому була велика обізнаність о. Луки? («Отець Лука вийшов до коней не тільки як хазяїн, але й як знавець. В гарного коня любив вдивлятися як в образ. А розумівся на конях так, що тільки оком кинув, і вже знав їм вартість і ціну…»)

 - Хто і чому висловив незадоволення щодо ворожіння циганки перед весіллям? («Якась тітка Настуні гаряче противилась тому, кажучи, що перед самим весіллям не годиться…»)

 - Що наворожила циганка дівчині перед весіллям? («Твій чоловік багатий, ах, як багий. Дуже багатий!.. В перлах і фарадах ходити будеш… І адамашками під ногами будеш, а горючий камінь у волоссю твоїм, а біленькі шовки на ніженьках твоїх, а червона кровця на рученьках твоїх… Ладан і кубеба ніжках твоїх… А їсти будеш дорогий цинамон, а пити будеш солодкі сорбети… А мати будеш двох синів, як Єва… і два весілля, а одного мужа!... Далека дорога без мостів, без шляхів… По чорнобиллю…»)

 - Як Стефан сприйняв ворожіння циганки? («…Весь час журився тим, відкіль він возьме аж таких багатств…»)

 - Яку думку висловила тітка Катерина, коли циганка зникла за ворітьмі? («То, діти, все так ворожить дівчатам перед вінчанням, що буде багата, дуже багата, що поїде в дорогу, далеку дорогу, що матиме синів, що буде їй і весело, і сумно, от як у життю буває…»)

 - Що відчувала Настя, перебуваючи вночі перед весіллям на самоті? («А мало се бути остання ніч Настуні в її ріднім домі і — одна з останніх на рідній землі. Вона немов прочувала се. І якось докладно оглядала свою скромну, дівочу кімнатку, одиноке вікно котрої виходило на луг над Липою. Переглянула ще раз свій шлюбний одяг і свої речі, які мала забрати до Львова…»)

 - Якими книгами захоплювалася героїня? («Повесть о Китоврасе» і «Повість дивна о царі Соломоні»)

 - Із приводу чого виникла метушня перед початком вінчання молодих? («Вони тільки почули оподалік крики. Уривані, пролазливі крики. Всі занепокоїлись й заметушилися. Втім скричав хтось: — Татаре йдуть… Весілля вмить розлетілося серед страшного переполоху…»)

 - Що свідчить про вседозволеність і жорстокість татар? («Багато весільних гостей було вже в їх руках — на арканах. На оболоню за садом теж видно було татар, що уганялися за поодинокими людьми то на конях, то пішки… Тут і там блимала пожежа. То татари підпалювали доми передмість Рогатина…»)

VI. Закріплення вивченого матеріалу

 1. Проведення тестового опитування

 I частина

 1. Події на початку твору відбуваються влітку Поділлі у:

 а) 1438 році; б) 1683 році; в) 1386 році; г) 1518 році.

 2. Яким шляхом їхали весільні гості?

 а) Львів — Рогатин; б) Рогатин — Чернівці; в) Ужгород — Львів; г) Івано-Франківськ — Рогатин.

 3. Прислів’я, яке використав старий Дропан, звертаючись до сина під час подорожі:

 а) «При добрій годині всі друзі й побратими»; б) «Не спішися, бо й так не знати ранком, що буде вечером»;в) «Хто гостю радий, той і собаку нагодує»; г) «Хоч з перцем, та з щирим серцем»,

 4. Художній засіб, який використав автор твору у фразі: «А в його серці цвіла й пахла любов»?

 а) Порівняння; б) метафору; в) епітет; г) гіперболу.

 5. Батько Стефана Дропана був:

 а) крамарем; б) гончарем; в) вчителем; г) чиновником-канцеляристом.

 6. Гріх, на думку ігумена Теодозія, є «головним»:

 а) хитрість; б) підступність; в) хвалькуватість; г) лінь.

 7. Ігумен Теодозій вважав, що краще було б, якщо Настя:

 а) працювала вчителькою; б) стала монахинею; в) писала книги про святих; г) розпочала акторську діяльність.

 8. Кого вирішила запросити на весілля Ірина?

 а) Козаків; б) співаків із церковного хору; в) циганку-ворожку; г) танцюристів.

 9. Кому з героїв належить фраза: «Хто йде на весілля, той не торгує»?

 а) Старому Дропану; б) Стефану; в) о. Луці;г) о. Теодозію.

 10. У якій справі «розумівся о. Лука»?

 а) Веденні сільського господарства; б) живописній; в) написанні книг; г) догляді за конями.

 11. Після весілля Настя мала виїхати до:

 а) Києва; б) Тернополя; в) Ужгорода; г) Львова.

 12. Татари напали на Рогатин, коли:

 а) о. Лука спілкувався з ігуменом Теодозієм у нього вдома; б) циганка танцювала у дворі Лісовських; в) весільне застілля щойно розпочалося; г) перед початком вінчання молодих.

 II частина

 13. Анастасія татар називала:

 а) півдикунами; б) чудовиськами з палаючими вузькими очима; в) дияволами; г) людьми з неординарною поведінкою.

 14. Після нападу ворога весілля героїні:

 а) згоріло наче папір; б) розбилося, як скло; в) розлетілося, мов пір’я; г) розсипалося, наче старе ганчір’я.

 15. Над полоненою Настею татари не знущалися, бо:а) та могла захистити себе; б) була непомітною серед інших дівчат;в) вважалася цінною здобиччю; г) на цьому наполягав старший серед війська.

 16. Слово «Хуррем» для героїні твору означало:

 а) красива або неймовірна; б) приваблива чи добра; в) чаруюча чи прекрасна; г) безжурна або весела.

 17. Через що Настю було бито татарськими батогами?

 а) Небажання підкорятися татарам; б) спробу втекти; в) свою непримиренність; г)

 відмову їсти конятину.

 18. Родом героїня була з:

 а) Волині; б) Поділля; в) Полісся; г) Галичини.

 19. Перебуваючи на татарському возі серед накиданих речей, Настя згадала:

 а) свого коханого Стефана; б) танці дівчат увечері; в) пророцтво; г) суворе обличчя батька перед весіллям.

 20. Для героїні цінністю у полоні був:

 а) хрестик від матері; б) золотий медальйон — подарунок Стефана; в) браслет, даровий батьком на щастя; г) маленький годинник.

 21. Козаки, коли здійснили напад на татар, визволяючи полонених, кричали: «Ріж, бий…»:

 а) злодюг; б) бусурменів; в) катюг; г) підступних виродків.

 22. Циганка наворожила Насті, що у неї буде:

 а) нещасне життя із Стефаном; б) тяжка хвороба; в) два весілля і один чоловік; г) п’ятеро дітей.

 23. Хто розповідав героїні твору про татар?

 а) Подруга Ірина; б) коханий Стефан; в) батьки; г) бабуся

 24. Вперше Настя зустрілася зі Стефаном у:

 а) Львові; б) татарському полої; в) о. Теодозія; г) родичів батька.

 Примітка. Кожна правильна відповідь оцінюється в 0,5 бала.

2. «Мікрофон».

«На уроці для мене було відкриттям те, що ...»

VII. Підсумок уроку

 VIII. Оголошення результатів навчальної діяльності

 IX. Домашнє завдання

Прочитайте VI-XVI розділи повісті О. Назарука «Роксоляна»; складіть та запишіть у зошити запитання до кожного розділу. З'ясуйте, героїнею ще яких творів була Роксолана. Опрацювати матеріал підручника на ст. 271-272.

Коментар №1
Почему нельзя скачать урок или скопировать?
Статус:
Коментар №2
У Вас наверно браузер OPERA? Попробуйте в других браузерах Mozilla или Internet Explorer
Статус: Пользователь offline
 Залишити коментар
Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів
Популярні матеріали