Патрітичні мотиви в поезії Т. Шевченка «Іван Підкова»
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 7-12-2012, 23:51
Патрітичні мотиви в поезії Т. Шевченка «Іван Підкова»
Мета: розкрити історичну основу поеми «Іван
Підкова», які зумовили поведінку козацьких ватажків, їхні стосунки з підлеглими, пояснити особливості художніх засобів зображення штормового моря, бою; виховувати повагу в школярів до козаччини загалом.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: портрети козацьких ватажків, буклет «Запорожці».
Хід уроку
I. 0рганізаційний момент.
II. Актуалізацдя опорних знань.

Дитинство та юність Тараса
? Дівоче прізвище матері Тараса. (Бойко.)
? Прізвище прапрадіда Тараса. (Швецъ.)
? Ім'я старшої сестри Тараса. (Катерина.)

? Село, у якому минуло дитинство Тараса. (Кирилівка.)
? Прізвище пана, кріпаками якого були Шевченки. (Енгельгардт.)
? Ім'я улюбленого Тарасового діда. (1ван.)
? Українські повстанці проти гніту польського панства (XVIII ст.). (Гайдамаки.)
? Прізвисько дяка — першого вчителя Тараса. (Совгир.)
? Прізвище відомого українського поета, автора байок, друга Т. Шевченка. (Є. Гребінка.)
? Прізвище дівчини-швачки, подруги Тараса у Вільно. (Гусиковська.)
? Ім'я дружини пана Енгельгардта. (Софія.)
? Tapaciв улюблений жіночий образ iз польського костьолу. (Мадонна.)
Петербурзький період
? Поема Шевченка, видана окремим виданням у Петербурзі 1841 р. («Гайдамаки».)
? Прізвище відомого майстра декораційного живопису, у якого вчився Т. Шевченко. (Ширяєв.)
? Прівище художника, найближчого в петербурзькі роки Тарасового приятеля-земляка. (Сошенко.)

? Прізвище відомого художника, професора Академії мистецтв. (Брюллов.)
? Назва саду, у якому юний Т. Шевченко малював ночами. (Jlimнiй.)
? Прізвище художника, приятеля Шевченка, автора фронтиспіса до першого видання «Кобзаря». (Штернберг.)
? Прізвище відомого російського поета-романтика — сучасника Т. Шевченка. (Жуковсъкий.)
? Провідний образ першої збірки творів Т. Шевченка. (Кобзар.)
? > Слово вчителя.
? До «Кобзаря» 1840 р. ввійшло 8 творів: «Думи MOЇ, думи MOЇ», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч ».
? Небагато, а все ж таки як багато! Тяжко знайти другу книжку в світі, щоб для долі народу мала таке превелике значения, як «Кобзар» для України. Це було щось таке несподіване, нове, щось так глибоко з душі народу добуте, що годі було опертися його силі.
? Цей «Кобзар» ... сонних будив, збитих iз народного шляху на праву дорогу наверстав, грішникам приспану совість розбурхував... Кожен з нас чує це по co6i, що то за книжка! Навіть пани, які «терпеть не могли украинского язика», не тільки радо слухали Тарасового слова, але й сльозами заливалися. Байдужість до рідного слова зникала, розвіювалася, як імла, коли сонце зійде (Б. Лепкий).
? Справді, «Кобзар» був для України неначе сонце. Та критика сприйняла його по-різному. відзначаючи безумовний талант Шевченка, більшість російських критиків не бачила перспективи нашій мові, жалкували з приводу того, що писані по-українськи талановиті твори «мусять умерти в apxiвax, згубити навіть слова i звуки».
? «Кобзар» Шевченка засвідчив воскресіння нації у драматичний період її iстopii. Нація відчула, що в неї є духовна сила, з якою можна i варто йти в майбутнє (М. Жулинсъкий).
? Це була пора становлення українського генія, за яким пішла пригноблена нація.
?
III. Повідомлення теми, мотивація навчальної діяльності.
IV. Сприйняття i засвоєння нових знань.

походи запорожців».
Opiєнmoвнa відповідь. Т. Шевченка, як i багатьох письменників, захоплював феномен Запорозької Ciчi, яка впродовж трьох сторіч була єдиною республікою серед моря феодально-монархічних держав. Уявлювані картини козацькoї вольниці, одностайність yсієї січової громади, їхня звитяга в боротьбі з підступними сусідами приносили поетові бажану відраду в гнітючій атмосфері російського самодержавства («... може, серце хоч трошки спочине»).
Ви знаєте, що морські походи запорожців були відповіддю на грабіжницькі набіги турецько-татарських орд, які руйнували господарство України, вбивали старих i малих, а молодь полонили i продавали в рабство майже в yci країни світу. Якби не було цих страшних набігів, січове козацтво ніколи не чинило б сусіднім державам ніякої шкоди. Адже українці здавна відомі між народами як миролюбна нація, яка ніколи не прагнула підкорити co6i інші народи, загарбати їхнi землі.




? Виписати з поеми «Іван Підкова» художні засоби образності, визначити їхню роль.
? Дібрати ілюстрації до твору, прокоментувавши їх.
? Дібрати цитатний матеріал для характеристики Івана Підкови, охарактеризувати його.
? Визначити в поемі «Іван Підкова» ознаки романтизму. Довести, що твір написаний у властивій молодому Шевченку романтичній манері.
? Дослідити римо-ритмічні особливості поеми «Іван Підкова».

Жандармський генерал Дубельт, коли після першого арешту Т. Шевченка в III відділі розглядали твори поета, зрозумів, яке значения для національного виховання українців могла мати поема «Іван Підкова». В огляді твоpiв Тараса Григоровича цей царський сатрап iз глумливою іронією писав: «Уміли запороці панувати, — вигукує Шевченко, — уміли здобувати свободу й славу! Добре було в Україні, та минув цей час, осталися самі могили».
У «Кобзарі» 1840 р. тема героїчного минулого України одна з головних. У творах козацької тематики Шевченко прагне нагадати забудькуватим землякам:
Що діялось в Україні,
За що погибала,
За що слава козацькая
На всім світі стала!

Свідок слави дідівщини
З вітром розмовляє,
А внук косу несе в росу,
За ними співає...
* * *
Було колись добре жити
На тій Україні...
V. Закріплення вивченого.

Справжнього Шевченка треба відкривати i відчувати серцем. Власне, у тій таємниці сила й вічність його поетичного слова.

З якого вірша рядки?
а) Kpізь верби сонечко сіяє i тихо гасне. День погас.
I все почило. Сивий в хату Й co6i пішов опочивати.
(«I дoci сниться: під горою...»)
б) Хрестами i візерунками з квітками Кругом листочки обведу. Та й списую Сковороду Або «Три царіє со дари». («А. О. Козачковському».)
в) За що, не знаю, називають Хатину в гaї тихим
раєм. Я в xaті мучився колись, Moї там сльози
пролились. («Якби ви знали, паничі...»)
г) Зоре моя! Мій друже єдиний! I хто знае, що діється В нас на Україні? («Зоре моя вечірняя», уривок з поеми «Княжна» )
д) Меж горами старий Дніпро, Неначе в молоці дитина. («I вupic я на чужині...»)
е) Уривок з якого твору став народною піснею, у якій
є рядки: Привітай же, моя ненько! Україно! Своїх діток нерозумних, як свою дитину. («Думи мої, думи мої...»)
VI. Шдсумок уроку.

VII. Повідомлення домашнього завдання.
1. Прочитати твip «Тарасова ніч».

2. Кожному учневі визначити вірш Т. Шевченка, який справив найбільше враження, спонукав до роздумів про власну громадянську позицію, місце в житті; проаналізувати його.
Зразок:
Тема покликання митця у творчості Т. Шевченка
В українській літературі до Шевченка образ народного співця створили М. Маркевич, А. Метлинський, Л. Боровиковський, Є. Гребінка. Т. Шевченко, безумовно, знав ці твори. Але він дає новий, не подібний до створених його попередниками, образ співця. Адже Метлинський («Смерть бандуриста») говорить про співця, який гине, i про мову, яка не має майбутнього, бандурист у Боровиковського («Бандурист») співає про минулі походи як про здобичницькі. Про минуле йдеться i 'в поеії «Украинский бард» Є. Гребінки.
Шевченківський образ народного співця прийшов до нас з образом старого кобзаря Перебенді, «старого та химерного», що ciв у широкому безкрайому степу та й заспівав пісню. I полинула вона понад Дніпром на всю Україну.Вірш «Перебендя» є єдиним твором Шевченка, повністю присвяченим образу народного співця, хоч цей образ часто зустрічаеться в багатьох його творах першого періоду творчості.
Перебендя — романтичний образ мандрівного народного співця. Він сирота, слпий, cipoмaxa, який попідтинню i днює, й ночєе, з недолею жартує. Співець журиться й сумує, блукає світом, знаходить потрібне людям слово.
Перебендя кровно зв'язаний з народом, є виразником його турбот, Hociєм народних традицій, співцем історичної слави народу, знає запити людей, його пісенний репертуар широкий, розрахований на pізні прошарки села, на pізні випадки життя.
Дівчатам на вигоні він співає «Горлицю», «Гриця», «Веснянку», у шинку для парубків — «Сербина», «Шинкарку», а там, де свекруха злая, — про тополю в гаю. На базарі, де збирається багато народу, Перебендя співає про Лазаря — піеню про те, як Січ руйнували. Співае кобзар i пісню про Саву Чалого.
За свою натхненну пісню, яка «людям тугу розганяла», Перебендю народ любив i поважав.
Найбільша сила його таланту, душа Перебенді розкривається повною мірою лише тоді, коли він залишається сам у степу на могилі. Там одиноко співає кобзар:
В степу на могилі, щоб ніхто не бачив,
Щоб вітер по полю слова розмахав,
Щоб люде не чули, бо то Боже слово,
То серце поволi з Богом розмовля.
Тут вже цей образ значною мірою зливається з образом самого Шевченка, переростає в узагальнений образ поета.
У творі «Перебендя» відбилися літературно-естетичні погляди молодого поета, його думки про місце в суспільстві: кому i для чого він пише, яким повинне бути художнє слово, кому служити. Саме ці погляди знайшли своє відображення i в елегії «На вічну пам'ять Котляревському», у поезіях «Думи мої, думи мої...», «До Основ'яненка».
Тема покликання митця у творчості Шевченка посідає вагоме місце. I вбачає своє покликання поет в служінні народові, ріднш землі — Україні.
Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів