7 клас Зарубіжна література

План конспект на тему. Друга світова війна в європейській поезії.

Зображення трагедії Другої світової війни з різних боків Європи

(К. І. Галчинський «Лист з полону», «Пісня про солдатів з Вестерплятте»; А. Марґул-Шпербер «Про назву концтабору Бухенвальд», Булат Окуджава«До побачення, хлопчики…»)

Мета:

навчальна: ознайомити учнів із долею і віршами поетів, що написані в роки Другої світової війни;

розвивальна: удосконалювати навички учнів із текстологічного аналізу поетичного твору, зіставлення поетичних творів на одну тему, перекладів різних авторів; удосконалювати навички виразного читання, зв'язного усного мовлення;

виховна:допомогти усвідомити велич подвигу у ІІ світовій війні, виховувати в учнів шану і повагу до тих, хто ціною свого життя здобув перемогу.

Обладнання:презентація вчителя до уроку та учнівські, відео слайди за темою уроку: меморіального комплексу Бухенвальд; «До свидания, мальчики..»,

Тип уроку: урок вивчення та аналізу художнього твору ( із замальовками життєпису поетів)

Реалізація на уроці змістових ліній літературної освіти

- емоційно-ціннісна лінія: розкриття значущості теми для суспільства, формування духовно-емоційного світу учнів, розвиток інтересу учнів до читання.

- літературознавча лінія:ознайомлення учнів зі зразками європейської поезії.

- культурологічна лінія: розгляд творів різних жанрів, в яких викривається фашизм.

XIД УРОКУ

І. Орг. момент.

II. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя

Вже 70 р. минуло з дня закінчення Другої світової війни, яка принесла людству чисельні жертви і руйнування. Війна… страшне слово… Хоч би скільки книжок було написано про Другу світову війну, мабуть ніколи не настане час, коли можна буде стверджувати, що вже досить сказано. Письменники, художники, музиканти звертаються у своїх творах до теми війни, щоб залишити в пам’яті події, які розкривають велич перемоги народу у цій страшній битві.

— Отож, ми переміщаємося в часі і просторі, ми крокуємо сторінками історії, де спалахує війна, горять міста і села, плачуть діти, лунають постріли і вибухи... Можливо, хтось подумає може не варто ятрити душу, згадувати ці жахіття у мирні часи? Можливо, варто все забути — та жити сьогоднішнім щасливим днем? Можливо, навпаки: слід закарбувати це у пам’яті, щоб уже ніколи не повернулося нелюдське страховисько війни, поділяючи людей на друзів і ворогів, на живих і мертвих?

Асоціативна розминка.

- Які образи виникають у вас, коли ви чуєте слово «війна»?(фото сушка «Війна очима дітей»)

- Що вам відомо про Другу світову війну?

- Яка роль українського народу у цій війні?

ІІІ. Оголошення мети й завдань уроку

Слово вчителя

Війна… Страшне слово. Страшніше, ніж смерть, тому що смерть – неминуче природне явище, а війна - страхіття, викликане злою волею інших людей.

Це не просто — говорити про війну, що йде по землі, що перевіряє кожного на міцність: чи встоїть, чи витримає, чи захистить Вітчизну? Але набагато складніше — говорити про людину, яка протистоїть цій війні. Упродовж цього й наступних уроків ми познайомимося з різними творами про ті події, написані різними авторами, в різних жанрах, у різні часи. Ми спробуємо, читаючи, обговорюючи, пережити події та випробування, а головне — спробуємо зрозуміти, що допомагає зберегти в людині людське, допомагає подолати війну.

ІV. Сприйняття й усвідомлення нового навчального матеріалу.

1. Слово вчителя

— Отже, погляньте на карту Європи до початку Другої світової війни. 1 вересня 1939 року німецькі війська вдерлися до Польщі. На цей час Німеччина вже приєднала до своєї території Австрію, частину Чехії, однак досі не зустрічала серйозного опору. У перший рік війни перед німцями постало завдання: захопити військово-транзитний склад на півострові в Гданській бухті. Стійкість оборони нечисленного контингенту польських солдат стала несподіванкою для німецького командування. З 1-го по 7 вересня 1939 року тривала оборона. Дві сотні поляків протистояли 3,5 тисячам німецьких солдатів, після перших невдач застосували важку артилерію та авіацію. Лише 2 вересня, з 18:05 по 18:45, 47 бомбардувальників скинули загалом 26,5 тонн бомб у це місце! В історію ця подія ввійшла під назвою оборона Вестерплятте.

2. Розвиток усного зв'язного мовлення.

Виразне читання вірша К. Галчинського «Пісня про солдатів з Вестерплятте» підготовленим учнем

ПІСНЯ ПРО СОЛДАТІВ З ВЕСТЕРПЛЯТТЕ

Коли вже дні спинили плин

І випало вмирати,

До неба лавами пішли

Солдати з Вестерплятте.

(А літо було гарне того року)

І так співали: «То пусте

Що нам боліли рани —

Зате ж весела путь веде

На осяйні поляни.

(А на землі того року було стільки вересу).

Стояли в Гданську ми, як мур,

Не брали нас гармати.

Тепер ми в хмарах після бур,

Солдати з Вестерплятте».

І ті, чий слух сяга зірок,

Зір плине в даль бездонну —

Почули в небі рівний крок

Морського батальйону.

І спів лунав такий: «Аби

Не згаять час чудесний,

Ми грітись будем в теплі дні

На вересі небеснім.

Коли ж подмуть вітри зими

І стане сніг кружляти

Понад Варшавою — то ми,

Солдати з Вестерплятте».

(Переклад О. Карпенко)

3. Бесіда

- Яким настроєм наповнив вас вірш?

- Від чийого імені веде розповідь ліричний герой?(«Ми»)

- Які мовні засоби використовує автор? (антитеза: «вітри зими – теплі дні «боліли рани – весела путь», повторення фрази «Солдати з Вестерплятте»)

4. Творча робота (за індивідуальним домашнім завданням)

1. Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях К. Галчинського

— У автора цієї поезії було два імені, одне вигадане, жартівливе — Ільдефонс,і дане при народженні — Константи.

Він з’явився на світ у Варшаві, в сім’ї залізничника, 23 січня 1905 року. Батька його звали Константи, а матір Ванда. Константи Галчинський пройшов через всі кола пекла 1939 року. 24 серпня 1939 року Константи Галчинський отримує мобілізаційну повістку. А вже 17 вересня потрапляє в полон. Два вірші, датовані 16 вересня,— «Пісня про солдатів Вестерплятте» і «Сон солдата» — дружині поета Наталії передає один із друзів. А потім на поета чекає шестирічне табірне життя. Інколи до дружини, Наталії Галчинської, доходять вірші її чоловіка...

Кінець війни Галчинський зустрічає на кордоні Нідерландів. У літературних колах вже ходять чутки про його загибель. Знайомі в Італії по пам’яті збирають і видають том його віршів.

1946 року Константи Галчинський повертається на батьківщину та разом з родиною оселяється в Кракові. Злигодні воєнних років підірвали здоров'я Ґалчинського: інфаркти 1940 і 1952 pp. він переміг, а третій виявився фатальним 6 грудня 1953 p. поета не стало.

Виразне читання вірша К. Галчинського «Лист з полону» (російською та українською мовами) підготовленим учнем.

ПИСЬМО ИЗ ПЛЕНА

Любимая, добройночи,

Глазатвои сон смежает,

Стена моей одиночки

Тень твою вспоминает.

Единственная на свете,

Ну кактвоё славить имя?

Былаты водою летней,

Быларукавичкойзимней.

Былатысчастьемвесенним,

Летним, зимним, осенним —

Скажи ты мне добройночи,

Пока не ушла к сновиденьям.

За что мне досталось всё это

Жил, как в преддверьерая?..

Ты — светмоегосвета

И песнь моя путевая.

(Перевод Д. Самойлова)

ЛИСТ З ПОЛОНУ

Кохана моя, кохана!

Ти спиш уже? На добраніч!

В пітьмі я твій образ бачу,

А ніч весняна, духмяна!

Єдина у цілім світі,

Ім’я твоє хай святиться!

Вода ти для мене влітку,

А взимку — моя рукавиця.

Ти щастя моє весняне,

Осіннє, зимове, літнє...

Скажи мені: «На добраніч!»,

Прийди уві сні, кохана!

За що мені все це щастя

З тобою в раю у Бога?..

Світліше за сонце ясне,

Ти — пісня моєї дороги.

(Переклад О. Ніколенко)

5. Бесіда за змістом поетичних творів

? Яке враження справив на вас цей вірш?

? Яка тема цього вірша? (Тема кохання до дружини під час війни).

?Які художні засоби використовує автор?

? Що допомагає герою у вирі війни?

6. Слово вчителя.

Якщо Пушкін – сонце російської поезії, то Галчинський – зелений паросток польськоїпоезії. Його творчість ще мало відома в Україні, відкриття його багатопланової творчості попереду. Сьогодні з його творчості ми дізналися про долю маленької людини у вирі великої війни.

7. Фізхилинка. Вправа «Лебедина шия» та дихальна гімнастика.

2) Повідомлення про життєвий і творчий шлях про А. Марґул-Шпербера

— Про цього поета в літературній енциклопедії сказано лаконічно: «Альфред Марґул-Шпербер (народився 23 вересня 1898 року в м. Сторожинець, Буковина) — румунський поет, писав вірші німецькою мовою. Навчався в Чернівцях, Відні. Учасник Першої світової війни. Після її закінчення жив в Америці, 1924 року повернувся в Європу, потім на батьківщину».

Німецькомовний поет Румунії був... євреєм. Як псевдонім він додав до свого простого прізвища Шпербер ім’я матері Марґула і став Марґул-Шпербером.

Прийшли 1930-ті рр., його друзі один за одним опинилися в місцях, про які сьогодні людство згадує з болем і жахом. У чистоті німецької мови із Марґул-Шпербером мало хто міг зрівнятися, але ж він усе одно був євреєм... Лише завдяки друзям поета не чіпали. До кінця війни східноєвропейський єврей Марґул-Шпербер жив приватними уроками німецької мови.

Видатний німецький поет Буковини і всієї Румунії, Альфред Марґул-Шпербер прожив довге життя, бачив багато різних політичних режимів. Незважаючи на своє єврейське походження, він навіть за фашистських часів був затребуваним завдяки винятковій освіченості, хоча й не поділяв нацистських поглядів. Згодом навіть ім’я рідного Бухенланда — Буковини нагадуватиме йому про нацистські злочини.

Виразне читання вірша А. Марґул-Шпербера «Про назву концтабору Бухенвальд» (російською та українською мовами) підготовленими учнями.

ПО ИМЕНИ ЛАГЕРЯ СМЕРТИ

Я и забыл: подВеймаромбыл он.

Лишьпомню я: там жгли людей в огне.

В названииего — какбудто стон

О Буковине, «буковойстране».

Исчезнувшаяжизнь, забытый день —

МойБухенвальд, «лес буков», в голове:

Лежу мальчишкой, и леснаясень

Скрываеттучки в дальнейсиневе...

О векасрам, чтопачкаетмечту!

Проклятьемпамятьотданаврагу.

Названиеуслышули, прочту —

О детстве б. нынедумать не могу,

Ночнымудушьемзаползает в сон

Ужасная догадка: там, вдали

Пар облаков над полем вознесён,

Не дымлиэтотех, кого сожгли?

(Переклад А. Чорного)

ПРО НАЗВУ КОНЦТАБОРУ БУХЕНВАЛЬД

Як близько звідси Веймар гомонів!

А тут — навіки мовкли голоси...

Мене проймає невимовний гнів,

Бо й край мій зветься: Букові ліси.

Давно було це: килим з ніжних трав,

Ліс буковий, так пам’ятний мені...

Хлопчиськом на поляні я лежав,

Пливли біляві хмари в вишині.

О лютий час, що сон дитячий стер

І кожен спомин взяв у колію!..

Коли я чую слово це тепер —

Не можу юність згадувать свою.

Бо в спомини мої вповза кошмар,

Який виймає серце із грудей:

А чи оте біляве пасмо хмар

Було не димом спалених людей?

(Переклад П. Рихла)

8. Бесіда

- Яка тема цього вірша? (Тема нацистські злочини проти людства).

- Що затьмарює дитячі спогади, звичні для поета «Букові ліси»?

- Який жахливий образ спадає поетові на думку, коли він бачить хмарки над лісом?

- Порівняйте переклади. Який із них вам подобається більше? Чому?

9. Слово вчителя

Друга світова війна стала глибоким потрясінням для європейської свідомості. Висока культура і нице варварство здавалось несумісним… « як, - запитував швейцарський письменник М.Фріш, - люди, котрінасолоджувались музикою Баха і Генделя, могли розстрілювати немовлят?»

— Понад 70 років гудуть дзвони Бухенвальда над колишнім табором смерті, нагадуючи про тисячі людських жертв, що пішли з життя через димарі печей, гудуть, щоб не забували!

(Учитель демонструє відео музейного комплексу «Бухенвальд».)

Хвилина мовчання.

Слово вчителя. Наша розмова була б незакінченою без одного імені – Булата Окуджави.

3) Повідомлення про життєвий і творчий шлях Булата Окуджави.

Булат Окуджава широко відомий не тільки як автор чудових віршів, але і як перекладач, прозаїк, драматург, композитор і виконавець власних пісень. Булат Шалвович Окуджава народився 9 травня 1924 року в Москві в сім'ї працівників. Його батько, був заарештований і розстріляний. Мати по політичним звинуваченням заслали в карагандинський табір. Разом з братом Окуджава жив у бабусі в Тбілісі. Після дев'ятого класу добровольцем пішов на війну. Був поранений. У 1945 році Окуджава демобілізувався і повернувся до Тбілісі, де екстерном закінчив середню школу і вступив на філологічний факультет Тбіліського університету. Після його закінчення вчителював у Калузькій області. З 1956 року Окуджава жив і працював у Москві. Написав більше 800 віршів. Його пісні звучали в кінофільмах і спектаклях, в концертних програмах, в теле- і радіопередачах. У 1970 році з'явилася одна з найзнаменитіших пісень Окуджави - «Ми за ціною не постоїмо», написана на замовлення кіностудії до кінофільму «Білоруський вокзал». Булат Окуджава став основоположником жанру авторської пісні. Його концерти проходили в багатьох країнах Європи, а твори перекладені мовами багатьох народів світу і видані в різних країнах.

«ДО СВИДАНИЯ, МАЛЬЧИКИ».

Ах, война, что ж тысделала, подлая:

стали тихими нашидворы,

нашимальчикиголовыподняли -

повзрослелиони до поры,

на порогеедва помаячили

и ушли, за солдатом - солдат...

До свидания, мальчики!

Мальчики,постарайтесь вернуться назад.

Нет, не прячьтесьвы, будьте высокими,

не жалейтени пуль, ни гранат

и себя не щадите, и все-таки

постарайтесь вернуться назад.

Ах, война, что ж ты, подлая, сделала:

вместосвадеб - разлуки и дым,

нашидевочкиплатьицабелые

раздарилисестренкамсвоим.

Сапоги - ну куда от них денешься?

Дазеленыекрылья погон...

Вы наплюйте на сплетников, девочки.

Мысведем с ними счеты потом.

Пустьболтают, чтоверить вам не вочто,

чтоидетевойной наугад...

До свидания, девочки!

Девочки, постарайтесь вернуться назад.