ІВАН МАЗЕПА. ХТО ВІН: ЗРАДНИК ЧИ ГЕРОЙ? (УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА, ІСТОРІЯ)
Мета: висвітлити яскраві сторінки життя видатного державного діяча і мецената української культури Івана Мазепи; розкрити образ Мазепи в літературі; ознайомити з поетичною творчістю І. Мазепи; розвивати культуру зв'язного мовлення; виховувати гордість і повагу до своїх предків.
Технологія: інтерактивна робота в групах.
Обладнання: підручник «Історія України», твори Б. Лепкого, В. Сосюри, Т. Шевченка, портрет І. Мазепи, ілюстрації.
Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не гідний пошани.
М. Рильський
ХІД УРОКУ
I. Вступне слово
Без перебільшення можна сказати: людина, означена ім'ям «Іван Мазепа» — чи не найзагадковіша в усій нашій історії. Чим більше ми про неї читаємо, тим більше запитань у нас виникає, більше нерозгаданих таємниць оточує це ім'я. І не рідко при читанні різних авторів з'являється враження, що пишуть вони не про одну й ту ж особу, а про зовсім різних людей.
То хто ж він, Іван Мазепа: зрадник чи герой?
II. Повідомлення теми і мети уроку
III. Робота в групах: історики, читці, літературні критики, юні художники
1. Повідомлення
Гетьман Мазепа і Україна.
Іван Мазепа — меценат.
(Група істориків, вчитель історії Глібкович І.В.)
2. Повідомлення
Образ Івана Мазепи в західноєвропейській літературі. (Вчителі зарубіжної літератури і група літературних критиків.) Байрон — «Мазепа». Гюго — «Мазепа».
Ю. Словацький — «Мазепа». Пушкін — «Полтава».
3. Образ Мазепи в українській літературі
(Вчителі української мови і літератури і група літ. критиків.)
Богдан Лепкий
Для Б. Лепкого І. Мазепа — національний герой, талановитий політик, мудрий державець. Перші спроби до «реабілітації» зганьбленого гетьмана виявилися ще у його вірші «Мазепа» (1908), де пояснювалися справжні причини розриву гетьмана з Петром І.
Б. Лепкий написав пенталогію «Мазепа» («Мотря», «Не вбивай», «Батурин», «Полтава», «З-під Полтави до Бендер») (1926—1929).
У творах Лепкого гетьман показаний в останні роки свого життя, І це не випадково, бо, як писав Гете: «Щоб мати справжнє уявлення про людей, треба знати їх на схилі життя».
Щоб повніше розкрити багатогранну особистість гетьмана, Лепкий змальовує його як політика, володаря, дипломата, полководця. У романі відтворено майже всі головні моменти Мазепиного правління (взаємини із запорожцями, незгода з політикою Івана Самойловича і Семена Палія, страта Кочубея та Іскри, розрив із царем, союз з Карлом XII, знищення Батурина, поразка під Полтавою). Головного героя твору характеризують представники різних верств, національностей, позицій (російський цар, шведський король, українські старшини, шведські і російські офіцери, прості козаки, селяни).
Мазепа прийшов до влади у країні, яка була виснажена війнами, розшматована між Росією і Польщею.
За Лепким, до гетьманської булави його привели відчуття великої «снаги поставити Україну на власні ноги».
Одержавши булаву як символ влади, він, як ніхто з попередників, тримав її упродовж 21 року. А це було дуже нелегкою справою.
З роману постає образ гетьмана як вольової і розсудливої людини, яка ретельно обдумувала всі справи, а розпочавши її, завжди доводила до завершення.
Головна причина трагедії Мазепи, на думку автора, було небажання народної маси дотримуватися дисципліни, ставити державні інтереси вище за особисті.
Для Лепкого Мазепа — великий український гетьман, який продов жив справу, започатковану Володимиром Великим, Ярославом Мудрим, Богданом Хмельницьким.
Письменник постійно акцентує на доброті, людяності, здатності гетьмана до співпереживання. Ще однією важливою рисою Мазепи, за Лепким, є почуття відповідальності. Він абсолютно все віддає державі.
Володимир Сосюра
V 1928 році В. Сосюра написав кілька розділів задуманого великого твору про українського гетьмана. Вдруге повернувся до поеми у 1959-1960 її й завершив. Перші розділи свого історичного твору Сосюра опублікував у журналах «Життя і революція» та «Літературний ярмарок». Згодом поема пропала в архівах, її викреслили з літературного доробку Сосюри але, як писав сам автор, «не викреслили з серця».
Він змальовує свого героя в юності і зрілі роки.
М Ткачук зауважує: «Сосюра йде в деяких моментах за традицією, виводячи образ Дон-Жуана з України: тут сосюринський Мазепа схожий на Мазепу Ю. Словацького.
Читаючи поему українського автора, ми можемо навіть звинувачувати Мазепу в поразці під Полтавою, заявляючи, що політичний діяч був більше зайнятий любовними, ніж державницькими справами.
Щоб краще зрозуміти образ Мазепи, варто навести цитату М. Руд-ницького (українського науковця з діаспори): «Не один холоднокровний історик чи звичайний смертний може сказати: якби Мазепа був справді великим державним діячем, то він умів би в такій історичній хвилині забувати про жінку для державної справи. Що ж? Жіноцтво грало в життєписі наших великих людей невеличку роль. Аж дивно, чому саме серед запорожців, що вміли проміняти жінку на тютюн та люльку, було так мало обачних, далекоглядних гетьманів. Коли візьмемо історію та всю творчість Франції — скрізь жінки виступають у ролі «великих натхненниць». Мазепа також має душу вразливу на приваби жіноцтва. Саме вони давали йому змогу розуміти складні прояви мистецтва, дипломатії та людської психології».
Михайло Рудницький писав про вічну таємницю Мазепиного життя: «Мазепа йшов усе життя назустріч великим спокусам і небезпекам. Саме ті, що найясніше думали і найкраще знали, чого хочуть,— могли залишитися для сучасників і для майбутніх істориків найбільш таємними. Правда про Мазепу? Вона не є і не може бути ясніша, ніж правда про Цезаря або Наполеона».
Сосюрина поема за жанром є поетично-романтичною біографією українського гетьмана. Цей поет зробив чи не першу спробу реабілітувати видатного історичного діяча, зняти з нього тавро зрадника, яке в літературі закріпилося ще поемою Пушкіна «Полтава». У Сосюри Мазепа якщо і зраджує, то лютого ворога рідного краю — Петра І, а не Україну.
Цікаво, що Сосюра наприкінці життя мріяв переробити свій твір про славного гетьмана:
«Чому Бог дав мені так мало жити?! Я переписав би свою поему «Мазепа», яка під тиском сталінської цензури фактично була спотворена, як річ національного звучання. Свою нову редакцію поеми «Мазепа» про нашого великого предка я буду писати до останнього дня свого життя».
Поема Сосюри «Мазепа» складається з двох вступів, 26 розділів та епілогу.
У перших розділах розповідається про життя Івана при королівському дворі, любовні історії юнака, та вже з 11 розділу мова йде про державницьку діяльність Мазепи. Письменник підкреслює, що юнаком, перебуваючи у королівському палаці душею українець лине додому.
Майбутній гетьман згадує своє дитинство, в якому ненька, яка пізніше стала ігуменею монастиря, та монашки вчили його любові до рідної землі.
Дуже важливим у творі є епізод, коли мати благословляє свого сина на мученицьку дорогу. Здається, благословляє не просто рідна людина, а персоніфікована Україна-мати.
Найкращою, найбільш художньо цінною частиною поеми «Мазепа» є другий вступ.
Що можемо сказати про ставлення Сосюри до України?
Жодного з цих митців не можна осуджувати за такий погляд. Найкраще з цього приводу сказав Мікулаш Неврлий: «Любити й ненавидіти батьківщину дано геніям. Так немилосердно картати Україну міг лиш той, хто був готовий за неї віддати життя... Воістину небувале й нетрадиційне для нас розуміння патріотизму! Ми ж звикли лише до захвалювання всього рідного, забули, що для того, щоб лікувати недугу, треба її знати, вміти її виявити».
Шевченко і Мазепа
Цю тему найповніше досліджено у статті Юрія Луцького «Шевченкові зустрічі з Мазепою». Він проаналізував факти, що проливають світло на проблему ставлення Шевченка до Мазепи. Літературознавець наводить свідчення про те, що поет не любив «Полтави» Пушкіна. «В час; кцли ніхто серед українських інтелігентів не наважився боронити Мазепи,— пи¬ше Ю. Луцький у висновках,— Шевченко це зробив. Щоправда, скрито й, так би мовити, приватно — але все-таки не двозначно».
Виступ учениці про образ Мазепи у творах Шевченка.
Не виключено, що Шевченків «Кобзар» містить не один твір, у якому приховано згадку про Мазепу, хоч імені його й не названо.
Одна з останніх поезій Шевченка «Бували війни й військовії свари». Вірш починається з переліку знатних українців, а два з них — Галаган і Кочубей — зрадили Мазепу, перейшовши на бік Петра І.
У містерії «Великий льох», де Перша Ворона пророкує про народжен¬ня двох Іванів-близнюків:
Один буде, як той Гонта, Катів катувати!
Другий буде... оце вже наші Катам помагати!
Поема «Іржавець» містить одну з нечисленних прямих згадок Шевченка про Мазепу:
Наробили колись шведи
Великої слави
Утікали з Мазепою
В Бендери з Полтави.
4. Іван Мазепа — поет
Гетьман Мазепа був високоосвіченою людиною і не писати віршів просто не міг. Цієї грамоти тоді навчали по всіх братських школах, особливо в Києво-Могилянській колегії, де він навчався. До речі, за гетьманування колегію перейменовано в Академію.
Нам відомо чотири твори гетьмана Мазепи. Перший вірш — це епіграма, опублікована в журналі «Русская старина» (1871). До цього спричинився Гаврило Добриня, який переписав її з одного молитов¬ника.
Дмитро Чижевський відредагував пізніше цей твір:
Іди будеш по сій книзі
Благого благати.
Не пач і мене, молю, в ов час забувати.
/. Мазепа, полковий осавул ?
Дмитро Чижевський зазначає, що це один з найперших віршів Івана Мазепи — ще до часу обрання його гетьманом (1677).
Другий твір «Дума» (1698) вперше був надрукований Бантишем-Каменським у додатках до його книги «Історія малої Росії». «Дума» має виразне історичне підґрунтя: йдеться про міжусобну боротьбу за геть¬манський уряд.
Мазепина «Дума» — це бойовий заклик до боротьби за визволення України. Першим, хто приписував авторство Мазепі, був Кочубей.
Третій твір має назву «Чайка», що означає страдницьку і гноблену Малоросію. Первісний текст цього твору був такий:
Ой біда, біда Чайці-небозі...
Відомий учений-славіст, педагог, поет Яр Славутич наводить текст, який записав у 1937 р. Від своєї матері, яка майстерно виконувала цю пісню.
Звучить пісня «Ой горе цій чайці...».
Як бачимо, народні виконавці, усно передаючи пісню з покоління в покоління, її змінили. Тепер вона має 24 рядки, поділені на шість строф і без приспіву.
5. Складання учнями асоціативного ґрона
6. Маловідоме про Мазепу
• Музикування і спів Мазепи.
• Мазепин дзвін.
• Скарб Мазепи.
• Літературно-критичні статті про Мазепу.
7. Розгляд малюнків (група «Юні художники»)
IV. Підсумок уроку
То хто ж такий Іван Мазепа: зрадник чи герой?
V. Літературно-критичні статті про Мазепу
Про Івана Мазепу написані такі статті:
• монографія Олександра Оглоблина «Гетьман Іван Мазепа та його доба» (1960);
• стаття Данила Мордовцева «Цар і гетьман»;
• стаття Фадея Булгаріна «Іван Мазепа»;
• стаття відомого критика де Вогюе. Всі вони писали про Мазепу і Україну.