СЛАВА КОЗАЦЬКА ЖИВА (УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА, ІСТОРІЯ, МУЗИКА)
Мета (українська література): ознайомити учнів з історичними піснями; розвивати навички аналізу поетичних творів; удосконалювати навички виразного читання.
Мета (історія): поглибити й узагальнити знання учнів про українське козацтво та Запорозьку Січ; удосконалювати вміння систематизувати матеріал, робити висновки; формувати інтерес до історичного минулого нашої Батьківщини; виховувати почуття національної гордості та патріотизму.
Мета (музика): ознайомити учнів з козацькими та історичними піснями, їхньою мелодикою.
Форма уроку: інтегрований урок.
Обладнання: карта України XV-XVII ст., портрети українських гетьманів, добірка літератури з історії українського козацтва та рідного краю, магнітофонні записи українських козацьких пісень.
Молюсь за тебе, Україно, І свої сили віддаю, Щоб відродити із руїни Наш дух і славу бойову. Очистимо усі джерела, Дніпро-Славутич оживе. І заспіваєм: «Ще не вмерла Вкраїна наша, і не вмре». М. Бакай. Україні
ХІД УРОКУ
Звучить увертюра з опери «Тарас Бульба».
Учитель української літератури. Сьогодні, діти, ми проводимо незвичайний урок. Він присвячений нашим славним предкам — лицарям-козакам. Козацтво відіграло величезну роль у житті українського народу, у встановленні нашої незалежної держави.
Історія свідчить, що люди ще в сиву давнину знали про нерозрив¬ний взаємозв'язок минулого, сучасного і майбутнього. Як це розуміти? А так, що все навколишнє — це наслідки минулих подій. А в тому, що відбувається зараз, народжується майбутнє.
1-й учень. Щоб правильно орієнтуватися в житті, щоб бути освіченою людиною, треба знати минуле свого народу, його історію. У минулого українського народу було неповторне і легендарне яви¬ще — Запорозька Січ.
2-й учень. Запорозька Січ •»- це один із тих світових історичних феноменів, над яким замислювались і який намагаються зрозуміти і по¬яснити багато поколінь дослідників.
«Лотри, розбійники»,— лементували на сеймах і в сенаті польські шляхтичі. Скаженіючи від ненависті, вони намагалися знищити Запо¬різьку Січ, стерти з лиця землі козацтво. «Славне Запоріжжя»,— казали селяни про Січ. Вони тікали туди від феодалів, там шукали рятунку від тяжкого, нестерпного гніту. «Військом Запорізьким» назвав український народ визволені у 1648—1654 р. від польсько-шляхетського панування українські землі. Таку назву дав він і українській повстанській армії, яка увібрала кращі військові традиції Запорозької Січі.
3-й учень. Це про неї Гоголь писав: «Так ось, вона, Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі ті, горді і дужі, як леви! Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну!». А ми з вами живемо на цій славній землі і повинні знати про славні діла своїх запорожців.
4-й учень
Поведу таку я річ,
Що ви знаєте про Січ,
І про нашу Україну,
Розкажи усім нам, сину.
5-й учень
Знаю, батьку, славна Січ, Ворогам ішла навстріч, Рідну землю захищала, І народ наш прославляла.
Учитель історії. Ось чому і проводимо сьогодні урок на тему: «Слава козацька жива».
6-й учень. Минуло все: нема тепер ні Січі, ні старшин, ні Запорожжя; нема та й не буде! Давайте хоч згадаємо тих лицарів чесних, які колись на світі бенкетували, яничар, як підсвинків, різали, татарву та ляхів, як пацюків, ганяли, за хрест святий та волю людську голови свої буйні клали; що, як орли, на огненних конях в шитих золотом жупанах, безкрайніми степами вітром літали, шаблями ворогів змітали; що, як лебеді, на чайках по Дніпру гуляли, Крим руйнували, в Стамбул завертали.
7-й учень. Пройшло все: одна слава зосталась, і слава та не вмре, не поляже, про лицарство козацьке людям розкаже. Розкаже вона і про Байду-козака, і про Сагайдачного Петра, і про Сірка, славного і грізного от отамана, кошового.
Учитель української літератури. Запорозьких козаків — «святих лицарів», «захисників вітчизни» — оспівав український народ у своїх думах, піснях, легендах, художніх творах. Саме народ створив образи мужніх, благородних і сильних духом героїв, які заради свободи і незалежності країни готові йти на смерть.
Знаємо ми «Пісню про Байду», «Думу про козака Голоту», де оспівуються захисники народу — сміливі, відчайдушні козаки, які не бояться «ні огня, ні меча, ні третього болота». Письменник Дмитро Павличко так сказав про козаків...
8-й учень
Забули ясні зорі козацький хоровод,
Бої на Чорнім морі, гармати Жовтих Вод,
Забула вся Європа ту силу молоду,
Що біля Конотопа розбила вщент Орду.
А ми заспіваймо, забути не даймо,
А ми запам'ятаймо, і всім нагадаймо.
Забули тугодуми, як воля січова
Творила віщі думи, збирала в кров слова.
А ми заспіваймо, забути не даймо,
А ми запам'ятаймо, і всім нагадаймо,
Що СЛАВА КОЗАЦЬКА ЖИВА.
Учитель музики. Пісні про славних козаків та їх отаманів з'явилися в епоху зародження та існування українського козацтва. І, як правило, майже всі вони є народними піснями і написані в народному стилі.
Крім того, козацькі пісні складалися як козаками, так і простими людьми, які спілкувалися з козаками. Окрім козацьких, є й історичні пісні.
У своїх піснях народ оспівував козацьку мужність, силу, доблесть, славу. А виконували козаки свої пісні під час походів, та під час відпочинку: так вони розважали себе. Зараз у вашому виконанні прозвучить пісня «Гей, там на горі Січ іде».
Звучить пісня «Гей, там на горі Січ іде».
• Це пісня самих козаків чи про козаків?
• Які пісні історичні, а які козацькі?
Учитель української літератури. Своє життя ми не уявляємо без народних пісень. У них наша історія, наша слава, наша доблесть і честь.
Про значення народної поетичної творчості дуже точно висловився М. Гоголь: «Пісні малоросійські можуть з повним правом називатися історичними, тому що вони не відриваються ні на мить від життя і завжди вірні тодішній хвилині й тодішньому стану почуттів...». І ще: «Історик не повинен шукати в них вказання дня й числа битви або точного пояснення місця, вірної реляції; з цього погляду небагато пісень допоможе йому. Та коли він захоче взнати вірний побут, стихії характеру, всі вигини й відтінки почуттів, хвилювань, страждань, веселощів зображуваного народу, коли він захоче випитати дух минулого віку, загальний характер всього цілого й порізно кожного окремого, тоді він буде задоволений цілком; історія народу розкриється перед ним у ясній величі».
1. Тяжка доля України і зародження козацтва
Учитель історії. Коли ж з'явилось на історичній арені козацтво? 9-й учень. Українські землі протягом двох з половиною століть перебували під гнітом монголо-татарських завойовників.
Гомоніла Україна, довго гомоніла,
довго, довго кров степами текла, червоніла.
І день, і ніч, ґвалт, гармати, земля стогне, гнеться;
...сумно, страшно...
А на кінець XVст. Україна опинилась під владою кількох феодальних держав. Роки 1516, 1537, 1575, 1610, 1675. Це були роки, коли напади на Україну досягали розмірів жахливої стихійної біди.
Учитель української літератури. Про це розповідають нам народні думи та історичні пісні.
Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине... Отде, люде, наша слава, Слава України! —
так писав Т. Г. Шевченко про дорогоцінне надбання нашого народу, про нев'янучу красу його духовної культури.
Послухайте, будь ласка, пісню «Зажурилась Україна».
10-й учень
Зажурилась Україна, бо нічим прожити,
Гей, витоптала орда кіньми маленькії діти!
Ой, маленьких витоптала, великих забрала,
Назад руки постягала, під хати погнала,
За річкою вогні горять, там татари полон ділять,
Село наше запалили, і багатство розграбили,
А миленьку в полон взяли.
А в долині бубни гудуть, бо то на заріз людей ведуть:
Коло шиї аркан в'ється, а по ногах ланцюг б'ється...
Який мотив цієї пісні?
— Чому звучить сум?
11-й учень. Щорічно турки забирали в неволю тисячі українців, які зазнавали нелюдських страждань: їх жорстоко били, змушували тяжко працювати, продавали в рабство, розлучали дітей з батьками, з сестрами, з братами. Щоб запобігти втечам, їх таврували на обличчі або калічили: відрізували цуха, виривали ніздрі; на ніч полонених замикали в хліві, як худобу.
Особливих знущань зазнавали невільники, які чинили опір поневолювачам, їх брали гребцями на галери. Гребці були прикуті по кілька душ до банок за одну чи дві ноги. Кандалами сковувались і руки. На кожного невільника одягали залізні наплічники чи кола. Того, хто не міг працювати на повну силу, наглядачі били по голому тілу мокрим ременем.
Учитель української літератури. Так, ця пісня є своєрідним відгуком на спустошення України ординцями. Є декілька варіантів пісні «Зажурилась Україна». Прочитайте у вашому підручнику ще один:
Зажурилась Україна,
Бо нічим прожити,
Витоптала орда кіньми
Маленькії діти,
Котрі молодії —
У полон забрано;
Як зайняли, то й погнали
До пана, до хана.
Годі тобі, пане-брате,
Ґринджолами грати,
Бери шаблю гостру, довгу
Та йди воювати!
Ой ти станеш на воротях,
А я в закаулку,
Дамо тому стиха лиха
Та вражому турку!
Ой ти станеш з шабелькою,
А я з кулаками,
Ой щоб слава не пропала
Проміж козаками.
Ой козак же до ружини,
Бурлака до дрюка:
Оце ж тобі, вражий турчин,
З душею розлука!
Давайте розглянемо побудову цієї пісні. 12-й учень. Три частини:
1. Трагедія українського народу. .
2. Заклик до боротьби.
3. Віра в перемогу і в козацьку славу.
Учитель української літератури. Які художні засоби використано?
13-й учень. Метонічний образ України, персоніфікований і максимально наближений до понять «народ», «люди».
Учитель української літератури. Лицарство — такий лейтмотив пісні, яка сповнена войовничого запалу і віри, що буде розбитий «вражий турчин» і «проміж козаками слава» не пропаде.
14-й учень. У боротьбі проти феодального гніту, а також проти турецько-татарської навали український народ створив свої збройні сили — козацтво. Центром його у XV столітті стала Запорозька Січ. Загальнонаціональним ідеалом на довгі часи стає запорозький козак — лицар честі і мужній захисник незалежної країни. На своїх кораблях-галерах і великих човнах-«чайках» вони досягли берегів Туреччини, палили її столицю, громили військо, визволяли полонених.
Козаки показували чудеса героїзму. Були в козацькому війську і свої спартанці, що полягли всі, але ворога не пропустили, були мудрі полководці.
Своїми діями козаки засвідчили віковічне прагнення українців до не-залежності.
2. Військова справа козаків
Учитель історії. Відзначалися запорозькі козаки мужністю і винахідливістю в битвах. У першій половині XVII століття запорізьке козацтво піднялося до рівня кращих європейських армій, а своєю активністю, наступальною, ініціативною стратегією і маневреною тактикою перевершувало і феодальні армії Європи. Запорізьку піхоту вважали найкращою в Європі. Вона героїчно і майстерно билася з ворогами. Розгадайте кілька військових задач.
15-й учень. Запам'ятався туркам день 4 вересня 1621 року. Під Хотином 100 000 турецьких воїнів вели бій із запорозькими козаками. Два штурми пройшли безуспішно. На третій штурм турки пішли під захистом тварин, женучи перед собою верблюдів, мулів і іншу худобу. Що зробили запорозькі козаки?
16-й учень. Козаки вийшли з укріплень і сильним окриком наполохали тварин і примусили їх повернути назад. Змішавшись із турецьким військом, вони порушили його бойові порядки, і турки почали тікати. Козаки, переслідуючи ворога, увірвались у турецький табір. Сам султан Осман II побачив нетривкість свого становища.
Табір Османа був залитий кров'ю і заповнений,убитими, і султан прийняв рішення поміняти його місце. 28 вересня 1621 року був останній штурм. Султан кинув у бій все, що у нього було. Але турки йшли до бою вже не з власної волі. Позаду їх гнали сотники і десяцькі з оголеними шаблями. Надвечір турецьке військо було відігнане у свій табір. Цього дня турки втратили 20 000 своїх воїнів. У безсилій люті султан проклинав своїх воєначальників і навіть свою долю, кажучи: «Ті, які присягалися мені битись, мов леви, самі ганебно втікали з жаху». За кожну козацьку голову Осман II обіцяв нагороду в 50 золотих.
17-й учень. Перемога в Хотинській битві належить козакам. Наслідки Хотинської битви мали велике міжнародне значення. Ця битва примусила Туреччину відмовитись від планів завоювання Європи. А слава про запорозьких козаків рознеслась по всій Європі.
18-й учень. Козаки відзначалися мужністю і винахідливістю й у мор¬ських походах. Гордістю запорозьких козаків були «чайки». Запорозькі «чайки» були швидкохідними, ніж важкі турецькі галери. Щоб замкнути козакам вихід у море, султан наказав перегородити Дніпро біля острова Тавані залізним ланцюгом. Турки були впевнені, що обійти цю перешкоду не зможе ніяка чайка. Та запорозькі козаки і тут знайшли вихід. Який?
19-й учень. Підпливши вночі до Тавані, вони пускали поперед себе дерева, до яких прив'язували ланцюги та інші металеві предмети. Ці дерева з грюком ударялись об ланцюг. Турки починали в темряві відчайдушну стрілянину, яка тривала доти, поки у них були боєприпаси. Коли все вщухло, запорожці миттю розірвали ланцюг і швидко пройшли крізь браму у відкрите море.
20-й учень. У битві під Берестечком в червні 1651 року у най-трагічніший момент визвольної війни полковник Іван Богун врятував українську армію від знищення. 150-тисячна армія польсько-шляхетського війська оточила козацький табір з трьох боків, а з четвертого боку були непрохідні болота. Іван Богун організував вихід козаків з лещат облоги. Як він це зробив?!
Цей єдиний шлях відходу лежав тільки через болото. За одну ніч козаки загатили болото одягом, бочками, мішками, сідлами, возами і попонами. Так була зроблена переправа, по якій вийшла більша частина козаків.
Відхід української армії залишилося прикривати 300 козаків, з яких ніхто не залишився живим.
Учитель української літератури. Це про них Т. Г. Шевченко у поезії «За байраком байрак» писав:
Нас тут триста, як скло, Товариства лягло! І земля не приймає. Як запродав гетьман У ярмо християн, Нас послав поганяти. По своїй, по землі Свою кров розлили. І зарізали брата. Крові брата впились, І отут полягли У могилі заклятій.
Звучить пісня «їхав козак на війноньку».
3. Слава козацтва в його ватажках
Учитель історії. Слава козаків — і в їх ватажках. Учень. Згадайте праведних гетьманів:
Де їх могили? Де лежить Останок славного Богдана? Де Остряницина стоїть, Хоч би убогая могила? Де Наливайкрва? Нема! Живого й мертвого спалили, Де той Богун? Де та зима? Інгул щозиму замерзає — Богун не встане загатить, Шляхетським трупом. Лях гуляє!..
Нема Богдана — червонить І Жовті Води, й Рось зелену. Сумує Корсунь староденний: Нема журбу з ким поділить. І Альта плаче: «Тяжко жити! Я сохну, сохну... Де Тарас?». Болять і нині давні рани, Скорботно хилиться трава. Видінням устають гетьмани, Не меркне слави булава!
Учитель історії. Як бачите, славі козаків присвячено безліч віршів, нарисів, розповідей. Особливо український народ любив Байду Вишневецького.
21-й учень. Крізь бурхливі століття пронесли кобзарі пісню про відважного козака Байду, який пішов на мученицьку смерть, не зрадивши рідної землі. Байда — це вождь українських козаків. Мужній та відважний князь Д. І. Вишневецький став першим організатором і полководцем українських козаків. Саме під його керівництвом відбулися перші гучні сухопутні і морські походи запорожців на Крим та Туреччину. Саме Вишневецький запровадив на Січі човни з буйволових шкур, щоб легше було їх переносити на руках по суходолу. Під час одного з походів князь Вишневецький віддав своє життя за честь і свободу української землі.
Учитель історії. Наступна розповідь про відважного гетьмана українського козацтва Петра Сагайдачного.
22-й учень. Гетьман українського козацтва Петро Сагайдачний на¬лежав до найосвіченіших людей свого часу. Він здійснив ряд сміливих походів проти Туреччини та Криму. Він піклувався про розвиток науки і культури в Україні. Завдяки його зусиллям у 1620р. в Україні була офіційно відновлена православна церква. З усім військом Запорозьким вступив до Київського братства. Помер від рани, одержаної в битві під Хотином. Звучить пісня «Козака несуть».
Учитель історії. Останній кошовий Запорізької Січі — Петро Кал-нишевський. Які відомості збереглись про нього?
23-й учень. Петро Калнишевський бере участь в усіх бойових діях свого часу. У 1775 році Катерина II підписала маніфест про ліквідацію Запорозької Січі. Пам'ятаючи невдалу спробу Петра І зруйнувати Січ, Катерина II виставила 1000-не військо солдат проти 500 козаків. Сили були нерівними, і'84-річний отаман вирішує здатися. З доносу Потьомкіна Петра Калнишевеького заарештували і вислали на Соловки. Розповідають, що цариця поставила перед отаманом умову: «одержуй волю і маєток, лише відречись від козацтва». Але на це запорожець відповів: «Ні, або воля козацька, або тюрма». 25 років життя провів Калнишевський на Соловках, де його тримали у вузькій ямі під монастирською стіною. Олександр II звільнив отамана, але старий запорожець не згодився залишати острів і залишився доживати свій вік у келії. Бог відпустив останньому кошовому отаманові довге життя — 112 років,— наповнене гучними ділами, доблестями і страшними стражданнями. Своїм життям він об'єднав три століття: XVIIст.— народився; XVIIIст.— жив; ХІХст.— помер.
Учитель історії. Назавжди в пам'яті народній образ Івана Сірка.
23-й учень. Серед визначних вождів козацтва найяскравішою постаттю був Іван Сірко. 22 рази козаки обирали його кошовим отаманом. Ніхто, крім нього, не заслужив такої шани. Протягом 22 років боровся Іван Сірко проти турків і татар, змушував ворогів тремтіти і за морем, і за горами. За своє військове життя Іван Сірко брав участь у 55 битвах і завжди, за винятком однієї битви, виходив переможцем. Військову славу і талант Сірка історики ставлять поряд із Тамерланом, Чінгісханом чи Олександром Македонським. Подвиги Сірка викликали жах серед татарських і турецьких загарбників, які називали його «урус-шайтаном», тобто українським чортом. Іменем Сірка татари лякали своїх дітей, коли ті плакали. Пізніше Сірко очолив повстання проти царських воєвод. У цій жорстокій сутичці з російським військом загинув його син Петро, а сам кошовий потрапив у царську немилість і був засланий у Сибір. Цар не любив Сірка і побоювався його, але коли 300 000 турків перейшли Дунай і хмарою посунули на Україну, в цей час цар згадав про козацького кошового.
Запорожці зажадали від царського уряду повернення на Січ грози бусурманів. Цар був змушений поступитися. Сірко з військом запорожців, завдавши ворогам величезних втрат, визволили з неволі багатьох полонених. Для рідної землі Іван Сірко був гідним оборонцем і захисником.
4. Слава козацька в легендах і піснях
Учитель української літератури. Через усі випробування історії невмирущий дух козацької вольності і слави збережений у пам'яті народу," його легендах. Згадаймо легенди про козаків.
24-й учень. Одна легенда розповідає, що Іван Сірко народився із зубами. І коли його проносили біля столу, він схопив пиріжок і з'їв. У народі прокотилася чутка: такий гризтиме ворогів, як Сірко. Прізвисько закріпилося за хлопчиком, потім стало іменем відважного козака.
Друга легенда розповідає, що Сірко перемагає не тільки людей, а й чортів. Річка Чортомлик нібито тому так зветься, що в ній Сірко убив чорта, який хлюпався у воді. Чорт тільки мликнув ногами, коли кошовий луснув його з пістоля.
Учитель української літератури. А тепер послухайте пісню «Та, ой, як крикнув же та козак Сірко».
Та, ой, як крикнув же .та козак Сірко
Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків:
«Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці,
Та збирайтеся до хана у гості!».
Та туман поле покриває,
Гей, та Сірко з Січі та виїжджає.
Гей, та ми думали, та ми ж думали,
Що то орли та із Січі вилітали,—
Аж то військо та славне Запорозьке
Та на Кримський шлях з Січі виїжджало.
Та ми ж думали, ой, та ми ж думали,
Та що сизий орел по степу літає,—
Аж то Сірко на конику виїжджає.
Гей, ми ж думали, ой, та ми ж думали,
Та що над степом та сонечко сяє,—
Аж то військо та славне Запорозьке
Та на вороних конях у степу виграває.
Та ми думали, ой, та ми ж думали,
Що то місяць в степу, ой, зіходжає,— «
Аж то козак Сірко, та козак же Сірко
На битому шляху на татар оступає.
• Що сказано про Сірка? (Має хороші організаторські здібності)
Так, дійсно. Сірко — прекрасний організатор. Саме таким, за уяв¬ленням народу, має бути справжній лицар.
• Які традиційні фольклорні художні засоби? (Порівняння — з орлом, із сонцем, з місяцем)
Слава про подвиги українських козаків шириться за межі українських земель. «Козак — це надзвичайно симпатичний тип слов'янського племе¬ні, гордий, відважний лицар, який сміливо дивиться у вічі смерті, завжди готовий на двобій з нею. Шабля — його хрест, перемога — його бог, а пісня є його молитвою...» — захоплено писав про козацтво італійський професор Доменіко Чамполі.
Учитель музики. Хвилюються на пагорбах дозрілі жита, черкають серпами женці, а розігнувши натомлені спини, бачать, як увесь видолинок неначе зацвів червоним маком — то йде запорозьке військо. Женці ще здалека впізнають молодцюватого Дорошенка, що веде козаків. Доброю посмішкою проводжають бувальця Сагайдачного, що йде собі, не по-. Спішаючи, і розкурює свою знамениту люльку.
Ця пісня народилася у народі, а згодом так полюбилася козакам, що стала козацькою похідною піснею.
Звучить пісня «Ой на горі та й женці жнуть».
5. Слава козацька в їх духовності
Учитель української літератури. Народна мораль, її високий гуманістичний дух освячують історичні пісні.
25-й учень. Славні козаки були цікаві своїм духовним життям. Багато¬гранним було воно у запорожців. На Січі існували загальноосвітні школи і школи співу. Серед запорожців були й такі, які здобули освіту в Києво-Могилянській академії і навіть у західноєвропейських університетах. Серед запорожців зустрічалися талановиті співці, музиканти, кобзарі, поети, танцюристи. Розвинулась і досягла досконалості військова музика.
26-й учень. На Запорожжі в атмосфері героїчної боротьби склалися чудові традиції січового побратимства, почуття дружби і взаємодопомоги. Особливе ставлення у козаків до жінки. Ні перед ким козак не знімав своєї шапки, їх могли зняти тільки з головою. І лише перед матір'ю козак знімав свою шапку. Покровителькою у битвах козаків була Матір Божа. Ось чому днем козацтва є свято Покрови святої Богородиці — 14 жовтня.
27-й учень. Велику роль в культурно-освітньому житті України мала діяльність І.'С. Мазепи. Він — вірний син українського народу. Мазепа по-лицарськи, мужньо, ризикуючи своїм становищем, нехтуючи особистими матеріальними вигодами, виступає проти загарбницької Російської імперії. Під час його гетьманування об'єдналися Лівобережна та Правобережна Україна. Зараз до нас повертається не тільки ім'я І. С. Мазепи, з ним випливає з глибини його творча доба.
6. Славно жили козаки — мужньо помирали
Учитель історії. Українські козаки були славні не лише бойовими ділами, мужністю, .відвагою, непокірністю. Нескорені вони були навіть в смертний час.
Турецький хроніст Наімі писав про запорожців: «Не знайти в усьому світі людей більш відважних, які б так мало піклувалися про життя або так мало боялися смерті».
28-й учень
Як ви умирали, вам сурми не грали,
Ніхто не заплакав за вами,
Лиш в чистому полі ревіли гармати,
І зорі вмивались сльозами.
Як вас хоронили у темну могилу,
Від крові земля червоніла,
Ви хмарою крику по небі летіли,
І бурею битва гриміла.
На ваших могилах хрести похилились,
Калина нагнулась додолу.
Спіть, орли-соколи, стрільці січовії,
Гармати розбудять вас знову.
Учень. Тяжкою смертю вмирали козацькі ватажки. Вони терпіли всі муки, не видавши жодного крику. Спокійно, але з презирством, без найменшого страху сприймає смерть легендарний Богун та його побратими. І щоб не промахнутися, поляки виставили полк вояків. По команді пролунав постріл, але Богун був лише тяжко поранений. Полковник наказав тіла ще живих козаків вкинути в ополонку.
29-й учень. Жорстоко катували поляки отамана Наливайка. Після жорстоких катувань поляки спалили його в спеціально виготовленому розжареному мідному баку.
Учитель музики. Зараз ми послухаємо пісню «Ой, Морозе, Морозенку».
Звучить пісня «Ой, Морозе, Морозенку».
Учитель української літератури. Які почуття виражені в пісні про Морозенка? Завдяки яким художнім засобам досягається емоційна напруженість?
Своїх героїв, виразників загальнонародних інтересів, народ увіковічив у піснях і думах. «Пісня і дума становлять народну святиню, кращу рису українського народу, в них горить любов до батьківщини, виблискує слава минулих подвигів; в них дихає ніжне почуття жіночої люфові, особливо материнської... Все коло життєвих насущних інтересів охоплюється в пісні, зливається з нею, і без неї саме життя стає неможливим».
Про історичну перемогу козаків у битві під Корсунем 16 травня 1648 року під керівництвом Богдана Хмельницького розповідає пісня «Засвистали козаченьки». Військо польської шляхти тоді було розбите, а його керівники — гетьмани М. Потоцький та М. Калиновський — були взяті в полон.
Авторкою пісні вважають напівлегендарну, напівісторичну Марусю Чурай. За переказами, вона була дочкою козацького сотника з Полтавщини Гордія Чурая і жила в часи Богдана Хмельницького.
Учитель музики. Маруся Чурай мала чудовий голос і майстерно співала пісні, які складала сама. Багато які з її пісень стали народними.
Серед них пісня «Засвистали козаченьки». Цю пісню Маруся склала в день розлуки з коханим, який вирушив з козаками в похід. Тож не дивно, що розпівка, сповнена туги, лірична пісня полюбилася козакам. її виконували в поході, і вона поступово перетворилася на маршову пісню. При цьому незручні для вимови у швидкому темпі початкові слова — «засвіт встали» —.перетворилися на «засвистали». Звучить пісня «Засвистали козаченьки».
7. Сучасність і козацтво
Учитель історії. В історії кожного народу є періоди, якими гордяться всі наступні покоління. В історії України «золотою добою» був період козацтва і «лицарське ядро» — Запорозька Січ. Ми живемо в такий час, коли відроджуються козацько-лицарські традиції. На даний час прийнятий закон про державну підтримку українського козацтва. Що передбачає цей закон?
31-й учень. Цей закон передбачає організацію військових формувань у складі Збройних сил України, а також існування українського козацтва у формі об'єднання громадян. Створена Всеукраїнська дитячо-юнацька організація «Молода Січ». Для охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю в населених пунктах передбачається утворювати козацькі правоохоронні формування.
32-й учень. Прийнята програма «Сучасне козацько-лицарське виховання дітей і юнацтва України», яка передбачає реалізацію трьох компонентів:
I. Вивчення дітьми історії українського козацтва.
II. Вивчення національної культури.
III. Вивчення військової майстерності козаків.
Учитель музики. Сьогодні на уроці звучали козацькі пісні і пісні про народних героїв-козаків, отаманів війська козацького? Чому складалися про них пісні?
8. Підсумок
Учитель історії. Я думаю, що сьогоднішній урок дав нам ще одну краплину знань про славних запорожців. А щоб більше знати про них, треба більше читати.
Учитель української літератури. А слова Дмитра Павличка нехай звучать для всіх нас як наказ:
Чи ти галичанин,
Чи ти волинян,
Чи син гайдамацького степу,
На шапку візьми
Володимирів знак,
А в серце — Сірка та Мазепу.