План конспект СИЛА ВОЛІ ДО ЖИТТЯ У ТВОРАХ 0.ДОВЖЕНКА «ВОЛЯ ДО ЖИТТЯ» ТА М. ШОЛОХОВА «ДОЛЯ ЛЮДИНИ»(УКРАЇНСЬКА, ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА)
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 31-01-2013, 20:42
СИЛА ВОЛІ ДО ЖИТТЯ У ТВОРАХ 0.ДОВЖЕНКА «ВОЛЯ ДО ЖИТТЯ» ТА М. ШОЛОХОВА «ДОЛЯ ЛЮДИНИ»(УКРАЇНСЬКА, ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА)
Мета: допомогти учням глибше усвідомити ідейно-художній зміст творів, силу й красу образів оповідань, допомогти зрозуміти, що значить невмирущість людського духу, що давав змогу вистояти в тяжкі роки війни, зберегти людяність; розвивати навички аналізу образів, зв'язне мовлення, образне мислення; виховувати патріотичні почуття, мужність, любов, шану, відповідальність за долю Батьківщини.
Обладнання: вислови про життя як найдорожче багатство людини, книги про часи війни, світлини, ілюстрації, зображення солдата-визволителя, квіти, музика.
ХІД УРОКУ
1. Етап орієнтації
Звучить пісня «Журавлі».
Учениця на фоні затихаючої музики розповідає вірш «Меня зарыли в шар земной».
Учитель. Нове покоління знає нові війни. Війна 1941—1945 pp. швидше сприймається теперішньою учнівською молоддю як історичний факт, ще, можливо, десь у калейдоскопі подій та облич майне меморіальний комплекс, пам'ятник, могила Невідомого солдата, постать старенького дідуся з простягнутою до заклопотаного світу дрижачою рукою, блисне на охайному старенькому піджаку якась нагорода (мабуть, учасник війни). І біжить світ далі у своїх справах вирішувати глобальні проблеми.
Давайте ми зупинимо нестримний плин часу і постараємося зрозуміти, якими великими зусиллями була досягнута Перемога, якою ціною завойоване наше з вами життя.
Методом «Мікрофон», використовуючи підготовлені презентації на комп'ютері, скажіть, що ви знаєте про Велику Вітчизняну війну?
II. Етап покладання мети
Учитель. Тож для чого нам, діти, пам'ятати про страшні лихоліття війни?
1-й учень. Щоб це страшне лихо не повторилося, щоб вшанувати пам'ять полеглих людей за мирне небо над головою.
Так, ось уже багато років минуло з того часу, як відгриміли останні залпи Великої Вітчизняної війни. Але не затягайся і досі солдатські рани, кровоточать в пам'яті людей. Події війни завжди цікавили письменників, особливо в післявоєнні роки. Тому сьогодні тема нашого уроку: «Сила волі до життя у творах О. Довженка "Воля до життя" та М. Шолохова "Доля людини"».
Учні записують тему у зошити.
Погляньте на дошку і визначте для себе цілі, над вирішенням яких ви будете працювати на уроці, обговоріть їх у парах і запишіть у зошити. Знати:
• зміст новели «Воля до життя» О. Довженка та оповідання «Доля людини» М. Шолохова;
• проблематику творів. Вміти:
• аналізувати образи художніх творів;
• виразно читати текст;
• за допомогою засобів виразного читання відтворювати внутрішній стан персонажів;
• зв'язно, образно, логічно висловлювати власні думки;
• обґрунтовувати своє ставлення до персонажів, добирати цитати для підтвердження думок;
• виявляти порушені авторами у художніх творах проблеми.
Озвучте, будь ласка, цілі, над досягненям яких ви будете працювати.
1-й учень. Сьогодні на уроці я хочу детальніше і глибше ознайомитися зі змістом оповідання М. Шолохова «Доля людини» та новели О. Довженка «Воля до життя». Також хочу вдосконалити вміння виразного читання тексту, визначати проблеми творів, обґрунтовувати своє ставлен ня до персонажів, добираючи цитати для підтвердження думок.
Учитель. Події яких років зображені в новелі О. Довженка «Воля до життя» та повісті М. Шолохова «Доля людини»? *
Деякі ваші однокласники мали випереджаюче завдання. Перегляньте інсценізацію уривка новели О. Довженка «Воля до життя».
Письменник. Скажи мені, друже, ось ти працював на фронті півтора майже року. Ти різав сотні людей...
Хірург. Тисячі.
Письменник. Тисячі... Який величезний труд! Яке напруження всіх почуттів!
Хірург. Звичка.
Письменник. Так? Можливо. І ще скажи мені — коли ти кидався отак щодня, за звичкою, у саме полум'я людських страждань, що ти знайшов там у людині? В тій безлічі й різноманітності каліцтв чи знайшов ти будь-що невідоме, нове, яку-небудь таїну в людині на війні? Чи ти далі свого носа не бачив і нічого не знайшов.
Хірург. Знайшов! Воляі Людина на війні — це воля. Є воля — є людина! Нема волі — нема людини! Скільки волі, стільки й людини,— ось що я знайшов!
• Для чого автор уводить на початку твору діалог письменника і військового хірурга? (Щоб зацікавити читача і наштовхнути на основну думку, заінтригувати читача).
• Чим же інтригує вас автор? (Тим, що хірург знайшов волю, адже це поняття абстрактне і його неможливо побачити.)
А чи є така інтрига в оповіданні М. Шолохова?
Що таке воля? Звернемося до тлумачного словника.
2-й учень (зачитує з тлумачного словника всі значення слова).
Воля. 1. Одна з функцій людської психіки, яка полягає у владі над собою та керуванні своїми діями і вчинками. Сила волі, свідоме прагнення до здійснення, досягнення якої-небудь мети. Воля до перемоги. 2. Бажання, хотіння; вимога. Виконати волю матері. 3. Свобода, незалежність на противагу неволі, рабству. Випустити на волю. 4. Право розпоряджатися чим-небудь на свій розсуд; влада. У своїй хаті своя воля. 5. іст. Звільнення селян від кріпацтва. Голодна воля.
Учитель. Про яке значення слова говориться в уривку?
3-й учень. Тут мається на увазі одна з функцій людської психіки, яка полягає у владі над собою та керуванні своїми діями і вчинками. Сила волі.
Учитель. Отже, головне на війні в людині — це воля. Є воля — є людина! Скільки волі, скільки й людини. Ця думка пронизує новелу О. Довженка та оповідання М. Шолохова.
А чи мають герої на початку розповіді виняткові риси? Знайдіть цитати, зачитайте вголос.
4-й учень. «Іван Карналюк був звичайним рядовим бійцем. І особливих геройств за ним не числилось, хоч він і вбив уже снайперським способом з півтора десятка фашистів, не беручи до уваги стрільби по них взагалі. На зовнішній вигляд в Івані теж не було нічого героїчного...».
5-й учень. «Сам я родом з Воронезької губернії. В громадянську війну був у Червоній Армії. Голодного 22-го року подався на Кубань, ішачити на куркулів, через те й живий лишився. А батько з матір'ю та сестрою померли з голоду. Зостався я сам. Спочатку робив у теслярській артілі, потім пішов на завод, вивчився на слюсаря. Невдовзі оженився, діти пішли. У 29-му році захопили мене машини. Вивчив автосправу, сів за руль на грузовику. Працював день і ніч. За 10 років назбирали ми з дружиною грошенят і перед війною поставили собі будиночок. Чого ще треба? І от тобі раз — війна...».
Отже, наші герої були звичайними людьми. А тепер знайдіть і прочитайте мовчки, як змінилися герої в перші дні війни.
6-й учень. Івану Карналюку не хотілося кидати автомата, але-руки були поранені, і кров била фонтаном з жахливо скаліченого плеча. Мозок його працював шалено, що треба бігти, а то зійде кров'ю. Лють до ворога ще більше зростала. Здавалося, якби зустрів на дорозі фашиста, то без рук, зубами розірвав би його.
7-й учень. А Соколову довелося менше року повоювати. Двічі за цей час був поранений, але обидва рази легко: один раз в м'яке місце в руку, другий — в ногу. Спочатку везло, а потім попав у полон в травні 42-го року. Потрібно було завезти снаряди для батареї, німці тоді сильно наступали. І їхати потрібно буквально під вогнем фашистів. Але виходу не було. До батареї залишилось з кілометр. Але добратися до своїх не довелося. Неподалік розірвався снаряд. Соколов чудом залишився живим. Довго по землі повз, потім підвівся, розумів, що як ляже, то більше не підніметься, помре. Пам'ять відбило. А як опам'ятався, то зрозумів, що бій іде вже далеко позаду, а він опинився в оточенні.
Учитель. Отже, події війни спонукали до блискавичного прийняття рішення. Скажіть, які риси характеру проявилися в героїв?
8-й учень. Упертість, прагнення жити, мужність, сила волі.
Учитель. На кожному кроні чатувала смерть. У Андрія Соколова гине сім'я, у безвиході опинився і Іван Карналюк. Можна подумати, що сенсу жити немає. Та героїв об'єднує спільна риса — воля до життя, яка додає їм сили.
Зачитайте в ролях епізоди на підтвердження цієї думки.
9-й учень (читаєуривок). «Ранок був хмарний, сірий. Хірург опустив голову і замислився. Раптом сильний грюкіт у двері змусив його здригнутись. Хірург глянув — Карналюк. Він стояв у дверях у самій білизні, в мокрих од крові та гною бинтах і весь у холодному поту.
Караналюк. Перев'язку! Жити хочу! Давайте мені перев'язку і все, що треба. Ви думаєте, я вже помер? Перев'язку! Давайте!.. Жити хочу!.. Чого ж ви стоїте?!
Асистент. Ви думаєте вам пощастить його врятувати*?
Хірург. Він уже сам себе врятував. Держіть... Так... Ну — держіть же, чорт би вас забрав! Ах! Ви гляньте, який велетень! Яка грудна клітка! А плече яке! Га?! А ноги які! А шия! А хода ж! Ви бачили, як він ввійшов? Стрункий, як Бог. Камфору!.. Кофеїн!.. Так... Чудово... Оце юнак! Ви подивіться, які м'язи. Як він ввійшов, га!
Сестра. І як це він ввійшов? Адже він лежачий хворий!
Хірург. Ат, що ви в цьому тямите?
Сестра. Але ж де він набрався тієї снаги? У нього ж не було пульсу.
Хірург. У нього була воля... Держіть...
Сестра. Ви думаєте, він житиме?
Хірург. Він житиме більше за нас із вами».
10-й учень (читає). «Чого тільки не довелося мені пережити в полоні. Як згадати нелюдські муки, які довелося витерпіти там, у Німеччині, як згадаєш усіх друзів-товаришів, котрі загинули, замучені там, у таборах,— серце вже не в грудях, а в горлі б'ється...
Куди мене тільки не гонили за два роки! Половину Німеччини об'їхав за цей час: і в Баварії на земляних роботах горба наживав, і в Тюрінгії був... Природа там скрізь різна, але стріляли й били нашого брата скрізь однаково. А били паразити так, як у нас ніколи скотини не б'ють. І кулаками били, і ногами топтали, і всіляким залізом, яке під руку трапиться. Били за те, що ти — росіянин, що на білий світ ще дивишся, за те, що на них, сволочів, робиш. Били за те, що не так глянеш, не так ступнеш, не так повернешся. Били просто для того, щоб колись таки вбити насмерть. Печей, мабуть, на всіх нас не вистачало в Німеччині.
І годували скрізь однаковісінько: півтораста грамів ерзац-хліба навпіл з тирсою та ріденька баланда з брукви. Перед війною я важив 86 кілограмів, а на осінь тягнув не більш як на 50.
Перевели нас декілька чоловік полонених під Дрезден. Працювали на кам'яному кар'єрі, вручну дробили камінь. Чотири кубометри на душу. Вважай на таку душу, яка й без цього ледве на одній ниточці в тілі держалась. І от якось увечері повернулись ми в барак з роботи. Цілий день ішов дощ, лахміття на нас хоч викрути; всі ми на холодному вітрі перемерзли, як собаки. А обсушитись немає де. Скинув я з себе мокре дрантя, ліг на нари і кажу «їм по чотири кубометри виробітку дай, а на могилу кожному з нас і одного кубометра забагато». Знайшовся із своїх якийсь падлюка, доніс комендантові табору, викликає він мене.
— Військовополонений Соколов з вашого наказу, гер комендант, з'явився.
— То як же, рус Іван, чотири кубометри виробітку — це багато?
— Так точно, гер комендант, багато.
— А одного тобі на могилу вистачить?
— Так точно, гер комендант, вистачить.
— Я зроблю тобі велику честь, зараз особисто розстріляю тебе за ці слова.
— Воля ваша, гер комендант.
— Перед смертю випий, рус Іван, за перемогу німецької зброї.
— (Про себе.) Щоб я, російський солдат, та пив за перемогу німецької зброї?! Один чорт мені вмирати, то пропади ти пропадом із своєю горілкою. (Ставить.)
— Не хочеш пити за нашу перемогу? В такому разі випий за свою погибель.
— За свою погибель і визволення від мук я вип'ю.
— Ти хоч закуси перед смертю.
— Я після першої склянки не закушую. Комендант наливає другу.
— {Про себе.) Хоч нап'юся перед тим, як із життям розлучатися.
— Чого ж не закушуєш, рус Іван? Не церемонься.

— Вибачте, гер комендант, я й після другої не закушую. {Про себе.) Захотілось мені їм, проклятим, показати, що хоч я і з голоду пропадаю, але давитися їхньою подачкою не збираюся, що у мене є своя, російська гідність і гордість, і що скотини вони з мене не зробили, хоч як старалися.
— Ти хоробрий солдат. Я — теж солдат і поважаю достойних супротивників. Стріляти я тебе не буду, великодушно дарую тобі життя. Іди в свій блок. А це тобі за сміливість. {Подає буханець хліба і шматок сала.)».
Учитель. Війна — це страждання, лихо, небезпека. Виберіть із текстів найвиразніші художні тропи в описах трагедії війни.
11-й учень {зачитує). Метафори: «жертовник війни» — операційний стіл, «криваве дрантя» — людське тіла Епітети: тисячі благальних очей, найскладніші криваві діла, знекровлене тіло, пошматовані люди.
Учитель. І ось в цих жорстоких умовах наші герої зберегли тепло душі і людяність, милосердя.
Інсценізація розмови А. Соколова і хлопчика Вані.
Учитель. Чи можна твердити, що ці обидва твори є своєрідним пам'ятником життєлюбства наших солдатів. Відповідь підтвердіть влуч-•ною цитатою.
Учні. Так, ці твори є пам'ятниками життєлюбства. Метод «ПРЕС».
Чи втратило актуальність почуття волі до життя в наші дні? Щоб бути чітким та переконливим, висловлювання повинно мати таку структуру:
1. Позиція: «Я вважаю, що...».
2. Обгрунтування: «...тому, що...».
3. Приклад: «...наприклад...».
4. Висновки: «Отже...».
12-й учень. Я вважаю, що воля до життя не втратила актуальності у наш час і, на мою думку, не втратить ніколи. Тому що людина завжди прагне до життя, до його покращення. Наприклад, у народі "завжди засуджувалися слабохарактерні люди, особливо самогубці, які здавалися перед труднощами життя, не могли їх подолати. Отже, проблема волі до життя буде актуальною в усі часи.
Учитель. У роки війни було багато таких непримітних людей з народу, але тільки завдяки їх силі волі, мужності, любові до Батьківщини кувалася Перемога. Ми, їх, нащадки, пам'ятаємо славні подвиги і шануємо у віршах і піснях.
На фоні музичного твору Моцарта «Реквієм» звучить уривок з поеми . Рождественського «Реквієм».
III. Рефлексія
Учитель. Подивіться на цілі, які ви ставили перед собою, з'ясуйте, чи досягли ви їх. Свої думки озвучте.
Учні відповідають, використовуючи алгоритм рефлексії.. Алгоритм рефлексії
1. Які завдання я ставив перед собою, вивчаючи тему? Чи вдалося мені їх виконати? Якщо ні, то чому?
2. Які види робіт були для мене найбільш ефективними? Чому?
3. Які знання, вміння і з яких джерел мені вдалося отримати? (Розповідь учителя, допомога товариша, підручник тощо).
4. Що найбільше зацікавило на уроці, здивувало?
5. Які форми роботи сподобалися найбільше? Які хотілося б використати на наступних уроках?
6. Які нові запитання з'явилися у мене?
7. Що мені заважало в роботі?
8. У чому я змінився?
9. Як би я визначив свою активність на уроці, свій рейтинг? На яку оцінку претендую і чому?
10. Чи задоволений я результатом своєї роботи? Самим процесом? Чому?
IV. Мотивація оцінок учнів
Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів
Популярні матеріали