План конспект 8 клас УСНИЙ ТВІР-ОПИС ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ ЗА КАРТИНОЮ В ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ СТИЛІ
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 4-02-2013, 17:16
8 клас
УСНИЙ ТВІР-ОПИС ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ ЗА КАРТИНОЮ В ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ СТИЛІ
Мета: ознайомити восьмикласників з вимогами до написання твору-опису за картиною в публіцистичному стилі; закріпити знання про опис як тип мовлення, його особливості та структуру; удосконалити вміння учнів усно складати твір-опис за картиною, користуючись відповідною термінологією та художніми засобами; прививати почуття любові до культурної спадщини своєї країни.
Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Ознайомлення восьмикласників з темою, метою й завданнями уроку
ІІІ. Актуалізація мовленнєвознавчих понять з теми
Бесіда за запитаннями
• Яку роль відіграють описи пам’яток історії та культури в художніх творах? Чи доводилося вам читати твори, у яких описувалися пам’ятки історії?
• У якому стилі, крім художнього, можна зустріти опис пам’ятки історії та культури?
• Чи можете пригадати полотна відомих вам художників, на яких зображено пам’ятки історії та культури?
• Які типи мовлення поєднуються в текстах художнього стилю?
• •Чим відрізняється художній опис від публіцистичного? Художній від наукового? •Які художні засоби й деталі допомагають авторові передати власні враження від зображеного? За яким орієнтовним планом ми зможемо розповісти про пам’ятку історії і культури?
• Пригадаймо, які типи пам’яток нам відомі.
ІV. Робота за репродукцією картини художника О. Волненка «Софія Київська»
Розповідь про художника (повідомлення учня)
Волненко Олександр Анатолійович народився 23 березня 1941 року в м. Харкові в сім’ї художника. Українець. Батько — Волненко Анатолій Никонович — заслужений діяч мистецтв України. Мати — Бондаренко-Коломойцева Тетяна Іванівна. Під час війни батько був на фронті. З 1946 по 1948 рік Олександр Анатолійович проживав разом із батьком у Москві, де був зарахований до першого класу середньої школи. У 1949 році разом із батьком переїхав жити до Києва. До 1954 року вчився в Київській школі № 54. У 1955 році поступив до Республіканської художньої школи ім. Т. Г. Шевченка, яку закінчив у 1959 році, а потім продовжив навчання в Київському державному художньому інституті на факультеті живопису.
У серпні 1962 року Олександр Анатолійович був у Німецькій Демократичній Республіці з групою студентів на практиці, де виконав цілу серію робіт у техніці олійного живопису, акварелі, сепії, чорнила, туші.
У 1965 році він закінчив інститут, захистивши на відмінно дипломну роботу на тему «Тарасові шляхи», яка потім експонувалася на виставці дипломних творів.
У середині 1965 року після закінчення художнього інституту був направлений на роботу до Київського державного театру опери та балету ім. Т. Г. Шевченка.
1968 році брав учать у виставці художників театру та кіно, де експонувалося п’ять ескізів до театральної постановки Г. Жуковського «Туманність Андромеди». У травні 1969 року працював художником-постановником у Київському державному академічному театрі опери та балету. В 1969 році був в Угорщині у місті Сегеді, де за його ескізами було виконано сценічне оформлення балету «Бахчисарайський фонтан».
У 1972 році за ескізами Волненка О.А. були виконані нові костюми до опери Гулака -Артемовського «Запорожець за Дунаєм». З 1972 по 1975 рік працював викладачем у Республіканській художній школі ім. Т. Г. Шевченка. У 1975 році був запрошений на педагогічну роботу до Київського державного художнього інституту, де працював до 1979 року.
Член Національної спілки художників з 1979 року.
Загальне осмислення зображеного на картині
Колективне опрацювання робочих матеріалів (робота з таблицею).
Заснування собору
Засновником храму був великий київський князь Ярослав Мудрий. Закладено собор у 1037 році на честь перемоги над печенігами
Етимологія (походження) назви собору
Назва собору походить від грецького слова «софія» — мудрість
Загальна характеристика собору
Софія Київська завдовжки — 29,5 метрів, завширшки — 29,3 м, а разом із галереями — відповідно 41,7 та 54,6 м, площа собору становить близько 600 кв. м, а загальна площа — 2310 кв. м. Висота від підлоги собору до зеніту центрального купола — 29 м. Хори також мають значну площу — 260 кв. м
Складові комплексу собору
Національний заповідник «Софія Київська» є комплексом давньої архітектури, до складу якого входять монастирські споруди: дзвіниця, митрополичий дім, трапезна, братський корпус, бурса, консисторія, Південна вежа, брама Заборовського, зведені у ХVІІІ–ХІХ ст. та огороджені міцним муром
Бесіда за запитаннями.
1. Що вам відомо про пам’ятку історії та культури, зображену на картині? Де вона знаходиться?
2. Коли і ким цей собор був споруджений? У якому стилі побудовано пам’ятку?
3. Яка історія Софійського собору?
Творче опрацювання картини
1. У яку історичну епоху зображено Софію Київську? Свою думку обґрунтувати.
2. У яку пору року зображено Софію Київську? Яку кольорову гаму використав художник у своїй картині?
3. За допомогою яких деталей досягається велич і цілісність цієї пам’ятки?
4. Описати фасад Софійського собору, його бані, укриті листовим свинцем, оформлення центрального входу.
5. Що найбільше привертає вашу увагу в описі собору? Які почуття й настрої викликає у вас пам’ятка?
(Київський князь Ярослав правив Руською землею довго та вдало. Тому на Русі та в інших землях його прозвали Мудрим. Свою столицю — Київ — князь прикрасив не гірше від Константинополя. Три кам'яні брами вели до міста. Найкрасивіша з них називалась Золоті ворота, тому що позолочена мідь вкривала їх стулки. Дехто натякав князю на його марнотратство: навіщо та позолота? І навіщо церкву поставлено на пагорбі?
Але князь Ярослав знав, що робив. Ворота — лице міста. Нехай усі — і чужоземці, і мандрівники, і друзі, та й вороги також — одразу бачать, який багатий, красивий та могутній Київ.
Князь звів у місті нові храми: Георгіївський, бо християнське ім'я Ярослава було Георгій, та Іринівський, бо дружину Ярослава, шведську принцесу Інгігерду, охрестили Іриною. А головну церкву землі Руської, серце митрополії, він присвятив мудрості — Софії, якій поклонялися мешканці Візантії.
Собор було закладено на місці переможної битви киян з печенігами. Йому було відведено найвище місце в місті. Перед мандрівником, через яку б браму він не увійшов до Києва, відкривався багатокупольний Софійський собор. Софія Київська була не тільки величною, але й живописною. Вона гармонійно розросталась у висоту і вшир. Храм не був біленим, як нині, а цегла, з якої його було збудовано, чергувалася з рожевим каменем, що прикрашало його стіни.
Мозаїки Софії Київської спершу займали велику площу — шістсот сорок квадратних метрів, з яких збереглось тільки двісті шістдесят. Вони є найбільшим пам'ятником монументального мозаїчного живопису, що дійшов до нас у своїй первісній "расі.
Фрески Софії збереглися менше, ніж мозаїки. Багаторазові реставрації завдали багатьом картинам непоправної шкоди.
Майстерність виконання вражає. Сюжет, архітектурні форма та кольорова гама підкреслюють красу та витонченість біблейських сюжетів, які складають єдиний ансамбль.
Вся архітектура храму, його внутрішнє живописне вбрання навіює думку про єдність влади земної та небесної, її велич та непорушність.
Софія Київська — найважливіша історична пам'ятка часів Ярослава Мудрого. Вона також є найживописнішою в історії середньовіччя.
СТОРІЯ Софіївського Собору
Державний архітектурно-історичний заповідник Софія Київська "Софіївський музей" міститься в центрі Києва. На території заповідника, площа якого становить 5 гектарів, розташований чудової краси ансамбль пам'яток вітчизняного зодчества XI-XVIII століть. Найціннішою спорудою заповідника є Софіївський собор - всесвітньовідома пам'ятка архітектури і монументального живопису XI століття. Він велично височить у центрі ансамблю.
Собор Софія Київська споруджено в період розквіту Київської Русі, великої східнослов'янської держави, колиски трьох народів - українського, російського, та білоруського.
Давньоруська держава досягла вершини своєї могутності у часи правління князя Володимира Святославича (978-1015 рр.) та його сина Ярослава Мудрого (1019- 1054 рр.).
У 988 році за князя Володимира Святославича на Русі було запроваджено християнство, що мало велике значення для дальшого розвитку феодальних відносин, зміцнення єдності держави, піднесення культури, розширення політичних і культурних зв'язків Київської Русі з Візантією та іншими європейськими країнами.
Із запровадженням християнства в Давньоруській державі почалось інтенсивне будівництво кам'яних християнських храмів. До їх створення залучалися кращі будівельники і художники свого часу, використовувалися художні й технічні досягнення епохи. Храми прикрашалися настінними розписами, кам'яним різьбленням, ставали справжніми творами мистецтва. Водночас із спорудженням кам'яних храмів розв'язувалися важливі містобудівничі завдання.
Під час побудови першої кам'яної церкви в центрі Києва - Десятинної (989-996 рр.)- князь Володимир Святославич значно збільшив і укріпив територію міста. За часів сина Володимира - Ярослава Мудрого в Києві почалось велике будівництво. Територію кремля було розширено більш як у 8 разів і обнесено новими оборонними валами. У цей же період збудовано митрополичий храм - собор Софія Київська, який став головною монументальною будовою міста.
Будівництво Собору Софія Київська. Початок будівництва Софіївського собору
У літописах закладини собору Софія Київська датуються 1017 або 1037 роком. Певно, що будівництво Софіївського собору велося в 20-30-і роки XI століття.
Навколо Софійського собору - центральної споруди Ярославового міста - стояли кам'яні храми, боярські палаци, житла городян, а подвір'я митрополії було огороджено муром. До наших днів з XI століття збереглися лише собор Софія Київська і руїни Золотих воріт - парадного в'їзду в древній Київ.
Стародавній Київ X-XIII ст. Макет, фрагмент. Місто Ярослава. Художник Д. Мазюкевич:
Назва собору "Софіївський" походить від грецького слова "софія", що в перекладі означає "мудрість". Присвячений "мудрості християнського вчення", собор, за задумом творців, мав утверджувати християнство на Русі. Збудований як головний, митрополичий храм Русі, собор Софія Київська був у давнину громадським і культурним центром держави. Тут відбувалися церемонії "посадження" князів на київський престол, прийоми іноземних послів; біля стін Софіївського собору збиралося київське віче; при Софіївському соборі велося літописання і була створена Ярославом Мудрим перша відома у Київській Русі бібліотека.
Уже в XI столітті сучасники оцінили собор Софія Київська як видатний твір мистецтва. Перший руський митрополит Іларіон - видатний публіцист свого часу - писав про нього: "Церковь дивна и славна всем округниим странам, яко же ина не обрящется во всем полунощи земнем от востока до запада".
За свою багатовікову історію собор Софія Київська пережив навали ворогів, пограбування, часткові руйнування, ремонти і перебудови.
В один з найважчих періодів історії древнього Києва - захоплення міста полчищами хана Батия в 1240 році - більшість архітектурних споруд було перетворено на руїни. Софіївський собор уцілів. Однак, розграбований і спустошений, собор Cвятої Cофії втратив колишню красу і велич, хоч і залишився головним міським діючим храмом. Протягом XIV - XV століть киянам доводилося вести боротьбу проти литовських і польських феодалів, а також проти кримських татар, які спустошували місто грабіжницькими набігами. У 1416 році Київ розграбував і спалив хан Едігей, у 1482 році - Менглі-Гірей.
У XVI столітті посилюється гніт польських феодалів. В умовах загарбання українських земель, поневолення і насильственного окатоличування населення в 1596 році було укладено Брестську релігійну унію, яка ставила мету об'єднати православну і католицьку церкви під главенством римського папи. Католицьке духовенство і уніати почали ліквідацію православної церкви. Захоплений уніатами собор Софія Київська цілком занепав. Спорохнявіла покрівля, зруйнувалися склепіння галерей, загинуло багато настінних розписів.
У З0-40-і роки XVII століття київський митрополит Петро Могила відібрав Софію Київську в уніатів і заснував при храмі чоловічий монастир. Софіївський собор було частково відремонтовано, навколо нього споруджено дерев'яні монастирські будівлі, а всю територію обнесено високою дерев'яною огорожею. До робіт у соборі Петро Могила залучив італійського архітектора Октавіано Манчіні.
XVII століття ознаменоване національно-визвольною боротьбою українського народу під керівництвом Богдана Хмельницького і возз'єднанням України з Росією. У 1654 році кияни затверджували у Софійському соборі історичні рішення Переяславської ради. Возз'єднання викликало велике політичне і культурне піднесення на Україні.
У XVIІ - XVIII століттях у Києві розгорнулось інтенсивне кам'яне будівництво.
У 1697 році велика пожежа знищила дерев'яні будівлі Софіївського монастиря. Через два роки почалося за указом Петра І спорудження нових кам'яних будинків навколо собору Софія Київська.
Будівництво тривало по 1767 рік. У цей період біля Софіївського собору споруджено дзвіницю, трапезну, хлібню (пекарню), будинок митрополита, західні ворота (Браму Заборовського), монастирський мур, південну в'їзну башту, Братський корпус, бурсу. В архітектурі цих будівель і в зовнішньому вигляді собору Софія Київська після поновлень знаходимо характерні риси української барочної архітектури XVII-XVIII століть. У XIX столітті проводились часткові перебудови споруд.
Так склався чудовий архітектурний ансамбль монастиря Софія Київська.
Історія створення Софії Київської
У 1934 році було створено Державний архітектурно-історичний заповідник Софія Київська, до складу якого входять Софіївський собор і монастирські споруди Софії Київськлї XVIII століття.
Створення заповідника Софія Київська відкрило нову сторінку в житті пам'яток, і в першу чергу - древнього Софійського собору. Виникли широкі можливості для досліджень і реставрації архітектури, настінних розписів. У них взяли участь відомі радянські вчені І. В. Моргілевський, М. К. Каргер, М. Й. Кресальний, Ю. С. Асєєв, В. Г. Левицька, В. М. Лазарєв, С. О. Висоцький, Л. П. Калениченко, Є. С. Мамолат та ін. На базі реставрації настінних розписів Софії Київської виросла сучасна школа українських реставраторів-монументалістів.
У результаті науково-дослідних і реставраційних робіт, які ведуться у музеї, створено реконструкцію первісного вигляду собору Софія Київська, на стінах розчищено сотні метрів розписів XI століття, розкрито фрагменти древніх мозаїчних підлог, розшифровано середньовічні написи-графіті, виявлено на території заповідника залишки будівель XI-XII століть, відреставровано пам'ятки XVIII століття.
Відкриття Софіївського музею зробило пам'ятки відкритими для відвідувачів. Архітектура і настінні розписи дають можливість ознайомитися з художніми цінностями. Довгий час на території заповідника музеєм був лише собор Святої Софії. Тепер створено експозиції в спорудах XVIII століття.
Однак Софія Київська, як і раніше, залишається головним і найціннішим об'єктом огляду. Вона приваблює нескінченний потік туристів із усієї України, із зарубіжних країн. Щороку заповідник Софія Київська відвідують близько двох мільйонів чоловік, які прагнуть ознайомитися з прекрасним творінням світової культури.
Отже, через головний вхід під дзвіницею ви вступаєте на територію заповідника Софія Київська. Пропонуємо спочатку оглянути Софіївський собор, потім - архітектурні пам'ятки XVIII століття. )
Лексико-фразеологічна робота
1. Пояснити лексичне значення слів фасад, портал, фронтон, баня, вежа, пілястр.
Фасад — зовнішній, лицьовий бік будівлі, що звичайно виходить на вулицю. Портал - архітектурно оформлений вхід до монументального будинку. Фронтон — верхня частина фасаду будинку, портика, колонади, що являє собою трикутну площину, обмежену з боків двосхилим дахом, обрамлену біля основи карнизом. Баня — опуклий дах, що має форму півкулі; купол. Вежа — вузька споруда, що заввишки значно більша, ніж завширшки; будується окремо або як складова частина фортеці, палацу та ін. Пілястр — плоский, схожий на колону виступ на поверхні стіни чи стовпа
V. Складання твору-опису за картиною в публіцистичному стилі (усно)
За поданим початком скласти усний твір-опис Софії Київської за картиною Олександра Волненка в публіцистичному стилі, додержуючись відповідної термінології.
Дивне відчуття охоплює мене, коли дивлюся на картину Олександра Волненка «Софія Київська». Десь залишається гомінливе сьогодення, віки розступаються, і постає далеке минуле...
VI. Підсумок уроку
VII. Домашнє завдання
Скласти письмовий твір-опис пам’ятки культури в публіцистичному стилі за картиною Олександра Волненка «Софія Київська».



Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів