СПОСОБИ ПЕРЕДАЧІ ЧУЖОГО МОВЛЕННЯ
Тематична робота 5 Варіант 1
Перший рівень
1. Знайдіть речення із прямою мовою.
а) Письменник заговорив з болем про вкрадене від нас милосердя
(Я. Гоян).
б) Не говори печальними очима те, що бояться вимовить слова
(Л. Костенко).
в) А весна говорила: «Послухай мене! Все кориться міцній моїй
владі» (Леся Українка).
г) Кажуть, тільки у горі, у печалі, у тузі пізнаються хороші безкорисливі друзі (В. Бичко). У якому реченні позначено слова автора? а) Наді мною небо таке синє, таке ласкаве, а за вербами причаїлась дрімота і шепоче: «Засни собі, засни собі».
б) «Ось і принесли нам лебеді на крилах життя», — говорить до мене і до землі мій дід Дем'ян.
в) «А де ж батько?» — запитав Дмитро, торкаючись рукою дитячої голівки.
г) «Вставай, вставай, дитино, — виважує мати зі сну. — Вже вікна посивіли, вже прокидається сонце» (З те. М. Стельмаха). . Знайдіть речення з непрямою мовою. а) «Ні, не клич мене, весно, — казала я їй, — не чаруй і не ваб надаремне» (Леся Українка).
б) Пам'ятаю, казала моя мати: «Цей світ— як маків цвіт. Зранку
цвіте, до вечора опаде!» (О. Довженко).
в) Я казав йому, що українські прерії (рівнини) відрізняються відт мексиканських лише тим, що в Мексиці ростуть кактуси, а в нас — верба (Г. Шкурупій).
г) Не можна, кажуть, помолодшати, а подобрішати завжди можна (О. Гончар).
4. У якому реченні слова автора стоять перед прямою мовою?
а) «День завтра буде як золото», — дивиться на зорі дідусь і йде зі
мною до воріт (М. Стельмах).
б) «Подай драбину!» — пошепки в темряві озвався пічник (В. Барка).
в) Чується немолодий голос хазяйки: «Та двері, двері зачиняйте»
(А. Шиян).
г) «Це ти, Андрію?» — спитала з полу мати (П. Панч).
5. У якому реченні слова автора стоять після прямої мови?
а) Мої останні слова прошепотів я нечутно: «Кохаю тебе, велике
камінне місто» (Г. Михайличенко).
б) І замислився-замислився мій вірний товариш. А потім питає:
«Ти молодим коли-небудь був?» (Остап Вишня).
в) Дівчина сказала: «Гляньте, гарно як! Немов облита снігом кожна гілка» (М. Рильський).
г) «А у нас нові сусіди», — сказала бабуся (В. Нестайко).
6. У якому реченні слова автора стоять у середині прямої мови?
а) Чується немолодий голос хазяйки: «Та двері, двері зачиняйте»
(А. Шиян).
б) «Мамо, — каже старший брат, — ходім додому!» (Марко Вовчок).
в) «А у нас нові сусіди», — сказала бабуся (В. Нестайко).
г) «Подай драбину!» — пошепки в темряві озвався пічник (В. Барка).
7. У якому рядку пряма мова — розповідне неокличне речення?
а) «А де ж батько?» — запитав Дмитро, торкаючись рукою дитячої
голівки (М. Стельмах).
б) «А у нас нові сусіди», — сказала бабуся (В. Нестайко).
в) «Ей! Катю, це ти?»— почувся раптом гучний, веселий голос
(О. Довженко).
г) «Подай драбину!» — пошепки в темряві озвався пічник (В. Барка).
8. Вкажіть, коли слова автора розділяють пряму мову, що є окремим реченням.
а) «Яке то щастя дано людині, — заговорив знову Блаженко. — Отакий світ!» (О. Гончар).
б) «Вставай, вставай, дитино, — виважує мати зі сну. — Вже вікна
посивіли, вже прокидається.сонце» (М. Стельмах).
в) «Не родись щасливий, а родись у сорочці», — так говорить народна приповідка (У. Сенченко).
г) «Ні, не клич мене, весно, — казала я їй, — не чаруй і не ваб
надаремне» (Леся Українка).
9. Знайдіть, де слова автора стоять між двома реченнями, з яких складається
пряма мова.
а) «От що найбільше запам'ятовується людям?— сказав Вовочка. — Або страшні злочини, або, навпаки, якісь виняткові благородні вчинки (В. Нестайко).
б) Наталці приємно, що цим людям було хороше в її хаті. «Ще
приходьте», — запрошувала (М. Зарудний).
в) «Мамо, — каже старший брат, — ходім додому!» (Марко Вовчок).
г) «Ні, не клич мене, весно, — казала я їй, — не чаруй і не ваб
надаремне» (Леся Українка).
10. Вкажіть приклад з діалогом.
а) Першого дня дід Грицько вчив Шурика плавати брасом. І весь
час говорив, щось розказував. Шурик слухав, роззявивши рота,
раз у раз ковтаючи воду (В. Нестайко).
б) «Ну от, — сказав нарешті дід Грицько; — Фізичну підготовку
ми зробили. Брасом ти трохи плавати навчився» (В. Нестайко).
в) Шурик з таким захватом розказував бабусі про діда Грицька, аж
захлинався. Бабуся розчулено усміхалася (В. Нестайко).
г) — А тепер, — сказав дід, — тепер тобі завдання. Бачив, з якої
кладки я рибалив? Зроби собі таку саму.
— Та... та я... не вмію, — розгублено сказав Шурик.
— У невмілого руки не болять. Я підкажу, не хвилюйся
(В. Нестайко).
11. Знайдіть діалог, у якому репліки записані у продовження рядка.
а) На уроці географії. Учитель:
— Вовочко! Там — південь, там — захід. А що в тебе позаду?
— Латка на штанцях, я ж каздв мамі, що буде видно.
б) «Вовочко, скільки літер в алфавіті?» — «Сім». — «Це ж як? Назви їх». — «А, л, ф, а, в, і, т».
в) На прийомі у лікаря.
— Хворий, що у вас з шиєю?
— Я озирнувся подивитись, чи не поглянула вона, щоб подивитись, чи я не озирнувся.
г) Учитель каже: «Вовочко, назви два займенники». Вовочка відповідає: «Хто, я?»
12. У якому реченні вжито цитату?
а) Я думала: «Весна для всіх настала, Дарунки всім несе вона, ясна» {Леся Українка).
б) Тихо думка шепоче: «Не вір тій весні!» (Леся Українка).
в) Він мовив: «Добре бути молодим У теплі дні збирання винограду» (М. Рильський).
г) Аналізуючи творчість Лесі Українки, Максим Рильський писав,
що вона «почала ліричними поезіями, і ліричної струни не занедбала... до кінця віку» (М. Зеров).
Другий рівень
1. Запишіть номери поданих речень відповідно до їхньої характеристики в
такому порядку: а) слова автора стоять перед прямою мовою; б) слова автора стоять після прямої мови; в) слова автора розділяють пряму мову, що є окремим реченням; г) слова автора стоять між окремими реченнями, з яких складається пряма мова.
1. «Ось і принесли нам лебеді на крилах життя», — говорить до неба і до землі мій дід Дем'ян (М Стельмах). 2. «Невже оце та греч¬ка, — кажу до Духновича, — що так біло нам цвіла у Чугуєві?» (О. Гончар). 3. Мені казав розумний садівник: «Коли ти пересаджуєш ялинку, відзнач північний і південний бік і так сади: ростиме добре й гінко» (М. Рильський). 4. «М'ята, — прошепотіла Леся. —- Зійшла хо¬лодна м'ята (Гр. Тютюнник).
2. Спишіть, розставляючи розділові знаки при прямій мові.
1. Питає дика рожа Чи я хороша. 2. А ясен їй киває в верховітті Найкраща в світі! (Леся Українка).
3. Запишіть речення так, щоб пряма мова стояла перед словами автора.
Дитина із дитячою щирістю сказала: «Мамо, мамо, а дядько Артем не давав з кицькою гратися (77. Панч).
4. Прочитайте і спишіть, записуючи кожну репліку діалогу з нового рядка і
ставлячи відповідні розділові знаки.
Мати запитує у Вовочки: «Ну, як склав екзамен?» — «Погано. Мені вчитель поставив «двійку»!» — «За що?» — «За те, що я сказав, що Агата Крісті — це група, Бетховен — це собака, а Наполеон — це торт» (3 журналу).
5. Запишіть, оформивши виділені слова як цитати.
1. Леонід Новиченко писав, що Плужник— глибоко переломна натура, згусток суперечностей (М. Жулинський). 2. Одного разу Плужник сказав мені Як бути поетом, то справжнім поетом (7". Плужник). 3. Виважуючи власну поезію на теренах оптимізму і пе¬симізму, Євген Плужник заповідав:
Суди мене твоїм судом суворим,
Сучаснику... Нащадки безсторонні
Простять мені і помилки, й вагання,
І пізній сум, і радість передчасну, —
їм промовлятиме моя спокійна щирість.
Третій рівень
1. Поєднайте в реченні пряму мову Земля найкраще пахне восени та слова автора Колись мій дідусь говорив.
Побудуйте три речення, у яких: а) слова автора стоять перед прямою мовою; б) слова автора стоять після прямої мови; в) слова автора розділяють пряму мову.
2. Запишіть, вживаючи на місці крапок потрібну за змістом пряму мову з довідки. Поставте розділові знаки.
1. Люда спробувала підбадьорити подругу .... 2. ... не могла зрозуміти Єва. 3. ... прошепотіла Єва гірко ... (Я. Ткачук).
Довідка: Ніхто не розуміє, він розбив мою мрію. Від нещасного кохання ще ніхто не помирав. Де я?
3. Прочитайте й запишіть, правильно розташувавши репліки діалогу й розставивши пропущені розділові знаки.
Тато каже до мене Вмивайся Михайлику та й поїдемо жати Я за¬раз А де ж дід Корній Він уже мабуть перший сніп зв'язав Чого ж ви мене раніше не збудили Жалів дитино, бо хто тебе потім пожаліє у світі (М Стельмах).
4. Побудуйте речення, замінивши пряму мову непрямою.
1. «Мамо! — схвильовано запитує Юра. — То все правда, що Пушкін про Білу Церкву написав?» (Ю. Смолич). 2. «Тихіше їдьте, то встигнете», — порадила бабуня (О. Гончар).
5. Запишіть речення у вигляді цитати, використовуючи різні способи цитування і ставлячи відповідні розділові знаки.
Бережіть час — це тканина, з якої зіткане життя (С. Річардсон). Довідка: Семюел Річардсон (1689-1761)— англійський пись¬менник.
Четвертий рівень
1. Вставте між даними реченнями слова автора. Запишіть як речення із прямою мовою, розставляючи розділові знаки.
Який тут Дніпро широкий! Звечора береги були зовсім близько, а зараз он як розступились.
2. Перебудуйте подані речення на речення із прямою мовою.
1. Хлопець час від часу скаржився, що йому холодно. 2. Сусідка попросила, щоб ми стишили звук магнітофона.
3. Замініть діалог реченнями із прямою мовою, вживаючи в різних місцях слова автора.
— Діду, а куди лебеді полетіли?
— На тихі води, на ясні зорі.
4. Спишіть, замінюючи діалог реченнями із прямою та непрямою мовою.
— Ти звідки такий вскіпався? — підхопивши мене під боки, за¬питав парубок. *
— Он звідти, — невиразно промовив я. — Пустіть мене, дядьку, в театр!
— Чого захотів! Я тебе пущу, але так, щоб знав, де раки зимують.
— Я вже знаю, де вони зимують, — жалісно заскиглив я, бо не раз про це чув від дорослих.
— А куди Макар телят ганяє, теж знаєш? — уже з цікавістю по-косував на мене парубок.
— І це знаю, — бадьоріше відповів я.
— Ну, а де козам роги правлять?
— Теж знаю.
— А почому фунт лиха?
— Це як на якому ярмарку,-— посмілішав я.
Моя відповідь сподобалась любителю приказок. Він засміявся і ще запитав:
— А чого ж ти не знаєш?
— Не знаю, що таке театри. Пустіть мене побачити (М Стельмах).
Тематична робота 5 Варіант 2
Перший рівень
1. Знайдіть речення із прямою мовою.
а) На мою думку, делікатність має сенс до певної межі: далі вонат стає слабохарактерністю, безхребетністю (В. Коротич).
б) По-моєму, кожна людина мусить хоч раз сягнути свого зеніту {О. Гончар).
в) «І найвища, по-моєму, краса — це краса вірності», — чув, підходячи, Сагайдачний спокійно вуркотливий оксамитовий голостБрянського {О. Гончар).
г) Мабуть, кожна людина сама повинна шукати найкоротшу дорогу до істини {О. Гончар).
2. У якому реченні позначено слова автора?
а) «Яке то щастя дано людині, — заговорив знову Блаженко, заворожений картиною неосяжного світового простору. — Отакий світ!»
б) «Ніщо так не красить людину, як натхнення», — подумала
Ярослава.
в) «Як чудово загриміло!» — всміхаючись, співуче говорила
Шура.
г) «Оцінювати чиєсь життя — це, мабуть, найлегше», — сказала Лукія (О. Гончар).
3. Знайдіть речення з непрямою мовою.
а) Трава у полі, як кажуть, аж шумить, лізучи з землі (Г Квітка-Основ'яненко).
б) Як кажуть, жартувала баба з колесом, та у спицях застряла
(/. Вільде).
в) «Тихіше їдьте, то встигнете», — порадила бабуня, коли подоожні вже сідали в машину (О. Гончар).
г) Чи давно чоловік мені радив, щоб я бив лихом об землю (Т. Шевченко).
4. У якому реченні слова автора стоять перед прямою мовою?
а) «Ось і принесли нам лебеді на крилах життя», — говорить до неба і до землі мій дід Дем'ян (М. Стельмах).
б) Я не скажу: «Хвилино, спинись!» (Л. Костенко).
в) «Чудовий Дніпро!»— скаже всякий, хто гляне (Олександр Олесь).
г) «Трава — що воно таке?» — запитав мене син (І. Драч).
5. У якому реченні слова автора стоять після прямої мови?
а) Вона, мати, сказала їм: «Не вгадаєш, хто між вами й старший» (О. Гончар).
б) «Здоров був, любий», — жінка говорила (Леся Українка).
в) А голос твій бринить лагідною луною: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!» (Леся Українка).
г) Я не скажу: «Хвилино, спинись!» (Л. Костенко).
6. У якому реченні слова автора стоять у середині прямої мови?
а) «Ні, не клич мене, весно, — казала я їй, — не чаруй і не ваб надаремне» (Леся Українка).
б) Я не скажу: «Хвилино, спинись!» (Л. Костенко).
в) «Чудовий Дніпро!» — скаже всякий, хто гляне (Олександр Олесь).
г) «Здоров був, любий», — жінка говорила (Леся Українка).
7. У якому рядку пряма мова — розповідне неокличне речення?
а) «Трава — що воно таке?» — запитав мене син (У. Драч).
б) «Не спи, не спи!» — говорить місяць ясний (Леся Українка).
в) «Це ти, Андрію?» — спитала мати (П. Панч).
г) «Ось і принесли нам лебеді на крилах життя», — говорить до неба і до землі мій дід Дем'ян (М. Стельмах).
8. Вкажіть, коли слова автора розділяють пряму мову, що є окремим реченням.
а) «Мамо, — каже старший брат, — ходім додому!» (Марко Вовчок).
б) «А що, дітки? — питає бабуся. — Чого прийшли, мої соколята?»
(Марко Вовчок).
в) «А я вас давно бачила! — промовила Ольга. — Тільки не знала,
хто ви такий» (/. Нечуй-Левщький).
г) «Ой, не треба так суворо дивитися!»— скрикнула Варвара так
щиро, що Лажечников мимоволі усміхнувся (Л. Первомайський).
9. Вкажіть, де слова автора стоять між двома реченнями, з яких складається
пряма мова.
а) «Не бійся, Ярино, не стрілятимуть», — тихо і, не всміхаючись
уже, говорить Явтух (В. Винниченко).
б) «Ходять тут усякі, — бурмоче дід. — Недавно двоє прийшло
(О. Донченко).
в) «Мамо, — каже старший брат, — ходім додому!» (Марко Вовчок).
г) «Ні, не клич мене, весно, — казала я їй, — не чаруй і не ваб надаремне» (Леся Українка).
10. Вкажіть приклад з діалогом.
а) Бабуся насторожено-здивовано звела брови, коли, наблизившись до неї, дід Грицько почав говорити. А потім усміхнулася, — мабуть, дід сказав щось дотепне (В. Нестойко).
б) «Ти плавати вмієш?»— запитав дід Грицько. «Вмію. Але... не дуже... По-собачому»,— почервонів Шурик. «По-собачому хай собаки плавають. А ми люди», — усміхнувся дід (В. Нестойко).
в) — Де ви так плавати навчилися?! — вражено вигукнув Шурик, дивлячись, як буруниться вода від хвацьких дідових рухів.
— В армії, голубе, в армії! — одпирхуючись, мовив дід Грицько (В. Нестойко).
г) «Не бійся! Не бійся! — підбадьорював Шурика дід Грицько. — Треба, щоб ти глибину відчув і не лякався її» (В. Нестойко).
11. Знайдіть діалог, у якому репліки записані в продовження рядка.
а) «Ти чого такий втомлений і сумний?»— запитали Вовочку. «Навчання... Навчання... Одне навчання... Вранці і ввечері... І все навчання», — зітхає хлопець. «І давно ти так навчаєшся?» —цікавляться далі. Вовчик «завзято» відповідає: «Завтра починаю».
б) Учитель розповідає учням про те, що робити, коли щось обморозив: «Треба взяти трохи снігу і натерти обморожені місця!» Раптом Вовочка запитує: «Аяе що робити, коли снігу немає? Наприклад, влітку?».
в) Учителька питає Вовочку: «Ну і про що ж ти мрієш?» — «Я? Мрію заробляти мільйон гривень на місяць. Як мій тато». — «І тато стільки заробляє?» — «Ні, що ви! Він теж про це мріє».
г) Малий Вовочка плаче. Батько його запитує:
— Що трапилось, Вовочко?
— Твоя дружина мене побила.
12. У якому реченні вжито цитату?
а) «Знаєш, Василику, — шептала Олеся, нахиляючись над його лицем, — коли б ми жили, коли б сталося так, що ми житимем двоє, ми ніколи за все наше життя не скажем одне одному поганого слова. Правда?» (О. Довженко).
б) «Розцвітає людина в щасті, а не в журбі, в світлі, а не в темряві й незнайстві, в сім'ї, а не в розлуці, і ніколи не в неволі», — писав О. Довженко в нотатках до багатотомної епопеї про Дніпро
«Золоті ворота».
в) «Хай ти будеш чорна, і хвора, і понівечена ворогом..., ти зостанешся для мене прекрасною, як і зараз прекрасна ти», — схвильовано сказав Василь (О. Довженко).
г) — Прощайте! — лунав десь здалека голос парубка.
— Ой діточки ж мої, діточки..., — жалібно голосила понад шляхом розлука {О. Довженко).
Другий рівень
1. Запишіть номери поданих речень відповідно до їхньої характеристики в такому порядку: а) слова автора стоять перед прямою мовою; б) слова автора стоять після прямої мови; в) слова автора розділяють пряму мову, що є окремим реченням; г) слова автора стоять між окремими реченнями, з яких складається пряма мова.
1. «Яке то щастя дано людині, — заговорив знову Блаженко, заворожений картиною неосяжного світового простору. — Отакий світ!» (О. Гончар). 2. Думала сумна смерека: «Де краса у мене? Ось у інших розвилося листячко зелене. А я стою однакова літом і зимою» (Д. Павличко). 3. «Чудовий Дніпро!» — скаже всякий, хто гляне {Оле¬ксандр Олесь). 4. «Ні, не клич мене, весно, — казала я їй, — не чаруй і не ваб надаремне» {Леся Українка).
2. Спишіть, розставляючи розділові знаки при прямій мові.
Ми будем просто як товариші сказала ти. І я сказав Хай буде (Д. Павличко).
3. Запишіть речення так, щоб пряма мова стояла перед словами автора.
Я їм кажу: «Не вірте, то омана» {Леся Українка).
4. Прочитайте і спишіть, записуючи кожну репліку діалогу з нового рядка і
ставлячи відповідні розділові знаки.
Старшокласник попросив Вовочку: «Поклич мені цього». — «Ко¬го цього?» — «Ну, сам знаєш, кого». — «Цього немає». — «Кого не¬має?» — «А того, що ти казав покликати». {З журначу).
5. Запишіть, оформивши виділені слова як цитати.
1. В автобіографії Олександр Олесь писав Все, що я бачив там, у степу, в саду, на річці (Сула), здається мені суцільною казкою природи. 2. Дитинство уявлялося поетові одним золотим днем. 3. Співець життя, краси й кохання, він залишив нам співучі рядки:
Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмілій, впивайся...
Третій рівень
1- Поєднайте в реченні пряму мову Дім без книг нагадує тіло без душі і слова автора Моя мати любить повторювати.
Побудуйте три речення, у яких: а) слова автора стоять перед прямою мовою; б) слова автора стоять після прямої мови; в) слова автора розділяють пряму мову.
2. Запишіть, вживаючи на місці крапок потрібну за змістом пряму мову з довідки. Поставте розділові знаки.
1.... питаю так сердито, що миші нагорі, чую, так і приснули в усі боки. 2. ... сміється мати.... 3. Мати докоряє ... (Гр. Тютюнник).
Довідка: Бач, і гостинчика заробив. Хто там? Чого ото ти бігаєш босий!
3. Прочитайте й запишіть, правильно розташувавши репліки діалогу й розставивши пропущені розділові знаки.
Сашко зважився Слухай, у тебе батько лікар Ветеринар, то й що От коли б твоєму татові я привів сліпого вовка, він би його вилікував Вовка Так Сліпого Так Із казки Ні 3 оцього-о нашого лісу Сіроманця (М. Бінграновський).
4. Побудуйте речення, замінивши пряму мову непрямою.
1. «Ніщо так не красить людину, як натхнення»,— подумала Ярослава (О. Гончар). 2. «Чи воли, бабусю, говорять?» — питає Чіпка в Оришки (Панас Мирний).
5. Запишіть речення у вигляді цитати, використовуючи різні способи цитування і ставлячи відповідні розділові знаки.
Дурний, хто, помилок лякаючись, не сміє братися до діла.
(/. Франко) Четвертий рівень
1. Вставте між даними реченнями слова автора. Запишіть як речення із прямою мовою, розставляючи розділові знаки.
і А що, дітки? Чого прийшли, мої соколята?
2. Перебудуйте подані речення на речення із прямою мовою.
1. Дівчина сказала, що її звуть Олена. 2. Вона запитала, де розташоване поштове відділення.
3. Замініть діалог реченнями із прямою мовою, вживаючи в різних місцях слова автора.
Батько покрутив носом і з серцем стукнув кришкою піаніно.
— Ніякого, брат, у тебе слуху не було, нема і ніколи не буде. Слон тобі на вухо наступив.
— Нічого подібного! Він мені не наступав! Я його й бачив тільки на малюнку (Ю. Смолич).
4. Спишіть, замінюючи діалог реченнями із прямою та непрямою мовою.
— Ось глянь сюди! — промовив Яків до мене, дивлячись на небо. 1 додав:
— Он, бач, на небі зорі. А що там, над тими зорями? .— Там інші зорі.
— Ну, а за іншими?
— Там знов зорі.
— Немає краю.
— Зорі, та й зорі, та й зорі, а краю немає?
— Немає краю. От штука!.. — Яків зітхнув і замовк.
(С. Васильченко)
Тематична робота 5 Варіант З
Перший рівень
1. Знайдіть речення із прямою мозою.
а) Там, кажуть, з гір усю країну видно (Леся Українка).
б) І ластівки мені співали про щастя жити на землі (В. Сосюра).
в) Я бажаю, щоб кожен з нас пізнав мить щастя і радості, окрилення ідеєю творення (О. Слісаренко).
г) Петро Антонович ствердно кива головою, додає, показуючи замок: «А он там — старе місто, бачите? Там і будемо жити» (М. Олійник).
2. У якому реченні позначено слова автора?
а) «Прощавай, козаче, та рости»,— каже Михайло до дитини.
б) «Мамо, — каже старший брат, — ходім додому!»
в) «Марусе, голубко! — кажу їй. — Чого в тебе такі очі смутні?» (З те. М. Вовчка)
г) «Це й добре, — подумала Марія, — для мене зручніше, що я у них зупинилася» (О. Іваненко).
З- Знайдіть речення з непрямою мовою.
а) «Ніщо так не красить людину, як натхнення», — подумала Ярослава (О. Гончар).
б) Саме таким, на Павлову думку, неодмінно й повинно бути (А. Головко).
в) Дивишся на Дніпро й думаєш, який він широкий і який він вузький, що він бачив, цей старенький козарлюга (Г. Шкурупій).
г) Я подумав тоді: «Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя» (Гр. Тютюнник).
4. У якому реченні слова автора стоять перед прямою мовою?
а) «Минають дні, минають ночі...», — чисто виводив гучний баритон скорбний спів (Дніпрова Чайка).
б) «Ніщо так не красить людину, як натхнення», — подумала Ярослава (О. Гончар).
в) «Як чудово загриміло!» — всміхаючись, співуче говорила Шура
(О. Гончар).
г) І в житті, як на полі мінному, я просила в цьому сторіччі...:
«Люди, будьте взаємно ввічливі!» (Л. Костенко).
5. У якому реченні слова автора стоять після прямої мови?
а) Раптом Діна глибоко зітхає... й каже: «А я через тиждень додому їду» (В. Винниченко).
б) «Що, болить?» — мене питали {Леся Українка).
в) Кравчина підходить близько і дуже тихо каже: «Все бачу, Катерино» (О. Довженко).
г) Засміявсь на теє лицар: «Давню байку правиш, друже!» (Леся
Українка).
6. У якому реченні слова автора стоять у середині прямої мови?
а) «Що, болить?» — мене питали (Леся Українка).
б) «Роби добро, — мені казала мати, — і чисту совість не віддай за
шмати!» (Д. Павличко).
в) І в житті, як на полі мінному, я просила в цьому сторіччі...:
«Люди, будьте взаємно ввічливі!» (Л. Костенко).
г) «Минають дні, минають ночі...», — чисто виводив гучний барин скорбний спів Дніпрова Чайка).
7. У якому рядку пряма мова — розповідне неокличне речення?
а) «Як чудово загриміло!» — всміхаючись, співуче говорила Шура О. Гончар).
б) «Чудовий Дніпро!»— скаже всякий, хто гляне (Олександр
Олесь).
в) «Трава — що воно таке?» — запитав мене син (І. Драч).
г) «День завтра буде як золото», — дивиться на зорі дідусь і йде зі мною до воріт (М. Стельмах). g. Вкажіть, коли слова автора розділяють пряму мову, що є окремим речен¬ням.
а) «Ніщо мені так не пахне, як наш степ», — каже молодий Горпищенко, льотчик реактивної авіації, приїжджаючи до батька-чабана у відпустку (О. Гончар). б) «Життя в неволі нічого не варте, — відказав Максим, — краще смерть!» (/. Франко).
в) «Іди, — кажу я голосніше. — До побачення» (В. Дрозд).
г) «А, це ти, Максиме?— зрадів Карпо.— Заходь, заходь!»
(М. Коцюбинський).
,9. Знайдіть, де слова автора стоять між двома реченнями, з яких складається пряма мова.
а) «Приходьте ж до нас у п'ятницю! Та приходьте раніше й принесіть ту книжку, про котру ви мені недавно згадували», — просила Ольга Радюка (/. Нечуй-Левицький). б) «Роби добро, — мені казала мати — і чисту совість не віддай за шмати!» (Д. Павличко).
в) «Оце довчивсь! — почав батько мені. — Що ж тепер?» (А. Тесленко).
г) «Життя в неволі нічого не варте, — відказав Максим, — краще
смерть!» (/. Франко).
10. Вкажіть приклад з діалогом.
а) Незнайоме дівча співчутливо запитало: «І дуже болить?»
б) Сергій, якому не хотілось, аби дівчина подумала, що він розмазня, відповів на запитання нейтрально: «Та ні, не дуже, але треба щось холодне прикласти до синця».
в) — Дуже боляче? — запитала, ніби виправдовуючись, дівчина,
прикладаючи компрес.
— Та ні, не дуже, — якомога лагідніше відповів хлопець.
— Ну як, краще?
— Так, дякую.
г) «Та що ж це все означає. Нічого не розумію», — роздумував,
лежачи, Сергій (В. Андріюк).
11. Знайдіть діалог, у якому репліки записані в продовження рядка.
а) — Вовочко, коли у тебе день народження?
— Двадцять дев'ятого лютого.
— Бачиш, тобі пощастило, що був високосний рік, а то би так не з'явитися на світ. І.
б) Вовочка просить водія: «Дядьку, підкиньте до школи!»— «Я в інший бік їду». — «Тим краще!»
в) «Покажи, будь ласка, де розташована Франція», — звертається о Вовочки вчитель географії. Вовочка безпорадно водить указкою по карті в районі Китаю. «Ти що, не знаєш, де Франція?» — итає вчитель. «Та знаю — десь у Парижі», — відповідає хлопець.
г) — Вовочко, склади речення зі словами «кіт» і «дивитися».
— Коли я випадково наступив котові на лапу, він закричав: Дивитись треба, куди ногу ставиш!»
12. У якому реченні вжито цитату?
а) «Ніщо так не красить людину, як натхнення», — подумала Ярослава (О. Гончар).
б) «Роби добро, — мені казала мати, — і чисту совість не віддай за мати!» (Д. Павличко).
в) Улюблений вислів Рильського був: «Сім раз добре подумай про ого-небудь погано, а за восьмим зроби йому хороше (Дейч).
г) «Яке то щастя дано людині, — заговорив знову Блаженко, заворожений картиною неосяжного світового простору. — Отакий віт!» {О. Гончар).
Другий рівень
1. Запишіть номери поданих речень відповідно до їхньої характеристики в такому порядку: а) слова автора стоять перед прямою мовою; б) слова автора стоять після прямої мови; в) слова автора розділяють пряму мову, що є окремим реченням; г) слова автора стоять між окремими реченнями, з яких складається пряма мова.
1. «Роби добро, — мені казала мати, — і чисту совість не віддай за шмати!» (Д. Павличко). 2. «Ніщо так не красить людину, як натхнення», — подумала Ярослава (О. Гончар). 3. «Ти ж там бережи себе, сину, — чути голос старої. — Бо все можна купити, а здоров'я не
купиш (О. Гончар). 4. Я подумав тоді: «Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя» (Гр. Тютюнник).
2. Спишіть, розставляючи розділові знаки при прямій мові.
1. Діду? дідусю забувши про все, звертається Леся а чи можна дістати оту квітку 2. Можна дитинко, можна сумно хитає старий головою (М Олійник).
3. Запишіть речення так, щоб пряма мова стояла перед словами автора.
Сергій рішуче сказав: «Я піду перший, а ти мене тут підстрахуєш» (В. Андріюк).
4. Прочитайте і спишіть, записуючи кожну репліку діалогу з нового рядка і ставлячи відповідні розділові знаки.
Учитель питає: «Вовчику, скільки існує частин світу?»— «Так відомо ж». — «Ану назви!». — «Той світ і цей» (3 журналу).
5. Запишіть, оформивши виділені слова як цитати.
1. У щоденнику за 1962 рік Василь Симоненко писав Поезія — це прекрасна мудрість. 2. Як доказ, поет залишив у спадщину мудре, просте й прекрасне:
... правди в брехні не розмішуй, Не ганьби все підряд без пуття, Бо на світі лиш той наймудрішнй, Хто найдужче любить життя. 3. Чесний і чистий, він з гнівом пише про тих своїх земляків, які люблять свій народ тоді без міри, коли в міру вигідно любить.
Третій рівень
1- Поєднайте в реченні пряму мову Усі ми про щось мріємо у дитинстві і
слова автора Подруга вголос розмірковувала.
Побудуйте три речення, у яких: а) слова автора стоять перед прямою мовою; б) слова автора стоять після прямої мови; в) слова автора розділяють пряму мову.
2- Запишіть, вживаючи на місці крапок потрібну за змістом пряму мову з довідки. Поставте розділові знаки.
1. ... шепотів дід. 2. ... трохи скривившись від дідових слів, відказав Сашко. 3. ... вів далі дід... (В. Сікалов).
Довідка: Жити тобі буде зараз не так легко й просто, залив та свою долю чорною фарбою. Повернувся! Повернувся дорогенький мій! Що було, те минулося.
3. Прочитайте й запишіть, правильно розташувавши репліки діалогу й розставивши пропущені розділові знаки.
Прийшов якось батько обідати і ще з порога сказав Танцюй Оленько Чого б то Лист який надійшов Не вгадала радів батько Куди цікавіше (М. Олійник).
4. Побудуйте речення, замінивши пряму мову непрямою.
1.Я подумав тоді: «Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя» (Гр. Тютюнник). 2. «Мамо! — питається Юра. — А чому хмарка пливе не по небу, а зовсім по воді?» (Ю. Смолич).
5. Запишіть речення у вигляді цитати, використовуючи різні способи цитування і ставлячи відповідні розділові знаки.
Щастя людей полягає в тому, щоб любити робити те, що вони повинні робити (К. Гельвецій).
Довідка: Клод Гельвецій (1715-1771) — французький філософ. Четвертий рівень
1. Вставте між даними реченнями слова автора. Запишіть як речення із прямою мовою, розставляючи розділові знаки.
Подумати тільки, куди ми з тобою забрались. На справжній крейсер!
2. Перебудуйте подані речення на речення із прямою мовою.
1. Брат запропонував Андрієві записатись у секцію з плавання.
2. Андрій признався, що хоче займатися важкою атлетикою.
3. Замініть діалог реченнями із прямою мовою, вживаючи в різних місцях
слова автора.
Молодята порівнялися зі мною, і я почув, як дівчина звернулася до юнака.
— А як же бути з надією?
— І віра, і любов належать нам, ми їх плекаємо. Та найбільше плекаємо ми надію (В. Логвиненко).
4. Спишіть, замінюючи діалог реченнями із прямою та непрямою мовою.
Перепитав я у багатьох людей; що означає слово ЩАСТЯ, але кожен пояснював його по-своєму.
— Це коли ти здоровий, — говорив один.
— Але ж здоров'я має конкретне значення.
— Це коли ти смієшся. Тобі добре — і всім теж добре, — сказав другий.
— Але то радість!
— Це коли мир на світі, коли всі ситі, — промовив третій.
— Але це теж легко назвати іншими словами {За С. Пушиком).
Тематична робота 5 Варіант 4
Перший рівень
1. Знайдіть речення із прямою мовою.
а) Я сказала йому, що прийду, та вночі заблудила в саду (П. Воронько).
б) А коли опадали сади, я сказала йому: «Підожди...» (Воронько).
в) Мислив я, що кожне серце має інший ритм одмінний, інший
біль і іншу радість, інший стук і іншу кров (М Рильський).
г) Поміж людьми, як кажуть, добре й нам (Л. Глібов).
2. У якому реченні позначено слова автора?
а) «Я, коли виросту, теж садівником буду!» — не зводячи очей з
дядька Степана, палко промовив Юрко (7. Цюпа).
б) «Роби добро, — мені казала мати, — і чисту совість не віддай
за шмати!» (Д. Павличко).
в) Народна мудрість говорить: «Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю». ,
г) Я так давно тягнуся до краси, Та лиш тепер посміла попросити:
«Навчи мене, ботаніко, роси 3 пелюсток мрій на землю не
трусити» (Г. Чубач).
3. Знайдіть речення з непрямою мовою.
а) «Чого зажурився, мій любий козак?» — питає дівчина вродлива
{Леся Українка).
б) Артем не раз, розмовляючи з Савелієм, запитував, чи пишуть
йому з дому {А. Шиян).
в) Цікавого, сказати по правді, не так уже й багато {М. Стельмах).
г) Ніколи не намагайся вгадати, яких слів від тебе хтось чекає
(В. Сухомлинський).
4. У якому реченні слова автора стоять перед прямою мовою?
а) «Оцінювати чиєсь життя — це, мабуть, найпростіше», — сказала Лукія {О. Гончар).
б) «Що, болить?» — мене питали {Леся Українка).
в) «Ніщо не вічне!» — пробовкнув дід {Леся Українка).
г) Ох, тепера мене у недолі моїй Не один добрий друг потішає:
«Не годиться журитись в пригоді такій, Адже іншим ще гірше
буває!» {Леся Українка).
5. У якому реченні слова автора стоять після прямої мови?
а) Я подумав тоді: «Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя» {Гр. Тютюнник).
б) Пам'ятаю, казала моя мати: «Цей світ — як маків цвіт. Зранку
цвіте, до вечора опаде!» {О. Довженко).
в) Наді мною небо таке синє, таке ласкаве, а за вербами причаїлась
дрімота і шепоче: «Засни собі, засни собі» {М. Стельмах).
г) «Не спи, не спи!» — говорить місяць ясний {Леся Українка).
6. У якому реченні слова автора стоять у середині прямої мс^ви?
а) Ох, тепера мене у недолі моїй Не один добрий друг потішає:
«Не годиться журитись в пригоді такій, Адже іншим ще гірше
буває!» {Леся Українка).
б) «Не спи, не спи!» — говорить місяць ясний {Леся Українка).
в) «Ну звичайно, — думаєш собі, — старалась, старалась людина,
співала, а цей дивак нічого й не бачив...» {Г. Шкурупій).
г) «Оцінювати чиєсь життя — це, мабуть, найлегше», — сказала
Лукія {О. Гончар).
7. У якому рядку пряма мова — розповідне неокличне речення?
а) «Михайлику, хочеш побачити диво?» — обертається до мене дядько Себастіян і грає Засніженими віями {М. Стельмах).
б) «Ой, не треба так суворо дивитися!»— скрикнула Варвара {Л. Первомайський).
в) «Що, болить?» — мене питали {Леся Українка).
г) «І все ж ваші літаки красивіші», — каже Тоня до брата, мовби
втішаючи його {О. Гончар).
8. Вкажіть, коли слова автора розділяють пряму мову, що є окремим реченням.
а) «Я, коли виросту, теж садівником буду!»— не зводячи очей з
дядька Степана, палко промовив Юрко (/. Цюпа).
б) «М'ята, — прошепотіла Леся. — Зійшла холодна м'ята»
{Гр. Тютюнник).
в) «Сюди, мабуть, ніколи не залітали степові наші птахи, — подумав Козаков. — А ми залетіли» {О. Гончар).
г) «Ти бачиш, одвічне, — звернувся я до неба, — перед тобою руїни!» {Г. Михайличенко).
9. Знайдіть, де слова автора стоять між двома реченнями, з яких складається
пряма мова.
а) «Минають дні, минають ночі...», — чисто виводив гучний баритон скорбний спів (Дніпрова Чайка).
б) «Ну звичайно, — думаєш собі, — старалась, старалась людина,
співала, а цей дивак нічого й не бачив...» {Г. Шкурупій).
в) «Ти бачиш, одвічне, — звернувся я до неба, — перед тобою руїни!» {Г. Михайличенко).
г) «Скажи мені, хто ти, чудний подорожній? — питає зненацька вона. — Ти здалеку йдеш, ти, напевно, втомився, ти ноги об камінь побив» {Л. Костенко).
10. Вкажіть приклад з діалогом.
а) «Що ж мені робити?» — думав Сашко {В. Андріюк)
б) «Дивний якийсь хлопець», — подумала Оксана {В. Андріюк).
в) — Ну як, краще? — турбувалася дівчина, тримаючи в руках
змочену пов'язку.
— Так. Дякую. Тебе як звати? — запитав Сергій.
— Мене — Оксана, а тебе як?
— Мене — Сергій, от і познайомились. Дякую тобі, Оксано
{В. Андріюк).
г) «Мені вже пора їхати додому, — піднімаючись, мовив він. — Я забув, що мене вдома чекають» (В. Андріюк).
11. Знайдіть діалог, у якому репліки записані в продовження рядка.
а) «Вовчику, — каже вчитель, — розкажи нам про мету і результати подорожі Колумба». Вовчик констатує: «Значить так! Колумб не знав, куди він приплив. А коли вернувся додому, то не міг сказати — звідки».
б) Вчитель звертається до Вовочки: «Вовочко, йди до карти і знайди Північну Америку». Вовочка показує. «Правильно. Тепер, діти, скажіть, хто знайшов Америку?» — запитує вчитель у класу. Всі дружно відповідають: «Вовочка!»
в) Вовочка каже батькові: «Тату! Мене до школи викликали!» — «І що?» — «Завтра викликають тебе».
г) Вовочка запитує у мами: — Правда, що я народився вночі?
— Так.
— Я тебе не розбудив?
12. У якому реченні вжито цитату?
а) Вважаю, що щастя — не привид, щастя — це радість знаходження давно омріяного і, здавалося б, досі неприступного (В. Логвиненко).
б) Біографи й дослідники творчості Івана Франка неодноразово стверджували, що його збірку «Зів'яле листя» можна поставити на одну височінь із усіма відомими шедеврами світової літератури.
в) Максим Рильський пише, що Леся Українка справжнього друга знайшла в особі Івана Франка, з яким «інколи заходила, однак, у гострі суперечки, хоч ніколи не тратила пошани до геніального старшого товариша».
г) «А чому ти вважаєш, що я нездатний пофілософствувати за чашкою ранкової кави?» — поцікавився Сергій Степанович у Вікторії (В. Логвиненко).
Другий рівень
1. Запишіть номери поданих речень відповідно до їхньої характеристики в такому порядку: а) слова автора стоять перед прямою мовою; б) слова автора стоять після прямої мови; в) слова автора розділяють пряму мову, що є окремим реченням; г) слова автора стоять між окремими реченнями, є окремим реченням; г) слова автора стоять між окремими реченнями, з яких складається пряма мова.
1. Пам'ятаю, казала моя мати: «Цей світ— як маків цвіт. Зранку цвіте, до вечора опаде!» {О. Довженко). 2. «Життя в неволі нічого не варте,— відказав Максим,— краще смерть!» (/. Франко). 3. «Три біди є у людини — смерть, старість і погані діти», — говорить українська мудрість (У. Цюпа). 4. «Слухай, ти, — зневажливо кинув йому Сідалковський-другий. — Не забувай про честь і шляхетність (О. Чорногуз).
2. Спишіть, розставляючи розділові знаки при прямій мові.
1. День завтра буде як золото дивиться на зорі дідусь і йде зі мною до воріт (М. Стельмах). 2. В обіймах хмар мовчали скелі. І хма¬ри так казали їм О любі сестри, полетім в краї щасливі і веселі
(Олександр Олесь).
3. Запишіть речення так, щоб пряма мова стояла перед словами автора.
Оглянувши велосипед, Сергій констатував: «Здається, на ньому ще можна їздити» (В. Андріюк).
4. Прочитайте і спишіть, записуючи кожну репліку діалогу з нового рядка і ставлячи відповідні розділові знаки.
Учитель каже: «Вово! Склади речення із прийменником «на». — «Кінь заліз на дерево». — «Навіщо?» — «Щоб був прийменник «на» (З журналу).
5. Запишіть, оформивши виділені слова як цитати.
1. Все можна виправдати високою метою— та тільки не по¬рожнечу душі так писав Павло Тичина в збірці «Замість сонетів і октав». 2. У трагічну епоху 30-х років талант Тичини випростовувався, мобілізовувався, мов ті тополі під хмарним вітром на горі. 3. В одній із найдобірніших, найяскравіших поезій митця «Весна» є надзвичайно музичні і класично-стислі строфи:
Ще синій лист не взеленів,
але квіток проріст
уже підняв і розрізнив
тодішній злеглий лист.
Третій рівень
1. Поєднайте в реченні пряму мову Велич адмірала у величі корабля і слова автора Підвівши групу до трапу, екскурсовод сказав.
Побудуйте три речення, у яких: а) слова автора стоять перед прямою мовою; б) слова автора стоять після прямої мови; в) слова автора розділяють пряму мову.
2. Запишіть, вживаючи на місці крапок потрібну за змістом пряму мову з довідки. Поставте розділові знаки.
1.... якось по-дитячому стиха мовив Сашко. 2.... хрипів дід ....
3. Сашко махнув рукою й сказав собі... (В. Сікалов).
Довідка: А, будь що буде! Дідусю, не плач. Я навчу тебе жити по-іншому.
3. Прочитайте й запишіть, правильно розташувавши репліки діалогу й розставивши пропущені розділові знаки.
Ну, а в отакі ночі ви літали Звичайно Тихо, місячно, ніч саме для польотів А над морем ти літав уночі В зоряну, тиху ніч Літав Гарне Нам не подобається Чому Тому якраз що зоряне: над тобою небо й зірки, і під тобою таке ж небо й зірки. Не знати, які зірки справжні (О. Гончар).
4. Побудуйте речення, замінивши пряму мову непрямою.
1. «Невиправдані людські втрати — найбільша ганьба для командира», — говорив старший лейтенант (О. Гончар). 2. «Чи вийдеш в суботу на вулицю?»— спитав другого дня Микола в Нимидори (/. Нечуй-Левщький).
5. Запишіть речення у вигляді цитат, використовуючи різні'способи цитування і ставлячи відповідні розділові знаки.
Хороша людина не тільки не чинить зла, а й не бажає його (Демокріт).
Довідка: Демокріт — давньогрецький філософ.
Четвертий рівень
1. Вставте між даними реченнями слова автора. Запишіть як речення із прямою мовою, розставляючи розділові знаки.
Сашко не з таких. Він ніколи не запізнюється.
2. Перебудуйте подані речення на речення із прямою мовою.
1. Сергій тиснув товаришеві руки, похлопував його по плечу й весь час запитував, коли ж вони бачились востаннє. 2. Мати попередила нас із сестрою, що сьогодні затримається на роботі.
3. Замініть діалог реченнями із прямою мовою, вживаючи в різних місцях
слова автора.
Тихо в хаті...
— Мамо! — збуджує тишу хлопчик.
— Мамо! А де тепер сонце?
— Сонце?.. Сонце тепер спить.
— А де ж його хата?
— Отам за горою, де воно сідає... (М Коцюбинський).
4. Спишіть, замінюючи діалог реченнями із прямою та непрямою мовою.
Генерал сідає на тумбу носової гармати і починає міркувати вголос, вдаючись до фактів морської історії.
— Чи не помітили ви, що легенди моря, легенди про кораблі народжуються після їхньої загибелі?
— Подвиг «Стерегущого», наприклад, і крейсера «Варяг», — підтвердив я його думку.
— Безперечно. Однак ви мали б, Сергію Степановичу, помітити, що морські легенди не завжди і не обов'язково пов'язувалися з подвигами на морі, інколи вони поставали з нічого. Ви згодні зі мною?
— Ні, не зовсім. Мореплавство — вже саме подвиг, а море було і залишається вічною загадкою, притягальною силою для молодих з їхнім бажанням поборотися зі стихією. Людина моря стає невід'ємною частиною, складовою моря.
— Сама людина моря чи... легенда про неї?
— Море, людина і легенда — одне ціле {За В. Логвиненком).
Тематична робота 5 Варіант 5
Перший рівень
1. Знайдіть речення із прямою мовою.
а) Кажуть, мить чекання здається вічністю (Т. Коломієць).
б) Я хочу сказати серцем вистраждане слово (Л. Костенко).
в) У всякому ділі є свої майстри і своє, так би мовити, натхнення
{О. Гончар).
г) Коли я крицею зроблюсь на тім вогні, Скажіть тоді: «Нова людина народилась» {Леся Українка).
2. У якому реченні позначено слова автора?
а) «Трава — що воно таке?» — запитав мене син (7. Драч).
б) Думала сумна смерека: «Де краса у мене?» (Д. Павличко).
в) Дівчина сказала: «Гляньте, гарно як! Немов облита снігом
кожна гілка» {М. Рильський).
г) В обіймах хмар мовчали скелі... І хмари так сказали їм: «О любі сестри, полетіли в краї щасливі і веселі» {Олександр Олесь).
3. Знайдіть речення з непрямою мовою.
а) Світ живе не так, як собі мудрує на самоті душа поета (М. Куліш).
б) Якими я скажу тобі словами, що ти мені повік не одболиш!
{Л. Костенко).
в) Тоню захоплює оця таємничість, оця, сказати б, поезія таємничості {А. Головко).
г) Шоста шепнула: «Ніхто не вгадає твоїх таємниць» {Леся Українка).
4. У якому реченні слова автора стоять перед прямою мовою?
а) «Не спи, не спи!» — говорить місяць ясний {Леся Українка).
б) «Михайлику, хочеш побачити диво?» — обертається до мене
дядько Себастіян і грає засніженими віями (М Стельмах).
в) Журливо ти хитаєш головою і кажеш: «В нас дороги розійшлись» {Леся Українка).
г) «Не родись щасливий, а родись у сорочці», — так говорить народна приповідка (7. Сенченко).
5. У якому реченні слова автора стоять після прямої мови?
а) «Ніщо не вічне!» — пробовкнув дід {Леся Українка). ' б) Петро Антонович ствердно кива головою, і додає, показуючи
замок: «А он там — старе місто, бачите? Там і будемо жити»
(М Олійник). в) В обіймах хмар мовчали скелі... І хмари так сказали їм: «О любі
сестри, полетіли в краї щасливі і веселі» {Олександр Олесь).
г) Мої останні слова прошепотів я нечутно: «Кохаю тебе, велике камінне місто» (Г. Михайличенко).
6. У якому реченні слова автора стоять у середині прямої мови?
а) «Не спи, не спи!» — говорить місяць ясний {Леся Українка).
б) «Ніщо не вічне!» — пробовкнув дід {Леся Українка).
в) Журливо ти хитаєш головою і кажеш: «В нас дороги розійшлись» {Леся Українка).
г) «Життя в неволі нічого не варте, — відказав Максим, — краще
смерть!» (7. Франко).
7. У якому рядку пряма мова — розповідне неокличне речення?
а) «Мамо, чи кожна пташина в вирій на зиму літає?» — в неньки
спитала дитина {Леся Українка).
б) «Не спи, не спи!» — говорить місяць ясний {Леся Українка).
в) «Скажи-бо, Ольго, що ти думаєш?» — чіплялась до неї мати
(7. Нечуй-Левицький).
г) «Ніщо мені так не пахне, як наш степ», — каже молодий Горпищенко {О. Гончар).
8. Вкажіть, коли слова автора розділяють пряму мову, що є окремим реченням.
а) «Скажи-бо, Ольго, що ти думаєш?»— чіплялась до неї мати,
дивлячись, як мінялось її лице (7. Нечуй-Левицький).
б) «Роби добро, — мені казала мати, — і чисту совість не віддай за
шмати!» (Д. Павличко).
в) «Подумати тільки, куди ми з тобою забрались, — сказала Тоня
радісно-тремтливим голосом.— На справжньому крейсері!»
{О. Гончар).
г) «На які ж ви гори сходили? — зацікавлено допитувався Воронцов. — На Казбек? На Ельбрус?» {О. Гончар).
9. Знайдіть, де слова автора стоять між двома реченнями, з яких складається
пряма мова.
а) «Роби добро, — мені казала мати, — і чисту совість не віддай за шмати!» {Д. Павличко).
б) «Життя в неволі нічого не варте, — відказав Максим, — краще смерть!» (7. Франко).
в) «У сніжні ночі сполохи не сяють, — промовив дід. — Се просто місяць сходить» {Леся Українка).
г) «Три біди є у людини — смерть, старість і погані діти», — говорить українська мудрість (7. Цюпа).
10. Вкажіть приклад з діалогом.
а) Підійшовши до кімнати-комірчини, Сергій рішуче сказав: «Я піду перший, а ти мене тут підстрахуй». «Добре», — Сашко став коло дверей так, щоб не затуляти світла.
б) «Дивна якась кімната. Тобі не здається?» — чомусь збентежився
Сашко.
в) — Цікаво, звідки він тут?— здивувався Сашко, дивлячись на
велосипед.
— Мабуть, хтось із старих мешканців забув забрати під час переїзду.
— Здається, на ньому ще можна їздити. Треба перевірити.
г) «Ти диви, скільки років простояв, а як новий», — захоплювався
Сашко (В. Андріюк).
11. Знайдіть діалог, у якому репліки записані в продовження рядка.
а) — Сьогодні, діти, ми будемо відмінювати дієслова: «Я стою, ти
стоїш, він стоїть, ми стоїмо, вони стоять...» Вовочко, повтори,
що я сказала.
— Усі стоять.
б) Вчитель запитує у Вовочки: «Як первісні люди добували вогонь?» Вовочка відповідає: «Спочатку вони били каменем об
камінь — з'являлася іскра, і нею підпалювали старі газети».
в) — Тату, що таке байка?
— Знаєш, Вовочко... Байка — це коли тварини, наприклад свиня
з віслюком, балакають, як ми з тобою.
г) Вовчик питає: «Тату, ти ходив у музичну школу, коли був маленький?» — «Так, Вовочко, і не пропустив жодного разу». — «Тоді правду я казав мамі, що мені не варто даремно витрачати
на це час».
12. У якому реченні вжито цитату?
а) Особливий період в творчості Лесі Українки розпочинається
циклом «Мелодій» і поемою «Давня казка».
б) «Мій давній друже! Мушу я з тобою Розстатися надовго», — такими рядками розпочинає Леся Українка елегію «До мого фортепіано».
в) Один з мандрівців тих... до моря промовля з журбою: «Розвій мою тугу, о море безкрає» (X. Алчевська).
г) Раптом Вікторія сказала: «Енергію хандри слід безперервно перетворювати на енергію м'язів і по можливості на розумову енергію. І жодного грама своєї хандри не передавати іншим, дорожити нею, як рідкісним особистим багатством»
(В. Логвиненко).
Другий рівень
1. Запишіть номери поданих речень відповідно до їхньогхарактеристики в такому порядку: а)слова автора стоять перед прямою мовою; б) слова автора стоять після прямої мови; в) слова автора розділяють пряму мову, що є окремим реченням; г) слова автора стоять між окремими реченнями, з яких складається пряма мова.
1. Наталці приємно, що цим людям було хороше в її хаті. «Ще приходьте», — запрошувала (М Зарудний). 2. «А я вас давно бачила! — промовила Ольга. — Тільки не знала, хто ви такий» (У. Нечуй-Левщький). 3. «Ну звичайно, — думаєш собі, — старалась, старалась людина, співала, а цей дивак нічого й не бачив...» (Г. Шкурупій). 4.1 тихо-тихесенько я промовляла: «Сон літньої ночі, мені тебе жаль!» {Леся Українка).
2. Спишіть, розставляючи розділові знаки при прямій мові.
1. Це ти, Андрію спитала з полу мати (П. Панч). 2. Я лежав собі коло хати та лупив ногами в траву, а мати казали Ти не годен ані годинки тихо посидіти? {В. Стефаник).
3. Запишіть речення так, щоб пряма мова стояла перед словами автора.
Сашко подумав: «Добре, що нікого немає вдома» (В. Андріюк).
4. Прочитайте і спишіть, записуючи кожну репліку діалогу з нового рядка і ставлячи відповідні розділові знаки.
У зоопарку тато пояснює Вовочці: «Вовочко, це — слон, це — слониха, а це — слоненя. Зрозумів?» — «Ні». — «Ну, слон — я, слониха — твоя мама, слоненя — ти. Зрозумів? — «Ні». — «Що ти не зрозумів?» — «А де баба Галя?» (З журналу).
5. Запишіть, оформивши виділені слова як цитати.
1. Авторитетний критик Яків Савченко свого часу сказав про Володимира Сосюру Він — романтик усього живого. Найменша дрібниця його хвилює. 2. Він славить магнолії лимонний дух, солодкі мрії олеандри, огненні гранати зір і зорі думок. Таку оцінку творчості поета дає інший критик, Микола Зеров. 3. Але є у Сосюри і печаль та гіркота, як у цих рядках про Україну з поеми «Мазепа»:
Твої шляхи — відчай і камінь,
Така прекрасна й, мов на гріх,
Ти плодиш землю байстрюками —
Багном і гноєм для других.
Третій рівень
1. Побудуйте речення, які відповідають схемам:
«П», — а.
«П! — а. — П».
2. Запишіть, вживаючи на місці крапок потрібну за змістом пряму мову з довідки. Поставте розділові знаки.
1. У понеділок Вовочка Таратута прибіг до школи надзвичайно збуджений і з порога вигукнув ... 2. ... озвався Стасик ... 3.... не вгавав Вовочка (В. Нестойко).
Довідка: Ну який? Вівторок. А число?.. Дев'ятнадцяте грудня. Ви знаєте, який завтра день?
3. Прочитайте й запишіть, правильно розташувавши репліки діалогу й розставивши пропущені розділові знаки.
Мамо питаю то льони цвітуть То кажуть Дніпро А чого він такий синій Від неба {О. Гончар).
4. Побудуйте речення, замінивши пряму мову непрямою.
1. «Не поїду!» — вирішив він врешті (М. Коцюбинський). 1. «Тобі дуже боляче?» — запитала дівчина (В. Андріюк).
5. Запишіть речення у вигляді цитат, використовуючи різні способи цитування і ставлячи відповідні розділові знаки.
Тільки той, хто вміє слухати, може бути хорошим співрозмовником (Ф. Ларошфуко).
Довідка: Франсуа де Ларошфуко (1613-1680)— французький письменник-мораліст.
Четвертий рівень
1. Вставте між даними реченнями слова автора. Запишіть як речення із прямою мовою, розставляючи розділові знаки.
Тихо! Чуєте, як переспівуються солов'ї?
2. Перебудуйте подані речення на речення із прямою мовою.
1. Тренер сказав Володі, щоб він більше не запізнювався
2. Сестра запитала, чи читала я повість «Осінні розмови з дощем» Ніколаєва.
3. Замініть діалог реченнями із прямою мовою, вживаючи в різних місцях
слова автора.
Дитина підбіга до матері й спирається їй на коліна.
— Мамо! А чи сонце має діти?
— Має.
— А де ж вони?
— Де? А на небі... оті зірочки, що вночі сяють, то се діти сонцеві (М. Коцюбинський).
4. Спишіть, замінюючи діалог реченнями із прямою та непрямою мовою.
Після його гри на випускному екзамені Оля по-дитячому раділа:
— Ти молодець, Колю! Такий молодець, що й казати.
— Молодець до овець, — Микола хотів було перевести розмову на жарт, але вона мало не образилась:
— Твоя гра звучатиме в мені все життя, чуєш, великий мій музико? А другого дня Оля влетіла до кімнати з газетою в руках.
— Ось, я правду казала! «Лейпцігер тагеблат» сьогодні пише: «Виконання Миколи Лисенка з Києва було справді видатне. Першу частину надтг трудного фортепіанного концерту Бетховена він провів з поривом і артистичною досконалістю».
Лисенко радів і сміявся, бо такого захоплення ще не бачив в Олиних очах (Д. Прилюк).
Перший рівень
1. Знайдіть речення із прямою мовою.
а) Нам наказують зайняти висоту (В. Кучер).
б) Щоб себе беріг, Він наказував мені (М. Рильський).
в) Позаду в колоні хтось радісно закликав товаришів, щоб глянули
вгору: високо над військами пролітали на північ журавлі
(О. Гончар).
г) І гукнуло військо хором: «Ми готові йти до бою, краще смерть,
ніж вічний сором!» (Леся Українка).
2. У якому реченні позначено слова автора?
а) «Нум у ведмедика гулять! — сусідній Хлопчик став казать.
б) І каже він [Будяк] Троянді так: «Нащо се ти колючок начіпляла?»
в) «Цікаве діло! Що й казати!» — промовив Кум.
г) «Отак ми дожились з дурною головою! Отак нас стали шанувать!» — ґелґочуть гуси між собою (З творів Л. Глібова).
3. Знайдіть речення з непрямою мовою.
а) Кажуть, мудрість приходить з роками (Л. Дмитерко).
б) Розказує, бувало, стара бабуся нам, маленьким дітям: «Була собі
колись дівчина необачна...» (Леся Українка).
в) А мені все розповідали, як сонце купається темними ночами
(А. Яніта).
г) Мати казала, що хмари розійдуться, а сонце таки засяє
(С. Васильченко).
4. У якому реченні слова автора стоять перед прямою мовою?
а) «Тату, повези мене вище, на перевал», — не раз уже просила
Натела (О. Гончар).
б) Тихо й смутно забринів старечий голос: «Ти прийшла, кохана
доню? Сядь, спочинь, моя дитино» (Леся Українка).
в) «Здоров був, любий», — жінка говорила (Леся Українка).
г) «Ей! Катю, це ти?»— почувся раптом гучний, веселий голос
(О. Довженко).
5. У якому реченні слова автора стоять після прямої мови?
а) Народна мудрість говорить: «Посієш вчинок — пожнеш звичку,
посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш
долю».
б) Я так давно тягнуся до краси. Та лиш тепер посміла попросити:
«Навчи мене, ботаніко, роси 3 пелюсток мрій на землю не трусити» (Г. Чубач).
в) «Минають дні, минають ночі...», — чисто виводив гучний баритон скорбний спів Дніпрова Чайка).
г) І в житті, як на полі мінному, я просила в цьому сторіччі...:
«Люди, будьте взаємно ввічливі!» (Л. Костенко).
6. У якому реченні слова автора стоять у середині прямої мови?
а) «Минають дні, минають ночі...», — чисто виводив гучний баритон скорбний спів (Дніпрова Чайка).
б) «Ти бачиш, одвічне, — звернувся я до неба, — перед тобою руни!» (Г. Михайличенко).
в) Тихо й смутно забринів старечий голос: «Ти прийшла, кохана
доню? Сядь, спочинь, моя дитино» (Леся Українка).
г) Розказує, бувало, стара бабуся нам, маленьким дітям: «Була собі
колись дівчина необачна...» (Леся Українка).
7. У якому рядку пряма мова — розповідне неокличне речення?
а) «Так себто я брешу?» — тут Вовк йому гукнув.
б) «Нум у ведмедика гулять!» — сусідній Хлопчик став казать.
в) «Так, бачу, ти усім тут добре надоїв», — Кіт Вовкові сказав.
г) «Відкіль бредеш ти, голово лиха? — Лисиця так мовля Ослові (З те. Л. Глібова).
8. Вкажіть, коли слова автора розділяють пряму мову, що є окремим реченням.
а) «І все ж таки ваші літаки красивіші», — каже Тоня до брата, мовби втішаючи його (О. Гончар).
б) «Скажи мені, хто ти, чудний подорожній? — питає зненацька вона. — Ти здалеку йдеш, ти, напевно, втомився, ти ноги об камінь побив» (Л. Костенко).
в) «Це я, це я! — підіймався в ньому переможний внутрішній голос. — Ніхто інший, тільки я!» (О. Гончар).
г) «Ну звичайно, — думаєш собі, — старалась, старалась людина, співала, а цей дивак нічого й не бачив...» (Г Шкурупій).
9. Знайдіть, де слова автора стоять між двома реченнями, з яких складається пряма мова.
а) Думала сумна смерека: «Де краса у мене? Ось у інших розвилося листячко зелене. А я стою однакова літом і зимою»
(Д. Павличко).
б) «Ти бачиш, одвічне, — звернувся я до неба, — перед тобою руїни!» (Г Михайличенко).
в) «От рицарі, от фантасти! — сміється в темряві Сагайда. — Фантазуймо, так тепліше!» (О. Гончар).
г) «Ну звичайно, — думаєш собі, — старалась, старалась людина,
співала, а цей дивак нічого й не бачив...» (Г Шкурупій).
10. Вкажіть приклад з діалогом.
а) «Сергі-і-ію!.. Сергі-і-і-ію! — загукав Сашко. — Я знайшов воду. Ось вона».
б) Разом хлопці відмили велосипед від старого бруду. «Ти диви, скільки років простояв, а як новий», — захоплювався Сашко. «Колись робили навічно, не те що зараз», — компетентно промовив Сергій.
в) — Де нам його сховати?
— Вдома не можна. Треба подумати.
— Здається, я придумав. У мого діда є гараж. Там і сховаємо велосипеда.
г) Несподівано Сергій підхопився з місця і побіг до велосипеда,
вигукуючи: «Хто перший, той і поїде н& велосипеді»
(В. Андріюк).
11. Знайдіть діалог, у якому репліки записані в продовження рядка.
а) У недільній школі вчитель запитує: «Вово, як ти думаєш, Ной
багато рибалив, коли перебував у ковчезі?» «Ні, — відповів Вова. — Бо ж у нього було тільки два черв'ячки».
б) Розмовляють батько і син.
— Вово, хочеш побачити свою сестричку, її нам лелека приніс?
— Сестричку я бачив, лелеку покажи.
в) На уроці фізкультури вчитель каже: «На місці кроком руш! Лівою, лівою, лівою...». А Вовочка й питає: «А що ж робити з правою?»
г) Вовчик каже Петрикові: «Позич мені двадцять копійок». —
«Немає, у мене є лише десять». — «Давай десять, а ще десять
будеш винний».
12. У якому реченні вжито цитату?
а) «Щастя — це коли не думаєш про щастя», — збагнула я
(Л. Ніколаєв).
б) «І найвища, по-моєму, краса — це краса вірності», — чув, підходячи, Сагайдачний спокійно вуркотливий оксамитовий голос Брянського (О. Гончар).
в) Французький письменник і філософ Жан-Поль Сартр вважав, що геній— це «не дар, а шлях, обраний у відчайдушних обставинах».
г) Мелодія народжувалася сама собою, враз заговорила очікуваними словами: «Люди тому й залишаються людьми, що відчувають чуже горе і бодай частку його беруть на себе» {Д. Пршюк).
Другий рівень
1. Запишіть номери поданих речень відповідно до їхньої характеристики в такому порядку: а) слова автора стоять перед прямою мовою; б) слова автора стоять після прямої мови; в) слова автора розділяють пряму мову, що є окремим реченням; г) слюва автора стоять між окремими реченнями, з яких складається пряма мова.
1. Наді мною небо таке синє, таке ласкаве, а за вербами причаїлась дрімота і шепоче: «Засни собі, засни собі». (М. Стельмах).
2. «Мамо, чи кожна пташина в вирій на зиму літає?» — в неньки спитала дитина (Леся Українка). 3. «Яка ти розкішна, земле, — думала Маланка. — Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом» (М. Коцюбинський). 4. «Бачиш, — пояснив він мені, — людина, яка
пишається своїми непорушними переконаннями, врешті-решт стає
твердолобою, як кам'яний бовван» (77. Ніколаєв).
2. Спишіть, розставляючи розділові знаки при прямій мові.
1. Михайлику, хочеш побачити диво — обертається до мене дядько Себастіян і грас засніженими віями (М. Стельмах). 2. Олена вийшла, боязко спитала Хто там (Д. Загул).
3. Запишіть речення так, щоб пряма мова стояла перед словами автора.
Проходячи біля маленького ресторанчика, Сашко промовив до себе: «Так, треба піти щось перекусити» (В. Андріюк).
4. Прочитайте й спишіть, записуючи кожну репліку діалогу з нового рядка й ставлячи відповідні розділові знаки.
Сергій каже сусідові по парті: «Щоранку будильник діє на мене, як постріл». — «І ти відразу підхоплюєшся?» — «Ні, сплю наче вбитий» (З журналу).
5. Запишіть, оформивши виділені слова як цитати.
1. Відомий літературознавець Микола Жулинський вважає, що Богдан-Ігор Антонин заявив про себе як поет із оригінальною системою образного мислення. 2. Сам поет називав себе малим хрущем на дереві нашої національної поезії.
3. Я, сонцеві життя продавши За сто червінців божевілля, Захоплений поганин завжди, Поет весняного похмілля такий автопортрет створив Богдан-Ігор Антонич.
Третій рівень
1. Побудуйте речення, які відповідають схемам:
«П?» — а.
«П, — а, — п».
2. Запишіть, вживаючи на місці крапок потрібну за змістом пряму мову з довідки. Поставте розділові знаки.
1. ... думав Сергій ... 2. За спиною почувся чийсь голос ... 3. ... запитала дівчина (В. Андріюк).
Довідка: Ну що дивишся? Як це сталося, не уявляю. Ти чого тут розсівся, що, більше нема де?
3. Прочитайте й запишіть, правильно розташувавши репліки діалогу й розставивши пропущені розділові знаки.
Я тільки заплющив очі, як Сосюра мене розбудив Вставай Ти чуєш Чого тобі Поле стогне Як люДина, стогне Чуєш (А. Малишко).
4. Побудуйте речення, замінивши пряму мову непрямою.
1. «Що ж мені робити?» — думав Сашко (В. Андріюк). 2. «А у нас нові сусіди», — сказала бабуся (В. Нестойко).
5. Запишіть речення у вигляді цитат, використовуючи різні способи цитування і ставлячи відповідні розділові знаки.
Найвище уміння — почати спочатку Життя, розуміння, дорогу, себе.
{Ліна Костенко)
Четвертий рівень
1. Вставте між даними реченнями слова автора. Запишіть як речення із прямою мовою, розставляючи розділові знаки.
На першу колію прибуває пасажирський поїзд «Львів-Київ». Зупинка поїзда — п'ять хвилин.
2. Перебудуйте подані речення на речення із прямою мовою.
1. Провідник запитав, хто з пасажирів бажає чаю. 2. Дівчина, зупинившись, привіталась до бабусі.
3. Замініть діалог реченнями із прямою мовою, вживаючи в різних місцях слова автора.
Одна з дівчат захоплено вигукнула:
— Який тут Дніпро широкий!
— Звечора береги були ось тут, зовсім близько. А зараз он як розступились.
— Широко, просторо, аж дух забиває! Роздолля!
4. Спишіть, замінюючи діалог реченнями із прямою та непрямою мовою.
Мати каже, що найбільше див у світі робиться влітку на світанні. Це саме тоді, коли мені так хочеться спати. А вона лагідно-лагідно кладе мені руку на плече, очима показує на розчинене вікно й таємниче питає: v
— Михайлику, ти нічого не чуєш?
— Чую тільки вранішній запах роси.
— Не чуєш, як літо пішло нашим городом? — дивується мати.
— Hi, — кажу з жалем, але враз уявляю собі, як десь неподалік у квітчастій, кинутій на плечі хустці широко бреде туманом літо, і од мене зразу відлітає сон.
— Ось ходімо подивимось хоч на його сліди, — так само таємниче говорить мати.
Ми виходимо з оселі. Мати — посміхаючись, а я — позіхаючи. Біля самого порога з нами вітається аж задимлена росою вишня (За М. Стельмахом).