План конспект 5 клас УРОК 33. ПІДСУМКОВИЙ УРОК «ПРИЙДИ ДО СЕРЦЯ, УКРАЇНО!»
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 4-04-2013, 17:04

УРОК 33.ПІДСУМКОВИЙ УРОК

«ПРИЙДИ ДО СЕРЦЯ, УКРАЇНО!»

Мета: узагальнити, закріпити знання, одержані учнями в процесі ви­вчення курсу «Вступ до історії України»; перевірити вміння застосувати здобуті знання, працювати з додатковою літературою, виступати перед аудиторією, працювати в групі, уважно ставитися до своїх товаришів.

Тип уроку: узагальнення та систематизації знань.

Вид уроку: урок-подорож.

Обладнання: державні сиволи України, портрети видатних україн­ських діячів різних часів.

ХіД УРОКУ

i.  Організаційна частина уроку

ii.Мотивація діяльності учнів

У ч и т е л ь. Ми з вами завершили вивчення навчального курсу «Вступ до історії України», в процесі вивчення якого ви лише наблизилися до найдавнішої науки історії. Протягом наступних семи років ми продо­вжимо її більш глибоке дослідження. Сьогоднішній урок останній цьо­го навчального року. Тому пропоную провести його у незвичній формі — у вигляді подорожі сторінками історії України.

iii.    Основна частина уроку

Зал прикрашається квітами, рушниками, портретами народних геро­їв різних часів, державними символами.

Сцена 1

На сцену виходять два хлопчики.

1-й хлопець. До мене сьогодні приїхав гість мій дядько-вчений. Мама говорить, що він дуже дивний.

2-й хлопець. Чому?

1-й хлопець. Він намагається проникнути у минуле. Так каже мати.

2-й хлопець. Як це?

1-й хлопець. Не знаю. Але із собою він привіз дивну річ. Хочеш подивитися?

2-й хлопець. Ще б пак!

Хлопці заглядають до куліси.

2-й хлопець. Оце так дивна річ. Схожа на «Запорожець», тільки якісь дивні кнопки, як у комп'ютера. Давай понатискаємо.

Хлопці зникають. Звучить загадкова музика.

Сцена 2

На сцену виходить дівчина-старшокласниця в українському костюмі.

Дівчина. Кожна людина завжди з великою любов'ю і душевною теплотою згадує, де вона народилася, де минуло її дитинство. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, де живуть мама, тато, бабуся, дідусь, сестри, брати. І, якщо скласти маленькі батьківщини кожного з нас, вийде наша велика держава Україна. Україна — це наша земля, рідний край з мальовничою природою, чарівною піснею, мудри­ми, талановитими людьми.

Виходить хлопець-старшокласник у національному костюмі.

Хлопець. Україна це історія народу, який протягом віків боровся за свою свободу і незалежність.

Дівчина. Поколінню, яке вступає в життя, присвячуємо.

Хлопець. Ми знаємо з тяжких, суперечливих розповідей про гірко­ту переможного шляху. Тому повинні хоча б подумки пройти цю дорогу. (Йде.)

На сцені з'являється князь та його дружина, які готуються до походу. Вибіга­ють1-й та 2-й хлопці.

1-й хлопець. Ой, де це ми?

2-й хлопець. Не знаю.

Князь Олег у Царгороді свій щит до воріт прибивав.

На місці Москви ліс шумів і ведмеді блукали.

За наші гріхи Бог монголо-татар наслав.

І ми із героїв надовго холопами стали.

Звучить музика.

1-й воїн. У 12 столітті я був вбитий половецькою стрілою.

2-й в о ї н. У 13-му мене задушила ординська петля.

3-й воїн. За конем в клубах пилу мене через 14-те протащили.(Йдуть.)

Звучить козацький марш. Виходить запорізьке військо.

Гетьман

Був час, Запорожжя відважні сини Стамбул і Варшаву, і Відень лякали. Та гетьмани наші союзників нових знайшли, Й московські бояри надовго нас до рук прибрали.

1-й козак

Мазепа Іван проти царського гніту повстав, Та внуки його двісті літ у церквах проклинали.

2-й коза к

А тих, хто народ на століття в неволю продав, Героями нації в нас величали.

3-й коза к

Північний сусід Запорозьку Січ руйнував, Коли козаки для царя Перекоп здобували. Григорій Потьомкін за пазухою камінь ховав. А наші діди його братом своїм називали. (Йдуть.)

Сцена 3

На сцені представники інтелігенції: поети, художники, учені. Поет

Поети й художники наші в Європу ішли Своїми талантами світ дивувати.

Художник

Париж покорили і в Римі визнання знайшли. І лиш на Вкраїні імен їх не знали.

Йдуть. На сцені залишаються 1-й та 2-й хлопці.

1-й хлопець. Оце так подорож!

2-й хлопець. Де ми тільки не були!

Дівчин а-ведуч а. Історія зберегла приклади духовного та фізич­ного нищення української нації.

Виходять діти, одягнені у білі та чорні одежі.

1-й учень. 1654 р.— Переяславська угода з Московією. Початок процесу «добровільно-примусового» приєднання до Москви українських земель.

2-й учень 1709 р.— Полтавська битва. Зруйнування столиці Геть­манщини м. Батуринамосковськими військами під командуванням кня­зя О. Меншикова, які вирізали майже 6 тисяч мешканців столиці, пере­важно жінок і дітей. У травні Петро І видав наказ про страту на місці кожного спійманого запорожця. Початок руйнування Січі.

3-й учень. 1775 р.— повне зруйнування Запорозької Січі за нака­зомКатерини ІІ.

4-й учень. 1811 р.— закриття Києво-Могилянської академії.

5-й учень. 1847 р.— розгром російською владою Кирило-Мефоді- євського братства — першої української громадської організації політич­ного спрямування.

6-й учень. 1888 р.— Указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іме­нами.

7-й учень. 1914 р.— заборона російською владою святкування на українських землях під Росією 100-річчя від народження Тараса Григоро­вича Шевченка.

Хлопець-ведучий. І це далеко не повний перелік хронології ви­нищення українського народу.

Звучить «Реквієм» Моцарта.

Сцена 4

На сцені засідання Центральної Ради.

  й   хлопець. Не розумію, де це ми. Схоже на наш час, а за вікном постріли.

  й   хлопець. Мені здається, що я десь бачив цих людей. Один із них схожий на М. Грушевського.

М. Грушевський. Що це в нас за гості? Я дійсно Грушевський. А звідки ви?

1-й хлопець. Ми учні 6-го класу і живемо у 2006 році.

М. Грушевський. Хлопці, здалеку вас занесло в наші бурхливі ча­си. Ви знаєте, хто ми і що зараз відбувається?

2-й хлопець.Так, ми вчили. Ви намагаєтеся відродити та відстояти українську державність.

М. Гр у ш е в с ь к и й. Не забули нас. А що ж ви знаєте? Я був викла­дачем університету і можу перевірити ваші знання.

1-й хлопець. Що ж, питайте, ми можемо навіть зв'язатися з на­шими однокласниками, і вони нам допоможуть.

М. Гр у ш е в с ь к и й. Ось мої запитання.

Експрес-вікторина, в якій беруть участь глядачі

1.  Що це за дата 4 березня 1917 р.? (Створення ЦР)

2.  Що таке УНР?

3.  Хто був першим президентом УНР?

4.  Хто такий Павло Скоропадський?

5.  Хто такий Симон Петлюра?

1- й хлопець. Ми відповіли на питання, але хотілося б знати більше. М. Гр у ш е в с ь к и й. Ви зустрінетеся з людьми, яким були не байду­же доля України. Вони самі про себе розкажуть.

Хлопець-старшокласник. Я Володимир Кирилович Вин- ниченко. І майже ваш земляк, бо народився в селі Веселий Кут Єлиса- ветградського повіту Херсонської губернії (тепер Кіровоградська об­ласть). Все своє доросле життя проводив роботу серед селян та робітників, щоб викрити політику самодержавства в Україні. 3 березня 1917 р. під час Українського національного конгресу обраний заступником голови Української ЦентральноїРади, а згодом — заступником голови Малої Ради. У 1918 р. мене обрали головою Директорії УНР. Але не все так про­сто в політиці. Українська революція була придушена більшовицькими військами. І, не погоджуючись з більшовиками, я емігрував до Франції, де в основному займався літературною діяльністю. Я завжди прагнув бути самим собою, нікого не наслідувати. Я прагнув, щоб люди жили в гармонії, без війн і катастроф. Я важко працював, часто знав матері­альну скруту, жив далеко від рідної України, але творив для неї, для її майбутнього.

2-й хлопець-старшокласник. Я Павло Скоропадський. Мій рід починається з Івана Скоропадського українського гетьмана. Народився в 1873 р. в місті Вісбадені, що в Німеччині. Дитячі роки провів у місті Тростянець у родовому маєтку. Коли мені виповнилося 10, то з батьками переїхав до Москви. Потім у Петербурзі здобув вій­ськову освіту. Вчився дуже добре і як один з кращих учнів був обраний пажем імператриці Марії Федорівни. У 39 років я вже був генерал-ма­йором. Пройшов російсько-японську війну, нагороджений орденами Св. Анни, Станіслава, Володимира. А також був одним з найбагатших людей свого часу. Але престижна блискуча столична кар'єра не приваб­лювала мене. З початком Першої світової війни продовжую бойову кар'єру на фронтах Східної Прусії. Із падінням царизму у 1917 році корпус, в якому я служив, було перетворено в першийУкраїнський корпус, а я отримав чин Генерального отамана Вільного козацтва. А не­забаром мені довелося очолити українську державу. Я намагався про­вестиряд перетворень на зразок європейських держав. Але здійснити свої мрії так і не довелося. Разом з відступаючими німецькими вій­ськами я залишив Київ. Бувши главою держави, я втратив всю свою власність, але залишив цілою державну казну, якою міг розпорядитися Петлюра.

3-й учень-старшокласник. Я Симон Васильович Петлю­ра, народився 1879 р. у сім'ї полтавських міщан. Від батька я дістав не дуже поширене ім'я Симон. Та й родоводом не міг пишатися. Але я часто чув захоплюючі розповіді про козацьке минуле. І вважав, що мої діди та прадіди славного козацького походження. Після Жовт­невого перевороту у Петрограді, проголошення радянської влади в Україні в грудні 1917 р. найсерйознішу небезпеку для свободи і не­залежності України вбачав у більшовиках, вів з ними непримиренну і рішучу боротьбу. Цій позиції я не зраджував ніколи. Як військовий я активізував діяльність щодо створення Збройних сил України. Я під­тримав австро-німецьку окупацію. За це мене вважали зрадником. Після гетьманського перевороту 1918 р. змушений був відійти від військових справ і став на чолі військ Директорії, а потім і очолив її. Про себе казати тяжко, тому скажу про свої справи словами коман­дира Січових стрільців Є. Коновальця: «С. В. Петлюра людина кристально чесна, безкорисна, доброї волі, великої віри й енергії. Правда, у нього не було потрібної підготовки щодо керівництва вій­ськовими й політичними справами Української Республіки, однак велика віра була тим чинником, який, незважаючи на невдачі, яких зазнала українська влада, об'єднував всіх в одну цілісність і дав змо­гу вести визвольну боротьбу на українській території більш ніж пів­року».

М. Грушевський. Так, ми боролися і не змогли перемогти, але змогли відродити ідею української державності.

1-й хлопець. Так, і ця ідея відродилася, незважаючи на 70 років радянської влади.

Мій дід був хазяїном, землю любив і орав. І сіно косив день і ніч поки зорі світали. А батько в колгоспі гнув спину і Бога благав, Щоб діти на землі не робили.

2-й хл о п ец ь

Не раз повертався я з дальніх доріг. Походив, політав, поїздив по світі багато, Та ніколи не сяду на отчий високий поріг, Бо в чорнобильській зоні стоїть батьківська хата.

Хлопець-ведучий

Так встань же з колін

і державність свою відроди,

верни свою мову; в Європу, як рівний, увійди,

бо більше такої можливості не буде.

Звучить «Аве, Марія».

Дівчина-ведуча. Ми віримо в тебе, рідна Вітчизно, і Бога блага­ємо тебе захистити.

Виходить дівчина в білому вбранні і читає молитву. Запалюються свічки. О Мати Божа, о райський цвіте. Тебе благають українські діти: Не дай в неволі нам пропадати, Вкраїну нашу верни нам, Мати, Де наші предки вмирають в ранах. Не дай нашим дітям жити в кайданах, Позволь зібрати жертв наших жнив. Вкраїну нашу верни нам, Діво.

Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів
Популярні матеріали