УРОК № 7

Тема. Військо Запорозьке. Перші козацькі повстання.

Мета: дізнатися про виникнення Запорозької Січі; показуватина карті місця запорозьких січей-фортець та володінь Запорозької Січі; розповідати про утворення реєстрово­го козацтва та Війська Запорозького; визначати харак­терні риси політичного, військового й адміністративногоустрою Війська Запорозького; характеризувати причини та наслідки перших козацьких повстань 90-хpp. XVI ст.; удосконалювати набуті вміння і навички; виховувати по­чуття поваги до історичного минулого Батьківщини.

Тип уроку:комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний і дидактич­ний матеріал.

Основні поняття й терміни: Запорозька Січ, реєстрове козацтво, Війсь­ко Запорозьке, гетьман, військова старшина, кпейноди.

Основні дати: кінець 70 — початок80-хpp. XVI ст. — виникнення Запоро­зької Січі на о. Томаківка; 1572 р. — створення за доручен­ням польського короля Сиґізмунда II Августа полку українських реєстрових козаків; 1591—1593 pp. — ко­зацьке повстання під проводом К. Косинського; 1594—1596 рр. — козацьке повстання під проводом С. Нали­вайка.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Фронтальне опитування

1)        Назвіть причини виникнення українського козацтва.

2)        Хто й коли збудував на о. Мала Хортиця замок, який став пе- редтечею Запорозької Січі?

3)        Як ставилася до діяльності українських козаків литовська й польська влада?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Виникнення Запорозької Січі.

Розповідь учителя

На рубежі 70—80-х pp. XVI ст. в Україні виникла ситуація, що спонукала козаків до створення своєї єдиної військово-політичної організації. У середині XVI ст. на Дніпровському пониззі вже сфор­мувалася ціла мережа козацьких городків і січей. Козацькі ватаги жили в них як тимчасово, так і постійно. У разі необхідності дати відсіч нападникам або рушати в похід за здобиччю окремі козацькі ватаги виступали разом, очолювані виборними отаманами. Це спри­яло усвідомленню козаками необхідності створення власної військо­вої організації.

Об'єднанню розрізнених козацьких городків і невеликих січей сприяло також кількісне зростання козаків у 70-х pp. XVI ст. Якщо доти, за повідомленнями сучасників, у пониззі Дніпра цілорічно пере­бувало кілька сотень козаків, то тепер уже тисячі. Зростанню козацт­ва сприяло значне погіршення становища селянства на українських землях після Люблінської унії. Саме на цей час припадають згадки про масові втечі (півсела, ціле село, кілька сіл) на Запорожжя. Коза­ками ставали також бояри, які не змогли документально підтвердити свої права на землю і шляхетство. Боярство не лише внесло в козацтво досвід професійних воїнів, а й спонукало його до розгортання бороть­би за визнання владою Речі Посполитої своїх станових інтересів.

Прискорила об'єднання козацьких січей на Запорожжі політика короля Речі Посполитої Стефана Баторія, який намагався підпоряд­кувати собі козаків на тлі їхньої постійної боротьби з турецько-та­тарськими нападниками.

Наприкінці 70 — на початку 80-х pp. XVI ст. нижче порогів Дніп­ра, на великому й неприступному острові Томаківка, оплутаному зусібіч річками й озерами, серед широких плавнів виникла перша Січ Великого Лугу — Томаківська. Її називали Запорозькою Січчю, а козаків — січовиками, або запорожцями.Це була самовладна вій­ськова організація, створена козаками воїнами або, як їх називали сучасники, «рицарями-людьми». За підрахунками дослідників, у То- маківській Січі перебувало близько 5 тис. козаків. Усього ж україн­ське козацтво за часів першої Січі ймовірно становило не менше 10 тис. козаків.

Робота з термінами та поняттями

Запорозька Січ — організація українського козацтва, яка виникла й розвинулася за Дніпровськими порогами в першій половині XVI ст. Центром Січі було місто-фортеця, яке через різні обставини змінюва­ло своє розташування, але завжди було за порогами.

Додаткова інформація

 

Завдання

Визначте за картою назви й роки існування Запорозьких Січей у XVI— XVIII ст.

Робота з документом

Із хроніки М. Бєльського

Ці посполиті люди звичайно займаються на Низу Дніпра тим, що ловлятьрибу, яку там же, без солі, сушать на сонці і тим харчуються протягом літа, а на зиму розходяться в найближчі міста, а саме: в Київ, Черкаси та інші, заховавшипопередньо на якому-небудь дніпровському острові, в потаємному місці, свої човни і залишивши там кількасот чоловік на курені або, як вони кажуть, настрільбі. Вони мають і свої гармати, частково захоплені ними в турецьких зам­ках, частково відбиті в татар. Спочатку козаків не було так багато, але тепер їх набралося до кількох тисяч чоловік, особливо багато їх стало останнім часом.Вони дуже часто завдають великої шкоди татарам і туркам і вже кілька разів руйнували Очаків, Тягинку, Білгород та інші замки, а в полях немало брали здо­бичі, так що тепер і турки, й татари остерігаються далеко виганяти овець і рогатухудобу на пасовища, як вони пасли раніше, так само не пасуть вони худоби й по той (лівий) бік Дніпра на відстані десяти миль від берега. ... Є ще третій острів,що називається Томаківкою, на якому найбільше проживають низові козаки, бо він служить їм найміцнішим замком. ...Із Білгорода пролягає широка дорога, наякій козаки часто турецьких купців розбивають.

Запитання до документа

1)        Про який період часу йде мова в уривку?

2)         Що на основі документа можна сказати про кількість та занят­тя козаків?

3)         Як діяльність козаків позначилася на татарському кочовому господарстві?

2.     Військове мистецтво козаків.

Коментоване читання відповідного пункту параграфа

Додатковий матеріал

Козаки розробили ефективне і своєрідне військове мистецтво, що допома­гало їм перемагати на суходолі й морі. Основу козацького війська складала піхота, озброєна ручною вогнепальною зброєю. Для збільшення скоростріль­ності в бою козаки шикувалися кількома шеренгами. Козаки першої шеренгивели вогонь, а задніх шеренг — заряджали зброю. Велика увага приділялася артилерії, вогонь якої підтримував у бою дії піхоти. Перевагу надавали лег­ким гарматам завдяки їх маневреності в бою.

Козаки розробили власну тактику (організацію й ведення) бою: галас — козаки йшли до бою в довільному порядку, змішувалися з ворогом, і кожензапорожець демонстрував у бою власну хоробрість і військову майстерність; табір — військо рухалося похідним строєм у вигляді рухомої фортеці з кіль­кох рядів возів, скріплених між собою ланцюгами. Із возів козаки обстрі­лювали ворога з гармат і рушниць. До бою піхота виходила з табору назов­ні, а потім поверталася під захист пересувних укріплень; самообкопування — засіб індивідуального захисту козаків від обстрілу під час бою.

Козацтво здійснювало також рейди кінноти вглиб території ворога, рап­тово захоплювало фортеці, улаштовувало засідки, нападало на ворога вночі тощо. Існувала розвідка й вартова служба. Спеціальні підрозділи несли сто­рожову службу в Степу, де пролягали татарські шляхи, і в разі небезпеки повідомляли про неї за допомогою системи димової сигналізації. Козаки зби­рали інформацію про ворога в його володіннях за допомогою спеціальних розвідників і на підставі їх повідомлень розробляли плани своїх походів.

Високого рівня досягло козацьке мистецтво ведення морського бою. їхній флот складався з чайок — легких маневрених човнів, які мали два керма (кормо­ве й носове), рухалися як на веслах, так і з допомогою вітрила. Чайки вміщували50—70 козаків, озброєних рушницями й шаблями, та невеликі гармати.

3.     Утворення реєстрового козацтва.

Розповідь учителя

Перетворення українського козацтва на вагомий чинник суспіль­ного життя в Україні й ускладнення стосунків із Кримським ханством і Османською імперією через сутички з козаками обумовлювало праг­нення литовської й польської влади встановити над ними контроль.

У 1524 р. вперше було здійснено спробу залучити козаків на дер­жавну службу. Польський король і великий князь литовський Сиґіз- мунд І доручив навербувати 1—2 тисячі козаків для захисту пів­денного прикордоння. Проте через брак коштів ці наміри не були реалізовані.

Влада Речі Посполитої активізувала зусилля з підпорядкуван­ня козацтва. 1572 р. за дорученням короля Сиґізмунда II Авґуста було прийнято на державну службу і вписано до спеціального спис- ку-«реєстру» 300 козаків. Реєстрові козаки, як їх стали називати, отримували особливі групові права й привілеї. Зокрема, на власну адміністративну владу й козацьке судочинство. Це сприяло виділен­ню козацтва з інших верств населення й перетворенню його на новий суспільний стан.

Подальші заходи з визнання українського козацтва як окремого стану здійснив король Стефан Баторій. Він погодився прийняти на державну службу 500 козаків, визначивши в спеціальній «Постанові щодо низовців» їхні права й обов'язки.

Робота з документом Із «Постанови щодо низовців», затвердженої королем Стефаном Баторієм

16 вересня 1578 р.

...Перед тим же паном старостою мають скласти присягу на вірність і йому послушними бути... тобто мають не воювати землі Волоської, не чинити в нійжодних шкод і розрух, а якщо хтось би це чинив, мали б гамувати, хапати і бити як нашого коронного неприятеля. Так само мають триматися щодо Бєл­города, Очакова, Тягині, сіл і степів їхніх, аби там шкод жодних не чинили, ані не позволяли чинити цареві кримському, його землям, людям, улусам..,однак мають давати нам знати про царських людей; взагалі будуть поступати відповідно до наших наказів.

Запитання до документа

1)        Які обов'язки повинні були виконувати на державній службі реєстрові козаки?

2)         Які факти свідчать, що влада Речі Посполитої намагалася ви­користати реєстровців проти козаків Запорозької Січі?

Розповідь учителя

Реєстрові козаки звільнялися від сплати податків і виконання всіх повинностей, крім обов'язкової військової служби на власні кошти. За свою службу вони отримували право володіти землею, яку могли передавати у спадок. Замість місцевої влади вони підпорядковували­ся гетьману і старшині, яких обирали на козацькій раді.

Військо козаків-реєстровців отримало назву Війська Запорозького Низового. Його резиденцією було оголошено місто Трахтемирів, де розташовувався також козацький шпиталь. Як символ незалежності від державного війська козаки одержали від Стефана Баторія власні прапор і печатку.

Звернути увагу!

Затвердженням прав і привілеїв реєстровців уряд намагався роз­колоти козацтво, перешкодити зростанню його кількості й підпоряд­кувати Запорозьку Січ. Проте ця політика була невдалою. Фактично, із реєстрових і нереєстрових козаків сформувалася одна військово- політична організація — Військо Запорозьке. Вони спільно виступа­ли до заборонених морських походів, боролися за розширення коза­цьких прав і захищали права православних.

4. Устрій Війська Запорозького.

Розповідь учителя

Військо Запорозьке від того часу, як виникла Запорозька Січ, і до середини XVII ст. було військово-політичною організацією українського козацтва. Воно мало своєрідний політичний устрій, завдяки чому до­слідники називають його українськоюкозацькою республікою.

Робота зі схемою

Козацька рада відігравала роль законодавчо-розпорядчого зібран­ня Війська Запорозького, де кожен козак мав право висловити свою думку. Рішення приймалися вигуками й підкиданням шапок. Вони були обов'язковими для виконання всіма козаками. Непокора ухвалі козацької ради каралася смертю.

Козацька рада обирала гетьмана й військову старшину. Гетьман наділявся вищою судовою й виконавчою владою, був головнокоман­дувачем Війська Запорозького й представляв його інтереси на дип­ломатичних переговорах. У розпорядженні гетьмана булавиборна військова старшина, до якої належали обозний(керував артилерією), писар (очолював військову канцелярію й відав усім діловодством Січі),суддя (чинив суд) і осавули(два порученці гетьмана).

За допомогою кошової системи відбувалося розміщення козаків у коші — польовому таборі під час військових походів та на самій Січі. У коші козацтво розподілялося на 38 куренів — військово-ад­міністративних одиниць із кількасот козаків і, одночасно, їхніх жи­телів. Керували побутом, господарським і військовим життям у ку­ренях виборнікурінні отамани.

Полковий територіально-військовий устрій реєстрового козацтва як складової Війська Запорозького розпочав формуватися з 1625 p., коли було підписано угоду про створення приписаних до певної території реєстрових полків. Центрами цих полків, де перебувала реєстрова стар­шина, стали Біла Церква, Канів, Черкаси, Переяслав і Корсунь.

Військо Запорозьке поділялося на полки (від 500 до декількох ти­сяч козаків), сотні й десятки як військова одиниця.

Цікаво знати

Військо Запорозьке мало клейноди — спеціальні військові знаки, регалії та атрибути.

Клейно5дн (німецькою — дрібний, малий) — відзнака, атрибути й символи військової та цивільної влади й окремих військових і цивільних урядів в Ук­раїні в XV—XVIII ст.

За часів Стефана Баторія ними були прапор, печатка, булава та бунчук.Прапор (хоругву) Війська Запорозького завжди носив хорунжий попереду війська, поруч із гетьманом. Печаткою Війська Запорозького розпоряджався суддя. Вона була круглої форми, виготовлялася зі срібла. На ній був зображе­ний козак у гостроверхій шапці й кафтані, із шаблею, порохівницею на боціта мушкетом на лівому плечі. Ознакою влади гетьмана була булава. Гетьману надавався також бунчук — палиця завдовжки 2—2,5 м, із кулею або вістрям угорі, під яким прикріплювалися китиці чи волосся з кінського або телячогохвоста. Він указував місце перебування гетьмана під час бою. Згодом кожний полк також отримав свої прапор і печатку, а ознакою влади полковника сталаневелика бойова булава — пірнач (шестопер). Також до козацьких клейнодів відносять і литаври — великі бойові барабани, за допомогою яких віддавали­ся команди в бою.

Клейноди були військові (державні), січові, полкові, паланкові, сотенні, курінні тощо.

Військові (державні) клейноди належали всьому війську (державі) і вру­чалися обраній на відповідну військову (державну) посаду старшині.

Так само січові, полкові та інші клейноди належали тому чи іншому утво­ренню і вручалися обраній військовій і цивільній старшині.

По закінченні терміну клейноди передавалися новообраній старшині або зберігалися до обрання в Генеральній канцелярії, січовій церкві, скарбницітощо.

Окремі клейноди: булава — відзнака гетьманської влади та кошового ота­мана на Січі; бунчук — відзнака гетьмана і кошового, що була в бунчужного; корогва — військова відзнака, що була в хорунжого; печатка — військова,січова, полкова або сотенна — зберігалася в генерального чи полкового судді, а сотенна — у сотника; литаври — військові клейноди, що були в довбиша; гармати — загальновійськові клейноди, що були у віданні генерального чи полкового — обозного, а на Січі — у пушкаря; сурми — військовий, полко­вий та січовий клейноди, що були у віданні сурмача; пернач, або шестопер —відзнака полковника полку і паланки; значок — заступав у будні корогву військову та полкову, відзнака сотні куреня; тростина, або комишина, іноді ліска — спочатку відзнака козацьких гетьманів, січових отаманів, а пізніше відзнака генерального чи полкового судді.

5. Козацькі повстання 1591—1596 pp.

Розповідь учителя

Наприкінці XVI ст. на українських землях загострилися соціаль­ні протиріччя. Сейми Речі Посполитої в цей час дозволили королю роздавати на «вічність» польській шляхті «пустині» в Придніпров'ї, причому не тільки незаймані, а й заселені селянами та козаками зем­лі. Вільними вважалися також ті землі, на володіння якими дрібна українська шляхта не змогла навести достатньо доказів.

Селяни втрачали свою особисту свободу й закріпачувалися. Влада Речі Посполитої намагалася взяти під контроль українське козацтво й не бажала рахуватися з його становими інтересами. Усе це спричи­нило спалах у 90-х pp. XVI ст. на українських землях перших коза­цьких повстань.

 

У серпні 1591 р. підняв на повстання козаків-реєстровців гетьман Криштоф Косинський. Він вирішив скористатися невдоволенням ко­заків, що не отримали обіцяної платні від польської влади, для того щоб помститися українським магнатам Янушу Острозькому й Олек­сандру Вишневецькому, які відібрали в нього маєток.

Виступ Косинського підтримало чимало незадоволених. Протягом 1592 р. повстання охопило Київське, Брацлавське й частково Поділь­ське воєводства. Жителі Білгородки, Білої Церкви, Переяслава та інших міст склали присягу Косинському. На території, звільненій від польської влади, він запроваджував козацькі порядки. Це збенте­жило польський уряд, за наказом якого для боротьби з повстанцями було зібрано велике військо, очолюване київським воєводою Костян- тином-Василем Острозьким.

У вирішальній битві 23—31 січня 1593 р. під селищем П'ятка на Житомирщині повстанці зазнали поразки й відступили на Запо­рожжя. Навесні 1593 р. Косинський вирушив із Томаківської Січі, щоб продовжити боротьбу, але під Черкасами загинув або, за іншою версією, був убитий за наказом місцевого старости князя О. Вишне­вецького. Повстанці, залишившись без керівника, були розбиті над­вірними військами черкаського старости.

Придушивши виступ К. Косинського, польська влада не зробила нічого для розв'язання проблем, які його викликали, що й обумовило початок нового повстання під проводом Северина (Семерія) Наливай­ка. У липні 1594 р., зібравши кількатисячний загін охочих козаків, він став громити шляхетські маєтки на Поділлі й закликав запорож­ців підтримати його. До повсталих приєднався загін запорозьких ко­заків, очолюваних гетьманом Григорієм Лободою. У жовтні 1594 р. повстання охопило всю Брацлавщину, Київщину й Волинь. Багато селян і міщан ставали козаками. Повстанське військо налічувало 12 тис. козаків. Підтримка населення обумовлювала можливість три­валої боротьби повстанців.

У лютому 1596 р. на придушення повстання вирушило велике польсько-литовське військо, очолюване коронним польним гетьма­ном Станіславом Жолкевським. 22—24 травня 1596 р. йому вдалося взяти в облогу козацький табір в урочищі Солониця поблизу Лубен. Підступом заволодівши табором, воїни Жолкевського вирізали кіль­ка тисяч повстанців, їхніх жінок і дітей. Наливайка було взято в по­лон, відправлено до Варшави й після страшних тортур страчено.

Робота з документом

Польський хроніст І. Бєльський про битву на Солониці

Козаки отаборилися в чотири ряди возів та візків і навколо влаштували рів і вал, аж возів видно не було; у брамах насипали високі горби, на яких мали гармати, а потім посеред табору збудували високі зруби і між ними землю на­сипали, щоб із них далі влучали гармати. Отже, нашим важко було заподіяти їм щось штурмом. Вони лише на них звідусіль нападали і звідусіль їм дош­куляли, так що ні худоби, ні коней не могли вони нікуди на випас випуститиі через те дохли з голоду. Також заходили з ними в постійні сутички, у яких нашим непогано доводилося...

Було це 7-го того ж місяця червня; другого дня на світанку мали вонинамір на них ударити. Тоді козаки, неминучу загибель свою бачачи, поча­ли з перших кондицій, які подав їм гетьман, і хотіли видати проводирів своїх — Шаулу, Шостака та Наливайка. Але Наливайко, помітивши це, почав із полком своїм чинити їм опір; потім майже на присмерку зчинивсясеред них великий гамір, аж у нашому обозі було чути. Тому наші всі, на ко­ней посідавши, табір оточили і вдарили в сурми та в бубни, щоб той зрадник Наливайко не втік. Проте наші були вже напоготові рушити на штурм того ж вечора і теж уже наступали на табір, але козаки, схопивши Наливайка врові при спробі втекти, видали його і самі привели до гетьмана; другого дня хотіли вони видати й інших, а також віддати гармати й хоругви, скласти зброю і принести присягу, аби їх від страти звільнили. Та коли не схотів гетьман їм обіцяти, що ніхто, де б він не пізнав свого підданця, не забере його, то вони відмовились і казали, що воліють боронитись до останньоїкраплі крові. Гетьман теж казав: «Бороніться». Наші одразу кинулись на них, так що не змогли вони ні вишикуватися, ні взятися до зброї. Рубалиїх немилосердно, так що на протязі милі або більше лежав труп на трупові. Усіх же їх було в таборі, із черню й жінками, до десяти тисяч, із яких урятувалося з Кремпським не більше тисячі.

Запитання до документа

1)        Якою була тактика ворогуючих сторін під час битви? Чому польській армії було важко взяти козацький табір штурмом?

2)         Що примусило козаків піти з поляками на переговори?

3)         Які умови здачі козаки прийняли, а які — ні? До чого це при­вело?

4)         Чим закінчилося протистояння на Солониці? Чому сучасники називали його «Солоницькою трагедією»?

Розповідь учителя

Придушивши повстання, польський сейм у 1597 р. проголосив ко­заків ворогами держави і прийняв рішення «виннищити їх до остан­ку». Проте наступні події примусили уряд Речі Посполитої змінити гнів на милість. У майже безперервних війнах з Османською імперією та московською державою початку XVII ст. Польща потребувала вій­ськових сил козаків.

Звернути увагу!

Основною причиною поразки козацьких повстань кінця XVI ст. було те, що вони зводилися до боротьби козацтва за свої вузькі станові інтереси. Знищенням маєтків польської шляхти козаки намагалися помститися державній владі Речі Посполитої за ігнорування своїх прав. Піднятися до того рівня, щоб закликати всі стани українського суспільства до визвольної боротьби, вони не змогли. Значну роль у цьому відіграло також те, що ватажки повстань не зуміли піднятися до ролі загальнонаціональних лідерів, які захищають інтереси всього народу.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бліцопитування

1)        Коли й де виникла Томаківська Січ?

2)         Що таке Запорозька Січ?

3)        Хто такі реєстрові козаки?

4)         Яке місто зробив резиденцією реєстрових козаків Стефан Ба- торій?

5)        Яку роль в устрої Війська Запорозького відігравала козацька рада?

6)         Назвіть основні клейноди Війська Запорозького.

7)        Хто очолив повстання козаків у 1591 p.?

8)         Назвіть дату повстання С. Наливайка.

9)        Якими були причини козацьких повстань 90-х pp. XVI ст.?

10)    Чому козацькі повстання зазнали поразки?

Дидактична гра «Що означає слово?»

Правила гри. Учитель називає слова (терміни і поняття з вивченої теми), а учні повинні дати їм визначення.

Термины та поняття. Запорозька Січ, реєстрове козацтво, Військо Запорозьке, гетьман, військова старшина, клейноди, обоз­ний, писар, курінний отаман, підскарбій, бунчук, литаври, пирнач, хоругва, булава, Козацькі війни, козацькі повстання, козацька рада, курінь, Великий Луг, зимівник.

V.          ПІДСУМКИ УРОКУ

Виникнення Томаківської Січі як нової форми військової організа­ції козацтва сприяло його зміцненню й згуртуванню. Запорозька Січ відіграла важливу роль у подальших подіях української історії.

Утворення реєстрового козацтва стало поштовхом до оформлення козаків у новий стан українського суспільства зі своїми правами, при­вілеями й обов'язками.

Військо Запорозьке як військово-політична організація україн­ського козацтва сприяло затвердженню в козацькому середовищі демократичних традицій і принципів. У роки Національно-виз­вольної війни українського народу середини XVII ст. на основі його устрою формувалися органи управління Українською козацькою дер­жавою.

Перші козацькі повстання 90-х pp. XVI ст. мали характер бороть­би козацтва за свої станові інтереси. Гасел звільнення українського народу й захисту його національно-релігійних прав не висувалося. Проте вони сприяли набуттю козацтвом досвіду повстанської бороть­би й управління великими територіями.

VI.      ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1)        Опрацювати § 5 підручника.

2)         Скласти розповідь про бойове мистецтво козаків.