План конспект 8 клас УРОК № 22 Тема. Заснування Української козацької держави — Війська Запорозького.
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 31-03-2013, 10:44

УРОК № 22

Тема. Заснування Української козацької держави Війська За­порозького.

Мета: з'ясувати та характеризувати політичний та адміністра­тивно-територіальний устрій Гетьманщини; показувати на карті територію Гетьманщини за Зборівським договором, її полки та сусідні держави; пояснювати, якими були вій­сько, фінанси та судочинство Української козацької дер­жави; визначати основні зміни, які відбулися внаслідок утворення Гетьманщини в соціально-економічному житті українського народу; формувати в учнів уміння аналізу­вати й узагальнювати історичний матеріал; виховувати почуття патріотизму і взаєморозуміння між народами наоснові особистісного усвідомлення досвіду історії.

Тип уроку:комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал.

Основні поняття й терміни: Українська гетьманська держава, Військо За­порозьке, Гетьманщина, Генеральна (військова) рада, Рада при гетьмані, Старшинська рада, Генеральний уряд.

Основні дати: 1649 р. створення Української козацької держави.


ХІД УРОКУ

I.                 ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II.             ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Заповніть таблицю «Початок Національно-визвольної війни ук­раїнського народу середини XVII ст.».

Дата

Подія

Перебіг

Результат

 

 

 

 

 

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Актуалізація знань учнів

1)        Як і коли виникла територіально-полкова система реєстрового козацтва?

2)         Назвіть полки реєстрового козацтва.

3)         Якими були особливості політичного й військового устрою Вій­ська Запорозького?

1. Політичний устрій.

Розповідь учителя(супроводжується роботою зі схемою)

На звільненій з-під польсько-шляхетського панування території в роки Національно-визвольної війни формувалася й міцніла Ук­раїнська козацька держава. Її офіційна назва в цей час була Військо Запорозьке. Унаслідок того, що терени, на яких вона була розташо­вана, підпорядковувалися гетьманській владі, неофіційно її називали Гетьманщиною. Сучасні дослідники називають її також Українською козацькою або Гетьманською державою. Зародком новоствореної дер­жави стали традиції і звичаї козацької демократії Запорозької Січі та основні засади устрою Війська Запорозького.

В основу політичного устрою Української гетьманської держави була закладена система органів влади довоєнного Війська Запорозь­кого (див. с. 156).

Коментар до схеми

За козацькою (січовою) традицією вищим органом влади в Гетьман­щині з розпорядчо-законодавчими функціями була Генеральна (вій­ськова) рада. У ній брало участь все козацтво, а іноді й представники міщан та духівництва.

Гетьману належала вища військова, адміністративна й судова влада, що поширювалася на всі стани. Він був главою держави й обирався на свою посаду Загальною військовою радою безстроково. Гетьман очолював Генеральний уряд, скликав Загальну військову і Старшинську ради, утілював у життя прийняті ними рішення. За його підписом «рукою власною» виходили універсали, накази и роз­порядження. Гетьман розглядав скарги на рішення полкових і сотен­них судів, відав фінансами, за рішенням Ради розпочинав війну й ук­ладав мир, командував армією, підтримував дипломатичні відносини з іншими державами.

Поступово зростав вплив Старшинської ради, що складалася з ге­неральної старшини й полковників. Вона вирішувала військові, ад­міністративні, господарчі, правові й зовнішньополітичні питання. Її рішення були обов'язковими для гетьмана. Вона постійно перебувала в резиденції гетьмана.

Рада при гетьмані була дорадчим органом, що складався з його довірених осіб. Вона обговорювала з гетьманом можливі шляхи розв'язання найважливіших питань державного життя й готувала проекти рішень для Старшинської ради.

Центральним органом виконавчої влади був Генеральний уряд. Він вирішував усі поточні справи внутрішнього управління й закор­донних відносин Війська Запорозького. Генеральний уряд складав­ся з генеральної старшини, яка спочатку обиралася, а з часом стала призначатися гетьманом. До його складу входили: писар (очолював Генеральну військову канцелярію, займався закордонною політикою й вів усі справи Генерального уряду), судді (один або два) (здійсню­вали керівництво вищим судом при Генеральному уряді), обозний (забезпечував матеріальне постачання армії та артилерії), підскарбій (завідував державним скарбом і фінансами. До запровадження цієї посади в 1654 р. ці функції виконував гетьман), керівник розвідки (займався розкриттям змов проти гетьмана, боротьбою проти таємної польської агентури, збиранням розвідувальної інформації тощо).

При гетьмані також існувала генеральна старшина з особливих доручень два осавули (військові ад'ютанти гетьмана), хорунжий (хранитель військової корогви), бунчужний (хранительгетьмансько­го бунчука) і наказний гетьман (тимчасовий командувач військами для проведення воєнних операцій).

У полках існували власні уряди, що складалися з полковників і полкової старшини (писар, суддя, обозний, осавул, хорунжий). Пол­ковник був головним представником центральної влади на території полку. Полковника обирали на полковій раді, але часто його призна­чав уряд. Полк складався із сотень, у кожній із яких був сотенний уряд із сотника, писаря, отамана, осавула та хорунжого. У містах і містечках козацькі громади обирали «городових отаманів», а міща­нами керував «війт», якого затверджував гетьман. У селах владу над селянами здійснював староста, а над козаками сільський отаман.

2. Адміністративно-територіальний устрій.

Розповідь учителя (супроводжується роботою з картою )

За умовами Зборівського договору, Українська гетьманська дер­жава охоплювала територію колишніх Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. На цих землях площею близько 200 км2на той час проживало понад 3 млн осіб.

Державу було поділено на полки, що були одночасно адміністра­тивно-територіальними одиницями й підрозділами козацького вій­ська. У 1649р. на Лівобережжі було сім полків (Полтавський, Ніжин­ський, Чернігівський, Миргородський, Прилуцький, Переяславський і Кропивненський), а на Правобережжі дев'ять полків (Київський, Канівський, Білоцерківський, Уманський, Чигиринський, Черка­ський, Кальницький, Корсунський і Брацлавський). Кількість пол­ків не була сталою, а змінювалася відповідно до військово-політичної ситуації в Гетьманщині. У 1649 р. налічувалося 16, у 1650 р. — 20, а в 1954 р.— 18 полків. У кожному полку, залежно від території і кількості населення, було 10—20 і більше сотень. У сотні могло бути від кількох десятків до 200—300 козаків.

Територія Запорозької Січі з її володіннями становила окрему ад­міністративну одиницю. Функції столиці держави виконував Чиги­рин, що був резиденцією гетьмана.

Новий адміністративно-територіальний поділ, запроваджений в Українській гетьманській державі, відрізнявся від старого поділу на воєводства й повіти тим, що полки й сотні були відносно невелики­ми військово-адміністративними одиницями. Унаслідок цього влада ставала ближчою до потреб людей, здійснення керівництва на містах ставало простішим та ефективнішим.

Завдання

Визначте за картою назви й центри полків Гетьманщини в1649р.

3.     Українське військо.

I  ВАРІАНТ

Коментоване читання відповідного пункту параграфа

II  ВАРІАНТ

Розповідь учителя

По закінченні Корсунської битви Б. Хмельницький розпочав ство­рення українського козацького війська. Його ядром стали реєстрові та запорозькі козаки, до яких приєдналися повстале «покозачене» селянство та міщанство. Для подальшого формування й організації українських збройних сил Хмельницький запровадив територіальну полково-сотенну систему: певна територія виставляла кілька сотень вояків, які об'єднувалися в полк. Завдяки цьому гетьман залучив до збройної боротьби з ворогом населення усієї Гетьманщини. Незва­жаючи на повідомлення деяких джерел про величезний кількісний склад армії Б. Хмельницького в роки війни, насправді регулярне боєздатне військо, на думку дослідників, було в межах 40—60 тис. осіб. На той час це була могутня армія.

Основу армії становила оснащена вогнепальною зброєю піхота. Відсутність власної кінноти (у якій мала перевагу польська армія), особливо на початку війни, компенсувалася за рахунок союзної та­тарської кінноти.

Військо Хмельницького мало значну артилерію. Було створено полкову артилерію та окрему артилерію головного командування (гетьмана). Для цього було використано гармати, захоплені повстан­цями у визволених містах та замках, а також налагоджено виготов­лення гармат у Ніжині.

Командні посади в українському війську посіли представники реєст­рової козацької старшини, української шляхти й заслужені козаки.

4.     Фінанси та судочинство.

I  ВАРІАНТ

Самостійна робота за підручником

II  ВАРІАНТ

Розповідь учителя

Фінансова система Гетьманщини до 1654 p., як уже зазначалося, контролювалася особисто Б. Хмельницьким. На звільненій від поль­сько-шляхетського панування території було ліквідовано всі старі дер­жавні податки та введено нові. Основними джерелами поповнення дер­жавної скарбниці стали податки, прикордонні торгові мита, доходи від промислів та із земельного фонду. Так, установлювалися податки з млинів, за виробництво і продаж горілки, збори з торгів і ярмарок тощо. Селяни, які жили на колишніх державних і приватних зем­лях, відтепер сплачували «чинші на Хмельницького». Лише останні забезпечували надходження до державної скарбниці Гетьманщини 100 тис. злотих щорічно.

В Українській гетьманській державі існувала власна система су­дочинства. Під час війни було знищено всі станові (гродські, земські й підкоморські) суди і створено Генеральний військовий, полковий та сотенний суди. Козацьким судам підлягали не лише козаки, а й шлях­тичі, міщани та селяни, особливо за важкі злочини (убивства, розбій тощо).

Генеральний військовий суд був вищою судовою інстанцією при уряді Гетьманщини. До нього входили два генеральні судді та су­довий писар, що вів справи. Генеральний військовий суд розглядав скарги на рішення судів нижчих інстанцій, а також виняткові спра­ви, із якими прохачі зверталися безпосередньо до гетьмана.

Окрім того, у містах із магдебурзьким правом, як і раніше, існува­ли суди магістратів. Справи духівництва розглядалися в церковних судах.

Завдання

Складіть розгорнутий план «Політичний та адміністративно-тери­торіальний устрій Української гетьманської держави».

5. Зміни в соціально-економічному житті.

Розповідь учителя

Складовою Національно-визвольної війни була боротьба селян за право бути вільними господарями на власній землі. Після укладення Зборівського договору селяни, які жили на колишніх державних зем­лях («королівщинах»), на території Гетьманщини здобули особисту свободу і право володіти землею. їхні маєтки стали називатися віль­ними військовими селами, підпорядкованими Військовому скарбу. За володіння землею вони сплачували державі фіксований податок.

Набагато складнішою була ситуація із селянами, які жили на при­ватних землях. За Зборівським договором, шляхта отримала право повернутися до своїх маєтків, а селяни були зобов'язані виконувати всі ті повинності, що й до початку війни. Селяни сприйняли спроби шляхти відновити своє панування з обуренням й заявили про невиз­нання Зборівської угоди.

Хмельницький, за скаргами окремих шляхтичів, видавав їм уні­версали, де вимагав від селян, щоб вони своєму панові «всіляку по­кору й підданство, як раніше, так і зараз віддавали, і в усьому пана свого... слухалися, ніяких бунтів, свавільств не чинили». Однак, незважаючи на гетьманські універсали, які були спрямовані проти повстанців, каральні загони не могли приборкати селянські невдово­лення. Гетьман також розумів, що боротьба проти польського пану­вання не завершена і без участі в ній селянства марно розраховувати на перемогу.

УрядГетьманщини у своїй внутрішньополітичній діяльності всіляко підтримував інтереси козацтва. Особи, які були вписані до реєстру, разом зі своїми родинами звільнялися від кріпацтва й отри­мували права вільно жити в містах та селах, володіти землею, мати власне козацьке самоврядування й судочинство. Провідне місце серед козаків посідала старшина, яка зосереджувала у своїх руках владу й багатства.

IV.      ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Дидактична гра «Правда неправда»

Правила гри. Учитель називає твердження. Якщо воно правильне, учні ставлять «+», а якщо ні, то «-».

1)        Козацька держава була монархією.

2)         В Українській козацькій державі всі стани мали рівні права.

3)         Найбільша кількість козацьких полків існувала в 1650 р.

4)         Головним соціальним наслідком Національно-визвольної вій­ни стала фактична ліквідація кріпацтва.

5)         За часів Національно-визвольної війни кількість реєстрових козаків зростала.

6)         Офіційна назва держави, що постала в результаті Національно- визвольної війни, Українська козацька держава.

7)        У 1648—1649 рр. козацьке військо здійснило дві переможні кампанії проти Польщі.

8)         Союзниками козаків у подіях 1648—1649 pp. були кримські татари.

9)         Вищою судовою інстанцією Гетьманщини був гетьман.

10)    Зборівський мир визначав межі козацької держави.

11)    Під час кампанії 1648 р. козаки не змогли захопити Львів.

12)   Програму побудови Української козацької держави Б. Хмель­ницький оголосив у Києві в 1648р.

V.          ПІДСУМКИ УРОКУ

На звільненій від польського панування території сформувалася Українська гетьманська держава Військо Запорозьке. Історичні обставини виникнення обумовили напіввійськовий характер ук­раїнської державності.

Важливою складовою й гарантом успішної розбудови Української держави стала її армія, створена на організаційних принципах Запо­розької Січі.

Наявність власних фінансів і судочинства свідчили про повноцін­ний характер державності Війська Запорозького.

Значні зміни відбувалися в соціально-економічному житті ук­раїнського народу. Суттєвий вплив на соціально-економічну ситуа­цію в Україні мала незавершеність визвольної боротьби.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати § 16 підручника.

Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів