План конспект 8 клас УРОК № 38 Тема. Правобережна Україна наприкінці XVII — на початку XVIII ст.
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 1-04-2013, 10:55

УРОК № 38

Тема. Правобережна Україна наприкінці XVII на початку XVIII ст.

Мета: розповісти про відродження козацького устрою на Правобережжі; охарактеризувати повстання С. Палія; з'ясувати, як було остаточно ліквідовано козацтво наПравобережжі; удосконалювати вміння і навички само­стійної роботи; виховувати у школярів навички позитив­ного розв'язання суперечливих питань.

Тип уроку:комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал.

Основні поняття й терміни: Паліївщина.

Основні дати: 1684—1685 рр. відновлення козацького устрою на Правобережжі; 1699 р. прийняття польським сеймом рішення про ліквідацію козацького війська й устрою на Правобережжі; 1702—1704 рр. повстання під прово­дом С. Палія; 1712—1714 р. остаточна ліквідація коза­цтва на Правобережжі.

ХІД УРОКУ

I.          ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II.            ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Фронтальне опитування

1)        Які чинники вплинули на укладення «Вічного миру» між Мос­ковською державою і Річчю Посполитою? Як ця подія позначи­лася на історичній долі України?

2)        Схарактеризуйте Коломацькі статті 1687 р. Визначте їх від­мінності від попередніх договорів.

3)        Як ви гадаєте, чи сприяла економічна політика гетьмана І. Ма­зепи його популярності серед селян і козаків?

4)        Як позначилась на долі України війна Московської держави з Туреччиною в 1687—1700 pp.?

III.             ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Актуалізація знань учнів

1)        Які українські землі втратила Річ Посполита в результаті вій­ни з Османською імперією?

2)        Якими були наслідки Руїни для Правобережжя?

1. Відродження козацького устрою.

Розповідь учителя

Після гучної перемоги польського короля під Віднем у 1683 р.

війна з Османською імперією для Речі Посполитої не скінчилася.

Польща продовжила боротьбу за втрачені українські землі, і, як з'ясувалося, без козацтва це було неможливо. Ще в 1674 р. поділь­ський полковник О. Гоголь був призначений наказним гетьманом. У його відання перейшли Могилівський, Брацлавський, Кальниць- кий і Уманський полки. У 1676 р. польський сейм ухвалив рішення затримати козаків на службі не лише для їх використання у вій­ськових цілях, але «як представників панування Речі Посполитої в Україні». Оскільки більша частина Правобережжя була під владою Туреччини, польська влада для козаків виділила землі на Київсь­кому Поліссі. У ті часи козаками на цих землях були переважно «шукачі пригод», авантюристи, які були згодні воювати з ким за­вгодно за дзвінку монету. Козацькі загони більше нагадували заго­ни найманців. У 1678 р. новим козацьким ватажком став Мирон. Він прагнув якомога більше розширити межі території перебуван­ня козаків і усунути з цієї території шляхту. Останні дії призвели до конфлікту й позбавили Мирона влади. Але ненадовго. Гетьман А. Могила (1684—1689 pp.) призначив його наказним гетьманом на Поліссі.

Тим часом Ян Собеський розумів, що без відновлення традиційного козацького господарства й устрою неможливо створити повноцінне козацьке військо, яке б стало на перешкоді турецько-татарським на­падам. Тому король вирішив узаконити територіальне козацьке вій­сько на землях Правобережної Наддніпрянщини. Відповідно до уні­версала короля (1684 р.) і сеймової конституції (1685 р.), за козаками затверджувалися вольності, свободи і привілеї, а також дозволялося заселяти землі колишніх семи правобережних полків (Чигиринсько­го, Канівського, Корсунського, Черкаського, Уманського, Білоцер­ківського і Кальницького).

Процес заселення цих земель очолили старі заслужені козаки Се­мен Палій, Захар Іскра, Самусь (Самійло Іванович) та Андрій Аба­зин. На відміну від своїх попередників, що опиралися переважно на військовий авантюристичний елемент, вони віддавали перевагу осіло­му, землеробському населенню. Декларовані пільги привертали сюди жителів Лівобережжя, переселенців з інших районів Правобережжя, Галичини, віхідців із Білорусії та Молдавії.

На теренах, визначених польською владою, було створено чоти­ри територіальні козацькі полки. Богуславський полк очолив пол­ковник Самусь (спочатку він очолював Вінницький), Брацлавський (Вінницький) А. Абазин, Корсунський — 3. Іскра, Фастівський (Білоцерківський) С. Палій. На території полків влада належала полковникам, сотникам й іншим представникам адміністрації. На місцях поширювалася чинність норм звичаєвого та козацького права. У містах і селах створювалися органи козацького самоврядування. Очолював козацьку адміністрацію наказний гетьман, що призначав­ся королем. У 1689—1693 pp. наказним гетьманом був Гришко, а йо­го наступником став Самусь.

Козаки нових полків (2 тисячі були записані до реєстру) брали активну участь у війні з Туреччиною, за що отримували чимали гроші від польської влади. Зміцнення козацтва призвело до заго­стрення конфлікту зі шляхтою, що спалахнув у 1688 р. Але поки йшла війна з Туреччиною, верховна влада Речі Посполитої закри­вала на це очі.

2. Повстання під проводом Семена Палія 1702—1704 pp.

Розповідь учителя

У 1699 р. Річ Посполита та Османська імперія підписали Карло- вацьке перемир'я, згідно з яким турки відмовилися від Правобереж­жя. Для польської шляхти відкрився шлях до повернення у свої маєтки. Цього ж року сейм ухвалив рішення про ліквідацію коза­цького війська на Правобережжі. Гетьману Самусю та полковникам наказали розпустити полки. Однак полковники відмовилися викона­ти це розпорядження і розпочали запеклу боротьбу проти польського панування, яку сучасники називали «Другою Хмельниччиною». На чолі цього повстання став Семен Палій (Гурко), програма бороть­би якого містила слова: [він] «поселився на вільній Україні, і Речі Посполитій немає ніяких справ до цієї області; лише він один має право в ній розпоряджатися як справжній козак і гетьман козаць­кого народу».

Постать в історії

Народився Семен Гурко на початку 40-х pp. XVII ст. у містечку Борзна на Чернігівщині в козацькій сім'ї. Освіту здобув у Києво-Могилянському коле­гіумі. Потім став козаком Ніжинського полку. Наприкінці 70-х pp. XVII ст.він перебував на Запорожжі, де швидко завоював авторитет серед козаків і от­римав прізвисько Палій. Служив у П. Дорошенка. У 1683 p. С. Палій очолив козацький загін, що разом із поляками бився під Віднем. Ян III Собеський називав його «віденським богатирем». Після повернення з походу Палій осе­лився на Правобережжі, але ненадовго. Коли польський уряд оголосив проформування козацьких полків, Палій разом із кількома сотнями запорож­ців переселився в Південну Київщину, отримав «приповідний лист» короля й зробив центром полку місто Фастів. Під його управлінням перебувала тери­торія колишніх Білоцерківського, Канівського, Чигиринського та Умансько­го полків. Почалося швидке освоєння і залюднення цих територій, які Палій планував з'єднати з Лівобережною Гетьманщиною. Але на ці землі прагнулаповернутися й шляхта. Козацькі звичаї заважали поширенню панщини, що викликало конфлікт зі шляхтою. Зрештою, дійшло до відкритого протисто­яння. Загони шляхти стали нападати на «Паліївщину». Ситуацію загострило укладення «Вічного миру» між Польщею і Москвою, за яким Правобережжязалишалося у складі Речі Посполитої. Це перекреслило плани Палія. На всі його звертання до царя взяти Правобережжя під свою руку той відповідав відмовою, натомість пропонуючи Палію з козаками переселитися на Січ. Натаку акцію С. Палій погодитися не міг, оскільки це не вирішувало справу визволення Правобережжя від поляків. У 1689 p. С. Палій із загоном козаків напав на Немирів пропольського гетьмана Гришка. Узяти місто не вдалося. Новим гетьманом став Самусь. Палія заарештували й ув'язнили у місті-фор- теці Магдебург. За рік козаки його звільнили, і він повернувся до Фастова, де продовжив свою політику.

Відверта боротьба проти Польщі розпочалася у 1701 р. із селян­ських заворушень на Поділлі й Брацлавщині. Потім вогонь повстан­ня охопив Київщину та Східну Волинь. На бік повсталих перейшли всі правобережні полки.

Робота з документом

З інструкції послам від шляхти Київського воєводства на сейм

(листопад 1701 р.)

Хоч конституція миротворчого сейму 1699 р. всі козацькі війська на ділі заборонила, все-таки бунтівник Палій не хоче підкорятися законам, а також не хоче слухати і виконувати наказів їх милості панів-гетьманів і навіть захо­пив Фастів, що належить до Київського єпископства, і багаті землі. На захоп­лених землях він зробив собі кордон на річці Тетерів, козаки ж його зазнають великих утисків, дає на зиму, а також влітку притулок бідним людям; гра­бує, робить такі наскоки, що загрожує нашій любимій батьківщині (Поль­щі). Наше воєводство стало поживою для грабіжників... Поставити питання про Палія і його похідний полк і щоб якнайефективніше були вжиті заходи,такі, як суворі закони минулого сейму, щоб прийняти рішення про вигнання Палія з нашого воєводства і з Фастова, а також щоб він сам був притягнутийдо відповідальності за заподіяні злочини.

Запитання до документа

1)        Як прореагував С. Палій на ліквідацію козацтва Польщею?

2)        Яких заходів щодо Палія вимагала шляхта?

Розповідь учителя

Коронний гетьман Яблонський спробував захопити С. Палія у Фастові, але на захист міста піднялися всі жителі. Після невдалої облоги міста поляки відступили на Поділля, а козаки Палія опану­вали терени майже всієї Правобережної України й вигнали звідти шляхту.

Улітку 1702 р. повстання спалахнуло з новою силою, набувши рис національно-визвольної боротьби. У листопаді повсталі захопили оп­лот поляків на Правобережжі Білу Церкву, а згодом Немирів. Фак­тично, усе Правобережжя опинилося в руках повсталих. Для приду­шення повстання поляки кинули 15-тисячний каральний загін під командуванням Адама Сенявського. Повстання було придушене на Поділлі та Брацлавщині. Про звірства поляків свідчить такий факт, що коли поляки взяли Ладижин, то знищили всіх жителів міста, а полковника Абазина, що потрапиву полон, посадили на палю. За найменшою підозрою у прихильностідоповсталих селянам відрізали ліве вухо.

Розвиток повстання відбувався у дуже складних зовнішніх умо­вах. Ішла Північна війна. Річ Посполита поділилася на два ворогу­ючі табори: один на чолі із Станіславом Лещинським підтримував Швецію, інший, на чолі з Авґустом II Росію. Об'єктивно повстання відповідало інтересам Швеції, але лідери повстання сподівалися на підтримку Москви і лівобережного гетьмана.

Ще до початку повстання Палій звертався до царя, а також до Мазепи з пропозицією приєднати Правобережжя. Однак Росія не на­важувалася на це, щоб не порушувати умов «Вічного миру» 1686 р. Лише навесні 1704 р. російські війська з українськими козаками, очолюваними гетьманом І. Мазепою, виступили в похід у Польщу, щоб надати допомогу королю Авґусту II у боротьбі зі шведами.

Зі вступом Мазепи на Правобережжя навесні 1704 р. повстанню було покладено край. Палія, як можливого претендента на гетьмансь­ку булаву, він заарештував і домігся від царя його заслання до Сибіру. Правобережні землі опинились під управлінням Мазепи, який став правителем об'єднаної Гетьманщини. На цих землях Мазепа прово­див обережну політику. З одного боку, було збільшено кількість ко­зацьких полків до семи. Уся старшина, крім Палія, залишилася на своїх посадах. З іншого, каралися «бунтівники» й підтримувалася шляхта.

У 1707 р. ситуація різко змінилася, Правобережжя стало розмін­ною монетою у великій європейській політиці. Шведський король Карл XII здійснив стрімкий похід проти Польщі, завдавши пораз­ки Авґусту II. Петро І опинився перед вибором: анексувати Право­бережжя й тим самим налаштувати проти себе польську шляхту чи залишити Правобережжя у складі Речі Посполитої, підтримавши проросійські сили. Він обрав останнє, уважаючи, що краще мати в Польщі проросійські сили при владі й контролювати всю країну, аніж отримати її частину, а другу частину вороже налаштовану. Але такий поворот не влаштовував І. Мазепу, який зробив ставку на Швецію, сподіваючись відірвати від Росії й Польщі всю Україну. Проте поразка під Полтавою шведських військ у 1709 р. перекресли­ла ці плани.

Запитання

1)        Чому національно-визвольне повстання на Правобережжі 1702—1704 pp. називали «Другою Хмельниччиною»?

2)         Що спільного й відмінного з подіями Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького має повстання під про­водом С. Палія?

3. Ліквідація козацького устрою на Правобережжі.

Самостійна робота за підручником

Зясувати, коли і за яких обставин було ліквідовано козацький устрій на Правобережжі.

Додатковий матеріал

Поразка повстання С. Палія і виступу І. Мазепи не призвели до остаточ­ної ліквідації правобережного козацтва. У 1709 р. із заслання повернувсяС. Палій, який став білоцерківським полковником. Це дало новий поштовх до утвердження козацьких порядків. Але наступного року він помер.

У 1711 р. Петро І здійснює невдалий Прутський похід проти Туреччини.За Прутським миром, Росія мала відмовитися від претензій на Правобереж­жя і вивести свої війська із цієї території. За наказом Петра І українське на­селення почали зганяти із цих територій на Лівобережжя, що тривало аж до 1714 р.

У 1711—1713 рр. на Правобережжі безуспішно намагався утвердитисягетьман П. Орлик. Зрештою, у 1712 р. польський сейм прийняв рішення про скасування полкового устрою на Правобережжі. У 1714 р. російські військапередали полякам Білу Церкву, а залишки правобережних полків перепра­вились через Дніпро. Польща остаточно відновила свою владу на Правобереж­жі. Проте ці землі не стали «пусткою». Уже з 20-х pp. XVIII ст. почалося їх інтенсивне заселення і відродження. Але на цей раз уже не козацтво відігра­вало вирішальну роль у цьому процесі.

Робота з документом

З указу Петра І полковникові білоцерківському Антонові Танському

(23 вересня 1711 р.)

...Тому що, згідно з укладеними з поляками трактатами про вічний мир, тогобічну задніпровську Україну (Правобережжя) з її рубежами, точнов трактатах записаними, належить залишити полякам, то тамтешнімполковникам із полковою, сотенною і рядовою козацькою старшиною, ко­заками і іншими, що в підданстві нашому вірно бути бажають, із жінками і дітьми, з їх рухомими пожитками перейти на проживання в Малу Росію, у тамтешні полки, де хто побажає, та з тієї ж сторони від містечка Терех-темирова вниз на Дніпрі, аж до гирла ріки Тясмин, з усіх містечок і сіл жителів перевести в Малу Росію, а тим землям бути пустими завжди, і на них полякам ніяких не поселяти. ...а хто там які свої маєтності має, хуторий інші підприємства залишить, ті від нас, государя, нашої царської велич­ності, в Малій Росії маєтностями також нагороджені мають бути. І котрі там під державою нашою нам вірно служили і надалі служити будуть. Такі ж нашої царської величності укази і в інші задніпровські (правобережні)полки полковникам послані.

Запитання до документа

1)        Кому мали відійти правобережні землі?

2)        Хто підлягав переселенню з Правобережжя? Куди Петро І пе­реселяв правобережне українське населення?

3)         Яка доля визначалася царем правобережним українським те­риторіям?

4)         Які компенсації українській старшині передбачалися Петром І за втрачені статки?

IV.        ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Експрес-опитування

1)        За яких обставин і коли відродилося козацтво на Правобе­режжі?

2)         Хто такий С. Палій?

3)         Назвіть причини національно-визвольного повстання на Пра­вобережжі в 1702—1704 pp.

4)         Як протікало повстання? За яких обставин і як повстання було придушене? Коли польський сейм приймає рішення про лікві­дацію козацького устрою на Правобережжі? Коли ця ухвала була здійснена?

V.        ПІДСУМКИ УРОКУ

Війна Туреччини й Польщі, що тривала в останній чверті XVII ст., поставила на порядок денний питання про відродження козацтва, яке мало стати на перешкоді набігам татар і турок і сприяти госпо­дарському відродженню Правобережжя, яке фактично було знелюд- нене в роки Руїни. Створення козацьких полків у Правобережній Ук­раїні відроджувало традиції національного державотворення в цьому регіоні. Вагома роль у цьому процесі належала С. Палію, який кін­цевою метою своєї діяльності вважав визволення з шляхетського гніту Правобережної України і відновлення єдності Правобережжя і Лівобережжя в єдиній козацькій державі. Цю мету переслідувало і повстання 1702—1704 рр., яке було спровоковане рішенням поль­ського сейму про ліквідацію козацтва. Незважаючи на те, що дві частини України вдалося на певний час об'єднати, міжнародне ста­новище було не на користь України. Зрештою, через різні обставини Правобережжя залишилося у складі Речі Посполитої, а козацький устрій на цих землях був ліквідований.

VI.         ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1)        Опрацювати § 25 підручника.

2)         Скласти історичний портрет С. Палія.

3)         Підготувати повідомлення про події Північної війни (1700— 1721рр.).

Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів