План конспект 9 клас УРОК 20 Тема. Нова українська література і театр як відображення тенденцій суспільного розвитку. Традиційно-побутова культура
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 24-03-2013, 13:59

УРОК 20

Тема. Нова українська література і театр як відображення тенденцій суспільного розвитку. Традиційно-побутова культура

Мета: охарактеризувати особливості розвитку української літе­ратури в кінці XVIII першій половині XIX ст.,а також з'ясувати основні тенденції розвитку традиційно-побутової культури в даний період; розвивати в учнів уміння працювати з документами, ілюст­раціями, вміти аналізувати історичний матеріал, виділяти головне й другорядне, робити висновки, складати порівняльну характерис­тику та зіставляти інформацію з різних історичних джерел; вихо­вувати в учнів естетичні смаки й уподобання, вчити їх культури спілкування.

Основні поняття: культура, театр, література, усна народна творчість.

Обладнання: документи, портрети діячів культури, ілюстрації.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

показувати на карті основні місця і території, пов'язані з роз­витком української культури;

на основі різних джерел інформації: визначати й характеризу­вати основні чинники, особливості розвитку, явища, процеси та

пам'ятки культури цього періоду; описувати явища культурно­го та духовного життя; порівнювати ідеї та цінності, притаман­ні тогочасній культурі, з сучасними державотворчими ідеями та культурними цінностями українців; оцінювати внесок окре­мих діячів у вітчизняну та світову культуру.

ХІД УРОКУ

 Організаційний момент

  Актуалізація опорних знань учнів

Запитання

1.  Пригадайте, яким був рівень розвитку української літератури та усної народної творчості у другій половині XVIII ст.

2.  Яку політику провадили російський та австрійський уряд на українських землях на початку XIX ст.?

3.  Як вона впливала на розвиток української культури?

4.  Як ви вважаєте, чому діячі українського національного відро­дження значну увагу приділяли розвитку української мови та розширенню сфер її вживання?

III.     Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Німецький філософ Гердер вважав, що мова є най­важливішим компонентом національності: «Чи має нація щось до­рожче, ніж мова її батьків? У мові втілено все надбання її думки, її традиції, її історія, релігія, основа її життя, все її серце й душа. Позбавити народ мови значить позбавити його єдиного вічного добра». Але насправді функція мови у розвитку національної свідо­мості є набагато ширшою. Саме мова найвірніше встановлює межі нації, вона є критерієм розмежування між національним і чужим, пов'язує різні класи та релігії, виступає унікальним засобом само­вираження окремої нації, вона дає змогу представникам нації ро­зуміти одне одного навіть на підсвідомому рівні. Отже, для процесу розбудови нації мова має визначну роль. Ось тому діячі українсько­го національного відродження у першій половині XIX ст. і розгор­тають діяльність, спрямовану на розширення сфери вживання ук­раїнської мови, перетворення розмовної мови простого народу на головний засіб самовираження всіх українців. Лише так можна бу­ло встановити тісний зв'язок між усіма верствами українського на­селення. Отже, постала потреба піднести просту селянську говірку до рівня літературної мови. Зародження літературної української мови ознаменував вихід «Енеїди» І. Котляревського 1798 року.

IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Метод «Ажурна пилка»

Для вивчення нового матеріалу вчитель застосовує метод «Ажур­на пилка». Для цього на попередньому уроці клас об'єднався в три групи, які отримали завдання: підготувати вдома за підручником та додатковою літературою питання щодо розвитку української культури першої половини XIX ст.:

1- а    група розвиток літератури;

2- а    група розвиток театру;

3- я    група традиційно-побутова культура.

Це так звані «домашні групи». Кожен учень із «домашньої» групи отримав фігурку певного кольору (наприклад червоного, жовтого і зеленого). Можна взяти й інші кольори, але їх обов'язково має бути три. Спочатку учні працюють кілька хвилин у «домашніх групах», обговорюють своє домашнє завдання й підготовлені ма­теріали, діляться своїми знаннями. Згодом формуються нові групи за кольором:

1- а    група учні з фігурками червоного кольору;

2- а    група жовтого;

3- я    група зеленого.

Таким чином, у кожній групі будуть присутні «спеціалісти» з літератури, театру і традиційно-побутової культури. їхнє завдан­ня навчити інших учнів своєї групи того питання, яке вони готу­вали вдома. Для цього виду роботи учням надається 10хв., після чого вони повертаються в «домашні групи» і демонструють ре­зультати своєї роботи, систематизують отриману інформацію. Групи виступають відповідно до плану. У роботі слід обов'язково використати візуальні джерела інформації портрети відомих ук­раїнських діячів літератури й театру, зображення предметів тради­ційно-побутової культури (як роздавальний матеріал на картках або з використанням мультимедійного проектора).

Матеріали до уроку. Розвиток літератури

Культурне життя на Україні значною мірою визначалося роз­витком літератури. Творчість П. Гулака-Артемовського, Є. Гре­бінки, Г. Квітки-Основ'яненка, І. Котляревського, Т. Шевченка свідчила про формування нової української літератури з чітко ви­раженими ознаками національної своєрідності. Характерною озна­кою тогочасного літературного процесу було українсько-російське мовне єднання. Чимало діячів української культури писали росій­ською мовою й органічно ввійшли у російську культуру; росіяни І. Срезневський, М. Костомаров також писали обома мовами і зро­били помітний внесок у духовну скарбницю українського народу. Традиція двомовності, що склалася в даний період, випливала не лише з причини невизнання правлячими колами права на само­стійний розвиток української мови. Українські письменники, пуб­лікуючи свої твори російською мовою, намагалися донести до все­російського читача якнайбільше відомостей про історію, культуру та побут свого народу.

Українська письменницька інтеліґенція виступила яскравим виразником національної самосвідомості. Найяскравіше револю­ційно-демократичні, національно-визвольні тенденції української культури відбилися у творчості Т. Г. Шевченка. Оспівуючи патріо­тичні почуття, збуджуючи непримиренну ненависть до експлуата­торів як української, так і інших національностей, поет обурював­ся зневажливим ставленням частини вельможного українства до своєї рідної мови. Звертаючись до них у посланні «І мертвим, і жи­вим...», він писав: «Колись будем і по-своєму глаголать...»

Співець українського народу не пропагував національної за­мкнутості. У його словах, що стали афоризмом, «і чужому на­учайтесь, й свого не цурайтесь» закладено глибоке розуміння загальнолюдського змісту культури.

Суперечливість тогочасного духовного життя на Україні відби­лася у творчості визначного письменника, історика, мовознавця, критика і публіциста П. О. Куліша (1819-1897). Палкий прихиль­ник українського культурно-національного відродження, Куліш є автором численних наукових праць та художніх творів, серед яких виділяються двотомна збірка історичних і фольклорно-етног­рафічних матеріалів «Записки о Южной Руси» та соціально-істо- ричний роман «Чорна рада. Хроніка 1663 року».

При всьому розмаїтті художньо-естетичних принципів (про­світницький реалізм, романтизм, критичний реалізм) усіх тодіш­ніх письменників єднало бажання розвивати українську літерату­ру на національній основі, художнім словом прислужитися справі формування національної самосвідомості українського народу.

Наукові та художні твори українських авторів складали загаль­нонародну культурну скарбницю, яка мала задовольняти духовні потреби співвітчизників. Проте, як відомо, не всі верстви тогочасного суспільства мали можливість нею користуватися. Друкована книж­кова і журнальна продукція в основному зосереджувалася у бібліо­теках при навчальних закладах та в особистих зібраннях заможних освічених осіб. У сільській місцевості переважно розповсюджува­лися рукописні списки найпопулярніших творів Т. Шевченка, І. Котляревського, Марка Вовчка та інших письменників, а також лубочна література (так до середини XIX ст. називали різноманітні вироби невисокого художнього ґатунку). Міські жителі, наприклад Києва, з кінця 30-х років отримали можливість відвідувати універ­ситетську бібліотеку, для одеситів 1830р. відкрилася перша в Ук­раїні публічна бібліотека. Великими зібраннями уславилися біб­ліотеки Ніжинської гімназії вищих наук і Рішельєвського ліцею. Проте переважна більшість книжкових зібрань потерпала через матеріальну скруту.

Внаслідок проведення історико-археологічних досліджень по­чали створюватися музеї старожитностей у Феодосії (1810p.), Кер­чі (1826), археології в Одесі (1828), а також при університетах Харківському (1835) і Київському (1842), картинна галерея при Ніжинському ліцеї (1845). Серед панівної верхівки побутувала мо­да на збирання старожитностей. Так, відомим колекціонером був В. Тарновський, що виступав у цій справі більше як аматор.

Робота з візуальними джерелами інформації

На парти учням роздаються картки з портретами Т. Шевченка, П. Куліша, Г. Квітки-Основ'яненка, М. Гоголя, П. Гулака-Арте- мовського, Є. Гребінки.

Завдання

1.  Визначте, який внесок зробили в розвиток української літера­тури письменники, зображені на ілюстраціях. Розкрийте про­відну тематику їхніх творів.

2.  Назвіть характерні ознаки нової української літератури. Чи можна стверджувати, що вона відображала основні тенденції суспільного розвитку пер. пол. XIX ст.?

Робота з джерелами інформації

Учні мають ознайомитися з документами і виконати завдання.

Стаття П. Куліша «Перегляд українських книжок» «Ми знали Шевченка тоді, як він написав щонайвищі свої не- друковані думи. Не було книжки живої і животворящої, щоб йому в руки не попала, та й лежала в нього не прочитана. Пушкіна він

знав напам'ять, дарма, що писав не його мовою, не його складом, а Шекспіра возив з собою, куди б не їхав. Ще ж не забудемо, що Шевченко добре працював над малярством і розкидав розумом по всіх малярських школах: то мало хіба там було корму для його го­лови? Об'їздив Шевченко всю Україну, переговорив з тисячами всякого люду, то се хіба не наука, не бібліотека життя людського? Чували ми його критичні розправи з його уст і дивом не раз дивували, як він глибоко входив у саму суть літературного діла». (Сарбей В. Г. Іс­торія України XIX поч. XX ст. — К.: Ґенеза, 1996. — С. 102)

З листа В. Бєлінського Павлу Анненкову. Грудень 1847року «Наводил я справки о Шевченке и убедился окончательно, что вне религии вера есть никуда негодная вещь... Верующий друг го­ворил мне, что верит, что Шевченко — человек достойный и пре­красный. Вера делает чудеса — творит людей из ослов и дубин. Ста­ло быть, она может из Шевченка сделать пожалуй мученика свободы. Но здравый смысл в Шевченке должен видеть осла, дура­ка и пошлеца, а сверх того горького пьяницу, любителя горилки по патриотизму хохлацкому. Этот хохлацкий радикал написал два пасквиля — один на государя императора, второй на государыню императрицу... Я не читал этих пасквилей, и никто из моих знако­мых не читал..., но уверен, что пасквиль на императрицу должен быть возмутительно гадок... Шевченко послали на Кавказ солда­том. Мне не жаль его, будь я его судьей, я сделал бы не меньше. Я питаю личную вражду к такого рода либералам...

Одна скотина из хохлацких либералов, некто Кулиш (экая свинская фамилия!) в «Звездочке», ...журнале, который издает Ишимова для детей, написал историю Малороссии, где сказал, что Малороссия или должна отторгнуться от России, или погибнуть... Вот что делают эти скоты, безмозглые либералишки. Ох, эти мне хохлы! Ведь бараны — а либеральничают во имя галушек и варени­ков со свиным салом...» (Гурченко Ф. Г., Мороко В. М.Історія Ук­раїни. Кін. XVIII — поч. XX ст. — К.: Ґенеза, 2000. — С. 116-117)

Завдання

1.  Порівняйте ці двадокументи. Як в них характеризується пос­тать Т. Г. Шевченка та його діяльність?

2.  Як ви вважаєте, чому ці документи містять протилежні точки зору щодо творчості Шевченка?

3.  Чому, на ваш погляд, творчість і громадсько-політична діяль­ність Шевченка, Куліша та їхніх однодумців викликала таку непристойну лють противників?

Матеріали до уроку. Український театр

Творчі здібності українського народу розкривалися також у тра­диційному театральному мистецтві, яке побутувало у формі народ­них драм, лялькового і «живого» вертепу, інтермедій. У XIX ст. продовжував існувати кріпацький театр і не лише у поміщиць­ких садибах, а й у містах, де заповзятливі люди перетворювали ор­ганізацію вистав на комерційну справу.

Сприятливі умови для розвитку сценічного мистецтва склалися на Полтавщині, де завдяки І. Котляревському та М. Щепкіну започатку­вав свою історію професійний український театр. Великі зрушення у його розвитку відбулися з постановкою у 1819 р. «Наталки Полтавки» і «Москаля-чарівника» І. Котляревського. Взагалі, у процесі формуван­ня української нації театр виступав як один із важливих чинників. Національна драматургія, крім згаданих п'єс, заявила про себе твора­ми Г. Квітки-Основ'яненка, Я. Кухаренка, Т. Шевченка.

Характерним для даного періоду стало створення російсько-ук­раїнських театральних труп. В українських виставах охоче брали участь М. Щепкін, JI. Млотковська, М. Рибаков, у російських Я. Шумський, В. Капніст, К. Соленик та ін.

Розвиток національного театру особливо активізувався в 30-40-і роки. У зміцненні його реалістичних і демократичних принципів важливу роль відіграв Т. Шевченко. Його драма «Назар Стодоля» (1843) — одна з перших в українській драматургії, сюжет якої по­будований не на побутово-любовному, а на соціально-класовому конфлікті.

Робота з візуальними джерелами інформації

Учням роздаються на парти портрети Григорія Квітки-Осно­в'яненка, Михайла Щепкіна, Івана Котляревського, Миколи Гого­ля, Тараса Шевченка.

Завдання

1.  Визначте, який внесок зробили в розвиток українського театру

діячі, зображені на ілюстраціях.

2.  Назвіть характерні ознаки українського театру. Які види теат­рального мистецтва розвивалися в Україні в пер. пол. XIX ст.?

Матеріали до уроку. Традиційно-побутова культура

Сам факт особистої залежності мільйонів трудівників від купки багатіїв створював між ними значну соціальну межу. Брак вільно­го часу і культурно-освітніх закладів, неписьменність усе це ви­значало характер його культурного дозвілля. Шинок, а для молоді вечорниці були основним місцем спілкування й відпочинку.

Важливу роль у житті тогочасного суспільства відігравали ка­лендарні, традиційно-побутові та церковні свята. Наприклад, століттями досить міцно утверджувалася традиція тримати ікони в хаті. їх оздоблювали рушниками з національним орнаментом, різьбленням по дереву. Куточок, де знаходилися ікони, стояли свя­чена вода, гілочка верби чи берізки, лежали писанки, Псалтир, де відбувалися щоденні молитви, відігравав роль своєрідної домаш­ньої церковки. Відвідання храмів, відзначення релігійних свят, виховання дітей у християнському дусі впливали на формування етичних нормативів, сімейно-побутових взаємин, що є неодмін­ними елементами духовної культури.

Взагалі, роль релігії та церкви в історії української культури не можна оцінювати однозначно; слід визнати незаперечні факти по­зитивного впливу православ'я на духовне життя народу. Водночас очевидною є гальмівна роль церкви у справі формування націо­нальної свідомості.

Завдання

1.  Як тенденції суспільного розвитку впливали на розвиток тра- диційно-побутової культури українського населення?

2.  Яку роль у розвитку побутової культури відігравала релігія?

V. Узагальнення та систематизація знань

Робота з таблицею

Впишіть у таблицю назви творів відповідно до їх авторів.

Іван Котлярев­ський

Григорій Квітка- Основ'яненко

Микола Гоголь

Петро Гулак-Ар- темовський

Панте­леймон Куліш

Євген Гре­бінка

Тарас Шев­ченко

 

 

 

 

 

 

 

 

1. «Сватання на Гончарівці »;

2. «Назар Стодоля »;

3. «Енеїда»;

4. «Записки о Южной Руси »;

5. «Тарас Бульба »;

6. «Пан Халявський »;

7. «НаталкаПолтавка»;

8. «Кобзар»;

9. «Москаль-чарівник »;

10.    «Ніжинський полковник Іван Золотаренко»;

11.    «Гайдамаки»;

12.    «Пан та собака»;

13.     «Чорнарада»;

14.     «Ревізор».

Відповідь: Котляревський — 3, 7, 9; Квітка-Основ'яненко— 1,6; Гоголь — 5, 14; Гулак-Артемовський — 12; Куліш — 4, 13; Гребін­ка — 10; Шевченко— 2, 8, 11.

VI. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал підручника. Підготувати проекти щодо розвитку українського мистецтва. З учнів було сформовано три групи, які отримали завдання підго­тувати проекти за темами:

      група. «Розвиток музичного мистецтва»;

      група. «Розвиток образотворчого мистецтва»;

       група. «Розвиток архітектури».

Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів