План конспект 10 клас ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ. М. СТАРИЦЬКИЙ. СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВА ДРАМА З ЖИТТЯ ТЕАТРАЛЬНИХ АКТОРІВ «ТАЛАН»
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 10-03-2013, 09:25

ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ. М. СТАРИЦЬКИЙ. СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВА ДРАМАЗ ЖИТТЯ ТЕАТРАЛЬНИХ АКТОРІВ «ТАЛАН»

Мета:  ознайомити учнів зі змістом соціально-побутової драми «Талан», її проблематикою; дати характерис­тику образів персонажів твору; обґрунтувати місце М. Старицького в історії української літератури, ви­ховувати розуміння загальнолюдських цінностей, любов і повагу до творчості письменника. Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрет М. Заньковецької, епіграф до уроку, пам'ят­ка «Засоби творення образу людини», орієнтовний план-характеристика.

Я думаю, що моя сила найбільша у драмі.

М. Старицький

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II.Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми, мети уроку

III.Актуалізація опорних знань

1. Тренінг «Роздуми вголос»

Як ви розумієте поняття «любов і кохання»?

2. Створення «асоціативного куща» до слова «кохання»

Кохання диво казка взаєморозуміння сила, більша за життя фізична близькість вир почуттів виправдання гріха трагедія щастя — ...

IV.Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Вступне слово


«Я думаю, що моя сила найбільша у драмі», писав М. Ста­рицький І. Франкові. Драматург написав більш як ЗО п'єс ори­гінальних (на запозичені сюжети популярних прозових творів) і ґрунтовно перероблених сценічних драм інших авторів. Серед оригінальних творів письменника найвищої оцінки заслуговують соціально-психологічні драми «Не судилось» («Панське болото») (1881), «Талан» (1893),«У темряві» (1892), «Крест жизни» (1901), соціально-побутова «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1887). їм притаманна актуальна, вагома проблематика, психологічна достовірність характерів, зв'язок із фольклорно-етнографічною культурною традицією, яскрава сценічність. Життя українського пореформеного міста й села, побутування різних суспільних шарів і прошарків, їх взаємодію показано тут правдиво й глибоко.

2.Повторення відомостей з теорії літератури

Драма — 1. Один із основних родів художньої літератури, що зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дії са­мих персонажів. 2. Один із жанрів драматичного роду, поряд із ко­медією, трагедією, це п'єса соціального чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі.

3. Аналіз драми «Талан»

Драму «Талан» М. Старицький присвятив Марії Заньковець- кій видатній акторці, яка високо піднесла українське сценічне мистецтво.

«Цікаво знати» (див. додаток)

У драмі «Талан» М. Старицький ставить і розв'язує з демо­кратичних позицій низку важливих на той час проблем, зокрема таких, як доля митця в буржуазному суспільстві, ставлення цього суспільства до митця перед народом та боротьба за реалістичні шляхи розвитку мистецтва.

Події, змальовані в драмі, відбуваються в добре відомому для Старицького мистецькому світі. Чудово знаючи стан театральних справ на Україні, добре розуміючи велике значення сценічного мистецтва в житті народу, драматург правдиво відтворив важкі умови життя та праці акторів українських театрів. Він пока­зав, що причиною цього було буржуазно-поміщицьке суспільство з його антигуманними законами життя та розтлінною мораллю.

Старицький уперше в українській літературі порушив тему життя та творчих буднів українських акторів. Ця п'єса, як за­значає автор у назві, «Із побиту малоруських акторів».

Драматург зображує діяльність прогресивних митців, що праг­нуть своєю сценічною працею вірно служити народові. Борючися проти апологетів безідейного мистецтва, мистецтва для розваги, вони захищають основні принципи реалістичного, народного театру, його могутню соціально-виховну роль. Такими є Степан Безрод- ний, Марко Жалівницький, Ганна Кулішевич та інші актори. До належить і молода талановита актриса Марія Лучицька.

У театрі Лучицька веде тривалу боротьбу проти сваволі та інтриг з боку бездарної артистки Катерини Квятковської, дес­потичного антрепренера трупи Юрія Котенка, продажного ре­портера газети Аврама Юрковича та інших. Усі вони не тільки заважають творчій праці актриси, але й прискорюють її трагіч­ний кінець.

Трагічна смерть артистки типове явище у класовому то­дішньому суспільстві, панівні кола якого вороже ставились як до справжнього мистецтва, так і до талановитих діячів сцени.

4.Бесіда за змістом драми «Талан»

 Яким епізодом автор розпочинає першу дію?

 Якими у творі показані майстри сцени, підсобні робітники, га­зетярі?

  Коли вперше ми знайомимося з драматичною актрисою Ма­рією Лучицькою?

 Яке враження вона на вас справила?

  Чому стара няня вважає Квітку гідною парою Лучіцькій?

  Чого не може вибачити акторка Квітці, якого колись дуже лю­била?

  Чому зрада мистецтва найбільше дошкуляє Марії Лучицькій?

5. Читання уривків п'єси за ролями

6.Літературна гра «Найуважніший читач»

1. «Людину-то я чую... От ви мені дорогі не талантом своїм, не тим, що на його збирається люд, а своєю ясною вірою у лю­дей і в святу справу, своєю чистотою, як кришталь, душею». Говорить Лучицькій... (Безродный)

2.«Ні, голубко: і він, і я... як брат і сестра, як друзі... Про ко­хання не може бути й речі». Про кого говорить Лучицька? (Про Жалівницького)

3.«Ні, я вірю в сцену! Я вірю в її високу вагу: вона мене лас­кою відігріла, і я мушу їй послужити!»... Хто кому говорить? (Лучицька Квітці)

4.«У нас тепер мода на Лучицьку, і мода найбільше у режисера» Говорить (Квятковська),звертаючись до (Юрковича).

5. «...зрадила діло велике ради свого власного серця, і мене моя зрада зрадою ж і б'є!»... Говорить (Лучицька),звертаючись до (Палажки).

7. Характеристика образів персонажів Слово вчителя

У драмі «Талан» основну увагу драматург зосереджує на все­бічному розкритті образу Лучицької, на показі її сценічного та особистого життя. Інші персонажі зображені блідніше: вони власне підпорядковані більш широкому розкриттю образу голов­ної героїні твору.

Користуючись великим успіхом на сцені, Лучицька прагне до особистого щастя, не розуміючи того, що воно для неї можливе лише в натхненній творчій праці на користь народу.

Робота з пам'яткою

(Учні за пам'яткою характеризують образ Марії Лучицької.) Пам'ятка «Засоби творення образу людини»:

  зовнішній вигляд (портрет);

  психологічний аналіз;

  характер персонажа;

  пряма авторська характеристика;

  характеристика героя іншими персонажами;

  порівняння героя з іншими персонажами, їх протиставлення;

  зображення умов, у яких живе й діє персонаж (інтер'єр);

  зображення соціального оточення, суспільства, яке має вплив на формування характеру;

  художня деталь;

  наявність або відсутність прототипу.

  Складання плану-характеристики

(Учні самостійно складають план-характеристикуМарії Лучицької.)

Орієнтовний план-характеристика:

1. Марія Лучицька центральна постать драми «Талан».

2. Зовнішній вигляд.

3.Риси характеру:

а)  чиста, цілісна натура;

б)  надзвичайна виразність і емоційність;

в)  душевна сила й доброта.

4. Нещасливе кохання.

5. Талановита акторка.

6. Нелегке акторське життя.

7. Ставлення інших персонажів до героїні:

а)  щире співчуття, любов друзів;

б)  цькування преси, брудні закулісні інтриги.

8.Загибель молодості, краси, таланту.

9. Чим приваблює цей образ?

Слово вчителя

Марія Лучицька прагне нести світло мистецтва глядачам, ви­ховувати їх картинами народного життя, звичаїв, обрядів, багат­ством і красою рідної поезії і мови, підносити національну свідо­мість і знедолених низів, і зденаціоналізованої верхівки. Однак їй на заваді стоять бездарна акторка Квятковська, деспотичний антрепренер Костенко, продажний журналіст Юркович. На де­який час актриса, вийшовши заміж за поміщика Квітку, зали­шила сцену, однак ні спокою, ні рівноваги не знайшла в домі чоловіка.

М. Старицький у драмі визначає роль і місце творчої інтелі­генції в житті нації. Такими є Степан Безродний, Марко Жалів- ницький, Ганна Кулішевич, Роман Лемішка та інші.

Учні в класі розподілені за варіантами. Кожен варіант складає план- характеристику персонажу драми, потім усно за планом характеризує його.

8. Значення драми «Талан». Повідомлення учнів

1- й  учень. П'єса «Талан» не позбавлена окремих мелодра­матичних прийомів, і все ж її можна вважати одним із кращих зразків жанру соціально-психологічної драми в українській лі­тературі. Як режисер Старицький виходив із засад правдивості, життєвості, поваги до слова одного із найважливіших засобів творення сценічного образу. Розвиваючи традиції О. Островського в зображенні життя акторів провінційного театру, він у драмі «Талан» не тільки показав актора як виразника морального по­тенціалу народу, а й зробив наступний крок у художній розробці проблеми інтелігенції та народу.

Продовжуючи типологічний ряд образів жінок, які ведуть не­рівну боротьбу за особисту гідність, Лучицька багато в чому повто­рює їхню долю. Але, на відміну від них, із життя йде не тільки не зломленою, а в момент найвищого творчого злету.

2-й  учень. Правдиво змальовуючи нелегкий акторський побут, Старицький не тільки торкнувся драматичного становища україн­ського театру. Філософська проблема вибору між любов'ю, сімейним життям і сценою, від якої залежить душевний стан героїні, якісно відрізняєм «Талан» від драми М. Старицького «Не судилось», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», де суперечність між по­чуттям та обов'язком виявилась усе ж у межах сімейно-побутових. Висока мета служіння народові своїм талантом, своїм мисте­цтвом вступає в суперечність із умовами життя суспільства, в якому мистецтво є предметом купівлі-продажу, а висока ду­ховність піддається страшному натискові вульгарності та корис­ливості.

9. Місце М. Старицького в історії української літератури.

Повідомлення учнів

1-й  учень. Огляд життя і творчості М. П. Старицького де­монструє, що він пройшов важкий, але славний шлях боротьби за прогресивну українську літературу, залишивши значну по­етичну, драматургічну та прозову спадщину. Про його заслуги перед українською літературою влучно сказала Леся Українка в привітальному листі з нагоди 30-річчя літературної діяльності письменника: «Втішно єсть думати, що настав-таки час, коли за­мовкло всяке глузування та клепання, а вимовилась вголос честь і дяка, справді належна тому, хто увесь вік свій дбав, «щоб наше слово не вмерло».

Ці слова стали пророчими. Спадщина М. Старицького корис­тується широкою популярністю. Його кращі поезії стали хресто­матійними, основні п'єси не тільки перевидаються, але й став­ляться на сценах театрів, а кращі прозові твори видані масовими тиражами.

Новаторство поезії Старицького виявилося в розширенні жан­рів української поезії, збагаченні виражальних засобів. Проте ім'я його ми звикли пов'язувати саме з розвитком українського театру й драматургії.

Творчість М. Старицького ще чекає ґрунтовного об'єктивного дослідження. «Немає сумніву, що таке дослідження,писав ака­демік О. Білецький, необхідне не тільки для пізнання письмен­ницької індивідуальності Старицького, але й для історії цілого періоду української літератури, українського театру, української громадськості».

2- й  учень. Велика розмаїта мистецька спадщина Старицького живе й понині, вона активно впливає на наших сучасників, збе­рігаючи не тільки історико-пізнавальну цінність, а й виховну та естетичну. Співець трудової людини письменник у своїх тво­рах утверджував її високу мораль і етику, волелюбність і висо­кий патріотизм, немеркнучу красу народної душі, яку не могли знівечити віки визиску, жорстокості, наруги.

Усе життя і творча діяльність М. Старицького були підпоряд­ковані національній культурі, піднесенню її на світовий рівень, розширенню обріїв українського театру.

V. Закріплення вивченого

1.Розкрити зміст вислову М. Старицького

«З перших кроків самопізнання, на полі народнім я загорівся душею і думкою послужить рідному слову, огранувати його, окри­лити красою і дужістю, щоб воно стало здатним висловити куль­турну освічену річ, виспівати найтонші краси високих поезій».

2.Здійсніть уявний діалог із письменником

Подумайте, можливо, хотіли б що в нього запитати, поба­жати, порадити тощо.

3.Незакінчене речення

  На уроці у розкритті образів-персонажів допомагало...

  На мою думку, виховна цінність драми «Талан» полягає...

VI.Підсумок

  Чим цінна спадщина М. Старицького для сучасного читача?

Висновок. Творчість М. Старицького багатогранна. В історію

літератури він увійшов як поет, прозаїк, видавець. Перекладач творів російських і західноєвропейських класиків, але найяскра­віше його талант проявився в українському театрі, де М. Стариць­кий виступав і драматургом, і актором, і режисером, і організа­тором театральних труп.

VII.  Домашнє завдання

Дати розгорнуту відповідь (письмово) на запитання:

  У чому драматизм образу головної героїні п'єси «Талан» Ма­рії Лучицької?

Додаток

Марія Заньковецька (1860-1934) одна з найталановитіших акторок театру корифеїв. Поміщицька дочка родом із Чернігів­щини, дівоче прізвище Адасовська. Навчалася в чернігівському пансіоні Осовської, згодом у консерваторії в Гельсінкі. Мала без­доганне драматичне сопрано й чудово виконувала народні пісні. Щоб потрапити на театральні підмостки, Заньковецькій при- йшлося виявити неабияку волю: «...Марії Костянтинівні, уро­дженій Адасовській, яка прибрала сценічне ім'я Заньковецької за назвою свого рідного села Зіньки, довелося багато чого пере­бороти: гнів батька, судді й дрібного поміщика, який вважав ак­торську професію недостойною дворянського роду; опір чоловіка, що призвело до розриву з ним; нарешті, інтриги в незвичайному для молодої актриси театральному світі. Бажання стати справж­ньою професійною актрисою і саме в українському театрі все пе­ремогло, писав про неї М. Рильський.

Дебютувала 1882 року в ролі Наталки Полтавки в театрі М. Кропивницького. Наступного року перейшла в трупу М. Ста­рицького, а потім до М. Садовського та П. Саксаганського.

Репертуар М. Заньковецької протягом життя налічував близько ЗО філігранно зіграних ролей.

Насамперед їй вдався образ Олени у драмі «Глитай, або ж па­вук», Ази у драмі «Циганка Аза», Цвіркуни в «Чорноморцях», Горпини в «Як ковбаса та чарка», Наталі в «Лимерівні».

Після Заньковецької зіграти ці ролі краще не вдалося ні­кому.

З 1919 до 1922року вона грала свої неперевершені ролі в Дер­жавному народному театрі в Києві, якому згодом присвоїли її ім'я.

Останні роки свого життя Марія Заньковецька провела в Ні­жині. Похована в Києві на Байковому кладовищі.


Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів
Популярні матеріали