ЖИТТЄВИЙ і ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА - ОДНОГО З НАЙВИДАТНІШИХ ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ

Мета:  ознайомити старшокласників із життям, творчістю, громадською та політичною діяльністю Володимира Винниченка, з'ясувати роль митця в розвитку укра­їнської літератури й нації; учити учнів добирати необхідний матеріал з літератури; розвивати їх ак­тивне мовлення; допитливість, уміння зіставляти факти, робити висновки; виховувати почуття лю­бові до України. Тип уроку: комбінований.

Обладнання: фотовиставка про життя і творчість В. Винниченка, наукові, публіцистичні та художні твори митця.

..Жоден український письменник першої третини XXст. не мав такої величезної слави, такої читацької популярності, такої кількості видань своїх творів, як Володимир Винниченко.

М. Жулинський

ХІД УРОКУ

i.  Організаційний момент

ii.Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності учнів

Володимир Винниченко — письменник, політик, громадський діяч — визначна постать в історії суспільного й культурного життя. Тривалий час цей письменник і його творчість були під забороною в Україні, його ім'я замовчувалося або пов'язувалося з іменами «ворогів народу», «українських буржуазних націона­лістів», і лише зараз він повертається в нашу національну сві­домість і мовно-літературний процес. Автор, художня спадщина якого на багато років була захована в сумнозвісні спецфонди біблі­отек і популярної хіба що в українській діаспорі. Унаслідок цього його твори не друкували в материковій Україні й не використо­вували як ілюстративний матеріал у радянських словниках.

У наш час спостерігається посилений інтерес до особистості Володимира Виннпченка, «творчість якого ознаменувала новий напрям розвитку української літератури, слава якого гриміла на рідній землі майже три десятиліття, письменник, якого було грубо, безжально викинуто з пантеону національної культури, книги якого було вилучено з бібліотек, а на ім'я накладено ідео­логічне табу»,— так характеризує Володимира Виннпченка М. Г. Жулинський.

III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Виступи старшокласників

Учням заздалегідь запропоновано теми доповідей, які словес­ник попередньо проконсультував і перевірив, щоб було охоплено соціальне походження В. Виннпченка, шлях до освіти, громад­ська активність та революційна діяльність, життя в еміграції, політичні погляди, літературні пошуки й знахідки митця.

Під час роботи учні класу на основі почутих доповідей запов­нюють таблицю.

 

Матеріал для вчителя

Володимир Кирилович Винниченко народився 28 липня 1880 р. в Єлисаветграді Херсонської губернії (тепер Кіровоградська об­ласть) у робітничо-селянській родині. Від першого шлюбу мати В. Виннпченка мала трьох дітей: Андрія, Марію й Василя. Від шлюбу з Кирилом Винниченком народився лише Володимир.

У народній школі Володимир звернув на себе увагу неаби­якими здібностями, і через те вчителька переконала батьків, щоб продовжували освіту дитини. Незважаючи на тяжке матеріальне становище родини, після школи хлопця віддано до Єлисавет- градської гімназії, але він не закінчив її, бо треба було добувати якісь кошти на прожиття. До того ж у старших класах гімназії він був членом революційної організації, писав революційну по­ему, за яку одержав тиждень «карцеру», і зрештою його виклю­чили з гімназії.

У 1900р. у Златополі Володимир екстерном склав іспити за середню школу. Незважаючи на виразне небажання вчителів видати учневі атестат зрілості, під натиском директора гімназії здібний юнак його одержав. Наступного року він вступив на юри­дичний факультет Київського університету, де створив таємну студентську революційну організацію «Студентська громада». Був ув'язнений як член місцевої організації Революційної Укра­їнської Партії (РУП). Через кілька місяців Винниченка випус­тили «на поруки» за браком офіційних доказів у «злочині», але виключили з університету й виселили з Києва без права жити по великих містах. Цього ж року письменник відправив своє перше оповідання «Народний діяч» до «Літературно-наукового вісника» в Галичині. Але тоді твір не надрукували (це сталось значно пізніше — 1906 p.).

У 1902р. Винниченко заявив про себе як літератор: опублі­кував твір «Сила і краса» (згодом відомий під назвою «Краса і сила»). Восени, через виключення з числа студентів, Володимира Винниченка позбавлено права на відстрочення військової служби й забрано в солдати. Проте військової служби він фактично не від­бував, бо влада, боячись революційного впливу на товаришів- військових, тримала Володимира під арештом, у канцелярії. Але він, переодягаючись уночі в цивільне, тікав з казарми й відда­вав свій час роботі серед київського пролетаріату. Цю діяльність було викрито, Володимир мав бути заарештований. Довідавшись від військових товаришів з канцелярії роти про те, що готується арешт, Володимир Винниченко скинув солдатську форму й емігру­вав до Галичини. Там він працював у закордонних партійних ор­ганізаціях і час від часу нелегально виїздив до України. У Львові Винниченко брав участь у виданні партійних газет «Праця», «Се­лянин», писав брошури й книги на революційні теми.

У 1903р. при перевозі нелегальної літератури з Галичини до Києва на кордоні Винниченка знов арештовано. Як дезертир і революціонер він був посаджений у військову в'язницю — ки­ївську фортецю. За пропаганду серед війська та за дезертирство його мали засудити до військової каторги, а за суто політичне «злочинство» — провіз нелегальної літератури — він мав бути засуджений окремо. Після півторарічного перебування у фортеці його звільнила перша російська революція 1905 року (Виннп­ченка звільнено з фортеці через проголошену амністію). Під час ув'язнення він написав низку літературних творів. Повість «Го­лота» навіть одержала першу премію «Кіевской Старины».

У 1905р. Винниченко повернувся під чужим прізвищем в Україну, провадив революційну агітацію серед селян і заробіт­чан Причорномор'я, наступного року мандрував Україною, напи­сав низку оповідань: «На пристані», «Раб краси», «Уміркований та щирий», «Голод», «Малорос-європеєць», «Ланцюг» та інші. З'явилась друком перша збірка оповідань «Краса і сила» — і як реакція — відгук І. Франка: «І відкіля ти такий узявся? Серед млявої тонко артистичної та малосилої або ординарно шаблонової та безталанної генерації сучасних українських письменників ви­ринуло щось таке дуже, рішуче, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що не лізе в кишеню за словом, а сипле його потоками, що не сіє крізь сито, а валить валом як саме життя, в суміш укра­їнське, московське, калічене й чисте, як срібло, що не має меж своїй обсервації і границь своїй пластичній творчості».

У 1907р. Винниченко був знову заарештований у Києві й по­саджений у знамениту Лук'янівку (тюрма в Києві, де перебували майже всі видатні члени РУП). Через вісім місяців Виннпченка випущено. Довідавшись про те, що має бути засуджений за свою політичну діяльність на каторгу, Винниченко ще раз емігрував. У цей період він написав багато творів на соціальні та етичні теми: «Дисгармонія», «Щаблі життя», «Контрасти».

У 1908 р. він перебував у Швейцарії, Італії, Франції, наступ­ного року — у Швейцарії, Франції (Парижі).

Протягом 1910-1913 pp. письменник жив у країнах Європи (Франція, Німеччина, Росія, Галичина, Буковина). У цей час у ро­сійському перекладі виходить твір «Чесноти з собою».

У 1914р. В. Винниченко повернувся в Україну, перебував на нелегальному становищі. Александринський театр у Петро­граді прийняв до постановки п'єсу «Брехня» («Ложь»).

У 1916 р. він перебував у Москві, Петрограді. Видавав журнал «Промінь», переїхав у 1917р. в Україну, став одним з організато­рів і керівників Центральної Ради, згодом головою першого укра­їнського уряду — Генерального Секретаріату. Після повалення гетьмана П. Скоропадського Винниченко був одним з керівників Директорії — нового уряду Української Народної Республіки.

У 1918 р. був арештований гетьманськими офіцерами. Звіль­нений від арешту через протест української громадськості.

Болісні роздуми Винниченка про роз'єднаність українців від­бились у драмі «Між двох сил» (1919р.). Він розійшовся в погля­дах з більшістю Директорії й уряду, виїхав за кордон.

У 1920 р. Винниченко приїхав в Україну, але незабаром вос­таннє залишив її, відмовившись від співробітництва в уряді ра­дянської України. Протягом 1924-1928 pp. «Рух» видав «Зібрання творів» В. Винниченка у 23 томах.

У 1930-1932 pp. «Книгоспілка» підготувала до друку «Зі­брання творів» письменника у 28 томах, багато оповідань і по­вістей українською та російською мовами вийшли в Києві, Хар­кові, Москві, Ленінграді.

У вересні 1933р. В. Винниченко написав відкритого листа до Політбюро КП(б)У, у якому звинуватив Сталіна та Пости- шева в голодоморі й масових репресіях проти українського на­роду. Цей лист викликав різке заперечення на пленумі ЦК КП(б) 1933 року, і з того часу творчість В. Винниченка була піддана го­нінням: книжки вилучені з бібліотек і знищені, творчість пере­стала досліджуватися літературознавцями й вивчатися в школі, ім'я письменника або замовчувалося, або при згадках облива­лося брудом і трактувалось не інакше як під тавром «буржуаз­ного націоналіста».

Роки війни підірвали вже ослаблене здоров'я Винниченка. Після війни письменник відсторонився від політики. Коли на схилі років Володимир Кирилович звернувся до радянського уряду з проханням дати дозвіл на повернення, щоб хоч померти в Україні, письменникові грубо відмовили.

6 березня 1951 р. митець помер, похований на цвинтарі Му- жена поблизу Канн у Франції.

В. Винниченко написав понад сто оповідань, п'єс, сценаріїв, статей і памфлетів, історико-політичний трактат «Відроджен­ня нації», двотомну етико-філософську працю «Конкордизм», чо­тирнадцять романів (один із них незавершений). В. Винниченко- митець — яскрава індивідуальність, у якій поєдналися най­суттєвіші риси перехідної доби — від критичного реалізму до модернізму. Важливе місце в усьому творчому доробку май­стра посідає його драматургія, адже п'єси В. Винниченка зіграли дуже важливу роль у становленні українського театру.

В. Винниченко-драматург усвідомлював, що український те­атр треба європеїзувати — надати йому філософської глибини, гостроти морально-етичних колізій, динамізувати дію. Наскільки це вдалося, свідчить той факт, що його п'єси посіли провідне місце в репертуарах «Молодого театру» Леся Курбаса, стаціо­нарного українського театру М. Садовського та драматичного театру ім. І. Я. Франка. В останньому протягом 1920-1921 pp. йшли п'єси «Гріх», «Дисгармонія», «Великий Молох», «Панна Мара», «Співочі товариства». Твори драматурга були популяр­ними не лише в тогочасній Україні, але й за її межами. З особли­вим успіхом у країнах Західної Європи йшли драми Виннпченка «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», «Закон», «Брехня». їхня те­матика, як і тематика інших творів письменника й драматурга, була цілком традиційною — дослідження людської особистості, морально-психологічне випробовування внутрішніх сил людини в боротьбі за утвердження свого «Я». Але інтерпретація цих тем і морально-етичні проблеми, що поставали з творів Виннпченка, були новаторством в українській літературі початку XX століття. Винниченкові п'єси руйнували канони сценічного дійства, які плекав етнографічний, романтично-сентиментальний і водевільно- розважальний український театр. Герої цих п'єс прагнули неза­лежності від будь-кого і будь-чого: юрби, моралі, приписів, умов­ностей. Вони прагнули бути «чесними з собою». Але, як зазначав сам Винниченко, ніхто з його героїв не був по-справжньому «чес­ним з собою», оскільки вони лише прагнули цього.

Драми Володимира Виннпченка — це стихія, бунт, виклик са­мому життю. Сміливістю тематики (свідомість та інстинкти, мораль і статеві проблеми, честь і зрада) драматург часто, на думку кри­тики, виходив за межі дозволеного. Керуючись своїм відомим прин­ципом «чесності з собою», як і знаменитим висловом Шопенгауера: «Філософові, як і поетові, мораль не повинна закривати правди», автор піднімав завісу, проникав у найпотаємніші схови психології і проводив експерименти на людській душі. Героєм його п'єс став новий суспільний тип інтелігента, тло дії — двадцяте століття, з його соціальними конфліктами й моральними протиріччями. Але не слід думати, що пошуки «правди життя» й «нової моралі» — но­вація драматурга в європейській драматургії, тому що для творів будь-якого європейського письменника це було нормою.

Нині Винниченко широко й глибоко входить у культурне сьогодення незалежної України. Його твори пробуджують на­ціональну свідомість. Політик, письменник, художник, він ще має розкритися рідному народові різнобарвними гранями свого великого таланту.

Основні твори: збірка «Краса і сила», романи «Заповіт батьків» «Записки кирпатого Мефістофеля», «Слово за тобою, Сталіне!» перший український науково-фантастичний утопічний роман «Со­нячна машина», драми «Великий молох», «Чорна Пантера і Бі­лий Ведмідь», «Брехня».

2. Закріплення опрацьованого матеріалу

Робота з таблицею, яку учні заповнювали протягом уроку.

IV.   Підбиття підсумків уроку

Творчість Винниченка із зацікавленням досліджувала й ви­соко оцінювала Леся Українка, зазначаючи, що уже першими своїми творами він підніс літературу до рівня західноєвропей­ської й утвердив новий літературний напрям — неоромантизм, до виразників якого письменниця зараховувала й себе. Винни­ченко легко й швидко писав оповідання й драми, повісті й ро­мани, публіцистичні статті й п'єси.

На початку 30-х років його твори видані в Україні у 28 то­мах. Можна лише уявити обсяг творчої спадщини Винниченка, коли врахувати, що письменник плідно працював в еміграції, десятки творів залишилися ненадрукованими, деякі — незавер­шеними. Його багатогранний талант і дивовижна працездатність викликають подив, захоплення й інтерес численних читачів та багатьох учених. «Стихійно дужий талант», «надзвичайно силь­ний реаліст», «глибокий психолог і незрівнянний майстер жит­тєвих контрастів» — так називав його Сергій Сфремов, нітрохи не перебільшуючи.

Крім літературної спадщини В. Винниченка, є ще й маляр­ська — майже сто картин. Акварельні та олійні пейзажі, портрети, натюрморти й графічні композиції його експонувалися свого часу у Франції і за її межами. їхню професійну досконалість визна­вали видатні художники Анрі Сіньяк та Пабло Пікасо.

V.     Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VI.   Домашнє завдання

Прочитати новелу «Момент», опрацювати статтю про твор­чість В. Винниченка за підручником.