МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ - ПОЕТ, ПРОЗАЇК, КІНОМИТЕЦЬ. «СЕНЬЙОРИТО АКАЦІЄ, ДОБРИЙ ВЕЧІР..». НЕСПОДІВАНА АСОЦІАТИВНІСТЬ, БУЙНА ФАНТАЗІЯ, ОБРАЗНА ДЕТАЛЬ ПОЕЗІЇ

Мета:    подати основні відомості про творчість Миколи Вінграновського; охарактеризувати ідейно-стильові особливості його поезій; розвивати асоціативне мис­лення, уміння виділяти й пояснювати засоби пое­тичної мови, визначати віршовий розмір, зв'язно висловлювати власне ставлення до розглянутої пое­зії; формувати духовну особистість школяра.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет М. Вінграновського, збірка творів поета, питання для експрес-опитування, таблиця «Проб­лемне завдання», індикатор засвоєння матеріалу, повідомлення учнів.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. Організаційний момент

II.     Перевірка домашнього завдання

1. Експрес-опитування

•Де й коли розпочався життєвий шлях Івана Драча? (17 жовтня 1936 р. в селі Теліжинці на Київщині).

•Яку освіту він отримав? (Середня школа в Тетієві, Київський університет (не закінчив), вищі сценарні курси в Москві)

•Де й ким працював Іван Драч? (Викладач російської мови одразу по закінченню школи в сусідньому селі, журналіст газети «Літературна Україна», «Зміна», журнал «Вітчизна», кінодраматург на студії ім. О. Довженка)

•Які факти з біографії Івана Федоровича Драча говорять про його активну громадянську позицію? (1966 р.— процеси над українською інтелігенцією. Протест — участь в усіх акціях. Був головою Народного Руху (перше скликання), нині очолює

Конгрес української інтелігенції, товариство «Україна», Сві­товий конгрес українців)

•Чи можна назвати його «кабінетним поетом»? (Ні, він постійно серед людей — літераторів, кіномитців, у колі сім і чи друзів, різних громадських і політичних діячів. Він відвідав багато країн, поширюючи в них українську культуру)

•Чим відрізняється поезія Івана Драча від поезії інших авторів? (Оригінальність тематики, образів, незвичайність метафор, порівнянь, і ще — жанрова різноманітність: етюди, балади, сонати, пісні, романси, симфонії, а поруч — вірші, елегії, поеми, оди, замовляння, некрологи й навіть пейзажі —і все це в кольорі, у звуці, у русі)

2. Учні зачитують відгуки на «Баладу про соняшник»

III. Оголошення теми, завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності

1.    Слово вчителя

«Поезія Миколи Вінграновського — це стихія, що в ній ціл­ковито відсутня якась навмисна спрямованість, передбаченість. Постійне переливання настроїв, станів, натхненна гра уяви. Ніколи не вгадати, про що він говоритиме за мить, що зрине дивовижно з глибинних нутрів його душі і який настрій хвилею його огорне й хвилею спаде, щоб поступитися місцем іншому... Усе, чого коли-небудь сягав його душевний зір і що чутно чи нечутно торкалося колись його душі,— усе воно живе в ньому постійно, глибоко жевріє здатною щомиті спалахнути живою жариною; живе, готове щохвилі полинути водоспадом, упасти росинкою чи вдарити громом — з найнепомітнішого і найнеспо­діванішого приводу» (Іван Дзюба).

2.    Проблемне завдання

Учні заповнюють таблицю.

 

IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Опрацювання життєвого й творчого шляху М. Вінграновського. Слово вчителя

Рік народження Миколи Вінграновського — 1936-й. Той, що дав українській літературі Івана Драча, Володимира Підпалого,

Віталія Коротича; роком раніше народилися Василь Симоненко й Борис Олійник, ще роком пізніше — Євген Гуцало. Майже всі ті, кого пізніше назвали поколінням шістдесятників, хто разом із трохи старшими Григором Тютюнником, Ліною Костенко, Дмит­ром Павличком, Віктором Близнецем та трохи молодшими Вале- рієм Шевчуком, Володимиром Дроздом та іншими ознаменували нову хвилю в українській літературі, визначали обличчя моло­дого тоді літературного покоління.

Повідомлення 1. Життя й творча діяльність поета

Микола Вінграновський народився 1936 р. в селі Богопіль (нині Первомайськ) Миколаївської області. Закінчив Інститут кінематографії в Москві, де познайомився з Олександром Довжен­ком, який мав значний уплив на формування поета.

М. Вінграновський — кіноактор, кінорежисер і сценарист. У Довженковому фільмі «Повість полум'яних літ» виступив у ролі Івана Орлюка.

Перші вірші з'явилися 1958 р. на сторінках журналів «Дніпро» та «Жовтень» («Дзвін»). Навчався на акторському відділі Київ­ського інституту театрального мистецтва. Ще студентом зіграв головну роль у художньому фільмі «Повість полум'яних літ», автором якого був Олександр Довженко. Автор книжок віршів «Атомні прелюди», «Сто поезій», «Поезії», «На срібнім березі», «Київ», «Губами теплими і оком золотим», «Цю жінку я люблю», повістей «Первінка», «Сіроманець», «У глибині дощів», «Літо на Десні», роману «СеверинНаливайко». Найповніше видання доробку — «Вибрані твори в трьох томах» (2004).

Постановник десяти художніх та документальних фільмів. Лауреат Державної премії України імені Т.Г. Шевченка, літе­ратурної премії «Благовіст», Міжнародної премії Фундації Анто­новичів.

Помер 26 травня 2004 р.

Повідомлення 2.

Збірка інтимної лірики «Цю жінку я люблю»

Про кохання М. Вінграновський писав завжди, а своєрідна антологія інтимної лірики письменника 1990 року «Цю жінку я люблю», до якої ввійшли твори більш як тридцятилітнього від­різка творчості, безсумнівно, одна з найкращих в українському письменстві книжок про Любов. Відкривається збірка віршем «Сеньйорито акаціє, добрий вечір...».

Вінграновський-поет у ній несподіваний і впізнаний, тради­ційно-класичний і сміливо-новаторський. Здається, що течія його поезії плине між двох берегів: по один бік — ідея пошуку сус­пільної та творчої рівноваги й гармонії, ясність і шляхетна про­стота вірша, висока культура образу, по другий — чуттєвість, дивовижно органічна образність, що містить у собі парадоксальну єдність гармонійного й дисгармонійного, якусь язичницьку сти­хію пристрасної любові, бентежний дух неспокою. Тож любовна тема в нижці «Цю жінку я люблю» виявлена різнобічно, образи кохання й коханої репрезентовані в багатьох обличчях, настроях, сповнених то мажорних, то мінорних інтонацій.

Справжньою М. Вінграновський уважав поезію, що не скала- мучує людську душу: «Нам слів таких потрібно від поетів, Щоб не піднять з душі, як небо не піднять». Цій настанові поет був вірний упродовж життя, перетворивши її на кредо своєї творчості.

Чи не кожна літературна епоха пропонує власну філософію кохання, свій образ Прекрасної Дами.М. Вінграновський подав широку типологію кохання, тонко змальовуючи різні його стадії та грані, кольори та звуки.

Поет простежив різний «вік» кохання. Так, зародження почут­тів називається «передчуттям любові»: «Передчуттям любові і добра. І в ці рази я тішусь та радію». Боячись сполохати, ніби пташку, ці почуття, ліричний герой заклинає: «Не зрадь хоч раз, не проминися даром, Один хоч раз, передчуття моє» («Перед­чуттям любові і добра»). А у вірші «Ще молодесенька» очіку­вання кохання втілено у зворушливому образі олюдненого серця: «Навшпиньки не ходило, її ще серце під вікном любові».

Здатність людини кохати перетворюється в системі цінностей поета на вагомий критерій вартісності особистості. На думку пись­менника, людина, що не вміє кохати й не цінує почуттів інших,— убога. Почуття любові виступає у Вінграновського силою, що надихає й відроджує, що може врятувати людське серце від зубожіння. Адже «Любов — не зло», проголошує ліричний герой, а у вірші «Зупинилась тиша тиха і незбудна» заклинає: «Йди ж, моя любове, доки твоя воля, коли навіть пройдеш і саму себе...», тому що «Є ще в світі душі і печальні очі, в спраглому чеканні виглядають нас».

Микола Вінграновський у літературі вмів усе. Йому вдава­лися дитячі оповідання, великі епічні полотна, кіносценарії... Але в усьому він залишався, насамперед, ліриком.

Кожен поет покоління шістдесятників обирав свій власний творчий порятунок. Вінграновський упіймав і зафіксував най­більш українське та питоме світовідчуття. Це, звісно ж, уплив школи Олександра Довженка, з яким поета звела доля.

«Поет абсолютного слуху», як сказав про нього Григір Тютюн­ник. Подібне враження справляють класики японського жанру хокку. Вінграновський перевинайшов українську природу й повер­нув нашій поезії важливу якість і цінність — людську душу. Окрім душі, М. Вінграновського більше нічого не цікавило. Та чи цього не достатньо на одне поетове життя?

Узагалі в найінтимніших поезіях письменника не варто надто дослівно сприймати адресування. Може виявитися, що мова йде «не про ту любов», про іншу. Його мадонна, його Марія, його наречена, подруга, жона, мати, дівчина, Оксана, Надія, дитя, ластів'ятко, Дніпро, Рось — усі і все, кому й чому він звіряється в любові,— усе це зливається в один великий і неосяжний образ. Поет говорить про свою Вітчизну, про Україну в її незбагненності й невизначальності. Вона для нього — в усьому житті.

V. Ідейно-художній аналіз поезії «Сеньйорито акаціє, добрий вечір...»

1.    Виразне й осмислене читання твору

2.    Бесіда з учнями

•Яка алегорична, незвична картина постає перед читачем? (Оче­видно, ліричний герой зустрів своє давно забуте кохання. Кохання, яке приносило більше муки від нерозділених почут­тів, ніж радості. Здавалося б, усе минулося. Але ні. Загорі­лася в душі пожежа, і якщо на початку вірша «осінь зійшла по плечі», то тепер — «вогонь по плечі». Коханню підкоря­ється будь-хто).

•3 ким веде розмову ліричний герой? (Ліричний герой веде розмову із акацією, коли «осінь зійшла по плечі»,— він уже не юнак, а досвідчений чоловік, котрий багато чого бачив у житті. Пройшов він немало життєвих доріг, «відходились усі мости», відведені долею, і ось одного вечора зустрічає зна­йому акацію, яка нагадала давно притуплене почуття).

•Якими засобами автор передає збуджений настрій героя, збен­теженість і хвилювання? (Поет передає за допомогою звер­тань: «сеньйорито акаціє», «пожежо моя», «колюче щастя». Ліричний герой шанобливо звертається до акації на «Ви». Певну доцільність мають емоційно-наснажені речення, які передають стан душі ліричного героя:

Коли ж — здрастуйте, добрий вечір...

Ви з якої дороги, пожежо моя?..

Сеньйорито, вогонь по плечі —

Осінь, ви і осінній я...)

• Який віршовий розмір поезії, у чому особливості рими?

• Яке почуття домінує у вірші? (Поезія М. Вінграновського

«Сеньйорито акаціє, добрий вечір» сумовито-іронічна й со­кровенно-лірична).

• Як досягає автор динаміки образу?

• Яка провідна думка твору?

VI. Творче завдання

Дайте відповідь на запитання ліричного героя: «Що воно за таке — любов?».

VII.          Підбиття підсумків уроку

1.    Слово вчителя

Головна й домінантна ознака лірики Миколи Вінграновсь­кого — оптимістичність і емоційність світобачення ліричного героя. Його переживання завжди напружені й драматичні.

Поет осмислює любов у трьох основних вимірах. У суто осо- бистісному (кохання як глибинна, нерозгадана таємниця серця), суспільному (любов до рідної землі, до України, до народу й про­сто — до людини, близької й далекої, знайомої й незнайомої) і, нарешті, у глобальних, космічних масштабах як один із законів Всесвіту, основа жаданої гармонії, джерело єдності всіх творчих, життєспраглих сил.

Про що б не писав Микола Вінграновський, він пише не з гніву й тим більше не з ненависті, а з любові. І навіть найгостріші речі зігріті якимось непотьмареним внутрішнім світом, зворушливою людяністю й добротою.

2.    Індикатор засвоєння матеріалу

Заповнити таблицю «Чи справдилися ваші очікування від вивченої теми».

 

VIII.       Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

IX. Домашнє завдання

1.    Висловити власне ставлення до розглянутої поезії, вивчити напам'ять вірш «Сеньйорито акаціє, добрий вечір».

2.    Підготуватися до презентації міні-проекту «Гармонія крізь тугу дисонансів» (життєвий і творчий шлях Ліни Костенко).