ІВАН ФРАНКО. КОРОТКІ ВІДОМОСТІ ПРО МИТЦЯ. «ЗАХАР БЕРКУТ». ІСТОРИЧНА ОСНОВА ТВОРУ

Мета:    поглибити набуті раніше знання учнів про І. Франка —кла­сика, людину надзвичайної працьовитості та енциклопе­дичних знань, розпочати роботу над ідейним змістом твору «Захар Беркут»; розкрити його історичну основу; розвива­ти культуру зв'язного мовлення, пам'ять, вміння виразно читати, логічно мислити, співставляти, робити висновки; активізувати словник школярів; формувати кругозір, сві­тогляд; виховувати почуття поваги, пошани до творчості Каменяра; любов до рідного краю, народу; прищеплювати інтерес до історичного минулого України, наслідків влас­ної праці.

Обладнання: портрет І. Франка, бібліотечка його творів, альбом «Життя і творчість в портретах, ілюстраціях, документах», дидак­тичний матеріал (тестові завдання, картки), підручник.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

Організаційний момент

Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями

Що вам відомо про життя І. Франка, зокрема про його дитячі роки?

Які твори видатного митця ви читали? Чим вони запам'яталися вам?

Чому, на ваш погляд, І. Франка називають Каменярем? (На Личаківсько- му кладовищі у Львові, де похований І. Франко, є надмогильний пам'ятник письменнику скульптора С. Литвиненка. Скульптор зобразив каменяра, який молотом розбиває гранітну скелю. Він символізує боротьбу за люд­ське щастя і волю та є уособленням самого І. Франка, якого народ прозвав Каменярем)

Чим захоплювався малий Іван Франко?

Як ушановують пам'ять Івана Яковича люди сьогодні?

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності школярів

!V. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Яко син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почував себе до обов'язку віддати працю свого життя тому простому народові.

Вихований у твердій школі, я відмалку засвоїв собі дві заповіді.

Перша — то було власне почуття того обов'язку, а друга — то потреба ненастанної праці.

І. Франко Каменяр, чарівник слова.

Тарас Франко, син письменника ...Щира, ніколи не удавана скромність цього надзвичайного і найбільшого таланту серед нас усіх.

І. Труш про І. Франка

1. Відомості про І. Франка. Матеріал для вчителя

ІВАН ЯКОВИЧ ФРАНКО

(1856-1916)

27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Галичині у сім'ї відомого на всю округу коваля народився рудоволосий, ясноокий хлопчик. Ясьо (так звала мати сина) ріс розумною дитиною. У нього ви­никало безліч запитань, з якими він звертався до дорослих. А ті не завжди могли задовольнити допитливість хлопчика і здебільшого відповідали: «Виростеш — про все дізнаєшся сам». Родина Франків жила, як на ті часи, в достатках. Ріс хлопчик роботящим, товариським. Він залюбки допомагав батькам по господарству, любив і розумів підгірську природу.

Мати Івася, ласкава й співуча, надзвичайно любила українську пісню. Так з голосу матері хлопчик запам'ятав багато народних пісень.

Великою мрією неписьменних батьків було дати освіту своїй дитині. У шість років віддають Івася до школи у сусіднє село, звідки була родом мати, оскільки тамтешня школа вважалася кращою, ніж у Нагуєвичах. По­тім І. Франко переходить до так званої нормальної школи при монастирі в Дрогобичі, а згодом — до Дрогобицької гімназії.

Вчився хлопчик легко, оскільки від природи був здібним, мав над­звичайну пам'ять. З допомогою дядька по матері, як пише І. Франко в автобіографічному листі, за десять днів він навчився читати українською мовою. «...Шевченка... я вивчив майже всього напам'ять (а пам'ять у мене була така, що лекцію історії, котру вчитель цілу годину говорив, я міг опісля продиктувати товаришам майже слово в слово!)»,— згадує письменник роки навчання. А до того був ще й дуже працьовитий.

Івась рано залишився сиротою. Коли йому було дев'ять років, по­мер батько. У сім'ю прийшов вітчим, бідний наймит із сусіднього села.

Працьовитий, добрий чоловік, він доклав усіх зусиль, щоб хлопець здобув освіту. У шістнадцять років І. Франко втратив матір, вітчим одружився вдруге.

Зі спогадів його сучасників постає середній на зріст худорлявий юнак з рудуватою кучерявою чуприною, високим чолом, ясними очима, з рішучим виразом обличчя, з привабливою, захоплюючою манерою вести розмову. Серед ровесників відрізнявся ще й тим, що все вмів робити, надзвичайно швидко писав, читав, швидко орієнтувався в різних ситуаціях.

У липні 1877 року Іван Якович був заарештований. «У в'язниці,— зга­дує письменник,— не знаю чому — ставились до мене з особливою суворістю. Запхано мене до найгіршої камери, до злодіїв, убійників та інших звичайних злочинців... Протягом дев'яти місяців, проведених у тюрмі, сидів я переважно у великій камері, де перебувало вісімна­дцять — двадцять вісім злочинців, де зимою ніколи вікно не зачинялось і де я, слабий на груди, з бідою добивався привілею спати під вікном... прокидався майже завжди з повним снігу волоссям на голові».

Іван Якович Франко був високоосвіченою людиною. Здобувши уні­верситетську освіту, письменник їде до Відня, де одержує ступінь доктора філософії. Він мріє про посаду викладача Львівського університету, але реакційні кола Галичини зробили все, щоб не допустити «політично ненадійного» Франка до університетської кафедри.

У галузі дитячої літератури письменник активно працює, починаючи з 1890 року. Він опублікував збірку казок «Коли ще звіри говорили», написав низку оповідань. Найбільш «особистим» є оповідання «У кузні», де змальовані картини раннього дитинства майбутнього письменника, а найулюбленіший герой — хлопчик Мирон. З ними діти зустрічаються в багатьох оповіданнях («Малий Мирон», «Олівець», «Під оберегом»).

І. Франко любив одяг строгого кольору, нешнуровані черевики. Майже завжди носив вишивану сорочку.

Був письменник завзятим рибалкою. Друга його пристрасть — грибниц- тво, яке часто поєднував з пішими мандрівками. Мріяв купити велосипеда, але так і не купив, бо жив скромно, невибагливо, навіть убого. Він навіть не спромігся придбати на смерть нової сорочки, тому ховали його в чужій. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

2. І. Франко. «Захар Беркут»

2.1. Історична основа твору.

2.1.1. Редакція журналу «Зоря» в 1882 році оголосила великий конкурс на кращий історичний твір. І. Франко вирішив узяти участь, а в 1883 р. повість «Захар Беркут» була вже опублікована у журналі. Повість була написана 1882 року після другого арешту І. Фран­ка — ув'язнення в коломийській тюрмі. Протягом шести тижнів у рідному селі Нагуєвичах Іван Якович вечорами при світлі каганця (у нього не було навіть настільної лампи) писав твір.

Факти з історії у творі.

У 40-х роках ХІІІ ст. монголо-татарські орди, очолювані внуком Чінгіс- хана Батиєм, захопивши Київ, прямували через Карпати в Угорщину. Батий вогнем і мечем плюндрував землю Галицької Русі. Горіли села і міста, залиті людською кров'ю. Але руський народ мужньо боронив рідну землю, знищити саму Русь завойовники не змогли.

З Галицько-Волинського літопису І. Франко взяв скупі відомості про вторгнення монголо-татарських полчищ у Русь, їхній перехід через Кар­пати. Там, де бракувало історичних даних, письменник вдавався до ле­гендарного матеріалу, поєднавши його з життєвими реаліями далекого минулого, внаслідок чого народився мистецький твір високого ґатунку.

В перекладі, записаному від Михайла Гасинця із Закарпаття, розповіда­ється про один із епізодів боротьби: «Русини підрубали дерева, наклали купи каміння і воду перегородили. Коли татари ішли в той глибокий звор, тоди люди ті підрубали дерева, каміння і воду пустили за одним свистом. То всього почало гучати, стріляти і вибило много татар...»

І. Франко, очевидно, недаремно обрав для свого твору Тухольщи- ну. Прекрасні карпатські краєвиди, чарівна природа, народ, славний своєю героїчною історією, захопили митця.

Село Тухля, про яке пише І. Франко, існує насправді. Воно розта­шоване в мальовничій, порослій лісами місцевості недалеко від м. Стрия на Львівщині. Збереглися народні перекази про походження назви села. В одному з переказів його назва пов'язується із загибеллю великої кіль­кості ординців, від яких по всій околиці йшов поганий (тухлий) запах. Але події, описані в повісті, відбулися не там, де тепер розташоване село, а, як стверджує сам автор, «...у стін могутнього Зелеменя» (гора на північному сході від сучасної Тухлі, висота — 1177 м).

Дійові особи твору.

Монгольська навала, бегадири Пета, Бурунда були насправді. Тугар Вовк, Захар Беркут, Мирослава, Максим — створені письмен­ником художні образи.

Тема твору: розповідь про те, як волелюбний народ Руської землі бо­ронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.

Ідея твору: возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішу­чості, вміння долати перешкоди, боротися з труднощами; засудження підступності, зради, жадності, жаги до збагачення за рахунок інших.

Основна думка: сила народу — в його єдності, підтримці, повазі одне до одного.

Жанр: історична повість. (Теорія літератури.

Історична повість — епічний твір середнього розміру, в якому зображені як історичні події, особи, так і створені письменником художні образи протягом тривалого або важливого за подіями часу...) В повісті є багато архаїзмів і діалектизмів, які надають творові історичного колориту.

Проблематика твору:

захист рідної землі;

моральний вибір;

єдність, згуртованість народу — запорука перемоги;

людина і природа;

кохання, вірність, самопожертва;

взаємовідносини батьків і дітей.

Словник до твору. Тлумачення слів. Бегетіти — тривожно ревіти. Бовдури — густі клуби диму. Боєва хоругов — бойовий прапор.

Вивіз — дорога, що веде на гору між високими стрімкими скелями. Голосити — повідомити. Дідицтво — володіння, маєток. Дорічне — щорічне.

Засіка — штучна перешкода з повалених дров. Збурення — зруйнування. Зелемень — назва гори.

Золота Орда — отримала назву завдяки прикрашеній золотом юрті хана в столиці держави.

Кармазиновий — малинового кольору. Котловина — котловина.

Копний майдан — майдан для громадянських зібрань.

Ломи — повалені вітром дерева.

Лучник — стрілець з лука.

Шилевий знак — стовп, що показує милі.

Обалити — повалити.

Опір — назва річки.

Орда — у тюркомовних народів — військо; місцезнаходження ставки хана; столиця; згодом — назва всього державного утворення. Перхати — пурхати. Прецінь — одначе, все ж таки. Пристати — погодитися. Ратище — спис. Скиміти — щеміти, боліти. Смерди — селяни.

«Сторож» — назва великого кам'яного стовпа, що, немов вартовий, стояв у вузькому проході в тухольську долину; тухольці вважали його священним.

Стрій — одяг.

Тама — грабля, загата.

Трафити — потрапити.

Трембіта — музичний духовий інструмент.

Туратися — звернути увагу, чіпати.

Ховзький — слизький.

Чепіргатий — зубчатий.

Чінгісхан (1155—1227) — монгольський полководець-завойовник; відзначався своєю жорстокістю.

«Ярлики» — грамоти на князювання.

2.8. Робота над І розділом твору.

Виразне читання розділу, переказ цікавих епізодів.

Тема: відтворення краси природи Тухольщини; зображення по­лювання бояр на ведмедів, під час якого Максим зберіг життя Ми­рославі.

Ідея: уславлення краси природи Карпат; мужності, винахідливос­ті, кмітливості, спритності (Мирослава, Максим); засудження жаги до збагачення, користі (Тугар Вовк, бояри).

Основна думка: винахідливість, порядність, чемність — риси, які пе­реважають над жадністю, підступністю, хитрістю у скрутній ситуації.

Композиція.

У розділі влучно переплітаються описи краси природи з прагненням людей підкорити її, навіть якщо для цього необхідно було ризикувати життям.

Твір починається вступом, в якому говориться про тяжке життя людей у минулому.

Експозиція: розповідь про злиденне життя мешканців Тухлі; Тугар Вовк — тухольський боярин за наказом князя Данила.

Зав'язка: початок полювання Т. Вовка з боярами на ведмедя. Розвиток дії: опис подій, що відбулися під час полювання. Кульмінація: боротьба Мирослави з ведмедицею, в результаті якої вона залишилася живою завдяки Максиму.

Розв'язка: закінчення полювання; подяка Т. Вовка Максиму за його героїчний вчинок.

Сюжет.

Тугар Вовк вирушає з боярами до тухольських лісів на полювання. Його мета — винищити ведмедів, які там жили. У цих полюваннях за на­казом Т. Вовка беруть участь і прості люди, як помічники, серед них був мужній, рішучий провідник, молодий гірняк Максим Беркут.

Під час сутички з ведмедем гине один із бояр, після цього підстрелили і хижу тварину.

Мирослава, дочка Т. Вовка, опинилася з ведмедицею сам на сам. Якби не Максим, дівчина б загинула.

По закінченні ловів Т. Вовк подякував Максиму за його героїчний вчинок.

Результати полювання: три ведмедячі шкури, труп нещасного боярина, двоє медведят.

2.8.7. Обговорення змісту І розділу за питаннями:

Що вам відомо про беркута-птаха? Як прізвище головного героя твору пов'язане з назвою птаха?

Що мав на увазі І. Франко, говорячи про тухольців таке: «...Нужда зломала їх свобідну, здорову вдачу»?

Як у вступі до твору письменник поєднує минуле і теперішнє життя українців? («Казкою видається повість про давні часи і давніх людей. Вірити не хотять нинішні люди, що виросли в нужді й притиску, в ти­сячолітніх нутах і залежностях»)

Яким чином Т. Вовк з'явився на Тухольщині? («Се новий тухольський боярин справляв великі лови на грубу звірину. Він святкував почин свого нового життя,— бо недавно князь Данило дарував йому в Тухольщині величезні полонини і ціле одно пригір'я Зелеменя»)

Чому Т. Вовк «вибирався на лови, мов на війну»? («...З запахом стріл і рогатин, зі слугами й запасами живності, навіть з досвідним знахарем, що вмів замовляти рани. Не диво також, що Тугар і його гості були в повній рицарській зброї, окрім панцирів, бо ті спиняли би їх у ході поломах та гущавинах»)

Якою ви уявляєте Мирославу? Хто займався її вихованням? («Вона була в батька одиначка, а до того ще зараз при народженні втратила матір... Нянька її, стара мужичка, відмалку заправляла її до всякої ручної роботи, а коли підросла, то батько, щоб розважити свою само­ту, брав її всюди з собою і, щоб задоволити її палку натуру, привчив її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках»)

Для чого були організовані лови?

Як Максим потрапив на боярські лови? (Т. Вовк просить тухольців дати йому провідника, ті запропанували йому «першого удальця на всю тухольську верховину» — Максима Беркута)

Чому Мирослава намагалася не виявляти свою жіночу слабкість під час полювання? («А що ж то в мене нема сили? А що ж то я не владаю луком, ратищем і топором? Ану, нехай котрий-будь із твоїх пасемців спробує зо мною порівнятися,— побачимо, хто дужчий!»)

Для чого люди молилися перед тим, як вирушити на лови?

Поясніть, чому медведя у творі названо «царем ловів»?

Про що свідчить самохарактеристика Т. Вовка: «Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду тухольському медведеві!»?

Яку відповідь дав Максим на попередні слова — самохарактеристику Т. Вовка? («...Дурна звірюка той медвідь, самотою держиться. Якби вони зібрались докупи, то хто знає, чи й стадо вовків дало би їм раду»). Про що вони свідчать?

Чому, на ваш погляд, І. Франко зазначає, що Максим «сполучав в собі всі прикмети сильного робітника, рицаря і начальника під час полювання»?

Чи легким було полювання? Які труднощі відчував кожний, беручи в ньому участь?

Яка неприємність сталася з одним із бояр при полюванні на другого ведмедя?

Що, на ваш погляд, відчувала Мирослава, перебуваючи з ведмедицею сам на сам? Як би ви повели себе у цій ситуації?

Чим допоміг Максим Мирославі, коли та опинилася у небезпеці?

Чому Т. Вовку було важко прилюдно дякувати Максиму за його до­помогу Мирославі? («Та все-таки йому, гордому бояринові, що виріс і великої честі дослужився при князівськім дворі, важко було прилюдно віддавати подяку за врятування доньки мужикові»)

Як Максим сприймав подяку Т. Вовка? («Нехай донька твоя буде здорова, але на вдячність ніяку я не заслужив»)

Чим закінчилися лови?

Які ваші враження від першого знайомства з героями твору? 2.9. Робота над ІІ розділом твору.

Виразне читання деяких окремих цікавих епізодів розділу.

Тема: відтворення картини життя тухольців: побут, вірування, зви­чаї; зображення ненависті Т. Вовка до простого люду.

Ідея: возвеличення синівської любові до свого народу, рідного краю; краси кохання (Максим, Мирослава); засудження підступності, жад­ності, заздрості, користі (Т. Вовк).

Основна думка: «доля звичайно тих найвище підносить, кого думає найнижче зіпхнути».

Композиція.

Експозиція: знайомство Т. Вовка з умовами життя тухольців. Зав'язка: запрошення Т. Вовка тухольською громадою на копу (гро­мадську раду) та ставлення боярина до цього.

Кульмінація: прохання Максима у Т. Вовка дозволу на одруження з Мирославою.

Розв'язка: гнів боярина і щирість Мирослави до Максима.

Сюжет.

Опис стародавнього села Тухлі, діяльності його мешканців. Незадоволення Т. Вовка, коли його було запрошено до копи. Боярин знайомиться з умовами життя тухольців, їх віруванням. Розповідь Максима про цікаву легенду, яка стосувалася Сторожа. Максим просить у Т. Вовка дозволу на одруження з Мирославою, в результаті чого боярин розгнівався, а його дочка відчула себе щас­ливою.

2.9.7. Обговорення змісту ІІ розділу повісті за питаннями:

Яким ви уявляєте село Тухлю?

Чим займалися тухольці? («Тухольський народ жив головно скотар­ством... паслися велі отари овець, у котрих спочивав головний скарб тухольців: з них вони добували собі одежу, страву й м'ясо. Другим, головним джерелом достатку тухольців були ліси... вони постачали тухольцям звірини, лісових овочів і меду»)

Чому мешканці Тухлі пишалися своїм створінням — тухольським про­ходом?

Чим Максим виявляє гордість за батька? («Мій батько сам витичував дорогу на протягу п'ятьох миль; кождий місточок, кожда закрутина, кождий вивіз на тім протязі зроблений за його показом»)

Як Максим охарактеризував свого батька, відповідаючи на питання Т. Вовка: «Твій батько має велику власть над громадою?» («Ні, власті у нас над громадою не має ніхто: громада має власть сама, а більше ніхто. Але мій батько досвідчений чоловік і радо служить громаді. Як він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій верховині. Громада слухає батькової ради, але власті батько мій не має ніякої і не жадає її»)

Через що громада незадоволена Т. Вовком? («Вся громада гнівна на тебе за те, що ти присвоюєш собі громадський ліс і полонину, не спитавши навіть громади, чи схоче вона на те пристати, чи ні»)

Як Т. Вовк сприймав розповіді Максима про життя і прагнення тухольців? («...Ішов понурений та німий, навіть поглянути не хотів на тих смердів, що сміли супротивляться волі його князя»)

Як боярин зреагував на запрошення до копи? («Нічого мене не обходить ваша копа. Я тут із княжої волі і можу сам збирати копу, коли буду вважати се потрібним»)

Якою була тухольська рада за словами Максима? («...Тухольська гро­мада судить по справедливості, а справедливому судові хіба стид під­датися?»)

Чому боярин, давно вагаючись, погоджується прийти на копу? («...Прий­ду завтра на тоту вашу раду, але не на те, що їй піддатися, а лише на те, щоб побачити, що се за рада буде»)

Як у творі описано помешкання селян? («Хати були порядно обгоро­джені і гарно удержувані, стіни з гладкого дилиння, не обмазаного глиною, але кілька разів до року митого і скобленого річними черепицями; тільки там, де одна долина сходилася з другою, в вузьких пасмугах стіни були поліплені глиною і побілені паленим вапном і виглядали дуже гарно серед зелених верб і груш. При вході до кожного дворища стояли дві липи, між якими прив'язані були гарно плетені в усякі узори ворота») Яким чином вони характеризують своїх господарів?

Для чого на воротах кожного двору тухольців був прибитий хижий птах? («Майже над кожними воротами на жердці висіла прибита якась хижа птиця: то сова, то сорока, то ворона, то яструб, то орел, з широко розпростертими крилами і звислою додолу головою; се були знаки духів — опікунів дому»)

Що подумав Тугар Вовк, побачивши хату Захара Беркута? («...Ага, то тут сидить той тухольський владика. Ну, рад я пізнати його. Побачити що це за птиця!»)

Чим Максим не подобався Т. Вовку? («...Одно тільки гнівало його, що той молодий парубок такий сміливий і так поводиться з ним і з його донькою, мов з рівними собі. Але до пори до часу він здержував свій гнів»)

Дайте визначення легенді як жанру усної народної творчості. (Ле­генда — народна оповідь про життя якоїсь особи чи незвичайну подію, оповита фантастикою, казковістю) Яку легенду розповів Максим Т. Вовку про Сторожа? Чи правдива вона?

Чому мешканці села пишалися кам'яною брамою?

Чому для Максима рідний край — це святиня. Свою думку вмоти­вуйте.

Яке враження справила легенда про Сторожа на Мирославу та Т. Вов­ка? («З дивним чуттям слухала Мирослава тої повісті: вона глибоко щеміла її в серці,— їй так бажалося стати під рукою того доброго і животворного царя велетнів до бою з силою Морани; кров живіше заграла в її молодім серці». «Т. Вовк... не дуже вірив їй, тільки ще раз обернувся, позирнув на кам'яного тухольського Сторожа і з погордою всміхнувся, немов подумав собі: "От дурні смерди, в якій дурниці по­кладають свою гордість і свою надію!"»)

Про що попросив Максим у Т. Вовка? Як на це зреагував боярин? Чому? («Віддай за мене доньку свою, котру я люблю дужче свого життя, дужче душі своєї!.. Невже ж між твоїм боярським та моїм мужицьким родом така велика пропасть, щоб її любов не могла перегатити ? Та й чим же ти так дуже вищий від мене?». «І ти, підлий хамів роде, смієш рівняти себе зо мною?Зо мною, що вік звікував між князями, вдостоївся княжої похвали і нагороди за рицарські діла! Моя донька може вибира­ти собі жениха між найпершими і найславнішими молодцями в краю, а я мов би дати її тобі, смердові, до твого тухольського гнізда, де би вона зів'яла, зсохла і пропала в нужді! Ні, ні, йди геть, бідний хлопче, ти не сповна розуму, ти сказав свої слова в нападі божевільства!»)

Через що Максим не зміг довести свого кохання до Мирослави перед її батьком?

Як Мирослава сприйняла пропозицію Максима щодо одруження?

(«А тепер, молодче, йдо домів і не лякайся нічого. Мирослава присягла, що буде твоєю, і Мирослава зуміє додержати присяги»).

Чи відчув себе хлопець у цю мить щасливим? («Максим довго ще стояв на місці, очарований, щасливий»)

Чому Максим і його батько, як їх діди і прадіди, тайком молилися заходові сонця?

Як прийом контрасту допомагає сприйняти різних за соціальним походженням героїв твору — Т. Вовка і Максима?

V. Закріплення опрацьованого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

розділ твору

Події у повісті І. Франка відбуваються:

а) в Карпатах; б) на Волині; в) на Херсонщині.

Бабуся розповідала онукам про давню давнину. Про:

а)            різноманітних міфологічних істот, які жили в лісі;

б)            напади монголів-песиголовців; в) мужнього старця-чаклуна.

Діти називали розповідь бабусі: а) міфом; б) легендою; в) байкою.

Тугар Вовк — це:

а) сільський староста; б) боярин; в) воєвода.

Мирослава, перебуваючи разом з батьком і гостями на полюванні, була схожою на:

а) берізку; б) тополю; в) калину.

Пізнайте героя за його портретом: «Плечистий, підсадкуватий, з гру­бими обрисами лиця і грубим, чорним волоссям»:

а) Тугар Вовк; б) Максим Беркут; в) Захар Беркут.

Найнебезпечнішим під час лову на лісових тварин було полювання на: а) оленя-рогача; б) чорногривого тура; в) ведмедя.

Максим, вперше побачивши Мирославу, назвав її:

а) лісовою красунею; б) дивною дівчиною; в) смарагдовим чудом.

Максим-мисливець сполучав у собі всі прикмети сильного робітника, рицаря і начальника, таку оцінку йому надавано:

а) Т. Вовком; б) багатим боярином; в) Мирославою.

За що була вдячна Мирослава Максиму, перебуваючи на полюванні? Він:

а) допоміг їй у боротьбі з ведмедицею; б) витягнув її з провалля;

в)            захистив її від зграї вепрів.

Яка риса характеру виявилася у Максима тоді, коли Тугар Вовк при людях подякував йому за допомогу своїй дочці Мирославі?

а) Гордість; б) скромність; в) улесливість.

І. Франко зазначив, що у Максима серце було, як: а) щире золото; б) міцна скеля; в) яскрава зірка.

розділ твору

1. У селі Тухлі жило приблизно душ:

а) сімсот; б) півтори тисячі; в) двісті п'ятдесят.

Мешканці села мали можливість отримати урожай, обробляючи землі долини:

а) Запалої; б) Зелемені; в) Підгірної.

Основним заняттям тухольців було:

а) полювання; б) риболовство; в) скотарство.

Що перешкоджало мешканцям Тухлі тримати багато худоби? а) Гориста скалиста місцевість; б) вологий клімат;

в) хижі лісові звірі.

Чим пишалися тухольці?

а) Вмінням виробляти глиняний посуд; б) великим водоспадом; в) гірським проходом.

І. Франко називає Максима дитям:

а) полонини; б) гір; в) тухольських лісів.

Коли народ Тухлі працював на полях, старі діди:

а) курили люльки біля своїх хат; б) плели сіті на звіра та рибу; в) випасали овець.

Кому з героїв твору належать слова: «...тухольська громада судить по справедливості, а справедливому судові хіба стид піддатися»?

а) Закличникам; б) Максиму; в) Т. Вовку.

При вході до кожного дворища тухольців стояли: а) два стовпа; б) дві липи; в) лави.

Знаками духів-опікунів дому мешканців Тухлі вважалася:

а)            гілка, прикрашена різнокольоровими стрічками;

б)            прибита над воротами на жерді якась хижа птиця;

в)            біла хустка, прив'язана до дверей хати.

Для Мирослави «кам'яна бримка», яку зробили тухольці, вважалася: а) граціозною; б) страшною; в) дивовижною.

Т. Вовк, побачивши Сторожа біля входу до «кам'яної брами», від­чув:

а) радість на душі; б) холод за плечима; в) тепло біля серця. Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,5 бала.

2. Робота на картках Картка № 1

Доведіть, посилаючись на текст твору, що Максим Беркут — мужній, винахідливий хлопець і майстер своєї справи.

Як у творі описано мисливську справу? Це розвага чи серйозна справа? Висловіть власну думку щодо цього з відповідною аргументацією.

Максим Беркут — це молодий: а) вівчар; б) гірняк; в) лікар.

Картка № 2

1. Дослідіть, як І. Франко ставиться до Максима. Що про це свідчить? Свої думки обґрунтуйте.

Чим, на ваш погляд, Максима приваблювала Мирослава? Власні спостереження вмотивуйте.

Чим Мирослава боронилася від ведмедиці при першій зустрічі з нею?

а) каменем; б) ратищем; в) вогнепальною зброєю. Картка № 3

Що, на вашу думку, свідчить про протиставлення людини і природи в повісті? Наведіть переконливі факти з твору.

Вмотивуйте, що мав на увазі Максим, говорячи: «Ми над усе любимо свій кутик». У чому це виявляється? Відповідаючи, наведіть пере­конливі приклади з твору.

Полювання на Тухольщині відбувалося навесні: а) 1142 р.; б) 1421 р.; в) 1241р.

VI. Підсумок уроку

VM. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VIM. Домашнє завдання

Опрацювати ідейно-художній зміст ІІІ, ГУ розділів повісті; підготувати малюнок на тему «Краєвиди Тухольщини».