І. ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ. ФІГУРНІ (КУРЙОЗНІ) ВІРШІ (З РУКОПИСНИХ КНИГ «ЗЕГАР З ПОЛУЗЕГАРКОМ» І «МЛЕКО»). С. КЛИМОВСЬКИЙ. «ЇХАВ КОЗАК ЗА ДУНАЙ»

Мета:   стисло ознайомити школярів з особливостями по­етичних творів давньої української літератури, зо­середжуючи увагу на опрацюванні життєвого і твор­чого шляху І. Величковського і С. Климовського; мати уявлення про фігурний (курйозний вірш); роз­вивати творчу увагу школярів, їх логічне мислення, пам'ять, увагу, спостережливість; уміння поясню­вати ідейно-художні особливості програмових ві­ршів, коментувати їх зміст; формувати естетичні смаки в учнів; виховувати почуття поваги до твор­чості поетів давньої української літератури, націо­нальної гідності; прищеплювати інтерес до наслід­ків власної праці.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрети І. Величковського і С. Климовського, книжкова виставка «Митці поетичного слова дав­ньоруської літератури», тексти програмових творів, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ

Організаційний момент

Актуалізація опорних знань

1. Літературний диктант

Зазначте ймовірних авторів «Історії Русів». (Г. Кониський, Георгій ma Василь Полетики, О. Безбородько, А. Худорба)

Письменник, що у власній друкарні видав літопис Самовидця. (Б. Куліш)

Жанрові форми, в яких викладені історичні відомості в ко­зацьких літописах. (Публіцистичні нариси, перекази та ху­дожні оповіді)

Твір, що містить відтворення історичних подій від часів дав­ніх до 1769 р. («Історія русів»)

Мова написання «Історії русів». (Російська з великим домішком українізмів)

Про події «чорної ради» докладно зазначено у... (Літописі Самовидця)

Заклад, де навчалися П. Грабянка, С. Величко. (Києво-Могилянська академія)

Літопис, джерелами написання якого стали твори «трьох Самійлів». (С. Величка)

Біблійні сюжети, що використав С. Величко під час написання свого літопису. (Про Каїна та Авеля, Вавилонську вежу, Йо­сипа та його братів, царя Соломона, Содом та Гоморру)

Події, які містить перший том літопису С. Величка». (Про визвольну війну 1648-1654 pp.)

Історична особа, до якої С. Величко ставився негативно. (І. Ма­зепа)

Хто з героїв розділу «Напад на Січ» («Літопис С. Величка») запобіг винищенню ворогом козаків? (Дід Шевчик) Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється

1 бал.

2. Міні-круглий стіл «Я і поезія»

Дайте визначення поняттю «поезія». (Поезія — 1. Один із трьох літературних родів поряд з епосом і драмою. 2. Не­великий художній твір у віршах. 3. Інколи цим поняттям означають віршовані твори певного автора, нації чи епохи)

Яких поетів вітчизняної та світової класики ви знаєте? Яким надаєте перевагу? Чому?

Визначте риси характеру людини, її нахили, здібності, які сприяли б написанню поетичних творів. Наведіть переконливі приклади.

Чи є в класі учні, які мають талант у написанні поезій? (Якщо так, то за їх згоди пропонується надати їм можливість виявити свої творчі здібності.)

Уявіть собі поетів давньої української літератури. Про що вони могли б писати? Чи можна пов'язати їх поетичну діяльність із сучасною? Відповідь вмотивуйте.

«Мікрофон»: з якими побажаннями, пропозиціями, прохан­нями ви звернулися б до людей, що мають талант створювати поетичні перлини?

Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Основний зміст уроку

У душі кожної людини є клапан, що відкривається тільки поезією.

М. Некрасов

С. Климовський знаний не менше, як сім грецьких мудреців, і шанований в Україні між козаками і селянами, які здалека приходили послухати його мудрих розмов і чудових віршів.

М. Карамзін

Бо й справді доброчесність має таку природу, що не дістає честі звідки-небудь, а сама її в собі носить...

І. Величковський

1. Вступне слово вчителя. Загальна характеристика поезії давньої української літератури

Ще за часів Київської Русі прозові твори нерідко починалися з віршованої передмови або похвали діянням видатних осіб. Цю традицію успадкували письменники наступних століть, особливо розвинулася вона після виникнення книгодрукування. Протягом XVI — початку XVIII ст. нагромадився чималий досвід складання віршів, зокрема світського характеру.

Особливості ритмічної будови українських книжних віршів складалися під впливом чеської і польської силабіки, а також ритміки уснопоетичних творів, близької до силабіки.

У курсі поетики, яка викладалася в братських і монастир­ських школах, колегіумах, Київській академії, основна увага при­ділялася способам складання віршів, що позитивно позначалося на розвитку віршованої літератури.

Давню українську літературу представляло багато талано­витих поетів. Герасим Смотрицький, Памва Беринда, Тарасій Земка, Лаврентій Зизаній, Феофан Прокопович, Іван Некраше- вич та ін.

Ознаки силабічних віршів

Силабіка (від гр. silaba — склад).

Однакова кількість складів у рядках (від 8 до 20).

Наявність цезури.

Постійний наголос на передостанньому складі рядка.

Вільне розміщення наголосів у середині рядка.

Перевага надається жіночій римі.

Парне римування.

Найчастіше в поетичних творах давньої літератури застосу­вався тринадцятискладник.

Теорія літератури. Поняття про фігурний (курйозний) вірш

Курйозний (від фр. сигіеих — цікавий, дивовижний) — ку­медне сполучення слів, незвичайна побудова речень.

Особливості курйозного вірша.

Незвичайність їх була в зовнішньому вигляді, причому про зміст автори не дуже дбали. Так, у тексті фігурного вірша рядки різної довжини розміщувалися у формі чаші, зірки, хреста, меча тощо. У творах виду «рак» добиралися такі слова, щоб під час читання кожного рядка зліва направо й навпаки виходив той са­мий текст: Анна во дар имя ми обрадованна, / Анна дар и мне сень мира данна.

В азбучному вірші кожне слово починалося з наступної літе­ратури алфавіту: Ах Благ Всех Глубина / Девственная Єдина...

Великою популярністю користувалися акростихи, в яких ім'я автора або того, кому твір адресувався, складалося з початкових літер кожного рядка, якщо читати їх згори вниз. Цей різновид

курйозного вірша використовується і тепер, зокрема в загадках.

Написання курйозних віршів було поетичним штукарством, але воно сприяло розвитку кмітливості, винахідливості учнів, до­помагало їм оволодіти віршовою майстерністю. Великим успіхом користувалися такі твори в тогочасного невибагливого читача, охоче переписувалися і поширювалися.

З часом курйозні вірші стали посідати все менш значне місце місця в шкільній практиці, а на початку XVIII ст. були вилучені з підручників за штучність, беззмістовність і формалізм.

4. Творча діяльність І. Величковського 4.1. Відомості про письменника.

Іоанн Величковський — маловідомий український віршопи­сець кінця XVII — початку XVIII ст. Біографічні дані про нього дуже обмежені. Народився близько 1630 р. Очевидно, вчився у Ки­ївському колегіумі. На початку 1680-х pp. він, треба вважати, належав до працівників чернігівської друкарні Лазаря Барано- вича, а трохи пізніше, в середині 80-х pp., переселився до Пол­тави, де одержав посаду пресвітера Успенської церкви. Тут він і помер у 1726 р. (за іншими даними — в 1701 p.).

Відомий письменник XVIII ст. архімандрит Нямицького мо­настиря в Молдавії Паїсій Величковський доводився йому, зда­ється, онуком.

Літературна спадщина Величковського, що збереглася до на­шого часу, обмежується головним чином трьома творами. Це, по-перше, писаний сапфічними строфами латино-польський па­негірик, підписаний архієпископові чернігівському Лазареві Ба- рановичу і надрукований в Чернігові, приблизно в 1680-1683 pp. Цей твір зберігся в єдиному дефектному (без заголовкового ар­куша) примірнику; на останній сторінці його зазначено: «Lucub- ratiuncula...». Крім зазначеного панегірику Величковському нале­жать ще два слов'яно-українські збірники, що мають назву «Зе- гар з полузегарком» і «Млеко от овцы пастыру надежное». Оби­два вони були «оферованы» (піднесені) київському митрополитові Варламу Ясинському, преший — в 1690 p., другий — в 1691 р.

В усіх названих творах Величковський прагне наблизитись до того своєрідного літературного стилю, який оформився в Європі, зокрема в Польщі, в XVI-XVII ст., в епоху феодально-католиць­кої реакції і який поширювався на Україні в шляхетських колах у 2-й пол. XVII ст. Стиль цей в сучасній науці зветься то «схо­ластичним стилем», то стилем «бароко». Характерною ознакою його є надзвичайно гіпертрофований розвиток словесно-декоратив­ного орнаменту: в художньому творі на перше місце висувається форма, змістові надається другорядне значення. Мета мистецтва за часів бароко — вразити, зацікавити читача несподіваними сти­лістичними ефектами.

Після смерті І. Величковського рукопис «Зегара» і «Млека» переховувався в його потомків і на початку XX ст. належав свя­щенникові Замкової церкви в м. Ніжині Олександру Величков- ському. Від нього в 1908 році рукопис потрапив на виставку XIV Археологічного з'їзду в Чернігові. Невідомі досі в науці ві­рші Величковського тепер, у зв'язку з виставкою, зацікавили ба­гатьох дослідників старого письменства.

Свої твори І. Величковський писав давньоукраїнською та поль­ською мовами.

4.2. Рукописна книга «Зегар з полузегарком» (1690).

Виразне читання поезій збірки з відповідним коментарем.

Тема: розповідь про народження, діяльність, страждання, розп'яття і воскресіння Господа; про плинність життєвого часу кожної людини, його значимість.

Ідея: возвеличення Всевишнього, який всіляко прагнув до­помогти людям у скрутний для них час; заклик цінувати кожну хвилину часу, раціонально використовувати її впродовж усього життя.

Основна думка.

Життя, що складається з годин і «минут» — це скарб.

Все стане нічим по смерті.

Не прибуде багатство, не зійде слава,— / Сметрь-бо, най­шовши, все оце погубить.

Дотримуйся заповідей Божих, і Всевишній буде всіляко обе­рігати Тебе від усього потворного і підступного.

Композиція.

Книжка містить початок (звернення І. Величковського до чи­тача), чотири частини «Зегар целий» (поетичні рядки «24 часа»), «Полузегарок» («часи денні і нічні»), «Минуты» (загальні, злі, добрі та дві страшні), «Квадрантес» (години, розділені на чотири частини).

Ідейно-художній аналіз книжки. Бесіда за питаннями:

Кому І. Величковський присвятив свої книжки? Чим саме, на ваш погляд, пояснити шанобливе ставлення автора віршів до В. Ясинського?

Чому твори віршописця розподілені на час загальний, денний, нічний?

На чому акцентує увагу І. Величковський у віршах із загаль­ним часом? Яким чином поєднані рядки твору?

Для чого письменник у книжці намагається відтворити епі­зоди народження, смерті і воскресіння Всевишнього?

Як ці віршовані твори пов'язані з Біблією, її героями?

Яким чином Ісус допомагав людям? Наведіть цитати.

Через що І. Величковський називає Господа Спасителем?

Що є покаянням? Для чого, на думку письменника, потрібен час для покаяння?

Які злі «минуты», на ваш погляд, є найсуттєвішими? Про­аналізуйте їх. Обґрунтуйте свій вибір.

Чому І. Величковський акцентує увагу на тому, що страшніші «минуты» ті, коли «небо і земля мимо ідуть»?

Чим пояснити те, що смерть губить всілякі «минуты»?

4.2.7. Вільний мікрофон. Найщасливіші «минуты» у моєму

житті.

4.3. Рукописна книга «Мяеко...».

Виразне читання віршів збірки, пояснення його змісту.

Тема: відтворення у віршах різноманітних життєвих «штук», що змушують читача глибоко осмислити їх призна- ченя і спрямованість.

Ідея: возвеличення розуму, кмітливості; поважного став­лення до Всевишнього, Богородиці; дівочої краси; висміювання людських вад (ліні, надмірної гордості, пияцтва...).

Основна думка: кожний вірш І. Величковського — це його поважне ставлення до читача, в якому він висловлює свою лю­бов і бажає всіляких благ.

4.3.5.1. Величковський про особливості своїх віршів «штук»:

кожний твір — забава із глибоким підтекстом (смислом);

поетичні «штучки» невеликі за обсягом;

мають місце твори на уважність і кмітливість;

сатирична спрямованість.

4.3.6. Різновиди поетичних творів письменника.

«Ехо єст вірш, в котором яко бы некое ехо, то єсть одзов, до кождого стихов конца две силлябы з конечных же літер уфор- мованые отзываються».

Что плачеш Адаме: земнаго ли края?

«Рак літералньїй єст вірш, котрого літерьі і вспак (справа на­ліво) читаючися той же текст выражают».

А відай там Я мати а діва.

«Рак словный єст вірш, которого не літерьі, а слова вспак чи­таються».

Високо діва єст вознесенна, / Глибоко яко бяше смиренна.

«Рак прекословный єст вірш, котрого слова вспак читаючися противний текст виражают»

Авель Богу пожру жертву тучну, не худую, Многу, не малую, Каїн Бла [гую, не] злую

Жартовный єст вірш, который гды читается як вірш идет жарты тылко строит, леч гды в нем кождое словко першой строки з словами другой противко стоячыми злучати будеш, зараз іншьій сенс правдивый укажет».

Остав молитву, дівство растли, злых чти, друже, / Ліность люби, сохраняй злость, лай добрых дуже.

«Многопрємінительньїй єст вірш, который килка десят разый перемінятися может, яко нижей обачиш. У римлян называ­ется тот вірш протеус».

Плоды украшают яко ниву рясно, / Роды ублажают тако діву красно.

«Таковым способом сей вірш и далей можеться переміняти до килка десят разый, волно кому досвідчити».

5. С. Климовський. «їхав козак за Дунай»

5.1. Відомості про Семена Климовського: українського козака, поета, політика, філософа.

Про його життєвий шлях відомо дуже мало. Перша друкована згадка про нього з'явилася в 1772 році (ймовірно, ще за життя) в «Опыте исторического словаря о русских писателях», підго­товленому М. Новиковим. Там повідомлялося, що малоросій­ський козак С. Климовський написав віршовану книжку «Про правду і великодушність добродійників» (1724) і що ця руко­писна книжка зберігається в Імператорській бібліотеці. Вдруге С. Климовського згадав російський історик І. Голиков у «Діяннях Петра Великого» (1785), але назву твору Климовського вже змі­нено — «Про правосуддя начальствующих», а прізвище подано як Семен Климов, харківський козак. Зауважується, що він по­дарував свою книжку Петру І.

М. Карамзін відзначає, що Климовський є автором пісні «Не хочу я нічого, тільки тебе одного», яку «співають наші лас­каві пані». На портреті зображено молодого вусатого козака за сто­лом, на якому лежить книжка.

Російський письменник О. Шаховський створив у 1812 році оперу-водевіль «Козак-стихотворець», героєм якої є С. Климов­ський.

І. Бецький опублікував в альманасі «Молодик» (1843) ще один портрет козака-піснетворця, а Я. Щоголів присвятив йому вірша. У «Словнику російських світських письменників», вида­ному митрополитом Євгенієм, називаються ще два твори харків­ського козака: «Про давні всеросійського монарха діла» та «Про пришестя короля шведського Карла XII у середину України». (Ці твори досі не знайдено.)

Книжку-рукопис, подаровану поетом царю, довгий час не могли знайти в бібліотеці Петра І. Тоді й виник сумнів, що насправді існував цей український козак-віршувальник. Про С. Климов­ського стали згадувати з епітетом «легендарний».

Однак учений В. Срєзневський знайшов рукописну книжку, у яку Климовський власноруч переписав свої твори (нині збері­гається в Петербурзі у бібліотеці Російської Академії наук.

Книжка свідчить, що С. Климовський належав до найосвіче- ніших верств українського суспільства, якому були близькі пе­редові погляди доби Просвітництва. Поет був обізнаний з найно­вішими філософськими течіями свого часу і водночас з античною культурою. Його віршований філософсько-політичний і соціоло­гічний трактат наслідував тогочасні європейські традиції.

С. Климовський — поет XVIII століття, попередник Г. Ско­вороди.

5.2. Опрацювання твору С. Климовського «їхав козак за Дунай».

Виразне читання пісні або її виконання під музику.

Історія написання поетичного твору.

С. Климовський став автором надзвичайно популярної пісні «їхав козак за Дунай», яку дуже любили в Україні ще за його життя. Історію пісні, як і біографію її автора С. Климовського, дослідив видатний український літературознавець Г. Нудьга («Лі­тературна Україна» за 6 серпня 1969 p.).

Оригінал пісні не зберігся. Її текст уперше був опублікований у збірці «Російські народні пісні» (Прага, 1790; друге видання — 1806). Слова з нотами вперше надрукував у Петербурзі гітарист Генглез у 1796 році.

До цих найстаріших друкованих текстів нові покоління додали щось своє, але основа пісні збереглася. Під впливом пісні «їхав козак за Дунай» написали свої твори українські поети Л. Боро- виковський, О. Шпигоцький.

Найповніший текст пісні подав Михайло Максимович у збірці 1827 року з такою приміткою: «Сія відома пісня створена коза­ком С. Климовським, якому, можливо, належить і багато інших, що однако ж стало невідомим, як і взагалі ми не знаємо авторів народних пісень».

Більше ста років варіант пісні зі збірки Максимовича пере­друковували в різних етнографічних виданнях та пісенниках без змін.

Тема: зображення зворушливого розлучення козака з дівчи­ною, через його участь у військових подіях за Дунаєм.

Ідея: возвеличення щирого почуття, яке випробовується ча­сом і життєвими обставинами.

Основна думка: Тебе ж, мила, не забуду, / Поки жив на світі буду. / Коли умру на війні — /Поплач обо мні.

Жанр: літературна пісня, інтимна лірика.

Композиція.

Твір побудований у формі діалогу між козаком та його ко­ханою.

Ідейно-художній аналіз твору. Бесіда за питаннями:

Що вам відомо про пісню як літературний жанр і твір мисте­цтва?

В які часи відбуваються події у творі?

Чому козак вимушений був залишити кохану і негайно ви­їхати за Дунай?

Як дівчина сприйняла розлучення з коханим? Чим це зумов­лено?

Якою у творі зображена дівчина? («Білі ручки», «Ясні очі»)

До чого вдається героїня пісні, аби втримати коханого від по­їздки?

Яким ви уявляєте козака?

Чому герой не виявляє чіткої впевненості у щасливому по­верненні з війни?

Чи є щирими почуття козака до своєї коханої? Відповідь умо­тивуйте.

Через що плач дівчини милий вважає передчасним?

Які відчуття проймали козака, коли він вирушав на війну?

Як могли б далі розгортатися події з героями пісні?

Яким чином цей твір пов'язаний з народними баладами про епізоди з життя та діяльністю козацтва?

«Міні-мікрофон»: кохання... яким воно буває?

Художні особливості пісні.

Звертання: «Дівчино, прощай», «Ти, конику вороненький...», «Постій, постій, козаче...», «Ти будь здоров, мій миленький», «Тебе ж, мила, не забуду».

Епітети: «коник вороненький», «білі ручки», «ясні очі». Повтори: «постій, постій...», «мила... миленький». Метафора: «ручок не ламай», «ясних очей не стирай».

Зменшувально-пестливі форми слів: «миленький», «воронень­кий», «коник», «ручок».

5.2.11. Світова слава пісні.

У 1808 р. твір «їхав козак за Дунай» сягнув Західної Європи. Спочатку він став дуже популярним у Німеччині.

Німецький поет-романтик Тігдем та його приятель французь­кий економіст й історик Сісмонді, почувши пісню від слуг якогось пана з України, були зачаровані й одразу ж переклали її кож­ний рідною мовою. У 1809 році Тігдем опублікував свій переклад і ноти в популярному кишеньковому виданні В. Беккера під на­звою «Козак та його дівчина».

Фортепіанні варіації за її темою написав видатний німецький композитор Г. Вебер. Геніальний німецький композитор Людвіг Ван Бетховен, який творчо використовував мелодії українських народних пісень, імовірно, почув пісню «їхав козак за Дунай» у родині дипломатичного посланника Російської імперії у Відні Андрія Розумовського, сина останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Бетховен написав у 1816 році на основі цієї пісні варіацію для фортепіано з флейтою, а потім опрацював для збірки пісень народів Європи, надавши українській мело­дії елегійності та урочистості. Поширилася пісня Климовського й у Франції. Її французький текст з нотами вміщено в кількох виданнях на початку XIX ст.

У 40-х pp. XIX ст. перероблена Тігдемом пісня, якій він, збе- рігши українську мелодію, надав рис сентиментального романсу, стала улюбленою в Німеччині.

З Німеччини пісня потрапила до Австрії та Чехії, де з'явилося два переклади чеською — Ґанки і Челаховського (1822). З укра­їнського оригіналу також було зроблено і англійський переклад, надрукований у Лондоні в 1816 році. Польською мовою пісню переклав Бродзінський (1817), а на музику її поклав польський скрипаль Кароль Літинський і видав у Львові 1833 року. Італій­ською мовою пісню з нотами надрукували 1895 року. В Угорщині текст було настільки змінено, що не залишилося ні козака, ні дів­чини, але українська мелодія збереглася, за винятком кінцівки, що нагадувала чардаш.

Григорій Нудьга так пояснює привабливість і унікальну по­пулярність української пісні в багатьох країнах Європи: «Насам­перед — природне вираження особистих і громадських почуттів героя, його вірність обов'язку і коханню, чистота переживань і на­строїв, проста, прозора і в своїй основі оптимістична музика, скла­дена в ля мінорі з відхиленням у середній частині до паралельного мажору. Виникла вона на ґрунті української пісні й романсової творчості. На початку XIX століття такі твори мали успіх».

Отож не диво, що народжена на Україні пісня з гучною сла­вою облетіла майже всю Європу.

5.2.12. Значення поетичного твору Є. Климовського.

На основі пісні К. Ковос написав оперу. Піснею Климовського скористалися О. Пушкін («Козак»), О. Дельвіг («Поляк»), за її те­мою і на основі української мелодії російський поет-пісняр Мерзля­ков створив популярний російський романс «В час разлуки пасту­шок». Російський письменник Салтиков-Щедрін у «Пошехонській старині» повідомляв, що у найвіддаленіших куточках Росії кожна баришня, яка не хотіла відставати від моди, виконувала пісню-ро- манс «їхав козак за Дунай». Дещо переробивши мелодію, росій­ські солдати співали її на похоронах загиблих товаришів.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

І. Величковський «Зегар з полузегарком», «Зегар целый»

Дев'ятий час повідомляє про:

а)  зняття Христа Спаса із хреста;

б)  Господь на тілі мав п'ять ран;

в)  страждання сина Богородці;

г)  зустріч Всевишнього із грішним людом.

І. Величковський «Зегар з полузегарком», «Полузегарик»

Кому допоміг Ісус (десята денна година)?

а) Адаму і Єві; б) прокаженим; в) голодному люду; г) блукаючій жінці з немовлям.

Біблійна легенда, яка згадується у восьмій нічній годині: а) потоп на землі; б) діяння Мойсея; в) Вавилонська вежа; г) сотворіння світу.

Книга, на якій акцентує увагу І. Величковський у нічному десятому часі:

а) Остромирове Євангеліє; б) «Апостол»; в) Псалтир; г) «Ізборник Святослава».

Письменник називає Ісуса не тільки спасителем, але й вважає його:

а) філософом; б) вченим; в) гуманістом; г) учителем.

До загальних «минут» належить:

а) ненависть; б) голод; в) юність; г) тілесна краса.

«Квадрантес» не містить такого поняття, як: а) земля; б) смерть; в) ад; г) суд (страшний).

8.1. Величковський свої твори присвятив:

a) I. Барановичу; б) всім слов'янам; в) В. Ясинському; г) чернігівським друкарям. С. Климовський «їхав козак за Дунай»

Коли обіцяв повернутися козак дівчині, якщо він не загине на війні?

а) Наступної весни; б) через дві зими; в) через кілька місяців; г) через три роки.

Від'їжджаючи, милий поросив кохану, щоб вона: а) щодня очікувала його; б) молилася за нього;

в)  поплакала над мертвим тілом козака;

г)  не забувала і згадувала їх зустрічі біля Дунаю.

Козак з війни хотів повернутися:

а) здобувши славу, б) живим і здоровим;

в)  багатим і заможним;

г)  швидко, не втративши коня вороного.

Хто написав у 1816 році на основі твору С. Климовського ва­ріацію для фортепіано з флейтою, а потім опрацював його для збірки пісень народів Європи, надавши українській мелодії елегійності та урочистості?

а) Г. Вебер; б) Л. Бетховен; в) В. Беккер; г) К. Літинський.

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

2. Робота на картках Картка М 1

Як на вашу думку, чи можна твір Є. Климовського «їхав ко­зак за Дунай» вважати автобіографічним? Наведіть перекон­ливі аргументи.

Дослідіть, як І. Величковський у своїх творах зображує Ісуса Христа. Чим захопив автора цей образ? Свої спостереження узагальніть.

3.1. Величковський власні твори писав мовою давньоруською і: а) англійською; б) італійською; в) грецькою; г) польською. Картка М 2

Чому, на думку І. Величковського, «минути... не годиться ніяк проминути». Відповідь обґрунтуйте.

Що, на ваш погляд, свідчить про популярність і світову славу пісні С. Климовського «їхав козак за Дунай»? Свої міркування аргументуйте.

3. Український поет, який під впливом пісні С. Климовського «їхав козак за Дунай» написав власний твір: а) Є. Гребінка; б) Т. Шевченко; в) І. Величковський; г) Л. Боровиковський. Картка № З

1.3 приводу чого І. Величковський у своїх творах закликає читача радіти? Відповідь вмотивуйте, наводячи приклади з твору.

Прокоментуйте висловлювання С. Климовського: «Життя є благо, але тільки життя доброчинне гідне людини». В чому актуальність цієї фрази письменника?

Країна Західної Європи, в якій спочатку українська пісня ко­зака з Харкова «їхав козак за Дунай» набула великої попу­лярності:

а) Франція; б) Англія; в) Німеччина; г) Іспанія.

Підсумок уроку

Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

Домашнє завдання

Скласти питання до драми Ф. Прокоповича «Владимир», під­готувати міні-доповіді про вертеп (автори, виконавці, ідейний зміст).