План конспект 9 клас ДРАМАТУРГІЯ. ШКІЛЬНА ДРАМА «ВЛАДИМИР» Ф. ПРОКОПОВИЧА. ВЕРТЕП ЯК ВИД ЛЯЛЬКОВОГО ТЕАТРАЛЬНОГО ДІЙСТВА
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 8-03-2013, 08:40

ДРАМАТУРГІЯ. ШКІЛЬНА ДРАМА «ВЛАДИМИР» Ф. ПРОКОПОВИЧА. ВЕРТЕП ЯК ВИД ЛЯЛЬКОВОГО ТЕАТРАЛЬНОГО ДІЙСТВА

Мета:   ознайомити учнів з особливостями шкільної драми, зокрема з твором Ф. Прокоповича «Владимир»; да­ти уявлення про становлення і розвиток драматур­гії у давній українській літературі; охарактеризува­ти вертеп як вид лялькового театрального дійства; розвивати вміння аналізувати, співставляти, виді­ляти головне, суттєве, робити висновки; формува­ти кругозір, світогляд школярів; виховувати пова­гу до історичного минулого народних традицій, що уособлюють вселюдські, вічні цінності; пропагувати вертепні традиції у наш час.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: текст твору «Владимир», портрет Ф. Прокоповича, Володимира Святославовича, Петра І; фотографії із зображенням вертепу, дидактичний матеріал (тес­тові завдання, картки).

ХІД УРОКУ

Організаційний момент

Актуалізація опорних знань

1. Гра «Найкмітливіший»

Клас розподіляється на дві команди, з кожної на чолі з ка­пітаном обирається по п'ять представників, які впродовж п'яти хвилин повинні розгадати кросворд. Завдання для команди І

 

1

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

 

 

 

 

 

 

 

По вертикалі: 1. Ім'я автора твору «їхав козак за Дунай». (Семен) По горизонталі: 1. Посада І. Величковського. (Священик) 2. Різновид курйозного вірша. (Ехо) 3. Митець, який назвав С. Климовського «коза- ком-віршотворцем». (М. Карамзін) 4. Художній засіб. (Епітет) 5. Жанр лірики «їхав козак за Дунай». (Інтимна)

 

Завдання для команди II

 

1

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

 

 

5

 

 

 

 

 

 

 

 

По вертикалі: 1. Назва однієї з рукописних книг І. Величковського. («Млеко»)

По горизонталі: 1. Художній засіб. (Метафора) 2. Книга для юного С. Климовського. (Вчитель) 3. Поняття, що належить до «злых минут» рукописної збірки «Зегар з полузегарком». (Ненависть) 4. Різновид ві­рша І. Величковського. (Рак) 5. Зегар — це... (Годинник)

 

2. Бесіда за питаннями

• Які асоціації у вас викликає театр? Як часто ви його відві­дуєте?

У чому полягає призначення театру? Чи можна його вважати осередком естетичного виховання людини?

Згадайте жанри народної драми. Що для них характерно?

Назвіть відомих діячів театрального мистецтва. Чим вони про­славилися і заслужили визнання і повагу в народі?

У чому полягає призначення лялькового театру?

Що необхідно знати і вміти сучасному театралу? Чим це зу­мовлено?

Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

Учитися доброго во всяком не стидно есть времени...

Ф. Прокопович

Вступне слово вчителя

Ті етапи, які у своєму історичному розвитку пройшла захід­ноєвропейська драма, пережила й українська в шкільних драмах XVII-XVIII ст. Хоч в українській літературі, в народних обрядах і танцях і були елементи драми, вони не стали основою для роз­витку драматургії. На відміну від середньовічної драми в Захід­ній Європі, де до початків драматичного мистецтва спричинилася церква з її театральними елементами в богослужіннях, україн­ська православна церква, відкриваючи «театральні видовища», не могла виконати такої функції в розвитку української драми. Отже, в Україні саме шкільній драмі залишилося дати початок українській драматичній літературі.

Загальна характеристика шкільної драми

2.1. Історія виникнення та призначення драми у школі на Україні. Уже в первісному мистецтві були елементи драми. У хорово­дах, у весільних обрядах теж є певні драматичні дії. Проте роз­виток цих зародків драматичного мистецтва стримувала хрис­тиянська церква, яка завжди виступала проти народних ігрищ, співів і танців.

У XVII ст. православне духовенство на противагу католиць­кому, яке запровадило з агітаційною метою релігійні сценічні ви­стави, само взялося писати драматичні твори. Це були так звані шкільні драми.

Створення їх мало на меті дати відсіч намаганням католиць­кого духовенства поширювати на Україні вплив римської (тобто католицької) церкви і польську шляхетську культуру.

Найдавнішу згадку про українські драматичні вистави маємо в посланнях І. Вишенського. У посланні до стариці Домники по­леміст нарікав, що православні, замість працювати для церкви, «тільки комедії строять і грають».

Історія української літератури засвідчує, що вже десь у 30-40-х pp. XVII ст. у Києві виставлялися шкільні драми. А один з колишніх учнів Київської колегії, Лазар Баранович, у листі до товариша в 1676 р. згадує, як вони колись, будучи учнями колегії, виступали в трагедії про Йосифа.

Автори шкільних драм, особливості написання цих творів.

Авторами шкільних драм були учні та викладачі Києво-Мо-

гилянської академії. Перші твори виникли наприкінці 30-х pp. XVII ст., останні припадають на 70-ті pp. XVIII ст.

Українські драматурги, зокрема у тих творах, які дійшли до нас, залежно від обдарування, ерудиції, самостійності мис­лення все ж мали змогу продемонструвати певну винахідливість в організації художнього матеріалу.

Шкільні драми писалися за певними правилами поетики. Викладачі поетики колегіумів, Київської академії зобов'язані були практично показувати, як треба складати вірші, драми, орації тощо. Теорія шкільної драми базувалася на канонах кла­сицизму.

Виконавці шкільних драм.

Шкільні спектаклі ставилися, звичайно, під час релігійних свят, зокрема Різдва і Великодня, а то й з приводу якоїсь по­дії — на публічних іспитах, на честь приїзду до Києва когось із визначних осіб та в інших випадках.

Характерно, що всі ролі в шкільних драмах виконували хлопці- учні («спудеї») школи (дівчата в школах не вчилися). Глядачами на такі вистави, крім викладачів, студентів, їх родичів, городян та селян, запрошувалися високі особи — іноді митрополит чи інші церковнослужителі. Траплялося, що й гетьман із своїм по­чтом виявляв бажання подивитись виставу. А деколи бували тут і звичайні купці, ремісники, міщани. Уся ця присутня публіка добре підготовлена до сприймання і розуміння суті того, що від­бувалося на сцені.


«Важливою особливістю середньовічної духовної драми є її але­горизм, нахил до символів. Це обумовлювалося характером самої християнської релігії, її символічною образністю. Алегоризм був також дуже зручною формою агітації. Давня українська драма до­бре засвоїла цю рису європейської драми — більшість її дійових осіб, за латино-польським прикладом, були алегоричними. Алего­ричні постаті треба було одягнути в такі костюми, щоб глядач здо­гадався, кого вони уособлюють,— Покору, Ворожнечу, Заздрощі, Віру, Надію, Любов, Ласку, Гнів, Розум, Фортуну, Волю, Жор­стокість і т. д. Наприклад, дівчина в білому вбранні зображала Невинність, Злоба у правій руці мала тримати гадюку.

Жанрове розмаїття шкільних драм.

До нашого часу дійшло понад тридцять шкільних драм, біль­шість з яких виникла в І половині XVIII ст. Залежно від теми вони поділялися на чотири піджанри:

містерії — різдвяні та великодні драми (про народження, страту й воскресіння Ісуса Христа). Наприклад, «Образ страс­тей міра сего»;

міраклі — драматизовані легенди про життя святих («Драма про Олексія, чоловіка Божого»);

мораліте, в яких християнські догми морального характеру проповідувалися через дію алегоричних образів — Покора, Віра, Любов... (І. Кониський «Воскресеніє мертвих...»).

Ці алегоричні драми, поширені в Західній Європі у XV- XVI ст., до України прийшли з розвитком театру в кінці XVI — на початку XVII ст. і проіснували до середини XVIII ст.;

історична драма («Милість Божа» невідомого автора). Найціннішими були твори останнього піджанру: в них відо­бражено важливі суспільні події, порушувалися пекучі проблеми сучасного авторам життя.

Інтермедії та інтерлюдії.

Інтермедія — від лат. слів inter — між і media — середина.

Інтерлюдія — від лат. слів inter — між і ludus — гра.

До шкільних драм звичайно додавались інтермедії або інтерлю­дії, побутові гумористичні сценки, які виставлялись в антрактах. Сюжетами їх були жартівливі історії, народні анекдоти і т. ін.

Проте шкільна драма не розвивалася в напрямі до реалізму. Значно ближче до життя були інтермедії, де відтворювалися різно­манітні суспільні явища, міжкласові й міжнаціональні стосунки, воєнні чвари. Позитивними персонажами цих п'єсок були запо­рожець, козак, солдат, чесні трудівники. Вони протиставлялися жорстоким, пихатим шляхтичам, торгашам-крамарям, злодійку­ватим циганам, недоумкуватим рабинам та ксьондзам. Кожний з персонажів мав одяг, відповідний своєму стану і нації, говорив рідною мовою з великою домішкою слів усно-розмовної україн­ської мови. Подія розвивалася динамічно й напружено. Дійові особи виголошували комічні монологи, співали, сварилися, би­лися, танцювали під гру цимбалів або скрипки. Такі сценки дуже подобалися глядачам.

За своїм змістом та ідейним спрямуванням інтермедії діли­лися на побутові й соціальні.

Писалися інтермедії, очевидно, студентами, які добре знали фольклор, важке становище трудящих, співчували їм, самі за­знали утисків та злиднів.

Кращі традиції інтермедії (демократизм, гуманізм, викриття пороків самодержавного ладу, співчуття поневоленим, захист їх­ніх прав, успадкували письменники-комедіографи нової україн­ської літератури.

2.6. Значення української шкільної драми.

Великою популярністю в глядачів користувалися такі талано­виті п'єси, як «Комическое действіе» (1736) М. Довгалевського, «Воскресеніе мервих» (1747) Г. Кониського, «Трагедія о смерти Уроша Пятого» (1744) М. Козачинського.

Українські шкільні драми справили великий вплив на розви­ток цього жанру в Росії. Туди їх перенесли вихованці Київської академії, які ставали викладачами різних наук у Слов'яно-греко- латинській академії в Москві та інших російських навчальних закладах.

Кращі традиції шкільної драми успадкували й розвинули письменники нової літератури — І. Котляревський, Г. Квітка- Основ'яненко та ін.

3. Ф. Прокопович «Владимир» (1705)

Відомості про автора твору.

Феофан Прокопович — професор Київської академії, де в 1704 р. розпочав викладати поетику. До свого навчального пред­мета склав підручник. У творах письменників він хотів бачити більше життєвої правди. Свої теоретичні погляди намагався ви­світлити в історичній драмі «Владимир».

Пізніше був церковним і політичним діячем при дворі Петра І.

Переказ цікавих епізодів з твору з відповідним коментарем.

Тема: зображення прийняття християнства Руссю, прослав­ляючи діяння Володимира Святославовича та відтворення ре­форм Петра І, які мали значення для політичного та економіч­ного розвитку Росії.

Ідея: висміювання, таврування ганебного протиставлення політики царя-реформатора, серед яких було багато церков­нослужителів.

Основна думка: боротьба за прогрес, за передові реформи Пе­тра І проти застою старого ладу.

Особливості назви твору.

У тодішній літературі було модним (і цього вимагала теорія літератури) давати заголовок твору дуже довгий, щоб у ньому розкривалися певною мірою його зміст і основна ідея тощо. Так, п'єса Ф. Прокоповпча має дуже довгу назву, яку, звичайно, не на­водимо повністю, а в такій редакції: «Владимир, всіх словенорос- сийских стран князь и повелитель». Свій твір автор присвятив гетьману І. Мазепі.

Жанр: автор назвав свій твір трагедокомедією, бо в цю п'єсу, що має в основному серйозний, високий зміст, органічно впле­тені комедійні сцени, комічні персонажі.

Особливості твору.

«Владимир» — це барокова драма, автор використовує популяр­ний епізод для створення складного багатопланового твору, у якому конкретні ситуації служать для вираження релігійно-філософських і політичних істин. У п'єсі можна виділити три плани:

а)  власне історичний сюжет;

б)  роздуми Прокоповича про світоглядну кризу епохи;

в)  авторську концепцію її подолання.

Проблематика п'єси.

Розв'язуючи у «Владимирі» проблему співвідношення віри і знання, релігії і науки, церкви і держави, Прокопович виходить з характерної для нього ідеї синтезу. Він вважає, що світоглядну кризу можна подолати з допомогою своєрідної «християнської фі­лософії», у якій нові форми об'єктивного філософського знання поєднуються з уже традиційною ідеєю божества. У творі історич­ний князь Володимир приймає віру, яка відповідає світогляду по­чатку XVIII ст. У відповіді філософа на запитання князя, звідки відомо про існування Бога, апелюється не до віри, а до розуму.

Висміюючи неуцтво, користолюбство жерців, критикуючи за­бобони язичників, Ф. Прокопович тим самим критикує і хрис­тиянство, якому примітивні уявлення про світ були властиві і на початку XVIII ст.

Головний конфлікт у творі — боротьба релігій, а в мирному плані — старого і нового — втілюється за допомогою принципу контрасту. Протиставлення двох релігій виражається через контрасти змалювання двох груп героїв. Конфлікт кожного ге­роя із самим собою чи груп героїв є відображенням загального конфлікту епохи в долі окремої людини.

Монолог Володимира — внутрішня суперечка князя. Хоча за нього борються добрі і злі сили, він самостійно приймає рі­шення.

Новаторство Ф. Прокоповича полягає в тому, що образом Воло­димира він по-новому розв'язує моральний конфлікт. Його герой знаходить ту силу, яка визначає його долю,— це обов'язок.

Композиція.

У побудові свого твору автор ішов за власним курсом поетики, який вимагав суворого дотримання певних правил: п'єса має складатися з п'яти актів; подія, зображена у творі, має в житті відбуватися не довше двох-трьох днів, у п'єсі обов'язкові повинні бути пролог і епілог (заключний хор).

Сюжет.

У творі «Владимир» зображується видатна історична подія у житті Київської Русі — прийняття князем Володимиром хрис­тиянства. Відомо, що навколо цього історичного акту точилася гостра боротьба. Це було сперечання нового, історично прогре­сивного (християнство) з консервативним старим (язичество). Сю­жетно п'єса поділяється на три частини: підготовка до прийняття християнства, прийняття нової віри і перші наслідки цього ново­введення. Згідно з таким розподілом розставлено й дійових осіб драми. Перша група їх — жерці Жеривол, Курояд, Пияр, тінь Ярополка (брат Володимира, убитий останнім), демони — захи­щають поганство. Володимир, його сини Борис і Гліб, Філософ, воєноначальники Мечислав і Храбрий — ревні прихильники нової віри — християнства. Найбільш рельєфно у драмі змальовано образ Володимира. Навколо нього, власне, й розгортається вся дія.

Ідейно-художній зміст.

Представником нового ладу, речником нових ідей у драмі є князь Володимир Великий, що задумує велике діло: ввести християнство. У своїх змаганнях зустрічає він перешкоду з боку представників давнього ладу поганських жерців Пияра, Курояда й Жеривола. Автор із великим гумором характеризує ворогів з їх негативним світоглядом.

У першій дії драми тінь князя Ярополка перестерігає жерців перед задумами Володимира. Жерці Пияр, Курояд, Жеривіл, яких імена вказують на основні прикмети їх вдачі, хвилюються. В другому акті Жеривіл скликає духів і взиває всіх поганських богів на допомогу. У третій і четвертій діях затримується автор при сумнівах і ваганнях Володимира. Він радиться із синами Бо­рисом і Глібом. Вібувається розмова між проповідником грецької віри і грецьким філософом та жерцем Жериволом, у якій жрець виявляється повним неуком. У душі Володимира відбувається боротьба. Але його сумніви й вагання перемагають, він приймає християнську релігію і велить знищити ідолів. Драму закінчує промова св. апостола Андрія.

Розмір вірша твору і мова.

П'єсу написано силабічним віршем (в основному тринадцяти- складовим). Мова її — тогочасна українська з багатьма церков­нослов'янізмами.

Робота над змістом драми. Бесіда за питаннями:

Які події відтворені у п'єсі?

Через що впровадження християнства Володимиром важко сприймалося на Русі?

Для чого на землі з'являється Ярополк?

Хто такі Курояд, Жеривіл, Пияр? Що намагається висміяти письменник на прикладі цих героїв?

3 якою метою Жеривіл у другому акті п'єси звертається по допомогу до духів?

Як у драмі зображено Володимира? З приводу чого в його душі виникають тривога і сумління?

3 якою порадою князь звертається за порадою до своїх синів?

Як ставляться жерці до запровадження християнства?

Яку функцію в ідейному змісті твору виконує Андрій Перво- званий?

Що свідчить про належність «Владимира» до барокові драми?

Яким чином прийом мораліте використано під час створення образу головного героя?

У чому виявилися цінність і популярність твору «Владимир» для розвитку нової літератури?

4. Вертеп як вид лялькового театрального дійства

Поняття про вертепну драму.

Свою назву цей твір одержав від грецького слова «вертеп», що в перекладі нашою мовою означає «печера». У Біблії роз­повідається, що Богоматір Марія народила Сина Ісуса в печері (біля міста Віфлеєма), в якій пастухи під час негоди тримали худобу.

Вертеп за своїм змістом — це український оригінальний ви­твір, подібного до якого не знала Західна Європа. Це своєрідна форма давнього українського народного театру, але одночасно — театру лялькового.

Історія виникнення і розвитку вертепу.

Вертепна драма виникла в Західній Європі як поєднання різд­вяної драми зі світським драматичним маріонетковим (лялько­вим) театром. На Україні розвинувся вертеп щойно після того, як інтермедія стала підупадати. Спопуляризували його мандрівні дяки, пиворізи.

З деяких писаних джерел відомо, що вже в часи Київської Русі скоморохи показували «игры, глаголаемыя куклы», проте наукою не встановлено, що це був вертеп. Документально досто­вірні відомості про його існування в Україні відносяться до се­редини XVII ст., але тексти вертепних п'єс, що дійшли до нас, написані в 2-й пол. XVIII ст.

За допомогою чого проводилася вертепна вистава? Вертепна скринька мала вигляд двоповерхового будиночка без

передньої стінки, майстерно зробленого з дерева та твердого кар­тону. Висоту скринька мала приблизно півтора метра, ширину — понад метр, глибину — півметра. У підлозі кожного поверху (ярусу) були довгі розгалужені щілини, замасковані хутром, тому не по­мітні для глядача. Схований за скринькою вертепник рухав по цих щілинах, вирізьблених з дерева, відповідно ролі вдягнених ляльок на дротах. З дерева були зроблені й розмальовані коза, свиня, шкапа тощо. Стоячи за вертепною скринькою, сам вертепник або його помічники, міняючи голос, промовляли монологи й репліки дійових осіб, співали за них і грали на якомусь інструменті.

Будова вертепної вистави.

Українська вертепна драма складалася з двох частин:

релігійної, яка відбувалася в горішньому поверсі вертепу, що являв собою Віфлеєєм, де чергувалися сцени народження Христа, поклону пастухів, вибухів гніву й люті Ірода, його смерті;

інтермедійної з національно-побутовою закваскою, в ній ви­ступали постаті з народного життя: козак, поляк, жид, циган, литвин з основними, характерними ознаками своєї вдачі.

Демонстрація вертепу.

На горішньому ярусі відбувалася вистава першої (духовної) частини вертепного твору, за змістом тотожної зі шкільною різд­вяною драмою. Спільні в них і дійові особи: Богоматір, Йосип, ангели, царі-волхви, пастухи, цар, Ірод, воїни та ін.

На нижньому ярусі розігрувалися сценки з тогочасного на­родного побуту, створені за зразком інтермедії. Тут виступають ті ж персонажі: запорожець (або козак), солдат, польські шлях­тичі, селяни, євреї, цигани тощо. Дійові особи вертепної вистави були вдягнені в національні костюми. Говорили персонажі своєю рідною мовою, співали пісні й виконували танці свого народу, поводилися відповідно до власного суспільного становища та на­ціонального характеру.

Чим відрізнялася шкільна драма від вертепної?

Якщо текст шкільної драми, написаний кимось із тогочасних ав­торів, залишався незмінним, то вертепна драма усталеного тек­сту не мала: кожний вертепник вносив у запозичену п'єсу різні зміни на свій смак і розсуд. До нас дійшло кілька варіантів, най- відоміші з яких — сокиринський, славутинський, батуринський, хорольський. У першій частині вертепної драми було 13-17 яв, у другій — 28-31. Вся вистава тривала іноді до трьох годин.

На відміну від шкільної драми, інтермедії якої розігрувалися між діями серйозної п'єси на тому ж театральному кону, по­бутові сцени вертепу виставлялися після закінчення духовної частини в іншому місці — на першому ярусі скриньки.

Ролі в шкільній драмі виконувалися людьми, у вертепній — ляльками.

Значення вертепу.

На основі вертепу, гумористичних інтермедій і комічних на­родних сценок, сатиричних віршованих діалогів пізніше, вже в XIX ст., розвинулась в українській літературі комедія.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

«Шкільна драма»

Драматичний твір, в якому найбільше збережено структуру мораліте:

а)  Ф. Прокопович «Владимир»;

б)  Г. Кониський «Воскресеніє мертвих»;

в)  «Милість Божа» невідомого автора;

г)  М. Довголевський «Комическое дєйствіє».

Жанр драматургії давньої української літератури, у творі якого інсценізувалися народження, смерть і воскресіння Христа: а) історична драма; б) міраклі; в) містерії; г) мораліте.

Для міракля як жанру шкільної драми характерними є:

а)розповіді       про «чуда», здійснені Богородицею, про життя святих;

б)  відтворення політичних подій того часу;

в)  інсценізація про народження, смерть і воскресіння Христа;

г)  пропагування ідей християнської моралі.

Герой мораліте:

а) мужній і відчайдушний; б) надто набожний;

в)  пасивний і слабкий;

г)  здатний заради інших піти на самогубство.

Авторами шкільних драм були учні та викладачі:

а)  духовних семінарій;

б)  навчальних закладів, які засновані православними брат­ствами;

в)  Острозької академії; г) Києво-Могилянської академії.

Найдавніші згадки про українські драматичні вистави є у тво­рах:

а) Г. Кониського; б) І. Вишенського; в) І. Величковського;

г)  С. Климовського.

До жанру шкільної драматургії не належить:

а) апокриф; б) містерія; в) історична драма; г) міракля. Ф. Прокопович «Владимир»

Трагікомедію «Владимир» Ф. Прокопович присвятив: а) Б. Хмельницькому; б) Петру І; в) І. Мазепі;

г) всім православним християнам.

У чому полягає ідейне спрямування драми професора київ­ської академії?

а)  Засудженні діяльності Петра І;

б)  схваленні пропозиції жерців зберегти одночасно як язич­ництво, так і християнство.

в)  уславленні Володимира, який упровадив християнство на Русі;

г)  засудженні прагнень Мстислава Хороброго.

У другій частині драми:

а)  Жеривіл звертається по допомогу до злих духів;

б)  Володимир вирішує порадитися із синами Борисом і Глібом;

в)  тінь князя Ярополка застерігає жерців від зазіхань Воло­димира;

г)  відбувається розмова між Жериволом і грецьким філосо­фом.

Ф. Прокопович у трагікомедії:

а)  описав реальні події того часу;

б)  намагався відтворити власні теоретичні погляди;

в)  уникав застосування елементів бароко;

г)  поєднав ознаки шкільної драми і вертепу. Вертеп

1. Вертепну драму спопуляризували:

а)  викладачі Києво-Могилянської академії;

б)  кобзарі і бандуристи; в) мандрівні дяки; г) священики православ'я.

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

2. Робота на картках Картка № 1

Чому, на ваш погляд, алегоризм був зручною формою агітації у давній українській драмі? Наведіть приклади.

Вмотивуйте, чи доречним уважалось під час вистав у шкіль­них драмах демонстрування інтермедій або інтерлюдій. Від­повідаючи, посилайтеся на вагомі аргументи.

Сюжети притч (про блудного сина, багача і Лазаря) переспіву­вали автори: а) міраклів; б) мораліте; в) історичних драм; г) містерій.

Картка № 2

Дослідіть, що, на ваш погляд, сприяло досягненню найвищого розвитку шкільної драми? Свої спостереження узагальніть.

У чому полягав зв'язок історичних драм з тогочасною дій­сністю? Висловіть особисту думку, переконливо обґрунтову­ючи її.

Основою для показу інтермедій були:

а) народні пісні; б) концерти подорожуючих; в) жартівливі історії; г) сюжети біблійних притч і легенд. Картка № З

Поміркуйте, що необхідно знати і вміти для створення влас­ної інтермедії? У чому полягатиме її ідейний зміст?

Доведіть, що твір Ф. Прокоповича «Владимир» — трагікоме­дія. Наведіть переконливі аргументи.

Значну роль у розвитку давньоукраїнської драматургії і теа­тру відіграють:

а)  слов'яно-греко-латинська академія в Москві;

б)  діяльність Ф. Прокоповича;

в)  Києво-Могилянська академія; г) греко-слов'янська академія.

VI. Підсумок уроку

Рефлексія

Створіть асоціативні ряди до понять «шкільна драма», «тра­гікомедія», «інтерлюдія», «автори вертепу» (на вибір).

Значення давньої української драматургії

Нова українська література активно використовувала окремі теми, трактовку образів, особливості поетики давньої україн­ської драматургії. Аналогічне до інтермедійних і вертепних зо­браження персонажів помічаємо у п'єсах «Простак» М. Гоголя, «Москаль-чарівник», «Наталка Полтавка» І. Котляревського та в інших творах. Під впливом українського вертепу утворився російський вертеп, білоруська «бетлейка». Сліди нашого вертепу віднайдено аж у Сибіру. Саме до цього цікавого явища і сьогодні спрямована увага літературознавців, фольклористів, театрознав­ців, музикознавців, етнографів.

Оголошення результатів навчальної діяльності

Домашнє завдання

Підготувати малюнки за однією з тем: «Герої твору Ф. Про­коповича "Владимир"»; «Дійові особи вертепів і шкільних драм»; «Моє бачення інтермедії».

Написати міні-твір «Театр минулого і сьогодення», скласти хронологічну таблицю «Життя і творчість Г. С. Сковороди».

Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів