ШЕВЧЕНКО. «ГАЙДАМАКИ». СКЛАДНІСТЬ ІСТОРИЧНОЇ ДОЛІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. ПОВСТАЛИЙ НАРОД ЯК ГЕРОЙ ПОЕМИ

Мета:   розкрити історичну основу, ідейно-тематичну спря­мованість, сюжет, особливості жанру, композиції «Гайдамаків»; дослідити, як у творі зображено по­всталий народ; розвивати логічне й абстрактне мис­лення, увагу, вміння сприймати й аналізувати на­вчальний матеріал, надавати відповідний коментар і пояснення, робити висновки; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати повагу до історич­ного минулого України, доброзичливе ставлення до слов'янських народів, до дружби між ними.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, виставка книжок «Історія України в художній літературі», карта України XVIII ст., аудіозапис, ілюстрації до змісту «Гайда­маків», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ПЕРЕБІГУРОКУ

Організаційний момент

Актуалізація опорних знань

1. Вікторина «Т. Шевченко — митець»

Народна пісня, яку любив співати Т. Шевченко. («Ой поїж­джає по Україні та козаченько Швачка») — 1 бал.

Назвіть 2-3 пісні, створені на слова Кобзаря. («Реве та стогне Дніпр широкий», «Така її доля», «Думи мої, думи», «Садок вишневий коло хати», «Заповіт») — 1 бал.

Композитор, який написав музику до 83 творів митця? (М. Ли­сенко) — 1 бал.

Назва балету композитора Данькевича на сюжет однойменної балади Т. Шевченка («Лілея») — 1 бал.

Перший учитель малювання Тараса (Хлипківський дяк) — 1 бал.

Укажіть художника, який ілюстрував твори Т. Шевченка (1 бал):

а) І. Соколов; б) В. Боровиковський; в) А. Базилевич; г) Д. Левицький; д) І. їжакевич.

Цей твір Кобзаря звучав як позивні о 6-й годині ранку в ефірі українського радіо під час Другої світової війни (1 бал):

а) «Гайдамаки»; б) «Заповіт»; в) «Лілея»; г) «Причинна».

Установіть відповідність між назвою твору Т. Шевченка і ком­позитором, який написав до нього музику (3 бали):

а)  Г. Гладкий;  1. «Зоре моя вечірняя»

б)  Я. Степовий               2. «Хустина»

в)  Б. Лятошинський     3. «Гей літа орел»

г)   С. Людкевич              4. «Заповіт»

д)  К. Стеценко               5. «Закувала зозуленька»

е)  Л. Ревуцький             6. «Тече вода в синє море»

ж) М. Леонтович           7. «Утоплена стежечка».

(а — 4, б — 7, в — 6, г — 5, д — 3, е — 2, ж — 1) — 3 бали

Вилучіть зайві мистецькі твори Тараса Григоровича, за які він не отримав срібної медалі (2 бали):

а)  Циганка-ворожка»;

б)  «Казашка Катя»;

в)  «Нарцис та німфа Ехо»;

г)   «Хлопець-жебрак, що дає хліб собаці»;

д)  «Новопетровське укріплення»-,

е)  «Діоген».

Примітка. Перемогу в заході отримає той, хто впродовж 12 хв надасть правильні відповіді з найбільшою кількістю балів.

2. Міні-опитування

Чому Т. Шевченко цікавився історичним минулим рідного краю?

Наведіть приклади відомих вам художніх творів митця на іс­торичну тематику.

Який фільм у 1929 р. створив відомий кінорежисер І. Кава- лерідзе, де звучали мотиви Шевченкової поеми «Гайдамаки» («Злива» («Офорти до історії гайдамаччини»))

ііі. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

IV. Основний зміст уроку

Любіть її, думу правди, козацькую славу.

Т. Шевченко Ну, вже так, що порадували Ви нас, своїми «Гайдамаками!»...

Як такого добра не хвалити?

Г. Квітка-Основ'яненко

1. Вступ. Інформація учнів-істориків про події на Україні у другій половині XVIII ст. із застосуванням карти Історик М 1. Україна під владою Польщі Неосяжні земельні простори України разом із селянами були власністю польських панів. Селян шляхтичі не вважали за лю­дей. Кріпак для пана був тільки «бидлом», худобою. Він мусив шість днів на тиждень працювати на панів та, крім того, платити так звані натуральні грошові збори, відробляти «зажинки», «об­жинки», «закоски», ремонтувати шляхи і т. ін. Крім економіч­ного і політичного гніту український народ терпів ще й тяжкий національний та релігійний гніт.

У 1720 р. уніатський церковний собор у Замості проголосив католицьку церкву єдиною законною церквою в Польщі. Той, хто не хотів прийняти католицтво, зазнав жорстоких переслідувань і диких розправ. Прикладом цього було покарання селянина Да­нила Кушніра, що був титарем у Млієві на Смілянщині. Йому об­мотали клоччям руки, облили смолою і підпалили. Потім відру­бали голову і прибили до стовпа. Все це робилося в присутності великої кількості народу, зігнаного з різних сіл, щоб залякати народні маси й зробити їх податливішими при нав'язуванні їм католицизму.

Історик М 2. Посилення соціального і національного гніту — протест трудящих мас Протягом XVIII ст. майже безперервно тривали повстання укра­їнського народу проти польсько-шляхетського гніту. Основною силою в цих повстаннях було українське селянство, але активну участь у боротьбі брали й інші верстви населення — козаки та мі­щани. Повстанців називали гайдамаками. Вони нападали на шля­хетські маєтки, руйнували їх, убивали панів, відплачуючи за чис­ленні заподіяні народові кривди.

У травні 1768 р. повстання спалахнуло на Черкащині і швидко поширилося на Смілянщину, Корсунь, Канів, Чигирин. Керував повстанням енергійний, здібний і відважний М. Залізняк, син селянина з села Ведмедівки на Чигиринщині.

У кінці травня 1768 року загони М. Залізняка вирушили на Умань — місто, яке вважалося тоді неприступною фортецею на Правобережжі. Переляканий Потоцький послав назустріч гай­дамакам значну частину свого війська — загони надвірних коза­ків. Але сотник Іван Гонта, який очолював загони Потоцького, перейшов з козаками на сторону повстанців. Це значно полегшило боротьбу, і 9-10 червня військо Залізняка і Ґонти взяло Умань і розправилося з ненависною шляхтою. Повстання швидко охо­пило Київщину, Поділля, Волинь, перекинулося на західноукра­їнські землі, докотилось до Львова і досягло Закарпаття. Історик № 3. Небезпека гайдамаччини для інших держав. Покарання ватажків Розміри повстання на Україні були такі великі, що примусили занепокоїтись не тільки польсько-шляхетський уряд, але й прав­лячі кола Туреччини, Угорщини і Прусії. На кордонах цих дер­жав про всяк випадок скупчувалися великі військові сили.

Царський уряд також не лишився байдужим. Побоюючись, щоб повстання не перекинулось на Лівобережну та на Південну Україну, він готував гайдамакам удар у спину. Крім того, Кате­рина II мала на увазі схилити на свій бік польську шляхту і дала царським військам наказ допомогти в придушенні повстання. Царські офіцери скористалися довір'ям повстанців до російського війська і по-зрадницькому захопили ватажків повстання. Заліз­няка як російського підданого покарали батогами, таврували і за­слали до Сибіру, а Ґонту передали в руки польській шляхті для розправи. За вироком суду йому повинні були зідрати тринадцять пас шкіри зі спини, поступово відрубати руки, вуха, ніс, язик, виколоти очі тощо. Кара мала тривати 14 днів. На третій день Ґонті відрубали голову і дальшу кару чинили на трупі. Так само жорстоко розправлялася шляхта і з іншими повстанцями.

Цю героїчну боротьбу українського народу проти польської шляхти увічнив Т. Шевченко у своїй поемі «Гайдамаки».

2. Робота над твором Т. Шевченка «Гайдамаки»

2.1. За яких обставин виник твір митця про гайдамаччину? Що було підґрунтям для його створення?

2.1.1. Історія написання та видання твору.

Працював Т. Шевченко над «Гайдамаками» впродовж 1839­1841 pp. у час, вільний від занять в Академії мистецтв. Допоміг молодому авторові Є. Гребінка, який помістив першу главу («Га- лайда») в своєму альманасі «Ластівка» за 1841 р.

Важко було поетові домогтися друку поеми. Багато рядків, які здавалися цензорам особливо бунтівними, викреслено в ході видання твору 1841 року. Коли цю поему було введено до «Коб­заря» 1860 року, цензура виключила обидва прологи (268 ряд­ків), «Передмову», звертання до передплатників, авторські при­мітки. Чимало рядків так і не пощастило відновити, коли після державного перевороту 1917 року твори Т. Шевченка видавалися повністю, в кількох томах.

Поема видана окремою книжкою в Петербурзі в 1842 р. Поет присвятив свій твір В. І.Григоровичу, конференц-секретареві Ака­демії мистецтв, викладачу теорії мистецтва, одному з учасників викупу поета з кріпацтва.

Джерела створення.

Народні перекази, легенди, пісня про гайдамаків. (Одна з гай­дамацьких пісень — «Ой поїжджає по Україні та козаченько Швачка» стала його улюбленою.)

Розповіді рідного діда — Івана Швеця, очевидця (може, й учасника) тих подій та інших сільських мешканців.

Село Кирилівка знаходилося в зоні особливо активних дій Коліївщини, у яких брали участь багато односельців Тараса Григоровича. Малим хлопцем він із захопленням слухав чис­ленні розповіді з перших уст.

У передмові до «Гайдамаків» поет зазначав: «Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей».

Наукові праці, мемуари, художні твори.

Деякі відомості використані поетом з «Історії Польщі» Бан- рике, статті Шульгіна в «Энциклопедическом лексиконе», мемуа­рів Младовича, роману Чайковського «Вернигора», «Історії Малої Росії» Д. Бантиша-Каменського, «Історії Русів», «Історії королів­ства польського», «Сказания о Колиивщине» М. Максимовича.

Хронологія історичних подій, зображених у творі. 1648-1654 — роки визвольної війни українського народу

проти панської Польщі.

1686 — укладання «Вічного миру» між Росією й Польщею, за якими було встановлено остаточні кордони між Російською державою і королівством Польським: Лівобережна Україна і Київ з невеликими прилеглими територіями відходили до Росії, а вся Правобережна Україна залишалася у складі Речі Посполитої.

1764 — ліквідовано гетьманство на території Лівобережної України;

1768 — повстання селян, що ввійшло в історію під назвою «Коліївщина».

Тема: зображення боротьби українського народу проти поль­ської шляхти у 1768 р. — Коліївщини; правдиве відтворення зли­денного, підневільного становища українців за часів кріпацтва, свавілля і жорстокість польської шляхти, нестримного бунтар­ства, його спопеляючої ненависті до гнобителів; сили і працьо­витості нашого народу, його волелюбності й моральної краси.

Ідея: заклик до знищення соціального і національного гноб­лення, до єднання слов'янських народів; як найкращого шляху до визволення трудящих мас.

Основнадумка:«Нехай житом, пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навіки од моря і до моря — слов'ян­ська земля» — зазначив письменник у передмові до твору.

Жанр: ліроепічна, історико-героїчна поема. Узявши за основу історичні події, письменник надав їм романтичного забарв­лення, відтворив з глибокою схвильованістю, тугою і любов'ю. Це є визначальною особливістю поеми, що надає їй самобутності, оригінальності; інша думка, що цей твір — історичний роман у віршах. Білецький назвав твір «драматичною ораторією».

Особливості назви твору.

Свій твір Т.Шевченко назвав бунтарським іменем гайдама­ків — учасників народного антишляхетського спалаху (Коліїв­щини), що вибухнув у 1768 р. на Правобережній Україні.

Термін «гайдамаччина» (від тур. гайде — гнати, пересліду­вати) уперше зустрічається в документах 1717 р.

Сюжет.

У творі виразні дві сюжетні лінії:

визвольної боротьби (концептуально-історична центральна);

життя Яреми Галайди (історично-художня). Концептуально-історична сюжетна лінія охоплює в часовому

художньому просторі десь півроку, тоді як Коліївщина тривала насправді якийсь місяць. Подібні відступи від життєвих фак­тів художньо виправдані. Шевченко писав не історію цього по­встання, а поетичний твір і мав цілковите право на домисел. Поет намагався показати широкий розмах і велику силу повстанського руху, його могутній заряд суспільного перетворення.

Композиція.

Поема «Гайдамаки» — найбільший за обсягом твір у поетич­ному доробку Т. Шевченка, складний за будовою. У творі два прологи (лірично-філософський та історичний (літературно-по­лемічний — «Інтродукція»)), десять розділів, епілог, післямова («Передмова») та звертання — гумористичне послання до пе­редплатників. Особливістю композиції твору є значна кількість ліричних відступів, у яких поет дає свою оцінку і стає наче учас­ником описуваних подій.

Експозиція: перепетійний епізод — збиткування корчмаря Лейби з наймита Яреми.

Зав'язка (зав'язка може відбуватися на початку зображених у творі подій): зіткнення інтересів українського трудового народу та польської шляхти і їхніх прислужників — події, що відбува­лися у давні часи.

Кульмінація: розгром України, вбивство й поховання Гонтою власних дітей.

Розв'язка: епілог — страта Ґонти, смерть Залізняка на засланні («на чужому полі», самоліквідація повстанських об'єднань («ро­зійшлися, відкіля взялися»).

Новаторство Т. Шевченка. Художні особливості твору.

Новаторство письменника проявилося у способі використання

фольклорних елементів у поемі. Він не наслідує стилістику й роз­мір фольклорних творів, але використовує в ідейно-тематичній структурі «Гайдамаків» традиційні образи, символи, народні віру­вання. Поет поєднує в одне найрізноманітніші художні прийоми: епос, лірику і драму, інтимні почуття і громадянські обов'язки, побутове і героїчне.

Віршування і проза сплелись в одну цілісну поему. У компози­цію твору вплетені пісні й ліричні авторські відступи, саме тому відчувається присутність і гаряче співчуття автора в кожному рядку поеми. Природні картини у «Гайдамаках» також фолькло- ризовані, вони наче живуть разом із подіями життя народного.

Щедро вживається військова лірика часів козацтва, назви з при­кладками (пани-брати, батьку-отамане). Багата поема на тропи: епітети, метафори, гіперболи, символи, одухотворення.

Народність твору.

Народність поеми «Гайдамаки» полягає в правдивому від­творенні історичних подій, правильному показі рушійних сил, в оцінці зображеного з погляду трудового люду, у вираженні глибокого співчуття до пригнічених верств суспільства, пошуках шляхів боротьби за їхнє національне й соціальне визволення.

Трактування Шевченком Коліївщини (від колій — той, що коле) як соціально- і національно-визвольного руху поневоле­ного панською Польщею народу України лягло в основу наукової оцінки цього соціального явища в історіографії пізнішого часу.

Повсталий народ як герой поеми.

2.11.1. Орієнтовний план щодо характеристики повсталого на­роду — героя твору.

«На ґвалт України Орли налетіли...».

Повстанці збираються під Чигирином.

Освячення ножів.

Промова благочинного.

Очікування повстання.

«Задзвонили в усі дзвони...».

Початок повстання, його розмах.

Гайдамаки в Лисянці.

Кривава розправа в Умані як кульмінаційна точка народної боротьби за своє звільнення.

«Хто додому, хто в діброву з ножем у халяві...».

Спад повстання.

Бесіда за питаннями:

Які персонажі поеми вам запам'яталися?

Кого з них ви вважаєте головними, кого другорядними, а кого — епізодичними?

Навіщо Т. Шевченко саме так, на ваш погляд, згрупував своїх героїв?

Чи однаково всі вони ставляться до інтересів різних верств українського народу?

Хто був головною силою в лавах повстанців?

У чому полягали соціальні суперечності між «громадою в сі­ряках» і козацькою старшиною?

Знайдіть в поемі докази всенародності Коліївщини.

Спираючись на текст твору, виділіть провідні риси повсталих.

Чому «громаду в сіряках» Т. Шевченко називає орлами?

Яке ваше ставлення до гайдамаків?

Допоміжний матеріал для опрацювання колективного ге­роя твору.

Головним героєм поеми є повсталий народ, про що свідчить і сама назва її — «Гайдамаки». Це найбільш гноблені прошарки тогочасного суспільства, але на боротьбу за визволення України з-під польсько-панської влади вони виступали разом із іншими верствами населення («убогий, багатий поєднались»). Оскільки панівну верхівку в ті часи в Україні, за незначним винятком, становили польські магнати, яким вірою і правдою служили дрібна шляхта й католицьке духівництво, соціальна боротьба українського народу набрала національно-визвольного та релі­гійного характеру.

Масовість стихійного руху підкреслена в кількох місцях по­еми: «жінки навіть з рогачами пішли в гайдамаки», «кругом мов вимерли люди», навіть підлітки не лишилися осторонь, про

що свідчить «півпарубок». Проти гнобителів ця стихійна маса виступає монолітно згуртованою, могутньою, нещадною, безкомп­ромісною. Всі дії гайдамаків спрямовані на досягнення єдиної мети — звільнити Україну від чужоземного поневолення, вста­новити справедливий державний лад, стати вільним господарем своєї власної землі, своєї долі. їхнім ідеалом державного устрою була Гетьманщина, незалежна республіка, оскільки іншого ладу народні маси (та й сам поет) не знали. Боротьбу проти поневолю­вачів гайдамаки називали «святим ділом».

Безжально знищуючи всіх гнобителів, гайдамаки були мужні й непохитні в збройних суперечках з ворожим військом. Правда, цих сутичок в поемі показано мало, бо Т. Шевченко всю увагу зосередив на відображенні почуттів і настроїв народних мас, що надає творові глибокого ліризму. Реакційно настроєні польські, російські та українські письменники зображували гайдамаків роз­бійниками, грабіжниками. Шевченко змалював їх народними ге­роями, тобто так, як пам'ятав їх і оцінював сам трудовий люд.

2.12. Опрацювання змісту окремих розділів поеми.

2.12.1. Передмова.

У розділі «Передмова» розкривається ідейне спрямування по­еми. Письменник визначає ідейно-естетичну позицію твору: по­казує два шляхи в літературі: легкий і грошовитий — спів на за­мовлення пануючих класів («Про Матрьошку і Парашу») та шлях гірких роздумів — відвертої і тому неприємної для багатьох іс­тини про героїчне і трагічне минуле України.

Над чим розмірковує Т. Шевченко, розпочинаючи поему? (Все йде, все минає — і карю немає, / Куди ж воно ділось? Відкіля взялось?)

Чому життя, на думку поета,— це рух? (Живе... умирає... одно зацвіло, / А друге зав'яло, навіки зав'яло)

Чим пояснити схвильованість митця за долю майбутнього по­коління?

Про яких своїх дітей зазначає митець: «Єсть у мене діти, та де їх подіти?».

Чому Т. Шевченко вважає, що «душі почину і краю немає»?

Якого ватажка намагається розшукати автор твору?

Що свідчить про звернення Т. Шевченка до гайдамаків? Чому він їх називає синами?

Для чого козаки запрошувалися до України?

Як поет порівнює умови життя у рідному краї і на чужині? (Там найдеться душа щира, / Не дасть погибати, / А тут... а тут... тяжко, діти! / Коли пустять в хату, / То, зу­стрівши, насміються,— / Такі, бачте, люди)

Чим пояснити те, що поет, звертаючись до дітей, радить їм шукати долі в Україні?

Кого і за що звинувачує письменник у тому, що «Дніпро... розсердився, плаче Україна...»?

Що розповіли про своє минуле отамани, сотники, гетьмани? (Як Січ будували, / Як козаки на байдах / Пороги минали, / Як гуляли по синьому, / Грілися в Скутарі)

Чим збагатив автор поеми своє самотнє помешкання, згадуючи про минуле? (У моїй хатині, як в степу безкраїм, / Козацтво гуляє, байрак гомонить, / У моїй хаті синє море грає, / Могила сумує, тополя шумить, / Тихесенько Гриця дівчина співає...)

Яких синів він випроводжає в дорогу?

Через що гайдамаки звернулися по благословення до автора твору? (Благослови кажуть, батьку, / Поки маєш силу; / Благослови шукать долю / На широкім світі)

Як поет висловився про власне життєве виховання і навчання? Про що це свідчить? (Бо й мене хоч били, / Добре били, а ба­гато / Дечому навчили!)

Чому впродовж наступного розділу возвеличується козацька слава?

2.12.2. «Інтродукція».

Змальовано умови виникнення протистояння між шляхтою і українським селянством.

Про що свідчить назва цього розділу? Що таке інтродукція? (Інтродукція — введення, вступ до музичного або словесного твору. Оскільки в поемі був уже ліричний вступ, Т. Шевченко назвав історичний вступ інтродукцією)

Які соціально-політичні умови склались у Польщі кінця XVII — початку XVIII ст.?

У чому полягав щоденний образ життя шляхтичів? (Було шляхта, знай, чваниться, / День і ніч гуляє)

Чим було зумовлено те, що «королі із Польщі втікали»?

Яким чином Понятовський намагався позбавити членів сейму права вето? Чи вдалося це йому?

Що ви знаєте про конфедератів? (Конфедерати (від латини confederatio — спілка, об'єднання; в Польщі в XVI-XVIII ст. це тимчасові військово-політичні союзи шляхти, що створю­валися для збереження привілеїв шляхти, захисту прав ка­толицької церкви тощо) розпочали жорстоку розправу над українським населенням Правобережної України: грабували людей, руйнували православні церкви, переслідували україн­ську культуру, примушували українців приймати католицьку віру, ополячуватися)

Яку політику вони впроваджували на Україні?

Що спонукало гайдамаків «ножі освятити»?

«Галайда».

За яких обставин відбувається перше знайомство читача з Яре­мою?

У чому полягала його повсякденна робота в наймах у жида? Що мав терпіти хлопець від господаря-єврея? (Яремо, хамів сину, / Піди кобилу приведи, / Подай патинки господині / Та принеси мені води, / Вимети хату, внеси дрова, / Посип індикам, гусям дай, / Піди до льоху, до корови, / Та швидше, хаме!..)

Через що, як зазначив автор, з Яреми «виросли крила...»?

Чого прагнув наймит? (Хочеться дивитись, як сонечко сяє, / Хочеться послухать, як море заграє, / Як пташка щебече, байрак гомонить / Або чорнобрива в гаю заспіває...)

Чому Ярема — «сирота багатий»?

Дослідіть, як Т. Шевченко ставиться до свого героя?

Над чим повсякчас розмірковує наймит?

Як письменник описує злиденність тогочасного життя? (... Ли­хо, люде, всюди лихо, / Нігде пригорнуться: / Куди, каже, хи­лить доля, / Туди й треба гнуться...)

Яким чином митець викриває підступність і жадність жида? (Жидюга / Дрижить, ізігнувшись / Над коганцем, лічить гроші / Коло ліжка, клятий)

Чому хазяїна Яреми у творі названо «чортовою кишенею»?

«Конфедерати».

Що спонукало конфедератів підступно вдертися до корчми жида?

Як вони поводили себе у помешканні Лейби?

Чого хотіли отримати ляхи від жида?

У чому виявилася хитрість корчмаря?

Яких пісень примусили гості співати господаря?

Під впливом чого жид запропонував ляхам отримати гроші в титаря? Як це характеризує жида?

«Титар».

Докладно описуючи звіряче катування титаря, Т. Шевченко на конкретному типовому для тих часів випадку відтворює ди­кий розгул конфедератів в Україні. Тут наочно показана основна причина виникнення гайдамацького руху — знущання польської шляхти над українським народом, нещадне його пограбування. Разом з тим автор готує читача до сприйняття зображених далі картин нещадної розправи повсталих мас зі своїми лютими во­рогами, до оцінки дій повстанців як закономірних і справед­ливих.

Для чого Ярема хотів побачити Оксану? (Бо я далеко / Сю ніч мандрую)

Яку думку висловлює герой про власну долю? (Коли нема долі, нема талану! / Літа молодії марно пропадуть)

Чим мотивує наймит власне рішення вирушити за Дніпро? (Найду або долю, або за Дніпром / Ляжу головою)

Чому Т. Шевченко протиставляє Ярему і Оксану, зважаючи на їх різне соціальне походження?

Якою була зустріч двох люблячих сердець?

Що обіцяє коханий Оксані після свого повернення додому з вій­ськових походів? (Одягну тебе, обую, / Посаджу, як паву,— / На дзиґлику, як гетьманшу, / Та й дивитись буду)

Яким чином Ярема намагався уславити красу коханої? (Кращої немає / Ні на небі, ні за небом, / Ні за синім морем / Нема кращої за тебе!)

У чому вбачав герой щасливе майбутнє для себе і титарівни? (їй Ярема розказував, / Як жить вони будуть / Укупочці, як золото / І долю добуде...)

Для чого автор застерігає читача, аби той не дивився, що буде відбуватися в помешканні титаря, до якого з'явилися конфе­дерати?

Яких фізичних знущань і катувань зазнав церковний старо­ста? Як при цьому поводив себе жид Лейба?

Що сталося з Оксаною після її розлучення з Яремою?

Про що свідчить смерть титаря?

«Свято в Чигирині».

Захоплення державним устроєм Гетьманщини, характерне для молодого Т. Шевченка, виразилося в зображенні козацького війська в романтичному плані.

Так автор уперше в українській літературі застосував ціка­вий стилістичний прийом: поєднання віршованого тексту з про­зовим. Окремі місця поеми мають драматичну форму, тут є на­віть ремарки.

На боротьбу з ворогом піднявся весь український народ: «ста­рий, малий, убогий, багатий поєднались». У гайдамацькому русі брали участь не тільки трудівники міста й села, а й запорожці, час­тина козацької старшини. Проте пильне око поета-правдолюба по­мітило незгоди між козацькою верхівкою та низовим військом.

Старшина тримається осторонь від «громади в сіряках», ста­виться до неї зверхньо. У той час як гайдамаки дожидаються освя­чення зброї, три старшини тихо (Щоб «голота» не почула) розмовля­ють про те, хто має бути гетьманом, покладають надії на допомогу самої цариці.

Рядові повстанці не хочуть визнавати старшинської влади («... що нам старшина? Почує, так послуха, коли має чим слухати, та й годі»).

Вони визнають владу лише вихідця зі свого середовища — За­лізняка. Ці ж настрої виражає і Волох у пісні «Літа орел, літа сизий...»)

3 якою метою Т. Шевченко звертається до минувщини?

Що мав на увазі поет, зазнаючи: «...пожари Україну нагріють, освітять»?

До якого свята готувалися чигиринці?

Чому автор упевнений, що саме гайдамаки захистять Україну від ґвалту?

Як козацтво ставилося до своїх ватажків — А. Головатого, М. За­лізняка, І. Ґонти?

Яка пісня Волоха вразила козаків? («Літа орел, літа си­зий» )

Чим саме?

До якого дзвону повсякчас дослуховувалися гайдамаки?

На що звернув увагу священик у власній промові до козаків? (А ви Україну ховайте: / Не дайте матері, не дайте / В ру­ках у ката пропадать)

Для чого митець згадує героїчне минуле козацтва перед бит­вою?

7. «Треті півні»

Глибоко шануючи історію рідного народу, поет гірко дорікає своїм сучасникам за байдужість до неї, до славних подвигів героїч­них предків. Мрії про відродження козацької республіки — Геть­манщини він виразив у пісні Яреми «Ой Дніпре, мій, Дніпре...». Разом із тим тут правдиво відтворено історичні обставини й по­літичні устремління українців, що виражені в діях гайдамаків. Коли їхні війська захопили Умань, Ґонту проголошено полков­ником і князем уманським, а Залізняка — князем смілянським і гетьманом України. На землях, визволених від пансько-поль­ської влади, гайдамаки відновлювали козацькі порядки, адміні­стративний уклад.

До свого хазяїна Лейби Ярема після побачення з Оксаною не по­вернувся. З Вільшаної він прямує в Черкаси до повстанців.

Кого таврує поет, починаючи розділ?

Чому, на думку митця, майбутнє покоління повинно бути обі­знаним про мужність козаків у боротьбі з ворогами України? (Щоб діти знали, внукам розказали, / Як козаки шляхту тяжко покарали / За те, що не вміла в добрі панувать)

Чому Ярема прямував до Черкас?

За допомогою яких деталей письменник відтворив образ Дніп­ра як живої істоти?

Що відбулося в Черкасах після крику півня?

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

«Передмова»

Стародавнє місто, яке згадує Т. Шевченко, розпочинаючи по­ему:

а) Єгипет; б) Стамбул; в) Вавілон; г) Кафа.

Свій твір письменник присвятив людині, яка безпосередньо брала участь у його викупі з кріпацтва:

а) В. Григоровичу; б) К. Брюллову; в) В. Жуковському; г) І. Сошенку.

Ліричний герой поеми буде «Білолицему»:

а)  розповідати цікаві пригоди з власного життя;

б)  сповідувати власні гріхи;

в)  писати твори про героїчне минуле; г) співати думу.

Митець не може визначити меж для:

а) творчих здібностей кобзарів; б) краю; в) світла;

г)   духовного збагачення кожної віруючої людини.

Звертаючись до гайдамаків, поет пропонує їм:

а)  вирушити на пошуки долі;

б)  згадати славне минуле; в) осмислити власну життєву мету; г) згадати козацькі літописи.

Про кого Т. Шевченко зазначив, що вони на бенкеті, наче на раді:

а) гетьманів; б) сотників; в) панів; г) отаманів. «Інтродукція»

Ляхи у поемі порівнюються із:

а) жорстокими псами; б) вельможною панею; в) чорними воронами; г) смердючим болотом.

Король Польщі, який хотів шляхтичам добра, «як дітям мати»:

а) Сигізмунд-Август; б) Генріх Валуа; в) Станіслав Понятовський; г) Стефан Баторій.

«Галайда»

Якої роботи не виконував Ярема у пана?

а) прибирав у хаті; б) косив траву для худоби;

в)  носив воду; г) годував свійських птахів.

Поет, характеризуючи наймита, зазначив, що герой хоч і си­рота, але:

а) розумний; б) кмітливий і винахідливий; в) багатий;

г)   має неабиякий талант складати вірші.

«Вернися до мене, до моєї хати, або хоч приснися... не хо­четься спать»,— так спрямоване звернення Яреми, до:

а) власної долг, б) чорнобривої красуні; в) щасливої зіроньки; г) любої матінки. 12.3а наказом жида, Галайда вирушив:

а)  у ліс по дрова;

б)  ремонтувати човни на узбережжі річки;

в)  на поле жито жати; г) у Вільшану.

Хазяїн Галайди завідував:

а) корчмою; б) хлібопекарнею; в) продуктовою лавкою;

г)   театром.

«Конфедерати»

Потрапивши до жида через зламані двері, конфедерати напо­легливо розпитували його про:

а) дочку, б) Ярему; в) шлях до Умані; г) тих, хто цурався католицької віри.

Добре підпивши, ляхи примусили Лейбу: а) танцювати гопака; б) співати літаню;

в) організувати музикантів; г) декламувати вірша.

Жид запевняв конфедератів, що він багатий на:

а) власну ласку; б) вміння розвеселити шановне товариство; в) доброзичливість і шану; г) фантазію.

Лейба порадив ляхам здобути грошей у: а) коморі гетьмана; б) костьолі титаря;

в) чоловічому монастирі; г) гаю під старим дубом. «Титар»

Про що співав Ярема, перебуваючи ввечері «попід гаєм»? а) Красу зоряного неба; б) нещасливе власне життя;

в)  свою невимовну любов до коханої;

г)   ймовірність перемоги козаків у боротьбі з ляхами.

Визначте художні засоби в уривку: Зорі сяють серед неба, / Горить білолиций, / Верба слуха соловейка, / Дивиться в кри­ницю:

а) анафора і гіпербола; б) порівняння і метонімія; в) синекдоха й оксиморон; г) метафора й епітет.

Зустрівшись на побаченні з Оксаною, Галайда мріяв, як він з коханою:

а) буде щасливо жити; б) не наймитуватимуть у панів;

в)  вирушать у подорож славетними шляхами гайдамаччини;

г)   ніколи не горюватимуть.

Народний ватажок, про якого Ярема згадував у пісні: а) П. Конашевич-Сагайдачний; б) С. Зборовський;

в) І. Підкова; г) С. Наливайко. «Свято в Чигирині»

На думку Т. Шевченка, Чигирин будували:

а) солдати царської армії; б) полонені турки і татари; в) гетьмани; г) люди різних національностей.

Кого козаки так характеризують: «Мудра голова сидить собі в хуторі, ніби не знає нічого, а дивишся — скрізь...»?

а) Б. Хмельницького; б) М. Залізняка; в) І. Ґонту; г) А. Головатого.

Назва пісні, яку виконував Волох гайдамакам перед повстан­ням:

а)  «Ой Дніпре, мій, Дніпре...»;

б)  «Гетьмани, гетьмани, якби то ви встали»;

в)  «Літа орел, літа сизий»; г) «У гаю, гаю вітру немає». Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється

0,5 бала.

2. Робота на картках Картка М 1

1. Порівняйте сирітське життя Т. Шевченка і його героя Яреми Галайди. Відповідь узагальніть.

Доведіть або спростуйте думку: «Лейба панською ласкою ба­гатий». Свої міркування обґрунтуйте.

Прислів'я, використане у мові гайдамаки, коли він побо­ювався, що спів Волоха почують не так пани, як підпанки («Свято в Чигирині»):

а)  «Де можна лантух, там торби не треба»;

б)  «їжте, очі, хоч повилазьте: бачили, що купували»;

в)  «Поки сонце зайде, роса очі виїсть»;

г)   «Оце у мене серце теліпається, як телячий хвіст». Картка № 2

Висловіть своє ставлення до жида Лейби, який під час жор­стокого суду ляхів над титарем, «у кутку собакою дрижав». У чому типовість образу цього підступного героя?

Що, на ваш погляд, свідчить про боротьбу православної церкви проти покатоличення українського населення та нав'язування йому унії. Наведіть приклад з поеми.

Треті півні — це був сигнал для:

а)  підйому козаків;

б)  зміни вартових;

в)  повстання гайдамаків;

г)   готовності запорожців для відпочинку.

Картка № З

Яким чином Т. Шевченко у розділі «Свято в Чигирині» нама­гається дослідити наявність соціальних суперечностей між ма­сами і козацькою старшиною? Що про це зазначено у творі?

Як ви вважаєте, повстання гайдамаків — їх одночасна бо­ротьба проти кріпосництва і за визволення від національного й релігійного гніту? Відповідь вмотивуйте.

Т. Шевченко називає І. Ґонту («Треті півні»): а) щирою душею; б) мудрою головою;

в) козаком у золотому жупані; г) праведним мучеником.

Підсумок уроку

Оголошення результатів навчальної діяльності

Домашнє завдання

Опрацювати зміст розділів «Гайдамаків» — «Червоний бен­кет», «Гупалівщина», «Бенкет у Лисянці», «Лебедин», «Гонта в Умані», «Епілог», «Передмова», «Панове субскрибенти!»; ді­брати матеріал для характеристики образів Яреми, Ґонти, Заліз­няка; вивчити будь-який уривок з поеми напам'ять.