План конспект 9 клас НАЦІОНАЛЬНА ПРОБЛЕМАТИКА У ТВОРЧОСТІ Т. ШЕВЧЕНКА ПЕРІОДУ «ТРЬОХ ЛІТ». «КАВКАЗ»
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 9-03-2013, 10:20

НАЦІОНАЛЬНА ПРОБЛЕМАТИКА У ТВОРЧОСТІ Т. ШЕВЧЕНКА ПЕРІОДУ «ТРЬОХ ЛІТ». «КАВКАЗ»

Мета:   охарактеризувати національну проблематику в твор­чості Т. Шевченка періоду «Трьох літ»; опрацювати ідейно-художній зміст поеми «Кавказ», з'ясовуючи узагальнену ідею твору, його сатиричну спрямо­ваність; розвивати культуру зв'язного мовлення, вміння коментувати фрагменти поеми, визначаючи епізоди з ліричним, іронічним, інвективним забарв­ленням, вміння робити підсумки; виховувати по­чуття солідарності з іншими народами в їх боротьбі за визволення від гніту, зневажливе ставлення до насильства, жорстокості, прагнення до збагачення шляхом воєн.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, Якова де Бальмена, фотоілю­страції до твору, міні-виставка творів письменника періоду «Трьох літ», дидактичний матеріал (тесто­ві завдання, картки), аудіозапис кантати-симфонії С. Людвіга.

ПЕРЕБІГУРОКУ

Організаційний момент

Актуалізація опорних знань

1. Конкурс «Шляхами життя і творчості Т. Г. Шевченка»

Умови: учні розподіляються на дві команди по п'ять осіб, кожна з якої обирає капітана. Визначається склад журі. Упро­довж 9 хв необхідно розгадати кросворд.

Завдання для команди І По вертикалі: 1. Твір Т. Шевченка про героїчне минуле України. («Гай­дамаки»)

По горизонталі: 1. Передовий український митець, який брав активну участь у викупі Тараса Григоровича з кріпацтва. (Є. Гребінка) 2. Уче­ний і письменник, з яким Т. Шевченко щиро приятелював під час перебування в Кирило-Мефодіївському товаристві. (М. Костомаров) 3. Український письменник, якому Тарас Григорович присвятив поезію. (І. Котляревський) 4. Звання Т. Шевченка, що надала йому 4 вересня 1860 р. Рада Академії мистецтв. (Академіка) 5. Як називає себе героїня твору «Лілея» після смерті матінки? (Байстрям) 6. У силабо-тонічному віршуванні двоскладова стопа з наголосом на другому складі. (Ямб) 7. Запорозький полковник, який уславлюється Т. Шевченком у поезії «До Основ'яненка». (А. Головатий) 8. Альманах, на сторінках якого було надруковано «Причинну» поета. («Ластівка») 9. Твір Тараса Гри­горовича, що за жанровою стилістикою дуже близький до соціально-по­бутової поеми. («Причинна»)

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6

 

 

 

 

 

 

 

7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання для команди II По вертикалі: 1. Село, де минуло дитинство майбутнього письменника. (Кирилівка)

По горизонталі: 1. Посада Тараса у пана Енгельгардта. (Козачок) 2. Місто, де відбулося вінчання Яреми та Оксани, героїв твору «Гайдамаки». (Ле­бедин) 3. Фортеця, де відбувалася солдатська служба митця. (Орська) 4. Півострів місце перебування заарештованого Т. Шевченка впро­довж сімох років. (Мангишлак) 5. Жанр «Лілеї». (Балада) 6. Соціальне становище малого Тараса. (Кріпак) 7. Журнал, навколо якого згурту­валися українські письменники, знавці, колишні кирило-мефодіївці. («Основа») 8. Міфічні істоти, що є винними у смерті героїні твору «При­чинна» . (Русалки) 9. Що перемальовував майбутній видатний митець у Літньому саду. (Статуї)

 

1

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

 

 

 

 

 

 

 

6

 

 

 

 

 

 

 

7

 

 

 

 

 

 

 

8

 

 

 

 

 

 

 

9

 

 

 

 

 

 

 

Підсумок конкурсу. Оголошення журі його результатів.

2. Доведи або спростуй думку

Висловлюючи своє захоплення романтикою козаччини, респуб­ліканським ладом Гетьманщини у творі «До Основ'яненка», Т. Шевченко вболіває над недолею сучасної йому України, по­неволеної царатом, нещадно визискуваної кріпосниками.

«Гайдамаки» — переважно романтичний, ліроепічний твір.

Шевченків «Кобзар» вийшов окремою книжкою 1840 року. Він засвідчив: а) початок активного книгодрукування укра­їнською мовою: б) появу великого поета в Україні.

ііі. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

IV. Основний зміст уроку

«Кавказ» — найкраще свідоцтво могутнього, всеобіймаючого, щиролюдського почуття нашого поета.

І. Франко

У «Кавказі» поет викриває самодержавство, царизм як гнобителя народів.

В. Сухомлинський

1. Вступне слово вчителя про творчість Т. Шевченка періоду «Трьох літ»

У 1843 р. Шевченко поїхав на Україну, де не був 14 років. Відвідав він рідну Кирилівку, був і в інших місцях на Київщині, на Чернігівщині, на Полтавщині.

Поета глибоко вразило тяжке становище закріпаченого селян­ства. Шевченко глянув тепер на життя народу не очима підлітка- кріпака, а очима дорослої освіченої людини з передовим політич­ним світоглядом. Митець побачив і відчув, що в народних масах росте сила гніву проти гнобителів.

Ці умови (зростання народного руху і піднесення визвольних прагнень передової інтелігенції) мали вирішальний вплив на по­літичний розвиток Шевченка. Від оспівування героїчного ми­нулого й подвигів славних предків поет переходить до сатири, спрямованої проти царизму та поміщиків. Визріває критичний реалізм Т. Шевченка.

З-під пера поета виходять сатири, сповнені великого револю­ційного гніву: «Сон», «Кавказ», «І мертвим, і живим...». Мотиви революційної боротьби посіли значне місце в ліриці цих років («Три літа», «Заповіт», «Холодний Яр»).

Зміни, що сталися в настроях і думках поета, яскраво передає він сам у вірші «Три літа», який має певне програмове значення. (Назву цього вірша поет узяв для рукописної збірки поезій.)

З одним із творів періоду «Трьох літ» ми ознайомимося сьо­годні це поема «Кавказ».

2. Робота над твором Т. Шевченка «Кавказ»

Історична епоха, відтворена у «Кавказі» (матеріал для вчи­теля й учнів).

Російський царат здавна зазіхав на цей «прекрасний, але ди­кий край». Уже Петро І розумів, яке значення мало б завоювання Каспійського моря і прилеглих до нього земель для воєнної та економічної могутності Росії. Активні воєнні дії за підкорення всього Кавказу ненаситній Росії розпочалися 1817 р. й тривали майже півстоліття (до 1864).

Російська армія була неоднорідною: крім строкових солдатів у неї влилося багато кримінальних злочинців, усіляких авантюрис­тів, хижих шукачів легкої наживи. Убивати, грабувати, руйнувати, нищити — стало їхньою професією, органічною потребою, засобом наживи. Для офіцерства різних рангів ця війна була доброю наго­дою одержувати чини, ордени, монарші милості, багатства.

Кавказька війна була дуже жорстокою. За наказом коман­дування, озвірілі солдати руйнували аули, грабували майно ту­більців, випалювали ліси, витоптували ниви й городи, виру­бали сади й виноградники. Особливо жорстоко розправлялися з «непокірним» місцевим населенням. Чоловіків, старих людей убивали, а жінок, дітей, юнаків і дівчат продавали в рабство. Наприклад, тільки генерал Вельямінов за один лише 1823 рік продав у рабство ногайцям близько двох тисяч полонених кав­казців по 150-250 карбованців за кожного. Він же утвердив зви­чай відрубувати голови горцям, за що платив солдатам по де­сять карбованців за одну, а черепи відправляли до Петербурга в Академію наук.

Довгі десятиліття горці відчайдушно захищали свій край, але встояти перед численним і добре озброєним ворогом не мали змоги. Нечисленні поселення, які не чинили опору завойовникам (так звані мирні), були пограбовані також, а їхні мешканці пере­творені в напіврабів, проте й серед них убито чимало.

На «звільнених» землях царі селили «надійних людей»: росіян, козаків, «героїв» та інвалідів цієї війни, усіляких злочинців і при­блуд. Найплодючіші землі дарувалися російським дворянам.

Джерела для написання твору.

• Приводом для написання поеми була смерть близького знайо­мого Т. Шевченка, офіцера Якова де Бальмена, який загинув у 1845 р. в одному з походів царського війська на Кавказ.

Боротьба між царським урядом і Шамілем, який очолював націоналістичний реакційний рух на Кавказі, відома в історії під назвою мюридизм.

Матеріал про життя й побут кавказьких народів, який поет отримав від фольклориста О. Афанасьєва-Чужбинського. Отже, написаний твір у 1845 р. в Переяславі.

2.3. Кому присвятив свою поему письменник? Хто він, Яків де Бальмен, смерть якого так вразила Т. Шевченка? Присвячена ця поема другу-художнику Т. Шевченка, який загинув на війні проти кавказьких народів.

Рід де Бальменів походив із Шотландії. Складними шляхами один із представників цього роду потрапив до Росії, де довгий час служив у гвардійському полку. Вислужився до високого чину. Дістав маєтки. Один із його нащадків — Петро де Баль­мен — поселився в Україні в с. Липовці на Полтавщині, де і на­родився Яків.

Майбутній товариш Шевченка блискуче закінчив Ніжинську гімназію вищих наук, яка справедливо вважалася одним із най­кращих тогочасних навчальних закладів.

Молодий випускник Ніжинської гімназії вищих наук став офі­цером. Щоправда, військова служба не особливо вабила юнака, головними пристрастями якого була література та малювання. В обох галузях мистецької діяльності він виявив неабияку об­дарованість.

Незважаючи на іноземне походження свого роду і на свій графський титул, Яків де Бальмен не тільки перейнявся повагою до України та її простого люду, а й став патріотом нашої землі.

Уперше він зустрівся з Шевченком наприкінці червня 1843 р. під час іменитого балу княгині Т. Волховської.

Яків де Бальмен змушений був відбувати військову службу на Кавказі. Його розум, освіченість, високий гуманізм, співчут­ливість до народів, що виборювали волю, робили його противни­ком загарбницької політики імперської Росії. Про це свідчить малюнок митця, на якому в карикатурній формі зображено Ми­колу І. Відомо, що всіх, хто не влаштовував царя та його набли­жених, посилали, як тоді говорили, «під черкеські кулі». Для охоронців самодержавства це був один зі способів позбавлятись інакомислячих.

У липні 1845 року Яків де Бальмен взяв участь у так званому Даргинському поході. Ті, хто там був і добре пам'ятав воєнну ситуацію, свідчили, що його послали на певну смерть. Так воно і сталось: 14 липня Шевченків товариш загинув.

Тема: викриття загарбницької політики російського само­державства, показ страждань поневолених народів Кавказу, зображення реакційної ролі церкви і прогнилої дворянської культури.

Ідея: співчуття поневоленим, схвалення патріотичної і мужньої боротьби горців, утвердження безсмертя народу, гнівний осуд самодержавства, кріпосництва і православ'я душителів сво­боди, носіїв темноти, страждань та звироднілої панської моралі, полум'яний інтернаціональний заклик об'єднаної боротьби всіх народів проти спільного ворога російського царизму.

Основна думка: «Борітеся — поборете!».

Жанр:

сатирична поема з елементами ліричного;

цей твір не є у повній мірі поемою. У ній немає героїв, сю­жету, не зображено динаміки розвитку характерів персонажів через сюжет. Немає епічних картин, епізодів, твір наскрізь ліричний, філософський, емоційний. Але значущість проголо­шених у «Кавказі» гуманістичних ідей підіймає цей твір до рівня політичної і сатиричної поеми, у якій цілісною карти­ною зображено загарбницьку політику імперії і проголошено гімн волі та жалю за невинно загиблими;

І. Франко назвав «Кавказ» огненною поемою. «Шевченко з його сонячним темпераментом — це такий вогонь, який кидає свої відблиски на всі народи, що борються за справед­ливість і красу...»;

Сатиричний твір — інвектива з елементами лірики та ге­роїки.

Сюжет.

Поема розповідає про загарбницьку безглузду війну, що деся­тиріччями веде самодержавство з маленькими кавказькими народами, чия національна свідомість настільки висока, що не вдається цей народ здолати.

У творі звучить ніби гімн героям-кавказцям, що борються за волю, й звинувачення в безглуздій невиправданій війні, яка не принесе користі ні Кавказу, ні народам імперії. Тільки верхівка країни може отримає зиск і задоволення.

Композиція.

Твір написаний у формі революційно-викривального ліричного монологу, сповненого ораторських, агітаційно-закличних інтона­цій надзвичайної пристрасної сили. Це монолог, точніше цикл монологів, що має різних адресатів, і від адресатів залежить ха­рактер і ступінь поетової пристрасті.

Вся колосальна панорама російського життя з безліччю внут­рішніх планів і переходів, зі складними образами в поемі вміс­тилася в 178 віршованих рядках.

Експозиція: романтичне зображення величі Кавказьких гір; давньогрецький міф про Прометея.

Зав'язка: розмірковування автора над стражданнями, прини­женням народу від жорстоких утисків катів-гнобителів та засу­дження бездіяльності, пасивності простого люду в зв'язку з цим.

Кульмінація: монолог-звернення колонізатора до горця.

Розв'язка: інтимний реквієм по загиблому другові, «доб­рому», «незабутньому» Якову де Бальмену, який випив з мос­ковської чаші московську отруту». Значить, його вбивця — ца­ризм, а не горці.

Художні особливості твору.

Для викриття та засудження загарбницької політики влади Т. Шевченко створює рядки, сповнені великого емоційного напру- жбння. Мова поеми наповнюється гіперболами, використаними у зростаючій градації риторичними питаннями й окликами. Са­тирична метафора «війна царське полювання» розгортається в сарказмі й іронії панегірика царю-«батюшке» та його «хортам, і гончим, і псарям». Протиставляє цареві він справжніх славних героїв, борців за волю. Так на контрасті створюється напружена поезія: від сарказму — до лірики, від іронії — до уславлення.

Поетика твору підпорядкована завданню втиснути у невелич­кий обсяг величезну картину життя в Російській імперії, цілий калейдоскоп образів і роздумів. Тому мова твору афористична і лаконічна («борітеся — поборете»).

Віршований розмір.

Значна частина сатири написана чотиристопним ямбом, поет відчув силу «викривального ямба», як називають цей розмір, і з гнівом кинув його на ненависного ворога.

Ідейно-художній зміст твору.

Поема починається похмурим пейзажем гір, оповитих таєм­ними хмарами і засіяних горем, политих кров'ю. Горем і кров'ю горців. Пейзаж подальша розповідь про сумні події. З цією метою автор використав народнопоетичний метафоричний образ засівання горя і сліз.


У символічному образі Прометея Т. Шевченко показав незлам­ність народів царської Росії, їх титанічність і життєдайність, що протистоїть хижаку царизму, який «карає... що день... добрі ребра й серця розбиває» і п'є кров трудящих. Але народ безсмерт­ний, його кров «живуща», і тому кат народів «не вип'є живущої крові», «не скує душі живої». Поет незмірно радіє з приводу того, що серце народу «знову оживає і сміється знову». Як гімн нездо­ланності народу звучать натхненні слова поета: Не вмирає душа наша, / Не вмирає воля.

У минулому звертанні до Бога Т. Шевченко говорить про спіль­ність долі всіх народів царської імперії — «правда наша п'яна спить». Кати — царі і царята — до того знущаються над людьми, що «течуть... кровавії ріки», що тяжко зароблений хліб насущний селянка замішує не водою, а «кровавим потом і сльозами».

Повторивши далі початковий пейзаж, автор показує неви­мовні страждання народу уже не в переносному, а в прямому зна­ченні: Лягло костьми / Людей муштрованих чимало. / А сльоз, а крові?

Так Т. Шевченко висловлює гнів не тільки до винуватців тра­гедії народу, а й трагедії війська, яка полягає не тільки в тому, що гинули тисячі солдат, а й у тому, що солдати — вчорашні се­ляни — стріляли в таких же селян. За цей всенародний злочин автор саркастично глузує з царя, ставлячи його в один ряд з пса­рями і собаками-хортами.

Зразу ж після в'їдливого «Слава!», яке треба розуміти як «Ганьба царям», Шевченко знову вживає те саме слово «слава», але вже в прямому розумінні. Він славить кавказькі сині гори і мужніх горців — «лицарів великих». Звертаючись до всіх на­родів, уярмлених царизмом, поет закликає: «Борітеся — побо­рете!», бо за них правда. Так забриніли в поемі скупі, але гли­бокі мотиви революційної героїки.

Твір викриває гнобительську суть поміщицько-самодержав­ного ладу. Царську Росію поет змалював як велику тюрму наро­дів: «А тюрм, а люду!.. Що й лічить!».

Провідниками цієї політики є царська влада, поміщики і ду­ховенство.

З ненавистю говорить Т. Шевченко про панівний клас тодіш­ньої Росії, про клас поміщиків, як недолюдків, що знущаються з трудящих. Поет викриває панів-лібералів, які вважали себе на­родолюбцями, бо називали трудящих братами. За їхні брехливі запевнення в любові до народу Т. Шевченко характеризує їх як «суєсловів, лицемірів». Він з обуренням говорить: Ви любите на братові / Шкуру, а не душу!

Православна церква, яка була опорою кріпосницьких поряд­ків і розсадником темряви, виправдовувала грабіжницькі дії ца­ризму та поміщиків: В нас дери, / Дери та дай, / І просто в рай, / Хоч і рідню всю забери!

Так «просвіщали» народ служителі церкви. У гнівних сло­вах розкриває поет, яку «науку» несли народові духовні й світ­ські царські «цивілізатори»: Як і тюрми мурувати, / Кайдани кувати, / Як і носить!..

Царизм здійснював свою політику на Кавказі ціною багатьох тисяч людських жертв, ціною глибокого народного горя.

Викриваючи хижацьку діяльність самодержавства, Т. Шев­ченко закликав боротися проти нього, оспівав славу тих, хто не корився силі гнобителів.

2.13. Опрацювання образів твору. Робота в малих групах.

Прометей.

За давньогрецькими міфами Прометей — титан, який украв во­гонь з Олімпу, де ним користувалися тільки боги, і передав його людям, за що був покараний Зевсом,— прикутий до скелі на Кавказі. Щодня орел викльовував у нього печінку, проте за ніч вона виростала знову. Прометей піддавався жахливим мукам.

У творі Т. Шевченка, образ Прометея — символ народної волі, що не вмирає. Створюючи цей образ, поет не йшов сліпо за ві­домим грецьким міфом, а брав тільки деякі його риси, потрібні для втілення задуманого, а саме: фатальну трагічність і без­смертя Прометея.

Прометей у поемі — це філософський образ, що звернений був до революційних сил народу і закликав їх до самоусвідом­лення своєї історичної ролі та активної дії, до оптимізму й віри в перемогу над самодержавством.

Прометей — народи гірські, що їх мучить самодержавство.

Орел.

Образ Орла — символ російського самодержавства, що веде загарбницьку війну. Даремні намагання хижого птаха побо­роти силу волі й прагнення до життя.

Важливо, що «орел», який є у міфі і якого Т. Шевченко пока­зав у поемі, набув додаткового і, головне, актуального символічного значення: орел (щоправда, двоголовий) був гербом царської Росії.

Завойовник-колонізатор.

Колонізатор — царизм фальшиво твердить, що хліб і хату горця ніхто не відбере в нього, а його самого «не поведе... в кай­данах». Втрачаючи владу над собою, загарбник проговорюється, що він хотів би «подарувати» йому його власну хату, а хліб хотів би кинути горцеві, «як тій собаці». Він мріє про той час, коли горці будуть платити податок навіть за сонце. Підступний коло­нізатор облудливо закликає горців до дружби з ним і обіцяє, що від нього горці «багато б дечому навчились!». У пориві туполобого захоплення собою загарбник хвалиться своєю «культурою», а в дійсності показує своє варварство і цинізм.

Хижак хвалиться тим, що «французів лає», тобто переслідує вільнодумний дух французького просвітительства — Вольтера, Дідро: «Продаєш або в карти програєш людей... не негрів.., а та­ких... хрещених.., но простих. Ми не гішпани».

Чим же вихваляються колонізатори? Класовою нерівністю, злиднями, політичним безправ'ям, насильством, темнотою, продажністю і фальшивістю церкви, переслідуванням прогресив­ної думки і торгівлею людьми, мов худобою. 2.14. Аналізування змісту твору. Бесіда за питаннями:

Подивіться на карту. Де розташований Кавказ? Хто з вас від­відував його місцевість? Які враження від цього мали?

Чому свій твір Т. Шевченко присвятив Якову де Бальмену?

3 якою метою автор на початку твору використав пейзаж?

Для чого письменник у поемі згадує про Прометея, героя дав­ньогрецького міфу? Що уособлює цей герой? Заради чого він страждає?

Чи можна образи Прометея і орла-хижака вважати символіч­ними? Що саме уособлюють ці герої?

Про що свідчить звертання поета до бога?

Якою ціною здійснювалося приєднання Кавказу до Росії? Як про це зазначено у творі?

Як поет ставиться до боротьби горців з російським самодер­жавством?

Яким у творі зображено колонізатора? Відповідаючи, посилай­теся на зміст його монологу-ставлення до горців. Чим він ви­хваляється?

За що Т. Шевченко критикує церкву? У чому він її звинувачує?

Що намагався висловити поет, звертаючись удруге до Бога?

Як у творі пояснюються поняття «царизм», «самодержавство»?

Чому закінчення «Кавказу» — це реквієм? Через що Т. Шевченко вважає винним у смерті друга самодержавство, а не горців?

Чим вразив вас цей твір?

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

1. Період творчості Т. Шевченка, до якого належить поема «Кав­каз »:

а) ранньої; б) «Трьох літ»-, в) останніх років; г) «У казематі».

2. Описуючи гори Кавказу, поет звертає увагу читача на те, що вони:

а) надто високі; б) засіяні горем; в) дуже старі; г) дивують своєю красою. 3.3 питанням «Коли вона прокинеться?» письменник зверта­ється до:

а) справедливості; б) долі людської; в) свідомості кавказців; г) совісті гнобителів.

Народ уславлюватиме бога у разі, якщо він його:

а) духовно збагачуватиме; б) захистить і заспокоїть;

в)  звільнить від поневолення;

г)   шануватиме і прославлятиме у своїх молитвах.

Війна — це не тільки смерть «людей муштрованих», але й: а) голод; б)сльози; в) хвороба; г)розчарування.

Поет у творі возвеличує не тільки «лицарів великих», але й: а) гори Кавказу; б) Бога святого; в) батьків загиблих;

г) тогочасну історичну епоху.

Характеризуючи правду, Т. Шевченко обурено проголосив, що вона:

а) закута в кайдани; б) кров'ю полита; в) п'яна; г) химерна і підступна.

«Ненагодованою і голою» в поемі є:

а)  мудрість людська;

б)  ріка зі сльозами і кров'ю муштрованих;

в)  хмара за горами; г) сердешна воля.

Визначте віршований розмір уривку з твору: Слава! Слава! / Хор­там, і гончим, і псарям, / І нашим батюшкам-царям / Слава! а) Ямб; б) хорей; в) анапест; г) дактиль.

Поема написана у формі революційно-викривального лірич­ного:

а) діалогу; б) полілогу; в) монологу; г) трактату.

Лейтмотивом у творі є рядки:

а)  Не нам на прю з тобою стати! / Не нам діла твої судить!

б)  Кати знущаються над нами, / А правда наша п'яна спить;

в)  Борітеся — поборете, / Вам бог помагає!

г)   За горами гори, хмарою повиті... / Засіяні горем, кров'ю по­литі.

Символічними у творі є образи:

а) Прометея та орла; б) чуреку і саклі; в) правди і волі; г) храму і каплиці.

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

2. Робота на картках Картка № 1

Як ви вважаєте, що мав на увазі Т. Шевченко, зазначаючи: Кати знущаються над нами, / А правда наша п'яна спить? Наведіть переконливі аргументи.

Чому, на думку митця, «хрпстпяне малим ситі»? Вмотивуйте це припущення.

Неситим автор поеми називає:

а) Прометея; б) орла; в) царя Миколу І; г) Кавказ. Картка № 2

Дослідіть, яким чином у творі засуджується кріпацтво й утиски простого люду самодержавством. Свої міркування узагальніть.

Підтвердіть або спростуйте думку Т. Шевченка: ...Неситий не вмре / На дні моря.

Про що свідчить це висловлювання?

Композитор, який написав на Шевченкову поему симфонію- кантату «Кавказ» (1902-1913):

а) М. Лисенко; б) Б. Буєвський; в) С. Людкевич; г) М. Васильєв.

Картка № З

Чому автор «Кавказу» вважає, що народ-борець не може бути позбавлений волі? Відповідь обґрунтуйте.

Чи можна, на ваш погляд, ототожнити Прометея з тими, кого самодержавство намагається знищити або зробити своїми ра­бами? Власні припущення вмотивуйте.

Яків де Бальмен, як і Т. Шевченко:

а)  був членом Кирило-Мефодіївського товариства;

б)  з дитинства залишився сиротою;

в)  гарно малював; г) умів грати на флейті.

Підсумок уроку

Немає сумніву, такі твори, як Шевченків «Кавказ», зали­шаться в духовній скарбниці людства. І навіть тоді, коли наші далекі нащадки із сумнівом, недовірою і жахом дізнаватимуться про часи, сповнені кривавих трагедій, такі пам'ятки красного письменства не втратять своєї принадності, залишаючись ідеаль­ним втіленням істинної людяності й художньої гармонії.

Оголошення результатів навчальної діяльності

Домашнє завдання

Знати зміст твору Т. Шевченка «Великий льох», скласти тес­тові завдання до зазначеної поезії.

Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів
Популярні матеріали