П. КУЛІШ«ЧОРНА РАДА». ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗІВ ТВОРУ

Мета:   охарактеризувати образи героїв твору, з'ясувати їх ідеали, прагнення і вчинки, духовні цінності, роль у відтворенні історичного колориту епохи та ста­нової психології окремих суспільних верств; роз­вивати пам'ять, увагу, спостережливість; вміння оцінювати прочитане, критично і логічно мислити, висловлюючи виважені власні міркування; вихову­вати почуття пошани до творчості П. Куліша, любов до Вітчизни, прищеплювати пізнавальний інтерес до історичного минулого рідного краю. Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет П. Куліша, текст твору, учнівські малюнки «Мій улюблений герой роману П. Куліша «Чорна рада»; дидактичний матеріал.

ПЕРЕБІГУРОКУ

Організаційний момент.

Емоційна готовність учнів до уроку

Актуалізація опорних знань

1. Літературна вікторина «Сторінками твору

П. Куліша «Чорна рада»

Умови заходу: клас поділяється на дві команди по четверо представників з кожної біля дошки розгадують кросворд упро­довж 16 хв. Обираються капітани, визначається склад журі. Ви­грає та команда, яка у визначальний час впорається із запропо­нованим завданням.

Кросворд для І команди

 

По вертикалі: 1. Побратим К. Тура. (Чорного)

По горизонталі: 1. Місто, де І. Шрам боровся проти ставленика Польщі гетьмана П. Тетері. (Поволоч) 2. Військове звання І. Шрама. (Полковник) 3. Різновид жанру роману «Чорна рада» (Хроніка) 4. Народний жанр, ви­користаний П. Кулішем у творі. (Пісня) 5. На П. Куліша мали вплив тво­ри зачинателя жанру історичного роману в світовій літературі. (В. Скот­та) 6. Риса портретної характеристики Сомка. (Кругловидний) 7. Один із представників кращої частини улюбленої автором козацької старшини. (Петро) 8. Назва однієї із сюжетних ліній твору. (Романтична)

Кросворд для II команди

По вертикалі: 1. Герой твору, якого П. Куліш охарактеризував: «Був тяжко грошовитий да веселий пан із козацтва». (Черевань) По горизонталі: 1. Український письменник, досвід якого автор «Чорної ради» врахував у змалюванні історичних подій у реалістичному й роман­тичному планах. (Т. Шевченко) 2. Головним для К. Тура є козацька... (честь) 3. Один із фольклорних жанрів, використаних П. Кулішем під час написання роману. (Перекази) 4. Кохана П. Шраменка. (Леся) 5. Про чорну раду ми можемо дізнатися не тільки зі сторінок однойменного твору П. Куліша, а й з Літопису... (Самовидця) 6. Предмет-символ, що є ознакою гетьманської влади. (Булава) 7. Місто, де відбувалася чорна рада. (Ніжин) 8. Прямий антагоніст Я. Сомка. (І. Брюховецький)

2. Експрес-опитування

Про що свідчить хронологічний порядок викладу подій у творі П. Куліша «Чорна рада»?

Яким чином елементи романтизму влучно переплітаються з реальними історичними подіями в романі?

До кого з персонажів «Чорної ради» автор ставиться з повагою, до кого — з симпатією й гумором, кого ненавидить? Чому?

ііі. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

IV. Основний зміст уроку

Той, хто в біді кидає свій народ, стає його ворогом.

Ч. Айтматов

Уже пора знати, що нема там добра, де нема правди.

П. Куліш

Вступне слово вчителя

У романі П. Куліша «Чорна рада» широко й детально, в жи­вих образах та виразних яскравих картинах змальовано доленосні для української нації часи Руїни. Складними були відносини між простим козацтвом, але серед запорожців П. Куліш зобразив і та­ких представників минувщини, яких він возвеличив і з гордістю пишався ними. Один із них курінний отаман Кирило Тур. Ко­зацькі честь і звичаї, козацька воля, запорозька рівність та не­залежність — такі ідеали цього славного героя.

Зображено в повісті сліпого бандуриста, Божого чоловіка, що має повні кишені грошей, а сам ходить у латаній свитині й без чобіт, а на ті гроші викупляє з неволі козаків. Своїми піснями та молитвами він зцілює душі людей. Таким самим носієм і хра­нителем кращих людських якостей є і старий запорожець Пугач. Він береже честь і закони козацтва. Це своєрідний суддя, до якого звертаються і за порадою, і за справедливістю. У народнопісен­ному дусі зобразив П. Куліш Петра Шраменка — дужого, хороб­рого молодого козака, закоханого у свою дівчину.

Відтворюючи минуле, автор прагне збагнути і оцінити сучасне.

Характеристика образів твору

2.1. Кирило Тур — втілення козацького лицарства, романтичний і найбільш суперечливий образ.

2.1.1. Міні-круглий стіл «Чи знаєте ви запорожця Кирила Тура?».

За яких обставин читач знайомиться на сторінках твору з К. Ту­ром?

Чому він надає перевагу Я. Сомку?

Як інші герої твору ставляться до козака Тура?

Чим пояснити поведінку героя під час викрадення ним Лесі?

Як поводить себе запорожець з П. Шраменком під час бійки і у подальших стосунках з ним?

Що було причиною для суду над Туром?

Дослідіть ставлення автора до свого героя. Зробіть відповід­ний висновок.

Чому Кирило вирішив зберегти життя Я. Сомку, жертвуючи своїм? Як це характеризує запорожця?

Про що свідчить мова Кирила?

Висловіть власну думку стосовно того, чи можна вважати К. Тура втіленням запорозької вольниці та козацького лицар­ства. Наведіть переконливі аргументи.

Мікрофон: «Чи хотіли б ви мати такого побратима як К. Тур?»

Портрет і зовнішність:

«здоровенний козарлюга»;

очі «так і грають», «враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх»;

кремезна постать з розкішними вусами;

широка, буйна натура прагне простору, незвичайних пригод, одчайдушних вчинків.

Б. Риси характеру і вдачі:

відвага і волелюбність;

сильний, енергійний, незламний;

ярий захисник запорозької честі;

поважне ставлення до гетьмана;

високе благородство і щирість;

мужність під час кари киями;

здатний до самопожертви;

запорозька рівність і безкорисливість;

добрий товариш і побратим;

химерний запорожець;

зневага до буденного життя;

меткий розум;

глибока релігійність.

Поведінка:

іноді зухвале ставлення до інших;

непередбачувана, часто нелогічна;

випадки ігнорування законів Січі (викрадення нареченої геть­мана);

діє за покликом серця;

почуття власної гідності.

Г. Соціальне у характеристиці героя:

батько — запорожець, мати і сестра — звичайні селяни;

заперечує патріотичні почуття в самому собі, але вчинки за­порожця свідчать про прямо протилежне;

Д. Джерела створення образу:

химерний козак Мамай;

перекази про характерництво запорожців;

героїчні мотиви народних дум;

пісні про волелюбних представників козацтва. Е. Казкові якості, притаманні герою:

вміння заворожити двері й людей;

здатний утекти із замкненого приміщення. Є. Мова персонажа:

говорить «загадками»;

пересипає її приказками, прислів'ями, пісенними зворотами;

містить уривки з пісень і дум.

Цитатна характеристика.

«Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись вперше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорнії, густії брови аж геть під­нялись над тими очима».

Я. Сомко про Кирила:

«Низовці зледащіли після Хмельницького, а все-таки між ними єсть люди драгоціннії. От хоч би й отсей Кирило Тур. Не раз він мені ставав у великій пригоді. Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. Да вже без юродства в їх не буває.». «Я знаю, що він шаблею ворога лучче, ніж язиком».

М. Черевань про Тура:

«Душа, а не запорожець!» Кредо Тура:

«Честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала».

«Наша мати — війна з бусурманами, наша сестра — гостра шаблюка!.. Запорожця господь створив не для запічка!»

Додатковий матеріал про героя.

До запорожців належить курінний отаман Кирило Тур, але разом із тим він належить до оточення Сомка. Козак не тільки допомагав не раз ще юному Сомкові, а й тепер за нього ладен на­класти головою. Своїм метким розумом січовик збагнув, що Брю­ховецький хитрий і підступний, що до влади він рветься, маючи на меті досягти панування та багатства. Як і автор, Кирило Тур є патріотом батьківщини.

Незважаючи на велику енергію, хоробрість, лицарство, він не під­носився серед козацтва вище курінного отамана. Та й не прагнув Кирило Тур пошитися у значне заможне козацтво. Ніколи він не ви­являв інтересу до панства і власної користі. Зміст його життя — товариство, побратимство, лицарська честь, незалежність.

Це образ химерного запорожця, який хоче бути таким характер­ником, як ті, що про їхні вчинки оповідає народ. Кирило приваблює до себе своєю вдачею. Він часто висловлює свої думки й почуття мовою народних пісень та дум. Він зневажає буденне життя, бо во­лелюбна вдача прагне просторів, одчайдушних вчинків. Він мріє податися в гірську Чорногорію, бо йому всюди тісно, ніде не зна­ходить він вдоволення жадоби лицарських вчинків і пригод.

За рішенням ради запорожців Кирило Тур зазнав покарання, як говорив «січовий батько» Пугач, за те, що «знюхавсь поганий з бабами і наробив сорому товариству на всі роки. За звичаями запорожців винуватця карають киями!

«Однак Кирило Тур показав себе добрим запорожцем: і не змор­щивсь, і не застогнав».

Козак лагодиться вирушити у далеку дорогу — Чорногорію. «Наша мета — війна з бусурманами»,— говорить він, маючи на­мір брати участь у визвольній боротьбі чорногорців проти турець­кого гноблення.

2.2. Петро Шраменко.

Бесіда «Познайомтесь, Петро Шраменко».

Чому Петро вирішив разом із батьком вирушити у дорогу?

Як він ставиться до політичної ситуації на Україні?

Чим пояснити його повагу до гетьмана Я. Сомка, свого батька?

Через що виникла сутичка героя з К. Туром?

Яким чином довів П. Шраменко свою любов до Лесі?

Що свідчить про романтичність відтворення П. Кулішем цього героя?

Прокоментуйте розмову наприкінці твору П. Шраменка з Бо­жим чоловіком? Що в результаті цього спілкування зрозумів козак?

Мікрофон: «Чи продовжить П. Шраменко справу свого батька? Відповідь прокоментуйте.

Інформативне ґроно щодо характеристики героя.

Петро Шраменко

Б. Риси характеру:

чесний і сміливий;

відважний і благородний;

вірний і добрий;

здатний щиро кохати;

«добрий син і щирий козак». В. Особливості вдачі:

батько-авторитет;

звик коритися моралі та закону;

ніхто не скаже про нього лихого слова. 2.2.3. Цитатна характеристика.

«Один був молодий собі козак, здатний, як до війни».

Черевань: «...переплив Случ під кулями. їй-богу, я й досі ди­вуюсь, що таке молоде, та таке сміле!»

Божий чоловік: «Добрий козак; по батькові пішов. Одвага ве­лика, а буде довговічний, і на війні щасливий: ні шабля, ні куля його не одоліє, і вмре своєю смертю».

«Петро був козак не дитина: мав батькову постать і силу, во­рочав важкою шаблюкою, як блискавкою, а хисткий і про­ворний, як сугак на степу».

К. Тур: «...у багно тебе не втопче, як зав'язнеш, а хіба з багна витягне».

Пугач: «Ти добрий козак».

«Я чоловік без хитрощів». 2.3. Пугач — «січовий дід».

Опрацювання образу. Бесіда за питаннями.

Чому Пугач є втіленням кращих запорозьких традицій?

Яких політичних поглядів дотримувався герой?

Чим пояснити той факт, що спочатку «січовий дід» підтри­мував І. Брюховецького, а потім рве з ним стосунки?

Як поводить себе герой під час покарання К. Тура? Про що це свідчить?

Яким чином Пугач намагається боротися за правду?

Як запорожець у літах прагне зберегти традиції і звичаї Січі?

Що уособлює Пугач — герой роману?

Інформативне ґроно.

варіант: Пугач — людина.

варіант: «січовий дід» — політик, захисник традицій Січі. Риси характеру героя (І варіант):

гордість і щира правдивість;

порядність і справедливість;

відвертий порадник;

діє по велінню совісті й правди;

людська доброта;

вимогливість до порушників звичаїв;

суворий і водночас співчутливий.

Пугач — захисник минувщини (II варіант):

носій і захисник давніх демократичних порядків, традицій і звичаїв;

дотримання козацького законодавства;

підтримка демократичних порядків, рівності між людьми, со­ціальної справедливості;

прагнення приборкати гнобителів народу, обмежити владу панства, припинити урядову сваволю;

«січовий дід» — своєрідний суддя.

Додаткова інформація про героя.

В образі «січового діда» Пугача втілено кращі запорозькі тра­диції. Він всюди бореться за правду: то з'являється з міщанами у світлицю Гвинтівки і вимагає повернути їм не по праву захоп­лені воли, то відшукує Кирила Тура, коли той порушив запороз­ькі звичаї, і вимагає судити його.

Під час покарання козака Тура він найсильніше б'є його києм. А після покарання «батько Пугач» прийшов на трапезу до Ки­рила, і то вже була велика честь усьому куреневі.

На Чорній раді Пугач активно підтримував Брюховецького, та коли побачив, що Брюховецький, захопивши гетьманську булаву, швидко виявив свою зневагу до старих запорожців, він рве стосунки з гетьманом, захищає демократичні запорозькі звичаї.

Цитатний матеріал.

«На чім держиться Запорожжє, як не на давніх, предковіч­них звичаях? Ніхто й не скаже. Коли почалось козацьке ли­царство. Почалося воно ще за отих славних предків наших варягів, що морем і полем слави у всього світу добули».

«Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся».

Пугач — Гвинтовці: «Нехай міщани дечим і поживились од козаків у польську заваруху, та вже і козаки почали тепер нагинати їм шиї справді по-шляхетськи. Засівши в їх магі­страти, в ратуші, старшина козацька орудує їх війтами, бур­мистрами і райцями, як чортяка грішними душами. Коли тобі полковник дав займанщину, то нехай воно так і буде; тільки не обіжай добрих людей, верни їм їх воли».

2.4. Михайло Черевань.

Робота над образом твору. Бесіда за питаннями.

Що дізнається читач про М. Черваня на початку твору?

Чому П. Куліш нічого не зазначав про минуле героя за часів Хмельниччини?

Яким чином М. Черевань став багатим хуторянином?

Як герой ставиться до Я. Сомка та його прибічників?

Чим пояснити байдужість М. Череваня щодо майбутнього Ук­раїни?

У чому виявилася підступність героя, який прагнув видати заміж дочку виключно за людину з високою посадою?

Висловіть власне ставлення до багатого хуторянина Михайла.

Суспільно-політичні погляди:

брав участь у визвольній боротьбі українського народу проти Польщі;

хутір для героя — Україна;

відсутність патріотизму.

Риси характеру героя:

жага до збагачення;

улесливість і хитрість;

безсовісний, корисливий;

любов до дочки;

втрата почуття милосердя;

бездушність і жорстокість.

Додатковий матеріал.

Про чин М. Череваня під час Хмельниччини Куліш не каже нічого, лише згадує, як козаки йому польське золото шапками но­сили, що він має в своєму маєтку безцінну колекцію зброї та куб­ків, а воєнних трофеїв нагарбав стільки, що за них купив хутір. Багатий хуторянин буває досить жорстоким: до гвинтівки він при­їхав у трофейному ридвані і сміявся з княгині, яка впізнала свою карету. Патріотизм у Череваня абсолютно відсутній, йому давно стала байдужею доля України, бо під впливом своєї дружини, се­стри Гвинтовки, він взагалі став думати лише про багатство.

М. Черевань іде на компроміс зі своєю совістю. Він погоджу­ється їхати на вибори в Ніжин суто з особистих корисливих мір­кувань, що пізніше, на «чорній» раді, проявилося в наївному: «Я свого зятя на всякому місці оберу гетьманом».

Цитатна характеристика.

«Був тяжко грошовитий, да й веселий пан із козацтва, що збагатилось за десятилітню війну з ляхами»

«Черевань тілько похитувавсь, гладячи черево; а щоки — як кавуни: сміявсь од щирого серця. Така була в його вдача».

«...не любив ніяких сварок.., був козак друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить», «...йому дав і до­чку краще маку в городі».

2.5. Божий чоловік.

Опрацювання образу. Бесіда за питаннями.

Хто такий Божий чоловік у творі?

Про що свідчить його зовнішність і портретна характерис­тика?

Чому герой, збираючи гроші, не витрачав їх на себе, а вико­ристовував під час викупу козаків з неволі?

Про що свідчить обізнаність Божого чоловіка у знахарстві?

Чому на прикладі цього героя П. Кулішу вдалося розкрити на­родні ідеали гуманізму, мудрості, моральної досконалості?

3 чим пов'язано те, що Божий чоловік відмежував себе від інших бандуристів?

Як трактували Т. Шевченко та П. Куліш роль народних спів­ців у суспільному житті, їхні взаємини з простим людом?

Портрет і зовнішність героя.

сліпий старець;

темний на очі;

латана свитина і без чобіт;

довга, до самого пояса, борода ... процвіла сивинами.

Риси вдачі та характеру.

високоморальний;

щирий і безкорисливий;

далекий від усього суєтного, мізерного, дріб'язкового;

доброта і поважне ставлення до людей;

індивідуальність, натхненність, патріотизм;

духовний аристократизм;

виявляє зверхність над народом, своїми моральними якостями вивищується над ним.

Герой і суспільство.

національно зріла людина;

натхненне виконання дум та історичних пісень;

сум за долею України;

допомога козакам лікувати їх рани;

його сутність визначає дух, а не шлунок;

«душа його жила не на землі, а на небі»;

уславлює часи Хмельниччини;

не відвідує чорну раду.

Цитатна характеристика.

«Співаючи пісню од серця голосить і до плачу доводить, а сам підведе вгору очі, наче бачить таке, чого видющий зроду не побачить».

«Божий чоловік ясен був на виду, мов душа його жила не на землі, а на небі».

«Сліпий старець-кобзар. Темний він був на очі, а ходив без проводиря: у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив по­вні кишені. Що ж робив із тими грішми? Викупав невільників із неволі. Іще ж до того знав лічити усякі болі й замовляти усякі рани. Може, він помагав своїми молитвами над неду­жими, а може і своїми піснями, бо в його піснях лилась, як чари, що слухає чоловік і не наслухається. За теє-то, за все поважали його козаки, як батька, і хоч би, здається, попро­сив у кого останню свитину з плечей на викуп невільника, то й йому оддав усякий».

«Яв ваші чвари да свари не мішаюсь».

«А більше мені не по нутру ота мізерна пиха, що розвелась усюди по Гетьманщині. Почали значні козаки жити на люд­ський кшталт із великої розкоші. І вже байдуже їм тепер ста­росвітські співи, що й людям у подобу... Дух мій не терпить сього!»

Додатковий матеріал.

Народні ідеали гуманізму, мудрості, моральної досконалості яскраво розкриті в образі сліпого бандуриста — Божого чоловіка. На сторінках роману він відзначається високою свідомістю, ро­зумінням подій, виявляє своє неприйняття щодо дріб'язковості, мізерності буденного життя.

Впевнено та незалежно тримається він і в присутності козаць­кої верхівки. Мовою народних дум розповідає він про події, сумує за долею України, славить часи Б. Хмельницького.

Але Божий чоловік відмежовує себе він інших бандуристів. Коли інші кобзарі не гребували нагодою дрібного заробітку під час чорної ради, то він не пішов туди.

П. Куліш знайшов новий і, безперечно, цікавий ракурс для змалювання образу народного співця. Божий чоловік не закли­кає народ до боротьби, як Шевченкові кобзарі, як зображує їх і народна традиція, а кличе до милосердя, доброти. «В мене,— каже,— одна дорога по всьому світу. Блаженні милостивії, яко тії помилувані будуть»,— відповідає він Шрамові на запитання, куди він ітиме.

3. Робота над змістом твору

розділ

3 приводу чого вчинився ґвалт між «синьокаптанниками» і «кармазинами»?

Про що дізнався І. Шрам від сотника Білозерця щодо полі­тичної події напередодні чорної ради?

Яким чином полковник намагався рятувати Україну?

Чому Я. Сомко був упевнений у тому, що він зможе проти­стояти силі І. Брюховецького?

Як гетьман поставився до тих, хто зрадив його і долучився до І. Брюховецького? («Не засмутили вони мене, а преогорчили. Не те мені шкода, що три полки одпало, а те, що честь, правда поламана»)

Чим закінчилася сутичка між «синьокаптанниками» і «кар­мазинами»?

У чому виявилося незадоволення Вуяхевича по відношенню до козацтва? Як запорожці реагували на погрози генерального писаря?

Через що Я. Сомко позбавив Вуяхевича гетьманського бун­чука?

Яким було козацьке життя за часів Хмельницького? («...в ко­заків була воля й дума єдина»)

Як Вуяхович намагався знеславити Я. Сомка у козацькому середовищі? («Надувшись, мов той сич, проходив він із своїми підручниками мимо козацькі купи, і, бачся, нічого злого й не діє, тілько то там, то сям що-небудь блякне, да так же то козаків гірким словом зневажає, так їм те нещасне панство да гетьманство в вічі тиче, що козаки, прислухаючись, тілько уси кусають»)

розділ

Яких змін, на думку М. Череваня, зазнав характер Гвинтовки?

Через що І. Брюховецький отримав велике пошанування від царя?

3 приводу чого виникла суперечка за постать Івана Мартино- вича між Гвинтовкою і Череванем?

Яку неприємну звістку отримав Гвинтовка від Костомара? Як він зреагував на неї?

Чому Череваниха була схвильована поведінкою брата, його байдужим ставленням до того, що відбувалося у козацькому середовищі?

Через що ситуацію в Україні напередодні чорної ради М. Че­ревань вважав схожою на «лядську»?

3 яким проханням звернувся Гвинтовка до сестри, від'їжда- ючи на раду?

Що свідчить про збори люду на раду?

Для чого на раду прибуло московське військо з боярами?

Як сам народ ставився до претендентів на гетьманську посаду?

3 якою метою «мужицтво» йшло на чорну раду? («Заробимо лучче, ніж на косовиці! Бач, у яких пани кармазинах, які ти- ляги під золотом та під сріблом понадівали! Аж хрястить! Усе наше буде!»)

Для чого на раді кожен обов'язково повинен мати синю або червону «стьожку»?

Чому Петро співчував Сомкові, високо пошановуючи його ро­зум?

Що свідчить про безлад, який панував перед початком ради?

Чого очікували прибічники Брюховецького після того, як його оберуть гетьманом? («Буде кому панувати на Вкраїні і без мугирів. Івану Мартиновичу аби козацтво пригорнути до свого боку»)

Через що вчинився гамір, а потім і бійка між козаками?

Як поводило себе московське військо під час безладу на раді?

У чому виявилася зрада Я. Сомкові його прибічниками? Як він на це зреагував?

Яким чином І. Брюховецький святкував свою перемогу? XV розділ

Як сприйняв простий люд (чернь) те, що гетьманом було про­голошено І. Брюховецького? («Хвала богу! Хвала богу! Наша взяла! Нема тепер ні пана, ні мужика, нема ні вбогих, ні ба­гатих! Усі поживемо в достатках!»)

Що свідчить про масове пограбування Сомкового табору?

Коли мужики усвідомилися, що їх після виборів ошукано?

Яких «подарунків» отримали козаки за підсумками ради?

Через що чорний люд пройняв сором, коли вони вирішили після ради повернутися додому? («Посунулись деякі з на­ших через городи, стали поратись коло панськихдворів, дак братчики їх киями. «Убирайтесь,— кажуть,— і к нечистій матері, мужва невмивана!» — та й виперли за місто. Наші почали були пручатись: «Ми ж тепер усі рівні!» — «Ось ми вас,— кажуть,— порівняємо батогами! Ховайтесь, вражі діти, заздалегідь по запічках, поки не здобулись лихої години!» «Незабаром стало кожному розуміло, що нічого гаразд весе­литись»)

Яке лихо коїло розбещене козацтво-харцизи з козаками? («Бо­ронить, боронить пана з сім'єю челядь, да як звалять од­ного-другого запорожці з коня, так хто оставсь — урозтіч! А вони окаянії, коней зупиняють, у колесах спиці рубають, вози перевертають, панів із кармазину і з саєти обдирають. По полю не один віз з покаліченими кіньми валяється, не одна вдова плаче по мужові, не один бідаха, конаючи в крові, ту­жить, що не поліг під Берестечком. А там скрізь порозламу­вані скрині, одежа лежить розкидана, кривава, пороздирана; пух із перин, наче сніг, лежить по вітру: усюди розбишаки шукали грошей, усе пороли, розкидали»)

Як мотивували харцизи свої злодійські вчинки? {«Тепер ми­нулось: се моє, а се твоє,— усе тепер обще! Своє добро, а не чуже розібрали братчики по кишенях!»)

Якою була реакція І. Брюховецького на скарги люду про їх пограбування? Як це характеризує гетьмана? («Ви ж хіба, вражі сини, не знаєте, що ми тепер усі як рідні брати? Усе в нас тепер укупі!»)

XVI розділ

Як сам П. Куліш характеризує суспільні умови на вкраїні за часів гетьманування І. Брюховецького? («...скілько опісля розлито на Вкраїні крові через Іванцеве лукавство да через неситу хтивість московських воєвод»)

Кого автор звинувачує у зрадництві Я. Сомка? («...городова козацька старшина з запорожцями: усе то тії, що нишком поякшались із низов'ями, да ради свого панства»). У чому це виявилося? («Невірні душі! Тепер уже іншому й трунок не лізе в пельку, іншому так тяжко, як тому Юді, да вже нема вороття — треба брататься з розбишаками!»)

3 яким проханням звернулися двоє січових дідів до І. Брю­ховецького?

У чому звинуватив Пугач Іванця?

Якої думки дотримувався Іван Мартинович про умови життя козаків?

У чому вбачав І. Брюховецький владу запорожців на Січі? («...запорожці тепер перші пани на Вкраїні: понаставляв я їх сотниками й полковниками, судитимуть і рядитимуть вони по запорозьких звичаях усю Вкраїну. Нема вже й тепер ні в міщанина, ні в мужика се моє, а се твоє: все стало обще; козак усюди став господарем, як у себе в кишені. Чого ж вам іще хочеться?»). Через що він відмовився чинити покарання

Сенчила? («Щоб я за дурницю бив киями козака? Ні, сього не буде: я своїм діткам не ворог»)

Чому для Пугача слава козацька є золотою і зневажливе став­лення до неї — ганьба?

Яких прокльонів отримав І. Брюховецький від старих січови­ків?

Що повсякчас турбувало Івана Мартиновича?

Чому П. Куліш, порівнюючи гетьманів, зазначав, що Сомко — безталанний, а Брюховецький — кіт?

Для чого Іван Мартинович розповів Петру Сердюку про свій віщий еони?

Через що П. Сердюк відмовився від цінного подарунку від

Брюховецького задля вбивства Я. Сомка? («Того одступало, що хоч низ овець на всяке характерство здатен, да за таке ще зроду в нас ніхто не брався! Прощай, пане гетьмане! Може, з хмелем і твій сон пройде»)

Яку хибну справу вирішив учинити Іванець до свого супро­тивника? Чим пояснити його лякливість?

XVII розділ

Чому К. Тур виявив ініціативу допомогти І. Брюховецькому позбавити життя Я. Сомку?

Кому належав перстень, подарований Іваном Мартинови- чем Туру? («...покійний Хмельницький зняв у сонного Бара- баша»)

У яких умовах перебував ув'язнений Я. Сомко? («...у кутку сидить на голому ослоні. Одним залізом за поперек його взято і до стіни ланцюгом приковане, а другі кайдани на ногах замкнуті. У старій подраній сірячині, без пояса і без сап'янців. Усе харцизяки поздирали, як узяли до в'язення; тілько вишиваної сріблом да золотом сорочки посовістились ізнімати»)

Як Я. Сомко сприйняв того чоловіка, який прийшов його, ув'язненого, вбити?

Чому, на ваш погляд, К. Тур запропонував ув'язненому волю, не помстившись за свою розправу?

Яким чином козак Тур пояснив Сомкові про його необхідність та авторитет для народу? («Піднімуться й тії, що не були на раді, бо на раду позлазилась до Іванця тільки сама погань з України, а добрі люде не пойняли гольтіпакам віри, ... що зосталось доброго, не все тепер за тебе, тільки озвешся, руку потягне і допомогу дасть»)

Чим пояснити відмову ув'язненого вийти на волю і гетьманю- вати?

Якої думки дотримувався К. Тур про смисл життя? Про що вона свідчить? («Хіба ж уся жизнь наша не жарти? Помаже по губах медом, ти думаєш: от тут-то щастя! Аж глянеш — усе одна омана!»)

Як Кирило Тур пояснив полковнику І. Шраму про причину відмови Я. Сомка вийти на волю: «Чужого смертю волі ку- повати не хочу!»

3 яким проханням звернувся П. Шраменко до Тура? XVIII розділ

Чи можна вважати цей розділ епілогом? Відповідь умоти­вуйте.

Як склалась подальша доля І. Шраменка, Я. Сомка? Що у ро­мані зазначено про їх трагічну смерть, яка варта пошани? («І. Шрам паволоцький і славний лицар Сомко переяслав­ський, не врадивши нічого супротив лихої української долі, полягли од беззаконного меча шановними головами. Хоть же вони і полягли головами, хоть і вмерли лютою смертю, да не вмерла, не полягла їх слава! Буде їх слава славна поміж земляками, поміж літописами, поміж усіма розумними голо­вами»)

Чому П. Шраменка з великою радістю і пошануванням зу­стріли Черевані? Яким чином К. Тур допоміг Череваням у скрутний для них час?

Що для Кирила було, як для козака, пріоритетом у житті? («Наша мати — війна з бусурманами, наша сестра — го­стра шаблюка!»)

У чому виявилося гуманне ставлення Петра до Невольника? («Петро положив йому гаман грошей за пазуху на викуп не­вольника з неволі, за панотцеві душу»)

Як Божий чоловік пояснив молодому Шраменку про життєву справедливість, славу? («Слава треба мирові, а не тому, хто славен. Мир нехай навчається добру, слухаючи, як оддавали жизнь за людське благо; а славному слава у бога!»)

Чому наприкінці твору син полковника І. Шраменка здобув своє щастя?

Про що свідчить закінчення роману: «...усе те лихо минулось, мов приснилось»?

Мікрофон: «Чим вразив вас цей твір? Які думки охопили після закінчення його читання?»

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

XIII розділ

Честі і правди на думку І. Шрама, дотримувався: а) Пугач; б) Я. Сомко; в) І. Брюховецький;

г) кожний козак-січовик.

Вуяхевич у козацькому таборі був:

а) хорунжим; б) сотенним; в) генеральним писарем; г) джурою.

За часів Хмельниччини запорожці мали:

а) волю; б) неабияку освіту; в) щодня чистити зброю; г) право тимчасово відвідувати власні родини.

Прислів'я, яке характеризує погляди Гвинтівки:

а)  «Що буде, те й буде, а буде те, що Бог дасть»;

б)  «Моя хата скраю, я нічого не знаю»;

в)  «Дурному хоч кіл на голові теши»;

г)   «Вовка скільки не годуй, а він усе в ліс дивитиметься».

«Мужицтво» вирушило на чорну раду, щоб:

а)  збагатитися матеріально;

б)  бути політично усвідомленими;

в)  виявити власну позицію;

г)   побачити претендентів на гетьманську булаву.

Я. Сомко, прибувши на раду, в руках тримав:

а) Біблію; б) ікону Богородиці; в) прапор України; г) золоту булаву Хмельницького.

П. Шраменко найбільше пошановував у Я. Сомка його: а) пишну вроду; б) розум;

в)  вміння спілкуватися з простим людом;

г)   обізнаність у військовій справі.

Прибічники І. Брюховецького називали Я. Сомка: а) київським друкарем; б) заможним паном;

в) переяславським крамарем; г) Іудою. XV розділ

Аби вберегтися від розбещених козаків-харцизів, необхідно було:

а) їздити виключно вдень; б) мати добрих коней;

в)  належним чином озброїтися;

г)   отримати при собі блакитну стрічку.

10. Кого мав на увазі полковник І. Шрам, висловлюючись: «За­клювала ворона нашого сокола»:

а) Т. Сурмача; б) Я. Сомка; в) К. Тура; г) В. Невольника.

Прощаючись із Шраменками, М. Черевань жалкував, що: а) більше їх не побачить; б) К. Тур викрав Лесю;

в)  втрутився у події обирання гетьмана-,

г)   так швидко минає життя.

XVI розділ

Звинувачуючи І. Брюховецького у надмірній демократичності до порушників козацьких правил, Пугач так висловився:

а) «Катюзі по заслузі»; б) «Нема там добра, де нема правди»;

в)  «Прийде і на нашу вулицю свято»;

г)   «Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся». Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється

1 бал.

2. Робота на картках Картка № 1

Як ви вважаєте, через що виникла розбіжність у поглядах Я. Сомка та І. Брюховецького щодо подальшої майбутньої долі України? Свої переконання обґрунтуйте.

У чому, на ваш погляд, виявилося негативне ставлення П. Ку­ліша до тих героїв роману, хто зрадив Я. Сомка і став на шлях по­грабування і розбою. Наведіть переконливі приклади з твору.

З яким проханням звернувся І. Брюховецький до П. Сердюка (XVI розділ твору)?

а) здійснити облік козаків; б) розтлумачити власний сон-, в) зібрати запорожців на раду; г) покарати Пугача. Картка № 2

Прокоментуйте фразу з твору про наслідки чорної ради: «Неза­баром стало кожному розумно, що нічого гаразд веселитись». Власні міркування узагальніть.

Доведіть або спростуйте думку М. Череванихи: «Душа в чоло­віка одна, що в козака, що в жінки: занапастивши її, другої не добудеш». Свої міркування аргументуйте.

Кого мав на увазі І. Брюховецький, розмірковуючи: «Два кота в одному мішку не помиряться» (XVI розділ твору)? Себе і: а) князя Гагіна; б) царя російського; в) Я. Сомка-, г) П. Сердюка. Картка № З

Чому, на ваш погляд, часи Хмельниччини з піднесеністю зга­дувало козацтво, виявляючи при цьому ностальгію за минув­шиною?

Чи правильно вчинив Я. Сомко, відмовившись від допомоги Кирила Тура? Доберіть аргументи «за» і «проти», враховуючи складність історичних обставин у тогочасній Україні.

3. За допомогою якого предмета Кирило Тур мав можливість по­трапити до ув'язненого Я. Сомка (XVII розділ роману)? а) персня; б) хустки; в) золотої монети; г) срібного намиста.

Підсумок уроку

Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

Домашнє завдання

У зошиті скласти тези «Значення творчості П. Куліша»; підго­тувати цікавий матеріал про життя і творчість Марка Вовчка.