МИХАЙЛО СТАРИЦЬКИЙ.ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. БАГАТОГРАННІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ. ІСТОРИКО-РОМАНТИЧНА ПОВІСТЬ «ОБОРОНА БУШІ»

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом письменника, розкрити багатогранність його спад­щини; розвивати зв'язне мовлення, уміння зна­ходити потрібну інформацію; виховувати інтерес до творчості М. Старицького.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет М. Старицького, його твори, епіграфдо уро­ку, таблиця.

Творчість Михайла Старицького — значний крок вперед у розвитку української мови, у поширенні тематичного виднокругу української літератури, у зміцненні в нашому письменстві реалізму.

М. Рильський

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальноїдіяльності.

Оголошення теми й мети уроку

II.Сприйняття й засвоєння учнями

навчального матеріалу

1. Вступне слово

В українській літературі другої половини XIX — початку XX століття значне місце посідає творчість Михайла Петровича Старицького — талановитого поета, драматурга, прозаїка. Все­осяжність інтересів, дійовий громадський темперамент спону­кали Старицького до роботи в різних галузях культури. Він був організатором театральної справи на Україні, режисером і ан­трепренером, одним із фундаторів Всеросійського театрального товариства, видавцем, перекладачем — одним із тих невтомних трудівників, чиєю подвижницькою працею живиться кожна на­ціональна культура.

2. План уроку

1.Основні факти біографії М. Старицького.

2.Багатогранність творчої спадщини.

а)  поетична творчість;

б)  драматургія;

в)  проза.

3.Творча співпраця з М. Лисенком.

4. Аналіз повісті «Оборона Буші».

5.Оцінка І. Франком діяльності М. Старицького.

Основні факти біографії М. Старицького

14 грудня 1840 р. у родині дрібного поміщика-дворянина, від­ставного ротмістра в с. Кліщинці на Полтавщині народився Ми­хайло Петрович Старицький.

З 1851 року навчався в Полтавській гімназії.

У 1858р. вступив до Харківського університету.

У 1860 р. перейшов до Київського університету, де спочатку навчався на фізико-математичному факультеті, а потім на юри­дичному. Наступного року повернувся до Кліщинців.

У 1862 р. М. Старицький одружився. Через два роки поверта­ється до Києва на навчання, і у 1865р. закінчує університет.

1868р. Старицький купив маєток в с. Карпівці на Поділлі й переїхав туди з родиною.

У 1871р. повернувся до Києва, разом із М. Лисенком органі­зував Товариство українських акторів, поставив «Різдвяну ніч» за мотивами повісті М. Гоголя. Брав активну участь у роботі Південно-Західного відділу Російського географічного товари­ства, який тоді очолював талановитий учений-народознавець ав­тор пісні «Ще не вмерла Україна» Павло Чубинський.

Упродовж 1873-1876 pp. М. Старицький писав вірші, пере­кладав з Г. Андерсена, І. Крилова, М. Лєрмонтова, сербські на­родні думи та пісні.

На початку 80-х pp. він домігся видання літературно-художнього альманаху «Рада». Очолив першу професійну трупу.

У 1886-1887 pp. трупа з успіхом гастролювала в Москві та Петербурзі, потім —у Варшаві, Мінську, Вільнюсі, Астрахані, Тифлісі.

У 1893 р. за станом здоров'я М. Старицький залишив трупу.

У 1897 р. відбувся Перший Всеросійський з'їзд діячів сцени, на якому виступив М. Старицький. У Києві він керував драма­тичним гуртком Літературно-артистичного товариства, продовжу­вав літературну діяльність.

У 1903р. готував видання альманаху «Нова рада», але за його життя альманах не вийшов.

27квітня 1904р. Михайло Старицький помер. Похований на Байковому кладовищі.

III. Робота за таблицею

Багатогранність творчої спадщини М. Старицького

 

1. Поетична творчість

Основні мотиви лірики М. Старицького:

1) роль  і призначення поета («Поетові»);

2) краса            людських почуттів («Виклик»);

3)співчуття      до важкої долі простого люду («Швачка»);

4) тема  України («До України»).

Повідомлення учнів

1-й учень. Поетичну творчість М. Старицький розпочав пе­рекладами та переспівами російських і зарубіжних поетів. Він перекладав твори Крилова, Пушкіна, Байрона, Гете та інших по­етів. Його переклади були значним кроком уперед у порівнянні з перекладами його попередників. Поет прагнув дотримуватися оригіналу, зберегти його своєрідність, точно відтворити не тільки зміст, але й форму.

Перекладам М. Старицький надавав великого значення. Во­ни мали розширити можливості української мови, піднести її культуру, збагатити лексично й вивести українську поезію на ши­рокий шлях розвитку.

Поет іноді відходить від оригіналу й не перекладає, а пере­співує. Прикладом цього може бути переклад вірша О. Пушкіна «Зимовий вечір». Широко відомі рядки

Спой мне песню, как синица Тихо за морем жила; Спой мне песню, как девица За водой поутру шла.

М. Старицький змінює її колорит, подає зовсім інший фон:

Заспівай мені про волю, Що вже мохом поросла; Що тепер, немов дитина, В сповиточку спать лягла.

2- й  учень. Як поет М. Старицький насамперед лірик, при­чому — лірик більше соціальних, громадянських мотивів, ніж особистих, інтимних. Його ліричні твори мають агітаційний, за­ключний характер, у них поет ставить і в міру своїх можливос­тей розв'язує актуальні проблеми життя, закликаючи прогре­сивну українську інтелігенцію не тільки словом, але й щоденною працею вірно служити своєму народові. Обстоюючи реалізм, він виступав проти так званого «чистого мистецтва», проти тих по­етів, які цуралися народу і служили своєю творчістю інтересам панівних верств суспільства.

Поет — це не тільки сіяч добра й справедливості, але й борець проти всілякого гніту та насильства над людиною. Ця думка про­ходить червоною ниткою через такі його поезії, як «Поету» («Як ніч, насовується туча»), «На спомин Т. Г. Шевченка», «Ой зну­щались з мого слова».

Патріотизм М. Старицького глибоко демократичний за своєю суттю. Мотив патріотизму в його поезіях провідний. Любов до України нерозривно пов'язана в поета з любов'ю до знедоле­ного народу, з прагненням поліпшити умови його життя. Свої пат­ріотичні почуття виявив у таких поетичних творах, як «До Укра­їни», «Нива», «До молоді» та інших ліричних віршах.

3-й  учень. Мотиви любові до рідного краю у поезіях М. Ста­рицького міцно переплетені з показом нужденного життя народу. Його поезії «Швачка», «Місто спить» та інші зображують кар­тини народного горя, мук і страждання.

Поезія М. Старицького була не тільки музою смутку, але й помсти, боротьби. Саме тому він присвячує чимало поезій оспівуванню боротьби з російським самодержавством. У віршах «Занадто вже», «Остання ніч», «Борцю» та інших він звертається до народу з закликом виступити на захист волі, висловлюючи впевненість, що вона таки настала.

У поетичному доробку письменника знаходимо також перлини пейзажної та інтимної лірики.

Поет був закоханий у чарівну природу України і талановито оспівав її у ліричних віршах «На морі», «Вечір», «Весна», «Зорі, зорі, ясні очі» та інших. Серед інтимної лірики М. Старицького є вірші про кохання («Виклик»), «Не сумуй, моя зірко кохана», «Монолог про кохання» тощо).

Висновок. Поетична творчість М. Старицького була дальшим кроком у розвитку української поезії пошевченківської доби. Поет наполегливо працював над віршами і, природно, у кращих тво­рах досяг високого рівня художньої майстерності. У ліриці поета відбилося публіцистичне мислення епохи, а це також вплинуло на своєрідність звучання лірики наступного літературного поко­ління, представленого іменами П. Грабовського, В. Самійленка, М. Вороного.

2. Драматургія

Повідомлення учня

Як драматург М. Старицький зростав на прогресивних тради­ціях української, російської та зарубіжної драматургії. Особливо велике значення в цьому для нього мала драматична спадщина І. Котляревського, Т. Шевченка, М. Гоголя, О. Островського, В. Шекспіра і Ф. Шіллера.

Саме завдяки Старицькому в 1883 р. з'являється перша про­фесійна об'єднана українська трупа, де працювали М. Кропив­ницький, І. Карпенко-Карий, П. Саксаганський, М. Садовський, М. Заньковецька, М. Садовська-Барілотті. І хоча урядові й цен­зурні заборони спрямували розвиток української літератури ви­ключно у вузьке річище селянської тематики, завдяки М. Ста­рицькому, І. Карпенку-Карому, М. Кропивницькому український театр зумів вирватись із «горілчано-гопачної» театральщини, роз­ширив і коло тем: історія України — «Оборона Буші», життя ін­телігенції «Не судилось», філософська тематика — п'єса «Талан».

3.Проза

Повідомлення учня

Значне місце у спадщині М. Старицького належить художній прозі. З-під пера письменника вийшло чимало оповідань, повістей та романів. Майже всі вони написані російською мовою і опубліковані на сторінках російської періодичної преси. Але теми для них автор брав із життя українського народу. В одному з листів до М. Ко­марова, говорячи про це, він писав: «Отже, я, працюючи на чу­жій ниві, все живописую тільки своє рідне з минулого і сучасного життя і прихиляю симпатії сотень людей до нашого поля».

Як прозаїк М. Старицький писав переважно на історичні теми, він у ряді творів художньо відтворив найважливіші періоди ге­роїчного минулого своєї батьківщини.

Так, наприклад, повісті «Червоний диявол» і «Первые кор­шуны» присвячені боротьбі українського народу проти польсько- шляхетської експансії наприкінці XVI та на початку XVII ст. У повісті «Облога Буші» і романі-хроніці «Богдан Хмельницький» відтворено події визвольної війни 1648-1654 pp. Романи «Руина» і «Последние орлы» («Гайдамаки») зображують складні соціальні протиріччя, які мали місце на Україні після визвольної війни та в час поширення гайдамацького руху. У романі «Розбійник Кар- мелюк» дається широка панорама антикріпосницької боротьби на Україні в першій половині минулого століття.

Творча співпраця з М. Лисенком

У 1851 році М. Старицький вступив до Полтавської гімназії. Невдовзі, на дванадцятому році життя він втратив матір і з того часу став виховуватися в сім'ї свого дядька по матері В. Ли­сенка — батька славетного українського композитора Миколи Ві­талійовича Лисенка. Щороку М. Старицький і М. Лисенко, який навчався в Харківській гімназії, відпочивали під час літніх ка­нікул на селі. Цілими днями вони були разом то на лоні чудової природи, то в домашній бібліотеці, то серед сільської молоді. Саме тоді між ними виникла та щира й міцна дружба, яка згодом стала основою великої спільної праці в галузі театру та музики.

1862 року М. Старицький одружується на Софії Віталіївні, сестрі М. Лисенка. Це ще більше зміцнило творчі зв'язки між двома молодими ентузіастами української культури.

Зимою наступного року, коли М. Лисенкоприбув до Києва на канікули, Старицький працює разом із ним над створенням української опери «Гаркуша», яка з успіхом виконувалася на до­машній сцені. Шкода, що ця опера до нас не дійшла.

У Києві М. Старицький разом із М. Лисенкоморганізовує То­вариство українських сценічних акторів, яке підготувало на сцені чимало українських п'єс, опер та оперет, зокрема створену ним оперу «Різдвяна ніч», що мала великий успіх і була визначною подією в культурному житті України.

Аналіз повісті «Оборона Буші» за планом

1. Пригодницький сюжет.

2. Антимілітаристське спрямування.

3. Багатопроблемність твору.

4. Трагічні сторінки життя українського та польського народів.

5. Образи та символи твору.

6. Функція картин природи.

Драма «Оборона Буші» (1899)представляє нам один із тра­гічних моментів боротьби українського народу проти польсько- шляхетських загарбників уже після Переяславської ради. П'єса наснажена могутнім пафосом справжнього народного патріотизму, любові до своєї вітчизни: усі знають, що йдуть на загибель, але ніхто не вагається, бо треба допомогти з'єднатися силам Хмель­ницького й Богуна. Звертаючись до складних і драматичних пе­ріодів історії українського народу, змальовуючи героїв своїх іс­торичних творів сповненими сили й душевної краси, Старицький виявив віру в краще майбутнє України.

Оцінка І. Франком діяльності М. Старицького

Творчість М. Старицького завжди привертала до себе увагу літературної громадськості. Ще за життя письменника точилася боротьба навколо нього між прогресивною та консервативною критикою. Українські буржуазні націоналісти заперечували де­мократичну спрямованість його творів, безпідставно твердили, що він стоїть осторонь від життя народу. Вони намагалися при­низити роль М. Старицького в розвитку української літератури. Проти такої фальсифікації спадщини М. Старицького виступив І. Франко,який у статті «Михайло Петрович Старицький» уперше справді по-науковому підійшов до оцінки його творчості. Він усе­бічно й ґрунтовно проаналізував життєвий і творчий шлях пись­менника, показав його велику роль у розвитку української літе­ратури та театру.

   Підсумок уроку. Бесіда

•  Які основні мотиви лірики М. Старицького?

•  Яка тематика драматичних творів?

•  Хто написав музику до опери «Різдвяна ніч»?

•  Хто вперше підійшов до оцінки творчості М. Старицького?

•  Назвіть історичні романи М. Старицького.

IV.Оцінювання

V. Домашнє завдання