Є. ПЛУЖНИК. «ВЧИСЬУ ПРИРОДИ ТВОРЧОГО СПОКОЮ...», «НІЧ... АЧОВЕН - ЯК СРІБНИЙ ПТАХ!», «РІЧНИЙ ПІСОК...». УРІВНОВАЖЕНІСТЬ ДУШЕВНОГО СТАНУ ЛІРИЧНОГО ГЕРОЯ, МИТЬ І ВІЧНІСТЬ У ЧУТТЄВОМУ ВИРАЖЕННІ

Мета: продовжити ознайомлювати школярів із творчістю Є. Плужника; сприяти виробленню в учнів уміння працювати з додатковою літературою, поглибити навички ідейно-художнього аналізу поезії; вихову­вати високі духовні цінності.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет письменника, карткидля письмової роботи.

ПЕРЕБІГУРОКУ

I.  Організаційна частина

II.Мотивація навчально-пізнавальної діяльності (оголошення теми, мети й завдань уроку)

III.   Перевірка, оцінка й корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь

1. «Міні-інтерв'ю». Робота в парах («журналіст» — « письменник»)

У діалозі повинно бути 4-5 питань. Кожна наступна пара учнів питання, що вже прозвучали, повторювати не може. Наприклад:

—Євгене Павловичу, де й коли ви народилися?

—Я народився26грудня 1898 року в слобідці Кантемирівка Богучарського повіту Воронезької губернії в сім'ї дрібного тор­гівця.

—Скажіть, будь ласка, у яких навчальних закладах Ви навча­лися?

—Учився в сільській школі, потім у кількох гімназіях — у Богучарі, Ростові, Боброві, у Київському ветеринарно-зоотех­нічному інституті, пізніше — у Київському музично-драматично­му інституті ім. М. Лисенка.

—У діяльності яких організацій Ви брали участь?

—В Асоціації письменників (Аспис), що об'єднувала тоді всю «непролетарську» літературу Києва, пізніше став членом пись­менницької групи «Ланка», яка 1926 р. перетворилася на «Марс» (Майстерня революційного слова).

—Де й коли були опубліковані Ваші перші українські вірші?

—Перші українські вірші були опубліковані 1923 р. в київ­ському журналі «Глобус» під псевдонімом Кантемирянин (від назви рідного села).

2. Письмова робота за картками. Заповнити анкету письменника

Справжнє ім'я Псевдонім Дата народження Місце народження Дата смерті Місце смерті Громадянство Рід діяльності Роки творчості Жанри творів

3. Повідомлення про річища модерних стильових течій, у яких розвивався талант поета

1-й учень. Плужник — митець-експресіоніст. Для нього світ позначений людськими стражданнями, болями, невинними смер­тями. Про громадянську війну в Україні він пише як про вселюд­ське лихо, всесвітні суспільні катаклізми. У центрі його ліричних мініатюр — картини розстрілів, безжально обірваного молодого життя, трагічна доля людини, безглуздя ситуації, коли брат уби­ває брата. З глибоким психологізмом змальовує епізоди розстрі­лів, спричинених «тотальною», «звичною жорстокістю», дією антигуманних сил. У річищі поетики експресіонізму Є. Плуж­ник нехтує конкретним на користь узагальнення, майже алего­рії. Експресіоністська поезія Плужника будувалась, за словами М. Рильського, на поетиці «короткого удару», щоб такими емо­ційно разючими образами передати жахливу руїну України. Цим він нагадує Василя Стефаника.

2-й учень. Євген Плужник мав могутній талант лірика, щоб замикатися лише в експресіонізмі. Придивлявся він до поетики імпресіоністів та неокласиків. Тому його творчій манері при­таманні, за словами Миколи Бажана, філігранна витонченість образів, досконалість побудови поезій, інтелектуальна гра нюан­сами емоційної та звукової сфери. Збірки поета відбивають його тяжіння до філософії екзистенціалізму, що почала формуватися в Європі. У його творах категорії самотності, страху та страж­дання покликані висвітлити антигуманність світу, пояснити, чому життя гірке й знецінене, яке місце людини в історії, під­казати духовні орієнтири. Сила Плужника-екзистенціаліста — в гуманізмі, стоїцизмі, увазі до інтенсивного духовного життя людини, у порушенні важливих і хвилюючих проблем буття людини XX ст.

3-й учень. Фахова критика не без підстав назвала Є. Плуж­ника «найвидатнішпм майстром імпресіоністичної поезії XX сторіччя». Справді, деякі риси імпресіонізму, як, наприклад, інтелектуальна гра на нюансах емоцій, уникання дієслів, пуан­тилізм тощо, зразу помітні в поезії Плужника. Проте, є в нього й нетипові для імпресіонізму риси, як-от прагнення до муж­нього ясного погляду на явища, конкретність образу, нахил до звичайної розмовної прози, рівновага ритмічних і смислових елементів. Та всі ті засоби Є. Плужник не запозичив як цілісні системи, а взяв їх, як окремі прийоми для власної оригінальної системи. Плужників поетичний лаконізм родиться із прагнення вилущити ядро, суть речі, дійти до найістотнішого, вирвати голу правду із лахміття масок і фальшу, здобути артистичну природ­ність і підняти весь дійсний вантаж свого дня й своєї доби. Євген Плужник — поет, який, не впадаючи в пафос, зумів в екстре­мальних умовах зберегти природний тон. А там, де був ризик зриву, навчився мовчати між рядками так, як це уміють тільки майстри першої руки.

4. Повідомлення про цікаві факти біографії письменника

Плужник усе життя повторював наче заклинання слова спокій, щирість і їх похідні. Обов'язковими у його аутотренінгу стали витримка, розважливість, той недемонстративний стоїцизм, що не зрадив йому і в останні хвилини життя.

Є. Плужник помер у соловецькій тюремній лікарні. Перед смертю розпорядився, щоб його верхній одяг і пальто передали тим, до кого він прихилявся, хоч знав, що його побажання не буде виконано. Передбачив наближення смерті. Попросив у санітара води: «...вмиюся, пригадаю Дніпро і вмру».

Зі спогадів того санітара: «Плужник повільно вмочив праву руку, підніс її до чола і так тримав її якийсь час, закривши очі — як людина, що пригадує; потім знову вмочив пальці обох рук у воду і слабо потер їх одну об одну. Потім обтерся рушником, що його я подав,— так само повільно, мляво. Я поміг йому лягти і закритися коцами до підборіддя; взяв миску і відійшов з нею. По якійсь хвилині-двох я знову був коло ліжка. Письменник уже не дихав...» (Євген Плужник. Три збірки.— Мюнхен, Інститут літератури ім. Михайла Орестпа, 1979)

IV. Сприйняття й засвоєння школярами нового матеріалу

1. Слово вчителя

Наступна книга «Рання осінь» відрізняється від «Днів» своєю тональністю, у ній менше трагізму й мотивів жертовності. Зде­більшого це коротенькі вірші-роздуми, мета яких — знайти пози­цію й певний спокій у житті. Часто це була позиція самітника та відлюдника, людини хворої, яка має багато часу на мірку­вання й мало практично діє. Звичайно, наш сучасник не поді­лятиме цієї позиції. Але в «Ранній осені» ми знаходимо іскри справжньої поезії, які можуть вдовольнити найтонших поціно- вувачів.

Є. Плужник ніколи не був ворожий новому ладові, а його інтелігентські побоювання нівеляції індивідуальності були без­підставними. У кращих віршах він розуміє це:

Шлях до останньої межі, Свій коротенький перейшовши, Не нарікатиму,— я жив!

До цієї збірки входить поезія «Вчись у природи творчого спо­кою».

2. Виразне читання поезії

3. Бесіда за прочитаним

•  Доведіть, спираючись на текст, що автор описує початок осені. («Вересневі дні», «кудись на південь линуть журавлі»).

•  Які роздуми викликає осіння атмосфера в ліричного героя? (Роздуми про два начала буття: людину і природу).

•   Доведіть, що людина й природа пов'язані між собою. (Пов'язані двояко: прямо — від природи до людини, обернено — від людини до природи. Це зв'язки не формальні, а символічні, ду­ховні).

•   Що символізує осінь у вірші? (Велична в пору дозрівання осінь символізує у вірші стан духовної зрілості людини).

•   Поясніть значення використання звукопису в першій строфі.(Поет майстерно використовує звукопис у першій строфі: ри ро оро єре ро ер оро ра, за допомогою чого відтворюються й звукова наповненість, і плинність картин вересневих днів, яку завершує ключ журавлів, що линуть у небі над чудовою осінньою землею).

•   Яка роль наказових форм дієслів, що використовуються в дру­гій строфі? Хто є уявним адресатом? (Уявний адресат — вічний учень, якому «негоже не шанувати визнаних взірців». Ці діє­слова пов'язують смислову організацію тексту в цілість).

•   Прочитайте риторичне запитання. Чому воно є кульміна­цією ліричного сюжету? («Бо хто ж твоїй науці допоможе // Па певний шлях ступити з манівців?». Ці рядки викли­кають найсильніші емоції, є емоційною домінантою).

4. Коментар учителя

До тих вічних цінностей, взірців, до яких варто звертатися, поет відносить природу, у якій усе гармонійно поєднане, вклю­чене в життєвий коловорот.

Людині притаманно сумніватися, помилятися. Тому потрібно і вчитися в природи, прислухатися до свого серця, своєї натури як частки цієї природи. І вірити, мати якісь ідеали, співзвучні загальнолюдським, щоб не схибити, не піти манівцями. Така головна думка поезії Є. Плужника «Вчись у природи творчого спокою...».

5. Розповідь про останню збірку поезій Є. Плужника «Рівновага»

Не побачила світу і третя книга віршів Є. Плужника «Рівно­вага» (1933). Рукопис її зберігся завдяки дружині письменника та був вивезений за кордон і надрукований там 12 років після смерті поета, а тепер основні вірші з неї надруковані у «Вибра­них поезіях». Остання збірка поезій Є. Плужника«Рівновага» — це є документ перемоги «духової людини», що серед бурхливої доби знайшла собі «тишу», душевну рівновагу, певність своєї правди, красу «світу єдиного», серед загального розпаду — «міц­ний зв'язок між днем біжучим і простором часу». Так, Є. Плуж­ник — син свого часу. Він, попри всі перешкоди, ішов до осяг­нення мудрості віку. Шкода, що передчасна смерть спинила його «на повороті до мети».

Вірш, що ввійшов до збірки «Рівновага» — «Ніч.., а човен — як срібний птах!..» — це мариністично-символічна поетична міні­атюра, сповнена неоромантичного світовідчування. Вона нагадує симфонію, у якій почуття ліричного героя й морські краєвиди зли­ваються в один візерунок, характеризують макрокосмос і мікро­космос душі ліричного героя, його бунтівливу вдачу. Водночас морська стихія є втіленням вічності, що підносить душу людини до космічних вершин, до абсолюту світла: «Злітай, душе! І, мов нове світило, // Осяй глибини й простори ці!».

6. Виразне читання поезії напам'ять одним із підготовлених учнів

7. Бесіда з елементами дискусії

•   Чим саме поезія Є. Плужника споріднюється із поезіями романтиків? (Пафосом пошуку, неспокою, захопленням гар­монією космічної сфери й морської стихії)

•   Доведіть, що ще в романтиків образ човна набув символічності й позначав долю людини в бурхливому морі життя. (Такий образ наявний в «Абідоській нареченій» Джорджа Байрона, «Парусі» Михайла Лєрмонтова, «Човнику» Віктора Забіли, «Човні» Євгена Гребінки, у поезії «Вітер з гаєм розмовляє» Тараса Шевченка, в яких він є символом свободи самотньої людини)

•   Яким новим змістом наповнює митець образ човна? (Човен уподібнюється до срібного птаха, стає другим «я» митця)

•  Доведіть, що у вірші Є. Плужника конкретна картина ночі на човні поєднується з алегоричною.

•  Перечитайте поезію, зверніть увагу на розділові знаки. Яку роль відіграє кількаразове вживання трьох крапок?(За допо­могою трьох крапок автор передає глибоке внутрішнє хви­лювання ліричного героя)

•   Порівняйте поезію Є. Плужника «Ніч.., а човен — як срібний птах!..» з віршем П. Тичини «Не Зевс, не Пан...». (Як і Тичина, Плужник у своєму обожненні Всесвіту й природи доходить до пантеїзму, до космічного виміру нової людини. Таким же радісним світосприйманням, захопленням красою)

8. Індивідуальне письмове завдання за поезію

Є. Плужника «Ніч.., а човен — як срібний птах!..»

1.Враження, яке справляє поезія.

2.Тема поезії.

3.Ідея твору.

4.Його жанр.

5. Почуття й настрій ліричного героя. (Ліричний герой розуміє глибину й незбагненність світу, але в цьому його краса й при­вабливість, те, заради чого варто жити)

6. Композиційна будова поезії. (Композиційно поезія склада­ється з двох строф, але саме в другій строфі експресивна гама почуттів ліричного героя досягає своєрідного піку)

7. Художні засоби. (Порівняння «човен— як срібний птах»; «Не спіши, не лети по сяйних світах, // Мій малий ненадій­ний човне!» (метафора, що може означати й людське життя, і вибір шляху людиною, і мрію)

9. Слово вчителя

Глибокий світ почуттів відображає любовна лірика Є. Плуж­ника. Для поета кохання — дарунок долі, одне з життєстверджу- ючих начал буття, яке вимагає від людини самовдосконалення, творчості й внутрішньої свободи. Справжня любов наснажується високими духовними цінностями, адже потребує «живої душі», «гарячого серця», самовідданості, готовності до дії й самозре­чення, тривоги й піклування. Особиста драматична доля пись­менника наклала відбиток на його лірику, тому поезії Плуж­ника відтінюють гіркі, позбавлені романтики реалії тяжко хворої людини, сірі лікарняні будні, боротьбу за життя. Однак його вірші не стали інтимним щоденником спаленої болем і коханням людини, її розпачу, страху за спливаючим щастям, ревнощів, без­надії. Навпаки, інтимна лірика поета складна за своєю внутріш­ньою структурою, адже в ній відтворено боротьбу різних начал, різних «голосів» у душі ліричного героя. У цих поезіях Є. Плуж­никасильним є елегійне начало душевних дисонансів, сум'яття, спогадів, але перемагає в них глибока щирість ліричного героя, відчуття щастя й гармонії, довіри й добра.

10. Ідейно-художній аналіз поезії «Річний пісок слідок ноги твоєї» (із збірки «Рання осінь»)

•   Визначте жанр поезії. (За жанром ця поезія нагадує класичну любовну елегію)

•   Яку роль відіграє опис природи в поезії? (Ліричний сюжет розгортається на тлі мальовничої природи, яка відтінює душевні почуття й сум'яття героя)

•   На основі чого побудовано елегію? (Елегія будується як спогад- рефлексія)

•  Який образ обожнюється ліричним героєм, стає особливо доро­гим і рідним. (Образ коханої)

•   Які перетинаються два часові пласти буття героя й протилежні душевні стани? (Недавні щасливі дні й піднесені почуття, які він пережив тоді, коли поряд із ним була кохана, й жаль,

душевний біль за неповоротно втраченим відчуттям краси, гармонії у світі та душі)

•   Проаналізуйте почуття й настрій ліричного героя. (Ліричний герой Є. Плужника занурюється у світ душевних переживань, у психологічні переливи, в уяві звертаючись до коханої, ведучи з нею розмову, мов сповідаючись їй)

•   Зачитайте рядки, які є філософськими роздумами над плин­ністю і вічністю буття («Бо я дивлюсь і бачу: все навіки //На цій осінній лагідній землі, // / твій слідок малий —такий великий, //Що я тобі й сказати б не зумів!»)

•   Доведіть, що конкретно-предметний образ «слідок ноги» ми­лої набуває символу. (В уяві ліричного героя конкретно- предметний образ «слідок ноги» милої набуває символу, бо стає «великим», тобто дорогим, неповторним, як слід богині, самого життя. Це символ вічної краси й кохання, який бен­тежитиме душу завжди)

11. Творче завдання

Скласти опорну схему для аналізу художніх засобів із поезії «Річний пісок слідок ноги твоєї».

V. Осмислення, узагальнення й систематизація нових знань

1. Слово вчителя

Лірика Є. Плужника наповнена внутрішнім горінням і відзна­чається філігранною витонченістю думки й почуття, образів і жан­рових форм. Його поетичний словник і тропи, на перший погляд, «прості», уживаються звичайні поняття, але за цією звичайністю постає конденсована сила образів, експресія почуттів. Мистецька довершеність досягається своїм баченням світу й людини у ньому, внутрішньою цілісністю переживань та напруженістю думок, що, немов вулкан, виштовхують хвилями спресовану енергію, вольо­вий порив, які концентричними колами розгортаються в худож­ньому світі митця. Не випадково Микола Бажан поетичну твор­чість цього поета відніс до найбільших і найдорожчих духовних цінностей української літератури XX століття.

2. Евристична бесіда

•  У чому своєрідність творчої особистості Євгена Плужника?

•  У річищі яких модерних стильових течій розвивався талант поета?

•  У чому виявилося новаторство лірика у жанрі медитації?

•  У чому полягає філософічність пейзажної та мариністичної лірики Є. Плужника?

•  Чим вам імпонує інтимна лірика поета?

3. Самостійна робота

1. Знайдіть відповідність між назвами збірок Є Плужника та роками їх написання.

1926  р. «Рання осінь» 1933 р. «Рівновага»

1927 р.«Дні»

2. Поясніть символіку назв поетичних збірок Є. Плужника.

3. Назвіть, у яких жанрах працював письменник.

VI.    Підсумок уроку

VII.  Домашнє завдання

1. Вивчити напам'ять одну з поезій Є. Плужника (на вибір).

2. Порівняти пейзажну лірику Є. Плужника та поезії П. Тичини «З кримського циклу».

3. Написати есе на тему: «Євген Плужник — найвидатніший митець національного відродження».