«УКРАЇНА У НАС ОДНА». ВЕЛИЧ МИНУЛОГО Й ВІРА В ЩАСЛИВЕ МАЙБУТНЄ У ТВОРАХ ДАНИЛА КУЛИНЯКА

Мета:    дослідити творчість письменника-земляка Дмитра Кулиняка, удосконалювати навики виразного чи­тання поезій; розвивати вміння орієнтуватися в про­читаному й знаходити підтвердження своїх думок у тексті, стимулювати до власних висновків; фор­мувати структуру особистості школяра, в основі якої —ідеал, що стає усвідомленим мотивом жит­тєдіяльності; прищеплювати любов до рідного краю, формувати повагу до історичного минулого Бать­ківщини, морально-етичні якості, почуття патрі­отизму.

Тип уроку: засвоєння нових знань. Література рідного краю.

Форма уроку: урок-літературний портрет.

Обладнання: портрет Д. Кулиняка, збірки та друковані роботи письменника, тези для кожного учня, що роздаються заздалегідь, опорна таблиця для роботи, репродук­ції картин, епіграф.

Україна без нас далі житиме, Але ми без Вкраїни —ні!

Зоя Когут

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. Організаційний момент

II.    Мотивація навчальної діяльності.

Вступне слово вчителя

«Тисячолітній Ромен

Гордо стоїть над Сулою!..»

Справді, місто має славну історію й пишається своїми дітьми, які жили й живуть нині на Роменщині. Данило Кулиняк усу­переч життєвим обставинам завжди був вірний роменській землі. Письменник говорив: «Найвидатнішою подією минулого двадця­того століття вважаю об'єднання всіх українських земель в одну державу. Я щасливий від того, що нарешті моя Карпатська Бой- ківщина, Галичина й неповторна козацька Роменщина, Гетьман­щина, стали двома крильми України в її вічному польоті, котра, як легендарний птах Фенікс, знову постала з попелу для майбут­нього кращого життя. Україна у нас одна. І та ж Роменщина чи Херсонщина мені не менш рідна і близька, ніж край, де я наро­дився. Бо і Стрий, і Сула живлять своїми водами наше україн­ське Чорне море. Бо в нас єдина мати — Україна».

III. Оголошення теми, завдань уроку

Виживання людства — це виживання людської моралі й духо­вності. І як пересторога звучатимуть для нас слова письмен­ниці Зої Когут: «Україна без нас далі житиме, але ми без Вкра­їни—ні!», що будуть епіграфом до уроку на тему: «"Україна у нас одна". Велич минулого й віра в щасливе майбутнє у творах Данила Кулиняка».

(Учні записують у зошити тему та епіграф.)

Сьогодні ви ознайомитеся з життєвим і творчим шляхом Данила Кулиняка. Урок вимагатиме від вас певної ерудиції, оскільки потрібно самостійно дійти до розв'язання проблемних питань: як зберегти культурну спадщину минулих поколінь (Пам'ятай історію свого народу!), урятувати природу від зни­щення (Ніхто не сміє ображати матір-Землю!), захистити Укра­їну від кривди та зла (Боже, Україну збережи!).

Учні мають опорну таблицю, яку вони повинні заповнити протягом уроку.

 

IV. Основний виклад матеріалу

Коментування тез й аналіз поетичних творів, у яких відобра­жені етапи життя Д. Кулиняка.

Життєва дорога

Народився 2 квітня 1948 р. в селі Старий Кропивник Дрого­бицької (нині Львівської) області в українських Карпатах у родині священнослужителя греко-католицької церкви.

Зростав у багатодітній родині, яка дуже бідувала.

1963 р. закінчив Сокальську школу-інтернат і вступив до Хер­сонського мореплавного училища.

16 грудня 1964 р. заарештували співробітники КДБ по Хер­сонській області за створення підпільної молодіжної організа­ції «Вісник свободи України». (Учитель читає вірш «Я юності не знав...»)

Я ЮНОСТІ НЕ ЗНАВ...

«Я юності не знав...» Ми з нею розминулись

В похмурих коридорах КДБ

Вона мені прощально усміхнулась:

«Мене арештували як тебе».

І очі опустила винувато...

Не встигла доказати — розвели.

Занадто рано довелось спізнати

Суворих істин суть. Але коли

Минули дні, а я лишивсь собою,

Збагнув трагічний смисл свого життя:

Весь хід подій нас готував до бою,

А в бою не було вже майбуття.

Засуджений не був, оскільки ще не мав 18 років. 1966 р. всту­пив до літературного інституту ім. Горького Спілки письменни­ків СРСР в Москві, який закінчив у 1972 р. Жив у м. Ромни, що на Сумщині. Працював на посаді науковця в місцевому краєзнав­чому музеї, займався археологією, вивчав унікальні документи.

МИНУЛЕ — МАЙБУТНЄ

Мовчать в степу насуплені кургани, їх мудрий зміст лежить у глибині. Повзуть билинно сіверські тумани, І нам струна Боянова бринить.

Я уявляю пращурів печери, Бреду в думок і парадоксів ліс. Вже місяць, ніби жовтий скіфський череп, Над світом розтривожений повис.

А світ пливе в майбутнє (крізь минуле?), Ми пізнаємо всесвіт (чи себе?), Старовина нам душі не замулить І не затьмарить небо голубе.

І як в неволі пізнають свободу, Оцінюються часом всі діла. В польоті мужнім кожного народу Минуле і майбутнє — два крила.

• Які художні засоби використав Д. Кулиняк у ліричному творі?

• Визначте ідею поезії й запишіть під відповідною частиною опорної таблиці.

Восени 1972 р. переїхав до Києва, де перебував на нелегаль­ному становищі, оскільки саме в той рік були проведені арешти багатьох українських патріотів.

1973 р. був (незаконно) відправлений на службу в армію на Забайкалля.

1976 р. разом з дружиною письменницею Наталею Околітенко оселився в с. Лютіж Вишгородського району Київської області.

З 25 до 29 квітня 1986 р. (під час ядерного вибуху реактора на ЧАЕС) був у відрядженні на Чорнобильщині.

СЕЛО ЗГОРІЛО...

Село згоріло у вогненнім вирі.

На місці хат лиш димарі стримлять.

Злетіла й церква полум'ям у вирій

Тоді, коли із вирію летять.

Велична, древня Воскресенська церква,

Яка село вінчала Товстий Ліс.

Коли побачив вперше — серце стерпло:

Завершена краса! Була. Колись.

Через десятиліт по катастрофі

Вона згоріла, як згорає птах..

Лиш «саркофаг» стримить, немов Голгофа

Полісся, що на атомних хрестах.

її ж нема, згоріла. Відлетіла...

Залишилась від неї тільки тінь

Запечена, та згарище зчорніле,

Та даху металеві мертві крила —

Як докір для майбутніх поколінь.

Оце і все. По всьому. Тінь і тлін.

• Чи є у вірші образи-символи?

•Як ви розумієте рядки «Злетіла й церква полум'ям у вирій //

Тоді, коли із вирію летять»?

• Визначте й запишіть головну думку твору.

• Розкажіть про свої роздуми та почуття, навіяні поезією.

Д. Кулиняк — один із організаторів і керівників спеціалізо­ваної історико-культурної експедиції на Чорнобилыцину.

Слово вчителя

Якось у розмові з Д. Кулиняком про Чорнобильську зону Ліна Костенко сказала: «Але поезії там відбирає мову. Або пишеться щось таке трагічне — там не можна писати так просто, щебетати...».

Це дуже точне зауваження якоюсь мірою пояснює те, що за ті кілька років, коли письменник епізодично працював у тридця- тикілометровій зоні як керівник чорнобильської групи спеціалі­зованої історико-культурної експедиції Мінчорнобиля України, удалося створити лише кілька віршів після поеми «Мічені атоми або Сліпий політ», написаній у столичній лікарні 1988 року, куди Данило Іванович потрапив після Чорнобильської катастрофи. Справді «Поезії там відбирає мову» — бракне слів для висвіт­лення цієї трагедії...

СЬОГОДНІ МИ ПРАЦЮЄМ В БЛИЖНІЙ «ЗОНІ»

Сьогодні ми працюєм в ближній «зоні», В «десятці»... Знову охорона, дріт, Тут зразу після вибуху плутоній Осів, навіки залишивши слід. Обіч дороги — те, що села звалось. Закопані. Лише ряди могил На місці сіл, та вітер на завалах Минуле перемелює на пил.

•Поясніть зміст виразу «вітер на завалах минуле перемелює на пил».

•Чи актуальна тема Чорнобильської катастрофи в наші дні? Д. Кулиняк — один із організаторів української екологічної

асоціації «Зелений світ».

НАС ПРАВИТЬ ЧАС...

Нас править час нескорено-прискорений: Тож по-новому пізнаємо світ. Що втратили назавжди — в книзі Чорній Як наслідок сліпих тисячоліть.

Епоха наша не розмов, а дії. Вона Землі відродження несе. Зелена книга — паросток надії, Що люди, як захочуть, можуть все.

Суть явища не приховати формою — Не зберегти сніжинку в кулаці. Червона книга — це рум'янець сорому У людства на прозрілому лиці.

•У яких рядках криється «серце» поезії? Поясніть їх зміст. Письменник тяжко хворів.

МІЧЕНІ АТОМИ (АБО СЛІПИЙ ПОЛІТ) (іепілог з поеми) Все мине. Тільки правда залишиться в зболенім слові. Перетрухне і зникне полова кон'юктурних «прозрінь»

та розмов.

Я писав цю поему на бланках аналізів власної крові У столичній лікарні. На кров накладалася кров.

Епілогу не буде. Його наша дійсність ще має писати. Продиктує його майбуття і грізних подій круговерть, Я творив цю поему, повернувшись в минуле. Це тільки початок. Це поема життя. Та завершить її моя смерть

• Чому в кінці поеми «Мічені атоми» Д. Кулиняк написав: «Епі­логу не буде. Його наша дійсність ще має писати»?

Нині проживає в м. Ірпінь Київської області.

Громадська й творча діяльність

Член Національної Спілки письменників України й Націо­нальної Спілки журналістів України.

Автор громадсько-політичної, правозахисної природоохорон­ної публіцистики, історичних та екологічних досліджень.

За сорок років творчої праці написав понад трьох тисяч публі­кацій в українських і зарубіжних засобах масової інформації.

Був керівником організації «Вісник свободи України» (мета — підготовка військового перевороту й збройного повстання для здо­буття незалежності України й створення української держави).

ТРЕБА Треба світло нести Серед мороку ночі

І не думать про слави лавровий вінець. Бо коли десь в путі В битві склепляться очі, Це ж не значить, що битві кінець.

Треба завжди шукать, Треба вірити в себе,

Власну долю тримати у власних руках.

Треба вміти вмирать

Так, як зірка на небі,

Що і смертю освітлює шлях.

• Чому автор порівнює людське життя із зіркою на небі?

• У чому призначення Людини на землі?

• Яким людським якостям ви надаєте перевагу?

• Визначте ідею твору

Постійно пропагував українську національну ідею, разом з однодумцями проводив підпільну роботу.

У березні 1973 р. виступив на суді над Іваном Дзюбою на його захист, після чого й постраждав. (Коротке учнівське повідом­лення про І. Дзюбу).

Відшукав серед звалища церковних фондів і виставив в екс­позиції відділу історії дореволюційного минулого, яким завідував з 1967 p., Євангеліє Петра Калнишевського.

Розповідь учителя

Про подарунок останнього кошового отамана Запорізької Січі церкві рідного села Пустовійтівка на Роменщині знають у цілому світі. Свого часу цей витвір коштував 600 карбованців золотом. Для порівняння: за коня тоді давали не більше 5. Пуд срібла ( 16 кг) пішов на оправу, довжина якої понад півметра, ширина — 32 сантиметра, товщина — 10.

Д.І. Кулиняк написав книгу «Од Калниша вісті...», у якій розповів про 112-річний життєвий шлях Петра Калнишевського, про складну епоху, на яку припала його діяльність.

СОЛОВЕЦЬКІ РОЗДУМИ У кам'янім мішку століття чвертьі На повен зріст не можна навіть встати! Життя таке жахливіше за страту — Вже краще зразу шибениця, смерть! Мабуть, забув п'янкого сонця смак! Мабуть, забув трави і неба колір, Та України рідної ніколи Не забував ув'язнений козак! Тому й накази шлють царі-кати: «Усилить пуще прежнего охрану Бунтовщика, разбойника и хама!». Але думок не можна встерегти. Летять вони до сивого Дніпра Води його цілющої напитись, Побачити повстань червоні квіти, Які вогненню мають на вітрах! Там, де Ромен збігає до Сули, (Роменщина була його отчина), Де стогне у неволі Україна Від царського знущання і хули! Нехай зогнили страчених тіла — їх сила живить нації коріння! Вкраїна ж ще весняно не цвіла,—Ще світ здивує наша Україна!

•Визначте віршовий розмір поезії.

•Випишіть основну думку твору.

Майбутнє є збиранням урожаю Майбутнє є збиранням урожаю, Що пращури посіяли давно. А ми його вирощувати маєм — Сьогодні наливається зерно.

Батьків, дідів онуки не забули — Глибоке небо завжди голубе. Але хоч раз зневаживши минуле, Ти назавжди зневажиш і себе.

• Запишіть і поясніть основну думку поезії.

Д. Кулиняк був державним інспектором рибоохорони Київ­ської держрибінспекції, боровся з браконьєрами, рятував водойми та їх мешканців.

Зазнав переслідування — його твори були заборонені, їх не дру­кували, не видавали.

Перша збірка поезій «Біля вогнища» видана аж у 1981 р.

Потім були книжки «Невідкриті острови» (1985),«Між бере­гами» (1987),«Телескопи криниць» (1990 р.), «Соловецький в'язень» (1991), «Од Калниша вісті» є доповненим перевиданням.

V.  Закріплення вивченого матеріалу

1.    Слово вчителя

Сподіваюся, що цей урок залишить добрий слід у серцях, що ви багато чого зрозуміли. Саме від вас залежить майбутнє, від вашої освіченості, активної життєвої позиції. Ви повинні орієн­туватися на те, що споконвіку було притаманне нашому народові: патріотизм, відданість, милосердя, працьовитість...

2.    Творча робота

Написати невеликий твір-роздум на тему «Призма моєї душі».

VI. Підбиття підсумків

Учні зачитують заповнену протягом уроку опорну таблицю, коментують шляхи розв'язання проблемних питань: як зберегти культурну спадщину минулих поколінь (Пам'ятай історію свого народу!), урятувати природу від знищення (Ніхто не сміє обра­жати матір-Землю!), захистити Україну від кривди та зла (Боже, Україну збережи!).

VII.          Домашнє завдання

Ознайомитися з іншими творами Д. Кулиняка із збірки «Триста спартанців».