У дитинстві Лариса була жвавою і допитливою дівчинкою. У чоти­ри роки добре читала, а в п'ять написала досить змістовного листа своє­му дядькові М. Драгоманову. Ларису по-домашньому кликали Лося, а в п'ять років вона попросила, щоб її називали Лесею. Коли ще Леся не вміла читати, батько навчав її проказувати за ним байки Л. Глібова, казки О. Пушкіна. Декламувала дівчинка дуже зворушливо. А коли вже навчилась читати, то улюбленими творами стали вірші Т. Шевченка, українські народні казки, грецькі міфи, книжки про дивовижні подо­рожі мандрівників. Найбільше Леся гралася зі старшим братом Михай­лом, їх навіть називали одним ім'ям — Мишолося. Вони вигадували різ­ні забави, фантастичні пригоди, умовно мандрували до далеких країн, до диких людей. Зростали діти серед чудової волинської природи з сині­ми плесами озер і предковічними сосновими борами. Незважаючи на те, що мати була полтавкою, а батько чернігівцем, діти вважали себе во- линянами. Таємнича природа і багаті фольклорні традиції волинського краю щедро напували багатющу уяву Лесі. Почувши від матері про лісо­ву мавку, дівчина так повірила в неї, що одного разу посеред ночі втекла в ліс і, перемагаючи страх, усюди шукала цю предивну істоту.

Леся любили співати і танцювати. У Колодяжному, де довгий час проживала родина Косачів, біля їхньої садиби в неділю ввечері часто збиралися дівчата поспівати. Дівчинка непомітно підсяде до гурту і то­неньким чистим голосочком підтягує тужливі пісні про кохання. А коли підросла і навчилася нотній грамоті, то стала записувати мелодії і тек­сти почутих пісень.

Сестра Лесі Ольга згадує: «Зо всіх нас шістьох дітей Леся найбільше була подібна до батька і вродою, і вдачею... Вони обоє однаково були ла­гідні та добрі безмежно... Обоє були надзвичайно стримані, терплячі та витривалі, з виключною силою волі. Обоє були бездоганно принципові люди: для любих дітей чи справи могли поступитися багато чим, могли бути дуже поблажливими, але я не можу уявити тої людини, тої справи, взагалі тої сили, що могла б примусити батька чи Лесю однаково зро­бити щось, що вони вважали за непорядне, нечесне. Була в батька і Лесі ще одна спільна, надзвичайно цінна риса: вони на диво високо цінували людську гідність у всякої людини, хоч би у найменшої дитини, і завжди поводились так, щоб не ображати, не принижувати тої гідності».

На іменини мамі, батькові і Михайлові дівчинка щороку дарувала свої чудові вишивки. Вона вишивала й мережила сорочечки, рушники для братів, сестер, родичів, знайомих.

Дітей любила Леся по-особливому. Для молодших вона інколи роби­ла іграшки власноруч. Її ляльки з маківки, кольорових папірців і клап­тиків тканини втішали менших сестричок. А коли згодом поетеса пи­сала листи, адресовані дорослим, вона ніколи не забувала про дітей, називала їх ласкавими іменами, передавала вітання. Діти віддячували їй такою ж любов'ю. У Колодяжному, де не було школи, вона вчила ді­тей читати і писати.

Літературну діяльність Леся почала рано. У дев'ять років написала перший вірш «Надія», присвяченій тітці «Елі» (О. Косач), котра була заслана у Сибір за політичні погляди. Коли дівчині було тринадцять років, з'явився перший друкований вірш «Конвалія». Передбачлива мати, відсилаючи вірші тринадцятирічної доньки до друку в Галичи­ну, підписувала їх псевдонімом «Леся Українка» (здрібніле ім'я «Леся», бо дівчинка ще була малою, а «Українка» писала тому, що їй не подо­балося слово «українофіл», тоді часто вживане; «Українка» — значить дівчина з України). Олена Пчілка назавжди поєднала долю Лесі з до­лею України.

Леся ще з дитинства була старанною і здібною дитиною. Вона знала понад десять іноземних мов, любила музику і грала на фортепіано, вияв­ляла інтерес до малювання (батько навіть запросив художника з Ковеля, який учив її малювати з натури). У сім'ї Косачів була хороша традиція вшановувати родинні літературні і народні свята. Душею цих свят завжди була Леся. Вона була і сценаристом, і режисером, і костюмером.

Доля розпорядилася так, що наділила Лесю дивовижними здібнос­тями і в той же час примусила виборювати життя в щоденних муках і стражданнях. Під час свята Водохреща в Луцьку дівчина так захопила­ся, що не відчула, як промочила ноги в крижаній воді. Спочатку болі­ла нога, потім рука. Діагноз — туберкульоз кісток, а потім і легень, ни­рок. Та ще в дитинстві поетеса засвоїла правило: щоб не плакати, треба сміятись. Отак і змагалась з важкою недугою все життя. Іноді цілий мі­сяць доводилось лежати в гіпсі, в «липучих кайданах», як казала вона сама. Леся не вчилася у жодній школі, а все здобувала самотужки. Час­то їй доводилось їздити на лікування в Крим, на Кавказ. Перша подо­рож до Одеси відбулася, коли Лесі було сімнадцять років. З вікна поїзда вона милувалася рідними краєвидами, а поетична уява рядок до рядка творила вірш «Красо України, Подолля», що увійшов до циклу «Подо­рож до моря».

Прожила Леся Українка всього лише сорок два роки, і тридцять три із них плідно працювала на літературній ниві. Похована в Києві на Бай­ковому кладовищі між могилами батька і брата Михайла. Леся, котра стільки зробила для розвитку рідної культури, була і залишається нашою національною гордістю.

2. Аналізування поезії Лесі Українки «Мрії»

Поезія написана поетесою в Ялті 18 листопада 1897 р.

Виразне читання поезії.

Тема: зображення мрій ліричної героїні, роздумів над сенсом життя, за яке необхідно боротися до останньої краплі крові і обов'язково ві­рити в жадану перемогу.

Ідея: уславлення мужності, героїзму, впевненості віри в перемогу ли­царя, його критика тих, хто пролив «кров не за рідний край».

Основна думка: необхідно вміти боротися з життєвими труднощами навіть тоді, коли це неможливо; чоловік — це віра, сподівання, впев­неність у перемозі.

Життєстверджуючий мотив твору.

Ти мене убити можеш, Але жити не примусиш.

Опрацювання змісту поезії Л. Українки «Мрії» за питаннями:

Чому поетеса обрала прийом мрій у своєму творі? Чи полюбляєте ви мріяти? Яка ваша мрія?

Чим пояснити те, що героїня твору захоплювалася віком лицарства?

Яким, на вашу думку, повинен бути лицар — оборонець слабких, не- захищених?

Як у творі порівнюються лицарі? Для чого Леся Українка викорис­товує цей прийом?

Через що бранка не сприйняла пишного лицаря? Яку відповідь вона надала йому?

Чому поетеса полюбляє весну? Як про це сказано у творі?

Про які кайдани повсякчас говорить Леся Українка у творі?

Для чого під час військових подій значна увага приділялася ко­рогві?

Що необхідно для того, щоб наші мрії все-таки збувалися?

Мрія — це реалії чи фантазії нашого мислення? Обґрунтуйте свою думку.

Чому найбільший розквіт мрій відбувається саме в дитинстві?

VI. Закріплення вивченого матеріалу

1. Розв'язування тестових завдань до поезії «мрії»

1. У дитячі роки лірична героїня твору бажала:

а) бути відомою поетесою; б) надзвичайною, дивною; в) швидше стати дорослою.

У дитинстві поетеса захоплювалася:

а) грою в шахи; б) тваринним світом інших країн; в) віком лицарства.

Під час поєдинку двох мужів авторка надавала перевагу:

а)         обом чоловікам за їх мужність і відвагу;

б)        тому, хто суперника зваливши, промовляв люто: «Здайся!»;

в)        тому, хто «розпростертий, до землі прибитий списом, говорив: «Убий, не здамся!».

«Ти мене убити можеш, але жити не примусиш», — так сказала лица­рю та, яку він завоював, а саме:

а) бранка; б) принцеса; в) королева.

«Роки любії, дитячі» зникли, як:

а) чаклунства чародія; б) весняні води; в) росяний ранок.

Які художні засоби використала поетеса у рядках:

Мріє стеля надо мною, Мов готичнеє склепіння?

а) Метафору і порівняння; б) порівняння та епітет; в) епітет і метафору.

Сплетіння квітів героїні на вікні порівнюється:

а) з гратами; б) чарівним малюнком; в) таємною сіткою.

Розмірковуючи самотньо в хаті, лірична героїня:

а)         відчула радість, побачивши очікувану першу зірку на небі;

б)        не зрозуміла, звідкіля потрапило червонясте світло до її кімнати;

в)        сиділа біля вікна і в'язала.

Шум, який відчула героїня під час особистих мрій, їй не нагадував: а) пориву вітру; б) стогону бранця-лицаря; в) військових подій.

Знемагаючи від рани, бранець-лицар критикує:

а)         короля, який завойовує нечесним шляхом землі;

б)        суспільство, де панує брехня і жорстокість;

в)        ледарів, що пролили кров не за рідний край.

Поезію «Мрії» Леся Українка написала під час лікування, перебуваючи: а) в Єгипті; б) Кисловодську; в) Ялті.

Через що лицар вирішив не втрачати марно кров свою?

а) Почув своє гасло; б) дуже захотілося жити всупереч усьому; в) не мав сенсу в цьому.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках (леся Українка «мрії») Картка № 1

Чому, на вашу думку, героїню твору приваблював переможений лицар, який говорив: «Убий, не здамся!»? Власні думки обґрунтуйте.

Прокоментуйте слова пораненого лицаря:

Будь проклята кров ледача, Не за рідний край пролита.

Які два рядки з твору повторюються двічі?

а)         «Хто живий? Зійди на вежу, Подивися наокола!»;

б)        «Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита»;

в)        «І не раз мені здається, що сиджу я у полоні».

Картка № 2

Вмотивуйте, чому поетеса біль пораненого лицаря сприймає як влас­ний. Наведіть переконливі докази, посилаючись на текст твору.

Прослідкуйте, як протягом твору змінюється настрій поетеси. Чим це пояснити? Власну думку обґрунтуйте.

Мріючи, головна героїня твору відчувала, що:

а)         вона почала видужувати, беручи приклад з мужніх людей;

б)        закута у кайдани невидимою рукою;

в)        закінчує свою ліричну подорож. Картка № 3

У чому, на ваш погляд, вбачає поетеса сенс життя людини, її призна­чення на землі? Як це прослідковується у творі? Наведіть переконливі приклади з поезії.

Як ви вважаєте, чи можуть здійснитися мрії, про які говорить Леся Українка в поезії? Власні міркування доведіть, посилаючись на зміст твору і знання біографії письменниці.

Продовжте наступний рядок з поезії:

Глухо так навколо, тихо, Не шумить гарячка в ...

а) серці; б) мозку; в) жилах.

Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

Домашнє завдання

Вивчити поезію Лесі Українки «Як дитиною, бувало...», підготувати­ся до ідейно-художнього аналізу поезії «Тиша морська».