8 клас
Т. Шевченко. «Мені однаково, чи буду» (з циклу «В казематі»). Поняття про філософську лірику, силабо-тонічне віршування
Мета: опрацювання ідейно-художнього змісту програмової поезії, яка належить до циклу «В казематі», ознайомити школярів з поняттями про філософську лірику та силабо-тонічне віршування; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, уміння коментувати основні мотиви, ідеї поезії, висловлювати власні міркування; виховувати любов до рідного краю, народу; співчуття до простих селян- кріпаків.
Тип уроку: урок сприймання і засвоєння нових знань.
Обладнання: Цимбалюк В. Ш. українська література: Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К. : Освіта, 2008. – С. 78, портрет Т. Шевченка, збірка «Кобзар»
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань

1. Експрес-опитування (технологія «Незакінчене речення»)

• «Він не буде людиною абиякою, з його вийде або щось дуже добре, або велике ледащо; для нього спадщина по мені... нічого не значитиме...»,— так Т. Шевченка охарактеризував... (Його батько)
• Тарас Григорович дуже часто називав своєю батьківщиною село. (Кирилівку)
• Якого року батько віддав Тарасика в науку до дяка? (1822)
• Посада, на якій перебував майбутній поет у пана Енгельгардта? (Служник-казачок)
• Здібності, що були виявлені у Тараса Шевченка ще з дитинства? (До малярства).
• Земляк-художник, який познайомив Тараса Григоровича з видатними діячами російської й української культур. (І. Сошенко)
• Спільними зусилліми митців... Шевченко був викуплений з кріпацтва. (К. Брюлова, В. Григоровича, О. Венеціанова, В. Жуковського, Є. Гребінки)
• У 1840р. Т Шевченко надрукував поетичну збірку... («Кобзар»)
• М. Костомаров загітував Тараса Григоровича вступити до таємної політичної організації — ... (Кирило-Мефодіївського братства)
• Серія картин, які видав Т. Шевченко на власні кошти після завершення навчання в Академії... («Живописна Україна»)
• Поета взяли художником у наукову експедицію для вивчення й опису... (Аральського моря)
• Рада... надала Шевченкові звання... (Академії мистецтв, академіка — гравера)
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Міні-дискусія (метод «Прес»)

Вмотивуйте, аргументуйте або спростуйте тезу «Дитинство Т. Г. Шевченка було щасливим».

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Вступне слово вчителя

Твори геніальних поетів ніколи не бувають прочитані до кінця. Що більше пізнаєш справжнього Шевченка, то більше в його творах знаходиш незвіданого. Його феномен залишається до кінця не пізнаним. А чари його слова, мені здається, не будуть розгадані ніколи. Такою самою мірою, як і загадка його генія, хвилює нас його життєвий шлях і творчість.
Т. Шевченко силою свого поетичного слова, силою своєї безмежної любові до рідного народу, до України намагався пробити мури людської байдужості, панської обмеженості. До таких творів поета належить вірш «Мені однаково, чи буду..».

2. Ідейно-художній аналіз поезії Т. Шевченка

«Мені однаково, чи буду...»

2.1. Виразне читання вірша.

2.2. Історія написання поезії.
Чим уважніше вчитуєшся у Шевченкову поезію «Мені однаково, чи буду...», тим виразніше вимальовується перед нами постать поета як національного пророка. Участь у роботі Кирило-Мефодіївського братства дозволила йому простежити пожвавлення національного руху в Україні. Поет розумів, що це тільки початок поступового накопичення визвольної енергії народу. Тому не дивно, що грубе придушення національного руху, розгром таємного товариства спричинили появу вірша «Мені однаково, чи буду...». Дана поезія написана під час перебування письменника в казематі у 1847 р. І увійшла до циклу під цією назвою.

2.3. Тема: Відтворення почуття громадянської мужності, духовної стійкості і незламності, відданості Батьківщині й народові, роздум поета над важкою долею власного рідного краю.
2.4. Ідея: Віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.
2.5. Основна думка: Т. Шевченко не байдужий до страждань українців, до їх майбутнього; осмислення своєї недолі як частки страждань уярмленого народу.
2.6. Жанр: Філософська лірика з патріотичним пафосом.
2.7. Композиція.
Вірш можна поділити на дві частини: 18 рядків — перша частина, 5 рядків — друга. Це внутрішні переживання героя. Сповідь поета перед народом. Поєднання особистого і громадянського. Слово «однаково» звучить п’ять разів.
1 однаково – спокійно
2 однаково – байдуже
3 однаково - висновок,
4 однаково - пристрасно, рішуче, з болем
5 однаково – стримане ридання.
Побудований твір на протиставленні, функцією зв'язку й протиставлення між частинами наділений сполучник та.
Ліричний вірш «Мені однаково, чи буду» - центральний з циклу «В казематі». Що таке ліричний твір, вам відомо. Тепер поглибимо це поняття. На відміну від епічного, в ліричному творі автор зображує тільки внутрішній світ героя, залишаючи осторонь все зовнішнє: риси обличчя, одяг, інтер’єр, різні побутові подробиці тощо.
А що ж таке ліричний герой? Це особа, чиї переживання й роздуми описані автором у ліричній поезії. Нерідко ліричний герой – це сам автор та його сучасник-однодумець.
Ліричний цикл – це кілька поезій, пов’язаних між собою єдиною думкою та спільними почуттями.
2.8. Зміст поезії.

Сумна доля чекає ліричного героя. Він скоріш за все засуджений на висилання до Сибіру. У зім’ятому одязі, в зажурі сидить він на тюремному ліжку. У камері вогко, холодно й темно. Таким же темним видається йому майбутнє. Але особисті страждання не лякають його. Митцеві не страшно й бути забутим людьми. Трагічне його невільницьке і сирітське минуле привчили його до страждань і забуття. Сумна доля чекає в'язня: все, що задумав написати, згине разом із ним. Герой уважає, що зроблено дуже мало для славної України; щоб залишитися у пам'яті народній, слід зробити більше. Не будуть нащадки згадувати у молитвах, але й це не головне. А головне, що трагічна доля чекає Україну. її грабують безжальні пани, вони душать її волю, її намагання стати щасливою. Як справжній патріот саме через це найбільш карається поет.

У творі ми бачимо, як невідступно мучила Шевченка думка про загрозу відродженню України, якщо російські самодержці присплять національну свідомість українців і викоринять з їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави:

Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
її, окраденую, збудять.

Ось що для Шевченка є головним, а не любов і слава серед співвітчизників! Він без болю зізнається:
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
Але дуже важко повірити у його байдужість щодо причетності до рідної України: «Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні». Для поета рідна земля була святою, він так щиро її любив! Але його життєвий шлях несе на собі відбиток довгого перебування у кріпацькій неволі: «На нашій — не своїй землі». Та перед цими рядками є й інші: «На нашій славній Україні». З одного боку, Україна славна і наша, а з іншого — все таки, «не своя», бо невільна, сама собі не належить. Саме в цьому парадоксі й міститься геніальна тема твору: вражаюче глибоке відображення трагізму людини, яка так багато зробила для своєї Батьківщини, але наразі відчула, що через певні обставини від її праці може не залишитися й «малого сліду».

Умисне лукавить поет і тоді, коли пише, що «малого сліду не по-лише на Україні і що його «не пом'яне батько з сином». Ці запевнення поета про власну байдужість до того, чи буде він жити в Україні, чи ні, чи згадуватимуть його на рідній землі, чи не згадуватимуть,— все це для того, щоб наголосити: Шевченкові, звісно, не однаково. Вісімнадцять рядків вірша напружено готують нас до важливості останніх п'яти рядків:

Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
її, окраденую збудять...
Ох, не однаково мені.
У цих рядках Кобзар надзвичайно точно передбачив головну проблему української нації, що, мов меч, висить над нею вже кілька століть і стала чи не найзлободеннішою проблемою сьогоднішнього дня: окраденість у час її оновлення та відродження. Тому з повним правом можна вважати поезію «Мені однаково, чи буду...» зверненням-попе-редженням сучасному поколінню українців.

2.9. Опрацювання ідейного змісту твору. Бесіда за питаннями:
• Яким настроєм пройнята поезія?
• Над чим Т Шевченко розмірковував у творі?
• Про що свідчить початок вірша?
• Чому поет хвилюється за долю України?
• Через що Т. Шевченку байдуже стосовно до того, чи будуть про нього згадувати, чи забудуть?
• Про що поет згадує, живучи у неволі?
• Яким чином дана поезія пов'язана з життям письменника?
• Як Т Шевченко характеризує Україну? (На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі)
• Що таке молитва? Чому Т Шевченко хоче, щоб молодь не забувала тих, хто загинув заради волі, щасливого життя на Україні, і молилася за неї?
• Що свідчить про небайдуже ставлення поета щодо подальшої долі рідного краю?
• Хто і як окрав рідну землю? Як їх називає письменник.
• Чим закінчується поезія? Яким чином змінюється настрій ліричного героя?
• До чого закликає письменник у цій поезії?
• Чи виконав наш народ заповіт Т. Шевченка? Відповідь вмотивуйте.
• Чим схвилювала вас дана поезія?
2.10. Завдання. Застосовуючи фактичний матеріал поезій, заповніть таблицю:

Т. Шевченку

Байдуже
Не однаково
Чи буде жити на Україні,
Чи хто згадає про нього, чи забуде,
Чи буде син молитись за Україну,

В неволі, плачучи, умре



Як Україну злії люди присплять, Лукаві присплять рідній край,
В огні Україну, окрадену, збудять,
В огні Україну, окрадену, збудять,
Чи буде молитися син за долю рідного краю




3.Теорія літератури

Ви знаєте, що художні твори бувають прозові й віршовані. Твори Т.Г. Шевченка, які ми розглядали впродовж чотирьох уроків, були віршовані. Чим же відрізняються прозові твори від віршованих? Як розміщені в них наголоси? Котрий із текстів звучатиме ритмічно? Чом* закінчення бувають співзвучними? На ці запитання ви зможете дати відповіді, якщо будете уважними протягом уроку.
1. Вирішення проблемного питання.
— Чим же відрізняються прозові твори від віршованих? Розглянемо два приклади:

а) Над ставком — верби аж до води поспускали віти. (С. Васильченко. «Дитинство Шевченка»).
б) А верби геть понад ставом
Тихесенько собі купають
Зелені віти ... Правда, рай?
(Т. Шевченко. «Якби ви знали, паничі...»).

(Змальовано в обох уривках образ верби понад ставом. Перший своїм звучанням близький до розмовної мови, другий — до пісенної).
— Як чергуються склади (наголошені і ненаголошені) у прозовому уривку? (Невпорядковано.) А у віршованому уривку? (Впорядковано, внаслідок цього віршований текст звучить ритмічно.)
— Як створюється віршований ритм? (Упорядкованим чергуванням наголошених і ненаголошених складів.)
— То що буде основною ознакою віршованої мови? (Ритм.)
2. Пояснення вчителя з елементами бесіди.
— Ритмічність віршованої мови посилюється й тим, що закінчення рядків часто бувають співзвучними:
Якби ви знали, паничі,
Де люди плачуть живучи,
То ви б елегій не творили
Та марне Бога не хвалили...
(Т. Шевченко «Якби ви знали, паничі...»).
Співзвучні закінчення рядків у вірші називають римою. Розрізняють рими:
• Чоловічі (наголос на останньому складі: на чужині – мені);
• Жіночі (наголос на передостанньому складі: могилі - милій);
• Дактилічні (наголос на третьому складі з кінця: яснесенький - тихесенький);
• Внутрішнє римування (в середині рядка: поховайте та вставайте).
Рими надають віршеві милозвучності, пісенності. У тих рядках, які римуються між собою, обов'язково є однакова кількість наголошених і ненаголошених складів, чітко визначене чергування наголошених складів з ненаголошеними. Коли 1-й рядок римується з 3-ім, а 2-й з 4-им — перехресне римування(абаб); 1-й з 4-им, 2-й з 3-ім — кільцеве римування(абба), 1-й з 2-им, 3-й з 4-им — парне римування(суміжне - аабб ).

3. Система віршування


— У давній українській літературі існувала силабічна система віршування, для якої характерним було збереження певної кількості складів у кожному рядку поезії, але чергувалися наголошені і ненаголошені склади довільно. Найбільш придатним для використання поетами виявився коломийковий розмір, в якому кожен рядок мав чотирнадцять складів з паузою після восьмого складу.
— Згодом Т. Шевченко довгий 14-складовий рядок розбив на 2, причому строфа складалася з 4-х рядків. Зверніть увагу на екран. (Строфа — частина вірша, об'єднана змістом, інтонацією і римуванням. Катрен - строфа, що складається з 4-х рядків).
Було колись — в Україні 8 скл.
Ревіли гармати; 6 скл.
Було колись — запорожці 8 скл.
Вміли панувати. 6 скл.
Для української поезії характерне силабо-тонічне віршування. З грецької мови: (склад+наголос).
Силабічна – однакова, або приблизно однакова кількість складів у віршових рядках.
Тонічна – однакова, або приблизно однакова кількість наголошених складів, які розміщуються довільно у віршових рядках.
Силабо-тонічна – закономірність у чергуванні наголошених і ненаголошених складів у віршових рядках.
Це означає, що в основі лежить однакова кількість складів у рядках, які римуються, визначено послідовність наголошених і ненаголошених складів у рядках. Найпростішою одиницею виміру віршованого ритму є стопа.
Двоскладові віршові розміри:
Хорей (наголос падає на перший склад);
Ямб (наголос на другому складі);
Двоскладові допоміжні стопи:
Пірихій
Спондей
4. Практичне завдання.
Учні отримують уривки з віршів та заповнюють картки, виконуючи завдання:
а) розстав наголоси, враховуючи ритмічність;
б) намалюй схему з ненаголошених і наголошених складів;
в) поділи склади на стопи вертикальною рискою;
г) визнач назву стопи, вказуючи кількість її вживання у рядку;
д) вкажи риму;
е) назви вид римування.
(Довідка: правильні відповіді:
а), б), в)
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
г) чотиристопний ямб з допоміжним пірихієм;
д) жіноча і чоловіча;
е) перехресне.
Уривок № 1
Село неначе погоріло
Неначе люди подуріли
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть.
Уривок № 2
Минають дні, минають ночі
Минає літо. Шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі
Заснули думи, серце спить.
Уривок № 3
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь.
V. Підсумок уроку
VI. Домашнє завдання
Вивчити напам’ять вірш “Мені однаково, чи буду ». Опрацювати статтю на с. 79 - 81.