8 клас

Володимир Дрозд. "Ирій”. Іронічна, алегорично-химерна проза сучасного прозаїка. "Ирій” – химерна повість про неповторний світ юності , про вічне і швидкоплинне в житті

Мета: ознайомити учнів з біографією та творчістю Володимира Дрозда, змістом повісті «Ирій»; аналізуючи твір В. Дрозда, звернути увагу на роль вічного і швидкоплинного в житті людини, вдосконалювати вміння аналізувати прозові твори; ознайомити зі змістом літературознавчого поняття химерна проза; розвивати образне мислення восьмикласників; виховувати почуття пошани, поваги до творчості В. Дрозда.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет Володимира Дрозда, видання його творів.

Хід уроку

I.     Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

1.                Слухова гра «Знайди помилку та виправ її».

(Вчитель зачитує біографію В. Дрозда, припускаючись помилок, а учні за допомогою кружечків червоного кольору показують, що твердження хибне. Один із учнів дає правильну відповідь).

(Матеріал для вчителя. Володимир Григорович Дрозд народився 25.08.1939 року на (Полтавщині) Чернігівщині в сім'ї (юриста) колгоспника. Рідне село письменника — Петрушин — межує з (Молдовою) Білоруссю та Росією. Тому мова мешканців його села , як називав її В. Дрозд, була «петрушинська». Коли хлопчикові було (5) 2 роки, почалася Велика Вітчизняна війна. Батька забрали на фронт і 3 роки не було про нього жодної звісточки. Мати тяжко бідувала з (3) 2 дочками і (2) 1 сином. Сестру (Галю) Любу німці тричі везли на каторжні роботи, але вона завжди тікала. Отже, було біди та горя (мало) доволі. Не озлобитись на людей допомагала милосердність матері, яка подавала дітям приклад людяності. Після війни у колгоспі працювали полонені (українські) німецькі солдати: полонені всідалися край дороги і сьорбали суп із казанків, а діти так гасали по дорозі, що пісок з-під їхніх ніг попадав в очі німцям. Дітей нагнала мати В. Дрозда, сказавши, що люди обідають, незважаючи на те, що вбереглася від куль німецького автоматника, що зазнала голоду і холоду в роки окупації.

Читати вчився із книжок (батька) старших сестер. До школи ходив у сусіднє село, долаючи 8 км в один бік. Писав на (білих аркушах) газетному папері, читав ночами книги, які після війни були рідкістю.

Коли йому минуло (10) 8 років, померла мати. Батько одружився вдруге, і Володимир повністю залежав від батьківської сім'ї, оскільки за школу треба було платити. Хлопчина вирішив заробляти на хліб самому. Почав писати вірші. Коли надрукували один із них про берізку, то замість гонорару Володимир отримав неприємності — голова сіль ради неправильно зрозумів вірш.

Атестат про середню школу не отримав, бо (хуліганив) не сплатив за навчання.

Щасливий збіг обставин допоміг Володимиру стати журналістом під псевдонімом (Гострий розум) Семирозум — прізвисько одного із предків.

Працював заввідділом обласної газети в (Чернівцях) Чернігові У 1968 році закінчив (Чернігівський) Київський університет імені Т. Шевченка, факультет журналістики.

Літературний дебют відбувся в журналі («Київ») «Дніпро», де в 1962 році надрукували його повість «Люблю сині зорі» і два оповідання. В. Дрозд написав понад 20 книг повістей і оповідань, які перекладені європейськими мовами. Герої творів наділені добротою і співчутливістю.

Кілька років Володимир Григорович очолював редакцію журналу («Дзвін») «Київ», був першим заступником голови Національної спілки письменників України. За роман «Листя землі» йому в 1992 році було присуджено Шевченківську премію; за активну громадську діяльність — орден Ярослава Мудрого V ступеня.

Помер В. Дрозд 23.10.2003 р. Написав заповіт: «Я не люблю і не хочу пишних похорон. Калинове урочище між Халеп'ям і Витачевим, де я був щасливим і духовно наповненим, нехай буде моєю могилою. Читайте книги В. Дрозда, смійтеся і плачте з прекрасності, недолугості і короткочасності життя земного. А мене шукайте на Витачевській дорозі або в небесах над Калиновим гаєм».)

III.                      Оголошення теми і мети уроку. мотивація навчальної діяльності

IV.                       Сприймання та засвоєння учнями навчального матеріалу

1.                Вступне слово вчителя

Володимир Дрозд увійшов у нашу літературу без далеких підступів, якось несподівано.

Одна з характерних рис, що вирізняє прозаїка з-поміж інших, - це те, що він ніколи не повторюється, майже кожен його твір позначено новими пошуками. Йдеться не лише про пошуки нових форм вираження, а насамперед про незаймане з народного життя. І все ж повість «Ирій», належить до «химерної прози», зі змістом якої ми сьогодні почнемо знайомитися, видається несподіваною для пошуків В. Дрозда. належить до «химерної прози».

2. Розкриття змісту літературознавчого поняття «химерна проза».

— Грецьке слово «химерний» означає вигадливий, фантастичний, неправдоподібний, дивовижний. Реалізм у «химерній» повісті вдало поєднується з умовністю, засоби гротеску, сміху, іронії — з образами-символами, елементами фольклорної та міфологічної поетики. Точка зору оповідача на все, що відбувається, філософсько-фантастична, тобто попри притаманну казковість, у ній міститься глибока життєва мудрість.

«Химерна» повість — значний за обсягом прозовий твір, у якому розповідається про неймовірні події, де реалістичне поєднується з фантастичним, умовним, засоби іронії, гротеску, театральності із елементами фольклорної та міфологічної поетики. У «химерних» творах відбуваються дивовижні метаморфози з персонажами, зміщення подій у часі й просторі.

Іронія — тонке приховане глузування, насмішка, що криється за позитивними висловлюваннями про особу чи явище.

Як рак свисне — невідомо скільки, невідомо коли, дуже довго.

На вербі груші ростуть — нісенітниці, дурниці.

Мати голову на плечах, а не пусту макітру — чітко міркувати, нормально мислити.

Жаба циці дасть — хто-небудь утопиться або загине, потрапивши в незвичайні умови.

2.                Робота над змістом повісті «Ирій»

1. Вступне слово вчителя «Життя прожити — не поле перейти», — так говориться у прислів'ї. І дійсно, скільки радісних і сумних подій відбувається у житті людини.

Є те, що в її душі залишається назавжди, а щось з часом забувається. Час плине швидко і найголовніше, щоб людина залишила по собі багато добрих справ. Що і намагався зробити Михайло Решето. А яким чином? Ми зараз ретельно обговоримо це питання і багато інших, які стосуються вічного і швидкоплинного в житті головного героя повісті.

3.                Переказування найвагоміших епізодів твору.

a.               Тема: розповідь про життя людей сучасного колгоспного села, їх турботи й прагнення у перші повоєнні роки.

b.               Ідея: возвеличення молодої людини (Михайло Решето), яка перемагає в боротьбі з міщанськими пережитками.

c.                Основна думка: в житті кожної людини є вічне і швидкоплинне.

d.               Жанр: весела, іронічно-химерна повість. Ця повість поетична й сатирична, вона весела й подекуди сумна.

e.               Особливості твору:

·           Письменник кладе в основу твору не казку, не легенду, традиційний – всесвітньо знаний український гумор, власне, один з його найдавніших і найменш нині розширених жанрів – небилицю, нісенітницю.

·                 В. Дрозд сміливо з’єднує химери давньої народної небилиці із не менш щедрим внутрішнім світом нашого сучасного підлітка.

4. Сюжет.

У творі переконливо замальовується становлення характеру підлітка на початку п’ятдесятих років. Оптимістичний пафос її — в боротьбі найчесніших громадян, трудівників повоєнної відбудованої пори з силами, що прагнули нажитися на тимчасових труднощах, на горі народному, вдовольняючи свої куці обивательські інстинкти. Ідейно-художня концепція повісті саме в тому і полягає, що підліток Михайло Решето, який втратив на війні батька, живе на материні нелегкі трудодні, усім єством своєї чистої душі воює за людяність, за добро й красу, за те, що ми називаємо високими ідеалами, воює супроти потвор, породжених міщанством.

У цій боротьбі М. Решето не самостійний. На його боці — правда нашого нового життя, правда наших ідей, глибоко, з молоком матері, з першим друкованим словом, з першим напутнім словом учителя засвоєна підлітком. На його боці — народжені нашим прекрасним часом нові люди сучасної епохи Паровозники. Образ Паравозників, батька і сина, образ який мов променем проймає увесь твір, надаючи йому особливої суспільної ваги. Образ Паровозника западає в душу, запам’ятовується. «Ступав він повільно, натруджено, трохи розвалькувато, наче пакульські чоловіки, коли вертали з косовиці, а мене не полишало відчуття, що це не Паравозник іде, а самі Соснові, Піщані, Рибальські, Зелені, Радульські, Пакульські вулиці й вулички пливуть навстріч йому і розступаються, як вода перед кораблем…» Виразно і точно сказано. Місію оновлення суспільства, формування  Людини взяло на себе наше славне робітництво.

Головний герой повісті — Михайло Решето належить до тих хлопчаків, які горобця можуть назвати дрофичем, а курку — страусом Їхня уява щедра від природи Від колискової. Герой народних нісенітниць, людина весела і вдатлива, яка нагадує дечим барона Мюнхаузена, уміє витягти себе за чуба з болота, спуститися з неба, доточуючи вірьовку, на якій висить, уривками тої ж таки вірьовки, він спромагається на багато див, матір’ю яких є напрочуд плідна, розкута народна фантазія.

5. Композиція.

Твір складається з восьми частин:

- «Зелена корова Манька»;

-  «Вечірня прогулянка по Ирію»;

- «Солом’янини»;

-  «Винарія дядька Дениса»;

-  «Чудище Собанеревої гори»;

- «Любовна драма Михайла Решета»;

- «Перелітні птахи»;

-  «Наукова експедиція на Кукуріківщину».

Експозиція: знайомство з головним героєм твору Михайлом Решетилом; його матір’ю, родичами.

Зав’язка:  «відліт» Михайла в Ирій.

Кульмінація:  рішення хлопця вирушити в експедицію аби не відступати перед труднощами, довести собі, що він — людина; виконати наказ матері — знайти справжню батьківську могилу.

Розв’язка:  вирушення експедиції у подорож на Кукуріківщину.

6. Особливості назви твору

Пакульський хлопець Михайло Решетило відлітає в Ирій (Ирієм називається перша зупинка «відльоту» автобіографічного героя, містечко, куди його, підлітка, забирають дядько та тітка закінчувати школу).

Пакуль — місце, звідки бере початок і де завершується містерія людського життя Дроздового героя.

— Які міфологічні ознаки має твір В. Дрозда?

— Пригадайте, як саме в українській міфології трактувалося поняття «вирій» (ірій, ирій).

(Матеріал для вчителя. Вирій (вирай, ирій, ирай, урай, ір, ірей, тепличина) — назва раю, де росте світове Дерево життя, у верхів'ї якого живуть птахи й душі померлих. У вирії Сонце ходить близько від землі. Ця країна животворної благодаті лежить далеко на сході (за іншими джерелами — на заході) біля самого моря; туди прилітають зимувати птахи й комахи і звідти повертаються навесні. У вирії багато теплих джерел, тому цей край і називається «тепличина». Гадюки лізуть у вирій по деревах подібно до того як душі покійників, перед тим, як досягнути цієї країни, спочатку перебувають у кронах дерев. У стародавніх веснянках зберігся мотив відмикання вирію ключем. Золоті ключі від раю, за повір'ям, зберігаються у зозулі, тому вона й найраніше відлітає у вирій. Золотою ключницею називається й галка. Сойка тричі на рік (коли розквітне гречка, коли достигають хліба і коли впаде сніг) відлітає у вирій, однак ніколи не долітає: політає день і одразу хочеться дізнатися, скільки вона пролетіла, а тому й повертається назад. О. Афанасьєв приєднується до думки тих учених, які вважають, що цей ключ — метафора не тільки дощу, а й сонячного світла: коли загоряються скарби, саме тоді й варто кинути ключ — і скарби залишаться на землі.

Давньоукраїнське слово «ир» має значення сходу Сонця і теплого місця, куди з початком осені відлітають птахи, як у народі кажуть, прямо на небо. Слово «вирій» деякі дослідники пов'язують з латинським vire-tum (місцевість, завжди вкрита зеленню), яке у видатного римського поета Вергілія (І ст. до н.е.) використано у значенні раю ( у деяких районах вирець — квітник, купина; вирчик — розсадник). Саме там знаходяться ці «блаженні острови». Про зміїного царя Іра і царицю Ірицю згадується у білоруському заговорі: «Царь змеиный Ир, и царица Ирица!.. Напусьциць на цябя Сам Господзь Бог, Сам Илля Пророк тучу цемну, пелену огненну и пожнець тя и по веиру разнесець тя». Як зазначає Б. Успенський, ці імена перегукуються зі словом «вирій» у значенні казкової країни, потойбічного царства. Вирій безпосередньо пов'язується зі зміями, які повзуть туди до своєї матері, де й залишаються до першого грому навесні. Звідси «ір» — отрута, в тому числі зміїна. З іншого боку, «вырить» — нашіптувати, наговорювати, ворожити, чаклукавати; «вырей» — знахар, чаклун.

Володимир Мономах у «Повчанні» пише про птахів перелітних, які навесні «из ирья идут» за Божим велінням, щоб наповнилися ліси й поля їхнім співом. Про це знаходимо й у «Повісті врем'яних літ» під 1096 р. Вважається, що лоно матері — це той же вирій, із якого приходить життя і куди повертається назад, щоб зародитися знову. Про вирій згадується у Велесовій книзі: «І ті світять зорями нам од Іру...»; «Се бо світло Іру йде до нас, і будьмо гідні того».

7. Опрацювання ідейно-художнього змісту твору. 

7.1. Фронтальне опитування. «Зелена корова Манька».

Вступне слово вчителя (учні залучаються до розмови через постановку запитань, спонукання до роздумів тощо):

- Живе на світі хлопчина. Михаль – учень 8 класу. Оточуючий світ – це повоєнне село Пакуль, досить далеке від райцентру, із розбитими ґрунтовими дорогами, відсутністю електрики (її заміняє каганець), детекторним приймачем, кінопересувкою, що привозить чорно-біле кіно. Це мати, корова Манька, робота на городі й по господарству, і багато-багато книжок. А ще – мрії… І найбільша – виїхати із села, кудись далеко, в інший світ, такий привабливий і казковий.

-  Яким у творі зображений дядько Денис? («…Ласкаво погладжуючи барилкувате черево в якім тільки-но зникла третя сковорода яєчні і відро густочервоного, як буряковий сік, морсу, що у восьме, дев’яте і десяте я неодмінно ходитиму до міської школи і він зробить з мене людину…»)

- Що було характерним для матері Михайла («…Мала єдину слабість — різала кожному у вічі щиру правдоньку, мовила од мисника, вимахуючи правицею, наче рубала тупою сапкою осот на городі…»)

-  Про що вона мріяла? («…аби Михаль не крутив волам хвости») Поясніть висловлювання жінки.

-  За що мати Михайла дорікала тітці Дорі? («Сестрина скнарість — вдячна тема для материних примовлянь. Побазарювавши в місті, мати виходила на колодки і доскіпливо перелічувала, що відвезла сестрі на гостинець і чим оддячила Дора: зворушена власною щедрістю, мати приголомшувала бабів мішками картоплі, капусти полови рукавичками ману, квасолі, сушні та крохмалю… А від сестри маю отакенну дулю…»)

-  Яким чином дядько Денис допомагав матері героя повісті? («Дядько Денис у материних примовляннях уособлював саму доброту, бо зглянувся на її вдовину долю і не відмовляв викосити латку луг, накопати торфу на болоті, поставити плетінь довкола городу чи привезти ломаччя з лісу…»)

-  Як реагувала тітка Дора на плітки матері Михайла стосовно себе? («..на що тітка розпалювалася, махала білим ридикюлем і перелічувала майже нові хустки, кофти і Денисові штани, що їх віддала невдячній кабульській хводі, банки варення, компотів, булки, оселедці, цукор, що пливли з її щедрих рук у Пакуль, до невдячного рота отої, мовляв, тринькачки, яка не знає ціни заробленій копійці, якій здається, що в місті гроші самостійно ростуть, наче під її плотом лободи…»)

-  Що подобалося Михайлу в тітці Дорі? («…Відколи вона торгувала, не переводилися солодощі. Найчастіше вона пригощала какао з молоком та цукристими рогаликами, що похрустували на зубах, і місто мого раннього дитинства мало смак звареного на молоці какао…»)

-  Чим був Пакуль для героя твору? («Пакуль — тільки передпокій твого справжнього буття, випробовування, прелюдія, навіть не переднє слово, а лише епіграф заповітної книги, написати яку сповнене палке твоє серце…»)

-  Яким вважав життя Михайло у свої юнацькі роки? («Моє життя в ці роки — саме чекання, передчуття празника, невимовного прекрасного й ідеально чистого…»)

-  Як сприйняла інформацію Параска про те, що її син буде навчатися у місті?

- Опишіть зовнішність директора сільської школи, застосовуючи текст твору. («…Сидів директор з одутлуватим фіолетовим обличчям, лагідними благодушними очима і родимкою на пухлій щоці…») Про що вона свідчить?

-  Чим пояснив хлопець директору школи про свій від’їзд до Ирію? («Поки що я потрібен Ирію, на берегах Неволі та Живця. А завтра… Завтра нові світлі обрії переді мною. Людям мого — акторського — фаху не випадає глибоко вкорінюватися. Народ прагне нашого живого слова, а мистецтво — це щоденна самопожертва. Снідаєш у Москві, обідаєш у Києві, а вечеря на тебе жде в Одесі. І так — усе життя…»)

-  Чому найперше для Михайла театр, а не література? («Наше красне письменство успішно розвивається, а театр поки що, відстає від життя. Народ кличе на сцену. І я йду»).

-  Чого мав набути хлопець у майбутньому у театральній діяльності? («Історія світового театру не знає великих акторів без глибокої внутрішньої культури. Її ще мушу набути…»)

-  Про що мріяв Решето, коли потрапив у місто? («В моїх очах мерехтіли вогні великого міста, величезні афіші про виставу з участю Михайла Ирія (бо що таке — Решето?) Майдан перед театром запруджено людом, поклонники і поклонниці з квітами, відчай в очах тих, кому не поталанило з квитком…»)

-  Чим пояснити, що найяскравіші дитячі спогади хлопця пов’язані з Ирієм?  («…Коли в місті і вибухали німецькі авіабомби і ночами над ним червоніли пожежі, ми жили на краю Пакуля, і повз нашу хату йшли і йшли чорні з облич, обездолені ирійці,…уже по визволенню я раптово захворів і в безпам’ятстві помирав на печі, біля холодного комина»)

-  У чому виявлялися гуманні прагнення Михайла стосовно зароблених ним грошей у театральній діяльності? («…Зароблені ж талановитим лицедійством на сцені світових театрів гроші висилатиму пакульскій бібліотеці,…заасфальтує дорогу від Пакуля до Ирію, дорогу, де щовесни і щоосені тонуть у безодній грязюці машини, підводи й люди…»)

-  Чим була стурбована Параска щодо свого сина? («Щодо з ним ото з весни було лучилося, аж досі мені страшно: і увечері при каганці пише, і вранці, до корів, пише, і вдень свиню на вигін вижене сяде під коморою й пише… А я ви думає, чи йому від тих книг у голові не повредило?»)

- Як дядько Денис ставився до тих, хто пише вірш? («Для віршів великого ума не треба, це не річний фінансовий звіт водо контори, де за кожного цифрочкою — велика вода. Для хлопця, якому самотужки у люди вибивалися, це непутяще заняття. Хоч і є люди, які з віршів чималий знак мають…»)

-  Чому для Михайла Пакуль — це названа минувшина, вчорашній день?

-  Яке «горе» сталося у Пакулі відтоді, коли у родині героя з’явилася Манька? («Ми поставили Маньку на призьбі, а двір я заповзявся осушити, прокопавши канаву з-під тину на городець. Городець посмачило гноївкою, і влітку картопляним бадилля викохалися навдивовижу. Але на картоплю напав немилосердний колорадський жук. Люди в селі пліткували, що колорадського жука наслала на Пакуль корова Манька, бо вона — відьма…»)

- Що трапилося з коровою на болоті?

-  Чому пакульці вирішили прирізати Маньку?

-  Яким чином корова спромоглася визволитися з болотного багна? («…Манька що є сили замахала мальованими крильми. Розбризкуючи увсібіч твань, і під наші підбадьорюючі звуки спровокла вибилася з грязі…»)

-  У чому виявилася любов героя до корови? («…Я ступив до тину, почухав Маньці за зеленим вухом і поцілував її в мокру прохолодну морду…»)

-  Як склалася подальша доля корови?

7.2. «Вечірня прогулянка по Ирію»

. -  Якою у творі зображено країну Ирій? («Ирій — це казкова країна, де ніколи не буває зими, де сонце днює і ночує на ясно-зелених пагорбах…»;

-  «Ирій — це край, звідки дме теплий вітер, приносить відлигу у найлютіші морози»;

-  «Ирій — це країна морозива в крихких хрустлитвих відерцях…»;

-  «Ирій — це країна, звідки кінщик привозить щотижня нові кінофільми, а бібліотекар — книги і де ці кінофільми знімаються, а книги пишуть та друкуються незбагнене розумними й освіченими людьми»;

-  «Ирій» — це країна, де існує насправжки те ідеально прекрасне життя;

-  «Ирій» — це країна твого майбутнього»)

- Що побачив герой у новій для нього школі, підійшовши до неї? («Радісно та щасливо, як і належало справжньому школяреві, ступив я по викладених плитками шоколаду хідниках до своєї нової школи. Шоколад, розімлілий під гарячим серпневим сонцем, м’яко пружинив…»)

- На що збирався закцентувати увагу Михайло при зустрічі з директором нової школи? («…Я прославлю вашу школу, тобто вже нашу, коли стану великим актором, я запрошу вас на свою прем’єру, і взагалі, я люблю вас і нашу школу, що гойдається наче човен, на асфальтовому плесі…»)

- Чим хлопець намагався прославити школу? («Я зберу металобрухт з усіє Кукуріківщини, і школа обов’язково займе перше місце в Ирії, я вже нагледів аж три іржав німецькі танки, що слугують кукуріківським псам за буди, а на дулах їхніх гармат жінки сушать білизну, а на гусеницях сіють цибулю, що виростає геть синя…»)

-  Яку допомогу пообіцяв надавати Михайло ирійцям?(«Я носитиму молоко для пенсійних бабусь, доглядатиму хворих, читатиму сліпим книги, гратиму з малюками в дитячих садках, малюватиму плакати для шкільних вечорів і парадів, чергуватиму в шкільному буфеті, копатиму картоплю на шкільному городі або садитиму дерева,— це я добре вмію, коситиму траву в шкільному саду, згрібатиму з машини біля кочегарки вугілля, забувши на мент про своє високе покликання актора…»)

-  Чого боявся герой повісті? («…Закохатися, бо досі кожна закоханість коштувала мені великих страждань…»)

- Як учні охарактеризували написання віршів Михайлом? («…Де я беру слова: мовляв, одне з тої книги, друге з тої, та й в’яже, наче у вінки цибулю…»)

-  У кого був закоханий хлопець? (а)  Вчительку із сусідніх Шептаків»; б) «дочку голови пакульського колгоспу»)

-  Яким чином відбувся першовересневий захід у новій для Михайла школі?

- Чим був здивований герой повісті, потрапивши до 9-А класу? («…Та й остовпів з подиву: їх тут десятків зо два, дівчат з першовересневого календарного листочка — у шкільних формах, з комсомольськими значками на білих, старанно випрасуваних фартушках, в окулярах, крізь які світили сині (під колір блакитних кісників) строгомудрі очі споконвічних відмінниць…»)

- Що саме вразило хлопця у зовнішності Якова Паровозика? («…Натоптаний, трохи не до паркетного блиску хідник дядько Яків, на прізвисько Паровозик. Був він у темній залізничній формі із срібними крильцями на одворотах, рукавах та окіллі картуза, в накинутій наопаш коричневій шкірянці, а в руках — фарбована колись у синє, линяла й самусолена дерев’яна скринька. Ступав він повільно, натруджено, трохи розвалькувато. Наче пакульські чоловіки, коли вертали з косовиці…»)

- Чому Микола Капель дудка вирішив працювати у торгівлі? («…В торгівлі не пропадеш. Усе дістати можна. І бляхи на хату, що досі он під соломою. Та й пам’ять у мене така, торгівельна. Ціни навпросонь пам’ятаю. Оці твої парусові — тридцять сім сорок, картуз — двадцять один вісімдесят…»)

-  Що придбала мати для Михайла на аванс, який повернув дід Єврась за корову Маньку? («…Мати на радощах купила мені лижного костюма та грубошкірі шкарбани з блискучими металевими бляхами — їх поцінно продавав на базарі між возів хлопчик… Ботики, завеликі для моєї ноги, мати купила на виріст, проводжаючи матір за місто, я наскуб зі скирти та упихнув у шкарбани возів зо два житньої соломи…»)

-  Які обіцянки надав син матері, перед від’їздом до Ирію? («… обіцяю бути і слухняним, і старанним, обіцяючись шануватися в тітки з дядьком, не гризти прочотних книжок, не бити байдики, не тинятися по вулицях…»)

-  Яким чином проводив своє буденне життя Андрій Гнида? («Гнида не визнавав ані корівника, ані поросяти, тримав у сінцях табун курей, які неслися по сім разів на день, щонеділі носив на базар яйця, а спродавшись, впивався до зелених чортиків. Пакульці теревенили, що у його голові від пиятики давно горобці цвірінькають…»)

-  Для чого дядько Денис та тітка Дора з такою наполегливістю намагалися спіймати газету?

-  Яке значення мав останній, лотерейний квиток, що його купила тітка Дора? («А вона в ощадкасі, ще мені каже: «Візьмете останню?» А вона те не знала, що остання — щаслива, це мені циганка, в якої я торік ворожила: бери останню, останнє — виграшна. Я кажу: "Та візьму… І ніби неохоче…”»)

-  Як Михайло висловився щодо тітки, роздратованої через її програш у лотерею? («Не в грошах щастя… А щоб по правді жити… Роботу свою любити, добрим до людей бути, бо за добро добром і віддячують, а за зло — злом…Тепер ще воно, мо’, й так гроші інколи потрібні, але й тепер гроші — не головне в житті. Головне — чиста совість і щоб роботу любили…»)

-  Через що тітка Дора дорікала матері хлопця за його справедливу думку стосовно грошей? («Коли такий розумний, діждешся ранку — бери ноги на плечі й шкандибай на Пакуль свою матінку вчить, як по правді жити. Вона в тебе на язик метка, що в хаті й миші давно з голоду виздихали…»)

-  Яку думку висловила тітка Дора щодо власних життєвих прагнень? («А за чиї гроші я місила грязюку між Шептаками і Пакулем, за чиї гріхи од вовчого виття на верби тікала, за чиї гріхи біля каганця над книгами ночі просиджувала? Тепер іду з ридикюлем по базару, а ті, що тоді на кпин брали баби бабами, затушкані, в пакульському багні по коліна…»)

-  В чому виявилася любов Михайла до читання книжок? («Я читав усюди — за обіднім столом, по дорозі до школи, на уроках під партою, навіть на уроках фізкультури, на багатокілометрових дистанціях і, звичайно, за піччю, блимаючи під рядном кишеньковим ліхтариком, коли тітка Дора, повернувшись з пивниці, задля економії сердито клацала вимикачем…»)

-  Уявляючи битву за золото, Михайло у разі перемоги, як витратить здобутий скарб? («Золото й коштовності я подарю державі, а собі залишу на денці скрині, і то не для себе, а щоб поїхати в Пакуль і сказати пакульцям: ось золото, збудуйте дорогу з Ирію в Пакуль…»)

- Для чого, на ваш погляд, Михайло прагнув прокласти дорогу з Ирію в Пакуль? Наведіть переконливі аргументи.

— Чому Михайло Решето боявся закохатися?

— Коли до нього вперше прийшла любов?

— Яке враження справила на Михайла «дівчина з календаря»? Чому?

— Що позитивного й що негативного довідалися ви про тітку Дору?

— Які стосунки були між Федорою та Денисом і їхніми батьками? Чи схвалюєте ви такі взаємини рідних людей? Чому?

— Чи варто було тітці Дорі обурюватися на колишнього односельця Андрія? Чому?

— Яку роль відіграє фраза «не в грошах щастя»?

— Доведіть, що Михайло наділений барвистою уявою?

— Які елементи іронії використав В. Дрозд?

7.2.1. Пізнавальне завдання.

(На дошці записано фразеологізми. У конверті — імена персонажів.)

— Поміркуйте, кого із персонажів «химерної» повісті «Ирій» стосуються фразеологізми. Поясніть їхнє значення.

Зелені чортики.

В голові горобці цвірінькають (Андрія Гниди).

Брати ноги на плечі (Михайла).

Вище себе стрибнути.

Од вовчого виття на верби тікати (тітки Дори).

Лікті гризти.

Подибати навшпиньки (дядька Дениса).

7.3. «Солом’яники»

• Що являла собою Кукуріківщина?

{«Кукурівщиж не мала кінця, як не Мала початку: її приземкуваті, в червоних і зелених картузах дахів будиНочки вервечилися доокруж міста й звільна розпросторювалися по довкоЛишніх пагорбах, ярах, перелісках, річищах і левадах. Час од часу Академія Наук та місцеві ентузіасти організовували сюди експедиції...») • Як склалася доля учасників досліджень цього передмістя? («... ЧеРез багато років, уже в нинішні часи, проектними, що накидали план Нового ирійського мікрорайону, дізналися про долю її учасників: вони Пристали в прийми до місцевих дівчат і молодиць та викохують на Городах полуниці й думати забули про розвій географічних наук...»)

 • Якою комерційною справою займався дядько Денис? {«Саме підСкочили ціни на хутряні шапки, дядько Денис викорчував пів-саду, Натомість викопав басейн і виписав здалеку десяток крихітних воДяних пацюченят — нутрій. Нутрії в дядьковім басейні швидко розПлодилися і вода аж кипіла ними. Дядько власноруч лупив нутрій і, Облуплених, відпускав у басейн, аби вони знову обростали шкурою та Хутром...»)

• Як мешканці Кукуріківщини сприймали чутку про кінець світу? («Спричинили до того забобони старих про кінець світу. Чутки про світову катастрофу або про війну в ті часи не дивною для Кукуріківщини; час від часу вони прокачувалися по передмістю, наче повів вітру по заростях татарського зілля, лишаючи по собі тривожний шелест язиків і пусті полиці міських магазинів. За якихось півдня мило, сіль, цукерки та крам перебиралися до комор досвідчених і завбачливих кукуріківщан...»)

• Через що дід Єврась, зголоднівши, їв солоний суп?

(«Тільки баба Одарка поставила перед Єврасем миску, як сіль, що її наносив на гоРище дядько Денис, обважнівши від дощової води проломила стелю І шубовснулася у суп! Дід таки доїв суп — не пропадати ж добру, Пересоленого ні курці, ні поросяті не даси»)

• Із приводу чого старі Солом'яники вимушені були відокремитися від молодих? («По солоному обіді діда почала доймати спрага, Він перехилив у себе бочку з дощовою водою, тітка Дора, що хотіла помити тою водою голову, дорікнула свекрусі. Дід Єврась за словом до кишені ніколи не ліз, воно лежало у нього напохваті, втрутилися дядько Денис та баба Одарка, і невзабаром горшки родини Солом'яників були побиті на дрібне череп'я. Того ж таки дня дід Єврась забив дошками двері до сінець, і дядько з тіткою почали лазити через вікно. Назавтра Солом'яники офіційно поділились: старим дісталася корова Манька, а молодим — гараж: з кабаном...») • Якої шкоди завдав храп дядька Семена? («...Піч почала ловити Дрижаки, буцім на морозі, білий пил сіявся зі стелі, а невдовзі стіни Будинку била справжня трясця і на підлогу падали шпарунки, тоді Я поспіхом вбігав до кімнати і із макогоном, що стояв напохваті біля Ліжка, гатив дядька по голові, інакше годі було його доймати...»)

• Через що виникло непорозуміння між Жуком і Колькою Капель-дудкою?

• Яким чином Жук принизив Кольку? («Капельдудка, хникаючи, мов Дитина, розмазуючи по обличчю сльози, вирвав пучку пирію з грудками Сухого чорнозему на корінцях і став жувати. По тому, милостиво Відпущений Жуком, позадкував і, вистукуючи парусиновими черевиКами, зник у сосняку...») • Чому Колька Капельдудка раптово повернувся до бандюги Жука? • Через що Яків Паровозник жертвував власним життям? Як це його характеризує?

{«Одна з цистерн зайнялася, і дядько Яків погнав її від Станційних складів і гнав доти, доти вона не вибухнула. Бензином Плекало на дядьків паровоз, і машиніст заледве вибрався з охопленої Полум'ям кабіни...») • Що свідчить про економність старих Солом'яників? {«Старі так Звикли берегти кожного шеляга, що давно вже жили святим духом, У великі свята присмачуючи його сироваткою або підсолодженою Водою...»)

• Чому дід Єврась, а потім і Халимон переселилися в Ирій? {«...У їхНій хаті завівся домовик...»)

• Якою була зустріч домовика з Єврасем? {«Уже по війні домовик забрів якось сюди, на Кукуріківщину, усю ніч балакали вони з Єврасем Про щось своє: лишитися в місті домовик не захотів, хоч Єврась і наБивався теплим, чисти горищем, а помандрував світ за очі і хтозна, Де тепер віється...») • У чому полягали особливості відгодовування кабана? {«Кабан уже Давно не виходив з залізної буди, його відгодовували, буцім наповнюВали тушонкою консервну бляшанку; тепер чекали на морози, щоб Ту бляшанку відкрити...»)

• Чим окрім хліба годувався кабан? {«Я підбігав до купи брухту (його За абищо купляв у сміттярів дядько Денис) і шпурляв кабанові все, Потрапляло під руку: підшивки старих газет та журналів іржав Колеса тачок, потріскані, нашпиговані гвіздками гумові покришки, Уламки дощок, лискучі дизельні циліндри, березові й дубові оцупалки, колінчаті вали; усе те з пекельним скреготом перемелювалося між. Жорно подібних зубів кабана і безслідно зникало у його невидимому Череві, буцім провалювалося під землю»)

 • У чому полягали особливості тренування у декламуванні уривків із твору Ґете «Фауст»? {«Із кожним словом мій голос набирав сили, пружності, басовитості; переполохано кудахкаючи, пурхала З-під порічок, знову розділившись на дві половини, як велів закон, Зозуляста курка, кабан у ритм моїй урочистій мові ляскав лишаю-Ватими вухами, Нерон-Балалайка подзвонював ланцюгом, спинавСя на задні лапи і так застигав, побожно дослухаючись; горобці на груші переможено примовками, а баба од зворушення німіла й хрестилася...»)

• Як зовнішньо підготувався хлопець до олімпіади? {«... Випрасував лижНий костюм і накваюцав ботинки. Шкарпетки геть зітерлися на п'ятКах, висіли, мов жабо. Я знайшов у закапелку старі тітчині панчохи, Зав'язав їх мотузками вище колін і почувався вбраним незгірш свого однокласника, жевжикуватого синка директора водоконтори...»)

 • Яким чином Михайло сприйняв свою поразку на олімпіаді? {«БоЛяче вражений такою несправедливістю, я почвалав слідом за шаНовним гостем, головою відбіркової комісії...»)

 • На які помилки хлопця звернув увагу Кузьма Перевесло? {«Бо Ви граєте лише самого себе і чуєте на сцені лише себе. Ви для себе І актор, і глядач, і критик. Ви для себе — все, але тільки для себе. Велике акторське мистецтво...— мистецтво перевтілення і самоЗаперечення. Вбий себе, щоб народився інший, — ось альфа і омега Великого лицедійства, а ви себе вбити не здатні, бо надто любите Себе. Тому ви ніколи не подивуєте і не зачаруєте світ з театральної Сцени...») • Що подарував Кузьма Перевесло Михайлові, прощаючись? {«А втім, грайте себе, грайте. Я—це світ, театр, трагедія, комедія і драма, але ж треба, щоб усе це було — світ, і театр, і драма, а не самі диктові декорації, по яких течуть фольгові ріки...») • Чому Першотравень не був веселим для Михайла?

{«Минулої весни Готувався освідчитись однокласниці в коханні; напередодні Першотравень сусіда по парті сипнув у чорнильницю карбіту — жовтий Дразливий дим виповнив клас, урок було зірвано. Караюча рука класного керівника упала на мене. Я покаявся в провині — не виказувати Ж було товариша. Послали по матір, духопелів якої я все ще боявСя...»)

• Що зумовило започаткувати космічної ери людства, на думку Михайла?

• У чому дядько Денис критикував Омелька Омельковича, директора водоконтори? {«Тільки й того, що Омелько скрізь товк воду в ступі Дотовкся, що призначили його директором водоконтори. Тепер їздить На роботу в державній «Побєді», а тебе в автобусі б'ють і тіпають, Наче коноплі на терниці. І поганенька обивательська заздрість тоЧить тобі душу...»)

• Яким чином Дора підтримала заздрість свого чоловіка?

{«Омель-Чиха в Пакуль по вишні на «Побєді» котить, а ми за нею пилюку Ковтаємо. Не паси завидющими очима чужого товару, бо свій розБіжиться, скажеш їй, і ви те, мовляв, минуще, проштрафиться Омелько — на викиштель його і машину заберуть, і мене замість Омелька настановлять і возитиму я тебе... на «Побєді» про твоє Задоволення...») • Через що Параска вирішила порізати курей? («нестися кури переСтали і цілісінькі дні греблись під горою, лаштуючи нори. Аж тепер Матір утямила: кури показилися! Щоб не зіткатися з сільським ветеРаном, вона тихцем порізала курей та й закопала у вишняках...»)

• Як дядько Денис і Михайло у болотній місцевості відстежували кабана? Чим ця ситуація була кумедною? • Чому Жук завдав Михайлові болю морального і фізичного?

 • Чим пояснити думку героя твору, що краще героїчно померти, ніж дружити з Жуком?

 • За допомогою чого Михайло і дівчина у білому пуховому береті змогли сховатися від Жука і його компанії? («Тої ж миті завіса Впала, і густа та в'язка, мов пакульська грязюка, темінь хлюпнула На землю, накривши нас. Тупіт Жучків віддавався, ми залишилися саМі, але в пітьмі, мов у погребі, ляда якого раптово зачинилася...») • Які відчуття пройняли хлопця, коли він тікав з дівчиною від хуліганів?

(«Я вже трішки любив її, дівчину в білому береті...») • Яким чином дівчина у білому пуховому береті охарактеризувала Жука? («Він бандит і хуліган. Його проклинає уся Кукуріківщина. Він у власної матері курей покрав...») • За що Михайло дорікав дівчині за хулігана Кукуріківшини? («НеПравда! Він сильний і сміливий! Він нікого не боїться. А ви всі боїтеся Його, боїтеся, я знаю. І ти теж: боїшся!») • Чим дівчина вразила Решета, захищаючи Жука? («Бо може я люБлю його... І я не просила мене рятувати...») • Із приводу чого жалкував Михайло? («Було тільки до сліз жаль Себе: загину таким молодим! І буде завтра, і позавтра, і буде зима, Весна й літо, і буде світле майбутнє, лишень мене вже ніколи не Буде...») • Які почуття про майбутнє охоплювали хлопця?

(«Майбутнє бачиЛось мені невимовно прекрасним, і навіть у наисмутніші хвилини свої Я чекав на нього. Про майбуття мріяли герої книжок. Його прогноЗували газети, що я їх читав матері, поки та пряла біля каганця із Жовто-червоної снарядної гільзи. Його обіцяли вчителі. На противагу Матері, яка вірила тільки в сни, я беззастережно вірив і вчителям, І книгам, і газетам, і своїм мріям...») • Якими людей майбутнього уявляв герой? («...Люди ходитимуть У білих ясних одежах, і рухи їхні будуть повільні, розважливі, а мова Мелодійна. Вони любитимуть одне одного і казатимуть саму правду, Вони житимуть у білих будинках із сферичними скляними стелями, крізь які до їхніх квартир зазиратимуть зорі, Місяць і Сонце. За стіни їм слугуватимуть стелажі з книгами, і вечорами по роботі вони Сидітимуть у квартирах і слухатимуть серйозну музику..., а ще ті Люди майбутнього читатимуть старезні книги в грубих шкіряних Обкладинках і пізнаватимуть таємниці життя, пока їхні кораблі Плаватимуть у далеких галактиках, і ті люди розмотують нитки Минулого життя...»)

• Про що розмірковував Михайло у разі своєї загибелі від Жука? {«...Люди майбутнього знайдуть мене, що таким молодим загинув Від руки бандюги Жука, подивуються несправедливості і повернуть мене до життя, і я, подивований, щасливий, ходитиму по їхньому заквітчаному Ирію, де з-поміж шовкової трави, любистку та чорнобривців (за колишнього життя ці квіти росли довкола моєї хати) Випинатимуться ясно-білі півкулі будинків, а у міському саду я побачу Клітку, за чавунними ґратами якої сидітиме Жук, схожий на горилу з підручника зоології; я підійду до клітки і скажу йому: «Я знав, що Ти непотрібний майбутньому...»)

• Що надумав виробляти дядько Денис? {«Надумав... вино з яблук Робити для всієї Кукуріківщини, яблук цього року — хоч Живець гаТи. Подивишся, як завізно стане. І з кожного кілограма яблук сто Грамів млинового — наші. А захочемо — вином візьмем. Утямив?») • Яким сприймав хлопець світ? {«Світ, звичайно, не самими білками Писаний, і на сонці є плями, як доведено наукою, але що ж ти маєш До світу, коли сам ще такий рябий-рябісінький...») • В чому полягала успішність у навчанні Славка Пасічника?

{«Славко Пасічник був загальмований фізикоматематикотеоретик. На уроках З алгебри, коли клас безнадійно тонув у морі складних логарифмів, він Студіював вищу математику і лише на прохання учителя подекуди Шпурляв нам рятівні кола; на уроках з анатомії він шукав формуЛу, яка б виразила конкретну особистість; на уроках з астрономії Славко розробляв теорію космічного радіоперельоту. Йому належала Геніальна ідея транслювання екіпажу космічного корабля, вираженого В математичних формулах, могутніми радіовипромінюваннями на суСідні галактики в пошуках розвиненої цивілізації, яка спроможеться за формулами відтворити і корабель, і людей. Тільки в такий спосіб можливо, на думку Славка, подолати головний бар'єр, що розділяв Галактики...») Якою Славко вбачав людину майбутнього? {«.. .Людина майбутнього, Аби її вільно транспортувати в сусідні галактики, мусить позбутись негативних емоцій. Я переглядав останні роботи психологів. ВиявляЄться, це довгий і складний процес. Тим швидше треба об'єднатися, Розпочати великий, хай поки що експериментальний наступ на неГативні емоції. В перспективі — моральне оновлення людства...») • Чим бачення майбутнього людства Михайла відрізняється від Славка? Відповідь узагальніть.

• У чому полягали досягнення таланту Андрія Паровозника? {«...ЗаТе мав золоті руки і ходив у чорних шкіряних рукавичках, або їхнім Сонячним блиском не привертати до себе уваги. Він власноруч сконСтруював кишенькового телевізора, ракету «Ирій», яка стартувавши З шкільного двору, безслідно зникла в космічному просторі, радіосТанцію для підказок, що працювала безвідмовно. Уперше у світовій практиці за антену радіоприймача слугували учнівські вуха. ПередаЧі велися з «Камчатки», останньої парти, де Паровозник на уроках Майстрував и, а я ховаючись за спинами від учителевих очей, гриз «прочотні» книги...») • Чого необхідно було позбутися хлопцем впродовж трьох місяців?

{«...Позбутися негативних емоцій і стати справжніми гуїннгнгми...»); {«Тримісячний випробувальний термін ми встановлюємо в розрахунку На певних індивідів — він зирнув на Андрія, — які в цьому складному І суперечливому світі на хочуть знати нічого, окрім гвинтиків та Гайок. Певен, що за три місяці і вовка можна зробити ягням, вилузавши з нього негативні емоції, як вилузуть горіх. Звичайно, якщо Вовк поставить собі за мету таке переродження...»)

 • Як ви вважаєте, чому Колька Капельдудка вимушений був потрапити у компанію до Жука?

 • Яким чином Андрій Паровозник захистив Михайла від бійки з Жуком і його жучками? {«Того ж менту Андрій крутнув довкола себе Десятипудовою сумкою на шкіряному паску. Свист, принизливіший Од Жукового, завис над Кукурівщиною, як зависає грозова хмара; він Бубнявів, важчав і вже падав на землю чорними брилами. Рвучкий Вихор геть злизав з вулиці жука і жучків разом з піском та сухим Листям, пожбуривши їх над дахами будинків...»)

• Чим пояснив Славка свою тривалу відсутність у школі?

{«Славко Пасічник з'явився у школі аж наступного тижня оббігши з великого Переляку земну кулю по 51-й паралелі тисяча сто двадцять дев'ять Разів. По тому він довго й настирно пояснював нам, як увімкнувши Механізм його підсвідомості, пригнітивши нейрони кори головного Мозку...»)

8. Бесіда за питаннями, що пов'язані про значення — місто неповторного світу юності в житті Михайла Решета

 • Який час в житті людини вважають юністю?

• Що характерно для поведінки, мислення Михайла-юнака, коли він потрапив до Ирію?

• Яким чином герой повісті сприймає гумор та іронічний сміх? Чим він викликаний?

• Чому Михайло цінує добро, любив всупереч оточуючих його дорослих, для яких характерними є заздрість, прагнення до збагачення, користь?

• Які події в житті людини відбуваються у часи юності? Наведіть приклади.

• Яку роль мав Ирій у юнацькому житті хлопця? • Які риси Михайла ви цінуєте або засуджуєте?

• Що є основним в житті Михайла Решета? Про що він мріяв?

• Як особисте бажання хлопця стати актором охоплювало і суспільний інтерес? • Чим пояснити те, що Михайло-підліток вже розмірковував як доросла людина? • Яку життєву мету визначив герой твору? Про свідчить слова епіграфу до твору В. Дрозда? Обґрунтуйте їх. • Що прагнув залишити по собі герой твору?

·              Як про це зазначено у змісті повісті? • Михайло живе реаліями чи фантастичними мареннями? Відповідь вмотивуйте. • Чи отримав хлопець радість, задоволення з того, що потрапив до Ирію? • Чому, на ваш погляд, Михайло прагнув присвятити себе акторській діяльності?

• Мистецтво вічне — вічне чи швидкоплинне? Наведіть переконливі аргументи, посилаючись на факти твору і сучасного життя.

V.  Узагальнення і систематизація знань

1.                Гра «Мікрофон»: «Що на ваш погляд є вічним у житті?» Підсумок відповідей оформіть за допомогою прийому «Доміно» (Вічним у житті є — ....)

2. Рефлексія.

— Що було найцікавішим на уроці?

— Що справило на вас найбільше враження

VI.                       Підсумок уроку

VII.                    Домашнє завдання

Опрацювати матеріал підручника на ст.350. Скласти схему (інформативне гроно) «Ирій очима Михайла Решета» - казкова країна твого майбутнього.