План конспект 8 клас В. Дрозд. «Білий кінь Шептало». Проблема людини в суспільстві, її знеособлення, свободи і неволі, особистості й натовпу, дійсно
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 29-04-2013, 00:07
8 клас
В. Дрозд. «Білий кінь Шептало». Проблема людини в суспільстві, її знеособлення, свободи і неволі, особистості й натовпу, дійсності і мрії
Мета: ознайомити учнів із змістом оповідання «Білий кінь Шептало», порушеними автором проблемами; удосконалювати вміння учнів визначати тему та ідею художнього твору; розкривати вміння висловлювати своє ставлення до прочитаного; виховувати морально-етичне та естетичне почуття, вміння в несприятливих умовах залишатися самим собою.
Обладнання: портрет В. Дрозда; ілюстрації до твору, фото коней різних мастей.
Епіграф:
У кожного є три характери: той, який йому приписують;
той, який він сам собі приписує; і, нарешті, той, який є насправді.
В. Гюго
Хід уроку
І. Організаційний момент
II. Перевірка виконання домашнього завдання
III. Актуалізація опорних знань
Інтелектуальна розминка
1.У який історичний період жив і творив В.Дрозд?
2. Що вам відомо про «добу шістдесятників»?
3. Кого з митців слова, які жили і творили у той час ви знаєте?
Учитель. Про цей період у історії літературного процесу, появу шістдесятництва всередині тоталітарної системи, В.Дрозд так занотував у щоденнику 08.01.1967р: «Приреченість асфальту, під яким життя, що прагне світла».
ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку, формування мотивації учіння
1. Асоціювання.
(Учні називають слова, що асоціюються із поняттями «свобода» і «неволя».)
V. Сприймання і усвідомлення нового матеріалу
1. Слово вчителя.
— Сьогодні на уроці ми поведемо мову про коня, якому В. Дрозд дав ім'я Шептало. Так, ім'я, а не кличку, оскільки надав своєму героєві багато людських якостей. Символом чого є ця тварина для українців?
«Білий кінь Шептало» – одне з ранніх оповідань митця, написане в ті роки, коли після епохи жорстокої цензури література як один з видів мистецтва вперше розвивається в умовах практично повної свободи. Знято будь-які обмеження. В основі твору – алегоричні образи, які допомагають зрозуміти, хто є хто.
(Кінь — символ енергії й сили, пристрастей та інстинктів, а також вірності і відданості в праці, в щоденних турботах. Предковічно, коні були помічниками богів, воїнів і, головне, хліборобів. Навіть творчі люди мають своїм символом коня-Пегаса.
«Осідлати коня» — означає досягти цілі, здобути кращу долю.
Тож кінь — і працьовитий, і войовничий, і творчий дух. Він, правда, несе на собі частку Божого прокляття: коли маленький Ісус лежав у яслах, кінь висмикував з-під немовляти сіно і їв. Через це коні приречені до ненажерливості: вони, якщо не тягнуть воза чи плуга, постійно їдять або пасуться. І не можуть ні наїстися, ні напастися...
Доброго коня по-своєму любить домовик: він може заплести кінську гриву та їздити на ньому верхи цілу ніч, аж поки зовсім не зажене» або не зіпсує худобини.
Кінь наполегливий в праці: коли захоче, все у нього вдається, особливо в такій справі, яка вимагає багато енергії, великого напруження всіх його сил.
Його талант — невтомна праця.
Водночас, у своїй працелюбності любить незалежність, залюбки виконує будь-яку важку, але приємну йому роботу. Однак, може «знатуритись», працювати тільки «з-під батога».
Але все це робить відкрито, нічого не приховуючи, тому він — символ чесної й працьовитої людини, має свій характер.
Наші предки вважали, що червоний кінь уособлює вогонь, вороний — зоряне небо, білий — світ предків. Має кінь і магічні здібності: якщо спотикається на праву ногу — добра ознака, на ліву — попередження про невдачу. Це за свою вірність, працьовитість і витривалість кінь нагороджений причетністю до таїн світу... (А.Багнюк. Символи Українства: художньо-літературний довідник. — К., 2008.— с. 713.)
Білий же кінь зустрічається найчастіше в казках та легендах («скарб, який бачили неодноразово в образі білого коня», «скрізь, де кінь відіграє культову роль, він завжди білий»).
Я.Ф. Головацький описав білого коня, що був при храмі Святовита — бога зелених плодів і воєнної здобичі. Цей кінь належав божеству, тільки жрець міг його годувати і сідати на нього. Кінь слугував для пророцтв перед початком великої справи).
2. Ідейно-художній аналіз твору В. Дрозда «Білий кінь Шептало»
2.1. Виразне читання цікавих епізодів твору, їх переказ.
2.2. Тема: розповідь про буденне життя коня Шептала.
2.3. Ідея: возвеличення гармонії, яка простежується у взаємостосунках людини і світом тварин.
2.4. Основна думка: людина і пррода — взаємопов’язані, бо становлять єдине ціле.
2.5. Жанр: оповідання.
2.6. Проблематика:
- людина в суспільстві;
- свобода і неволя;
- особистість і натовп;
- дійсність і мрія.
2.7. Композиція.
Експозиція: знайомство читача з конем.
Зав’язка: Степан з конем Шепталом вирушив за зеленим харчем для свиней.
Кульмінація: Шептало на волі, насолодження єю.
Розв’язка: повернення коня додому.
3. Обговорення змісту оповідання. Фронтальне опитування
- Чому Шептало не полюбляв табун, гурт і загорожі? («...Змалку ненавидів табун, гурт і загорожі, і на пасовиську волів бути сам. Спершу бригадні коні глузували з того, далі звикли й самі почали обходити Шептала»)
- З яким проханням звернувся хлопчак до дядька Степана? («Дядьку Степане! Казав завернемо, щоб ви до привода конячину прислали. Бо назавтра свиням зелені нема»)
- Як почував себе кінь суботнього вечора? Про що він розмірковував? (Неприємна, знайома млявість — провісниця всіляких прикростей — закрадалася в груди. Сьогодні суботній вечір, роботу скінчили раніше, і він насолоджувався спокоєм та тішив себе надією на завтрашній відпочинок. Звісно, якщо вранці не поженуть до міста. Але він сподівається на Степанову добрість»)
- Через що коні недолюблювали Шептала? («З конюхом у нього особливі стосунки. Інші коні це відчувають, тому й недолюблюють Шептала. Степан ніколи не б’є його, хіба ненароком у гурті зачепить пугою чи про стороннє око стьобне. Ніколи не посилає на важку роботу, якщо є когось іншого послати. Бо він, Шептало, кінь особливий, кінь білий, а коли попав у це бригадне стовпище, то завдяки злому випадку, химерам долі»)
- Над чим міркував Степан щодо білого коня? («Але навіть Степан своїм приземленим розумом тямкує тимчасовість своєї влади над Шепталом»)
- Чого не полюбляв робити Шептало? («Серед усіх робіт він найбільше недолюблював крутити привід і їздити до міста, хоч інші коні вважали це найлегшим. Цілісінький день, до темряви, ходити по колу, топтати власні сліди — в цім було щось принизливе. А ще принизливіше котити заставленого корзинами та бідонами воза серединою ранкової міської вулиці...»)
- Чого соромився білий кінь? («...То він соромився упряжі, соромився становища робочої худоби, яку вільно запрягати, поганяти, стьобати батогом кожному Степанові»)
- Яким чином Шептало намагався виправдати Степана? («Шептало старанно, щоб не виказати засмучення Степановим рішенням, жував скошену вранці траву, між якою хоч і попадались його улюблені конюшинки, але зараз здавалися прісними. «Я на базар завтра не поїду, та й не переробився вдень; ледь розвидніється, до міста почимчикують, дати перепочинок треба...» — міркував Шептало, і в кінських очах поволі випогоджувалось. Йому кортіло будь-що виправдати Степана, довести, що той не мав кого послати у привід і лише через безвихідь потривожив Шептала. Так було легше — через гірку безнадію перекидався місточок. А може, конюх боїться, що ніхто з коней, окрім нього, не встигне до ночі порізати зелень і свині залишаться завтра голодні?»)
- Як автор характеризує Шептала? («...На Шептала можна покластися. Такий покірний і роботящий. Тільки віжок торкнись, уже чує, вже розуміє, підганяти не доводиться. Він свого досяг, зумів прикинутися; вони повірили — хіба не має пишатися своїм розумом і витримкою»)
- Що згадав кінь про свою молодість? («Ще коли його, молодого й гордого, вперше осідлали, ганяли по царині до сьомого поту, хльоскали до кривавих рубців на боках і привели в загін геть вимочаленого, знесиленого, інстинкт білого коня підказав йому, що рано чи пізно люди зломлять його. Супроти вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись в душі вільним, аніж бути скореним насправжки»)
- У чому Шептало виявляв свою прихильність до людей? («Перші роки упряжного життя він побоювався аби люди не розгадали, що він тільки прикидається покірним, і рвав голоблі з останніх сил. До того ж краще тягти, не очікуючи не батіг, ніж ковтати принизливе підстьобування. В тій добровільній напрузі було щось від самостійності, від волі. Але тепер ніхто не сумнівався в його ретельності, і він іноді дозволяв собі стишувати крок, тягтися за червоними китицями конюшини на узбіччі дороги»)
- Дослідіть, як відбувається процес водопою коней. («...Ніхто не питав Шептала, хоче він пити чи ні, а тільки відчиняли загорожу, хльоскати батогом і гнали вузенькими провулками, де од густої куряви було так само тісно та задушно, як і од пітних, гарячих кінських боків. З часом спрага почала нагадувати про себе перед загальним водопоєм. Води в кориті часто не вистачало; щоб не цідити крізь зуби іржаву каламуть, Шептало й собі змушений був штовхатись і лізти наперед, у тісняву, ніби звичайний кінь»)
- Як білий кінь поставився до жартівливої бійки молодих кобилок? («Мало вас сьогодні ганяли,— злісно подумав білий кінь, відходячи вбік.— І як цей Степан терпить? Я навів би порядок. Водопій — то водопій, нічого витанцьовувати, ніби в цирку»)
- Який критиці піддав Шептало окремих коней? («Взагалі, він ніколи не розумів обмеженості деяких коней, огризатися, показувати свій характер. Ніби чогось досягнеш, крім батога.»)
- Чому Шептало намагався у табуні відокремитися? Як до цього ставився Степан? («Скільки потрібно було днів тихої, непомітної боротьби, поки Степан змирився, що Шептало йде на водопій трохи збоку, трохи позаду, ніби він зовсім не бригадний, а сам по собі. Ні, він не бунтував, не ліз під батіг, а тільки відставав щодня на півголови, на півкроку і озирався на конюха, вкладаючи в той погляд увесь розум білого коня: мовляв, ти ж знаєш, я не підведу»)
- Що уявляв Шептало по своїй смерті? («А коли здохне, люди здернуть шкуру і закопають під ліском. Якось він сам возив туди одного гнідого, з-під попони стриміли червоні кіски ніг, а слідом бігли голодні пси і жадібно облизувались.»)
- Чому білий кінь не гнівався на Степана за батіг? («...Без цього не можна, без цього ніякого порядку не було б серед коней»)
- Якими були згадки Шептала про свою матір, дитинство? («То було дитинство і пахло воно молоком та конюшиною. Потім вони до самого вечора паслись удвох на лісових галявинах та просіках і мати розповідала про гордих білий коней — його дідів та прадідів, що гарцювали на залитім різноколірними вогнями помості, і милуватись їхньою красою щовечора сходилися людські натовпи»)
- Що несподівано сталося для хлопця, Степана і самого білого коня? («Од того поблажливо зверхнього дотику його бридливо пересмикнуло і підняло. Білий кінь з нечуваною силою шарпнувся, вирвав кінець повода, дико звівся на задні ноги, біснувато стріляючи страшними, кривавими очима. Цієї хвилини він був справжнім білим конем, відваженим та відчайдушним, як його далекі предки... Шептало легко опустився на передні ноги, збив копитами сипкий пісок, перестрибнув рів і помчав через гусячу царину в лугову синь»)
- Чим була воля для коня? («Навколо Шептала росла, ширилась аж до трав’яних, утаємничених обрії воля; воля пахла живою вільністю, міцним настоєм лугових трав і молодого сіна. Йому ще ніколи в житті не бігалося так легко. Втрапив на вкочену колісьми лугівку, копита відбивали чіткий ритм, і, роздратований тим ритмом, він навмисно прискорював біг, наздоганяючи самого себе та розсипаючи по крутій шиї густу білу гриву. Не було ні хомута, ні голобель, і ніхто не сіпав за віжки, вказуючи шлях.»)
- Які неприємні відчуття охопили Шептала під час його перебування на волі? («Неприємний спомин засмоктав у грудях: спека, вигоріле небо, шелест соломи по стерні, щем спини, скусаної ґедзями, косарі при обіді»)
- Чому В. Дрозд зазначив у творі, що воля для Шептала — це найкращі хвилини його життя? («Ніколи досі і вже ніколи опісля білий кінь не відчував себе так близько і повно із стихією, течією — од трав’яних хвиль до білих громів у вишині. Вийшов на сизу піщану косу і, струсивши воду, відчув себе таким сильним, що знову заіржав, цього разу грізно та бойовито, перегукуючись з громами»)
- Що бачив Шептало у водяному дзеркалі річки? («...Побачив... себе — незвично білого, аж до щему в очах. Здивований, він перечекав, не рухаючись з місця, щоб не скаламутити води, поки небо знову засвітилось і знову побачив свою чисту, прекрасну білизну»)
- Через що білому коню, коли він залишився самотнім, захотілося побачитися зі Степаном? («"Степан справді буває дуже злий. Немов щось находить на нього, але з ким цього не трапляється, та ще при такій службі. Скільки нас на одні плечі! А хіба ці гніді, сірі, перисті, вороні, сиві розуміють?” Шепталові раптом закортіло почути Степанів голос, ласкаво ткнутися мордою в його замахорчені долоні, хай навіть ударить, висварить»)
- За що Шептало дорікав Степану? («Білому коневі бувало по-справжньому гірко, коли його зневажали та били, але незабаром у Шептала прокидалася в подібному випадку він дорікав собі за відсутність гордості, але тепер, серед пустинного темного лугу ця довірливість була бажана й приємна»)
- Чому, повертаючись до конюшні, Шептало не залишився чистим білим конем, а «черпнувсь у грязюку і покотився по дорожній хлюповці?
- Чи можна вважати цей твір закінченим? Відповідь вмотивуйте.
4. Словникова робота за питаннями учнів.
5. Проблема людини в суспільстві, її знеособлення
5.1. Бесіда за питаннями:
- Чи можна вважати Шептала уособленням людини, яка прагне до волі, вираження власної індивідуальності, оцінювати події, характеризувати побачене? Відповідь вмотивуйте.
- Білий кінь не полюбляв побут, гурт, загорожі — це свідчення індивідуальності героя.
- Чи пишався Шептало тим, що був єдиним білим конем у табуні? Наведіть переконливі аргументи, посилаючись на зміст оповідання.
- Як інші коні ставилися до Шептала? Чим це викликано?
- Чому білий кінь намагався виділитися з табуну?
- Що відчув Шептало, вирвавшись на волю? Про що він мріяв?
- Для чого, на ваш погляд, кінь, повертаючись до табуну, свій білий колір змінив на такий, який би його не відокремлював від інших?
5.2. Міні-дискусія. Обговорення питань:
- Як ви вважаєте, чи прагнув Шептало чимось виділитися з табуну. Наведіть переконливі аргументи.
- Вмотивуйте, Шептало — особистість, індивідум.
- Можна вважати білого коня алегоричним образом?
VI. узагальнення вивченого
Мікрофон. Стисла відповідь на питання: «За що я люблю природу?» або «Що відчуває людина, перебуваючи на лоні природи?»
VІІ. Підсумок уроку
VIII. Домашнє завдання
Дати відповіді на запитання у підручнику на ст.308. І група підготовить матеріал «Білий кінь: біологічні особливості». ІІ група. «Білий кінь у слов’янській міфології». ІІІ група. «Символічний образ білого коня у Святому Письмі». ІV група. «Увіковічення у пам’ятниках»

Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів
Популярні матеріали