ІСТОРИЧНО-МЕМУАРНА ПРОЗА. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ. «ІСТОРІЯ РУСІВ»

Мета:   ознайомити школярів з історично-мемуарною про­зою, дати їй загальну характеристику, з'ясувати ідейно-тематичне спрямування, художні особливо­сті; розвивати культуру зв'язного мовлення, логічне мислення, кругозір, уміння розповідати з відповід­ним коментарем, робити висновки; формувати кру­гозір, світогляд учнів; виховувати патріотизм, по­вагу до козаків — оборонців України, історичного минулого рідного краю.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрети Б. Хмельницького, І. Мазепи, книжкова виставка «Козаки — оборонці України», репродук­ції картин українських художників з теми козач­чини, тексти творів, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ

Організаційний момент

Актуалізація опорних знань

Фронтальне опитування

Хто такі козаки? Які твори художньої літератури вам відомі про цих мужніх захисників рідної землі?

Охарактеризуйте Б. Хмельницького. Чим він здобув пошану і повагу українців?

Згадайте про причини Визвольної війни українського народу 1648-1654 pp., її перебіг.

У чому полягав воєнний союз України з Росією? Якими були його наслідки?

Що ви знаєте про літопис як літературний жанр?

Ким, на ваш погляд, були автори козацьких літописів?

Якою була політична ситуація в Україні після смерті Б. Хмель­ницького? (Звернення до репродукції картин, огляд виставки творів)

Вікторина-подорож «Розвиток української літератури, культури в XIV—XVII ст.

Братства, які були найвпливовішими у протистоянні пансько- польській та католицькій агресії. (Львівське, Київське)

Гетьман — член братства. (П. Конашевич-Сагайдачний)

Майстер ювелірних справ і водночас перший, хто винайшов спосіб виготовлення друкарських форм із застосуванням рухо­мих літер, створив ручний словометний пристрій, сконструю­вав друкарський прес. (Йоганн Гутенберг, Німеччина)

Навчальний заклад, який закінчили П. Величковський, І. Ско­ворода, Д. Гулак-Артемовський, І. Некрашевич. (Києво-Мо- гилянська академія)

Шедевр друкарського мистецтва. («42-рядкова Біблія»)

Перші друковані книги в Україні. («Апостол», «Буквар», Біблія)

Фундатор постійного книгодрукування в Україні. (І. Федоров)

Центр українського книгодрукування в XVII ст. (Київська лавра)

Що, на думку І. Вишенського, могло врятувати Україну від утисків Речі Посполитої, римсько-католицької церкви? (Пра­вославне віровчення)

Автор поеми «Іван Вишенський». (І. Франко)

Найулюбленіший літературний жанр І. Вишенського. (Посла­ніє)

Ідеологічна основа Ренесансу. (Концепції гуманізму та Рефор­мації)

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

Розмовляти з письменниками інших віків — майже те саме, що подорожувати.

Р. Декарт

«Історія русів» є предтечею «Кобзаря».

М. Драгоманов

1. Вступне слово вчителя про добу козаччини

Ознайомлюючись з літературою Київської Русі, ми з вами від­значили, що надзвичайно високого рівня досягло в ній літопи­сання. Розвивався цей вид творчості й пізніше, в зовсім інших історичних умовах і обставинах. М. Драгоманов підкреслював, що літописи Київської Русі є прямими родоначальниками тих хронік-мемуарів, які було створено за козацьких часів. Водночас козацько-старшинські літописи, які широко розповідають про ви­звольну боротьбу українського народу 1648-1654 pp.,— це явище унікальне, багато в чому відмінне (і за змістом, і за формою) від літописців київських, тобто староукраїнських.

Найповніше про Хмельниччину, життя народу в той період, його боротьбу за волю і незалежність розповідають літописи Са­мовидця, Григорія Грабянки та Самійла Величка. Вони, власне, і становлять вершину українського літописання XVII-XVIII ст. Автори їх — люди бувалі й досвідчені, за плечима яких ґрун­товна освіта в Києво-Могилянській академії, участь в описаних ними епохальних подіях. Видатною пам'яткою кінця XVIII ст. є ще анонімна «Історія русів», в якій знайшли відображення іс­торичні події від часів давніх до 1769 р.

Загальна характеристика козацьких літописів

Проза давньої української літератури представлена творами історіографічного характеру, зокрема козацькими літописами XVII-XVIII ст. Писалися вони освіченими людьми, вихідцями зі старшинської верхівки. Основними джерелами були спогади самих авторів, свідчення сучасників подій, давньоруські літо­писи та хронографи, праці чужоземних історіографів, літературні пам'ятки, народні думи, історичні пісні, перекази. Історичні ві­домості в козацьких літописах викладені в різних жанрових фор­мах: публіцистичних нарисів, переказів та художніх оповідань, розміщених у хронологічному порядку без зазначених дат або стислих повідомлень за роками.

Історично-мемуарна проза. Загальні відомості про козацькі літописи

3.1. «Літопис Самовидця».

Історія авторства і назви твору.

Серед козацьких літописів XVII ст. чільне місце посідає ано­німна праця (первинна назва її не збереглася). Видаючи цей ру­копис у своїй друкарні, П. Куліш озаглавив його так: «Літопис Самовидця про війни Богдана Хмельницького і про міжусобиці, які були в Малій Росії по його смерті». Досі ще достеменно не­відомо справжнє ім'я людини, що ховалася за псевдонімом «Са­мовидець», є припущення, що це полковник Ф. Кандиба або під­скарбій Р. Ракушка-Романовський, писар І. Биховець. Але можна впевнено стверджувати, що автор літопису був козаком зі стар­шини, близьким до верхівки Війська Запорозького.

Виразне читання уривків з літопису «Року 1663», «Року 1677 » з відповідним коментарем.

Тема твору: зображення подій Визвольної війни 1648-1654 pp. під головуванням Б. Хмельницького та післявоєнної доби.

Ідея: возвеличення Б. Хмельницького, його мудрості, смі­ливості, рішучості, винахідливості, людяності і водночас засу­дження тих, хто намагався підступним, зрадницьким шляхом заволодіти гетьманського булавою після смерті видатного на­родного ватажка.

Основна думка: героїчні сторінки історичного минулого є свідченням того, що народ повинен ушановувати видатних оборонців рідної землі і зневажливо ставитися до ворогів — як внутрішніх, так і зовнішніх.

Ідейний зміст твору.

У центрі розповіді — події війни та післявоєнної доби. Автор описує козацькі бунти (полк І. Золотаренка), вбивство гетьмана Брюховецького, події Переяславської ради; правильну політику, впроваджувану Хмельницьким (союз з кримським ханом проти поляків); зраду викупленого Хмельницьким з неволі І. Вигов- ського і благородного Д. Многогрішного, що відмовився від геть­манства «як стара дівка від хорошого жениха». З жалем розпо­відає Самовидець про міжусобні чвари старшини козацької після смерті Б. Хмельницького, марні намагання якось вийти з про­текторату Росії.

Композиція.

Літопис загалом охоплює події 1648-1702 pp. Цей твір чітко структурований — має дві частини: перша — поєднані в єдине найважливіші епізоди Визвольної війни, друга — з 1677 р. міс­тить записи про найважливіші події за роками.

Особливість твору.

Провідною тематикою «Літопису Самовидця» були політичні внутрішні й зовнішні події, пов'язані з Україною, життям народу, найбільш докладно розповідається про Визвольну війну. Саме тому своєрідною особливістю козацького літопису є незалежність автора і авторської думки від конкретного владного хазяїна.

Художні особливості літопису.

На стиль твору суттєво впливає тогочасна манера барокового викладу в історіографії: мова літопису фольклоризована. Само­видець використовує народні епітети й метафори, вдається для типових для народного епосу гіперболізацій (кров текла рікою), записує влучні прислів'я й приказки.

Робота з текстом (уривками з твору). Бесіда за питан­нями:

«Року 1663»

Які події відбувалися у 1663 році?

Через що «чорну раду» автор називає лихом?

До чого вдавався Брюховецький, аби отримати гетьманську булаву? («...Переймаючи тих посланих од його царського ве­личества, а своїх розсилаєш по всіх посланих польках з пись­мами, жеби усе посольство стягалося под Ніжин у раду і Ні­жин рабувати»)

У чому була перевага Брюховецького над Сомком, коли він готувався до ради? («Але тоє собрания Сомкові нінащо обер­нулося, поневаж юже Брюховецький ліпшую ласку з запо­рожцями мів у його царського величества, а то за старанієм єпископа Мефтодія, котрого Брюховецький запобігл пода­рунками і обітницями розними, яко то люде звикли дарами уводитися»)

Яку функцію мало виконувати на раді військо московське? («При котором наметі і військо московськоє стало з оруж- жєм задля уникання своєволі»)

Як відбувалася рада? («А далі і межи собою узяли битися, і бунчук Сомков зламали, заледво Сомко видрався през на­мет царський і допав коня. І інная старшина. А інших по­забивано до кілька чоловіка. І так сторона Сомкова мусила уступати до табору свойого, а сторона Брюховецького на столець всадила Брюховецького, зопхнувши князя, і гетьма­ном окрикнули, давши оному булаву і бунчук в руки»)

Через що перевагу в обранні на посаду гетьмана отримав Брюхо­вецький? («...Не будучи спротивним задля ненарушенняласки його царського величества, только ж жеби, не йдучи ку намету, где войсько стояло московськоє, але межи своїми войськами тую учинили раду. На що і Брюховецький позволився»)

Як поводило себе козацтво, прибічники Сомка, коли Брюховець­кого було проголошено гетьманом? («Бо козаки сторони Сомко- вой, одступивши своєї старшини, похапавши корогви каждая сотня, до табору Брюховецького прийшли і поклонилися, а од­вернувши, зараз напали вози своїх старших жакувати»)

Хто ж обирав гетьмана: українське козацтво чи цар москов­ський? («А Брюховецький за всім військом прийшов к намету царському. Котрому юже князь здавав з своїх рук булаву і бун­чук, подтверджуючи гетьманство, і попровадив в соборную церков святого Николая, где присягу виконав Брюховецький зо всім войськом»)

Що сталося із Сомком та його прибічниками? («При котором настановливанню полковников много козаков значних чернь позабивала. Которое забойство три дні тривало... Тих зась полковников, которої у замку ніжинськом заставали у в'яз­ницю, усе пожакували, і в домах мало що зостало...»)

«Року 1677»

Яке лихо охопило Стародуб?

Чим пояснює автор причину пожежі? («Так страшний пожар був за скраданням Бузським. Бо в том місті всчалася нена­висть. Першая — полковник против гетьмана, священики межи собою, осьм на двох немаль цалий рок турбувались, межи козаками і посполитими свари, позви...»)

Через що відбулася війна біля Дніпра?

• Як було звільнено Чигирин від загарбників? («І так Чигирин зостав вольним од того обмеження августа 29-го. Где при­тягнувши, войська московській і козацькій направували город Чигирин і замок, що турки попсували, достаючи з гармат і підкопами, і шанці, рови позаровнивали, що турки були по­копали коло города»)

3.2. «Літопис Григорія Граб'янки».

Відомості про автора твору.

Г. Грабянка походить з козацького роду, вчився у Києво-Мо- гплянській академії. Спочатку був гадяцьким сотником, піз­ніше — полковником.

Історична довідка щодо написання твору.

Цей літопис присвячений воєнним діям, що відбувалися у 1648-1654 pp. Уперше він був надрукований у Києві 1854 р.

Відомо, що Г. Грабянка — людина книжна, добре обізнана з літописами польськими й українськими. Головним завданням твору автор вважає докладне висвітлення подій Визвольної ві­йни, зберегти для нащадків опис героїчних справ українського козацтва.

У творі наводяться тексти багатьох державних актів, гетьман­ських універсалів, грамот, договорів.

Тема: зображення подій Визвольної війни 1648-1654 pp., коли під керівництвом Б. Хмельницького українському козац­тву вдавалося перемагати польсько-шляхетських та татарських загарбників.

Ідея: уславлення Богдана Хмельницького — людини розум­ної, освіченої, обізнаної у військовій справі і прагнень народу; засудження Брюховецького і Тетері, які нечесним шляхом за­хопили владу, розчленили українські землі, не цікавилися життям народу, були байдужі до його страждань, дбали тільки про особисті інтереси, збагачувалися пограбуванням держави й трудящих.

Основна думка: народ підтримує, висловлює свою вдяч­ність, пошану тому вождеві, який уболіває за них і відстоює їх інтереси, а не навпаки, змушує поневірятися, терпіти гно­блення і приниження.

Жанр: літопис дуже близький до жанру давньоруської пові­сті, твір сформований «сказаніями». Таке звернення до тради­ційних жанрів давньоукраїнської літератури викликано баро­ковими традиціями літератури к. XVII — поч. XVIII ст. Також Г. Граб'янка з великим бажанням використовує народ­ний героїчний епос козацьких пісень і дум, народних легенд.

Композиція.

У структурі літопису є й вибірки з іноземних літописів, ко­зацьких записів, а також оповідань очевидців конкретних істо­ричних подій. Саме це й стало визначним для жанрової специ­фіки літопису.

За манерою написання твір умовно можна поділити на дві частини. Перша — це ретроспективний зачин, де військові дії тлумачаться через історію народу. Ця частина є більш близькою для фольклорних творів. Друга частина тяжіє до аналітичного мислення, барокового історизму (історія в її динаміці). З опису подій 1664 р. літопис ведеться строго за хронологією. Автор на­магався зафіксувати події, що відбувалися на Україні у другій половині XVII ст., після смерті Хмельницького.

Сюжет.

Особливе місце в сюжетній структурі твору надається сказан­ням про Б. Хмельницького, які описують його розум, політичну поміркованість, хоробрість і віру в український народ (напри­клад, викрадення в Барабаша листів польського короля джу­рою Хмельницького). Істинною причиною війни між Україною і Польщею Г. Граб'янка називає загарбницькі наміри польської шляхти щодо України, а ніяк не сварку між Хмельницьким та шляхтичем Чаплинським.

Уміння аналізувати й мудро тлумачити історичні події підви­щує ідейну вагому цінність літопису. Важливою сюжетною лінією у літописі є опис одностайної підтримки народом Визвольної ві­йни, розпочатої Хмельницьким.

І все-таки центральне місце в ідейно-тематичній структурі літопису займає війна. Цікаво, що автор охоче описує подвиги безіменних героїв війни. Найважливішим битвам присвячені цілі глави-сказання (битви під Жовтими Водами, Корсунем). Головними героями літопису поруч з Хмельницьким і простими козаками стають хоробрі ватажки козацького війська І. Богун, М. Кривонос та ін. Возз'єднання України з Росією автор оцінює позитивно, зображуючи радість українців.

Художні особливості твору.

Щодо стильового оформлення літопису, то Г. Граб'янкою ба­гато чого використано з народної творчості: влучні традиційні порівняння, сатиричні прийоми, ритміку оповіді.

Ідейно-художній аналіз уривків літопису.

3.2.10.1. «Про другу битву козаків з ляхами та про перемогу

під Корсунем».

• Які враження залишилися в керівництва війська після пер­шої битви з козаками? («...Як козаки (кого мечем забивши,

а кого в неволі взявши) над поляками гору взяли і як, замість булави у руки заступ давши, смерть самого генерала Потоць- кого, сина його, тріумфують»)

Чому ляхи вирішили піти війною на Корсунь? («...Щобближче до Польського краю бути і, при потребі, скоріше допомоги зібрати»)

В чому виявилися кмітливість, рішучість і винахідливість по­лоненого козака? («Бранець, будучи від природи кмітливий та хитрий (а може, й самим Хмельницьким підмовлений), сказав, що татар тільки з Тугай-беем тисяч п'ятдесят і що скоро й сам хан з усією силою прийде, а козаків багато — без ліку. Вислухали все те ляхи і повірили, й напав на них ост­рах незборимий, всі вони посмутніли, руки в них опустилися, і втратили вони голову, бо боялися не лише сили козацької, а й голоду та облоги»)

Що свідчить про одностайність дій народних мас і козаків у боротьбі з ляхами?

Чим закінчилася битва під Корсунем?

3.2.10.2. «Про похід Хмельницького у польські землі навесні 1656 року».

За що татарський хан дорікав Хмельницькому? («Чого це ти поєднався з Москвою? Не бійсь, тоді не шукав її допомоги, коли ярмо шляхетської неволі рабське з своєї шиї скидав! З нами єднався і перемагав силу польську»)

Як гетьман повів себе у ситуації, коли почув звинувачення на свою адресу від хана про зрадництво? («А ти пригадай, як я прислав із Січі до покійного хана людей і просив допомогу не в самого хана, а тільки виділити охочих! Чи зглянувся він на моє прохання? Ні! Він прислав одного-єдиного мурзу Тугай-бея з нечисленним загоном. І тільки потім, нюхом чуючи здобич та на моє щастя покладаючись, він почав допомагати»)

Яку вигоду отримали татари, завдячуючи Хмельницькому? («І та поміч ваша вам самим більше з руки, оскільки і на морі, і на Дніпрі тепер можете вільно плавати, а не так, як раніше, коли козаків остерігалися і ноги туди не ставили! Та й, крім того, вдовольняючи прохання ваше, я дозволив вам за кількадесят поприщ (стадій) від Перекопу на нашій же таки українській землі ради безпечності вашої Ослам-місто поста­вити і задобряв вас добром всяким! Завдяки добру тому орда спромоглася замість шкір зодягтися в злототканії шати, в позолочену збрую коней спорядити та сагайдаки оздоблені зодягти»)

У чому виявилася підступність татар, коли вони укладали мир з ляхами? («А коли і траплялося так, що переможеш ляхи прочили миру, то ви, не чекаючи нас, проголошували, що і нині хочете, і перше хотіли з ними у мирі та дружбі жити і що не зважуєтесь тільки козаків злити, щоб не шкодити вам, і що нам, як християнам з християнами, слід помиритися. Вони цими запобігливими словами себе возвеличували, а нас принижували, виставляли людьми без милосердя»)

Як повів себе хан під час битви під Берестечком?

За що гетьман був вдячним Богові? («І ми раді, що Господь, давши нам силу знести часи скорботи, допоміг нам незаба­ром все те своєю відвагою виправити, допоміг відплатити ляхам та вигнати їх з України»)

Чи можна виправдати Б. Хмельницького, який намагався за­хистити монарха російського? Відповідь вмотивуйте.

Чому хану не подобалося те, що гетьман підтримує російську владу?

Чим закінчилася суперечка в дебатах між ханом і Б. Хмель­ницьким?

3.3. «Літопис Самовидця».

Інформація про автора (Самуїла Васильовича Величка). Знаємо про С. Величка дуже небагато. Народився він, як га­дають учені, близько 1670 р. на Полтавщині в козацькій родині. Закінчив Києво-Могилянську колегію, знав старослов'янську, польську, латинську, німецьку мови. На службу до канцелярії Величко потрапив уже немолодим, майже сорокарічним, і був це, як підкреслює Валерій Шевчук, «не такий вже типовий канце­лярист». Чому нетиповий? Бо не дбав про власну вигоду, навряд чи мав маєтки, якесь багатство, зате глибоко вболівав за долю України. А був тоді час дуже складний. У жовтні 1708 року І. Ма­зепа з частиною козаків переходить на бік шведів, інша частина козацтва залишається на боці російському. Перед цим у липні страчують Величковського патрона — В. Кочубея, а Величко на­довго потрапляє до в'язниці. Ярослав Дзира припускає, що ви­йшов він на волю аж 1715 року завдяки сприянню сина Кочубея. Відтоді літописець жив на Полтавщині і «в селі Жуках повіту Полтавського, року 1720» закінчив свій фундаментальний твір. Певно, була ця робота дуже копітка і виснажлива, бо наприкінці життя свого Величко осліп.

Історія написання твору.

Цей монументальний історичний літопис був опублікований у 1848-1864 pp.

С. Величко заглиблюється в козацькі літописання, студіює вір­шовану книгу польського автора Самуїла Твардовського «Війна домова», праці німецького автора, історика Самуїла Пуфендорфія і діаріуша Самійла Зорки, писаря та секретаря Хмельницького. Джерелами Величкової праці стали твори не лише «трьох Самій - лів», а й інших авторів, документи, акти, універсали, іменні реє­стри, топографічні описи і власні спостереження та враження.

Не тільки історичні документи були джерелами літописця, а й народні легенди, перекази, приказки та прислів'я, якими пе­ресипана мова твору. Оповідання Величка про подвиги Сірка, ко­зацькі походи в Крим, татарський напад на Січ, про Хмельницького і Барабаша засвідчують неабиякий літературний хист літописця, як, до речі, і своєрідна, відмінна від канонічної, інтерпретація ним біблійних сюжетів про Каїна та Авеля, Вавилонську вежу, Йосипа та його братів, царя Соломона, Содом та Гоморру й ін.

Тема: зображення і водночас розмірковування автора над подіями національно-визвольної війни українського народу, часами страшної Руїни після смерті Хмельницького, її причи­нами і наслідками.

Ідея: висловлення любові автора до України і тривога за її долю; вболівання за нерозважливі вчинки її дітей, зокрема не­згоду серед самих українців.

Основна думка: не лише на Нужду з Бідою, яку принесли загарбники на Україну, перекладає вину за понівечення рід­ної землі С. Величко, а й із гіркотою та сумом визнає, що при­чини трагедії потрібно шукати і в собі — у притаманній україн­цям легковірності, нерішучості, безпечності, в тому, що народ український « мало роздумує про минулі, теперішні й майбутні речі та події. Він завжди схильний і до внутрішньої негоди по­між себе ».

Жанр:

«...Твір тяжіє не до оповідання чи повісті, а до роману, бо ж автор постійно прагне до універсальності і всеохопленості, до характерного для барокових творів комізму» (В. Шевчук).

«Літопис подібний до енциклопедії, він має характер і літо­пису, і вченого трактату» (Д. Чижевський).

Композиція: літопис починається з передмови до читаль­ника, в якій розповідається про автора.

Цей твір складається з чотирьох томів. Перший том містить відомості про Визвольну війну 1648-1654 pp., другий і третій розповідають про провідні післявоєнні події й події після смерті Хмельницького, четвертий том містить додатки.

Особливості написання твору.

Перша частина Літопису, вважають дослідники, написана рукою самого Величка. Друга частина рукопису відрізняється від першої, її написано різними почерками, бо автор утратив зір і далі рукопис, на думку вчених, переписували учні літописця. Було їх четверо, в усіх почерки нерозбірливі, трапляється чимало помилок та правок.

Сюжет.

Розповідь починається з переказів про гетьмана Хмельниць­кого, про те, ким він був і звідки, а також про викрадення Хмель­ницьким, конюхом Потоцького, листів у Барабаша. Автор описує не стільки найважливіші битви, скільки підготовку військ до них (битва при Жовтих Водах, перемога під Батогом). Величко сла­вить міць і військову майстерність козаків під командуванням Хмельницького, саме тут згадуючи про безіменних героїв.

У другому томі міститься розповідь про напад кримського хана на Запорозьку Січ у 1675 р. Уночі вдерлися ханські війська на Хортицю, але були розбиті. З великою повагою й гордістю описано дії кошового І. Сірка.

Третій том містить універсали та епістолярії, опис подій по­воєнного періоду XVII — початку XVIII ст., докладно розповідає автор про видатних політичних діячів того часу — І. Кочубея, І. Мазепу, С. Палія. Будучи лояльним громадянином держави, С. Величко негативно ставиться до І. Мазепи, проте вихваляє І. Кочубея та С. Палія.

Остання частина твору містить листи з переписки Мазепи і Па­лія, Мазепи і російського царя.

Художні особливості літопису.

Автор ретельно й обережно добирає порівняння, метафори, при­слів'я та приказки для сатиричного змалювання польської шляхти (Чернецький, Конєцпольський): «жадібні як мухи до меду», «ви­морені голодом і холодом». Інші художні засоби використані для змалювання образів козаків і Хмельницького: «неопалимі серця», «острожний на всі сторони». З гіркотою та осудом коментує літо­писець чвари між козацькою старшиною, що розпочались після смерті Хмельницького: бідна вітчизна «потопає в крові».

Ідейно-художній аналіз уривків з твору. Бесіда за питан­нями.

3.3.11.1. «Сказання про війну козацьку з поляками...»

• Як автор ставиться до вітчизняних літописців? («...Я поба­чив, що славу нашу сховано під плащем їхніх нікчемних лі­нощів. Бо коли хто з давніх слов'яно-козацьких письменни­ків і відтворив якусь, варту пам'яті, сучасну йому подію, то

записав це вельми куцим і короткоелівним реєстриком, не відзначивши, з яких причин те постало, як відбувалося і як закінчилося, не зазнавши й побічних обставин»)

Чому Україну поляки проголошували раєм світу? («...Був він перед війною Хмельницького немовби друга обітована земля, що кипіла молоком і медом»)

3 приводу чого С. Величко змушений був звернутися до літо­писних джерел та творів художньої літератури? («Тільки за­глибившись у казкові літописання, спізнав я про деякі при­чини занепаду нашої вітчизни»)

Про що свідчать особливості написання твору С. Величком?

Чому автор звертається до читача з проханням не дорікати йому за стиль і правдивість написання літопису? («Бо нині, через сімдесят років після війни Хмельницького, важко дома­гатися досконалого знання і спустошення й сьогобічні шкоди. ...Ті письменники, що я їх згадував, не викладають, мабуть, правдиво подій, а з ними і я сам; недаремно ж бо кажуть: кожна людина — лож! Ти ж, ласкавий читальнику й прав­долюбцю, все те мені вибач і покрий своєю благостинею») Частина І. Рік перший початку

війни Хмельницького проти поляків. Розділ І

«Вивід про гетьмана Хмельницького, хто він був і звідки...»

Хто був Б. Хмельницький? («Ходив тоді при Потоцькому тими валами і конюший його Хмельницький»)

Як автор характеризує конюха польського пана? («А що був від природи старатливий, моторний і вчений»)

Чому Богдан Хмельницький вимушений був утекти від По- тоцького? («Ясновельможний добродію, що рука людська зро­бить, те й зруйнувати може». «Звісно, що сказав він правду, але бродський фундатор пан Потоцький такою відповіддю був дуже вражений. ...Найближчі панські слуги, з якими він був у добрих і приятельських стосунках, застерегли його, що він має того ж дня згубити від панського меча голову»)

Як зреагував пан на звістку про те, що Хмельницький зі своєю челяддю втік від нього?

За що запорожці поважали Богдана? («...Ходив із запорозь­кими козаками на бусурманські поселення і не затуляв у боях перед ворогом свого обличчя»)

Яку шану отримав Хмельницький від короля Жигмунда? («...Надані йому і стверджені вічним королівським привілеєм певні ґрунти й землі в Суботові Чигиринського повіту»)

Як склалися стосунки Тиміша з мачухою Чаплинською?

Що відомо про життя молодшого сина Хмельницького Юрія і дочки Єлени?

Чому чого ляхи почали чинити утиски Русі і козакам? («... Заздрісники добра і волі людської — поляки, не вподобавши, що козаки живуть вільно й незалежно»)

Чому польські королі з великим задоволенням запрошували до себе на службу козаків, заохочували їх?

Що зумовило ляхів, які оселилися на руських землях, зни­щити привілеї для малоросіян і чинити над ними гніт? («Бо хоч і мали в себе на той час (тобто на 1648 рік) козаки й малоросіяни стародавні й нові права та привілеї, дані їм на певні їхні вольності та свободи, одначе високодумна й вельми гонориста шляхта вважала їх за ніщо, не хотіла й слухати про них, не те щоб виконувати»)

Хто такий Барабаш? Які привілеї він отримав від польського короля?

Яким чином Б. Хмельницький намагався захистити простий люд від утисків панів польських?

Як С. Величко характеризує Барабаша? («...Через своє себе­любство та владолюбство нітрохи не слухав порад тих об­ражених людей і не бажав знати їхнього горя — він ховав і втаював ті привілеї без жодної козакам і народові малоро­сійському користі»)

Яких знущань завдав Чаплинський Хмельницькому?

До яких хитрощів удався Богдан, аби отримати в Барабаша привілеї для народу?

Коли і за яких обставин козаки проголосили Хмельницького гетьманом?

Як Барабаш зреагував на відсутність у себе королівського указу про привілеї?

3.3.11.2. «Напад на Січ».

Чого прагнули турецькі загарбники? («...Всезлобивий намір вигубити низове Запорозьке Військо»)

Яким чином Кримська Орда здійснила свій підступний намір щодо нападу на козаків?

Через що виникли труднощі у татар, коли вони потрапили до козацького табору через потаємний хід?

Як дід Шевчик запобіг винищенню ворогом козаків?

Яким чином запорожці ліквідували загарбників у своєму та­борі?

Що було вирішено на козацькій раді щодо знищення татар­ських трупів на території Січі?

3.3.11.3. «Про Сіркову війну на Крим».

За що намагався помстнтнся Сірко татарському ханству, звернувшись із закликом до низового Запорозького Війська? («...За минулорічне своє й низового війська турбування, зне­вагу та шкоди, коли хан з турецькими яничарами, прийшовши вночі і по-злодійському втиснувшись у Запорізьку Січ, хотів її зруйнувати і вигубити та забрати в полон усе низове вій­сько, що в ній було»)

Як удалося Сіркові і його прибічникам непоміченими потра­пити в середину Криму?

Яким був бій з татарами, коли запорожці повертали до­дому?

Чим збагатилося козацьке військо, здійснюючи зворотний шлях через долини Чорної і Качкарів?

Чому не всі звільнені від татарської неволі християни пого­дилися вернутися на Русь? («Вони відповіли, що мають уже в Криму свої осідлиська й господарства і через це краще там бажають жити, ніж у Русі, нічого свого не маючи»)

Через що Сірко виявив жорстокість, надавши наказ козакам, щоб вони знищили всіх християн, які поверталися до Криму? («Простіть нас, брати, а самі спіте тут до страшного Гос­поднього суду, ніж би мали розмножуватись в Криму поміж бусурманами на наші християнські молодецькі голови, а на свою відвічну без хрещення погибель»)

Який наказ дав козацький отаман полоненим татарам?

Що виклав Сірко в листі до кримського хана? Як зреагував на нього татарський вельможа?

3.3.12. Значення літопису Самійла Величка.

Літопис — нова для тогочасного українського письменства лі­тературна форма, в якій поєдналися ознаки твору публіцистич­ного, історичного, художнього з вишуканими містифікаціями, автентичними документами і вмілою стилізацією під документи. Історію свого народу літописець висвітлює у зв'язках з найголо­внішими подіями в навколишніх землях — Польщі, Білорусії, Росії, Угорщині, Молдавії, Туреччині, Криму, а також Швеції, Австрії, Данії і Франції. Він прагне тлумачити її в контексті сві­тової історії.

3.4. «Історія русів».

3.4.1. Історія написання твору.

Історично достовірні факти тут переплітаються з художнім домислюванням, допущено чимало неточностей і помилкових тверджень. Це пояснюється тим, що автор широко використав розповіді учасників визвольної війни, народні перекази, легенди, історичні пісні, думи, не перевіряючи достовірності викладених фактів.

«Історія русів» уперше опублікована в 1846 р. Створення лі­топису є спробою всеосяжного огляду історії українського народу у національному і патріотичному ключі від найдавніших часів до подій 1769 р.

Авторство літопису.

Існує багато припущень щодо автора твору. Повна назва його — «Історія Русовъ, или малой Росіи, сочиненіе Георгія Ко- нискаго Архієпископа Белорускаго». Згодом дослідники зійшлися на думці, що книга не належить його перу. Існувала версія, що це написав Григорій Полетика — виходець з української шляхти, палкий патріот, який обіймав значну посаду у правлячих колах тогочасної Росії. Інші дослідники твердять, що це праця Григо­рія та Василя Полетик, про що свідчить їхні листи, у яких зга­дується про роботу батька і сина над якоюсь історією. Вірогідно, що автором «Історії» був Олександр Безбородько, адже твір зна­йдено в його маєтку, та й у листах є згадка про історичну працю, якою він займається, але він був високим сановником Російської держави (канцлером).

У передмові до «Історії Русів» В. Шевчук висловлює думку про авторство Архипа Худорби, адже існують свідчення про те, що в його маєтку була якась історія «супроти уряду написана». Це припущення є одним із найвірогідніших.

Таким чином, автор жив у 2-й пол. XVIII ст., навчався у Ки­ївській академії, належав до старшини, жив на Чернігівщині, відзначався вільнодумством, патріотизмом, мав широкий полі­тичний світогляд, негативно ставився до російського самодержав­ства. О. Пушкін так висловився про автора літопису: «Шляхетне серце у нього в грудях під чернечою рясою».

Тема: розповідь про історичний розвиток України від дав­нини до другої половини XVIII ст., зображення центральної по­дії твору — національно-визвольної війни 1648-1654 pp.

Ідея: засудження польської шляхти, що чинила постійні утиски, нещадно грабувала український народ; колонізатор­ської політики російського самодержавства, сваволі царських чиновників, посилення кріпацтва.

Основна думка: історія південно-східних слов'ян почина­ється від часів Яфета (сина біблійного Ноя), родоначальника цих племен, а Київська Русь — першодержава тільки україн­ського народу.

Жанр: твір написаний у традиціях козацьких літописів. Цей зразок історико-мемуарної прози, який балансує на межі белетристичної оповіді й історичного літопису. Припускають, що «Історія Русів» — політичний памфлет, політичний трак­тат, промова. Але безперечним є те, що цей історичний твір має могутній художній потенціал, тому вивчається і на уроках іс­торії, і на уроках літератури.

Сюжет твору (оглядово).

Дуже ретельно в літописі розглядається питання походження східних слов'ян, спростовується «норманська теорія», зате ствер­джується спорідненість слов'ян зі скіфами, варягами, хозарами. Але головним рушієм прогресивного руху і становлення українців як нації є козацтво. Козаки — головні хранителі й захисники по­літичних, релігійних та культурних прав і свобод українців. Пе­ремоги Визвольної війни 1648-1654 pp. справедливо вважаються найбільшим здобутком і досягненням козацтва. Оспівано в літописі й рішення Б. Хмельницького про об'єднання з Росією на Переяслав­ській Раді. Мудрий полководець і політик розраховує укласти угоду на рівних правах рівних народів. Осуду піддаються дії порушників з обох боків: українських політиків І. Мазепи й І. Виговського та російських воєвод, що з жорстокістю ставилися до українців.

Історія розвитку української нації для автора — це історія бо­ротьби за свободу. Різко засуджено також релігійну нетерпимість уряду Речі Посполитої до православ'я, бо диктат і тиранія завжди породжують народний опір. Із суворим осудом у творі зазначено про порушення людських свобод у Російській імперії. Це цілком відповідає тим побоюванням, що виказувала щодо росіян козацька старшина (листи І. Богуна). Навпаки, у творі з похвалою зобра­жено подвиги видатних козацьких полководців І. Богуна, С. На­ливайка, І. Підкови, Т. Трясила, Б. Хмельницького.

Актуальні тогочасні політичні проблеми України уважно об­мірковуються: це й утрата незалежності й тиранічна політика Петра І, осуд якої обережно вкладено в уста Павла Полуботка: «Замість вдячності й відплати, повертають нас у негідне раб­ство, велять платити данини великі і невиносимі, заставляють рити лінії й канали, висушувати непрохідні болота та загачу­вати їх тілами наших козаків. Повертати народи в рабство є ді­лом азійського тирана, нехристиянського монарха. Я знаю, що нас чекають кайдани й понура в'язниця, де заморять нас голо­дом по московському звичаю. Та поки я ще живий, говорю тобі правду, царю, що ти даси відповідь... перед всемогучим Богом за погибель нашу та всього народу».

Ставлення автора твору до Російського імперіалізму і монар­хії відповідає духу поміркованого просвітництва. Автор схвалює абсолютну монархію, але освічену. Зате ворожо ставиться до ти­ранії, тому дії Петра І та його помічника О. Меншикова викли­кають деякий осуд. Усе ж весь тягар вини за катування і вбив­ства українців лягає на плечі О. Меншикова.

3.4.8. Ідейно-художній аналіз уривку літопису. Бесіда за питан­нями:

Якою була остання порада Б. Хмельницького перед смертю? («...Не підупадати на силах при потребі в мужності і подви­гах ратних, триматися завжди одностайної згоди і братської дружби, без чого ніяке царство і ніяке суспільство стояти не може»)

У чому виявилася «остання ласка» гетьмана? («...Виберіть собі гетьмана за мого життя, якому б я міг розкрити необ­хідні таємниці і дати цінні поради щодо управління»)

Через що Б. Хмельницький не дав згоди на обрання народом його сина Георгія гетьманом? («...Він ще молодий і до під­няття такої великої посади і в такий критичний час ще не надійний»)

Яким бачить козацький вождь свого спадкоємця? («А на по­саду гетьмана обирати слід людину змужнілу і в усіх якос­тях і здібностях досвідом випробувану»)

Що заповідав Б. Хмельницький своєму синові? («...Впродовж усього життя служити вітчизні вірно й ревно берегти її, як зіницю ока, і пролити за неї всю кров свою, коли вона буде їй корисна й спасенна»)

Як запорожці сприйняли смерть гетьмана? («Плач і голосіння розтинали повітря, і туга тривала повсюдна й невимовна. Всі оплакували його, як рідного батька свого...»)

Яким чином автор характеризує Б. Хмельницького? («Він, маючи видатний розум, був досить добродушний і справедли­вий, у справах національних абсолютний досконалий політик, а у війні безстрашний і винахідливий вождь. Хоробрість його рівна була з байдужістю. Перемоги не робили його марнослав­ним, а від невдач зовсім не втрачав він бадьорості. Терпіння його і в найтяжчих трудах і подвигах ніколи не зраджувало його. Голод і спрагу, холод і спеку зносив він з цілковитим спокоєм. Вітчизну свою і народ так любив, що спочинком своїм, здоров'ям і самим життям завжди жертвував без най­меншого нарікання. Словом, був неперевершений у народі вер­ховний начальник, а в війську досконалий вождь»)

У чому, на думку деяких письменників, полягала причина смерті гетьмана? («...Довготривале отруєння, завдане йому одним значним поляком, що сватався до його дочки, а потім щез»)

Як вороги познущалися над прахом народного ватажка? («...Розорили його дощенту, і кості Хмельницького, виривши із могили, спалили разом із церквою й монастирем тамошнім і тим завершили варварську свою й підлу мертвому помсту»)

'k 'k 'к

Яких страждань зазнали роменці?

У чому виявилося приниження шведським королем царя Мо­скви? Як зреагував на це російський государ?

Що спонукало шведського короля продовжити військові по­ходи проти Росії, хоча армія його значно ослабла?

Чому битва під Полтавою для короля Швеції була невда­лою?

Чим пояснити той факт, що цар надав волю колишньому геть­ману Семену Палію і доручив йому обороняти кордон Росії?

У чому полягала заслуга С. Палія в боротьбі зі шведами? («Та начальник козацький Палій, з козаками своїми напавши на шведів з тилу і з флангів їхніх фронтів і прорвавшись в ін­тервали, завдав їм великої поразки, колючи їх списами й стрі­ляючи по них з рушниць, від чого ті, змішавшись, втекли до своїх шанців і втратили генерала свого Шліпенбаха, взятого в полон»)

У чому виявилася послуга І. Мазепи до шведів? («...Був для шведів єдиним поводирем, зробивши їм одну лише цю послугу між силою-силенною бід...»)

За що шведський монарх дорікав І. Мазепі? («Ох, Мазепо! Ти ж бо мене й армію мою занапастив своїми запевняннями»)

4. Характеристика видатних історичних постатей

4.1. Загальна характеристика героя.

Центральною постаттю козацьких літописів є Богдан Хмель­ницький — «яко вольний і значний шляхти руської сил», відо­мий в чину козаків реєстрових, прославлений в оказіях воєнних проти бусурман. Міць козаків посилилася, коли гетьманом було проголошено Хмельницького. С. Величко, наприклад, його порів­нює з Мойсеєм, неоднаразово підкреслюючи, що й після «смерті продовжує жити образ «даного від Бога вождя». Цікаво, що піз­ніше І. Франко теж назве Хмельницького «українським Мой­сеєм», який «громить ляхів і визначає широкі границі України;

він окружений плеядою геройських полковників (Богун, Нечай, Кривоніс) та симпатією всього народу; він чоловік глибокомис- ний і мудрий і Тільки Бог святий знає, / Що Хмельницький ду- має-гадає,— але лише він один знає, куди й до якої мети вести Україну з її незліченними, розбурханими синами.

У літописних творах гетьман зображений не лише як полі­тик, визначний ватажок, а також як звичайна людина. Таким ми його бачимо в оповіданні про викрадення королівських при­вілеїв у Барабаша, у переказі про те, як Хмельницький розвіяв міф про «неприступну фортецю ось такими словами: «...Що рука людська зробить, те й зруйнувати може».

Бесіда за питаннями:

Що відомо про соціальне походження Богдана Хмельниць­кого?

Чому народ обрав його гетьманом?

Як запорозький ватажок ставився до простого люду, України, ворогів?

Через що гетьман вимушений був укласти угоду з Росією про возз'єднання?

Чому образ Б. Хмельницького, його життя, політична діяль­ність приваблювала багатьох письменників?

Доведіть, посилаючись на козацькі літописи, що Б. Хмель­ницький — розумна і освічена людина, видатний державний діяч, великий патріот, талановитий полководець.

Відкритий мікрофон.

Висловіть щиру подяку Б. Хмельницькому — захиснику на­родних мас.

4.2. Іван Мазепа.

4.2.1. Загальна характеристика.

Мазепа, на думку, С. Величка, «хитрий лис», «валечний не- вістюх», «Махієвель».

Звертається увага на лист до Мазепи з Січі Запорозької від 4 жовтня 1686 року, в якому запорожці порівнюють Мазепу з му­дрим та прекрасним Йосифом: як у Єгипті «винагородив біду Бог мудрому та прекрасному Йосифу» (за біблійною легендою, після багатьох випробувань Йосиф волею фараона став зверхни- ком Єгипту), так Бог винагороджує за всі прикрощі Мазепу геть­манською булавою.

Сам І. Мазепа у своєму зверненні до народу змальовує два «про­валля», у які може впасти Україна, ставши до союзу або зі Шве­цією, або з Росією. Але прокламація гетьмана Мазепи покликана не нагнітати жахливі факти, а шукати виходу зі скрути: «Отже,

зостається нам, братіє, з видимих зол, які нас спіткали, вибрати менше, щоб нащадки наші, кинуті в рабство нашого неключи- містю, наріканнями своїми та прокляттями нас не обтяжили».

Бесіда за питаннями:

Хто такий І. Мазепа? Що вам відомо про нього як людину, історичну постать?

Яким постає герой у козацьких літописах?

У чому виявилася просвітницька діяльність І. Мазепи?

Чим пояснити той факт, що у творах російської літератури І. Мазепа — це «злодійський» образ?

Про що свідчать різноманітні висловлювання науковців, по­літиків, митців слова, які стосуються І. Мазепи, його зрадни­цтва або, навпаки, прихильності до України?

Чому прокламація гетьмана Мазепи — державотворчий план, втіленню якого в життя перешкодила зрада козаків?

Відкритий мікрофон.

Висловіть вмотивовано власну думку щодо тези: «І. Мазепа — національний герой чи зрадник України?».

5. Висловлювання про літопис «Історія русів». Стисле обґрунтовування

«Історія Русів» є предтечею «Кобзаря» (М. Драгоманов).

«Ця книга для нас і про нас. Вона приходить до українців у вирішальні часи» (І. Драч).

«Історія русів» була гострою сокирою, що в темниці укра­їнського народу прорубувала вікно до волі, світла (Б. Шев­чук).

«Історія русів» — найліпший з усіх інших творів української літератури XVIII ст. (М. Драгоманов).

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

Літопис Самовидця

Письменник, що видав у своїй друкарні літопис Самовидця: а) Є. Гребінка; б) Т. Шевченко; в) П. Куліш;

г) І. Нечуй-Левицький.

Автором літопису вважають:

а) В. Кочубея; б) К. Зіновієва; в) І. Биховця; г) невідому особу.

Події, які охоплені у змісті твору:

а)  від давніх часів до 1769 p.;

б)  від 1648 р. до 1702 p.;

в)  з 1848 р. до 1864 p.;

г)  період кінця XVII — початку XVIII ст.

Літопис І. Грабянки

Кого засуджує автор у творі за байдуже ставлення до страж­дань народу, прагнення пограбувати державу й трудящих: а) В. Кочубея; б) М. Гдешинського; в) Ф. Кандибу;

г) П. Тетерю.

Де козаки під керівництвом Б. Хмельницького розбили ля­хів і «добули силу добра, золота, срібла, міді, олова, пороху та всяких інших військових припасів»? Під:

а) Корсунем; б) Пилявцями; в) Львовом; г) Москвою.

Герой, до якого звернувся Б. Хмельницький з промовою: «А нащо говорити там, де треба діяти? Навіщо говорити там, де треба міру знати?»:

а) хан татарський; б) монарх російський; в) Д. Виговський; г) король Жигмонт.

Літопис С. Величка

Біблійний герой, з образом якого С. Величко порівнює Б. Хмельницького: а) Адам; б) Ной; в) Мойсей; г) Каїн.

Кошовий, якого козаки обирали вісім разів своїм отаманом: а) І. Богун; б) М. Кривонос; в) С. Наливайко; г) І. Сірко.

Другий том літопису С. Величка містить відомості про:

а)  битву при Жовтих Водах;

б)  видатних політичних діячів І. Кочубея, І. Мазепу, С. Па­лія;

в)  напад кримського хана на Запорозьку Січ у 1675 році;

г)  перемогу під Батогом. «Історія Русів»

«Правдешній Малої Росії син та слуга»,— так називає себе: а) С. Величко; б) Б. Хмельницький; в) І. Мазепа;

г) Г. Грабянка.

О. Пушкін, висловлюючись про «Історію Русів», звернув ува­гу на:

а) жанр твору; б) його автора;

в)  дискусію навколо образу І. Мазепи;

г)  час написання літопису.

На думку М. Драгоманова, літопис сприяв виникненню: а) «Слова о полку Ігоревім»; б) «Велесової книги»;

в) «Кобзаря»; г) «Псалтиря».

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

2. Робота на картках Картка № 1

Висловіть своє ставлення до І. Мазепи («Історія русів»). Чи вважаєте ви його, як і С. Величко, зрадником?

Охарактеризуйте Б. Хмельницького під час його суперечли­вого діалогу з ханом («Літопис Г. Граб'янки»). У чому геть­ман мав перевагу над татарином?

Літопису С. Величка притаманна така барокова риса, як:

а)  дивовижне переплетіння язичницьких і християнських об­разів;

б)  культ «сильної та вищої людини» для служби Богу;

в)  посилення ролі церкви й держави;

г)  рухливість, «динамізм». Картка № 2

Як ви вважаєте, чи об'єктивно Самовидець відтворив події іс­торичної доби того часу у своєму літописі? Відповідь умоти­вуйте.

Доведіть, що в «Історії русів» невідомий автор широко вико­ристав розповіді учасників Визвольної війни, народні пере­кази, легенди, історичні пісні, думи. Наведіть переконливі аргументи, посилаючись на зміст твору.

«За здобутком втрата простує»,— таку думку висловив Б. Хмельницький, маючи на увазі (літопис Г. Грабянки):

а) королів Жигмонта та Владислава; б) Батия і Мамая;

в)  боярина В. Батуріна і гетьмана В. Виговського;

г)  гетьманів польського війська Потоцького і Калинов- ського.

Картка № З

Про що свідчать останні слова шведського короля, звернені до свого генерала («Історія русів»): «Робіть те, до чого спільною радою дійдете, а я не знаю сам про себе, що зі мною буде; від­даюся на волю Божу і вас йому доручаю, прохаючи всіх вас простити мене за всі ті нещастя, у які ви мною ввергнуті». Свої міркування обґрунтуйте.

Чому, на ваш погляд, С. Величко назвав Б. Хмельницького Мойсеєм («Літопис С. Величка»)? Відповідь аргументуйте.

Хто були арбітрами на «чорній раді» у Ніжині («Літопис Са­мовидця)?

а)  Полковник — піп І. Шрам і його прибічники;

б)  козацька старшина; в) польська шляхта; г) посланці від російського царя.

Картка М 4

Прокоментуйте рядки з літопису Г. Грабянки: «Хотіли ляхи на козаках слави зажити, / Та Господь віддав її тим, хто вміє терпіти». У чому полягає їх ідейна спрямованість у творі?

Висловіть свої міркування щодо висловлювання Б. Хмельниць­кого: «...битва — це немов меч двосічний, яким можна і в один, і в другий бік рубати». Наведіть переконливі аргументи.

Основна увага в «Історії русів» приділяється:

а)  діяльності Б. Хмельницького;

б)  сучасним авторові подіям на землях України;

в)  посиленню кріпацтва;

г)  просвітницькій діяльності І. Мазепи.

Підсумок уроку

Козацькі літописи справили певний вплив на творчість пись­менників ХІХ-ХХ ст. Сюжети, образи, трактування подій брали з них для своїх творів Т. Шевченко, М. Костомаров, Є. Гребінка, П. Куліш, І. Нечуй-Левицький, І. Ле, Марко Вовчок.

Вивченню козацьких літописів приділяють велику увагу й лі­тературознавці, бо ці твори дають можливість простежити розви­ток не тільки давнього українського епосу, а й політичних і со­ціальних ідеалів, на яких він базувався.

Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

Домашнє завдання

Підготувати доповіді про життєвий і творчий шлях І. Велич- ковського і С. Климовського, повторити схему ідейно-художнього аналізу поетичного твору.