І. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ. «ЕНЕЇДА». ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ. НАЦІОНАЛЬНИЙ КОЛОРИТ. ПРОБЛЕМИ І МОТИВИ ТВОРУ. ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕРОЇВ, ЩО УОСОБЛЮЮТЬ САМОДЕРЖАВСТВО, ПАНІВ, ЧИНОВНИКІВ, ДУХОВЕНСТВО

Мета:   розкрити історію написання поеми І. Котляревського «Енеїда», її ідейно-тематичну спрямованість, пробле­матику; охарактеризувати героїв твору, що уособлю­ють самодержавство, панів, чиновників, духовен­ство; розвивати креативність, логічне мислення, вміння учнів аналізувати прочитане, розмірковува­ти над змістом твору, характеризувати його героїв, виділяти головне, суттєве, грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; виховувати високі патріотичні почуття, інтерес до історичного минулого рідного краю, родинних звичаїв і обрядів, прищеплювати любов до рідної мови.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет І. Котляревського, виставка творів митця, ілюстрація до поеми, дидактичний матеріал.

ХІД УРОКУ

Організаційний момент

Актуалізація опорних знань

1. Розгадування кросворду «Всезнайка»

Клас поділяється на дві команди, по п'ять представників з кожної біля дошки розгадують кросворд упродовж 10 хв. Виграє та команда, яка впорається із завданням у визначений час.

Для команди І

По вертикалі: 1. Місто, де народився І. Котляревський. (Полтава) По горизонталі: 1. Жанр, яким активно користувалися у своїй творчості романтики. (Переказ) 2. Видатний філософ-просвітитель. (Сковорода)

 

3. Річка, що протікає біля садиби Котляревських. (Ворскла) 4. Ознака бурлеску, художній засіб. (Контраст) 5. Військове звання Івана Пет­ровича — нагорода царя. (Майор) 6. Переклад з латинської поняття «класицизм». (Взірцевий) 7. Трискладова стопа з наголосом на першому складі. (Дактиль)

Для команди II

 

По вертикалі: 1. Жартівливе трактування в знижувальному тоні тем і об­разів, про які звичайно прийнято говорити поважно. (Бурлеск) По вертикалі: 1. Письменник, у ранніх творах якого критика не спря­мовувалась проти основ феодально-кріпосницької системи. (Гребінка) 2. Момент найвищого напруження у розвитку змальованих у творі подій. (Кульмінація) 3. Соціальний стан І. Котляревського. (Дворянин) 4. Ро­мантичний твір Т. Шевченка. («Гамалія») 5. Художній засіб. (Епітет) 6. Літературний напрям, що означає наслідування зразків античності. (Класицизм) 7. Будова твору. (Композиція)

2. Міні-дискусія

Як ви вважаєте, під впливом яких факторів формувався сві­тогляд І. Котляревського? Чим це зумовлено?

Що свідчить про новаторство письменника в українській лі­тературі? Наведіть приклади.

У чому, на ваш погляд, полягають актуальність і популярність його творів?

Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Основний зміст уроку

«Енеїда» — знаменита пародія.

Т. Шевченко

Мужича правда є колюча, А панська — на всі боки гнуча.

І. Котляревський

1. Вступне слово вчителя

В епоху Відродження, коли з'явилося багато бурлескно-тра­вестійних переробок найвидатніших творів часів середньовіччя, найбільшою увагою користувалася «Енеїда» Вергілія (славно­звісний римський поет). Кілька переробок її здійснено пись­менниками різних країн, зокрема французом П. Скарроном. У 1794 році вийшли друком чотири частини «Вергилевой «Эне- їди», вывороченной наизнанку» російського поета М. Осипова. Після його смерті ще дві частини дописав інший автор — О. Ко- тельницький, який у 1808 році видав цей твір повністю.

Навчаючись у семінарії, І. Котляревський, можливо, замис­лив і свою переробку. Що із цього вийшло, ми дізнаємося за­раз на уроці. Тож починаємо гортати сторінки «Енеїди», у якій, на думку І. Франка, «скільки сердечного тепла, тонкого гумору і живих барв своєї батьківщини».

Теорія літератури

Травестія (від італ. «перевдягати») — різновид жартівливої поезії, коли твір із серйозним або героїчним змістом і відповід­ною формою переробляється у твір комічного характеру.

Пародія — сатиричний або гумористичний твір, що імітує творчу манеру письменника (або літературного напрямку) з ме­тою його висміяти. Зберігаючи манеру письма, пародист вкладає в неї інший, гротескний зміст.

Бурлеск — це жанр гумористичної поезії. Комічний ефект до­сягається або тим, що героїчний зміст зображується в пародій­ному тоні, або тим, що про буденне говориться піднесено.

Алюзія — художньо-стилістичний прийом, натяк на певний художній твір, сюжет чи образ.

Силабо-тонічна система (від гр. sillabe — склад, tonos — на­голос) — система віршування, яка визначається кількістю скла­дів, числом наголосів та їх розміщенням у віршованому рядку.

Опрацювання твору

3.1. Історія та джерела написання «Енеїди» І. Котляревського.

Над «Енеїдою» І. Котляревський працював близько ЗО років (з перервами). Три перші частини вийшли друком у 1798 p., чет­верта — в 1809 p., п'ята — в 1822 p.; повністю твір завершено в 1825-1826 pp., а видано в 1842 р. після смерті письменника.

1798 р. перше видання «Енеїди» з'явилося завдяки ініціативі конотопського поміщика Максима Пурпури, який тоді служив у Петербурзі в медичній колегії і належав до гурту прихильни­ків української мови та літератури. До його рук потрапив список перших трьох частин поеми І. Котляревського, і Пурпура своїм коштом видає її з характерною присвятою: «Любителям малоро­сійського слова». Автор був незадоволений вчинком видавця (друк здійснено без його згоди), проте патріотична ініціатива М. Пур- пури заслуговує на схвалення.

Вихід у світ «Енеїди» став епохальною подією в культурному житті України. Це була перша друкована українська книга, на­писана живою народною мовою, що своєю появою стверджувала початок етапу у розвитку нашої літератури. Для написання твору автор скористався:

досвідом своїх попередників;

різдвяними, великодніми віршами мандрівних дяків;

реальною дійсністю того часу;

усною народною творчістю;

творчістю Г. Сковороди та бурлескно-сатиричною літературою XVIII ст.;

матеріалом з епізодами про життя українських козаків, стар­шин, селянства, міщан, священиків, учнів;

жартівливими ліричними віршами, інтермедіями до шкільних драм.

Тема: змалювання життя українського суспільства к. XVIII — поч. XIX ст. різних верств населення.

Ідея: висміювання українських панів і чиновників, козаць­ких старшин, їх паразитичного життя, обжерливості, пияцтва, нікчемних сварок і водночас уславлення патріотизму, вірності обов'язку, мужності, товариської солідарності (Еней, троянці, Низ та Евріал).

Основна думка: засобом сміху викрити і засудити негативні соціальні явища суспільства к. XVIII ст.— поч. XIX ст.

Жанр:

а)  епічна поема — великий віршований твір, у якому розпо­відається про значні події і видатних осіб;

б)  травестійний (з франц. переодягання) твір. І. Котлярев­ський переодягає своїх героїв в український одяг, згадує про українські страви, напої, народні ігри, пісні, зображу­ються риси життя різних соціальних верств часів автора;

в)  бурлескний твір вимагав, щоб про буденне говорилося під­несено, а героїчний зміст викладався вульгарно.

Таким чином, «Енеїда» — травестійна, бурлескна поема, оскільки створюється різкий контраст між першоджерелом, мі­фологічною темою й прийомами їх розкриття.

Проблематика:

соціальна нерівність;

патріотизм народних мас;

виховання майбутнього покоління;

дружба і ворожість;

любов і ненависть;

людяність і моральна нікчемність.

Особливості твору:

«Енеїда» — енциклопедія життя українського народу. Легко і невимушено вплітаються у сюжет поеми описи різних аспектів життя українця. У поемі зібрано велику й цінну етнографічну, етнологічну і фольклорну інформацію. У структурі поеми описано народні вірування, звичаї, ігри, обряди, справи, побут, кухню й одяг. І. Котляревський з гумором описує порядки в судах, вій­ську, канцеляріях. Місце у поемі знайдено й розповіді про вла­штування українських шкіл. У поемі відбито народну мову пе­ріоду Гетьманщини, у ній наводяться зразки не тільки мови суто народної, але й мови, притаманної козацькій верхівці, фактично новоутвореному українському дворянству. Українське присутнє у поемі в усьому. Етнічна картина Європи й Азії у поемі також проходить через «українізацію». Еней-козак зустрічає в антич­ному світі знайомі йому сучасні народи: гішпанців, прусів, та­тарву, ляхів, турчинів.

У поемі минуле стало сучасним, сучасне — минулим, геро­їчне — побутовим, а побутове — піднесено-урочистим.

Дійові особи «Енеїди».

Олімпійські боги:

Зевс (Зевес або Юпітер) — верховний бог, бог блискавки

і грому.

Юнона (Гера) — богиня шлюбу, його дружина.

Венера (Афродита) — богиня кохання, побічна дочка Зевса,

мати Енея.

Еол — бог вітрів, брат Зевса.

Нептун — бог моря, брат Зевса.

Вулкан — бог вогню, покровитель ковалів, чоловік Венери.

Меркурій — бог торгівлі, посланець богів, син Зевса.

Земні герої:

Еней — троянський цар, син Венери й Анхіза.

Анхіз — цар Трої, батько Енея.

Низ та Евріал — троянські воїни.

Дідона — цариця Карфагена.

Латин — цар Латинської землі.

Амата — його дружина.

Лавінія (Лавіся) — їх дочка.

Турн — цар рутульський.

Еванд — цар аркадський.

Палант — його син.

Сівілла — жриця бога сонця Феба.

Зміст твору.

Частина І. Початок подорожі Енея. Гостювання в Дідони. Буря на морі. Відвідини Енея із Сівіллою.

Частина І. У Сіцілії. Поминки по батькові Енея Анхізу. По­жежа (горить троянський флот).

Частина III. На землі Кумській. Зустріч Енея із Сівіллою, вони подорожують на той світ (опис пекла, раю). Зустріч із бать­ком Анхізом.

Частина IV. У Латинській землі. Вивчення троянцями латин­ської граматики. Обмін подарунками Енея із царем Латином. Під­готовка до війни, її початок.

Частина V. Війна між троянцями і рутульцями. Героїчний подвиг Низа та Евріала.

Частина VI. Продовження війни. Поєдинок Турна з Енеєм. Перемога Енея.

Композиція. Твір містить шість частин, які змістовно пов'я­зані з подорожжю Енея і тими пригодами, що трапилися з ним.

Експозиція: знайомство з Енеєм і його ватагою троянців, які

нагадують козаків-запорожців, з їх завзяттям, хоробрістю, весе­лими звичаями і войовничим настроєм.

Зав'язка: подорож Енея з троянцями у пошуках Італії.

Кульмінація: битва Енея з Турном, в результаті якої боги та­кож розділились на два загони.

Розв'язка: перемога Енея над Турном, бо Зевс зглянувся на ге­роя і став на його бік: Живе хто в світі необачно, / Тому нігде не буде смачно, / А більш, коли і совість жметь.

Сюжет.

У творі накладаються дві сюжетні лінії:

основна — реальні мандри запорозьких козаків після зруйну­вання Січі;

канва сюжету поеми Вергілія.

Перша сюжетна лінія домінує над другою через образну сис­тему твору. Звідси — історично обґрунтовані висновки про ха­рактери героїв як національних типів, а конкретно — як запо­розьких козаків.

Сюжет «Енеїди» майже відтворює сюжет Вергілієвої «Енеїди». Після зруйнування Трої Еней разом з уцілілими троянцями шу­кає Італію. Сім років злостиві боги водили їх морем. Коли тро­янці прибувають до Італії, їх зустрічають гостинно. Еней хоче одружитися з дочкою місцевого царя Латина Лавінією, але того ж прагне Турн, цар рутульців. Турнові допомагають цариця Амата, дружина Латина, і цар Евандор. Боги також розділились на два загони: одні — на боці Енея, інші — Турна. Однак Еней перема­гає Турна в бою і стає чоловіком Лавінії.

3.12. Національний колорит твору.

Обряди. Еней поминає свого батька Анхіза («сороковини»). Загиблого Паланта жінки обмили, вдягли в нове вбрання, «за­пхнули за щоку п'ятак ». Мимохідь сказано й про один з момен­тів весільного обряду: у Латина все було приготовлено до при­йому сватів — рушники і «всяка всячина», «що на сватання давали».

Звичаї. Так, ідучи в гостину, люди підносили господарям хліб і сіль. (Юнона — Еолові, посли Енея — Латину). Еней гос­тинному Ацесту «за хліб подякував, за сіль». При зустрічі ге­рої, навіть незнайомі, «віддають поклон», Лавінія після смерті матері вбралася в чорний одяг.

Ворожіння. Ворожили на теплих нутрощах забитого бика, на бобах і воді, підслухуванням під вікном тощо. Докладно роз­повідається, як у пеклі моторне дівча ворожить Енеєві на парі з киплячого горщика, в який закладено всілякі трави та гніздо ремеза.

Народна медицина. І. Котляревський вибирає сміховинні способи. Наляканого морською бурею Енея, за словами Венери, «насилу баби одшептали». Сівілла вміє «трясцю відганяти», «завушниці пошептати», «волос ізігнати», «переполохи вили­вати». Пораненого Енея «Япид, цирульник лазаретний» лікує у свій спосіб: прикладає «припарки к тілу... і шевську смолу», щоб із сідниці героя вийшла стріла.

Повір'я. У пеклі мучилися жінки, які «в комин літали», «їздили на упирях», «дощ продавали». За народним повір'ям, нечиста сила, з'явившись уночі, зникає на світанку. Картина пепла цілком побудована на народних повір'ях.

Фольклор — важлива частина духовного життя нації. Крім численних прислів'їв і приказок у поемі названо пісні різ­них жанрів (історичні, козацькі, побутові, до танцю), а також фольклорні образи — персонажі та предмети (кобиляча голова, мавки, упирі, зцілюща вода, скатерть-самобранка, чоботи-ско- роходи тощо). Сівілла своїм зовнішнім виглядом, поведінкою, ворожбитськими вміннями близька до казкової Баби-Яги; ав­тор часом так її і називає.

Імена героїв, географічні назви. Українські імена змішу­ються з античними, деякі з останніх «українізуються ». Еней —

Енеєчко, Анхизович, Анхизенко; Лавінія — Лавіса, Лавісонька; Евріал — Еврусь тощо. Поряд з назвами місцевостей і поселень Стародавніх Греції та Риму згадуються й українські.

Українська кухня здобула доброї слави в усьому світі. В «Енеїді» названо близько ста страв і напоїв — більше, ніж у спеціальній праці П. Маркевича «Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян» (1860).

Предмети побуту. Чоловіче, жіноче й дівоче вбрання, речі хатнього вжитку, господарський реманент.

Розваги. У різних місцях тексту названо двадцять народ­них ігор («у свинки», «у Панаса», «в тісної баби», «вгоридуба» тощо) і майже стільки ж танців (горлиця, дуб, санжарівка, го­пак, трепак, гайдук та ін.).

Для сучасного читача «Енеїда» може стати добрим посібни­ком з народознавства.

Історичний колорит твору.

У поемі описуються не події римської історії, а минуле і су­часна авторові дійсність. Найперше історичний колорит виявля­ється в зображенні мандрівок запорожців-троянців після зруй­нування Січі, структури козацького війська, його озброєння. Згадуються часи Сагайдачного, Дорошенка, Залізняка, епізоди з історії козацтва. Автор зі щирим захопленням і сердечним ще­мом описує могутність і красу колишнього козацького війська («Так вічній пам'яті бувало...»). Відчуття старожитності в чи­тача викликає і розповідь про різні події, що відбувалися в ми­нулому: війна зі шведами, землетрус у першій половині XVIII ст., страшні напади сарани, набори пікінерів тощо.

Писати правду про одну з найхарактерніших ознак того часу — кріпацтво — було суворо заборонено, а тому в «Енеїді» знаходимо лише окремі натяки на це соціальне зло. Пророкуючи Енеєві ве­ликі багатства і владу, Зевс зазначає, що троянський герой «на панщину весь світ погонить». Пани в пеклі терпіли муки за те, що «людям льготи не давали і ставили їх за скотів». Юнона обіцяла Еолові подарувати «дівку чорнобриву», тобто кріпачку. На ви­падки закріпачення поміщиками вільних людей натякає автор, малюючи злих чарівниць з острова Цірцеї, які обертали людей на тварин. З позицій просвітителя-гуманіста І. Котляревський засуджує будь-яке пригнічення людини людиною.

Поетика твору.

І. Котляревський уперше в Україні написав епічний твір си- лабо-тонічним віршем (ямбом), найбільш відповідним для укра­їнської мови розміром.

Мова поеми.

Долаючи рамки запозиченого сюжету, переборюючи тради­ції травестійного, бурлескного жанру та штучної книжної мови, її «високий» стиль, І. Котляревський силою таланту й знанням життя народу та фольклору створив оригінальний реалістичний твір — і в цьому найбільше, епохальне, неперехідне значення по­еми — праматері нової української літератури.

«Енеїда» І. Котляревського і музичне мистецтво.

Друге життя поемі дали опери «Енеїда» (музика М. Лисенка, лібрето М. Садовського), «Еней на мандрівці» (музика і лібрето Я. Лопатинського), оперета Г. Ашкаренка (лібрето М. Кропив- ницького) та інші ліричні твори.

Було зроблено й спроби екранізувати «Енеїду» методом муль­типлікації.

«Енеїда» — показ соціального життя тогочасного україн­ського суспільства.

• Як у творі І. Котляревський зображує кріпацтво? Кого і яким

чином він критикує у злочинних діях проти простого люду?

Найважливішою рисою епохи І. Котляревського було кріпа­цтво, але в поемі не дано розгорнутих картин кріпосницької дій­сності, тільки в окремих місцях автор виступає проти неподобств цієї системи. Найгостріший, хоч і непрямий виступ знаходимо в описі пекла: Панів за те там мордували / І жарили зо всіх бо­ків, / Що людям льготи не давали / І ставили їх за скотів.

Багатство поміщиків зростало за рахунок важкої підневіль­ної праці кріпаків, тому, чим більше кріпаків мав дворянин, тим більшим паном він вважався. Це явище І. Котляревський висміює в монолозі Зевса, який, пророкуючи майбутнє Енеєві, говорить: Не малий буде він панок. / На панщину весь світ по- гонить...

Досить прозоро натякає письменник на тодішні порядки, при яких вільні, але бідні люди часто потрапляли в кріпацтво через крутійство і загарбництво поміщиків. Коли троянці проїздили повз островів Цирцеї, паромщик застерігає Енея від злих зазі­хань чарівниць, які обертали людей на тварин.

Поміщики за тодішніми законами мали право робити з крі­паками, що хотіли: міняти, продавати, купувати! Це явище теж знайшло своє відтворення в «Енеїді»: Юнона обіцяє дати Еолові «дівку чорнобриву», тобто невільницю-кріпачку. У пеклі бачимо панів, які були «дівок охочі бить», зустрічаються тут також крі­паки «і панські, і казенні».

Разом з тим І. Котляревський відзначив появу і нового експлу­ататора: бог вогню, бог-коваль Вулкан поводиться зі своїми підле­глими як дрібний буржуа-жмикрут. Він сам ...потіє і трудиться, / Всіх лає, б'є, гука, яриться / К роботі приганя майстрів.

Дослідіть, як митець викрив і піддав гострій критиці хабар­ництво і кріпацтво — пороки феодально-кріпосницького чинов­ництва. Відповідаючи, наведіть переконливі приклади з поеми.

Все чиновне панство, яке в поемі виведено в образах богів- олімпійців, за всяку найдрібнішу послугу вимагає нагороди. Без хабара нікуди не можна поткнутися.

Сама Юнона, дружина верховного бога, не наважується без хабара просити бога вітрів Еола, щоб той зробив бурю на морі, і Еол за «подарунок» згодний на злочин — потопити в морі сотні невинних людей, які ніякого зла йому не зробили.

Харон, перевізши Енея та Сівіллу через Стікс, «взяв півал- тина за труди» (алтин — сім копійок).

Еней, добре знаючи «божеські звичаї, під час бурі поспішає по­обіцяти богові моря «півкопи грошей» (копа — 50 копійок), і хоч Нептун і раніше знав, що вітри не мають ніякого права на його «вотчину» — море, та лише тепер виганяє їх. Якби Еней не дав хабара, Нептун і пальцем не ворухнув би, щоб допомогти йому.

Навіть до рідного батька Зевса Венера не може з'явиться з по­рожніми руками, коли їй потрібно умовити його стати на захист Енея: вона «пішла к Зевсу на ралець» — тобто з якимсь пода­рунком. Такий же «ралець» обіцяє богам і Еней, коли троянські жінки підпалили човни. У відповідь на таку обіцянку зразу ж ...із неба дощ полився / В годину весь пожар залив, / Бахнуло з неба, мов із бочки...

Богині Прозерпині, дружині підземного царя Плутона, Еней приносить золоту гілку, щоб задобрити її чоловіка.

Сівілла теж не відстає від всевладних «богів» тодішнього су­спільства. Вона просить в Енея телицю для Феба, бога сонця і по­кровителя всіх страждаючих, а для себе безцеремонно вимагає: «Мені дай зараз за роботу». Сівілла, яка знала все на світі, свід­чить, що для того часу хабарництво мало силу неписаного закону й було дуже поширене: «Ти знаєш,— дурень не бере: / У нас хоть трохи хто тямущий, / Уміє жить по правді сущій, / То той хоть з батька, то здере».

Гострий осуд І. Котляревським цього потворного явища най­яскравіше проявився в тому, що дряпічок-чиновників письменник поміщає в пекло. Тут бачимо суддів, які «по правді не судили та тільки грошики лупили і одбирали хабарі»; крючкодера-жмикрута, який чиєсь «діло», тобто судову справу, так «переіначив», що на­віть за тогочасними законами, за якими рідко карали хабарників, він міг потрапити у Сибір; у пеклі дуже багато різних чиновни- ків-крутіїв, бо все тодішнє чиновництво, за мізерним винятком, грабувало народ, беручи хабарі.

Яке значення мала протекція у стосунках між людьми? Чи підлягало це засудженню в тогочасному суспільстві?

Щоб досягти чогось, потрібно було мати якогось покровителя, чиюсь протекцію. Неписані закони протекції І. Котляревський го­стро висміяв. Так, Анхіз, який був страшний п'яниця і вмер, за­палившись від сивухи, потрапив до раю за протекцією Венери, бо був у родинних зв'язках з богами: Він божої,— сказала,— крові / І по Венериній любові, / Де схоче — буде там і жить.

Чому письменник негативно ставиться до «духовного чинов­ництва» — служителів церкви?

Жодного разу в поемі ці «пастирі духовні» не згадані при­хильно — вони завжди подані в сатиричному плані. Представники різних рангів духівництва — чорного і білого (ченці і попи) — му­чаться в пеклі нарівні з іншими грішниками за те, що не пиль­нували своєї «пастви», тобто не навчали людей добра, а прагнули до збагачення, не гребуючи ніякими засобами наживи.

Щоб підкреслити облудність духівництва — цього «халтур­ного роду», І. Котляревський іноді навмисно плутає слова, на­зиваючи попів жерцями, жерців попами, або прирівнює останніх до ворожбитів і чаклунів.

Висміює письменник і показну набожність різних ханжів. У пеклі знаходяться також ...святі понури... / Що не дивились і на світ... / На чотках мир пересуждали / І вдень ніколи не гу­ляли, / Вночі ж було не без гостей.

Слід зазначити, що співставлення друкованого і чорнового текстів «Енеїди» свідчить, що І. Котляревський для друку значно пом'якшує свої виступи проти духівництва.

У чому на прикладі твору виявилися антимілітаристичні по­гляди автора «Енеїди»?

Царський уряд, прагнучи загарбати все нові й нові землі, без­перервно вів війни із сусідніми державами. І. Котляревський сам брав участь у воєнних походах і бачив, скільки горя і сліз несла війна трудовому народові. Гостро сатирично зображує він війну в описі храму бога війни дволикого Януса: Війна в кривавих ри­зах тут, / За нею рани смерть, увіччя, / Безбожність і безчоло- віччя / Хвіст мантії її несуть.

У такому ж плані зображено і картини бою, коли озвірілі люди калічать та знищують один одного: / Тріщали кості, ребра, боки, / Летіли зуби, пухли щоки, / 3 носів і уст юшила кров: / Хто рачки ліз, а хто простягся, / Хто був шкереберть, хто ка­чався, / Хто бив, хто різав, хто колов.

Чимало батальних епізодів зображено карикатурно. Відверте глузування над войовничістю латинських правителів бачимо в сцені воєнних приготувань. Тут письменник звертається до ві­домого в народній творчості прийому,— так би мовити, навмисної мілітаризації речей хатнього вжитку, господарчого реманенту і на­віть страв: / Квачі, помело, макогони / В пушкарське відомство пішли; / Колеса, бендюги і кари / І самії церковні мари / В депо пушкарськеє тягли. / Для куль — то галушки сушили, / А бомб — то з глини наліпили, / А слив солоних — для картеч.

І. Котляревський відверто проявляє свої симпатії до миро- любивої політики Латина і гостро засуджує войовничі настрої Амати. Але коли під тиском дружини Латин дає згоду на війну, автор змінює своє ставлення до цього персонажа.

З угодливим глузуванням і неприхованим презирством зо­бражує письменник і «причину» війни: під час полювання хорти Енея розірвали улюбленого цуцика старої Аматиної няньки, що жила самотньо в лісі. Із-за цього цуцика ллється кров, гинуть люди, знищуються матеріальні цінності.

І. Котляревський гостро засуджує війну за інтереси панівної купки, але до війни за «общее добро», за інтереси народу він ста­виться з повагою.

Яким чином письменник у поемі відтворив життя панівних класів у пеклі?

У його пеклі виведено цілу галерею повнокровних соціаль­них типів, які досить рельєфно відтворюють риси тогочасної дій­сності. Тут бачимо жорстоких і несправедливих панів, хабарни­ків і крутіїв-чиновників, жадібних і скупих попів, представників військової і цивільної влади та інших «п'явок людських». Але, засуджуючи пороки тогочасного суспільства не стільки із соці­альних, скільки з моральних позицій, І. Котляревський посадив до пекла немало й людей з народу.

Тут мучаться злодії, вбивці, самогубці, брехуни, звідниці, ле­дарі, сутяги і т. д. Зокрема слід відмітити, що митець, який був педагогом, гостро засуджував і погане виховання дітей. Але всім цим грішникам письменник приділяє менш уваги — найчастіше він її тільки перелічує, в той час як на описі правил соціального порядку зупиняється докладніше і звертається до них неодноразово.

3.19. Опрацювання ідейного змісту поеми. Бесіда за питаннями: Частина І

Як І. Котляревський характеризує Енея на початку твору? Про що свідчить ставлення автора до свого героя? («Еней був парубок моторний / І хлопець, хоть куди козак, / Удавсь на всеє зло проворний, / Завзятішиий од всіх бурлак»)

Що змусило Енея залишити Трою? Чим викликане негативне ставлення Юнони до героя поеми? («Здававсь гірчіший їй від перцю, / Ні в чім Юнони не просив; / Но гірш за те їй не любився, / Що, бачиш, в Трої народився / І мамою Венеру звав»)

Для чого богиня вирушила до Еола з «хлібом з сіллю»? Що озна­чає цей ритуал? (Гостинність, щирість у своїх почуттях)

3 яким проханням звернулася Юнона до Еола? («Ізбий Енея з пантелику, / Тепер пливе на морі він... / Пошли на його лихо злеє, / Щоб люди всі, що при Енеї, / Послизли, і щоб він і сам...»)

Як зреагував Еней на бурю в морі? («Еней тут крикнув, як на пуп; / Заплакався і заридався, / Пошарпався, увесь по­дрався, / На тім'ї начесав аж струп»)

Якої шкоди завдав Еол Енею і його прибічникам на морі? («Всі човники їх розчухрало, / Багацько війська тут пропало; / Тоді набрались всі сто лих!»)

Чому герой вимушений був звернутися за допомогою до Не­птуна? Яким чином мусив козак віддячити морському воло­дарю? (Еней кричить, що «я Нептуну / Півкопи грошей в руку суну, / Аби на морі шторм утих»)

Яку страву вживали троянці на обід після закінчення бурі? («Тут з салом галушки лигали, / Лемішку і куліш глитали / І брагу кухликом тягли; / Та і горілочку хлистали»)

Як автор характеризує Венеру? Чому вона не була байдужою до долі Енея і його ватаги? («Венера, не послідня шльоха, / Проворна, враг її не взяв, / Побачила, що так полоха, / Еол синка, що аж захляв; / Умилася, причепурилась / ...Пішла к Зевсу на ралець»)

Що висміює Іван Петрович на прикладі Зевса? У чому це вия­вилося? («Зевес тоді кружав сивуху /1 оселедцем заїдав; / Він, сьому випивши восьмуху, / Послідки з кварти виливав»)

3 яким проханням звернулася Венера до Зевса щодо Юнони? (Коли б вона та не бісилась, / Замовкла і не комизилась, / Щоб ти се сам й ізвелів»)

Яку майбутню долю передрікав Юпітер Енею? {«Еней збудує сильне царство / І заведе своє там панство; / Не малий буде він панок / На панщину ввесь світ погонить, / Багацько хлоп­ців там наплодить / І всім їм буде ватажок»)

Що свідчить про критичне ставлення козака до свого дозвілля? («Коли б,— каже,— умер я в Трої, / Уже б не пив сеї гіркої / І марно так не волочивсь»)

Як Дідона зустріла троянців, коли ті ходили містами? Що вони повідомили про своє теперішнє становище? («Ми всі, як бач, народ хрещений, / Волочимся без талану / Ми в Трої, знаєш, породжені, / ...Дали нам греки прочухана / І самого Енея-пана / В три вирви вигнали відтіль. / ...Тепер ти знаєш, ми відкіль»)

У чому виявилося жалюгідне становище троянців в очах Ді- дони після бурі? («Чи бачиш, як ми обідрались! / Убрання, постоли порвались, / Охляли, ніби в дощ щеня! / Кожухи, свити погубили /Із голоду в кулак трубили...»)

Укажіть елементи українського побуту того часу в описі бен­кету в Дідони — посуд, страви, вбрання, танці. Про що вони свідчать? («Тут їлирознії потрави... / З нових кленових тарі­лок: / Свинячу голову до хріну / І локшину на переміну / По­тім з підливою індик, / На закуску куліш і кашу, / Лемішку, зубці, путрю, квашу /Із маком медовий шулик... / Бандура горлиці бриньчала, / Сопілка зуба затинала... / Кругом дів­чата танцювали / В дрібушках, в чоботах, в свитках... / Під дудку била третяка. / ...Вистрибувавши гопака... / Взяла кораблик бархатовий, / Спідницю і карсет шовковий / І на­чепила ланцюжок; / Червоні чоботи обула... / А в руки з ви­бійки платок»)

Що подарувала Дідона Енею? («Штани і пару чобіток, / Со­рочку і каптан з китайки, / І шапку, пояс з каламайки / І чорний шовковий платок»)

Яким чином цариця Карфагена намагалася зробити так, щоб козак «вертівся з нею ближче»? («Собі очиці зав'язала /1 у Па­наса грати стала»)

Зазначте ігрища, якими були захоплені козаки в гостях у Ді­дони. («Тут інші журавля скакали, / А хто од дудочки по­тів, /їв хрещика, і в горюдуба, / .. .Як загулялися в жгута, / В хлюста, в пари, в візка іграли / І дамки по столу совали»)

Як змінилося становище троянців у гостях? («Були троянці п'яні, ситі, / Кругом обуті і обшиті, / Хоть голі прибрели, як пень»)

Чим Еней захопив Дідону? («Бо страх вона його любила, / Аж розум ввесь свій погубила, / А бачся, не була плоха»)

Що змусило припинити гуляння, ігрища троянців у гостях? Як сприйняв Еней наказ Зевса від Меркурія про негайне ви­рушення у дорогу? («Еней піджав хвіст, мов собака; / Мов Каїн, затрусивсь увесь»)

Чому Дідона перешкоджала подорожі коханого? За що вона йому дорікала? («Згадай, який прийшов до мене, / Що ні со­рочки не було... / В кишені ж пусто, аж гуло... / Мав без матні одні холоші, / І тільки слава, що в штанах... / Свитина вся була в латках»)

Яке прокляття висловила Дідона Енею та його прибічникам, коли той вирішив від неї втекти? («Щобвраг побрав вас всіх гуль­віс, / Щоб ні горіли, ні боліли, / На чистому щоб поколіли... / Щоб доброї не знали долі... / Щоб ви шаталися повік»)

Як страждала цариця від самотності і горя? («Ввесь день не їла, не пила; / Все тосковала, все нудилась, / Кричала, плакала, ревла... / Кусала ногті на руках... / Аж запудило їй, небозі»)

Чи можна виправдати самогубство Дідони, що залишилася покинутою Енеєм? Відповідь вмотивуйте.

Частина II

Як Еней сприйняв розлучення з Дідоною і її смерть? Про що це свідчить? («Боровсь з своїм, сердега, горем, / Слізьми, бід- НіЯЖ ТС CL у обливавсь... / Сказав: «Нехай їй вічне царство, / Ме­ні же довголітнє панство, / І щоб друга вдова найшлась!»)

Про що нагадав Палінур Нептуну, коли розхвилювалося море? («Що, хочеш нас звести нінащо? / Хіба півкопи і забув?»)

Чому троянці вимушені були зупинитися на Сіцілії? Як подо­рожуючі охарактеризували гостинність Ацеста? («Там дорий цар живе Ацест / Ми там як дома очуняєм / І, як у себе, за­гуляєм, / Всього у нього вдоволь єсть»)

Про що свідчить зустріч троянців із сицілійцями? Чим при­гощав прибулих Ацест? («їх сицілійці як уздріли, / То з го­рода, мов подуріли, / До моря бігли всі встрічать / Тут між собою розпитались, / Чоломкались і обнімались, / Пішли до короля гулять... / Гарячую, м'яку бухинку / Зразову до риж- ків печінку, / Гречаних з часником пампух»)

Через що помер батько Енея? Як троянці допомагали своєму ватажку організувати поминки? («І зараз миттю всі пусти­лись / Горілку, м'ясо купувать, / Хліб, бублики, книші вро­дились, / Пішли посуди добувать... / Договорили і попа, / Хазяїнів своїх ззивали, / Старців по улицях шукали»)

Яким чином І. Котляревський критикував панство? {«Пили, як брагу поросята, / Горілку так еони тягли...»)

Чому всі боялися Дареса? («Я бебехів вам надсаджу; / На очі вставлю окуляри, / Сюди, поганці-бакаляри! / Я всякому лоб розміжжу»)

Хто і як протистояв силачеві? («Ентелл був тяжко смілий, дужий, / Мученик плечистий і невклюжий»)

Чим найчастіше займалися боги? («Пили там, їли, забавля­лись, / Забули наших людських бід, / Там лакомини разні їли...»)

Про що просила Венера Зевса, побачивши з небес бійку між Доресом і Ентеллом? Яким було його рішення? («Дай моєму Даресу сили, / Йому хвоста щоб не вкрутили, / Щоб він Ен- телла поборов. / Ніхто в кулачки не мішайтесь, / Кінця од самих дожидайтесь,— / Побачим,— візьметь-то чия?»)

Яку шкоду вмовляла вчинити сіцілійським жінкам Ірися за наказом Юнони? («Приймімось, човни попалім, / Тоді і мусять тут остаться / І нехотя до нас прижаться, / Ось так на лід їх посадім»)

Як зреагувало жіноцтво на пораду Ірисі? («І прийнялися за роботу: / Огонь кресати і нести / Скіпки, тріски, солому, клоччя; / Була тут всяка з них охота, / Пожар щоб швидше розвести»)

За що Еней дорікав богам? Чим Охрім відрізнявся від інших троянців? Яким чином він заспокоїв Енея? («Він так здавався і нікчемний, / Та був розумний, як письменний, / Слова так сипав, як горох... / Пошлють тобі щасливу долю, / Щоб учи­нив ти божу волю / І швидше в Рим пересиливсь»)

Що наснилося троянському ватажку? Який наказ дав батько Енею під час сну? Куди він запросив сина? («Збери всі човни, що остались, / І гарно зараз їх оправ, / Придерж своїх, щоб не впивались, / І сю Сіцілію остав»)

3 якою метою прибула Венера з укліном до Нептуна? («Моєму поможи Енею, / Щоб він з ватагою своєю / Щасливо їздив по воді...»)

Що свідчить про походження троянців з козацького роду? («Ко­зацьких, гарних запорозьких, / А які знали, то московських / Вигадовали бриденьок. / Про Сагайдачного співали, / Либонь, співали і про Січ... / Як мандрував козак всю ніч, / Полтав­ську славили шведчину... / Як під Бендер'ю воювали... / Ко­лись як був голодний год»)

Як І. Котляревський характеризує троянців, коли ті прибули на Кумську земельку? («І тут вони не шанувались, / А зараз всі і потаскались, / Чого хотілося шукать: / Якому — меду та горілки, / Якому — молодиці, дівки, / Оскому щоб з зубів зігнать»)

Чим був подивований Еней, зустрівшись із Ягою? («Крива, горбатая, сухая, / Запліснявіла, вся в шрамах; / Сіда, ряба, беззуба, коса, / Розхристана, простоволоса / І, як в намисті, вся в жовнах»)

Як представилася Сівілла троянському ватажку? («Давно живу на світі я! / При Шведчині я дівовала, / А татарва як на­бігала, / То вже я замужем була»)

У чому виявилися особливості ворожіння Сівілли? («Кому чи трясцю одігнати, / Од завушниць чи пошептати, / Або і волос ізігнать; / Шепчу — уроки проганяю, / Переполохи виливаю, / Гадюк умію замовлять»)

Яке пророкування про свою долю дізнався Еней від Сівілли за наказом Феба? («Що ти і вся твоя громада / Не буде по смерть в Риму; / На що тебе там будуть знати... / Но ти не радуйся сьому... / І долю гірку, невгомонну / Готовсь свою не раз клясти»)

Яким Сівілла охарактеризувала Енею життя в пеклі? («Не люблять в пеклі жартовать, / Повік тобі дадуться знати, / От тільки ніс туди посунь»)

Чому хабар для Яги, то є смислом життя? Від чого застерігає Сівілла Енея під час подорожі до пекла? («Гляди, не озирайсь, біжи. / Вони, щоб тілько погубити, / То будуть все тебе ма­нити; / От тут себе ти покажи»)

Що відчув герой, крокуючи на зустріч з батьком у потойбіч­ному світі? Якого хабара потрібно було дати тим, від кого залежала згода на те, аби Еней потрапив у пекло? («Звелів з бичні волів пригнати / Цапів з вівцями припасати, / Плу­тону в жертву принести / І всім богам, що пеклом прав­лять / І грішних тормошать і давлять, / Щоб гніву їм не навести»)

Чому в І. Котляревського виникли труднощі під час опису пе­кла? («Піду я до людей старих, / Щоб їх о пеклі розпитати, / І попрошу їх розказати, / Що чули од дідів своїх»)

Хто був прислугою у Смерті? («Чума, війна, харцизство, хо­лод, / Короста, трясця, парші, голод... / Холера, шолуді, бе- лиха / І всі мірянські, знаєш, лиха, / Що нас без милості морять»)

Зазначте представників пекла з простого люду. («Жінок, свекрух і мачух злих. / Вітчими йшла, тесті-скуп'яги, / Зяті і свояки- мотяги, / Сердиті шурини, брати, / Зовиці, невістки, ятрівки, / Що все гризуться без умовки / І всякі тут були кати»)

Як сприймав Еней побачення у пеклі? («Які там дива плазо- вали, / Кругом, куди не поглядиш, / Злякавсь, к Сівіллі при­хилився, / Хватавсь за дергу і тулився, / Мов до кота в ко­морі миш»)

Чим був незадоволений Харон, побачивши Сівіллу та Енея, які прагнули переправитися на інший бік річки? («Живі сюди примандровали, / Бач, хиряві, чого хотять! / Не дуже я на вас покваплюсь / Тут з мертвими ось не управлюсь, / Що так над шиєю стоять»)

Яким побачив пекло син Анхіза? (Не можна і в казках ска­зати, / Яких було багацько див! / Якії муки тут терпіли, / Якая пара всім була)

Як і за що були покарані пани у пеклі? («Панів за те там мордували / І жарили зо всіх боків, / Що людям льготи не давали / І ставили їх за скотів»)

Для чого письменник так докладно описує тих, хто потрапив до пекла? Кого побачив Еней, потрапивши з пекла у другі двері? («Тут розні душі походжали, / Все думали та все га­дали, / Куда-то за гріхи їх впруть. / Чи в рай їх пустять веселитись, / Чи, може, в пекло посмалитись, / І за гріхи їх носа втруть»)

Як зреагував син Анхіза на зустріч у потойбічному світі з Ді- доною? У чому виявлялася діяльність судді Еака? («Хоть він на смерть не осуджає, / Та мучити повеліває, / І як зве­лить — і мучать так»)

Яким побачив герой життя у раю? («От тут-то душі лико­вали, / Що праведно в миру живали... / Сиділи, руки поскла­давши, / Для них все празники були»)

Як бачення раю Г. Сковороди перекликається із розумінням раю І. Котляревського? («Ураю знаходяться душі праведників і страдників: бідні, хворі, вдови, безправні, бідняки, а також герої-козаки, що віддали своє життя за волю України. У раю також оселилися патріоти українські, хоробрі воїни, козаки, які за життя відстоювали честь і славу Батьківщини. Розпо­діл тогочасного суспільства на грішників і праведників дає уяв­лення про розуміння автором поняття «правильне життя»)

Хто ж, на думку Сівілли потрапив до раю? («Тут люди всякого за­віту, / По білому єсть кілько світу, / Которі праведно жили»)

Де перебував батько Енея: у пеклі чи раю? («Він божої,— ска­зала,— крові, І І по Венериній любові, / Де схоче, буде там і жить»)

Якою була зустріч батька із сином у потойбічному світі? Для чого Анхіз привів Енея до ворожки? («Що стрінеться з його синком, / Чи він хоть трохи вродливий, / К тому і як Еней щасливий»)

Що проклекотав горщик про майбутнє Енея? Обґрунтуйте це пророкування. («Од його має розплодитись / Великий і за­взятий рід; / Всім світом буде управляти, / По всіх усюдах воювати, / Підверне всіх собі під спід... / Так буде жить та поживати, / Покіль не будуть ціловати / Ноги чиєїсь по­стола...»)

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

Частина І

Еней був завзятішим за всіх:

а) рутульців; б) бурлаків; в) бурсаків; г) заробітчан.

Через що головний герой твору вимушений залишити Трою? Бо:

а)  прагнув вирушити в подорож;

б)  його переслідувала інквізиція;

в)  країна була винищена греками;

г)  виявив бажання якомога швидше потрапити додому.

Фраза, яку використав І. Котляревський у поемі, зазначаючи про втечу Енея з Трої:

а) «терпець урвався»; б) «п'ятами накивати»; в) «ні в сих, ні в тих»; г) «на два фронти».

Юнона не любила троянського ватажка, оскільки:

а)  той був спритним і «моторним»;

б)  надто вихвалявся своєю мужністю;

в)  не звертався до неї по допомогу;

г)  він зі своїм військом розгромив Трою.

Гостинець, з яким Юнона «мчалася до Еола»:

а) новий одяг; б) смачна страва; в) вино; г) хліб-сіль.

Еола богиня називала паном:

а) братом; б) сватом; в) світлістю; г) государем.

За те, що Еол допоможе Юноні покарати Енея і його прибіч­ників, богиня віддячить йому:

а) грошима; б) чорнобривою дівчиною; в) конем вороним; г) половиною власної спадщини.

Чому богиня не отримала миттєвої допомоги від старого? Бо він: а) занедужав; б) не виявив зацікавленості до її прохання;

в)  хотів за це отримати великого хабара;

г)  не мав при собі помічників, виконавців його волі.

За те, щоб Нептун утихомирив бурю на морі, Еней:

а)  пообіцяв більше не плавати його водами;

б)  вимушений був ніколи не ловити рибу;

в)  сприятиме очищенню водних просторів;

г)  дав хабара підводному владиці.

Чому І. Котляревський співчуває Дідоні? Бо вона була: а) вдовою; б) слабкою і беззахисною;

в)  бідною і хворобливою; г) маленькою на зріст і худою.

Троянці, характеризуючи Енея, назвали його:

а) гульвісою; б) гольтіпакою; в) бурлакою; г) паном.

Після веселощів богиня Карфагена подарувала троянському ватажку:

а) «півкопи золота»; б) діжку горілки; в) одяг і взуття;

г)  новий корабель.

Через що припинились гуляння козаків у Дідони, які тривали майже впродовж двох років?

а)  Відсутність їжі та горілки;

б)  «гостям» набридло безпутне життя;

в)  рішення господарки припинити оргії;

г)  незадоволення Зевса.

Яке завдання визначив верховний бог для Енея? Ватажок по­винен був:

а) знищити греків; б) відвоювати Трою; в) збудувати Рим; г) відремонтувати після бурі човни. Частина II

Через шо троянці не мали можливості потрапити морем до Італії?

а)  Негоду на морі;

б)  необхідність негайного ремонту човнів;

в)  прагнення відвідати царя Ацеста;

г)  закінчувалася провізія і вода.

Територія, до якої вирішили пристати троянці, аби «збути горесті своєї», де земля багата:

а) Німеччина; б) Ісландія; в) Італія; г) Сіцілія.

Обряд, що проводили Еней і троянці, перебуваючи в гостях в Ацеста:

а) сватання; б) хрещення; в) поминки; г) поховання.

Братом під час перебування у царя для Енея був той, хто: а) дотримувався його поглядів; б) багато пиячив;

в)  веселив гостей;

г)  міг виявити спритність і кмітливість в ігрищах.

Тарас, що повсякчас їздив з Енеєм, був:

а) хорунжим; б) лікарем; в) писарем; г) паромщиком. Частина III

Гетьман, якого згадували троянці у своїх піснях: а) П. Сагайдачний; б) І. Мазепа; в) П. Полуботок; г) Б. Хмельницький.

Бабу-Ягу І. Котляревський у поемі іменує:

а) Дідоною; б) Венерою; в) Сівіллою; г) Юноною.

Щоб потрапити до пекла, Енею необхідно було:

а)  отримати благословення від Плутона;

б)  тиждень не пиячити; в) знати молитви; г) мати гілку яблуні.

Кого в пеклі примушували лизати гарячі сковороди? а) Багатих і скупих; б) брехунів;

в)  тих, хто ізроду не женились; г) суддів і підсудків.

Венера є богинею:

а) шлюбу; б) кохання; в) вогню; г) вітрів.

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 0,5 бала.

2. Робота на картках Картка М 1

Чому, на ваш погляд, Еней, тривалий час подорожуючи ...моря так уже боявся, / Що на богів не полагався / І батькові не до­віряв? Свої міркування обґрунтуйте.

Дослідіть, як І. Котляревський на прикладі повсякденного бездіяльного життя богів викриває панство, чиновників, суд­дів? Відповідь узагальніть, посилаючись на зміст твору.

Хто з героїв поеми «...в правді твердий так, як зуб»? а) Юпітер; б) Еол; в) Нептун; г) Еней.

Картка М 2

Доведіть, що Еней і його вояки — це українські козаки, яких письменник у поемі переодягнув у троянців. Наведіть пере­конливі аргументи.

Прокоментуйте думку Сівілли щодо хабарництва: Уміє жить по правді сущій / Той, хто хоть з батька, та здере. Відповідь вмотивуйте.

3. За наказом Юнони Ірися звернулася до сіцилійських жінок, щоб ті:

а) допомогли їй спіймати Енея; б) не готували їм їжу; в) поховали від чоловіків горілку; г) попалили троянські човни. Картка № З

Про що, на вашу думку, свідчить розмаїття представників роду людського, які потрапили до пекла? Як до них ставиться сам автор «Енеїди»?

Висловіть власні припущення щодо необхідності застосування у творі Іваном Петровичем казкових героїв, елементів фантас­тики? Наведіть переконливі приклади з твору.

Кому з героїв належить характеристика: Умів і трясцю одшеп- тати, / І кров християнську замовляти, / І добре знав греблі гатить?

а) Охріму, б) Анхізу; в) Плутону; г) Нептуну.

Підсумок уроку

Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

Домашнє завдання

Опрацювати ідейно-художній зміст частин 4, 5, 6 поеми «Ене­їда» І. Котляревського; вивчити уривок з твору (на вибір); скласти питання, дібрати цитати щодо характеристики образів Енея, тро­янців.