І. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ. «ЕНЕЇДА». ОБРАЗИ ЕНЕЯ, ТРОЯНЦІВ

Мета:   продовжити розкривати ідейно-художній зміст по­еми «Енеїда»; зосередити увагу на характеристиці образів Енея, троянців, з'ясувати їх вчинки, пове­дінку, наводячи переконливі обґрунтування, при­клади з твору; розвивати образне і логічне мислення, пам'ять, увагу, спостережливість, уміння мотивува­ти власні думки, почуття, грамотно надавати ґрун­товні висновки, узагальнення; формувати світогляд школярів; виховувати почуття поваги до творчості І. Котляревського, високі патріотичні почуття, лю­бов до рідного краю, народу, його традицій.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет І. Котляревського, виставка творів митця, ілюстрації до поеми, дидактичний матеріал (тесто­ві завдання, картки).

ХІД УРОКУ

Організаційний момент

Перевірка домашнього завдання

Читання учнями напам'ять уривка з поеми «Енеїда». Визна­чення найкращих виконавців-ораторів.

Актуалізація опорних знань

1. Літературна вікторина «Подорожуючи сторінками "Енеїди" І. Котляревського»

Завдання: визначити героя за цитатою з твору:

«Розкудкудакалась, як квочка,— / Енея не любила — страх; / Давно вона уже хотіла, / Його щоб душка полетіла / К чортам і щоб і духне пах». (Юнона)

«Проворна, враг її не взяв, / Побачила, що так полоха ... / Уми­лася, причепурилась / І, як в неділю, нарядилась, / Хоть би до дудки на танець! / Взяла очіпок грезетовий / І кунтуш з усами мостровий». (Венера)

«Розумна пані і моторна, / Для неї трохи син імен: / Трудяща, дуже працьовита, / Весела, гарна, сановита. / Бідняжка — що була вдова». (Дідона)

«Ввесь ремінцями обв'язавшись, / На голову бриль наложив; / На грудях з бляхою ладунка, / А ззаду з сухарями сумка, / В руках нагайський малахай». (Меркурій)

«Пекельний, гаспидський коханець, / Іще себе там не нагрів? / Завів братерство з дияволами / І в світі нашими бідами / Не погорює ні на час». (Плутон)

«...Підтикавшись десь поли, / Фуруює добре, навісна. / Коли сама з ким не ночує, / То для когось уже свашкує, / Для сього тяжко поспіша». (Венера)

«Се був пройдисвіт і непевний, / І всім відьмам був родич кревний — / Упир і знахар ворожить. / Умів і трясцю одшеп- тати, / І кров християнську замовляти, / І добре знав греблі гатить». (Охрім)

«Він моря так уже боявся, / Що на богів не полагався / І бать­кові не довіряв». (Еней)

«Оп'ять забули горювать; / Буває щастя скрізь поганцям, / А добрий мусить пропадать. / І тут вони не шанувались, / А зараз всі і потаскались...» (Троянці)

«Як вийшла бабище старая, / Крива, горбатая, сухая, / Запліс­нявіла, вся в шрамах; / Сіда, ряба, беззуба, коса, / Розхриста­на, простоволоса. / І, як в намисті, вся в жовнах». (Сівілла)

«...Люта чарівниця / І дуже злая до людей; / Які лиш не остережуться, / А їй на острів попадуться, / Тих переверне на звірей». Щірцея)

«Не в шутку молодець був жвавий, / Товстий, високий, куче­рявий, / Обточений, як огірок; / І війська мав свого чимало, / І грошиків таки бряжчало...» (Турн)

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

2. Міні-дискусія

Завдання: доведіть або спростуйте тезу.

«Енеїда» — енциклопедія українського життя кінця XVIII — початку XIX ст.».

«У поемі І. Котляревський лояльно відтворив життя різних прошарків населення».

«Троянці — це ті самі люди, сильні, відважні, невтомні в по­ходах, яким не потрібне багатство, а потрібні перш за все воля, без неї і життя для них немає. Це люди, здатні голими руками взяти розпечене ядро, вони з презирством ставляться до фізичного болю. Вони умруть, але не стануть рабами».

Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Основний зміст уроку

Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятіший од всіх бурлак.

І. Котляревський

Головний герой поеми не окрема людина, а люди. І які люди!

О. Білецький

1. Вступна промова вчителя, який цитує О. Білецького

«Це люди неймовірної сили, з залізними мускулами, врод­ливими голосами. Коли вони починають битися — а в бій вони йдуть з великим бажанням,— тільки й чути хруст вибиваних зубів, тріск розколюваних черепів, крик і лайку, невичерпну в каскадах своїх комбінацій... Люблять вони!.. Люблять вони...

міцне слівце... Ним володіли легендарні українські козаки, які буцімто писали лист турецькому султану...» — такими бачив на­уковець троянців. Так, дійсно, троянці — це козаки. І. Котля­ревський одягнув у маски героїв Вергілія. Цим письменник на­магався протистояти імперській політиці стирання Запорозької Січі з пам'яті народу. А ватажком воїнів був Еней, який постає перед нами як жива людина.

Овіяні вітрами далеких морських походів, засмаглі на сонці, міцні як дуби, сильні й ставні, вони нагадують нам козаків-за- порожців, з їх завзяттям, хоробрістю, веселими звичаями і во­йовничими настроями.

І хоч їх життя і побут подані через призму гумористичного видіння в жартівливому тоні, ми захоплюємось їхньою силою, відвагою, хоробрістю, дотепністю, товариською щирістю, і особ­ливо їхнім ватажком Енеєм, який є типовим представником за­порозького козацтва.

2. Характеристика образів Енея і троянців

2.1. Еней — «хлопець хоть куди козак».

2.1.1. Орієнтовний план образу героя поеми.

Еней — троянський царевич, утікач з Трої, головний герой

твору «Енеїда» І. Котляревського.

Портрет, зовнішність.

Риси характеру Енея:

Позитивні:

а)  сміливість і відчайдушність;

б)  завзятість і розсудливість;

в)  відвага і хоробрість;

г)  близькість до народу;

д)  простота і щирість;

е)  уміння швидко орієнтуватися в обстановці;

є) критичне ставлення до самодержавства, панства.

Негативні:

а)  легковажність і безжурність;

б)  нестійкість і непослідовність;

в)  пристрасть до хмільних напоїв;

г)  боягузливість і безпорадність.

Еней — троянський ватажок.

Знання воєнного ремесла.

Вміння організувати троянців у бою і праці.

Вірність союзникам.

Вимогливість і доброта до підлеглих.

Популярність серед війська і народу.

V. Дипломат і державний діяч.

VI. Троянський полководець — образ запорозького кошового ота­мана.

3. Опрацювання образу троянського ватажка

Особливості імені героя. («Енеїда» — хвалебна пісня, ода про Енея. За римською міфологією, це — напівбог, троянський цар і полководець)

Як І. Котляревський характеризує свого героя на початку твору? (Цей відчайдушний пройдисвіт і бездомний волоцюга Еней не молодий: його син від першого шлюбу Іул — юнак, «військо-ватажок начальний». Проте Еней перебуває в са­мому розквіті сил, бо в південних країнах одружуються дуже рано: дівчата — в 12-14 років, хлопці — в 14-15, нерідко і раніше)

Що негативного в зображенні цього героя? (Автор характе­ризує Енея за допомогою не дуже шанобливих епітетів та порівнянь: «парубок моторний... на всеє зле проворний, за­взятіший од всіх бурлак», ланець, поганець, «мутив, як на селі москаль» тощо. Він — призвідця і заводіяка всіляких витівок та бешкетів. У мирний час Еней любить добряче по- частуватися хмільними напоями, всмак попоїсти, до втоми погуляти, досхочу виспатись. За розвагами та пиятикою він забуває навіть про мету свого життя, начертану на скри­жалях небесних,— побудувати нове царство, і Зевс мусить не дуже чемно нагадувати йому про це.

Побратимів собі він вибирав не по силі розуму чи відвазі, а по тому, хто міг більше випити. Не раз автор говорив, що Еней був «п'яний до втрати людської подоби, а потім мучився на похмілля, але, легковажний і безпечний, він і не подумав змі­нити спосіб життя. З похмілля у Енея «опухли очі, як в сови, і весь обдувся, як барило»)

Які стосунки складаються у Енея з богами? (Юнона, яка за всяку ціну хотіла, щоб «душа» Енея полетіла «к чортам» і щоб його «дух не пах», намовляючи Еола втопити в морі все троянське військо, так характеризує Енея: Ти знаєш, він який суціга, / Паливода і горлоріз, / По світу як іще побігла, / Чиїх багацько виллє сліз. Еней Котляревського на противагу Енеєві Вергілія не виявляє ніякої побожності і поваги до не­божителів, бо прекрасно знає, що вони не заслуговують на пошану. Розлючений несправедливістю богів, богорівний тро­янський цар ...Олімпських шпетив на всю губу, / Свою і неню лаяв любу / Добувсь і в рот, і в ніс Зевес)

Як ставляться троянці до свого ватажка? (Як обманщика і паливоду характеризують Енея і троянці, жаліючись Ді- доні, що він на них «пустив ману» — Звелів покинути нам Трою, / Підмовив плавати з собою... До свого ватажка тро­янці ставляться по-панібратському, гірко кепкуючи з себе і з нього, вони говорять Дідоні: Дали нам греки прочухана, / І самого Енея-пана / В три вирви вигнали відтіль)

Що свідчить про боязку натуру троянського героя? (Поба­чивши Сівіллу вперше, Еней так злякався, що «не знав із ляку, де стояв». У пеклі він всього жахається, ховається за Сівіллу. Його лякають безконечні людські мандрівки, буря і висока хвиля. Наляканий гнівом Зевса, «божественний троянець» ...піджав хвіст, мов собака, / Мов Каїн, затрусивсь увесь; / Із носа потекла кабака. Потрапивши в скрутне становище, троянський полководець іноді навіть плаче. Так, злякавшись бурі, яку підняли на морі Еолові вітри, «Еней тут крикнув, як на пуп / Заплакався і заридався, / Пошарпався, увесь по­дрався, / На тім'ї начесав аж струп»)

Якими позитивними рисами наділив І. Котляревський Енея? (Парубок моторний і хлопець, хоч куди козак, герой не роз­губився, коли побачив, що захищати зруйновану греками Трою — марна справа: Він, швидко поробивши човни, / На синє море попускав, / Троянців насаджавши повні, /1 куди очі почухрав. Під час бурі на морі, яка потопила немало троян­ських човнів, Еней, хоч і плаче, але швидко знаходить вихід. Добре знаючи звичаї небожителів, Еней, «завзятіший од всіх бурлак», звертається до найбільш ефективних заходів: Еней кричить, що я Нептуну / Півкопи грошей в руку суну, / Аби на морі шторм утих. Коли Еней приїздить із своїм військом, він швидко і легко сходиться з населенням, водить з ним ком­панію, щиро приятелює. На ворожнечу і роздори нема й на­тяку. Ця риса характеру героя — доброзичливе ставлення до людей — робить цей образ дуже симпатичним. Еней близький до народу: якщо сам не може розв'язати якогось питання, то звертається до троянської громади. Так, коли в Сіцілії пого­ріла значна частина човнів, він у тяжкому горі «...миттю кинувсь до громади / Просить собі у ней поради, / Чого со­бою не збагне. Зустрівшись у пеклі із загиблими в різний час троянцями, Еней радо привітався з ними: Тут всі з Енеєм обнімались, / Чоломкались і цілувались, / Побачивши князька свого». Він охоче висловлює пораду Невтеса-Охріма поклас­тися на долю і в сновидінні шукати поради. З троянцями радиться він і в інших випадках. Коли збирається до пекла, троянці б'ють худобу, приносять жертву богам, попи-жерці ворожать на нутрощах тварин. Еней вимогливий, але добрий і справедливий до своїх підлеглих. Під час вивчення латин­ської мови він нікому не дає спуску,— «трійчаткою всіх при­ганяв»,— але коли троянці «латину пойняли», він їх хвалить і частує сивухою. Простота і щирість у ставленні до інших людей сполучаються в Енеєві зі скромністю і навіть трохи іронічним ставленням до себе, що зумовлено бурлескним сти­лем поеми. Аркадському цареві Евандрові Еней рекомендує себе так: «Я — кошовий, Еней Троянець, / Скитаюсь по миру, мов ланець, / По всім товчуся берегам». Вміння швидко сходи­тися з людьми, встановлювати щирі приятельські стосунки розвинулося в неабиякі дипломатичні здібності. Припливши в латинську землю, яку йому належало завоювати, Еней спо­чатку далекий від намірів шляхом війни підкорити тубільне населення. Він посилає до Латина послів з подарунками, чим викликає в нього прихильність до себе і свого війська. Осо­бисте знайомство зміцнило дружбу між обома царями. Ко­ли ж через підступництво Юнони виникає загроза війни між латинським і троянським племенами, Еней легко укладає союз із Евандром, аркадським царем, який дає йому військо під командою свого сина Палланта. Надісланих Латином послів Еней уміло схиляє на свій бік і цим значно полегшує становище свого війська й пришвидшує кінець війни)

Яким постає Еней — досвідчений полководець — перед очима читача? (Уміло організовує підготовку до бою, будує фортецю, в бою винахідливий і розважливий. Разом з тим він людина хоробра, сильна і спритна: Махне мечем — врагів десятки / Лежать, повиставлявши п'ятки. Зображуючи силу прояву почуттів у Енея, автор звертається до широких порівнянь, взятих з усної народної творчості: «Як вихри на пісках бу­шують, / В порогах води як лютують, / Коли прорватися хотять; / Еней так в лютім гніві рветься...»)

Дослідіть поведінку, риси характеру, погляди Енея у взаємо­стосунках зі своїм ворогом Турном. (Еней «к добру з натури склонний», не хоче проливати кров простих людей,— він на­полегливо пропонує Турнові вирішити їх спір за Лавінію по­єдинком і дуже радіє, коли Турн після довгих вагань нарешті згодився. В єдиноборстві з Турном Еней виступає сміливо і гордо: «Прямий, як сосна, величавий, / Бувалий, здатний, тертий, жвавий, / Такий, як був Нечеса князь! Не тільки

у друзів, ай у ворогів він викликає щире захоплення: На нього всі баньки п'ялили, / І самі вороги хвалили, / Його любив всяк — не боявсь». Під час поєдинку з Турном у характері Енея ще яскравіше проявляються людяність, великодушність, благородство. Поваливши свого заклятого ворога на землю спритно кинутим списом, Еней не тільки погоджується від­правити тіло Турна його батькові, як перед смертю просить про це сам Турн, а й ладний навіть відпустити свого ворога живим: «Еней од речі сей зм'якшився / І меч піднятий опус­тив; / Трохи-трохи не прослезився / І Турна ряст топтать пустив». Та коли він побачив на плечі у Турна Паллантову зброю і герб, лють охопила його. Вірний і щирий в дружбі, Еней жорстоко помстився Турнові за смерть Палланта, чим і по­клав край спору між латинцями і троянцями)

У чому виявилося еволюційне зображення героя І. Котлярев­ським? (Позитивні риси в характері Енея, намічені в перших частинах поеми, ширше і сильніше розкриваються в остан­ніх. Це певною мірою переосмислення образу головного героя пояснюється в літературознавстві тим, що поема писалася довгий час; у зв'язку з цим відбулися зміни в світогляді ав­тора, що й відбилося на творі. Оборонцеві свого народу, Ене- єві, тепер надано цілком позитивного трактування)

Кого ж відтворив письменник в образі Енея? (У поемі автор по-різному визначає соціальний стан свого героя, називаючи його то царем, то князем, то кошовим. Але характер Енея свідчить про належність його до запорожців. Троянський ватажок виступає таким, яким зображували в народних переказах, піснях, думах запорозьку старшину — гуляка, бешкетник у приватному житті, він стає хоробрим воїном, мудрим полководцем на полі бою. На думку літературознав­ців, в образі Енея І. Котляревський вивів запорозького кошо­вого, тобто начальника коша (кіш — велика військова оди­ниця))

2.2. Троянці.

2.2.1. Орієнтовний план до характеристики збірного образу.

Троянці-козаки очима І. Котляревського.

Зовнішність героїв.

Риси характеру.

1. Позитивні:

а)  «міцні, як дуби»;

б)  відвага і хоробрість;

в)  дотепність і товариська щирість;

г)  відчайдушність і завзяття;

д)  винахідливість і рішучість.

2. Негативні:

а)  ледачість і розважливість;

б)  пристрасність до спиртного.

IV. Воїни Енея — алегоричне зображення запорозького коза­цтва.

2.2.2. Характеристика героїв твору.

Виникнення задуму І. Котляревського щодо створення об­разу троянців.

Запорозька Січ завжди мала тісні зв'язки з Полтавою. У ди­тинстві письменник бачив запорожців, спостерігав їхні поведінку, взаємини між собою та городянами. Любив слухати думи, пісні, перекази про завзятих січовиків. В юнацькі роки поповнив свої знання з книжок. Отже, І. Котляревський мав достатні відомості для створення образу троянського війська.

Вергілієві троянці були завойовниками, які підкорили собі інші племена й захопили їхні землі. Після зруйнування Січі більша частина запорожців подалася в Туреччину, де одержала від султана в гирлі Дунаю землі, на яких заснувала Задунайську Січ. Тому завойовниками вони не були. Дотримуючись сюжетної канви Вергілієвої поеми, І. Котляревський змушений був відсту­пити від історичної правди.

Які враження охоплюють читача від першої зустрічі з тро­янцями на сторінках поеми? (Троянське військо зображено в зниженому плані, як того вимагав бурлескно-травестійний стиль. Герої «осмалені, як гиря, ланці», обідрані, виснажені, «охлялі, ніби у дощ щеня». Це — пройдисвіти, волоцюги, роз­бишаки, п'яниці тощо. Вони не їдять, а «лигають», не п'ють, а «хлищуть», не йдуть, а «пруться»)

У чому виявилося іронічне ставлення письменника до своїх героїв? (І. Котляревський більшість померлих троянців по­містив у пекло. Чим це викликано? Відповідь обґрунтуйте)

Як троянці ставляться до свого ватажка? (Без особливої по­ваги, за нагоди кепкують з нього, але все ж проявляють до нього глибоку симпатію і слухняно виконують його накази)

Що свідчить про безжурність, веселість героїв?(Увсіх незгодах і випробуваннях долі троянці проявляють велику витримку і стійкість; але іноді, коли становище змінюється на краще для них, вони забувають про всі нещастя і з безпосередністю простих натур віддаються радощам та насолодам життя. За кожної нагоди троянці п'ють, улаштовують різні ігри й розваги. УДідони вони «Ввесь день весело прогуляли /1 п'яні спати полягали...»)

Як троянці ставляться до різних народів під час подорожі? (Герої завжди зав'язують мирні, приятельські відносини, на­віть родичаються)

Яких змін зазнав характер героїв, їх ставлення до оточуючих у ході розшуків нової землі? (Мандруючи світом, троянці загартувалися і змужніли. В останніх двох частинах — це хоробре військо, віддане своєму ватажкові, вони за корот­кий час побудували міцну фортецю. В бою вони проявляють мужність, хоробрість і виходять переможцями з жорстокої боротьби із сильним і підступним ворогом. Наприкінці поеми троянці виступають як захисники свого народу)

Кого уособлює образ троянців? (Пісні, які вони співали, вбрання, розваги, побут свідчать про те, що перед нами рядове запорозьке козацтво. В образах троянців проявилися глибокі симпатії автора до простого народу)

2.3. Низ та Евріал.

Слово вчителя.

З троянської маси І. Котляревський вряди-годи на короткий час виділяє ту чи іншу особу, яка в певній ситуації чимось особ­ливим відзначилася. При цьому автор дає часто досить ґрунтовну характеристику, наприклад, Невтесові, Охріну і Тарасові. Але найбільшу увагу Котляревський приділяє описові подвигу Низа та Евріала й розкриттю характерів цих юних героїв.

Орієнтовний план до характеристики образів Низа та Ев­ріала.

Низ та Евріал — рядові воїни війська Енея.

Портрет і зовнішність героїв.

Риси характеру, притаманні військовим:

а)  нехтування багатством;

б)  чуйність і доброта;

в)  дружність, повага одне до одного;

г)  презирство до фізичного болю і до самої смерті;

д)  сміливість і мужність.

Героїзм Низа та Евріала у ворожому стані.

Позитивні герої поеми.

Характеристика образів.

Низ та Евріал — позитивні герої твору.

У своїй «Енеїді» І. Котляревський сміється над усім — над вчинками і поведінкою різних людей, над її успіхами і невда­чами, муками і радощами, багатством і бідністю, навіть над са- мою смертю. Тільки над одним не сміється письменник — над патріотизмом.

Низ та Евріал — рядові воїни, прості люди, але їм властиві високі почуття, глибокі переживання.

У чому виявляється патріотизм героїв? (Низу ma Ееріалу влас­тиві почуття відповідальності за спільну справу, за «общее добро». Вони проявляють високий героїзм, мудрість, самовідда­ність у боротьбі. Ці герої без роздуму і сумнівів відважуються на дуже небезпечний вчинок,— пробираються у ворожий та­бір, коли там сплять,— і нищать ворогів. У наполегливому прагненні принести якомога більше користі своєму народові Низ та Евріал не думають про смертельну небезпеку, що за­грожуватиме їм під час здійснення задуманої справи, Евріала не зупиняє навіть те, що він осиротить свою стару матір, у якої, крім нього, нікого немає. Юнак дуже любить її, слізно просить Іула не залишати її в біді, не дати вмерти з го­лоду, але від подвигу не відмовляється. Інтереси народу юні сміливці ставлять значно вище за особисті, навіть вище за власне життя: «Де общеє добро в упадку, / Забудь отця, за­будь і матку, / Лети повинность ісправлять»,— переконливо заявляє Евріал, «козак лицаркуватий»; його девіз — «Умри на полі, як герой»)

Яким чином дружба — найцінніша ознака для козаків-по- братимів? (Герої завжди разом, завжди допомагають один одному. Коли у Низа виникла думка пробратися в рутуль- ський стан, Евріал нізащо не хоче відстати від нього: «Від тебе не одстану зроду, / 3 тобою рад в огонь і воду, / На сто смертей піду з тобой». Ставлячись з любов'ю і ніжністю до свого юного друга, Низ робить спробу відмовити його йти в пащу противника, нагадуючи про те, що він, Евріал, повинен жити для своєї матері. Але узи дружби козаків сильніше за родинні. Тільки за умови вірної, щирої дружби можливим був такий подвиг молодих побратимів. Для справжньої дружби характерним є взаємоповага і взаємопідкорення людей. Низ, як старший і більш досвідчений, у дружбі веде перед. Йому належить ініціатива нічної вилазки, і Евріал зараз же його підтримує, висловлюючи бажання «йти... в огонь і воду» за своїм другом; у стані ворога Низ, оберігаючи свого друга, на­казує йому вартувати, поки він різатиме сонних рутульців, але Евріал не хоче відставати від свого товариша. Помста за загиблого товариша — один з непорушних законів козаць­кого побратимства. Коли Евріал загинув від руки рутульця

Волсента, Низ, який заховався на дереві і міг би врятуватися, сміливо кидається на ворога. Його не зупиняє численність противника, бо він і не думає залишитися живим. Одне по­чуття опановує ним — жадоба помсти: Як блискавка прохо­дить тучу, / Він так пробіг врагів між кучу / І до Волсента докотивсь: / Схватив його за чуб рукою, / Меч в серце заса­див другою, / Волсентів дух тут іспустивсь)

У чому виявилося позитивне ставлення І. Котляревського до Низа та Евріала? (Якщо старший за свого друга круглий си­рота Низ викликає у нас глибоку повагу своєю сміливістю і винахідливістю, то Евріал глибоко розчулює своєю юністю, любов'ю до матері і разом з тим готовністю віддати все це за благополуччя інших. Автор сам милується своїми героями; для змалювання його портрета він підбирає найсвітліші, найніжніші фарби; але разом з тим відмічає і сміливість і мужність як основні риси вдачі цих юнаків. Описуючи ге­роїчні подвиги, коли Низ та Евріал обережно пробираються між сонними рутульцями, несучи їм смерть, автор підкреслює непереможність дерзання, безстрашність і силу мужності, проявлених в ім'я народу: Любов к отчизні де героїть, / Там сила вража не устоїть, / Там грудь сильніша од гармат. За­вершуючи опис цього подвигу, І. Котляревський підкреслює, що загибель за інтереси народу робить імена героїв безсмерт­ними: Так кончили жизнь козарлюги, / Зробивши славнії услуги / На вічність пам'яті своєї)

3. Опрацювання ідейно-художнього змісту поеми. Частина IV

Яким чином Сівілла прагнула з Енея «грошей більше улу­пити»? («Енеєві пророкувала, / Йому де поступатись як; / Хотіла мізок закрутити, / Щоб грошей більше улупити, / Хоть бідний був Еней і так»)

Через що троянський ватажок намагався в подальшому уни­кати справ із відьмами? («Як прийде умом до чогось; / Аз відь­мою не торгуватися, / Щоб хлипати не довелось»)

Як характеризує Сівіллу прагнення отримати грошову подяку від Енея? Від чого застерігав поромник троянців, проплива­ючи біля острова цариці Цірцеї? («І дуже злая до людей; / Які лиш не остережуться, / А їй на острів попадуться, / Тих переверне на звірей»)

На кого могла перетворити вояків володарка острова, якої вони злякалися? («По нашому хохлацькому строю / Не бу­деш цапом, ні козою, / А вже напевне що волом»)

Як І. Котляревський характеризує французів, яких Цірцея перетворила на собак? («У них хто хитрий, то і старший, / І знай всім наминає парші, / Чуприну всякому скубе»)

Яким чином жорстока цариця завдала шкоди народам світу? («Повзуть швейцарці черв'яками, / Голландці квакають в баг­ні, / Чухонці лазять мурав'ями, / Пізнаєш жида там в свині. / Індиком ходить там гішпанець, / Кротом же лазить порту­галець, / Звіркують шведи вовком там, / Датчанин добре жеребцує, / Ведмедем турчин там танцює; / Побачите, що буде нам»)

Що хотів зробити Еней з військом, висадившись на латинській землі? («...Моя тут воля, / І кілько оком скинеш поля, / Скрізь геть настрою городів»)

Чим до вподоби була дочка Латина троянцям? («Таке дівча — кусочок ласий, / Заслинишся, як глянеш раз; / Що ваші гре- ческі ковбаси!»)

Опишіть, яке святкування організувало військо Енея по при­буттю на латинську землю? Про що це свідчить? Чим відріз­нялася мова латинців? («Слова свої на ус кончають, / Як ми що кажем їм — не знають, / Між ними ми пропадемо»)

Яким чином відбувалося вивчення латини троянцями? Чи було воно результативним? Якщо так, то за яких умов? («Троян­ське плем'я все засіло / Коло книжок, що аж потіло, / І по- латинському гуло... / Еней від них не одступався... / І хто хоть трохи лінувався, / Тому субітки і давав / За тиждень так латину взнали»)

У чому виявилася гостинність Латина? Як він готувався до прийому троянців? («...Я хліба не цураюсь /Із добрими людьми братаюсь»)

Якими подарунками привітали троянці царя? («Килим-само- льот чудесний», «скатерть шльонськая нешпетна», «сап'янці- самоходи»)

Як родина Латина сприйняла щирість гостей? («Цариця, цар, дочка Латина / Заглядалися проміж себе, / Із рота покоти­лася слина, / До себе всякий і гребе, / Які достались їм, по­дарки, / Насилу обійшлось без сварки»)

Чим пригощав цар троянців? («Пили горілку до ізволу / І їли бублики, кав'яр; / Був борщ до шпундрів з буряками...»)

Яку неприємність готувала Юнона Енею, позаздривши йому в порозумінні з Латином? («І перцю дам йому, і маку... / Про­ллю троянську кров, латинську, / Вмішаю Турна скурвасин- ську, / Я наварю їм киселя»)

Чим Тезіфоиа викликала до себе неприємне ставлення? («При­бігла фурія із пекла, / Яхиднійша од всіх відьом, / Зла, хитра, злобная, запекла, / Робила з себе скрізь содом»)

Через що Амата не підтримувала сватання Енея? («Що Турн — князьок не буде зять...»)

Яким чином Тезіфона «отруювала серця, душі Амати, Турна»? («В отравлену її утробу / Наклала злості, мовби бобу; / Амата стала не своя... / Яга тихенько підступила / І люте снище підпустила, / Що Турн о тім не помишляв»)

Як Латин ставився до Аматиної няньки? Чим це пояснити?

Якої шкоди скоїли мисливські пси царському муцику? Що характерно для троянського народу? («Но у троянському на­роду / За шаг алтина не проси; / Хто москаля об'їхав зроду? / А займеш — ноги уноси. / Завзятого троянці кшталту, / Не струсять нічийого ґвалту / І носа хоть кому утруть»)

У чому Турн дорікав Латину у своєму листі до нього? («От Турна шмат той однімаєш / І в рот Енеєві соваєш»)

Як Латин сприйняв виклик Турна на війну? За що дорікав цар своїм панам вельможним, чиновникам? («Не дуже хочете ви битись, / А тілько хочете напитись»)

Чому панство всуперч Латину прагнуть війни з троянцями? З яким наказом звернулися бояре до населення стосовно го­товності воювати? («Щоб голови всі обголяли, / Чуприни довгі оставляли»)

Що свідчить про міць армії латинців? Хто підбурював латин- ців до війни? («Жінки з Аматою з'єднались... / І підмовляли воювать»)

Яка ж сила протистояла Енею з троянцями? («Бо всі сусідні корольки / По просьбі, мовби по приказі, / Позапаляючи люльки, / Пішли в поход з своїм народом...»)

Частина V

Як троянський ватажок сприймав неминучу погибель — ві­йну, що наближалася час від часу? («Скажіть, тоді чи дуже спиться, / Як доля против нас яриться / І як для нас фор­туна зла?»)

Чому сон Енея перед війною був віщим? Що йому порадив Тібр? («Однаково ж сам не плошайся, / 3 аркадцями побратайся»)

Який обід приготував троянський ватажок Юноні?

Як аркадяни зустріли Енея? Чи погодився Евандр допомогти троянцям? Чому? З яким проханням про допомогу звернулася Венера до Вулкана? («Енеєві зробив би збрую / Із сталі, міді, золотую — / Такую, щоб ніхто не зміг»)

Чи можна виправдати її надмірні лестощі? {«Венера, як прав­дива мати, / Для сина рада все оддати, / 3 Вулканом рада в кузні жить»)

Яким було напутнє слово перед військовим походом Евандра синові Палланту, аркадянам? («Паллант мій ваш єсть ота­ман, / За його бийтесь, умирайте, / Енеєвих врагів карайте, / Еней мій сват — а ваш гетьман»)

Як Еней сприйняв подарунок матері Венери? Що робили вій­ськові, коли сумували за коханими на війні? («Так в армії колись велось: / Коли влюбився чи програвся / То пуншту хлись — судьба, поправся! / Веселіє в душу і влилось»)

До чого закликала Ірися Турна? («...Швидше охмеляйся, / Збирать союзних поспішайся, / На повну Трою напади)

Яким чином намагалися захищатися від ворога? («На вал ко­лоддя накотили / І різний приправляли вар: / Олію, дьоготь кип'ятили, / Живицю, оливо топили, / Хто лізтиме, щоб лить на твар»)

Як пожежа війни вплинула на загальне становище богів? («Дим очі їв, лилися сльози / 3 нудьги скакали так, як кози; / Зевес сам був, мов винокур»)

Про що просила Венера Цібеллу? («Щоб тільки Зевса умо­лила, / Вступиться за троян просила, / Щоб флота не ли­шився син»)

Заради чого та погодилася допомогти Енею? («Цібелла же була ласуха, / Для збитню рада хоть на все»)

У чому виявилася хитрість старої богині під час умовляння Зевса, аби той допоміг їй зберегти троянський флот? («Спусти їм — то таке закоять: / І власть твою собі присвоять, / І всім дадуть нам киселя»)

Хто були Евріал і Низ? Що свідчить про їх дружбу, вірність, самовідданість? («З тобою рад в огонь і в воду, / На сто смер­тей піду з тобой, / Умру на полі, як герой»)

Яким чином Низ уболівав за долю товариша?

«Вільний мікрофон»: чи хотіли б ви мати таких друзів, як Низ та Евріал? Відповідь вмотивуйте.

Чому військові товариші вирішили потрапити до рутуль- ського стану? («Де общее добро в упадку, / Забудь отця, за­будь і матку, / Лети повинность ісправлять»)

Яку винагороду мали отримати Низ та Евріал за свою муж­ність, перебуваючи у ворога? («І посулив за їх услугу / Землі, овець і дать по плугу, / В чиновні вивесть обіщав»)

Що свідчить про любов і чуйність Евріала до матері? («їй будьте сином, помогайте / І заступайте від вражди, / Од бід, напраслини, нападку»)

Як на прохання Іул поклявся пілкуватися про неню героя на випадок його смерті? («І неню заступать кленуся, / Тебе со­бою заплачу: / Пайок, одежу і кватиру, / Пшона, муки, яєць і сиру / По смерть в довольстві назначу»)

У чому виявилися мужність, спритність, кмітливість Низа та Евріала у ворожому стані? («Любов к отчизні де героїть, / Там сила вража не устоїть, / Там грудь сильніша од гармат, / Там жизнь — алтин, а смерть — копійка, / Там лицар — всякий парубійка, / Козак там чортові не брат»)

Як поводили себе друзі під час того, коли їх оточили і схо­пили? («Так кончили жизнь козарлюги, / Зробивши славнії услуги / На вічність пам'яті своей»)

Для чого Турн вирішив познущатися над мертвими головами Низа та Евріала? («На щогли голови наткнуть... / Перед са­мим троянським валом, / Щоб сим врагів своїх кольнуть»)

Як ви сприймаєте страждання матері над загиблим сином? Чи можна виправдати її прагнення щодо помтси рутульцям? («Щоб мні рутульців розідрати, / Щоб серце вирвать з требухою, / Умазати морду їм мазкою, / Щоб маслаки їх посмоктать»)

Опишіть картину битви троянців і рутульців. Чим вона вас вразила? Дослідіть, яким чином письменник звернув увагу на психологічні аспекти героїв під час кривавої битви. («За­взятість всіх опановала, / Тут всякий пінив і яривсь, / Тут лютость всіми управляла... / Всі роз'ярились через міру... / Піднявся писк, стогнання, охи»)

За яких обставин Турн у боротьбі з Пандаром залишився жи­вим? («Нирнув би Турн навіки в ад! / Но де Юнона не взя­лася — / І перед Турном розп'ялася: / Попав богиню камнем влад»)

Чому І. Котляревський назвав Турна героєм, що розносив смерть?

Частина VI

Як зреагував Зевс на той безлад, що відбувся на землі за спри­яння богів? («Поступки ваші всі небожі, / Ви на сутяжників по- хожі / І раді мордовать людей, / Я вас із неба поспихаю...»)

Про яке ставлення до жінок на Січі зазначив головний Олім­пієць? («Пошлю вас в Запорозьку Січ, / Там ваших каверз не вважають, / Жінок там на тютюн міняють / Вдень п'яні сплять, а крадуть вніч»)

Які аргументи навела Венера Зевсу на захист Енея? {«Коли б олімпські не мішались / І не справляли би людей... / Бо, бач, Венерин син Еней»)

Що висміює І. Котляревський під час сварки Венери і Юнони у присутності Юпітера? («І, як перекупки, горланять, / Одна другу безчестять, ганять / І рід ввесь з потрухом кленуть)

Якої погрози Зевса боялися сварливі богині? (Заставлю чесно в світі жити»)

До якого засобу вдається І. Котляревський, описуючи воїнів- троянців? Наведіть приклад. Чому, на думку русалок, відпові­дальність за звільнення міста і закінчення війни покладалася на Енея? («Спіши свій городок спасати, / Ти мусиш ворогам тьху дати, / Ти сам — повір моїм словам»)

Як аркадці, Еней сприйняли смерть Палланта? Чим пояснити те, що троянський ватажок пишався своїм сином? («Енея серце трепетало, / Воно о сині віщувало, / Що він надежда не пуста»)

У чому виявилася підступність Зевса?

Для чого Юнона перетворилася на Енея і предстала в цьому образі перед Турном? Як троянський ватажок ставився до тих, хто загинув? («Для мертвих треба потрудитись, / Зробіть їх душам упокой, / Імення лицарів прославить, / Палланта к батькові одправить, / Що наложив тут головой»)

Для чого жінки покійному Палланту за щоку запхнули п'я­так?

Що сприяло примиренню ворожнечі між народами? Яким чином ховали померлих, прибирали їх речі, зброю? Про що це свідчить? («Кладуть із мертвих тіл костри, / Соломой їх обволікають»)

Як у творі засуджується війна?

Через що цар Латин змінив своє ставлення до Енея і надіслав йому подарунки?

Чим промова Дрансеса не сподобалася Турну?

Чому смерть Турна — небезпека для Амати?

Що було перешкодою для Енея у битві з ворогом?

Яким чином Венера сприяла одужанню свого улюбленця?

За що Еней докоряв Латину? (Латина в зраді укорявши, / Кричить: «Латин вина злих діл»)

Що спонукало Амату закінчити життя самогубством? Як її смерть сприйняв Турн?

Чому, на думку Зевса, все горе на землі від Юнони?

Про що свідчить фраза Турна: «Без богів людська моч пуста»?

Яким було останнє прохання Турна до Енея перед смертю? («Одправ до батька труп дублений / Ти будеш за сіє спасен­ний, / На викуп же, що хоч, проси»)

Через що троянський ватажок остаточно вирішив знищити Турна? («Так ти троянцям нам для сміха / Глумиш з Пал- лантова доспіха / І думку маєш буть живим?»)

Чим вразив вас цей твір І. Котляревського?

VI. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування Частина IV

Кому з героїв поеми належить думка: То радощі заденежать / Коли удало сп'ятакуєш?

а) Юноні; б) Енею; в) Сівіллі; г) Анхізу.

Розпрощавшись із Сівіллою, Еней був їй щиро вдячним за: а) пораду; б) науку; в) надання оберегу;

г) те, що вона захистила його від Юнони.

Троянці остерігалися Цірцеї, бо вона:

а)  накликала на людей хвороби;

б)  псувала зір тим, хто потрапить до неї на острів;

в)  морила всіх голодом;

г)  могла їх перетворити на тварин.

Що було перешкодою для троянців, аби вони змогли потра­пити на острів Цірцеї?

а) Сприятливі погодні умови; б) розумні поради Сівілли;

в)  їх звернення по допомогу до Еола;

г)  небажання самої господарки.

Риса, притаманна Латину:

а) хитрість; б) жадібність; в) підступність; г) щирість.

Прислів'я, що не використав І. Котляревський, зазнаючи про очікування родини Латина старостів від Турна:

а)  «У нас така приповідка: де парубок, там і дівка»;

б)  «Коли чого в руках не маєш, то не хвалися, що твоє»;

в)  «Не розглядівши, кажуть, броду, не лізь прожогом перший У воду»;

г)  «І перше в волок подивися, тоді і рибою хвалися».

Через що виникли непорозуміння між троянцями і латинцями? а) Релігію і вірування; б) менталітет;

в)  спілкування між собою;

г)  прагнення довести зверхність однієї нації над іншою.

Для розуміння мови латинців Еней наказував своїм воякам придбати:

а) «Буквар»; б) Псалтир; в) Біблію; г) «Піярську граматику».

Біблійний герой, з яким І. Котляревський порівнює Латина: а) Каїн; б) Ной; в) Йосип; г) Мойсей.

Упродовж якого терміну троянці під пильним наглядом Енея вивчали латину:

а) півроку; б) місяця; в) тижня; г) трьох місяців.

Прислів'я, що використав цар Латин, прагнучи зустрітися з послами Енея:

а)  «Чим багатий, тим і радий»;

б)  «На ловця і звір біжить»;

в)  «Який гість, така йому і честь»;

г)  «Сідайте, хай ноги для дороги».

Готуючись до зустрічі з троянцями, Латин придбав картини, на одній із яких був зображений історичний національний герой: а) І. Сірко; б) М. Залізняк; в) Б. Хмельницький;

г) С. Наливайко.

Подарунок троянців латинському царю, про який не зазна­чено у творі:

а) килим-самольот; б) гуслі самограючі; в) скатерть шльонська; г) сап'янці-самоходи.

Через що Тезіфона вирішила завдати шкоди родині Латина та троянцям? Бо:

а)  про це її намовила Юнона;

б)  вона повсякчас прагнула будь-кому зробити зле;

в)  виконувала волю Зевса;

г)  виявила особисте бажання допомогти Турну.

Латинці збиралися воювати, аби:

а)  зничтожити троянців;

б)  завоювати нові землі;

в)  протистояти зовнішнім загарбникам;

г)  в результаті цього збагатити власні кишені.

Кому з героїв поеми притаманне прагнення «людей давить як мух » ?

а) Латину; б) Аматі; в) Юноні; г) Турну. Частина V

І.Що необхідно було зробити задля подолання троянцями во­рога?

а) Поплакатися Венері; б) об'єднатися з аркадянами; в) придбати якісну зброю; г) знищити Юнону.

З яким проханням звернулася Венера по допомогу до Вул­кана?

а)  Зробити зброю для Енея;

б)  перешкодити руху війська Турна проти троянців;

в)  наслати негоду на ворогів її улюбленця;

г)  знищити Амату та її прибічників.

Що вирішили зробити вночі Низ та Евріал?

а)  Зрадити троянців і надати можливість рутульцям з'явитися у троянській фортеці;

б)  почистити зброю — приготуватися до нової битви;

в)  зробити човен і втекти на ньому від місця військових подій;

г)  потрапити до ворожого табору і порізати злодіїв.

Яку пораду надав покійний батько сину Евріалу?

а)  «Не залишати товариша в біді»;

б)  «Якщо помирати, то героєм»;

в)  «Під час бою сміло дивитися в очі ворогу»;

г)  «Не бути зрадником».

Через що у битві з Пандаром Турн залишився живий:

а)  Зевс позбавив сил троянця;

б)  рутулець скористався беззброністю ворога;

в)  Юнона допомогла улюбленцю Ажати;

г)  зненацька виникла злива. Частина VI

За що розгнівався Зевс на мешканців Олімпу?

а)  Недотримання божих законів;

б)  сприяння ворожнечі між людьми;

в)  бездіяльність і лінощі;

г)  прагнення збагатитися за рахунок інших.

Юнона дорікала Венері за те, що та:

а) не поважала Зевса; б) дозволила Енею потрапити у пекло;

в)  сприяла війні між троянцями і рутульцями;

г)  розорила Трою і погубила Дідону.

Чим погрожував Зевс сварливим Венері та Юноні? а) Позбавленням волі; б) чесним життя;

в) засланням до Сибіру; г) довічним прокляттям. Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 0,5 бала.

2. Робота на картках Картка № 1

1. Дослідіть, як Еней та його військо сприймали те чи інше лихо, що з ними траплялося. Наведіть переконливі аргументи.

Що, на ваш погляд, свідчить про ретельну підготовку Латина до зустрічі з троянцями? Свої міркування обґрунтуйте.

На собак цариця Цірцея перетворила:

а) англійців; б) німців; в) французів; г) прусів. Картка № 2

Прокоментуйте фразу Юнони, яка прагнула помститися Енею, завдати йому шкоди, звертаючись до Тезіфони: Зроби ти по­хорон з весілля, / Задай ти добре всім похмілля. Відповідь аргументуйте.

Обґрунтуйте військове правило: В війні з врагами не плошай, / Хоть утіка — не все женися, / Хоть мов і трусить — стережи­ся, / Скиксуєш раз — тоді тримай! Наведіть приклад з твору.

Массика І. Котляревський характеризує як такого, який був: а) «страшніший од сержанта»; б) «ледащо неробоче»;

в)  «лежнем в винницях»; г) «цехмістр картьожний».

Картка № З

Через що рід троянський І. Котляревський називає славним? Свої міркування вмотивуйте, наводячи приклади з твору.

Чим викликане співчутливе ставлення автора «Енеїди» до Енея і троянців напередодні війни? Власні думки узагальніть.

У поемі І. Котляревський висловлює читачеві той факт, що він:

а)  намагається не журитися і не полюбляє сліз;

б)  із жахом описує потойбічний світ; в) співчуває Турну;

г)  не досить досконало знає латину.

Підсумок уроку

«Енеїда» з'явилася в епоху, коли історичні умови поставили під знак питання існування не лише української мови, а й усієї української культури та й України загалом. На питання «Бути чи не бути українському народові?», який на той час утратив рештки автономії й перетворився на «малоросійське дворянство» і кріпаків, «Енеїда» Котляревського відповіла: «Бути!».

Цей твір актуальний і для нас, українців XXI ст., які здобули свободу й незалежність.

Оголошення результатів навчальної діяльності

Домашнє завдання

Знати зміст твору І. Котляревського «Наталка Полтавка», підготувати інсценування улюбленого уривку з п'єси; скласти план, дібрати цитати до характеристики образів возного, вибор­ного, Терпилихи.