ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ. П. ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ «РИБАЛКА», Є. ГРЕБІНКА «УКРАЇНСЬКА МЕЛОДІЯ», М.КОСТОМАРОВ «СОЛОВЕЙКО»

Мета:   ознайомити учнів з літературою українського ро­мантизму, її ідейно-художніми особливостями; оха­рактеризувати життя і творчість програмових пое- тів-романтиків, проаналізувати їх поезії; розвивати пам'ять, увагу, спостережливість, уміння аналізува­ти поетичні твори, надавати відповідний коментар щодо їх ідейно-тематичного спрямування, робити висновки, співвідносити події в житті письменника з його творчістю; виховувати любов до літератури, поетичного слова, почуття поваги до митців-роман- тиків, прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.

 Обладнання: портрети поетів-романтиків (П. Гулака-Артемов- ського, Є. Гребінки, М. Костомарова), бібліотечка їх творів, ілюстрації до змісту програмових поезій, матеріал про романтизм в українській літературі, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ

Організаційний момент

Актуалізація опорних знань

1. Літературна гра «Утвори пару» (сторінками життя і творчості

Г. Квітки-Основ'яненка)

Умови заходу: учні класу розподіляються на дві команди, обираються капітани, склад журі. Переможцями вважатимуться ті, хто впродовж 6 хв надасть найбільше правильних відповідей, тобто утворить пари.

Завдання для команди І

 

Ключ до відповідей

 

 

 

 

Завдання для команди II

 

Ключ до відповідей

 

2. Мозкова атака. Бесіда за питаннями

Що вам відомо про пейзаж? З якою метою він використову­ється у творі?

Які художні засоби допомагають митцям слова влучно від­творити красу природи? Наведіть приклади.

Доведіть або спростуйте думку стосовно того, що пейзаж до­помагає читачу глибше осмислити той чи інший образ твору, середовище, де відбуватимуться події.

Як на вашу думку, чи можна вважати опис природи одним із композиційних елементів художнього твору? Відповідь об­ґрунтуйте.

За допомогою чого автор пояснює в тексті драматичного твору про час, місце і обстановку, в якій відбувається дія. (Ремарок)

Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Основний зміст уроку

Мрія про рівність усіх людей, устремління до справедливості, добра, краси знайшли своє вираження в романтичних творах.

З літературної критики Буває мить якогось потрясіння: Побачиш світ, як вперше у житті, Звичайна хмара, сіра і осіння, Пропише раптом барви золоті.

JI. Костенко

1. Вступне слово вчителя. Історія виникнення романтизму в українській літературі

Романтичне зображення життя виникало паралельно з реаліс­тичним ще в глибоку давнину. Виявилося воно у творах різних жанрів стародавніх літератур: в казках, легендах, міфах, іди­ліях, пригодницьких повістях і романах, пізніше — в баладах, феєріях тощо. Назва цього методу з'явилася через багато віків; походить вона від слова «романський», що вживалося спочатку на означення творів, писаних не латинською, а якоюсь із мов ро­манської групи індоєвропейської родини — французькою, італій­ською, іспанською, португальською, румунською. У першій по­ловині XVIII ст. в англійській літературі в слово «романський» почали вкладати інший зміст: це щось надприродне, незвичайне, дивне, таємниче.

Зв'язок романтизму із національним рухом

Під впливом французької революції 1789-1794 pp. у Європі та Америці посилилися антифеодальний і національно-визвольний рухи. До того ж ідеали революції — «свобода, рівність, братерство» в буржуазному суспільстві не були втілені в життя. Капіталізм утвердив панування «грошового мішка», нові форми експлуатації та пригнічення людини людиною, бездуховність, міщанство. Це викликало в прогресивно настроєних колах тогочасного суспіль­ства зневіру, розчарування, неприйняття існуючих порядків. По­чалися пошуки нового ідеалу. Однак, гостро заперечуючи сучас­ний лад, передові люди невиразно уявляли собі той державний устрій, який міг би забезпечити щасливе життя всіх громадян. Звідси — занурення у мрійний світ, створений уявою.

Ідейно-художні особливості романтизму

Поняття про романтизм.

Романтизм — один із провідних напрямів у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині та іс­нував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX ст. Романтики виступали проти нормативності класицистичного мис­тецтва, проти його канонів та обмежень. У художній творчості романтизм виявився в показі ідеального героя, його духовного світу та його ідеалів, заради яких він вступає в боротьбу.

Основною рисою романтизму є трагічне двоєсвіття: герой усві­домлює недосконалість світу і людей, страждає від спілкування з ними і водночас бажає жити в цьому світі з цими недоскона­лими людьми, мріє бути ними зрозумілим і прийнятим.

У новій європейській літературі як цілком визначений, своє­рідний творчий метод романтизм почав формуватися у творчості німецьких письменників (Й. В. Гете, Г. Гейне та ін.).

Ознаки напряму:

зображення виняткових людей у незвичайних обставинах;

показ непересічних подій, найчастіше трагічних (таємничі вбивства, викрадання, чаклування, зрада, розлука тощо);

наявність фантастики (фантастичні події, казкові герої, чудо­дійні предмети, надприродні обставини та ситуації);

домінанта суб'єктивного над об'єктивним, прагнення не від­творити, а перетворити дійсність, потяг до висунення на пер­ший план виняткового (в характерах і обставинах);

ідеалізація патріархальних відносин;

ліричний герой перебуває в гармонії з природою і природним життям;

велика роль в усіх родах літератури національно-історичної тематики.

Тематична спрямованість:

історичне минуле України з її демократичним укладом, ко­зацькою вольницею;

звитяжна боротьба проти зовнішніх ворогів;

викриття й засудження пороків суспільного ладу (захист скривдженого люду, вираження глибокого співчуття йому).

Конфлікт — між людиною і суспільством. Відображення світу сильних почуттів героя, показ його ви­нятковості, духовного благородства, здатності до подвигу і разом з тим викриття нікчемності, недосконалості існуючого укладу життя.

Основні герої романтичних творів — козаки, зокрема запо­рожці, самовіддані захисники Батьківщини, та народні співці (кобзарі, лірники, бандуристи) — виразники дум і сподівань українського народу, творці й хранителі національної культури. Поряд з образами реальних людей (козаків, гетьманів, селян, ремісників та інших) нерідко діяли міфічні — русалки, відьми, вовкулаки, упирі тощо. Усі романтичні герої високоморальні або ниці духом, надзвичайно вродливі або дуже потворні.

Романтичні пейзажі також незвичайні, нерідко страшні: дикі гори, глибокі ущелини, страхітливі хащі, безкрайні пустелі, за­недбані кладовища, розбурхане море, розбійницький стан, ци­ганський табір, бушування стихій або надприродна тиша.

Літературні роди — лірика та ліро-епос. З фольклору в літе­ратурний вжиток були перенесені такі жанри, як пісня, дума, думка, балада, легенда, казка, з інших літератур — поема, еле­гія, романс, мадригал тощо. Під впливом історичних пісень і дум романтики створили новий різновид поеми — історико- героїчну.

Часові межі романтичного напряму в українському літератур­ному процесі охоплюють кінець 20-х — 40-ві pp. XIX ст. Першими творами, що започаткували новий напрям, були

поезії П. Гулака-Артемовського «Рибалка» та Є. Гребінки «Чо­вен». Але провідна роль належить так званій Харківській школі романтиків,— гуртку, засновником якого був професор І. Срєз- невський. У різний час у ньому брали участь такі викладачі та студенти університету: JI. Боровиковський, А. Метлинський, М. Костомаров, О. Шпигоцький, П. Гулак-Артемовський, С. Пи- саревський, М. Петренко. Гуртківці писали не тільки романтичні художні твори, а й наукові розвідки з проблем історії та філології, збирали зразки фольклору, друкували їх окремими книжками, видавали журнали й альманахи.

До романтичного напряму належить творчість і таких пись­менників, як О. Афанасьєв-Чужбинський, В. Забіла, О. Бодян- ський, П. Білецький-Носенко та ін.

Найвищого розвитку романтизм досяг у ранній творчості Т. Шевченка.

4. Опрацювання життєвого і творчого

шляху програмових поетів-романтиків 4.1. Петро Петрович Гулак-Артемовський. (27.01.1790-13.10.1865). Життя і творчість.

Чудове знання українського фольклору П. Гулаком-Артемовським надає неповторного національного колориту поширеному сюжету про романтичну любов юнака до русалки.

П. Федченко

Повідомлення М 1. Дитинство, роки навчання Народився П. Гулак-Артемовський 27 січня 1790 року в Го­родищі на Київщині в сім'ї священика.

З одинадцяти років хлопець вчився в бурсі, а згодом — у Ки­ївській академії, у якій пробув до 1813 року. Згадуючи про те на­вчання, письменник розповідав, яких злигоднів зазнавав: у віль­ний від уроків час бігав по базару і збирав рештки від чумацьких обідів, просив Христа ради, щоб його підвезли додому.

Академію залишив, не закінчивши навчання. Сучасники опові­дали, нібито через смерть коханої дівчини. Але документи свідчать, що Петра Артемівського звільнено від духовного звання в світське, щоб він міг вибрати рід занять. Подібні «звільнення» практикува­лися тоді за браком вакантних попівських місць у парафіях.

Повідомлення М 2. Вчителювання, викладацька діяльність

Чотири роки П. Гулак-Артемовський учителює в різних при­ватних навчальних закладах, дівочих пансіонах, родинах ба­гатих польських магнатів на Правобережжі. У 1817 р. переїж­джає до Харкова, вступає на словесний факультет Харківського університету вільним слухачем й одночасно викладає фран­цузьку мову в інституті шляхетних дівчат, а польську мову — в університеті. Через два роки йому дозволено скласти випускні екзамени за університет, а відразу й екзамени на одержання звання магістра. Маючи великі здібності, будучи людиною на­читаною, глибоко знаючи свій предмет, П. Гулак-Артемовський швидко захистив дисертацію, згодом став професором універси­тету. Тричі обирався деканом факультету, а з 1841 по 1849 рік був ректором університету.

Повідомлення № 3. Літературна діяльність митця

З дитинства виніс майбутній поет палку любов до рідного слова, повагу до простої людини. Початок літературної діяльності П. Гулака-Артемовського відноситься ще до навчання поета в Ки­ївській академії. Ранні твори він писав російською мовою, зро­бив кілька вільних перекладів з французької. У Харкові вперше звернувся до української мови, оскільки це місто на той час було одним з найбільших культурних осередків України.

Харківський університет на той час став одним з найбільших культурних центрів і колискою журналістики. Тут започатковано перші на Україні літературні журнали «Харьковский демократ» (1816) та «Украинский весник» (1816 — 1819). Серед співробітни­ків журналу «Украинский весник» був П. Гулак-Артемовський.

Розпочавши свою літературну діяльність ще в Київській ака­демії з характерних на той час вільних перекладів, П. Гулак-Ар- темовський став пробувати свої сили й в оригінальній творчості українською мовою. Він пише байки, балади, прозові послання, критичні статті. Перші його твори — «Пан та Собака», «Солопій та Хіря», «Тюхтій та Чванько» — викликали великий інтерес не лише в читачів, а й у літературних колах. Про молодого ви­кладача університету заговорили тепер як про визначного україн­ського поета. На жаль, успішно розпочата літературна діяльність митця швидко обривається. Захопившись адміністративною діяль­ністю, він відходить від літературної творчості. Але поет через усе життя проніс палку любов до українського слова, до старості зберіг поетичний талант, про що свідчать його послання останніх літ.

Помер П. Гулак-Артемовський 13 жовтня 1865 р. в Харкові, де його й поховано.

Найбільша заслуга П. Гулака-Артемовського в тому, що він став на захист поневоленого селянства, одним із перших утвер­джував в українській літературі народну мову.

4.2. Гулак-Артемовський «Рибалка».

Виразне читання поетичного твору в ролях.

Історія написання.

Літературознавці стверджують, що початок романтизму в укра­їнській літературі припадає на час публікації в журналі «Вестник

Европы» у 1827 році твору П. Гулака-Артемовського «Рибалка». Письменник указував на особливі причини, що спонукали його передати своєю рідною мовою баладу Ґете «Рибалка»: «Хотів спро­бувати: чи не можна малоросійською мовою висловити почуття ніжні, благородні, піднесені, не змушуючи читача чи слухача сміятися, як від «Енеїди» Котляревського і від інших, з тією ж метою написаних віршів?».

Так митець-романтик з благородною невпевненістю в успіху видає свій твір «Рибалка» як просту спробу.

Тема: розповідь про те, як молодий Рибалка за наполегли­вими вмовляннями Дівчини-русалки пірнув у воду, намагаю­чись там продовжити своє життя.

Ідея: уславлення щирого почуття кохання, за допомогою якого можна звабити людину, змінити умови її життя.

Основна думка: кохання — зваба, що змушує людину без вагань пройнятися цим почуттям і насолоджуватися ним.

Жанр: малоросійська балада (за визначенням самого ав­тора).

Балада — невеличкий віршований твір, у якому розповіда­ється про події та персонажів героїчного, історичного або фан­тастичного характеру.

Особливості балади як жанру:

зображення однієї події з життя головного героя;

висока емоційність;

нетривалий час події,

невелика кількість дійових осіб;

стислість, малий обсяг;

віршована форма.

Сюжет.

Молодий парубок ловив рибку, увесь час сумуючи і спостеріга­ючи за поплавком. Аж ось з води виринула Дівчина-русалка. Вона почала дорікати Рибалці в тому, що він «нівечить її рід і плід». Красуня почала із захопленням розповідати юнакові про красу підводного царства, запрошуючи його залишити землю і продов­жити своє життя у морі. Не довго роздумуючи, Рибалка, заворо­жений привабливістю русалки, залишив берег і пірнув у воду. «І більше вже ніде не бачили Рибалки!».

Композиція.

Балада складається з десяти куплетів по чотири рядки. Експозиція: На березі Рибалка молоденький. Зав'язка: Аж гульк... з води Дівчинонька пливе, / І косу зчі­сує, брівками моргає!

Кульмінація: Рибалка встав, Рибалка йде, / То спиниться, то вп'ять все глибшенько пірнає!

Розв'язка: І більше вже ніде не бачили Рибалки!

Ознаки романтизму у творі:

перенесення в літературу фольклорного жанру балади;

незвичайні картини природи;

тон балади, її мелодійність, емоційна наснаженість;

національний колорит у зображенні Рибалки і Русалки;

наявність часто вживаних зменшувально-пестливих форм,

лексика поезії.

Віршований розмір: ямб.

Римування: перехресне (суміжне).

Рима: чоловіча.

Художні особливості балади.

Риторичні оклики: «Вода шумить! Водя гуля!», «Ловіться, ри­бочки, великі і маленькі!», «Що рибка смик — то серце тьох!», «Аж ось гуде і хвиля утікає!», «Аж гульк! / І косу зчісує, і брів­ками моргає!», «Гей, гей!.. / На зрадний гак ні щуки, ні лина!..», «І парубоцькеє віддав би нам серденько!», «І із води на світ ви­ходять веселенькі!», «Зо мною будеш жить, як брат живе з се­строю!», «Се дзеркало,— глянь на свою вроду!», «Щоб намовлять з води на парубка невзгоду!», «І ніженьки по кісточки займає!», «То спиниться, то вп'ять все глибшенько пірнає!», «Гульк! — приснули на синім морі скалки!.. / Рибалка хлюп!.. За ним шу­бовсть вона!..».

Риторичні запитання: «Чи то коханнячко?», «Нащо ти ніве­чиш мій рід і плід любенький?», «Чи се ж вода?».

Зменшувально-пестливі форми: «молоденький», «рибочки», «маленькі», «серденько», «рибалочка», «коханнячко», «дівчи­нонька», «брівки», «гарненький», «рибки», «сонечко», «чер­воненький», «веселенькі», «зіроньки», «ніженьки», «глиб­шенько».

Метафори: «Вода шумить... гуля», «рибка смик», «серце тьох», «серденько віщує», «хвиля утікає», «сонечко і місяць... хлюпочуться... виходять», «зіроньки блищать», «вода кісточки займає», «приснули скалки».

Епітети: «сонечко і місяць... веселенькі, червоненькі», «темна ніч», «зрадний гак», «парубоцькеє серденько».

Порівняння: «вода-дзеркало», «Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!».

Повтори: «Вода шумить!.. Вода гуля!.., «сумує...», «Гей, гей!».

Ідейно-художній аналіз поетичного твору П. Гулака-Арте- мовського «Рибалка». Обговорення питань:

Що вам відомо про баладу як літературний жанр? Наведіть приклади цих творів.

Згадайте про русалку — ліричну істоту. Як до неї ставилися люди? Які пісні про русалку ви пам'ятаєте?

Для чого П. Гулак-Артемовський до своєї балади дібрав епі­граф — рядки з поезії Гете?

3 якою промовою звертався парубок до рибок? Про що вона свідчить?

Чому кожний рух поплавця бентежив серце юнака?

Чим, на ваш погляд, був викликаний сум героя під час ри­балки?

Якою ви уявляєте Дівчиноньку? Відтворіть асоціативний ма­люнок.

За що героїня дорікає хлопцеві? («Нащо ти нівечиш мій рід і плід, любенький?»)

Що свідчить про віроломність і хитрість Дівчиноньки?

Як героїня охарактеризувала красу життя у воді? («Як со­нечко і місяць червоненький, / Хлюпочуться у нас в воді на дні / І із води на світ виходять веселенькі! Ти ж бачиш сам, як в темну ніч / Блищать у нас зіроньки під водою...»)

Прокоментуйте звернення русалки до Рибалки: «зо мною бу­деш жить, як брат живе з сестрою!»

Чому ж герой все ж таки вирішує пірнути у воду? Чи лише через звабливість русалки?  

Образи мрійливого рибалки й водяної красуні завдяки май­стерному використанню художніх засобів народної пісенності за­барвлені яскравим національним колоритом. Юний Рибалка — це справді український «парубок» із селянських низів, Русалка-спо- кусниця — українська «дівчинонька», що «косу зчісує і брів­ками моргає». 4.3. Євген Павлович Гребінка (2.02.1812-15.12.1848)

Краща насолода, найвища радість життя — відчувати себе потрібним і близьким людям.

М. Горький

Повідомлення № 1. Дитинство, роки навчання

Є. П. Гребінка народився 2 лютого 1812 р. у сім'ї поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині.

На рідному хуторі майбутній письменник мав можливість по­знайомитися з життям народу, з його побутом і звичаями, з бага­тющими скарбами українського фольклору. Буйну уяву хлопця живили, зокрема, захоплюючі розповіді няньки-кріпачки.

Початкову освіту здобув удома від приватних учителів, а по­тім учився в Ніжинській гімназії вищих наук (1825-1831). На по­чатку 1834 року він переїздить до Петербурга, де працює чинов­ником комісії духовних училищ, водночас учителює в навчальних закладах.

Повідомлення № 2. Літературна діяльність 1) Журналістика. Митець у Петербурзі.

Літературна діяльність Є. Гребінки почалася під час його навчання у Ніжинській гімназії вищих наук. Значний вплив на формування митця як майбутнього письменника мала його активна участь у літературному житті гімназичної молоді. У лі­тературному гуртку жваво обговорювалися літературні новини, твори Радищева, Пушкіна, Рилєєва, перші спроби пера гімна­зистів, що вміщувалися в рукописних альманахах. Один з них виходив за участю Є. Гребінки, в кожному щотижневому номері якого, за свідченням сучасників, з'являлися його твори, «пе­реважно сатиричні». Згодом він став основним співробітником рукописного журналу «Аматузія». Після закінчення гімназії та короткочасної служби в резервах 8-го Малоросійського коза­чого полку Є. Гребінка повертається до рідного хутора Убіжище на Полтавщині і періодично займається літературною працею (у цей час з'являються друком його окремі байки, уривки з пере­кладу Полтави О. Пушкіна). У 1834 р. письменник переїжджає до Петербурга, зав'язує широкі знайомства з літераторами й ді­ячами російської культури, зокрема О. Пушкіним, І. Криловим, І. Тургенєвим, К. Брюлловим, відвідує літературні салони і вла­штовує відповідні вечори в себе дома. У Петербурзі Є. Гребінка розгортає жваву літературну діяльність, систематично виступає зі своїми творами на сторінках «Современника», «Отечественных записок», «Литературной газеты», «Утренней зари».

2) Є. Гребінка і Т. Шевченко.

Велику роль відіграв Євген Павлович у житті, творчому ста­новленні Т. Шевченка, з яким познайомився у другій половині 1836 р. Він брав безпосередню участь у викупі його з кріпацької неволі. На літературних вечорах у Є. Гребінки Тарас Григорович дізнається про новини тогочасного російського й українського літературного життя. Особлива заслуга Є. Гребінки в тому, що в 1840 р. з його допомогою побачив світ «Кобзар» Т. Шевченка. Також за участю Євгена Павловича в 1841 р. виходить альманах «Ластівка», на сторінках якого було опубліковано твори Тараса Григоровича та багатьох інших українських майстрів слова. Повідомлення М 3. Розмаїття жанрів творів письменника:

Українські ліричні поезії, що виникли на ґрунті народної творчості («Човен», «Українська мелодія», «Заквітчалася дівчина», «Маруся» ...у,

байки, які органічно пов'язані з народними приказками і при­слів'ями («Верша та Болота», «Школяр Денис»);

російські вірші («Печаль», «Скала»);

романс «Чорные очи»;

популярність Є. Гребінці як прозаїку принесла збірка «Рас­сказы пирятинца»;

повість «Нежинский полковник Золотаренко», «Кулик»;

роман «Чайковський», «Доктор»;

фізіологічні нариси: «Петербургская сторона», «Провинциал в столице», «Хвастун».

Якщо твори митця 30-х — початку 40-х pp. мали загалом ро­мантичний характер, то ряд інших повістей й оповідань цього і пізнішого часу відзначається реалістичною спрямованістю.

Повідомлення М 3. Останні роки життя Оселившись у Петербурзі, Є. Гребінка назавжди зберіг лю­бов до рідного краю. Майже щоліта письменник приїжджав на Україну.

В останні роки життя митець розпочав готувати до видання зі­брання своїх творів. У 1847 р. виходять друком перші чотири томи, наступного року — ще чотири. Але повністю здійснити свій задум письменникові не вдалося 15 грудня 1848 р. після тяжкої і трива­лої хвороби у розквіті творчих сил він помер. Тіло його було пере­везено на Україну і поховано в Мар'янівці поблизу рідного дому.

4.4. Є. Гребінка «Українська мелодія».

Виразне читання поезії з відповідним коментарем.

«Українська мелодія» — поезія, що виникла на ґрунті на­родної творчості.

Тема: розповідь про вболівання матері з приводу подаль­шого життя її дочки у шлюбі.

Ідея: возвеличення щирого почуття кохання, заради якого людина жертвує навіть власним життям.

Основна думка: шлюб з нелюбом (за бажанням матері) — са­могубство молодиці: О, Боже мій милий! Що я наробила! / До­чку, як схотіла, із світа згубила.

Жанр: літературна пісня про трагедію кохання.

Композиція: діалог матері з дочкою про її майбутній щас­ливий шлюб.

Сюжет.

Мати, піклуючись про подальшу щасливу долю своєї дочки, переконує її в тому, щоб вона якомога швидше виходила заміж. Власну думку жінка мотивує тим, що вже стала старою і неза­баром може померти.

Молодиця підкоряється наказу матері, погоджуючись на шлюб, і раптом чинить самогубство. Мати оплакує передчасну смерть до­чки, звинувачуючи себе у трагедії, що сталася.

Проблематика твору:

батьки і діти;

що є щастя;

життя і смерть;

Віршований розмір: анапест.

Римування: паралельне.

Художні особливості поезії:

Звертання: «Ні, мамо...», «Останешся, доню...», «О мамо, голубко...», «О, Боже мій милий!».

Риторичні оклики: «Ні, мамо не можна нелюба любить!», «Ох, тяжко, ох важко з ним річ розмовляти! / Хай лучче я буду ввесь вік дівувати!», «Останешся, доню, одна, сиротою!», «Ти будеш ве­села, одна, я заплачу!», «О, Боже мій милий! Що я наробила! / Дочку, як схотіла, із світа згубила!».

Риторичні запитання: «Хіба ж ти не бачиш, якая стара?», «Як очі закрию, що буде з тобою?», «А в світі якеє життя сироті?».

Повтори: «сиротою... сироті», «...нелюба любить». Епітет: «нещасная доля». Порівняння: «стогнати... як горлиця».

Метафора: «стогнати під землею», «щастя утрачу», «хрест Божий стоїть», «...із світа згубила».

Обговорення ідейно-художнього змісту твору.

Якій мелодії ви надаєте перевагу? Відповідь вмотивуйте.

У чому виявляється популярність тієї чи іншої мелодії?

Чим молодиця мотивує власне ставлення до нелюба? (Ні, мамо, не можна нелюба любить! / Нещасная доля із нелюбом жить)

Поміркуйте і висловіть власну думку стосовно того, які мог­ла б навести аргументи дочка своїй матері щодо нещасної долі з нелюбом.

Чому молодиця обирає шлях вічного дівування, ніж шлюб з нелюбом?

Чим пояснити прагнення старої якомога швидше видати за­між дочку? (Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? / Мені в до­мовину лягати пора)

Яким вбачає матір сирітське житя своєї дитини? (І горе, і нуж­ду терпітимеш ти)

Чому дочка поступається своїм коханням і вирішує догодити матері? Як це характеризує молодицю? (Нехай за нелюбом я щастя утрачу; / Ти будеш весела, одна я заплачу)

Через що закінчення твору є трагічним?

Як мати сприйняла самогубство дочки? Чи докоряла стара собі в душі за те, що чинила опір дитині у її коханні?

Як ви вважаєте, для чого Є. Гребінка написав цей твір? Для кого він звернений?

Міні-дискусія.

Яким ви вбачаєте життя матері без дочки? Власну думку об­ґрунтуйте.

«Мікрофон»: «любов — це...

Робота в малих групах. Скласти сенкан «Кохання». Кохання.

Полум'яне, щире. Боротися, здобувати, жертвувати. Почуття, джерело руху. Смисл життя.

4.5. Микола Іванович Костомаров. (16.05.1808-19.04.1869). Жит­тя і творчість.

Видатний український і російський історик, поет-романтик, мислитель, громадський діяч.

Щира любов митця до своєї Батьківщини може виявлятися тільки в строгій повазі до правди.

М. Костомаров

Повідомлення 1. Дитинство, юність, навчання

Походження майбутнього письменника визначало деяку дво- плановість його долі. Він з'явився на світ 16(4) травня 1817 р. в с. Юрасівка Острогозького повіту Воронезької губернії на Подо- нні до взяття шлюбу місцевого поміщика Івана Петровича Косто­марова з кріпачкою і за законами Російської імперії став кріпаком свого власного батька. Відставний військовий Іван Костомаров уже в похилому віці вибрав собі в дружину українську дівчину Тетяну Петрівну Мельникову й відправив її до Москви для на­вчання в приватному пансіоні — з наміром потім із нею одружи­тися. Обвінчалися батьки М. Костомарова у вересні 1817 p., вже після народження сина.

Раптова смерть батька (1828) поставила його родину в скрутне юридичне становище. Народжений поза шлюбом, М. Костомаров як кріпак батька у спадок переходив тепер його найближчим ро­дичам — Ровнєвим, які були не проти відвести душу, знущаю­чись над паничем.

Коли Ровнєви запропонували Тетяні Петрівні за 14 тисяч де­сятин родючої землі — вдовину частку — дати волю синові, вона погодилась без зволікань.

Залишившись із дуже скромними статками, мати перевела Миколу з Московського пансіону (де він, щойно почався вчитися, за блискучі здібності отримав прізвисько enfant miraculeux (фр.— чудесна дитина)) до пансіону у Воронежі, ближче до домівки. Навчання в ньому обходилося дешевше, але рівень викладання був дуже низький, і хлопчик ледь висиджував нудні уроки, які практично йому нічого не давали. За «витівки» він був відрахова­ний з цього пансіону і перейшов до Воронезької гімназії. 1833 ро­ку Микола — студент Харківського університету історико-філо- логічного факультету.

В університеті вивчав стародавні й нові мови, цікавився ан­тичною історією, німецькою філософією і новою французькою лі­тературою, учився грати на фортепіано, пробував писати вірші. Зближення з гуртком українських романтиків Харківського уні­верситету незабаром визначило його захоплення переважно фоль­клором і козацьким минулим України.

Костомаров в університетські роки дуже багато читав. Пе­ревантаження не забарилися позначитися на його здоров'ї: ще за часів студентства значно погіршився зір.

У січні 1837 p. М. Костомаров склав іспити з усіх предметів, і 8 грудня 1837 р. був затверджений у статусі кандидата.

Повідомлення № 2. Літературна діяльність

Після закінчення університету Костомаров служив у Кінбурзь- кому драгунському полку в Острогозьку, де був істориком.

Митець вважав, що історію треба вивчати не лише за літопи­сами, але за народною творчістю. Для кращого знайомства з жит­тям простого люду він, за його ж словами, почав «етнографічні екскурсії з Харкова сусідніми селами і шинками».

Великий вплив у ті роки справила на М. Костомарова європей­ська романтична традиція (особливо творчість Є.-Т. А. Гофмана).

Вже в харківський період життя митець почав схилятися до думки про те, що серед слов'янських народів саме українському належить особливе місце у справі визволення всіх слов'ян від ім­перського деспотизму і кріпосницького рабства. У віршах і пое­мах тих років він оспівує князівські і козацькі часи України. Свої поетичні твори Костомаров друкує в різних альманахах і видає у вигляді збірників «Українські балади» (1838), «Гілка» (1840) під псевдонімом «Ієремія Галка». Тоді ж під впливом творчості В. Шекспіра створює історичну драму «Сава Чалий» (1838) і тра­гедію «Переяславська ніч» (1841).

Друкувалися його вірші і в альманахах «Сніп», «Молодик», в різних журналах. Кращі епічні твори українською мовою — по­вість «Сорок літ», «Казка про дівку Семилітку», казка «Торба», «Лови», російською — оповідання «Черниговка», «Кудеяр», «Хо­лоп», «Сын».

М. Костомаров був одним із перших літературних критиків. Він досліджував творчість письменників XIX ст. (І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, Марка Вовчка та ін.).

Повідомлення № 3. Політична діяльність.

Останні роки життя

М. Костомаров був одним із засновників Кирило-Мефодіїв- ського братства; разом з братчиком М. Гулаком написав програмо­вий документ «Книга буття українського народу (Закон Божий)». Зрадник повідомив поліцію про функціонування політичної ор­ганізації, в результаті цього Миколу Івановича заарештували і заслали до Саратова. Після звільнення — дослідницька робота (участь у періодичному виданні томів зібрання документів з іс­торії України та Білорусії XIV-XVII ст.

У 1872 р. від напруженої роботи в Костомарова почали сильно боліти очі. Він говорив, що пропадає від бездіяльності. Саме тоді в нього зародилася думка надиктувати «Руську історію» для по­пулярного читання.

Фатально вплинули на здоров'я Костомарова дві події. Восени 1881 р. його збив ломовий візник. Наслідки травми відчувалися дуже довго. А 25 січня 1882 р. зануреного в роздуми митця знову збив екіпаж.

6 квітня 1885 р., у день пам'яті святих Кирила і Мефодія, здоров'я вченого різко погіршилося. Вранці 7 квітня він помер у своїй квартирі на Васильєвському острові у Петербурзі.

Похований 11 квітня 1885 року на Волковому цвинтарі у Пе­тербурзі.

4.6. М. Костомаров «Соловейко».

Виразне читання поезії, визначення її головних мотивів.

Тема: відтворення краси весняної природи, яку доповнює сумний спів страждаючого солов'я.

Ідея: утвердження чаруючої пісні солов'я, що здатна роз- рушити людські серця.

Основна думка: співучий голос птаха додав жалю дівчині, яка сумувала біля могили.

Жанр: інтимна лірика, музичний твір.

Сюжет.

Красу весняного саду доповнював чудовий спів солов'їв, який нагадував хор. З-поміж них був той птах, який тьохкав біля мо­гили. Він наче співчував, «розрушав серце» тій, що перебувала біля місця поховання. Могила ця, мабуть,— того, кого дівчина любила і заради якого страждала.

Віршований розмір: ямб.

Римування: кільцеве.

Художні особливості твору. Повтори: «зелений сад», «співа співець». Гіпербола: І в небо думкою влетів, / Між зорями співає. Метафори: «сад вдяга весна», «могила забриніла», «соло­вейко затлямка, засвистить», «солов'ї ведуть танок», «соловей оплакує біди людськії», «жаль ллється в серця», «соловей за­стогнав», «серденько... глас пташки розпізнало», «серденько пісня розрушала».

Епітети: «зеленая могила», «приязні серця», «спів старин- ний», «самотняя могила».

Порівняння: «Жаль ллється в серце, як в квіти крапельки дощовії».

Риторичні оклики: «Зеленая могила!», «Могила забриніла!», «Так приязно, любенько!», «А тут вони ведуть танок!», «Із ми­ром розпростився!», / «З душі не кине квітку!».

Риторичні запитання: Хто гласи їх розлічить? / Хто передом із їх іде? / Хто зорі перелічить?

Зменшувально-пестливі форми: «любенько», «крапельки», «серденько».

Ідейно-художній аналіз твору. Фронтальне опитування:

Які враження охоплюють людину із настанням весни? Чому в цей період переважає зелений колір?

Коли найчастіше співає соловей? Чим це пояснити?

Чому солов'їне тьохкання приязно сприймається?

Через що багатоголосся цих птахів нагадує танок?

Чим викликаний самотній спів солов'я біля могили?

Хто, на вашу думку, міг бути похованим на тому місці, де співає самотній птах?

Про що свідчить вплив солов'їного співу на внутрішній стан людини?

Чи можна вважати тьохкання цього птаха музикою для серця людського? Свої міркування обґрунтуйте.

Чим пояснити різні ставлення народу до солов'їного співу?

Поясніть, що мав на увазі автор поезії, зазначаючи: Співа спі­вець — ніхто йому / 3 душі не кине квітку!

Як, на ваш погляд, сприйняла героїня твору самотнє тьох­кання солов'я над могилою, біля якої вона перебувала?

Для чого дівчина відвідувала могилу? Відповідь вмотивуйте, висловлюючи власні припущення.

Дослідіть, як М. Костомаров намагався у творі поєднати са­мотність солов'їного співу, могили, перебування героїні біля неї? Чим це зумовлено?

Які почуття, враження, думки охопили вас під час читання цієї поезії?

Що свідчить про сумний настрій у вірші?

Виявіть елементи романтизму у поезії.

Творча робота в парах.

Прослухати солов'їний спів в аудіозаписі.

Які почуття і враження охопили вас, коли ви чули милозвучну мелодію?

Відтворіть їх письмово за допомогою прийому «Доміно».

5. Теорія літератури

Романтика — це особливий стаи душі, викликаний пра­гненням до ідеалу прекрасного, піднесеного, незвичайного; оду­хотвореність мрією.

Романс — невеликий за обсягом вірш переважно особистого (любовного) характеру та музичний твір сольного співу з інстру­ментальним супроводом. • Чим відрізняються поняття «романтизм» і «романтика»? (Ро­мантизм — творчий метод. Романтика — все небуденне, виняткове, незвичайне в самій природі, суспільстві, людині та її вчинках (романтика місячної ночі, романтика подвигу, романтика кохання тощо))

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування П. Гулак-Артемовський «Рибалка»

Епіграфом до поезії письменник дібрав слова з твору: а) Д. Байрона; б) О. Пушкіна; в) Й. Гете; г) Г. Гейне.

Парубок, сидячи на узбережжі моря з вудкою, запрошував ловитися:

а) «линька, карасика, щуку»; б) «великих, маленьких»;

в)  «смачненьких і гарненьких»;

г)  «молоденьких, солоденьких для милого серденька».

Поет на початку твору зазначив, що його герой:

а)  мав сумний настрій;

б)  був задоволений результатами рибалки;

в)  виявляв інтерес до підводного життя;

г)  жив бідно і тому щодня рибалив, щоб прогодувати свою ро­дину.

Дівчинонька, що пливла морем:

а) співала й розчісувала косу; б) кликала на допомогу; в) посміхалась; г) була схожою на фею.

За що героїня дорікала Рибалці? Бо він:

а) був необачним і байдужим до всього; б) нівечив її рід;

в)  не звертав на неї уваги; г) мав неохайний вигляд.

На прикладі якої риби Дівчинонька намагалася продемонстру­вати гарне життя в морі?

а) Щуки; б) карася; в) лина; г) сома.

Чого бажала отримати русалка від парубка? а) Душу; б) розум і кмітливість; в) серце;

г)  обдарованість і геніальність.

Веселенькими з води, за словами Дівчиноньки, виходили: а) раки; б) зорі; в) дощові хмари; г) сонечко і місяць.

Героїня пропонує парубку:

а) подружитися; б) жити як брат із сестрою; в) одружитися; г) викуп, аби він не ловив більше риби. 10. Блиск води русалка порівнює із:

а) льодом; б) золотом і сріблом; в) склом; г) дзеркалом. 11.0 нічній порі під водою можна було спостерігати:

а) блиск зірок; б) хороводи риб; в) бій щук; г) полювання акул. 12. Наприкінці твору Рибалка:

а)  не виявив бажання замінити земне життя на підводне;

б)  погодився на пропозицію Дівчиноньки;

в)  перелякався жіночої істоти з води і втік додому;

г)  вирішив захищати мешканців моря від браконьєрів. Є. Гребінка «Українська мелодія»

З приводу чого дочка чинила опір матері?

а)  не хотіла їй допомагати обробляти городину;

б)  відмовлялася виходити заміж за нелюба;

в)  бо вимушена була щодня ходити на панщину;

г)  оскільки не поважала її.

Сирітське життя мати для своєї дочки вбачає у: а) приниженні гідності; б) жебракуванні;

в) терпінні нужди; г) виконанні роботи за безцінь.

Важким для молодиці було:

а) готувати обід; б) доглядати худобу;

в)  спілкуватися з тими, хто їй не подобається;

г)  працювати на полі під час жнив.

Аби мати була веселою, дочка ладна:

а) стати монахинею; б) втратити власне щастя; в) терпіти її утиски; г) не сперечатися з нею.

Втративши дочку, страждаюча жінка звернулася до:

а) сил природи; б) коханої дитини; в) свого серця; г) Бога. М. Костомаров «Соловейко»

Колір, який переважає в поезії:

а) темний; б) зелений; в) білий; г) синій.

Спів солов'їний автор характеризує як:

а) приязнь і любощі; б) відвертість і красу;

в)  духовну спустошеність і водночас гармонію душі;

г)  здатність людини забути життєві труднощі.

Пісенний танок чаруючих співців здатний навіть: а) засвітити райдугу; б) сприяти творчим злетам; в) перелічити зорі; г) засвітити ранішню зорю.

Самотньо тьохкав той птах, який сидів на: а) тополі; б) вербі; в) калині; г) ялині.

Літературний жанр співу солов'я:

а) панегірик; б) ода; в) вірш; г) поученіє.

Жаль серце людське проймає, наче:

а)  зірки засяють на небі;

б)  перше листячко з'являється на небі;

в)  мороз розписує вікна;

г)  крапельки дощові потрапляють у квітку.

Співчутливе тьохкання солов'я — це:

а) стогін; б) плач; в) квиління; г) ридання. Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 0,5 бала.

2. Робота на картках Картка № 1

1.3 якою пропозицією зверталася Дівчинонька до Рибалки (П. Гулак-Артемовський «Рибалка»)? Вона, на ваш погляд, переслідувала особисті інтереси чи насправді дбала про покра­щення умов життя парубка? Свої міркування вмотивуйте.

Яким чином солов'їний спів з одного боку поділяє людське ко­хання, радість, з іншого — оплакування біди, жалю (М. Кос­томаров «Соловейко»)?

У разі якщо дівчина згодна на одруження, то вона (Є. Гре­бінка «Українська мелодія»):

а) випікає каравай; б) іде до церкви; в) плете весільний вінок; г) готує рушники.

Картка № 2

Поясніть, чому Є. Гребінка називає свій твір «Українською мелодією»? Що характерно для цієї поезії?

Дослідіть, яке значення має пейзаж у баладі П. Гулака-Ар- темовського «Рибалка» для сприйняття його ідейного змісту? Наведіть переконливі обґрунтування.

Як люди ставляться до тривалого співу солов'я (М. Костома­ров «Соловейко»)?

а)  Не звертають уваги;

б)  намагаються вщерть ним насолодитися; в) декого це дратує; г) виявляють бажання присвятити себе мистецтву. Картка № З

1. Чому, на ваш погляд, щебет солов'я — спів люб'язних віршів? Відповідь обґрунтуйте (М. Костомаров «Соловейко»)?

Яким, на думку дівчини (Є. Гребінка «Українська мелодія»), повинно бути щасливе життя? Чим зумовлена її мрія?

Чого не робила русалка (П. Гулак-Артемовський «Рибалка»), виринаючи з води?

а) Нозчісувала косу; б) посміхалася; в) моргала брівками; г) співала.

Картка № 4

Висловіть власне ставлення до Дівчиноньки, героїні балади П. Гулака-Артемовського «Рибалкґ». Чим вона нагадує сучас­них дівчат?

Доведіть, що поезія «Українська мелодія» Є. Гребінки — твір романтичний. Наведіть переконливі обґрунтування.

Що відбулося довкола під час виходу русалки з води (П. Гу- лак-Артемовський «Рибалка»)?

Підсумок уроку

Оголошення результатів навчальної діяльності

Домашнє завдання

Вивчити на вибір поезію будь-якого письменника-романтика; дібрати матеріал про життя і творчість В. Забіли, М. Шашкевича, М. Петренка, вміти аналізувати їх програмові поезії.