М. ГОГОЛЬ. «ВЕЧІР ПРОТИ ІВАНА КУПАЛА». ЗВ'ЯЗОК З «НЕЧИСТОЮ СИЛОЮ» ЯК МЕТАФОРА ЗЛОДІЯННЯ

Мета:   продовжити опрацьовувати ідейний зміст програмо­вого твору М. Гоголя, розкрити його зв'язок з етич­ними уявленнями українського народу; розвивати логічне й абстрактне мислення, пам'ять, уміння грамотно висловлювати власні думки й судження, порівнювати, робити відповідний коментар; форму­вати кругозір, світогляд школярів; виховувати по­вагу до народних традицій українців, переконан­ня, що чистота душі, остереження гріха — божий і людський заповіти. Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет М. Гоголя, бібліотечка його творів, ілюстра­ції до народного свята Івана Купала, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

Організаційний момент

Перевірка домашнього завдання

Заслуховування міні-творів з теми «Нечиста сила в сучасному житті». Коментар, обговорення змісту творчих робіт школярів.

Актуалізація опорних знань

1. Літературна вікторина «Сторінками твору

М. Гоголя "Вечір проти Івана Купала"»

Завдання. Клас поділяється на дві команди, по п'ять пред­ставників з кожної біля дошки розгадують упродовж 10 хв крос­ворд. Виграє та, яка у визначений час впорається із завданням, надавши правильні відповіді. Кросворд для команди І

 

По вертикалі: 1. Ім'я ієрея церкви святого Пантелея (Афанасій) По горизонталі: 1. Попередня назва твору «Вечір проти Івана Купала» («Басаврюк») 2. Художній засіб, використаний у фразі з бувальщини: «Веретено хурчало, а ми, діти, зібравшися до купи, слухали діда...». (Метафора) 3. Тварина, на яку відьма перетворилася. (Кішка) 4. Улюб­лене місце збору мешканців села. (Шинок) 5. Рослина, що розцвітає на Івана Купала. (Папороть) 6. Музичний інструмент, який можна було почути на весілля Петруся і Пидори. (Сопілка) 7. Історична особа, що згадується у творі. (Підкова) 8. Соціальний стан Петруся, на початку бувальщини. (Наймит)

Кросворд для команди II

 

По вертикалі: 1. Бісівський чоловік. (Басаврюк)

По горизонталі: 1. Прізвище Петруся. (Безрідний) 2. Історична особа, що згадується у творі. (Сагайдачний) 3. Один із подарунків бісівського чоловіка дівчатам. (Стрічки) 4. Предмет, за допомогою якого Корж на­магався покарати Петруся. (Нагай) 5. Жанр «Вечора проти...». (Опо­відання) 6. Куди зібрався вирушити коханий Пидорки, аби заробити грошей. (До Криму) 7. Організована в життєво правдоподібну картину система подій за участю певних персонажів. (Сюжет) 8. Предмет, який визначив місце — схованку скарбу. (Квітка)

2. Рубрика «Вислови власне судження». Робота в малих групах

Учням пропонується здійснити міні-коментар міркувань М. Го­голя:

«Хто після моєї смерті виросте вище духом, аніж коли був при житті моєму, той покаже, що він справді любить мене та був моїм другом, і цим тільки зведе мені пам'ятника».

«Заглиблюйся в самого себе й досліджуй душу свою, бо там за­кони усього й усьому. Знайди лише ключ до своєї власної душі, коли ж знайдеш, тоді тим самим ключем одімкнеш душі усіх».

«Кожному тепер здається, що він міг би зробити багато доб­ра на місці і посаді іншого, а тільки не можна зробити це на своїй. Це є корінь усякого зла».

«Тяжко буде покараний той, хто дістав від Бога талант і за­копав його в землю, а немає людини, яка б не дістала якого- небудь таланту».

«Хто женеться за радістю, той раніше за всіх зловить нудьгу. Радість не дається нам дарма, вона дається нам у нагороду, вона входить до нас в душу тільки тоді, коли душа задово­лена собою, коли вона сама почуває, що зробила добре і ко­рисне — радість у праці».

«Визволити людину від злиднів, голоду, холоду і смерті, зви­чайно, є добре діло, але визволити від хвороби, смерті її душу є далеко більше».

«Бог дав мені багату природу. Він також заклав мені в душу од народження мого декілька гарних сторін, але кращою з них, за яку не знаю, як дякувати йому, було бажання стати кращим».

«Ми всі так давно й чудно створені, що не маємо самі в собі ніякої сили, але як тільки підемо на допомогу іншим, сила раптом у нас з'являється сама собою. Так велику увагу в на­шому житті має слово «інший» і любов до іншого. Егоїстів не було б зовсім, коли б вони були розважливіші й зрозуміли, що стоять тільки на нижчому ступені свого егоїзму і що тільки з того часу, як людина перестане думати про себе, з того тільки часу вона починає думати справді про себе».

Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Основний зміст уроку

М. Гоголь прагнув подати образ українського народу таким, як він його бачив: зі звичаями, обрядами, віруваннями, святами, світом фантазії, поєднаним із реалікою.

В. Шевчук

Кожен — коваль своєї долі Аппій

Вступне слово вчителя

М. Гоголь намагався не просто захопитися екзотикою, посмі­шити, розчулити публіку чи настрашити розповідями про чортів, упирів, русалок, відьом, чаклунів (переважно з такими наста­новами бралися за українські теми його попередники). Микола Васильович поставив перед собою значно серйознішу мету, яку далеко не всі й не одразу зрозуміли,— художньо осягнути й від­крити читачам суть української національної душі, самої людської природи, корені добра і зла. Через те у «Вечорах проти...» звичне переплітається із незвичним, дійсність — зі сновидіннями й мі­фами. Такі невидимі глибини людського й національного духу, напевно, інакше й не розкриєш. Український світ М. Гоголя — світлий, сонячний, енергійний, злитий з чудовою природою, без­оглядний, веселий у радощах і святкових розвагах, пристрасний, ніжний, відданий, дещо наївний у стосунках, сміливий і непри­миренний — у боротьбі з темрявою. Зло — містичне і людське — письменник представляє, за народною традицією, в образах чор­тів та іншої нечисті.

Зв'язок оповідання з фольклором, етичними уявленнями українського народу

2.1. Бесіда за питаннями:

Як ви розумієте поняття «фольклор»? З якою метою пись­менники використовують його елементи у творах художньої літератури?

Що свідчить про обізнаність М. Гоголя в українському фольк­лорі?

Якою вважає митець «нечисту силу»?

Для чого у «Вечорах проти...» Микола Васильович, з одного боку, протиставляє її людям, а з іншого — намагається по­казати її негативний і пагубний вплив на суспільство?

Як ви ввважаєте, елементи казки додають твору романтич­ності? Наведіть переконливі аргументи.

Вмотивуйте, чи можна ототожнити поняття «нечиста сила» і «злодіяння»?

Через що зло сильніше за духовне, святе?

У чому полягає доречність застосування у творі звичаїв і об­рядів українського народу? Яким чином це допомагає відтво­рити реалії життя тогочасного суспільства?

2.2. Пошукова робота у парах.

Елементи казки у творі.

«Кинеш у воду — пливе чортячий перстень чи намисто поверх води, і до тебе ж у руки».

«...Квіти почали між собою розмовляти голоском тоненьким, мов срібні дзвіночки; дерева загриміли сипучою лайкою...»

«Спалахнула зірочка, щось тихо затріщало, і квітка розгорну­лася перед його очима, мов полум'я, осяявши й інші навколо себе».

«Великий чорний собака вибіг назустріч і, виючи обернувся на кішку, кинувся у вічі їй».

«Зирк, замість кішки, баба з обличчям зморщеним, як пе­чене яблуко, вся зігнута в дугу, ніс з підборіддям, мов щипці, якими лущать горіхи». «Іскри посипалися у неї з рота, піна з'явилася на губах».

«Відьма тупнула ногою: синє полум'я вихопилося з землі; середина її вся освітилася і стала неначе з кришталю вимита і все, що було під землею, стало видно, як на долоні». «Відь­ма, вчепившись руками в обезглавлений труп, як вовк пила з нього кров...»

«Простирало злетіло... Івасю! Закричала Пидорка і кинулася до нього, та привид увесь, з ніг до голови, вкрився кров'ю і освітив усю хату червоним світлом».

«...Баран (смажений) підвів голову, блудячі очі його ожили і засвітилися... чорні щетинисті вуси значуще заморгали на присутніх».

«...Сам церковний староста, що любив часом побалакати віч- на-віч з дідівською чаркою, не встиг ще й двох разів дістати дна, як бачить, що чарка кланяється йому в пояс».

«А тут з жінкою його теж диво: тільки що почала вона за­мішувати тісто у величезній діжі, як діжа враз вистрибнула: «Стій, стій!». Де там! Узявшися в боки, гордовито пішла на­вприсядки по всій хаті...»

Прислів'я, приказки, крилаті висловлювання.

Провозити попа в решеті.

Жінці легше поцілуватися з чортом, не в гнів кажучи, ніж назвати когось красунею.

Темно, хоч в око стрель.

Від чорта не буде добра.

Зник, як у воду впав.

Щука хвостом лід розбила.

Потрібна, як торішній сніг.

3. Характеристика образів твору

3.1. Басаврюк.

Цитатна характеристика:

«.. .Диявол у людській подобі... Гуляє, пиячить і враз пропаде, як у воду, і слуху немає. Там, зирк — знову мов з неба упав, вештається по вулицях у селі».

«...Як вода... причепиться було до красних дівчат: надарує стрічок, сережок, намиста — дівати нікуди».

«Басаврюк, так звали того бісівського чоловіка».

«...Кожного візьме страх, як нахмуриться він було свої щети­нисті брови і кине спідлоба такий погляд, що, здається, забіг би бог знає куди».

«Басаврюк навіть у Великодню Неділю не буває в церкві».

«Басаврюк! У! Яка пика! Волосся — щетина, очі — як у вола!»

«На пні з'явився Басаврюк, що сидів увесь синій, як мрець».

Скласти інформаційне ґроно щодо образу бісівського чоло­віка.

зневажливе ставлення до духовного; улесливість і підступність; жага до збагачення; жорстокість і хитрість; сприяє розтлінню людей і їх деградації; ледачість, любов до спиртного; корисливість.

«Круглий стіл»: хто такий Басаврюк?

Коли вперше читач знайомиться на сторінках твору з «бісів­ським чоловіком»? Чому його так називав народ?

Як він ставився до сільських дівчат? Чим пояснити його праг­нення наділяти їх подарунками?

Де найчастіше полюбляв перебувати Басаврюк? Чому?

За яких обставин він вирішив допомогти Петрусю? Чи щирим було це його рішення? Відповідь обґрунтуйте.

Яким чином і для чого нечестивець лякав людей і посміювався над ними?

Чому мешканці села, отець Афанасій не могли впоратися із Басаврюком?

Про що свідчить закінчення твору? Чи можна вважати Басав­рюка за такого, який і досі продовжує хибну справу — здій­снювати злочин руками людей, заволодівши їх душами?

Басаврюк — нечиста сила

Як сам М. Гоголь ставиться до цього героя оповідання?

3.2. Петрусь Безрідний.

3.2.1. Цитатна характеристика.

«...Наймит, якого люди звали Петром Безрідним; може, тому, що ніхто не пам'ятав його батька й матері. Церковний староста казав, що вони на другий же рік померли від чуми; та тітка мого діда... казала, що батько його й тепер на Запоріжжі, був у полоні в турків.., переодягтися євнухом, утік»

«...Бідний Петрусь тільки й мав, що сіру свитку, у якій було більше дірок, ніж у якого жида в кишені золотих».

Корж за поцілунок героя Пидорці: «Якщо ти мені коли-небудь опинишся у хаті, або хоч тільки під вікнами... то пропадуть чорні вуси, та й оселедець твій, от уже його два рази можна обмотати навколо вуха».

Пидорка — Івасю про Петруся: «...любила б його карі очі, цілувала б його біле личко, та не велить доля моя».

«А я думав, нещасний, іти в Крим та Туреччину, навоювати золота і з добром приїхати до тебе, моя красуня».

«Дияволе! — закричав Петро.— Давай його, на все готовий!»

«...Кури так не дожидають тієї години, коли молодиця ви­несе їм зерна, як ждав Петрусь вечора... З серцем, яке мало не вискакувало з грудей, зібрався він у дорогу...»

«Очі його запалали... розум помутився... як божевільний, ухо­пився він за ніж, і безневинна кров бризнула йому межи очі».

«Прокинувшись на третій день, довго оглядав він кутки своєї хати; та даремно намагався що-небудь згадати: пам'ять його була, як кишеня старого скнари, у якого копійки не видуриш. ...Дивиться, два мішки з золотом. ...Та як здобув він його, цього ніяк не міг зрозуміти»

Корж — про Петруся: «Сякий-такий Петрусь, немазаний! Та хіба я не любив його? Та чи не був він у мене, як син рідний?»

«Він не міг навіть згадати обличчя Івася, так обморочило кляте чортовиння!»

«Почали жити Пидорка з Петрусем, мов пан з панею. Всього доволі, усе сяє... Одначе ж добрі люди хитали злегка голо­вами, дивлячись на життя їх. «Від чорта не буде добра».

«...Не минуло й місяця, Петруся ніхто пізнати не міг. Чому, що з ним сталося, бог знає. Сидить на одному місті, і хоч би слово з ким. Усе думає і неначе хоче щось пригадати. Коли Пидорці пощастить змусити поговорити про що-небудь, неначе й забудеться, і почне розмову, і розвеселиться навіть, та нена­роком гляне на мішки — «стривай, стривай, забув!» — кри­чить, і знову задумається, і знову силкується щось згадати»

«Неначе прикутий, сидить посеред хати, поставивши біля ніг мішки свої. Здичавів, заріс волоссям; став страшний, і все думає про одно, все силується згадати щось, і сердиться, і злиться, що не може згадати. Часто дико підводиться з свого місця, поводить руками, втуплює в щось очі свої, неначе хоче затримати його; губи ворушаться, мов хочуть промовити якесь давно забуте слово — і нерухомо зупиняються... Лють охо­плює його, як навіжений, гризе й кусає собі руки і з досади рве пасмами волосся, поки, стихнувши, не впаде, неначе в за­бутті; а потім знову починає пригадувати і знову лють, і знову мука... Що за напасть божа?»

«Уся хата повна диму, і посередині тільки, де стояв Петрусь, купа попелу, з якої де-не-де підіймалося ще пара».

Скласти інформаційне ґроно щодо образу Петруся Безрід­ного.

—• наймит, сирота; а) Петрусь ^^^ бідність і злиденність; Безрідний             слабовільний;

працьовитий, щирий у коханні.

зв'язок з нечестивцем; заможність; панське життя; злочинець;

особисте «переродження» сите життя — страждання; байдужість Пидорки, оточуючого середовища; таємниче зникнення.

- герой на початку твору; б) з'вязок з Басаврюком.

Опитування «Я — тобі, а ти — мені».

Що дізнався читач про походження і соціальне становище Пе­труся?

За яких обставин наймит вимушений залишити службу в Те- рентія Коржа?

Як сталося так, що Петрусь зустрівся з Басаврюком?

Що спонукало парубка погодитися на пропозицію «бісівського чоловіка»?

Як ви ставитеся до злочину героя? Чи варто його за це покарати?

Чому, отримавши золото, дружину, Петрусь не вважає себе щасливим, а нудиться світом?

Яких змін зазнав герой у внутрішньому стані і зовнішності після укладання «угоди» з Басаврюком?

Куди, на ваш погляд, зникає Петрусь наприкінці твору?

А

б) Петрусь Безрідний

Примітка: а) —

Чи можемо ми звинуватити героя у його злочинних діях? На­ведіть переконливі аргументи.

3.3. Пидорка Корж.

Цитатна характеристика героїні.

«Повненькі щоки в козачки були свіжі й яскраві, як мак най- ніжнішої рожевої барви... що брови, мов чорні шнурочки... що ротик, на який дивлячись облизувалася тодішня молодь; що волосся її, чорне, як крило ворона, м'яке, як молодий льон, падало дрібними кучерями на шитий золотом кунтуш».

«Але колишньої Пидорки вже пізнати не можна було. Ані рум'янцю, ані косметики, знесилилася, зачахла, виплакала ясні очі».

«Пидорка дала обітницю йти на прощу; зібрала, що залиши­лося після батька, і через кілька днів її справді вже не було в селі. Куди пішла вона, ніхто не міг сказати. Послужливі ба­бусі відправили, було, її вже туди, куди й Петро подався; та якось козак, приїхавши з Києва, розповів, що бачив у лаврі чорницю, всю висохлу, як скелет, яка безперестанку молилася, і в якій земляки, за всіма прикметами, впізнали Пидорку; що ніхто не чув від неї жодного слова, а прийшла вона пішки і принесла оправу до ікони божої матері, оздоблену такими яскравими самоцвітами, що всі зажмурювалися, на неї див­лячись».

Примітка: а) — доля героя до одруження; б) подружнє життя.

Опитування «Що я знаю про Пидорку Корж?

3 яким захопленням М. Гоголь зображує свою героїню твору, розповідаючи про її красу і привабливість?

Чому для Пидорки є цінністю не гроші, а щирість почуттів коханого?

Як дівчина сприймає бажання батька покарати Петруся і ви­дати її заміж за багатого ляха?

Яких страждань зазнала героїня, живучи разом із Петрусем? Що вона робила для того, аби бути з ним щасливою?

Чому життя з коханим для неї стало нестерпним?

Що змусило героїню залишити село і вирушити до Києва?

Як ви вважаєте, через що Пидорка вирішила присвятити своє подальше життя службі в лаврі?

3.3.4. «Мікрофон»: які співчуття ви висловили б Пидорці, зустрів­шись із нею? Що ви їй порадили б?

4. Робота із текстом твору, продовження опрацювання його змісту. Бесіда за питаннями

Що було запропоновано «нечистою силою» Петрусеві, аби той мав можливість отримати скарб? («"Ні, не бачити тобі зо­лота, поки не дістанеш крові людської!" — сказала відьма і підвела до нього дитя, років шести, накрите білим про­стиралом, показуючи знаком, щоб він одрубав йому голову») Як герой сприйняв цю пропозицію? («Остовпів Петро. Хіба жарти, відрізати ні за що, ні про що людині голову, та ще безневинній дитині!»)

Чому наймит, вагаючись, погодився на здійснення злочину? («А що ти обіцяв за дівчину? Гримнув Басаврюк і ніби кулю всадив йому в спину»)

Що сталося з Петрусем, коли він відрізав голову Івасеві? («Голова його пішла обертом! Зібравши всі сили, кинувся він тікати. Все освітилося перед ним червоним світлом. Дерева усі в крові, здавалося, горіли й стогнали. Небо, розжарив­шись, тремтіло... Вогняні плями, як блискавки, кружляли у нього перед очима. Вибившись із сили, вбіг він у свою хату і, як сніп, повалився на землю. Мертвий сон охопив його»)

У зв'язку з чим змінилося ставлення Коржа до свого най­мита? («Побачив Корж мішки і — розніжився: 11Сякий-такий Петрусь, немазаний! Та хіба я не любив його? Та чи не був він у мене, як син рідний?"»)

Який вигляд мали дівчата та парубки на весіллі? Як цей опис характеризує культуру народу? («Як дівчата у пишному голов­ному уборі з жовтих, синіх та рожевих стрічок, поверх яких нав'язувався золотий галун, у тонких сорочках, вишитих по всьому шву червоним шовком і винизаних дрібними срібними квіточками, у сап'янових чоботях на високих залізних під­ковах... Як молодиці з корабликом на голові, верх якого зро­блений був увесь із суто золотої парчі, з невеликим вирізом на потилиці, з якого визирав золотий очіпок, з двома вису­нутими, один вперед, другий назад, ріжками з найдрібнішого чорного смушку; у синіх, з кращою полутабенку з червоними клапанами кунтушах... Як парубки у високих козацьких шапках, у тонких сукняних свитках, попідперізувані сріблом поясами, з люльками в зубах...»)

Що дивовижного сталося на весіллі з тіткою покійного діда оповідача? («...Була вона одягнена тоді в татарське широке вбрання, і з чаркою в руках частувала гостей. От одного і під­бив лукавий хлюпнути на неї ззаду горілкою, другий, теж, видно, не промах, викресав у момент вогню, та й підпалив... полум'я спалахнуло, бідолашна тітка, перелякавшися, стала мерщій скидати з себе, при всіх, плаття... Галас, регіт, роз­гардіяш зчинився, як на ярмарку»)

Як реагували мешканці села, дивлячись на щасливе подружнє життя Пидорки з Петрусем? («Від чорта не буде добра,— го­ворили всі в один голос.— Звідки, як не від спокусника люду православного, прийшло до нього багатство? Де йому було взяти таку купу золота?»)

Чому, на ваш погляд, після одруження Петруся на Пидорці Басаврюк зник, «як у воду впав»?

Для чого Пидорка зверталася до ворожбитів?

Чим пояснити зміни в образі життя Петра після того, як він пов'язав свою долю з «нечистою силою»?

Чому ворожка не змогла виконати ритуал «лікування» Петра?

Що трапилося з Безрідним після відвідування його привидом?

Де побачив козак Пидорку, яка залишила село?

Яку новину дізналися люди про Басаврюка? Як вони стави­лися до його появи? («...Сатана, що прибрав людської подоби для того, щоб відкопувати скарби: а через те, що скарби не даються нечистим рукам, так от він і приманює собі молод­ців» )

3 приводу чого шинок на опішнянській дорозі залишився по­кинутим і нелюдяним?

Як Басаврюк намагався пошуткувати з людьми?

Про що свідчить закінчення твору?

VI. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

1. Що вирішує зробити Петро задля того, аби одружитися на Пидорці?

а)  Сльозно просити Коржа, щоб той дав згоду на весілля;

б)  викрасти красуню в батька;

в)  на війні здобути золота і з ним приїхати до своєї красуні;

г)   звернутися по допомогу до отця Афанасія.

Народне свято, під час якого домовились зустрітися Петрусь і Басаврюк:

а) Івана Купала', б) Різдво; в) Покрова; г) Благовіщення.

Через що знайшли порозуміння наймит і нечестивець? а) Золото; б) дороге вбрання; в) багатий маєток;

г) скриню смарагдів.

З яким завданням необхідно було впоратись Петрусю вночі біля трьох пагорків?

а)  Порахувати зірки на небі;

б)  запалити вогнище і приготувати для Басаврюка вечерю;

в)  зірвати квітку папороті;

г)   нарвати вовчих ягід.

Місце, де наймит за велінням «нечистої сили» віднайшов скарб:

а) у себе на вгороді; б) під великим дубом на роздоріжжі;

в)  неподалік від Ведмежого яру;

г)   де впала палаюча квітка.

Щоб вважати себе щасливим, Петрусь, догоджаючи Басав- рюку, зобов'язаний був:

а) викрасти у Пидорки намисто; б) напитися крові людської; в) вбити батька коханої; г) згубити Івася.

Обряд, який згадується у творі після отримання наймитом грошей від відьмака:

а) заручини; б) випікання короваю; в) сватання; г) весілля.

Яку думку висловлювали люди, дивлячись на життя Пидорки з Петрусем?

а)  «Не довго триватиме їх щастя»;

б)  «Від чорта не буде добра»;

в)  «Продався нечистому наймит, а тепер живе щасливо»;

г)   «Лихо не робить людей багатими».

Пидорка виливала чоловікові переполох, щоб:

а)  виявити причину його переляку,

б)  запобігти хворобі шлунка;

в)  з'ясувати обставини небажання чоловіка працювати;

г)   він не був роздратованим.

Про що свідчить прикмета «щука хвостом лід розбила»? а) Настання весни; б) прогнозування поганого врожаю; в) необхідність іти рибалити; г) дощове літо.

Пидорка звернулася до ворожки, щоб:

а)  вилікувати Петра-,

б)  змусити свого чоловіка працювати на городі;

в)  віднайти Івася; г) позбутися шкідливих звичок.

12. Після того як з хати раптово зник Петро, замість червінців у мішках було виявлено: а) маленькі цвяхи; б) черепки; в) пусті пляшки з-під горілки; г) сиру землю. Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

2. Робота на картках Картка № 1

Чи був щасливим Петрусь, якщо б не пов'язав свою долю з Басаврюком? Стисло висловіть свої припущення, наводячи переконливі аргументи.

Порівняйте опис портретів Пидорки і Петруся на початку і на­прикінці твору. Відповідь узагальніть.

Щоб отримати золото, Петро повинен був для «нечистої сили»: а) віддати свою душу; б) дістати крові людської;

в) відректися від церкви; г) принести квітку щастя. Картка № 2

Вмотивуйте, чи можна виправдати злочин, який вчинив Пет­русь, аби бути щасливим, посилаючись на факти з твору.

Яким чином М. Гоголь в оповіданні намагається відтворити світогляд народу, його вірування? Відповідаючи, наведіть пе­реконливі приклади.

Як склалася подальша доля Пидорки після зникнення Петра? Вона:

а)  вирушила на пошуки чоловіка;

б)  переїхала жити до іншого села;

в)  вийшла заміж за багатого ляха і зажила з ним щасливо;

г)   присвятила своє життя служінню Богу. Картка № З

Дослідіть, як саме автор «Вечорів проти...» у творі доводить, що «нечиста сила» — метафора злодіяння. Свої спостереження обґрунтуйте.

Як ви вважаєте, яким чином М. Гоголь своїм твором переко­нує читача в тому, що чистота душі, остереження гріха — бо­жий і людській заповіти? Висловіть власне судження.

Місце на селі, яке вважалося небезпечним:

а)  хата Петра і Пидорки;

б)  шинок на Опишнянській дорозі;

в)  шлях до Ведмежого яру;

г)   старий млин.

Підсумок уроку

Скласти сенкан за варіантами: І — М. Гоголь, II — Басаврюк, III — Пидорка, IV — Петрусь, V — Іван, VI — Корж.

М. Гоголь. Цілеспрямований, обдарований. Творить, повчає, засуджує. Душею і натурою наш. Людинолюбець.

Басаврюк.

Хитрий, підступний, лихий. Обдурює, лякає, зневажає. Синій, як мрець Нечестивець.

Пидорка.

Мила, привітна, турботлива. Любить, страждає, бореться. Краса, що раптово змарніла. Страдниця.

Петро.

Бідний, люблячий, страждаючий. Розшукує, перероджується, зникає. Запроданець власної долі і душі. Нещасний.

Івась.

Щирий, добрий, чуйний. Вболіває, жертвує, співіснує. Безвинне дитя. Жертва.

Корж.

Самовдоволений, жадний, улесливий.

Насолоджується, збагачується.

Задовольняється.

Аби користь та прибуток.

Крез — козацький багатій.

Оголошення результатів навчальної діяльності

Домашнє завдання

Дібрати цікаві епізоди з життя і творчості Т. Шевченка, під­готувати малюнки для картинної галереї «Герої Кобзаря очима сучасників», вміти аналізувати ідейно-художній зміст і ранні по­етичні твори митця історичної тематики.