Урок № 16.

Г. СКОВОРОДА. «БДЖОЛА ТА ШЕРШЕНЬ», «СОБАКА І ВОВК», «Вступні двері до християнської добронравності», «De libertate», афоризми

Мета:продовжити знайомити учнів із творчістю Г. Сковороди, зосереджуючи увагу на ідейно-тематичному спрямуванні програмових байок; розвивати вміння аналізувати, коментувати зміст творів; навички виразного читання; формувати кругозір, світогляд учнів; виховувати почуття пошани до творчості Г. Сковороди, давньої літератури; любов до книги як скарбниці народної мудрості і пам’яті.

Тип уроку:засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання:портрет Г. Сковороди, виставка творів митця і про нього, фотоілюстрації до його байок.

Епіграф:

Людське життя, подібно до пісні,

Гарне не тривалістю, а чесністю

Г. Сковорода

Хід уроку

І. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

1. Конкурс «Подорож життям, шляхом творчості Г. Сковороди»

·Сковорода народився на Черкащині? (Ні)

·Митець був звільнений з посади викладача Перечславської колегії через звинувачення у вільнодумстві, за новаторство у педагогічній діяльності? (Так)

·Соціальний стан поета – син коваля? (Ні)

·Ковалинський для Сковороди – улюблений учень і найкращий друг. (Так)

·Після здобуття початкової освіти майбутній філософ багато подорожує? (Ні)

·Згідно з власним заповітом митця, на його надмогильному камені висічено: «Світ ловив мене, та не впіймав» (Так)

·Просвітництво Сковороди виявилось в тому, що він написав для селянських дітей буквар? (ні)

·У своїх байках письменник продовжує традиції Глібова? (Ні)

·Григорій Савич визначив байку як «мудрую іграшку» (Так)

·Останні роки життя Сковорода присвятив служінню Богу? (ні)

·В своїй філософії Г. Савич розмежував Бога і природу? (Ні0

·Суть філософії «сродної праці» полягала в тому, щоб людина успадкувала рід діяльності своїх батьків? (Ні)

2. Міні-конкурс на кращого виконавця напам’ять поезії Г. Сковороди «Всякому городу — нрав і права». Визначення переможців заходу.

III. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

IV. Основний зміст уроку

1. Ідейно-художній аналіз програмових байок.

1.1.«Бджола та Шершень».

1.1.1. Виразне читання у ролях.

1.1.2.Тема:розповідь про призначення праці в житті кожної людини на прикладі діалогу Бджоли і Шершня.

1.1.3.Ідея:возвеличення праці, яка є смислом щасливого життя; засудження ліні, ледарства, крадіжки.

1.1.4.Основна думка:

а)Шершень— се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого і народжені на те тільки, щоб їсти, пити і т. ін.;

б)Бджола— це символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться;

в) «Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним».

1.1.5.Жанр:літературна байка.

1.1.6.Особливість байки.

Сюжет цієї байки був поширений у творчості російських байкарів ХVІІІ ст. (наприклад, байка Сумарокова «Жуки и Пчелы».

Написана в дусі ідей прогресивного просвітительства кінця ХVІІІ ст., вона досить повно виражає погляди Сковороди на життєву необхідність трудитися за природним нахилом.

1.1.7.Композиція.

Твір складається з двох частин: сюжетної і дидактичної («сили»). Сюжетна частина побудована у формі діалогу між Шершнем, який сміється над працелюбністю Бджоли і над бджолою, яка отримує від праці задоволення. Друга частина («сила») містить тлумачення прихованого змісту першої.

1.1.8.Зміст твору.

Паразит Шершень насміхається з Бджоли, що вона працює не так на себе, як на інших: «Скажи мне, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям користь, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі».

Називаючи дурнем «пана радника», Бджола засуджує тих, хто «крадіжкою добуває» мед. Для неї праця найсолодша річ: «нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо».

Мораль байки проста: праця повинна стати для людини природною потребою, «найсолодшою поживою». Тільки тоді життя матиме зміст і красу. У праці людина відчуває радість буття, а в безділлі деградує.

«Сила» у байкаря тут вийшла значно більшою, ніж сама фабула. Вона переросла в цілий трактат, пересипаний багатьма фактами з життя, посиланнями на Цицерона, Епікура, біблійними висловами. Тут наявні й автобіографічні елементи: в особі «студента» не важко впізнати самого Сковороду. «Немає більшої радості, аніж жити за покликанням»,— проголошує він.

На підтвердження своєї думки Григорій Савич наводить цілий ряд цікавих прикладів, посилаючись на мисливську собаку, найвеселішу тоді, коли полює на зайця, на домашнього кота, який, зловивши мишу, не їсть її, нарешті, на замкнену в достатку бджолу, яка вмирає з нудьги, бо не може літати по цвітоносних луках. Байкар переконує, що нема гірше, як купатися в достатку і смертельно мучитися без природного діла, і нема більшої радості, як жити за натурою.

1.1.9.Проблематики байки:людина і суспільство; смисл життя кожного; людське покликання; праця і безділля.

1.1.10.Філософська мудрість у творі.

· «Немає гіршої муки, як хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого діла».

· «І немає більшої радості, аніж жити за покликанням».

· «Душа, володарка людини, втішається природженим ділом».

· «Веселість серця — життя для людини».

1.1.11.Мова байки.

Мова твору близька до народної, але якщо у вуста Шершня вкладено більше лайливої лексики, то Бджола говорить афористично й красиво.

1.1.12.Обговорення ідейного змісту твору.Бесіда за питаннями:

Чому Шершень, принижуючи гідність Бджоли, називає її дурною? («Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед»)

Що мав на увазі Шершень, звертаючись до Бджоли: «Видно, що ви без пуття закохані в мед»?

У чому вбачає своє призначення Бджола? Чим зумовлено те, що праця для неї — насолода? («…Більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо. А без сього жити… для нас найлютіша мука»)

Якої думки щодо праці дотримується Шершень? Чому він не розуміє Бджолу?

Що є мукою для героїні?

Кого намагався засудити Г. Сковорода на прикладі Шершня?

Чому Бджола — символ мудрої людини?

Які життєві приклади наводить байкар у висновку («силі») твору? Про що вони свідчать?

Чим пояснити те, що людина без діла — карається і страждає?

Що мав на увазі Епікур, зазначаючи про необхідність житии за натурою?

Коли праця для людини є насолодою і задоволенням?

Яке виховне значення має ця байка?

1.1.13. Скласти інформаційне ґроно щодо розуміння слова «праця» у контексті змісту

2.«Собака і Вовк».

2.1. Виразне читання твору в ролях.

2.2.Тема:розповідь про велике прагнення Вовка стати другом для собак.

2.3.Ідея:возвеличення дружби — великої цінності у стосунках людей.

2.4.Основна думка:«І рід, і багатство, і чин, і споріднення, і тілесні принади, й науки не спроможні утвердити дружбу. Лише серця, думками єдині, й однакова чесність людяних душ, що у двох чи трьох тілах живуть,— ось де справжня любов і єдність…».

2.5.Жанр:літературна байка.

2.6.Композиція.

Експозиція:«У Тітира, пастуха, жили Левкон та Фірідам, два пси…».

Зав’язка:«Вовк… став набиватися до них (собак) у друзі».

Кульмінація:«В одному лише не криюся, що маю хвіст лисячий, а погляд вовчий».

Розв’язка:«Голосом і волосом ти (Вовк) справді на нас (собак) схожий, але серце твоє далеко стоїть».

2.7.Обговорення змісту твору.Бесіда за питаннями:

Що таке дружба? Від чого вона залежить, чим вимірюється?

Чи завжди дружба є щирою і відвертою? Відповідь обґрунтуйте, наводячи приклад.

Які прислів’я та приказки про дружбу ви знаєте? (Чи є що краще, лучче в світі, як укупі жити? Я з тобою, як риба з водою. Ані лопата, ані мотика їх не розлучать. Для милого друга і вола з плуга. Друзі пізнаються в біді. У друга вода солодша, ніж у ворога мед. Вірний приятель — то найбільший скарб. Дружба та братство дорожче від багатства)

Чому Вовк вирішив подружитися із собаками? («Вони прославились і серед диких, і серед домашніх звірів. Вовк, від заздрості на їхню славу, вишукав хвилю і став набиватися до них у друзі»)

Яким чином хижак намагався довести свою цінність до Левкона та Фірідама? («Прошу мене любити та жалувати, панове мої… Ви мене надзвичайно вщасливите, коли дозволите мені бути третім вашим товаришем. Вважатиму це собі за велику честь»)

Чим славився Вовк? («…Понарозказував їм про славних і багатих предків своїх, про модні науки, в яких стараннями батьків був вихований»)

Про які свої кращі гідності зазначив хижак, набиваючись до них у друзі? («Я на обох вас схожий, а голосом і волосом — на пана Фірідама»)

У чому, на думку Вовка, полягала різниця між ним і тими, з ким він намагався подружитися? («…Маю хвіст лисячий, а погляд вовчий»)

Як зрозуміти те, що пастух, за словами собак, є для них третім другом?

Чим Вовк, на думку Левкона та Фірідама, від них відрізнявся? («Голосом і волосом ти справді на нас схожий, але серце твоє далеко стоїть… ви з овець шкуру здираєте і їсте їх замість хліба»)

За що собаки дорікали хижакові? («Найбільше ж не подобається нам дзеркало душі твоєї — хитрий погляд твій, що скоса на баранця позирає, який онде ходить неподалік»)

Що для письменника є справжньою любов’ю і єдністю?

Чим вразила вас ця байка?

Поясніть, що означає фраза «погляд вовчий»? Наведіть приклад з іншого художнього твору або з життя.

У чому полягає алегоричний зміст байки?

Вмотивуйте, чи хотіли б ви мати таких друзів, як Вовк?

2.8. Мікрофон. «Якого б ви хотіли мати друга, подругу?

Охарактеризуйте поняття «дружба». Відповідь оформіть за допомогою «Доміно». (Дружба — взаєморозуміння — чуйність — злагода — щирість — відвертість…)

3. Читання твору «Вступні двері до християнської добронравності»

Опрацювання філософського трактату Г. Сковороди «Вступні двері до християнської добронравності»
3.1. Тема:надання порад, рекомендацій і роз’яснень молоді щодо особливостей побудови світу і ролі кожної «натури» в ньому.
3.2. Ідея:возвеличення норм християнського добронравія, які сприятимуть вихованню людей, впливатимуть на їх кругозір, світогляд.
3.3. Основна думка:трактат — твір, який пробуджує свідомість людей, вчить їх думати, змушує замислюватися над різними явищами життя.
3.4. Особливості назви твору.
«Начальная дверь…» — так Г. Сковорода називає курс лекцій з «християнського добронравія», тобто стиль.
3.5. Композиція.
Твір містить «Предверіє» тобто передмову, бесіди з десяти глав, п’ята з яких — «Десятисловіє», так звані «Десять божиих заповідей», що були записані Мойсеєм на десяти кам’яних дошках (згідно з біблійними легендами).
У філософському трактаті використано риторичну фігуру витікання. Це така побудова тексту, коли зміст одного речення обумовлює зміст другого, зміст другого — третього і т. д.
3.6. Обговорення змісту твору. Бесіди за питаннями:

— Із яких частин складається твір? Що зумовило таку його побудову?

— Про що ідеться у вступній частині?

— Як ви розумієте слова Сковороди: "Не шукай щастя за морем, не проси його в людини, не мандруй планетами, не тягайся палацами, не плазуй земною кулею, не блукай Єрусалимами..."? Спробуйте продовжити вислів філософа.

— Що Сковорода вкладає у поняття Бога та Божої мудрості?

— Як він розуміє правдиву віру?

— Що має на увазі мислитель, говорячи про "промисел загальний" та "промисел, особливий для людини"? Свою відповідь підтвердіть цитатами із тексту.

— Чому п'ята глава має назву "Про десятислів'я"?

— Як називаються сьома і восьма глава твору? У чому, на думку Г. Сковороди, полягає відмінність між благочестям і церемоніями та Законом Божим і традицією?

— Назвіть найбільші гріхи, за словами Г. Сковороди? Чи погоджуєтеся ви з думкою філософа про те, що прірві гріхів може протистояти щиросердечність та її "плоди: доброзичливість, незлобність, схильність, покірливість, нелицемір'я, добронадійність, безпечність, задоволення, бадьорість"? Наведіть приклади з літератури, історії чи власного життя, що підтверджують або спростовують її.

— За жанром твір Сковороди "Вступні двері до християнської добронравності" — філософський трактат. Чи розумієте ви значення цього терміну? Хто із попередників Сковороди використовував цей жанр у своїй творчості?

(Довідка. Трактат (від лат. tractatus — розгляд) — наукова праця, в якій докладно розглянуто певне питання.)

З якою метою Г. Сковорода звертається у творі «Начальная дверь…» до молодого шляхетства?
• Що він розуміє під словом «добронравіє»?
• За що Григорій Савич вдячний Богові? («…Нужное зделал нетрудным, а трудное ненужным»)
• У чому він вбачає призначення щастя для людини? («Нет слаже для человека и нет нужнее, как щастія»)
• Як у творі пояснюється сутність царствія божого? («Царствіє божіе внутр нас. Щастіе в сердце, сердце в любви, любовь же в законе вечнаго»)
• Які припущення висловив Г. Сковорода стосовно того, від чого могло б залежати щастя людей? («Что было бы тогда, если бы щастя, пренужнейшее и любезнейшее для всех, зависемо от места, от времени, от плоти и крови? Тога бы и щастія наше и мы с ним были бедные. Кто б мог добратся к тем местам? Как можно родится всем в одном коем-то времени? Как же и поместится в одном чин? И стать? Кое же то и щастіе, утвердженное на песке плоти, на ограниченном месте и времени, на мертвом человеке?»)
• Чому щастя, на думку Григорія Савича, необхідність? («Не ищи щастія за морем, не проси его у человека, не странствуй по планетам, не волочись по дворам, не ползай по шаре земном, не броди по Іерусалимам… Златом можеш купить деревню, вещь трудную, яко обходимую, а щастія, яко необходимая необходимость, туне везде и всегда даруется». «Тем-то оно и трудное. Никогда бы не розлучилось от тебе, если бы было необходимое». «Щастіе ни от небес, ни от земли не зависит»)
• Що є легким і потрібним для людини? («Нужное есть только одно: «Єдино есть на потребу». «Одно только для тебе нужное, одно же только и благое и легкое, а протчее все труд и болезнь»)
• Як зрозуміти трактування Г. Сковороди, що Бог «есть оное єдино»?
• За що люди повинні бути вдячні Богові? («…Что все нас оставляет и все для нас трудное, кроме того, что потребное, любезное и единое»)
• Чому щастя, на думку філософа, перебуває в серці і душі людини?
• З яких двох «натур» складається світ? Чим це пояснить? («…одна — видимая, другая — невидимая. Видимая натура называется тварь, а невидимая — бог. Сія невидимая натура, или бог, всю тварь проницает и содержит. …Тело человеческое видно, но проницающій и содержащій оное ум не виден»)
• Як називали Бога у давнину? Прокоментуйте ці «імена». («…У древних бог назывался ум всемірный. Єму ж у них были разные имена, например: натура, бытіе вещей, вечность, время, судьба, необходимость, фортуна и проч…»)
• Хто є Бог для християн? («А у християн знатнейшія ему имена следующія: дух, господь, цар, отец, ум, истина»)
• Через що у давнину Бога порівнювали з математиком? («…Потому что непристанно в препорціях или розмерах упражняется, вылепливая по разным фигурам, например: травы, дерева, зверей и все прочее, а еврейскіе мудрецы упо- добили его горшечнику»)
• Як Г. Сковорода характеризує особливості кожної людини? Чому кожна — неповторна? («И как в теле человеческом один ум, однак разно по разсужденію разных частей действует, так и в помянутых сожительствах, сею премудростію связанных, бог чрез различные члены в пользу общую производит действа»)
• Чим «Десятисловія» Г. Сковороди нагадують заповіді Бога?
• Через що щастя людини може бути «подібно воровской монете?
• Прокоменуйте фразу: «Все то идол, что видимое».
• Від чого застерігає письменник читача в ІІІ частині «Десятисловія»? («…Не впади в ров безумія, будто в свете ничего нет,__ кроме видимостей, и будто имя (бог) пустое есть. В сей-то бездне живут клятвы ложныя, лицемерія, обманы, лукавства и все тайных и явных мерзостей страшилища»)
• Чому кожному необхідно пам’ятати про день суботній? («Сія ты повсюду и внутрь тебе кроющееся величество божія с верою и страхом в день цей прославлять не забывай, а покланяйся не пустыми только церемоніалами, но самым делом, сердечно ему подражая»)
• Чим ви повинні бути зобов’язаними своїм батькам? Як про це зазначав Г. Сковорода? («Прежде всех отца и мать почитай и служи им. Они суто видимые портреты того невидимого существа, которое тебя столько одолжает»)
• Доведіть, що любов — «вся десятословія сила… в одном сем імені».
• Для чого людині потрібні віра, надія, любов? (Віра — «закрытое всем советом блаженство, будто издали в зрительную просматривает трубку, в которой и представляется». Надія — «слепо и насильно удерживает серце человеческое при единородно сей істине, не попущая волноватись подлыми посторонних мненій ветрами». Любов — «Сіи добродетелі серця человеческое, будто надежный ветер корабль, приводит, наконец, в гавань любви и ей поручает»)
• Що є законом Божим?
а) «Райское древо»;
б) «плод жизни»,
в) «божіе в человеке сердце»;
г) «дверь храма божія».
• Як у творі Г. Сковорода характеризує заздрість? («Главнешая всех есть зависть, мать протчих страстей и беззаконній. Она есть главным центром оныя пропасти, где душа мучится. Ничто ее не красит и не пользует. Не мил ей свет, не люба благочинность, а вред столь сладок, что сама себе десятью снедает»)
• Що для людини є «чистосердечіє»? У чому полягають його плоди? («Оно подібно прекрасному саду, тихих ветров, сладкодышущих цветов и утехи исполненному, в которой процветает древо нетленныя жизни. А вот плоды его: доброжелательство, незлобие, склонность, кротость, нелицемеріе, благонадежность, безопасность, удовольствіе, кураж и протчія неотъемлемыя забавы»)
• Чому вчить цей твір Г. Сковороди? До чого прагне філософ?
• Чи є вірогідність змінити людиною свій негативний образ життя, незадовільну поведінку, неприємні риси характеру під впливом законів Бога, його повчань? Відповідь вмотивуйте.
• Визначте свої позитивні і негативні риси характеру, особливості поведінки. Зробіть самовисновок, який оформить письмово за допомогою прийому «Доміно» (позитивне ? «я» ? негативне).
• «Вільний мікрофон». Стисло вмотивуйте, чи може людина пізнати і виховати себе за допомогою «Начальних дверей…».

(Матеріал для вчителя.

У своєму навчальному курсі християнської етики "Вступні двері до християнської добронравності" (1766) Г. Сковорода по-своєму пояснює ключове значення поняття Бога, Божої премудрості, показує, в чому полягає щастя людини, істинна віра, відмінність між благочестям і церковними церемоніями, пристрастями та гріхами, любов'ю та чистосердечністю. Він вчить, що існують два світи, чи дві "натури"; одна видима, матеріальна, а друга невидима, духовна, тобто Бог: "Ця видима натура, чи Бог, все живе проходить і утримує, скрізь завжди є, був і буде". Визначаючи Бога, він, однак, заперечував його наприродну суть, розчиняв у природі, тобто розвивав пантеїстичні ідеї, віддаючи першість формі, ідеї над матерією. Божа мудрість є для нього "сила і правило всіх наших рухів і справ". Мислитель пише про віру в двох значеннях вселенськості та істинності. Це, відповідно, Віра в таємницю та силу, що "по всьому розливається і що всім володіє". Тобто йдеться про визнання вищого начала та необхідності служіння йому. Друге значення має Віра заради розуміння благості Бога, щоб прийняти й любити Його. Така Віра "заховане всім радам блаженства, ніби здаля проглядає у підзорну трубу". Ця Віра необхідно пов'язана із Надією, котра підтримує людське серце при цій істині. "Ці добродійності приводять, нарешті, людське серце, начебто надійний вітер корабля, у гавань любові та їй доручає", — підсумовує Григорій Сковорода.

Чистосердечність, наголошує Г. Сковорода, "є спокійне в душі дихання і віяння Святого Духа". Далі він порівнює чистосердечність з чудовим садом, що "повний тихих вітрів, солодко духмяних квітів та втіхи, в якому процвітає дерево життя, котре посилає кожній мудрій людині Вищий розум (Бог). З чистосердечністю крокують поруч "доброзичливість, незлобність, схильність, покірливість, нелицемір'я", добро, надійність, безпечність, задоволення, бадьорість та інші невід'ємні забави. "Хто таку душу має, мир на ньому і милість, веселість вічна над головою такого істинного християнина!" — зазначає Сковорода.

Основним лейтмотивом цієї праці є теза Г. Сковороди про те, що людина через знання внутрішнього, прихованого від неї змісту Біблії сама може осягнути своїм розумом Премудрість Божу і тільки позбавившись згубних пристрастей, — заздрості, лихослів'я, злопам'ятості, гордості, "улещення", смутку та іншого черв'яка, що засинає у душі",— вона перебуватиме у Царстві Божому на цій землі, тобто буде щасливою за життя).

3.7. Філософські висловлювання, їх коментар.
• «Щастія в сердце, серце в люби, любов же в законе вечного».
• «Благодаренія ж блаженному богу, что трудное сделал ненужным».
• «…Тело человеческое видно, но проникающій и содержащій оное ум не виден».
• «Поступай и здесь так, как на опере, и довольствуйся тем, что глазам твоїм представляется».
• Важнешее дело божіе есть: одну безпутную душу оживотворить духом своїх заповедей, нежели из небытія произвесть новый земный шар, населенный беззаконниками».
• «Не тот верен государю, кто в точності его вникнуть старается, но кто волю его усердно исполняет».
• «Правда твоя, правда вовек, и закон твой — истина».
• «Любов есть вечным союзом между богом и человеком».

3.8. Висновок.
Духовність людської особистості стає основним об’єктом уваги Г. Сковороди; він вважав, що людське щастя залежить від пізнання духовного світу людини та вироблення морально-етичних засад — добра, правди, честі, справедливості та інших чеснот, які є основоположними для життя і діяльності «істинного человека». Щасливою людина може стати тільки тоді, коли пізнає сама себе, «свого бога», тобто свою «невидиму натуру», і обере той чи інший вид праці, відповідний своїй природі.

4. Афоризми Г. Сковороди

4.1. Теорія літератури.
Афоризм(від гр. aphorismos — відокремлюю, визначаю) — коротке лаконічне судження, яке за стислої, зручної для запам’ятовування форми містить глибоку думку. Афоризми виникли з народних приказок, що втілювали в собі багатовіковий досвід, народну мудрість, філософську думку. Афоризмами також називають крилаті слова — стислі влучні оригінальні вислови відомихписьменників, що набули поширення в народі через дотепність чи широту філософських узагальнень.
4.2. Виразне і осмислене читання афоризмів, обговорення їх змісту.

4.3. Ідейно-художній аналіз висловлювань. Бесіда за питаннями:
• З якою метою Г. Сковорода складав свої афоризми? Що було підґрунтям їх створення?
• Як умовно за тематикою можна розподілити крилаті висловлювання митця? (Наприклад, про науки, дружбу, любов, життя, істину, раціональність використання часу, честь і порядність тощо)
• Над чим змушують нас задуматися афоризми?
• Чи пов’язані крилаті висловлювання Г. Сковороди з його філософією? Відповідь вмотивуйте, наводячи переконливі обґрунтування.
• У чому полягає практичне застосування афоризмів митця?

5. Робота над твором «De libertate»

5.1. Виразне читання поезії

6. Афоризми Г. Сковороди

6.1. Теорія літератури.
Афоризм(від гр. aphorismos — відокремлюю, визначаю) — коротке лаконічне судження, яке за стислої, зручної для запам’ятовування форми містить глибоку думку. Афоризми виникли з народних приказок, що втілювали в собі багатовіковий досвід, народну мудрість, філософську думку. Афоризмами також називають крилаті слова — стислі влучні оригінальні вислови відомихписьменників, що набули поширення в народі через дотепність чи широту філософських узагальнень.
6.2. Виразне і осмислене читання афоризмів, обговорення їх змісту.

6.3. Ідейно-художній аналіз висловлювань. Бесіда за питаннями:
• З якою метою Г. Сковорода складав свої афоризми? Що було підґрунтям їх створення?
• Як умовно за тематикою можна розподілити крилаті висловлювання митця? (Наприклад, про науки, дружбу, любов, життя, істину, раціональність використання часу, честь і порядність тощо)
• Над чим змушують нас задуматися афоризми?
• Чи пов’язані крилаті висловлювання Г. Сковороди з його філософією? Відповідь вмотивуйте, наводячи переконливі обґрунтування.
• У чому полягає практичне застосування афоризмів митця?

6.4. Скласти інформаційне ґроно щодо впливу афоризмів Г. Сковороди на людину.

6.5. Робота в малих групах. Аналіз афоризмів, опрацювання питань.
• Вислів, що вразив вас своїм змістом і оригінальністю.
• У чому актуальність цього висловлювання?
• Практичне застосування афоризму у власному житті.

V. Узагальнення вивченого

1. Рефлексія

Створіть асоціативні ряди до понять «мораль», «Сродна праця», «просвітництво» (на вибір).

VI. Домашнє завдання

підготуватися до ідейно-художнього аналізу творів Г. Сковороди, які розглядалися на уроці. Вивчити напам’ять кілька афоризмів на вибір.