Урок №22 Іван Котляревський "Наталка Полтавка". Соціально-побутова драма " Наталка Полтавка" — перший твір нової української драматургії Її довготривале сценічне життя. Торжество народної етики
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 21-11-2013, 21:56

Урок №22

Іван Котляревський "Наталка Полтавка". Соціально-побутова драма " Наталка Полтавка" — перший твір нової української драматургії Її довготривале сценічне життя. Торжество народної етики

Мета: виявити основні особливості першого драматургіч­ного твору нової української літератури, його ідейно-тематичну спрямованість, композицію, конфлікт; охарактеризувати образ возного, виборного, Терпилихи; опрацювати дію І драми; розвивати культуру зв'язного мовлення, пам'ять, уміння грамотно робити висновки, належним чином їх обґрунтовуючи; аналі­зувати художній твір; виховувати почуття поваги до І. Котляревського, історичного минулого рідного краю, любов до рідного слова, вітчизняної культури.

Обладнання: портрет І. Котляревського, картина пам'ятника митцю в Полтаві, підручник, текст твору,

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Мозкова атака. Опрацювання питань

Що вам відомо про драму — літературний жанр?

Яким був театр у XVIII ст.?

Як розподілялася тематика шкільних драм відповідно до її піджанрів?

Зазначте п'єси давньої літератури, які користувалися вели­кою популярністю в глядачів. («Комическое действие» (1736)

М. Довголевського, «Воскресеніе мертвих» (1747) І. Кониського,

«Трагедія о смерті Уроша Пятого» (1744) М. Козачинського»)

У чому полягає актуальність вертепу сьогодні?

III. Повідомлення теми та очікуваних результатів уроку

IV. Основний зміст уроку

1. Робота над твором І. Котляревського «Наталка Полтавка».

1.1. Історія написання, джерела.

Написана п'єса І. Котляревським до 1819 року, точної дати її створення не залишилось.

Що ж спонукало митця створити цей театральний шедевр?

Ставши директором полтавського театру, І. Котляревський

був невдоволений репертуаром. Тому, на відміну від «високої» класицистичної трагедії, яка за допомогою абстрактно-логічного узагальнення показувала подвиги й страждання великих людей, та комедії, де об'єктом смішного виступав народ, у п'єсах І. Кот­ляревського представники простого народу виходять на сцену як герої, гідні поваги й наслідування.

Якими джерелами скористався письменник для написання твору?

Справжні життєві факти українського суспільства того часу. (Авторові, напевно, були відомі й інші подібни історії, коли дівчат силоміць видавали заміж, і він узагальнив їх)

Українські лірично-побутові, обрядові, купальські та баладні пісні: «Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон...», «Розлилися води на чотири броди», «Чорна хма­ронька наступає», «Лимерівна».

Українські, вертепні, шкільні драми-інтермедії XVIII ст.

Досвід російських драматургів XVIII ст. (Фонвізін, Капніст, Княжнін, Плавалыциков).

Тема: показ життя сільської бідноти в епоху розкладу фео­дально-кріпосницького ладу (XIX ст.).

Ідея: втілення народного ідеалу української жінки, її мораль­ної краси; засудження лицемірства, крутійства, хижацтва сіль­ської верхівки в образах виборного і возного.

Основна думка: офіційна мораль тогочасного суспільства су­перечить гуманістичним принципам.

Жанр: сам автор визначав свій твір як « малоросійську оперу ». Насправді, «Наталка...» має ознаки одразу декількох жанрів драматургії: є театрально-драматична й музична форми. Му­зику до цієї п'єси написав М. Лисенко. Тому вважають комічну оперу І. Котляревського синтетичною (змішаність елементів) п'єсою (драматично-музичним твором, близьким до драми).

1.2. — Популярність твору була настільки великою, що окремі театральні діячі наважувалися створювати його своєрідні продовження. Наприклад, у середині 40-х років XIX ст. "Наталка Полтавка" виставлялася на Кубані в двох частинах: перша — п'єса Котляревського, а друга - продовження, написане К. Зелінським під назвою "Сватьба Терпилих або Рудий Макогоненко старостою".

Пісенний матеріал п'єси, різноманітний, контрастний і мотивами музичною тональністю, спонукав режисерів шукати до кожної вистави відповідне музичне оформлення. Спочатку створені драматургом пісні звучали у виставах подібно до народних мелодій. Згодом композитори почали перекладати їх на свою музику. Так, О. Маркович, готуючи виставу "Наталки Полтавки" на сцені Немирівської гімназії, створив у 1857 р. партитуру опери.

Цю працю над сценічним втіленням п'єси він продовжив у чернігівському аматорському товаристві в 60-х роках.

Тоді ж у Полтаві писав музику до пісень драми відомий музикант етнограф, чех за національністю А. Єдлічка. Нове сценічне життя дістає "Наталка Полтавка" в українському реалістичному театрі 80—90-х років. Під режисурою М. Кропивницького п'єса інтерпретується як опера з народного життя. Акцент ставиться на музично-пісенному трактуванні образів твору, і тут постановник використовує талан М. Заньковецької, М. Садовського. Музичне оформлення вистави було здійснене М. Васильєвим-Святошенком за його партитурою написаною в 1882 р.

Трупа І. Карпенка-Карого та П. Саксаганського (1890—1909) категорично відкидає будь-яку сентиментальність у трактуванні п'єси і послідовно здійснює реалістичну концепцію твору, виставляючи його як реалістичну драму. У ролях виступали Л. Ліницька (Наталка), І. Карпенко-Карий (возний), П. Саксаганський (виборний), М. Садовський (Микола).

Київський аматорський гурток, очолений М. Лисенком та М. Старицьким, виставляв п'єсу з 1864 р. у музичному оформленні М. Лисенка. У 1889 р. славетний композитор створив за мотивами п'єси Котляревського однойменну оперу.

У 1893—1894 pp. трупа Г. Деркача здійснила в Парижі, Бордо і Марселі вистави "Наталки Полтавки", де в ролі героїні виступала Є. Зар- ницька, чарівний голос якої полонив французьких слухачів. Згодом французький композитор К. Террас написав музику до цієї п'єси, а в 1913 р. паризький театр "Аполлон" здійснив французьку інтерпретацію "Наталки Полтавки" на своїй сцені.

У київському театрі М. Садовського "Наталці Полтавці" також відводилося почесне місце. Тут актор М. Петлішенко по-новому трактував образ возного як молодого, щиро закоханого в Наталку, що виразніше відтінювало принциповість дівчини у своєму виборі. Роль Наталки виконувала М. Литвиненко — артистка драматичного темпераменту, з широким діапазоном голосу. Одна з вистав цього театру була покладена в основу першої екранізації п'єси, здійсненої в 1911 р.

У наступні десятиріччя "Наталка Полтавка" широко виконується і на професійній, і на аматорській сцені. У 1919 р. в Полтаві у ролі Петра дебютував І. Козловський. У Київському оперному театрі партію виборного виконував М. Донець, а в 30-х роках ролі виконували М. Литвиненко-Вольгемуг, О. Петрусенко, І. Паторжинський, М. Гришко, І. Козловський.

1.3. Проблемне завдання.

— Скільки всього пісень у п'єсі? Які вони за мотивами, жанровими особливостями? Яка їх роль у драмі?

(І. Котляревський занумерував 19 пісень, проте їх 22. Є ліричні ("Віють вітри, віють буйні", історичні ("Гомін, гомін по діброві"), бурлацькі ("Та йшов козак з Дону, та з Дону додому"), жартівливі ("Ой під вишнею, під черешнею"), сатиричні (" Всякому городу нрав і права").

1.4. Особливості твору.

Якщо тогочасні політичні опери мали переважно розважаль­ний характер, то п'єса І. Котляревського — серйозний твір про прекрасну душу народу і його щедре серце, світлий розум і гірке безталання.

Письменник реалістично зобразив життя «простолюду», кри­тично засудив тодішнє суспільство (хабарництво, обдурю­вання, зверхність багатих над бідними та ін.).

Автор змалював взаємини між простими людьми, використав не­вичерпні скарби народної розмовної мови і пісенної творчості.

Композиція.

Весь текст п'єси поділяється на великі частини — дії (їх у творі дві), кожна з яких поділяється на картини, а ті у свою чергу на яви, пов'язані з входом чи виходом дійових осіб. Усі яви на­писані у формі діалогів між двома або більше дійовими особами, зрідка трапляються монологи.

Дія твору відбувається в одному полтавському селі.

Композиція: початок першої дії, де читач знайомиться з міс­цем подій (село над Ворсклою, хата Терпелихи), з головним ге­роєм твору (Наталка). Тут ми дізнаємося, що Наталка дуже лю­бить Петра і чекає його з далеких мандрів.

Зав'язка: подальші сцени, з яких довідуємося про намір воз­ного одружитися з Наталкою, в цьому йому має допомогти ви­борний Макогоненко (ява 3 дії І).

Розвиток дії: старшина села вмовляє Наталку погодитися на шлюб з паном возним і діє через матір, а другий посередник, Микола, влаштовує побачення Наталки з Петром, який оце по­вертається із заробітків, куди погнали його лиха доля і Наталчин батько, що не погодився віддати дочку за наймита. Та й стара Терпилиха мріє про багатого зятя. Отже, на шляху до щастя за­коханих — майнова нерівність.

Кульмінація: категорична відмова Наталки стати дружиною возного (ява 9 дії II).

Розв'язка: благословення матері Наталки і Петра на одру­ження, оскільки возний зазначив: «Я отказуюсь од Наталки і уступаю Петру во вічноє і потомственное владєніє з тим, щоб зробив її благополучною».

Таким чином, композиція п'єси «Наталка Полтавка» досить майстерна, напруженість розвитку дії весь час тримає читачів у пильній увазі, в неослабленому інтересі до кожної сцени, до кож­ної дійової особи і її поведінки, хвилює її.

Певну композиційну роль відіграють у цій п'єсі ремарки (весь авторський текст у творі), вони здебільшого короткі, стислі, але влучні, виразні, ясні. Наприклад, автор хоче, щоб на сцені було так: «Село над річкою Ворсклою. Упродовж сцени вулиця, що веде до річки; тут між хатами і Терпилихина хата». Ось і все. А вже режисер-постановник, художник і оформлювачі сцени ма­ють додумати все інше, різні деталі, щоб сцена відповідала ре­альній картині українського села початку XIX ст.

2. Бесіда за змістом п'єси "Наталка Полтавка".

— Про що розповідається у п'єсі?

— Яка причина тривалої розлуки Петра і Наталки?

— Чому мати хоче видати Наталку за нелюбого їй возного?

— Чи возний розуміє, що він — не рівня Наталці?

— Яка роль Миколи в п'єсі, з якою метою введено цю дійову особ;

— Чим подобається вам Наталка Полтавка?

— Чому виборний намагається допомогти возному в одруженні з На талкою?

— Які прислів'я і приказки ви з п'єси запам'ятали?

— Що характерне мові возного, чим вона відрізняється від мови виборного?

— Скільки дійових осіб у п'єсі? Яке їх місце в розгортанні дії?

(Шість. Дві групи дійових осіб: позитивні (Наталка, Петро, Терпилиха, Микола) і негативні (Тетерваковський і Макогоненко). Два претенденти на одруження, між кожним з яких є посередник. Окремо — образ матері).

— З якою метою автор використовує ремарки (авторські пояснення) ? (Поглиблюють психологічний стан героїв, додають виразності).

— З якою метою вживаються ремарки (однослівні зауваження)?

(Доповнюють характеристику дійової особи).— Що привернуло вашу увагу в побудові п'єси? Чому саме? (Багато пісень, мова персонажів, особливо возного.)

— Як ви думаєте, чим завершиться конфлікт Наталки з возним і з матір'ю, чому?

— Хто з героїв викликає симпатію, хто — ні, до кого ви ще не визначили свого ставлення? Чому?

V. Узагальнення вивченого на уроці

1. Літературознавчий практикум.

— Яка ж тема "Наталки Полтавки"?

(Драма кохання бідної української дівчини-селянки, яка відстоює своє право на щастя).

— Що лежить в основі сюжету п'єси?

(Виникнення, розвиток і загострення конфлікту між Наталкою бідною селянською дівчиною, і возним Тетерваковським, багатим паном але нелюбим Наталці).

— Назвіть складові композиції твору.

(Експозиція, зав 'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка, розстановка дійових осіб, ремарки, репліки).

— Вкажіть експозицію твору.

(І дія. Село, хата Терпилихи. Знайомство з Наталкою, виборним возним та інформація про те, що Наталка дуже любить Петра і чекає його).

— Де у п'єсі зав'язка?

(Сцени, з яких довідуємося про намір возного одружитися з Наталкою і бажання виборного Макогоненка прислужитися в цьому. Виникає конфлікт — зіткнення прагнень возного (одружитися) і Наталки (не бажання цього).

— Які моменти в розвитку дії між зав'язкою і кульмінацією можна виділити?

(Розмова матері з дочкою; умовляння виборним Терпилихи, щоб видали Наталку за возного; поява на сцені бурлаки Миколи, який стає потім посередником між Петром і Наталкою; Наталка подає рушники возному; повернення Петра і розмова його з Миколою).

— Чи є у п'єсі перипетії (раптові повороти)?

(Так. Раптові, різкі зміни у поведінці, житті дійових осіб, ускладнення обставин).

— Де у творі кульмінація?

(Сходяться всі дійові особи і остаточно вирішується доля Наталки. Петро віддає зароблені гроші Наталці).

— Який епізод твору є розв'язкою?

(Благословення матір'ю Наталки і Петра, промовисті, афористичні репліки Миколи, виборного, Петра).

VI. Домашнє завдання

Підготуйте характеристику образу Наталки Полтавки за його планом, добираючи цитати з твору.

(Орієнтовний план до характеристики образу.

1. Хто така Наталка?

2. Що нам відомо про її минуле?

3. Самохарактеристика Наталки.

4. Що про Наталку говорить виборний?

5. Готовність до самопожертви.

6. Особливості мови Наталки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів