УРОК №25

 

Григорій Квітка-Основ'яненко. Картини життя українського суспільства за часів Великої Руїни в "Конотопській відьмі"

Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художній зміст твору та оцінку автором життя українців періоду Руїни; розвивати навички виразного читання, коментування прозових творів, виділення проблем та провідних думок, висловлення власних міркувань з приводу прочитаного; виховувати критичне мислення, почуття гумору та справедливості.

Обладнання: портрет письменника, ілюстрації до повісті "Конотопська відьма".

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

1.Перевірка домашнього завдання

2. Літературний диктант.

1) Якого роду був Микита Уласович Забрьоха? (Чесного і важного; із сотенних старшин.)

2) Як Микита Забрьоха одержав свій чин сотника? (Він дістався йому у спадок.)

3) Скільки років було Микиті? (25.)

4) Чому Микита довго не одружувався? (Не дозволяв скупий батько.)

5) Хто така хорунжівна Олена? (Дівчина, господиня хутора Безверхого.)

6) Який вид опису вжитий у такому уривку й про кого йдеться: «...Голова йому нечасана, чуб непідголений, пика невми-та, очі заспані, уси розкудовчені, сорочка розхристана...» (Портрет Забрьохи вранці після невдалого сватання.)

7) За чим нібито приїхав Забрьоха на хутір, як він розказав братові Олени? (За брагою для волів.)

8)Що вплинуло насотником нареченої? (Те, що вона красива й багата.)

9) За допомогою чого хорунжівна Олена висловила свою відмову сотникові? (Гарбуза.)

10) Чому писар не міг порахувати козаків за допомогою зарубок на хворостині? (Бо переламав хворостину на зарубці.)

11) Чому Пістряк розгнівався й що надумав? (З нього посміялися, задумав сотникові помститися.)

12) Чим писар Пістряк схожий на пана возного з «Наталки Полтавки» І. Котляревського? (Канцелярською засміченою мовою.)

III.Оголошення теми і мети уроку

IV.Основний зміст уроку

1. Слово вчителя.

— Безпосереднє знайомство Квітки-Основ'яненка з українським побутом і народною творчістю послужило дорогоцінним джерелом для повісті "Конотопська відьма", в якій, за оцінкою і. Франка, "письменник дав незрівнянний майстерний малюнок старих козацьких порядків, може з половини XVIII віку в новочаснім сатиричнім освітленні".

Вперше повість була надрукована 1836 р. в другому томі "Малоросійських повістей..." Крім документального матеріалу, Квітка вдається до народної поезії: замовлянь, легенд, народних повір'їв, в яких діють фантастичні істоти, казок. В українському фольклорі є безліч варіантів казок про відьом. Деякі з них були опубліковані в збірнику "Труды этнографическо-статистическоп жспедиции", у збірнику І. Рудченка "Южноруские народные сказки", у першому томі "Повестей, сказок и рассказов козака Луганского-Даля" з приміткою автора, що казку "Відьма" прислав "козак Грицько Основ'яненко". Народна казка "Відьма та відьмак" покладена в основу повісті М. Гоголя "Вій", в якій, як і в "Конотопській відьмі", гармонійно поєднуються фантастика з численними реальними картинами.

Фантастика "Конотопської відьми" прикрашена в значній своїй частині тим бадьорим, життєствердним сприйняттям світу, яке властиве українській народній творчості. Звернення до фантастичних образів не означало відмови від реального, земного. Своєрідність повісті полягає в тому, що казковий, фантастичний сюжет використаний для максимальної насиченості його реальними картинами й епізодами життя українського народу в переломний історичний період. Здається, старі козацькі порядки XVIII ст., а разом з ними і забобонність, безправство, безкарність за зловживання владою канули в Лету. "Але цей "втрачений світ", — відмічає А. Слюсар, — що став анахронізмом, все ще переконаний в своїй життєспроможності. Він і стає предметом зображення. На першому плані — старшина, яка повністю порвала з народом і втратила моральне та інтелектуальне право зверхності. Від козацької демократії лишилася тільки видимість".

Образами сотника Забрьохи та писаря Пістряка викривається адміністративний апарат пізньої гетьманщини, сваволя й грабіжницькі інстинкти якого (у гіпертрофованому вигляді) прижилися і при феодально-кріпосницькому режимі. Образ конотопської відьми виражає злі, ворожі людині сили, що допомагають духовно обмеженим, користолюбним, егоїстичним власть імущим порушувати народно-моральні закони. Покарання в кінцевому рахунку несуть і злі, ворожі, сили, і ті, що за їх допомогою, приносячи в жертву народ, прагнуть влаштувати своє щастя.

Через зіткнення сотника й писаря з державою і народом розкриваються соціальні мотиви, які пробиваються крізь сплетіння фантастики й реальності впродовж усієї повісті. Переходячи від реального до фантастичного, письменник має можливість вводити фантастичні картини й образи, не порушуючи реалістичної основи твору. Так, у казковий мотив про відьму вплітається сатирична розповідь про "правління" сотника та писаря, наслідки того "правління" для конотопської громади. Творчо використовуючи багатства української народної поезії, Квітка вніс в українську літературу чарівну принаду пісні, казки, народного гумору, гостроту і влучність народної сатири.

2. Словникова робота, обмін враженнями щодо прочитаного.

3. Евристична бесіда.

— Що є реальним, а що фантастичним в прочитаних вами епізодах?

— Що в повісті смішне, а що сумне?

— Як ви оцінюєте сцену виявлення відьом? Чи має це явище реальне підґрунтя?

— Кого і що висміює автор?

4. Робота над твором Г. Квітки-Основ'яненка «Конотопська відьма»

Джерела для написання твору.

Реальна дійсність життя українського народу, історична епоха кінця XVIII ст.

Автор точно і детально описує життя в Конотопі, стосунки між людьми, правдиво змальовує психологічні мотиви їх учинків.

Широко використано приказки, народні повір'я, перекази, яскраво зображено побут, змальовано реалістичні картини селянського життя.

4.1. Тема: письменник правдиво показав суспільні взаємини, сатирично висміяв життя і побут українського панства і козацької старшини кінця XVIII ст.

Ідея: гостра сатира на адміністративний апарат гетьманського ладу (некультурність, самодурство, здирство, взаємні інтриги й обдурювання...).

Основна думка: «Ішов, ішов дорогою, та і в яму впав, любив, любив хорошую, та й плюгаву взяв».

Жанр: гумористично-сатирична повість (бурлескний твір).

Сюжет твору.

Сюжет повісті становить складне поєднання побутових епізодів з фантастичними. Конотопський сотник Забрьоха сватається до хорунжівни Олени, але дістає «гарбуза». Писар Пістряк намагається хитрощами скинути Забрьоху із сотнества і зайняти його посаду: він намовляє свого керівника водою перевірити відьом. І тут у повість вплітається фантастика: відьма Явдоха Зубиха наводить ману на людей коло ставка, викликає чаклуванням переліт сотника з Конотопа на Безверхий хутір, потім одружує його з гунявою Солохою, писаря Пістряка — з наймичкою Пазькою, а хорунжівну Олену — із судденком Халявським. Закінчення знову реалістичне. Забрьоху скидають із сотнества, а Пістряка — з писарства, і вони знову стають приятелями. Зубиха зачахла і вмерла. Як відьму зарили її в яму, прибивши осиковим кілком, «щоб ще не скочила».

Сюжетні лінії:

відомості про предків Забрьохи;

намагання пана сотника одружитися з Оленою за допомогою ворожінь Явдохи;

М. Забрьоха і П. Пістряк — «керівники козацької сотні»;

Олена і пан Халявський;

містична діяльність Явдохи Зубихи;

Композиція.

Повість містить 14 частин і «закінченіє».

Експозиція: знайомство читача з паном сотником Микитою Уласовичем Забрьохою.

Зав'язка: рішення Забрьохи будь-яким шляхом домогтися любові від Олени Йосипівни; намагання Пістряка помститися пану сотнику за те, що той принизив писаря перед військом козацьким.

Кульмінація: усунення зі своїх посад Забрьохи і Пістряка, їх деградація.

Розв'язка: «заключеніє», кожний герой твору отримує покарання; страшна смерть конотопської відьми.

Проблематика.

Керівник і влада.

Розум і безглуздя.

Щирість у взаємостосунках між людьми.

Прагнення будь-яким шляхом збагатитися, отримуючи посаду.

Обов'язок перед суспільством.

Деградація особистості.

Ворожіння і свята віра в Бога.

4.2. Ідейно-художній аналіз твору. Бесіда за питаннями: Частина І

Хто був Микита Уласович Забрьоха?

Як Г. Квітка характеризує свого героя? Чи можете ви за цим з'ясувати ставлення автора до конотопського пана сотника? («...У неділеньку сету не брав білої сорочки, та й прощайте

у сім слові — китаєвих синіх штанів на ніч не знімав, так, сердека, у них і ночував... Зараз схопивсь, випозіхався, вичухався, помоливсь богу, нюхнув разів тричі кріпкої роменської кабаки. ...Голова йому нечесана, чуб не підголений, пика немита, очі заспані, уси розкуйовджені, сорочка розхристана») Про що свідчить мова, яку дібрав письменник, описуючи свого героя?

Чому прізвище Забрьощенко було замінено народом на Забрьоху?

Через що Микита вчасно не одружився? («Батько-бо його старий Улас був собі скупенький, і коли, було, Микита як озьме його за серце, стане батька прохати, щоб його оженив, то старий насупить брови, зиркне на нього сторч та й скаже: "Нехай лишень виясниться, бач, нахмарило. Який тепер ся- кий-такий син жениться. Бач, хліб дорогий, по п'яти алтин мішок, та й тісно нам буде, як тобі жінку озьмемо: де мені вас містити з дітворою, що вже знаю, що так і обсипле. Нехай лишень опісля подумаємо"»)

Що дізнався Забрьоха від людей про Олену? («...У неї нема ні батька, ні матері, а тільки самий брат; що вона хазяйка невсипуща, сама й около коров, сама й у полі при косарях і при женцях, а зимою у винниці сама догляда і се борошно скупу є»)

Чим дівчина сподобалася пану сотнику? («...Дівка здорова, молода, оглядна, чорнобрива, повновидна, а худоби-худоби — так батечки! Свій хутір, лісок, винничка, млинок, вітрячок, а скотини та овечок — так нічого й казати!»)

Чому Забрьоха вимушений був набрехати про причину приїзду до Олени її брату? («...Старі люди кажуть: тільки що ще задумаєш свататись, то й станеш зараз брехати, і що без брехні ні жоден чоловік не сватався»)

Як він пояснив мету свого візиту до хорунжого? («...Буцімто йому треба брагу для волів найняти на зиму (а ще де та зима? Ще тільки Петрівка йде), так він почув, що у пана хорунженка у винниці барда добра і добре скотини доглядають, приїхав найнятися і сторожитись»)

Що пояснив брат гостю про відсутність своєї сестри? («Сестра у полі, поїхали там трошки просця посіяти, так вона догляда, бо вже без неї ніхто нічого не тямить зробити»)

Чи можна вважати хорунжого ледачим? («Не знаю я сього діла і ні в віщо не мішаюсь, про те сестра зна»)

Як Олена зустрічала гостя? {«Бачить, що чужий чоловік, зараз мотнулась, звеліла із ставка потягти карасів і загадала вечерю варити; сюди-туди шатнулась і увесь порядок дала, що й на завтра робити, і кому, куди і зачим їхати, а далі одяглась таки любенько, як звичайно панночці та ще у хорунжівні: до старенької плахти та почепила люстринову запаску, одягла тож шовкову юпку, та на шию дукат на бархатці, та червоні черевички узула, а на голову хорошу стрічку поклала, та й вийшла і поклонилась пану Уласовичу низенько»)

Чим господиня вразила Забрьоху? («Як побачив таку панночку, що не тільки що зроду не бачив такої, та вона йому й не снилась така, та аж задрижав, і не тямить вже, що йому й казати... та знай слинку ковта, дивлячись на таку кралю»)

Кого намагався висміяти Г. Квітка-Основ'янеко на прикладі брата Олени?

Чому Забрьоха зізнався Йосиповичу про причину приїзду до нього? Як той зреагував на прохання пана сотника віддати за нього Олену? («Побачу, цат, сестра скаже, нехай до завтрього, лягайте лишень спати,— та й пішов від нього»)

3 чим повертася Забрьоха від Йосипивічів? Через що його проймав сором? («Ввійшла з кімнати паньмичка, поклонилась та й поставила на столі перед паном Уласовичем на сковороді... печений гарбуз! ...Він мерщій на коня та навтікача побіля хат; тільки й чує, що люди з нього регочуться, йому ще більше стидно, ще більш коня поганя... Одно те, що сором, а тут і такої дівки жалко, та ще ж ні ївши, ні пивши! От вже нам Уласович і додому з гарбузом так і біжить, як і біг до дівки, думаючи рушники брати»)

Частина II

Як Г. Квітка описує П. Пістряка? Про що свідчить ставлення автора до свого героя? («А хто ж то лізе? Що ж се він так там мордується? То піткнеться у двері, та й назад наші... Лізе то не хто як сотенник конотопський писар і щирий приятель пана сотника Микити Забрьохи»)

Яку залежність мав Микита Уласович від сотенного конотопського писаря? («...Він без нього ні чарки горілки, ні ложки борщу до рота не піднесе, а вже на пораді, як Пістряк Григорович сказав, так воно так і є, так і буде, і вже і до сто баб не ходи, так ніхто не переможе»)

Де і за яких обставин П. Пістряк здобув освіту? Про що це свідчить? («...Дванадцять год учився у дяка в школі: у год вчистив граматику, два годи вчив часословець, півчварта года сидів над Псалтирем і з молитвами зовсім вивчив, та півп'ята года вчився писати, а цілісінький год вчився на що- тах; а промеж тим, ходячи на крилас, поняв гласи, і єрмолойні догматики, і Сковородині херувимські, туди ж за дяком і піддячим окселентує і Павла чтеніє, коли не багацько закладок, утне на усю церкву голосно; а вже на річах так і бойкий, що як розговориться-розговориться, та усе не попросту, усе з писання...»)

У чому було призначення довгої хворостини, з якою пан писар намагався потрапити у приміщення до Забрьохи? («...Но оная не суть уже хворостина, понесе убо суть на ній вмістилище душ козацьких прехваброї сотні Конотопської, за ненахож- денієм писательського существа...»)

Яке предписаніє отримав пан сотник? («...Іти в Чернігов за всею сотнею і зібратись зо всім прибором і узяти провйонту для себе і коней на дві неділі»)

Як він зреагував на нього?

Через що П. Пістряк не міг остаточно порахувати козаків?

Яким чином писар намагався бути хитрішим за пана сотника? («Се на біду вже йде, коли пан сотник та буде розумніший мене. Нащо ж йому і писар, коли сам буде і видумувати і підписувати? Отже тільки не видно, що сам буде й писати та, може, й на щотах викидати. Та не дамся-бо... Я йому хука усучу»)

Що висміює Г. Квітка на прикладі пана Забрьохи, коли той з'явився перед військом для з'ясуванням кількості козаків? («...А він більш тридцяти ліку не знав, а козака ні однісінького у твар не знав і не тямив, хто з них Демко, а хто Процько»)

На яку помилку зазначив пан сотник своєму писарю, коли той не міг дорахуватися одного козака? («Адже і козаки усі, і з хворостини ні жоден не втікав. Се ти як переломив хворостину, так вона якраз на козакові хруснула. От ти, держачи її на дві половини, тим одного і не долічувавсь»)

Як сприйняв Пістряк образу від пана Забрьохи за невміння вести облік козаків? («Подавишся, як я тобі галушку піднесу... Підведу тебе під монастир... Буде у Конотопі сотник, та не Забрьоха... кланятимуться і Пістряку»)

Що свідчить про безлад серед козацької сотні, якою керував М. Забрьоха? («Війтесь собі, куди хочете, хоч на шибеницю. Який я порядок дам, коли писар сказився? На те дивлячись, і козацтво рушило: хто у шинок, хто у солому після такої муштри спочивати, а інші мотнулись на вгороди дівчат полохати...»)

Частина III

3 приводу чого жалкував Забрьоха, сидячи на лавці вдома? («Що йому учора Йосиповна Олена, панна харунжівка, піднесла, мов тертої під ніс кабаки, печеного гарбузця; що він після учорашнього дня ще не пив, не їв, а тут ще не виспався; що треба йому збиратися з своєю сотнею у поход аж у самісінький Чернігов; та я ж кажу, після такої біди ще й нове лихо зіклалося йому, що розсердив свого сотенного пана писаря Пістряка, а розсердившись, вже він не буде ніякої поради давати, як начальство пришле об чім лепорт чи як там його; тоді що чинити?»)

Чого не міг простити писар пану сотнику? («...Да не розсміються надо мною наші козаки і рекуть нині: «Писар наш суть дурень, не вмів розібрати, що хворостина суть удобосокрушаємая». ...Того для подобало вам, пане сотнику, всп'ять зря покинути прогрішення брата вашого; скріч устами ко вуху повідати йому, а не все козацькоє услишаніє»)

3 якою метою Микита Забрьоха намагався налагодити стосунки з писарем після того, коли він його висміяв серед козацтва? («Здолай же дружбу, не сердься на мене, та з серця не говори мені з письма, а кажи просто. Тут і так, не тобі ка¬жучи, лихо та ще з лихом, а тут ще у похід іти. Ось давай про се толкуватись, що нам по тому лепорту робити... Адже сотня уся, то й добре; ну, дальш каже, що робити?»)

Як Пістряк пояснив пану сотнику причину посухи на землі. («Є на світі нечистивиї баби... поселяють вражду і роздор проміж супружнього пребиванія; возбуждають любовное преклонєніє уноші к діві і от Ония к оному, і прочее зло неудобореко- моє, а паче усього, затворяють хляби небеснії і воспрещають дождеві орошати землю, де погибнешь род чоловічеський»)

Які відчуття охопили Забрьоху, коли він почув від писаря розповідь про відьом? («Та цур їм, не споминай їх мені, пане писарю! Хоч до вечора і далеко, а як налякаєш мене, то усю ніч буду жахатись і не спатиму, усе відьом буду боятися... вона перекинеться клубком, кинеться тобі під ноги, зіб'є тебе та й щезне. ...Чи мало старі люди такого розказують, так що, наслухавшись, цілу ніч дрижаки спати не дадуть»)

Що робить батько Уласа Забрьохи з представниками нечистої сили? («...їх возхищаше і у річці топляше. Аще кая суть відьма, та не погрязнешь на дно річноє, аще, і камень жертовний на виї єя причепляють, аще же непричасна єсть злу силу, абиє погрязнешь у воді»)

Яку користь мав П. Пістряк від того, що паи сотенний вирішив не йти у військовий похід, а зайнятись боротьбою з тими, хто перешкоджає дощу? («Наруку ковінька нашому пану Пістряку. Зробив з паном сотником, що йому треба було і чого йому давно хотілось. Пошив у дурні. Підвів, щоб не слухав предпісанія начальства, не йшов у Чернігов, може, від татар або від ляхів відбиватись; а поки кривий Хверлущенко з одною ногою дошкандиба і начальство прочита лепорт, що пан конотопський сотник замість діла прийнявсь відьом топити, подума, що він нерозумний, а то вже й зовсім одурів... "Певно, його замінять, а сотником поставлять... вже ж нікого більше, як мене.

І ураговим бабам і молодицям, хто мені якусь капость робив, або... те-то... не сотвориша послушанія... знаю таківських... усім віддячу, позаполіскую їх добре! Спасибі, що мій дурень гне шию і лізе у біду, як віл у ярмо"»)

Частина IV

Що відбувалося з худобою, коли біля неї не було господарів?

Яке видовище зібралися подивитися мешканці Конотопа?

Через що пан Симеон розігнав різкою школярів, які прибігли подивитися на подію біля річки? («...Сконпоновали смішного вірша на свого дяка»)

Як у творі характеризується діяльність ворожок? (Пріська Чирячка — «...змолоду давила зінське щеня; зніма остуду, переполох вилива, злизує від уроків, соняшниці заварює...». «Раз пан Пістряк та попросив її, щоб дала йому любощів, щоб його усяка чи дівка, чи молодиця, на яку оком накинув, щоб його полюбила, отже ж то випив тих любощів та й пішов на вечорниці, та тільки було що розходивсь... як же йому завадить! Так і додому не добіг».

Химка Рябокобилиха — «...вже коли в кого що пропаде, то й не думай іти до ворожки, вона самій умілій брехню задасть, а скаже на того, на кого хоче та на кого сердита». Оттак було сказала раз і на пана Пістряка — що то! І старшини не минула! — що буцімто він у чоловіка бджоли підрізав». Явдоха Зубиха — «...вона як удень то і стара, а як сонце заходить, так вона і молодіє, а у саму глупу північ стане молоденькою дівчинкою, а там і стане стариться і до сход сонця вп'ять стане стара, як була учора». «Раз пан писар Ригорович читав перед громадою якесь-то предписаніє від начальства... як ось і йде Зубиха та й глянула на нього і тільки і всього, що всміхнулась, так що ж? Він зараз бумагу об землю, підтикався та й давай скакати перед громадою. Сміху було такого, що не то що!»

Пазька Псючиха — «...нишком, не хвалячись, чаклує... То куди махнула, туди і хмари підуть».

Домаха Карлючківна — «...коли роззявить рот, так і лопата улізе, нісочок, як у рябця, а як дивиться з Конотопа очицями, так одним у Київ, а другим у Білагород».

«Шоста була Векла, старого Штирі невістка, а сьома Устя Жолобиха...»)

Чому, на ваш погляд, саме цих жінок було звинувачено в зносинах із нечистою силою і в тому, що, нібито, саме вони перешкоджали дощовій погоді?

Частина V

Чим пояснити ретельність контролю з боку Пістряка за ув'язненими відьмами? («...Щоб котра з них, перекинувшись або сорокою, або свинею, та не дала б дьору»)

Про що свідчить невміння пана сотника вести промову серед людей?

Як народ, а потім і Забрьоха поставились до втоплення Векли Штирихи?

За що Пістряк намагався її знищити? («Просих — і не дала, позичах — і не повірила; стражі предах — і не відкупалася, якоже другії прочії»)

3 якою промовою звернувся Талимін Левурда до Забрьохи щодо зв'язку його жінки з нечистою силою? («...Дивлюсь... аж в неї в гостях чорт, та от, як бачите, словнісенько як пан писар Прокіп Ригорович, нехай здоров буде, така йому і пика, і одежа, і усе таке. Я до чорта, а він від мене, я за ним, а проклятий чортяка та у сіни, він бачить, що непереливки, та у трубу, я як злякаюсь, як вернусь у хату, та на піл, та що то: й кожухом укривсь, а сам дрижу з переляку, що бачив чорта і що моя жінка з ним дружить»)

Чому Ригорович всіляко намагався перешкодити покаранню дружини Левурди?

Чим пояснити думку чоловіка про те, що Пістряк — чорт який відвідував його Стеху?

Як помстився Левурді за своє звинувачення пан писар? («Пойміте його і водворіте у ратушу і присовокупіте нозі його до клади, бо сам сознаніє учинив, що видів і осязав живого чорта, убо він є колдун, чаклун; воутріє ізбию киями сього грішника»)

Що було характерним у поведінці Забрьохи під час суду над відьмами? («Микита Уласович вже й дрімати став, по його так вже б пора і додому: чи будуть дощі йти, чи ні, йому нужди мало; не стане свого хліба, йому принесуть; Конотоп не мале село; без сварки, без позивання не обійдеться. Усе знай позіха та... пальцем знай штрика то у лоб, то у ніс»)

Які труднощі виникли під час покарання Явдохи Зубихи?

У чому виявилася байдужість Забрьохи до суду, який чинив Пістряк над відьмами? («...Робіть, що знаєте, тільки швидше, бо вже обідня пора. Я б вже давно дав дьору, так хочеться дивитись на сюю кумедію, що на собі цілісінький віз каміння, а вона не тоне, а плава поверх води. Робіть собі що знаєте, а я буду на готове дивитись, я на те у Конотопі сотник»)

За що народ звинувачував Явдоху Зубиху? («Нехай не краде з неба хмар, не хова дощу у себе на миснику...»)

Як відьма сприйняла друге покарання над собою? («...По два парубка сіло на руки і на ноги, а два узяло здоровенні пучки різок та й почали чистити... аж засапались б'ючи, б'ють — б'ють, і вже цурпалки летять... А що Явдоха? Лежачи під різками, казку каже»)

 

У чому виявилася витримка Явдохи під час її катування різками? («...Б'ють-б'ють бісівську бабу, скільки хлопців перемінилося, скільки різок перебрали: і вербових, і березових, і тернових, а їй не позначилось нічого, неначе тільки що лягла і не трішечки і не бита...»)

На що Швандюра «відкрив очі» тим, хто намагався чинити суд над відьмою? («Тоді усі побачили, що лежить товста вербова колода, поперепутована вірьовками, і сидять на ній чотири хлопця здоровенних і держуть її якомога, щоб не пручалась, а чотири б'ють тую колоду зо всієї сили добрими різками, неначе кого путнього. А біля тієї колоди лежить сама по собі Явдоха Зубиха, і не зв'язана, і регочеться, дивлячись, як працюються люди замість її та над колодою»)

Якої шкоди вчинила Зубиха Пістряку? («Се вона мені зробила, що я після перепою химери погнав»)

У чому вбачав для себе користь пан писар від відьми? («Такої мені і треба!.. Піддобрюсь до неї, воно поможе його (Забрьоху) втопити, а мені винирнути з писарства та на панство...»)

Що намагався висміяти Г. Квітка-Основ'яненко у сцені суду над відьмами? Який вид гумору він при цьому застосував?

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування Частина І

Микита Забрьоха — конотопський пан:

а) хорунжий; б) писар; в) гетьман; г) сотник.

Батько Микити не виявляв великого бажання:

а) навчати сина військової справи;

б) одружувати його;

в) балувати дитинчатко дорогими подарунками;

г) виховувати і привчати спадкоємця до етикету.

Уподобавши собі хорунжівну Олену, Забрьоха найбільше ці¬нував її:

а) вміння гарно співати; б) доброту і веселу вдачу; в) придане; г) вправність у господарюванні.

До якої брехні вдався Микита Уласович, приїхавши сватати Олену? Буцімто він:

а) бажав порадитися з приводу обробки землі;

б) розшукував породистих коней;

в) скуповував мисливських собак;

г) придбав би браги для волів на зиму.

Напередодні якого народного свята приїхав залицятися герой твору?

а) Водохреща; б) Івана Купала; в) Петрівки; г) Різдва.

Якщо дівчина не згодна на шлюб, то вона виносила хлопцю: а) хліб-сіль; б) печеного гарбуза; в) рушники; г) кухлик води.

Частина II

Герой твору, про якого Г. Квітка-Основ'яненко зазначив: «Як він сказав, так воно і є, так і буде, і вже й до сто баб не ходи, так ніхто не переможе»?

а) М. Забрьоха; б) П. Пістряк; в) брат Олени; г) сільський дяк.

Предмет, що його П. Пістряк називав «депортом»: а) книга; б) хворостина; в) рушниця; г) прапор.

Пан писар аж дванадцять років навчався у:

а) дяка в школі; б) Бобринецькому повітовому училищі;

в) Полтавській духовній семінарії;

г) чоловічому монастирі.

Зміст «предписанія», яке отримав У. Забрьоха:

а) «Негайно вирушити у військовий похід проти шведів»;

б) «Здійснити облік козаків, їх зброї, про що незамедлітельно повідомити»;

в) «Вирушити з сотнею до Чернігова на два тижні»;

г) «Провести військові збори в Конотопі». 5. Пан М. Забрьоха не вмів як слід:

а) читати; б) писати; в) рахувати', г) скласти депорта.

Частина III

Микита Уласович вважав для себе Пістряка за: а) родича; б) брата; в) радника;

г) доброго знавця військової справи.

«...Що писар не здума, що не скаже, то вже М. Забрьоха мерщій і каже»:

а) «Не розумію тебе, повтори...»;

б) «Дай осмислити про що речеш ти...»;

в) «Так, так воно є»; г) «Зачекай. А якщо...».

Аби не вирушати у військовий похід, Пістряк запропонував Забрьосі таку причину:

а) тяжка хвороба у козацькому середовищі;

б) оборона світу, який загибає від посухи;

в) обмаль провіанту; г) необхідність оновлення зброї.

На думку пана писаря, щоб викликати дощ, необхідно: а) молитися Богу; б) знайти земляну жабу;

в) звернутися до відьом; г) дати милостиню жебракам.

Про кого у творі зазначено: «дурень гне шию і лізе у біду, як віл у ярмо»:

а) П. Пістряка; б) М. Забрьоху, в) кривого Хверлущенка;

г) одного з козаків.

Виконання якого документу проігнорував М. Забрьоха?

а) Предписанія; б) наказу; в) постанови; г) розпорядження.

П. Пістряк намагався помститися керівникові козацького війська за те, що він:

а) його принизив під час обліку сотні;

б) оббрехав грамотія;

в) зменшив йому платню;

г) не дозволив одружитися писарю на Олені.

З яким ворогом мав битися У. Забрьоха, вирушивши у військовий похід?

а) Німцями або шведами; б) москалями; в) французами; г) татарами або ляхами.

Пан писар мріяв про те, що:

а) матиме багато родючої землі; б) його призначать сотником;

в) отримає велику винагороду за свою службу;

г) буде служити самому царю.

Частина IV

Якого вірша склали школярі, очікуючи видовисько біля річки? Про:

а) сміливе військо козацьке; б) дяків-п' яничок; в) ворожок та нечисту силу; г) пана сотника та писаря.

Через що Пістряк звернувся по допомогу до Пріськи Чирячки? Бо:

а) захворів на лихоманку; б) прагнув забагатіти;

в) хотів, щоб його кожна дівка любила;

г) не вмів складати віршів про кохання.

Чим відьма Пріська не задовольнила сподівань пана писаря?

а) Не спрацювало її зілля для любощів-,

б) звинуватила його у крадіжці бджіл;

в) своїм поглядом змусила Пістряка танцювати перед громадою, коли той читав предписаніє;

г) бо через неї він хворів майже місяць. Частина V

Риса характеру Микити Уласовича, яка виявилася під час суду над відьмами:

а) байдужість; б) доброта; в) жадібність; г) жорстокість. Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 0,5 бала.

VI.Домашнє завдання

Скласти сенкани щодо характеристики образів М. Забрьохи, П. Пістряка, поміщика Д. Халявського. Дати відповіді на запитання в підручнику.