9 клас
Урок №35.
Тарас Шевченко. Геніальний поет, мислитель, пророк національного відродження в Україні. Його винятково велике значення. Біографія та основні віхи творчості. «На вічну пам’ять Котляревському», «До Основ’яненка»
Мета: поглибити знання школярів про біографію Т. Шевченка, з'ясувати основні віхи його творчості; проаналізувати твори митця, що є віссю неперервності історичного часу; розвивати культуру зв'язного мовлення, пам'ять, вміння виразно читати поетичні твори, логічно мислити, грамотно висловлювати власні думки, раціонально використовувати навчальний час; виховувати почуття поваги до життєвого подвигу Т. Шевченка в умовах підневільного становища нації в першій половині XIX ст.; інтерес до історичного минулого рідного краю.
Обладнання: портрет письменника. Ілюстративні матеріали до життєвого і творчого шляху.
Хід уроку
І . Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
1. Прослуховування домашніх творів та сенканей.
ІІI. Оголошення теми, мети та завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності
- Подумайте, що означає слово «кріпак»? ( Діти відповідають).
«Довідкове бюро» : кріпак – людина, закріплена за паном, яка на нього працює. Пан міг кріпака купити, продати, виміняти, як річ, карати.
IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.
1. Слово вчителя
План
1. Дитинство Тараса (1814—1829).
2. Юність.
3. 1843—1847 роки — найплідніші у творчості Шевченка.
4. 1847—1857 роки. Нова неволя.
5.1857—1861 — останні роки життя Тараса Шевченка.
2. Основні періоди творчості Т. Г. Шевченка
І. 1838 – 1843 – ранній період
ІІ. З 1843 р. до арешту 1847 р., який ще називають періодом «трьох літ»
ІІІ. 1847 – 1857 (засланський період)
ІV. творчість останніх років (з 1957 до 1861 р.)
3. . Опрацювання програмової поезії Т. Шевченка ранньої творчості «На вічну пам’ять Котляревському» (1838 р. С.-Петербург).
3.1. Виразне читання поезії з відповідним коментарем.
3.2. Розповідь учителя.
І. Котляревському, як і Т. Шевченку, відводять особливе місце в розвитку української літератури. Вони стояли біля її першоджерел. Іван Петрович уперше почав писати живою народною мовою, реалістично змалював життя народу, його побут, звичаї, оспівав його патріотичні почуття, показав його моральну красу і велич. Т. Шевченко вслід за І. Котляревським гостро засудив у своїх творах ненависну народові кріпосницьку дійсність і закликав до боротьби з несправедливим ладом. Тому І. Котляревського вважають зачинателем, а Т. Шевченка — основоположником нової української літератури. Життя цих двох письменників можна вважати справжнім подвигом у мистецтві, бо вони врятували український народ і українську культуру й відкрили перед ними шлях у майбутнє.
3.3. Тема: звернення молодого Т. Шевченка до померлого І. Котляревського (українського солов’я), щоб той розважив Кобзаря- сироту.
3.4. Ідея: возвеличення краси української літературної мови, яку започаткував видатний полтавчанин.
3.5. Основна думка: Будеш, батьку, панувати, / Поки живуть люди, / Поки сонце з неба сяє, / Тебе не забудуть!
3.6. Жанр: громадянська лірика.
3.7. Римування: перехресне.
3.8. Віршований розмір: ямб.
3.9. Композиція.
Експозиція: згадування Т. Шевченком солов’я — І. Котляревського, дивлячись на «одиноке гніздечко» птаха.
Зав’язка: розповідь поета про вплив солов’їного співу на почуття людей.
Кульмінація: висловлення суму з приводу смерті «батька» нової української літератури.
Розв’язка: звернення Т. Шевченка до І. Котляревського з проханням надати духовну підтримку під час перебування на чужині.
3.10. Художні особливості твору.
Метафори: «сонце гріє, вітер віє», «серце в’яне», «серце б’ється», «дівчина в’яне, сохне сиротою», «ворон прокричить», «засне долина», «соловейко задріма», «повіє вітер по долині, пішла дібровою луна», «луна гуляє», «верба сміється», «Котляревський щебетав», «слава сонцем засіяла», «усміхнеться серце», «хвилі… ідуть та ревуть», «доля… плаче».
Епітети: «світ божий», «дрібні сльози», «співає дрібно, рівно», «запекла душа злодія», «божа мова», «лютий злодій», «мова мудра, щира», «зла доля».
Риторичні запитання: «А де ж дівся соловейко?», «Чому не осталось?», «Піде та замовкне — нащо щебетать?».
Риторичні оклики: «І сонце гляне — рай, та й годі! / Верба сміється, свято скрізь!», «Поки сонце з неба сяє, / Тебе не забудуть!», «Праведная думе!», «Та про Україну мені заспівай!».
Звертання: «Праведная думе!», «Прилинь, сизий орле».
Порівняння: «співає… як бога благає».
Повтори: «дівчина в’яне, сохне сиротою», «Сонце гріє, вітер віє», «З поля на долину, / Над водою гне з вербою / Червону калину. / На калині одиноке / Гніздечко гойдає», «недавно… недавно…», «все сумує», «Праведная душа!», «згадаю…», «поки…», «там…».
3.11. Обговорення ідейно-художнього змісту поезії. Бесіда за питаннями.
-Що вам відомо про І. Котляревського — українського майстра слова?
- Чому Т. Шевченко в поезії намагається увічнити батька нової української літератури?
- Яким чином Тарас Григорович у вірші відтворює красу природи рідного краю?
- Які думки виникають в автора твору, коли він бачить самотнє солов’їне гніздечко?
- З чим у вас асоціюється образ солов’я? Назвіть поетів-романтиків, які у своїх віршах описали красу співу цього птаха і виявили його значення для відтворення внутрішніх почуттів своїх героїв?
- Яким чином автор твору намагається поєднати красу тьохкання солов’я для зображення добра і злодійства?
- Що, на ваш погляд, змушувало людей ставати на шлях розбою?
- З приводу чого Т. Шевченко порівнює солов’їний спів із щебетом І. Котляревського?
- Чим пояснити, що смерть видатного полтавчанина — це сирітство для багатьох українців?
- Як Т. Шевченко висловлює власну думку про героїв твору «Енеїда»?
- Чому поет уславлює І. Котляревського і називає його батьком?
-Чим пояснити бажання Кобзаря, перебуваючи на чужині, почути голос Івана Петровича?
- Дослідіть, як поет власне важке сирітське життя намагається поєднати з долею України.
- Про що свідчать останні рядки твору — звернення Т. Шевченка до І. Котляревського: «Не кинь сиротою, як кинув діброви, / Прилини до мене хоч на одно слово / Та про Україну мені заспівай!»
- Якими почуттями пройнята ця поезія? Над чим вона змушує замислитися читача?
«Мікрофон»: чи є людина, яка має велике значення у вашому житті? чим це зумовлено?
4. «До Основ’яненка» (1839 р. С.-Петербург).
4.1. Виразне читання поезії, коментування її змісту.
4.2. Історія написання твору.
У час написання цього вірша Тарасові Григоровичу було 25 років і він тільки-но почав свій творчий шлях. Поет творив цю поезію в ті часи, коли він, за його словами, «из грязного чердака… на крыльях перелетел в волшебные залы Академии художеств».
Перебуваючи в майстерні К. Брюллова, молодий Т. Шевченко не тільки захоплювався наукою живопису, а й плекав поетичні образи: «Передо мной расстилалася степь, усеянная курганами. Передо мной красовалася моя прекрасная, моя бедная Украина во всей непорочной меланхолической красоте своей. И я задумывался, я не мог отвести своих духовных очей от этой родной чарующей прелести» (Зі щоденника).
Зрозуміло, що поета охоплювало бажання побувати в рідних місцях, за якими він сумував.
Після розгрому царськими військами Запорозької Січі з козаків, котрі не схотіли служити турецькому султанові й, покинувши Задунайську Січ, осіли між Південним Бугом та Дністром, у 1788 році, російський уряд сформував Чорноморське козацьке військо, яке через чотири роки було переведене на правий берег Кубані. У формуванні цього війська активну участь брав запорозький полковник Антін Головатий, якого обрано кошовим отаманом. Головатий був знайомий із сім’єю Федора Квітки, де знаходив і моральну підтримку, і матеріальну допомогу. У 1839 році Г. Квітка-Основ’яненка надрукував у журналі «Отечественные записки» нарис під назвою «Головатий». Прочитавши нарис, Шевченко зацікавився його історичною особою, мав намір намалювати його портрет, зробив навіть ескіз. До автора нарису він звернувся з посланням «До Основ’яненка». Висловлюючи своє захоплення романтикою козаччини, республіканським ладом Гетьманщини, Т. Шевченко вболіває над недолею сучасної йому України, поневоленої царатом, нещадно визискуваної кріпосниками.
Тема: відтворення спогадів поета про старожитню Україну, запорозьке козацтво, колишню славу рідного краю.
Ідея: висловлення прохання до Основ’яненка зображувати у своїх творах минуле Батьківщини, Запорозьку Січ, що мало велике значення для пробудження національної свідомості українців.
Основна думка: Т. Шевченко прагне викликати інтерес земляків до героїчного минулого рідного краю, переконати їх, що Україна знову може стати самостійною державою, що її історія не закінчилася, вона продовжиться в майбутньому за справедливого суспільного ладу.
Жанр: вірш-послання, громадянська лірика.
Віршований розмір: ямб.
4.3.Композиція.
Експозиція: розповідь про спустошення Запорозької Січі.
Зав’язка: розмірковування над славою, яку здобули козаки, захищаючи рідний край.
Кульмінація: звертання до Основ’яненка, щоб він уславив героїчне минуле, яке варто шанувати і пам’ятати.
Розв’язка: сум Т. Шевченка за рідним краєм під час його перебування на чужині.
4.4. Художні особливості поезії.
Метафори: «Б’ють пороги, місяць сходить», «очерети питають у Дніпра», «сонце гріє, вітер віє», «могили стоять та сумують», «тирса шуміла», «жита похилились», «заграло, сказало… море», «не вернеться воля», «не покриють Україну червоні жупани!», «слава не поляже, а розкаже», «наша дума, наша пісня не вмре, не загине…», «виллю сльозами», «позички з’їли», «слава стала…», «море грає», «усміхнеться серце».
Повтори: «сходить… сходить», «Вернітеся!», «Не вернуться!», «правда… правда».
Риторичні запитання: «Де-то наші діти ділись, / Де вони гуляють?», «Де наші панують? / Де панують, бенкетують?», «Де ви забарились?», «Чи так, батьку отамане? / Чи правду співаю? / Та що й казать?».
Порівняння: «Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче», «Мова… голосна та правдива, як Господа слово».
Риторичні оклики: «Вернітеся!», «Не вернуться!», «Не покриють Україну червоні жупани!», «Смійся, лютий враже!», «От де, люде, наша слава! Слава України!», «Ех, якби-то!», «…батьку ти мій, друже!», «Ой не шуми, луже!».
Гіпербола: «Де кров ляха, татарина морем червоніла».
Звертання: «Смійся, лютий враже!», «От де, люде, наша слава», «Чи так, батьку отамане?», «Тяжко, батьку…», «Батьку ти мій, друже!», «Ой не шуми, луже!», «ти батьку…», «Співай же їм, мій голубе», «Утни, батьку, орле сизий!».
Епітети: «мова хитра», «лихо тяжке», «слава козацькая».
Анафори: «Де…», «Не вернуться…», «Без…», «Чи…», «За що…», «Нехай…».
4.5. Ідейно-художній аналіз змісту вірша. Бесіда за питаннями:
- Що сталося на Січі? Чим викликана туга очеретів, Дніпра, чайки?
- Чому могили в поезії названі сумними?
- З якою метою козаки перебували на Січі? Чи було це виправданим?
- Що в степу нагадувало про знаходження на його території козаків?
- Як сам автор ставиться до цих відчайдушних воїнів — оборонців рідної землі? Про що це свідчить?
- Чим викликано те, що козаки були вимушені залишити Січ і тим самим втратити волю?
- Якої слави здобули козаки для України?
- Чому пісня про козацтво у творі порівнюється зі словом Господа?
- Про які власні труднощі зазначає Т. Шевченко для боротьби з ворогом? (Поборовся б і я, може, / Якби малось сили; / Заспівав би,— був голосок, / Та позички з’їли)
- Чому поет називає батьком не тільки І. Котляревського, але й Г. Квітку-Основ’яненка?
- З яким проханням звертається Тарас Григорович до Григорія Федоровича?
- Завдяки чому Г. Квітка отримав повагу від народу?
- Що розповідає Т. Шевченко про своє життя, настрій та переживання? Чим викликаний його сум?
- Чому початок і закінчення твору пройняті песимістичним настроєм?
- Кого, на ваш погляд, звинувачує поет у знищенні Запорозької Січі?
- Яке значення поет приділяє минувшині?
4.6. Робота в парах.
Висловіть власне припущення: «Чи зможе виконати Г. Квітка-Основ’яненко прохання Т. Шевченка?»
V. Узагальнення вивченого на уроці
Задача
Переставте кубики так, щоб у першому горизонталь¬ному ряду числа становили рік, в якому Шевченко здо¬був волю; у другому — рік виходу в світ «Кобзаря», у третьому — рік, коли Тарасу Григоровичу було при¬своєно звання академіка, у четвертому — рік поховання поета в Каневі. Зверніть увагу на затушовані бічні поверхні квадратів.
Якщо завдання буде виконано правильно, то літери складуть назву роману, присвяченого Шевченку. Хто написав цей роман?

VI. Підсумок уроку
VII. Домашнє завдання
Ознайомитися з біографією Т.Шевченка. Прочитати балади «Причинна», «Лілея». Вміти аналізувати їх.