Урок №38
Т. Шевченко. «Гайдамаки». Повсталий народ як герой поеми.
Образ Яреми. Заклик до єднання слов’янських народів
Мета: розкрити історичну основу, ідейно-тематичну спрямованість, сюжет, особливості жанру, композиції «Гайдамаків»; дослідити, як у творі зображено повсталий народ; розвивати логічне й абстрактне мислення, увагу, вміння сприймати й аналізувати навчальний матеріал, надавати відповідний коментар і пояснення, робити висновки; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати повагу до історичного минулого України, доброзичливе ставлення до слов’янських народів, до дружби між ними.
Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.
Обладнання: портрет Т. Шевченка, виставка книжок «Історія України в художній літературі», карта України ХVІІІ ст
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
1. „Хто такі гайдамаки – розбійники чи визволителі?
2. Ваша позиція щодо оцінки поеми „Гайдамаки” сучасниками Кобзаря”
3. Розмістіть правильно хід подій історичної сюжетної лінії в поемі.
Збір гайдамаків у Чигирині; повстання; безчинства конфедератів на українських землях; придушення повстання; бій в Умані.
4. Що вам відомо про повстання Коліївщина? (причина, учасники, де зародилося)
5. Що ж послужило поштовхом до гайдамацького повстання?
Неосяжні земельні простори України разом із селянами були власністю польських панів. Селян шляхтичі не вважали за людей. Кріпак для пана був тільки «бидлом», худобою. Він мусив шість днів на тиждень працювати на панів та, крім того, платити так звані натуральні грошові збори, відробляти «зажинки», «обжинки», «закоски», ремонтувати шляхи і т. ін. Крім економічного і політичного гніту український народ терпів ще й тяжкий
національний та релігійний гніт. У 1720 р. уніатський церковний собор у Замості проголосив
католицьку церкву єдиною законною церквою в Польщі. Той, хто не хотів прийняти католицтво, зазнав жорстоких переслідувань і диких розправ. Прикладом цього було покарання селянина Данила Кушніра, що був титарем у Млієві на Смілянщині. Йому обмотали клоччям руки, облили смолою і підпалили. Потім відрубали голову і прибили до стовпа. Все це робилося в присутності великої кількості народу, зігнаного з різних сіл, щоб залякати народні маси й зробити їх податливішими при нав’язуванні їм католицизму.
6. Чи масовим було повстання? Як про це сказано у поемі „Гайдамаки”? (осталися діди та діти, навіть жінки пішли в гайдамаки)
ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
IV. Основний зміст уроку
1. Розповідь учителя.
Повсталий народ як головний герой поеми.
Задум створити велику поему про гайдамаччину з'явився у Шевченка ще десь у 1838-1839 pp. Ідея не давала юнакові спокою, відволікала від малювання. Адже образ гайдамаків поет носив у своєму cepці ще з дитинства.
Т. Шевченко першим зобразив народ у своїх творах, більше того, він зробив його головним героєм. Шевченкові гайдамаки — звичайні селяни та наймити, вони герої, які своїми діями впливають на хід історії, вони палко кохають і щиро ненавидять, у боротьбі проявляють сміливість та нескореність.
Своєю поемою Кобзар розвіяв міф про гайдамаків як про жорстоких розбійників, лиходіїв, що в жадобі крові втратили людські якості. Повсталий народ конкретизується в індивідуальних образах-персонажах Яреми, Гонти, Залізняка, Волоха, кобзаря, запорожця та ін. Вони месники за народні біди, носії високих моральних якостей.
Очолюють повстання Залізняк і Гонта. Створюючи ці образи, Т. Шевченко використовував фольклорні джерела, зокрема перекази, пісні. «Гонта і Залізняк, отамани того кривавого ді-ла, може, виведені в мене не так, як вони були,— за це не ручаюсь. Дід мій, нехай здоров буде, коли зачина розказувать що-небудь таке, що не сам бачив, а чув, то спершу скаже: "Коли старі люди брешуть, то і я з ними”»,— писав Шевченко.
Максим Залізняк — смілива й відважна людина. Він завжди там, де небезпечно, у гущі бою. Він мудрий і досвідчений ватажок, у найскладніших ситуаціях розважливий та стриманий. Своїм особистим прикладом і молодечим запалом Максим надихає гайдамаків на подвиги. Сам походить з бідної родини, тому йому близькі й зрозумілі біди й нещастя народу, прагнення до кращого життя.
Залізняк уважний до своїх товаришів. Коли розуміє, що повстанці потомилися, вирішує зробити перепочинок:
«У ліс, хлопці! Вже світає,
І коні пристали:
Попасемо».
Він користується заслуженою повагою з боку повстанців. Недаремно кобзар Волох порівнює його з орлом, називає батьком. І повстанці визнають тільки його своїм ватажком: «У нас один старший — батько Максим»,— говорять вони.
Величним й одночасно простим постає Максим Залізняк у народній пісні «Гей, літа орел», у якій він названий орлом сизим, отаманом, а гайдамаки — його орлята, хлоп’ята, сини, діти. Залізняк — хоробрий, стійкий воїн, нещадний до ворогів, відданий народові.
У поемі привабливими рисами змальовано Івана Гонту. За історичними джерелами, він був сотником надвірних козаків польського графа Потоцького, мав у володінні два села. Гонта добре ставився до людей, за розум і сміливість його поважали козаки, селяни, шляхта. Коли ве-ликий загін повстанців вирушив на Умань, Гонта зі своїми козаками повинен був розгромити їх, не допустити до Умані. Проте, щойно два війська зустрілися, він запропонував своїй сотні перейти на бік повстанців, а в кого не було такого бажання, той міг іти куди хоче. Усі козаки погодилися з пропозицією ватажка. Через кілька днів об’єднане військо взяло Умань. Сучасні історики довели, що під час «уманської різні» Гонта врятував багато польських жінок і дітей, у чому виявилася його гідна подиву шляхетність, великодушність та гуманність. Особливо коли взяти до уваги страшну смертну кару, яку присудили Гонті після поразки повстання та підступ-ного арешту російськими військами його організаторів повстання.
Найповніше його характер розкривається в розділі «Гонта в Умані». У сцені дітовбивства Шевченко відходить від історичної правди. (Насправді, у Гонти було чотири дочки. Єдиного сина Гонти гайдамацький сотник П. Уласенко зумів вивезти до Молдавії.) Проте тут вражає художня правда — довершені психологічні сцени страждань героя, який має вибирати між вірністю присязі та життям власних дітей. Після цього він ще з більшим завзяттям нищить ворогів, караючи їх за Україну, своїх дітей, за своє горе. Образ Гонти — романтично піднесений. Це трагедійний образ ідеального героя-патріота, який заради вірності присязі, ідеям повстання жертвує найдорожчим в ім’я свободи батьківщини.
Смерть ватажків письменник подає теж за народними джерелами: невідомо, як і де заги-нув Гонта, а Залізняк: «Умер неборака. / Нудьга його задавила /На чужому полі, / В чужу землю положила». Душа поета болить, що «нема Гонти; нема йому / Хреста, ні могили»; що нащадки не ставлять собі запитань, «де Гонти могила, / Мученика праведного / Де похоронили? / Де За-лізняк, душа щира, / Де одпочиває?». Вражає і байдужість сучасників до історичного минулого України: «А онуки? їм байдуже, / Панам жито сіють».
Так завершилось всенародне повстання. Перемогу не вдалось здобути. Бажана воля не прийшла на українську землю. Але Коліївщина закарбувалася в народній пам'яті, а своїми "Гайдамаками” Шевченко закріпив її там назавжди.
2) Образ Яреми.
Найяскравішим представником повсталого народу виступає Ярема — безрідний сирота, який із бідного попихача виріс у народного месника, хороброго воїна. Це узагальнений образ рядового повстанця, за допомогою якого автор розкрив причини участі широких народних мас у повстанні. Він мріє про поновлення в Україні старих козацьких порядків, про справедливих гетьманів, волю.
На початку поеми бачимо, як Ярема тяжко працював у корчмаря Лейби і мовчки терпів образи, лайки хазяїна, не нарікав на долю, тому що був доброї та ніжної вдачі. Особливо ці риси характеру проявляються в стосунках із коханою дівчиною Оксаною. Тут бідний сирота виявляється «сиротою багатим», бо має щиру дівочу любов.
Ставши повстанцем, Ярема демонструє героїзм і відданість народові. Коли ж дізнається, що його кохану Оксану викрадено, а титаря жорстоко закатовано до смерті, він перетворюється на грізного месника, імені якого бояться вороги. Ось як говорить Оксана:
Я бачила — кати ляхи
Трусилися, мліли,
Як хто скаже про Галайду.
Особиста кривда збільшила його сили, додала ненависті. Приставши до повстанців, Ярема не мав навіть прізвища. Йому дають прiзвище Галайда, яке означає — бездомний, бурлака. І цього прізвища вороги дуже боялися. Ставши борцем за справедливість, Ярема відчув, що в нього ніби «виросли крила, / Що неба дістане, коли полетить».
Образ Яреми романтичний. При його творенні письменник використовує прийоми гiперболiзацiї, емоцiйного викладу, барвистого вислову. Він наділяє Ярему винятковими риса-ми й зазначає, що персонаж весь час із народом, роздiляє з ним ярмо неволi й радiсть перемоги над гнобителями. Це звичайний гайдамака, i автор на цьому наголошує. Лінія Яреми — єдина завершена сюжетна лінія поеми. Ярема одружується з Оксаною: вони повiнчалися вранцi, а ввечерi вiн повертається в загiн Залiзняка, якому став за сина:
Придбав Максим собi сина
На всю Україну.
Хоч не рiдний син Ярема,
А щира дитина.
Відданість Яреми справі народу, його надзвичайна сміливість не залишилися непомічени-ми. Про нього складають пiснi.
Ярема не гине. Вiн залишається живим, адже такi, як вiн, мають передати наступному по-колiнню естафету боротьби за свободу.
3) Заклик до єднання слов’янських народів.
У «Передмові» до поеми «Гайдамаки» Шевченко пише: «...Весело подивиться на сліпого кобзаря, як він собі сидить з хлопцем, сліпий, під тином, і весело послухать його, як він заспіває думу про те, що давно діялось, як боролися ляхи з козаками; весело... а все-таки скажеш: "Слава Богу, що минуло”,— а надто як згадаєш, що ми одної матері діти, що всі ми слов’яне. Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись, нехай братаються знову зі своїми ворогами».
Цей заклик у річищі загальнослов’янського відродження й прагнення до культурного зближення та політичного співіснування й взаємодопомоги звучить цілком по-сучасному.
Шовіністична польська критика докоряла Шевченкові тим, що він нібито в поемі «Гайда-маки» виступає співцем «кривавого вбивства» й «рік крові». Але наведене висловлювання спростовує ці звинувачення. Насправді Шевченко глибоко переживав трагізм цієї української «ночі Святого Варфоломія», розумів її фатальну зумовленість тогочасним польським пануванням над недавно вільним козацьким народом й оспівував дух непокори та волелюбності, якого так бракувало його сучасникам-кріпакам, нащадкам героїв-гайдамаків. Розумів він й історичну безперспективність збройного, а не мирного розв’язання таких конфліктів.
Поет звеличує національно-визвольний рух, прагнення народу до незалежності. Водночас він показує, якою трагічною була ця сторінка історії, адже слов’яни — діти однієї матері:
Болить серце, як згадаєш:
Старих слов’ян діти
Впились кров’ю. А хто винен?
Ксьондзи, єзуїти!
Минуле в поемі контрастно протиставляється сучасному й відлунює в майбутнє. Поет підводить читача до головного висновку: могутні колись держави, наприклад Вавилон, зникли, а народ лишився, адже не царі й полководці, а саме народ є вирішальною силою історії. Тому великий гуманіст Шевченко, завершуючи поему, закликає слов’янські народи до єднання: «Нехай житом, пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навіки од моря і до моря — слов’янська земля».
3. Завдання проблемного характеру.
• Пригадайте сцену страти Гонтою своїх синів. Як її можна розуміти? У якому стилі вона написана, чому?
Орієнтовні відповіді
— Сцена дуже жорстка і вражаюча;
— письменник у дусі романтизму змальовує гіперболізовану вірність ватажка присязі, і сини тут — уособлення ворожої віри, майбутніх ворогів;
— сцена надзвичайно трагічна, бо в кінці ми бачимо люблячого батька, який терпить люту муку від власного злочину.
(В історії подібний факт не зафіксований, у Ґонти був один дорослий син, православний.)
4. ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН ХАРАКТЕРИСТИКИ ЯРЕМИ
1) Ярема — наймит у шинкаря Лейби.
2) Ніжний, палкий закоханий.
3) Рішення Яреми стати учасником повстання.
4) Участь колишнього наймита в боях у Черкасах.
5) Люта помста шляхті за власне горе й знущання над народом.
6) Одруження Яреми та Оксани.
7) «А в нашого Галайди хата на помості...»
8) Засоби творення образу Яреми.
9) Ярема — типовий представник повсталого народу.
Варіант ІІ. Складіть характеристику повсталого народу.
ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОВСТАЛОГО НАРОДУ.
1) Повсталий народ — головний герой поеми Т. Шевченка.
2) Залізняк — ватажок повстання, улюбленець народу.
3) Іван Гонта — рицар присяги.
4) Кобзар Волох — виразник поглядів та прагнень народу.
5) Ставлення автора до повстанців.
6) Ідеї, утілені автором в образі повсталого народу.
3. Презентація роботи за варіантами. Коментар учителя.
V. Систематизація й узагальнення вивченого
Творче завдання.
Скласти сенкан на тему «Герої поеми "Гайдамаки”».
VI. Підсумок уроку
VII. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання
1. Виписати елементи історичної правди і відображення її в поемі Т.Шевченка. Зробити порівняльну характеристику персонажів (Яреми і Гонти).