9 клас
Урок №49. Т.Шевченко і Біблія «Ісаія. Глава 35.». Духовна присутність Біблії в усій творчості поета. Цикл «Давидові псалми». Ставлення шевченка до Біблії
Мета уроку: донести до свідомості учнів істину, що Т. Шевченко був віруючою людиною, у творчості якої відчувається духовна наявність Біблії; допомогти зрозуміти неоднозначне ставлення поета до релігії; навчити зіставляти твори Кобзаря й оригінальні біблійні тексти.
Обладнання: портрет Т. Шевченка, «Кобзар», ілюстрації до творів
Епіграф:
Возвеличу малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх поставлю слово.
Т. Шевченко. «Подражаніє 11 псалму»
В початках сотворіння світу було слово.
В початках сотворіння нації теж повинне бути слово
Ліна Костенко
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
1. Перевірка письмового домашнього завдання
2. Бесіда
• Про яку людину говорять, що вона віруюча?
• Що вам відомо про Біблію як Святе Письмо?
• Чому необхідно дотримуватися заповідей Бога? Чим вони повчальні?
• Для чого письменники у своїх творах згадують Бога?
• Назвіть твори Т. Шевченка, в яких він використовує загальновживані в народному мовленні риторичні звернення до Господа та вислови («Причинна», «Катерина», «Тополя», «До Основ’яненка»)
III. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
IV. Основний зміст уроку
1. Вступне слово вчителя. У кожного народу є святині. Український народ щасливий, що має свої святині, серед них дві найголовніші книги буття нашої нації. Одна навчає нас любові до людей, самопожертви,віри у Творця, а друга навчає до самозабуття любити Україну. Ці книги – Біблія і «Кобзар».
Оголошується тема, мета, епіграфи уроку.
Сьогодні ми повинні дослідити ставлення Тараса Шевченка до Біблії, прочитати та проаналізувати твори, написані на основі Святого Письма, чи є переспівами його; зіставити поетові переспіви й оригінальні біблійні тексти псалмів; визначимо домінанти авторського почуття.
2. Робота над програмовими творами Т. Шевченка
2.1. «Ісаія. Глава 35» (1859).
Виразне читання твору, коментар змісту та незрозумілих слів-понять.
2.2. Історія та джерела написання.
Т. Шевченко дуже рано почав своє знайомство із біблійними текстами. Справа в тому, що у так званій дяківській школі, де він навчався грамоті, «Псалтир» (так називали книгу псалмів із Біблії) замінював і буквар, і читанку. Малий Тарас швидко навчився його читати. «Приходячи додому після уроків, Шевченко довго просиджував над псалмами, захоплюючись їхньою поезією, декламуючи їх уголос» ,— писав один із шкільних товаришів поета.
Майже немає даних про історію створення «Подражанія». Відомо тільки, що вірш у чорновому варіанті був записаний на звороті офорта, над яким працював митець. Саме весною 1859 р. (поезія датується 25 березня) Шевченко дуже багато працював як художник, удосконалював гравірувальну техніку, великої уваги приділяючи офорту. Доводилося днювати й ночувати в майстерні. Раптом поява задуму поезії і натхнення відірвала поета від гравірування на міді, змусила взятися за перо. Чистого паперу не було,— і він, роблячи багато закреслень, записав вірш на зворотному боці нещодавно виконаного офорта.
Ісаія — стародавній єврейський пророк, автор однієї з книг Біб-лії. Його пророцтва і є джерелами Шевченкового наслідування.
Тема: мрія поета про неодмінність повалення самодержавства і розбудову нового суспільства — трудящих.
Ідея: впевненість Т. Шевченка у святість божої правди, яка запанує на землі, віра у щасливе і вільне життя.
Основна думка: «Оживуть степи, озера, / І не верстовії, / Скрізь шляхи святії / Простеляться…»
Жанр: переспів з Біблії («подражаніє») — один із улюблених жанрів поета; гімн Волі.
Композиція.
Твір умовно можна поділити на 3 частини:
1 частина — Проголошення радості на землі, внаслідок Божої ласки.
2 частина — Воздаяння Всевишнього довготерпеливим:
а) «незрячі прозрять»;
б) «німим отверзуться уста»;
в) «і дебрь… — пустиня неполита… прокинеться»;
г) «веселі ріки потечуть, а озера… поростуть … оживуть».
3 частина — Радість трудящих з приводу отримання ними волі.
2.3. Словникова робота.
Текст стане зрозумілішим, якщо знати, що:
Карміл (Кармель) — це вкрита пишною рослинністю гора в Палестині, стала біблійним символом гордої краси;
Ліван — гірське пасмо на півночі Палестини, яке біблійні пророки часто символізували як славу і велич Іудейського царства;
Омофор — багатий, золотом вишитий покров.
2.4. Зміст твору, його художня насиченість.
Початок вірша за формою нагадує народні різдвяні пісні. Це звернення до землі. Метафорична картина щастя починається із наказу землі розквітати, оновитись. А далі буде Божий суд, коли справедливість переможе. Зло буде покаране, а ось поневолені кріпаки, метафоричним образом яких у творі стають «темні», «сліпі», «вбогодухі», будуть вилікувані.
У третій частині вірша і змальовано ідеальне життя нещасного народа-мученика, який заслужив цей рай. Поет вдається до алегорії, яка виконує подвійну функцію. По-перше, зображує народне щасливе життя у майбутньому, по-друге, показує до чого доводить рабство людину. Закріпачена людина стає морально забитою, неосвіченою, фізично нездоровою. Використання у вірші старослов’янизмів також виконує подвійну функцію: стилізує вірш до біблійних творів і надає йому пафосності, урочистості.
Вершиною глобальної картини оновлення у вірші стає «проривання слова». Свобода слова, свобода отримувати освіту для автора стають провідною умовою процвітання суспільства.
Картина творчої свободи передається через метафору плодючої, квітучої землі. Епітети останньої частини твору довершують створену картину щасливого ідеального життя. Як справжній гуманіст, автор проголошує: люди повинні радіти й вільно веселитись на своїй землі.
2.5. Характеристика образів твору.
Настання блаженства Божого показано через конкретні образи, кожний з яких є опорним:
• «розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим»;
• «буде скакати кривий, немов олень»;
• «буде співати безмовний язик»;
• «води в пустині заб’ють джерелом, і потоки в степу! І місце сухе стане ставом, а спрагнений край збірником від джерельних»;
• «леговище шакалів, в якій спочивали, стане місцем тростини й папірусу»;
• «і буде там бита дорога та путь, і будуть її називати дорога свята, не ходитиме нею нечистий, і вона буде належати народові його; не заблудить також нерозумний, як буде тією дорогою йти».
Всі ці опорні образи за своїм змістом діляться на три групи.
(1) Показує прихід блаженства як фізичного одужання людей, коли сліпим повертається зір, глухим — слух, кривим — здатність рухатися.
(2) Показ оводнення пустелі. Для людей, що проживали в близькосхідній природі, це перетворення пустелі в оазу було сповнене особливого емоційного естетичного змісту.
(3) Образ святої дороги до Бога, по якій піде звільнений від мук народ. Це символічний образ, у ньому йдеться про правильнежиття народу, що керується справедливими Божими законами. Образ дороги є дуже важливим, бо завдяки йому створюється образ щасливого суспільства, яке не тільки фізично здорове, і не тільки живе в здоровому та родючому природному середовищі, а й іде правильною життєвою дорогою, тобто живе за моральними християнськими законами.
2.6. Складання інформативного ґрона до образу людей з твору. (Робота у малих групах)
Про що свідчить дана характеристика зовнішності гнобленого люду?
2.7. Взаємозв’язок біблійного тексту і твору Т. Шевченка.
Зіставляючи рядки поезії Т. Шевченка з біблійним текстом, можна переконатись, що поет намагався залишити у своєму переспіві якомога більше образно–смислових моментів із першоджерел.
І якщо Т. Шевченко додає свої образні штрихи, то вони ніби включають твір у контекст його поетичного світу, наповнюються характерним Шевченковим змістом.
Категорія Правди, Вищої справедливості — це категорія із Шевченкового поетичного світу. Вона органічно вмонтована в образну систему біблійного тексту.
Біблійні образи не потребують якось «літературного» облагородження, бо, як правило, вони є вищою мірою художніми. Т. Шевченко ніби оберігає опорні образи біблійного тексту і якщо втручається в їхню структуру, то від того вони стають більш дохідливими і набирають при цьому українського національного колориту. Наприклад, Т. Шевченко повністю зберігає поетичний мотив обводнення пустелі, що дуже виразно звучить у біблійному тексті. Проте в його поезії на берегах річок та озер ростуть не тростини й папірус, а гаї. Цей штрих немовби «натякає», що йдеться про майбутнє звільнення не так ізраїльського, як українського народу.
За Шевченком, вольнії, широкії, святії шляхи — це дороги нового, вільного і щасливого суспільства. Останній рядок твору «Веселії села» — це знову виразний «український» штрих, який створює у читача враження, що йдеться все–таки про звільнення і майбутнє щасливе життя нашого народу.
2.8. Ідейно-художній аналіз поезії. Фронтальне опитування.
• В який період своєї творчості Т. Шевченко написав цю поезію? Як це вплинуло на виклад поетом її змісту?
• З якою промовою звернувся поет до землі, ниви?
• Через що все довкола розквітне, позеленіє? Що це символізує?
• Чому Т. Шевченко називає людей незрячими?
• Які господні дива мав на увазі Тарас Григорович?
• Кого, на ваш погляд, поет називає злодіями?
• Що розуміє Т. Шевченко під святою правдою?
• Яких змін зазнає земля, суспільство внаслідок Божих діянь?
• Чому трудящі у творі — німі і незрячі?
• Про які соціальні зміни мріє поет? Чим буде викликана радість рабів у зв’язку з цим?
• Чи можна за текстом твору дослідити настрій митця?
• Охарактеризуйте колористику в першій частині твору. Чи можна сказати, що вибір кольорів — це художній прийом, застосований поетом?
• Знайдіть у поезії вислови, що стали крилатими. Прокоментуйте їх зміст і доречність використання у мові.
3. Цикл «Давидові псалми».
3.1. Релігійність Т. Шевченка.
Т. Шевченко виріс у патріархальній українській родині, де любов до Бога була неодмінною умовою життя. Українці свято вірили в бога і ревно молилися, а жорстоку панщину сприймали як замах на їхню віру. Потреба молитви вважалася такою ж насущною, як дихання й їжа. Поет дуже добре знав Псалтир, ще будучи школярем, читав молитви над померлими, відбував церковні богослужіння.
Про захоплення Шевченком біблійною тематикою свідчать його малярські твори (вчитель демонструє їх учням). «Визволення апостола Петра з темниці» (1838), «Видубецький монастир» (1844), «Святий Себастьян», «Самарянка» (1856), «Благословення дітей» (1856),»Розп’яття» (1856), Серія «Притча про блудного сина» (1856 — 1857), «Свята родина» (1858), «Притча про робітників на винограднику» (1859).
Псалтир (150 релігійних пісень) Т. Шевченко знав напам’ять ще в дитинстві — це було його перше знайомство з книжною поезією.
3.2. Загальна характеристика «Давидових псалмів».
Хто такий Давид? (Давид — другий цар Ізраїлю, який очолив державу близько 1000 років до Різдва Христового і правив приблизно 40 років. Він створив могутню імперію, заклав столицю Єрусалим. Давид був марнославним і мстивим. Але й духовно багатим, талановитим, мудрим. За переказами, він зібрав обдарованих людей, що володіли мистецтвом музики і слова, й доручив їм виконувати релігійні пісні-гімни під час Богослужіння)
Історія написання псалмів Давидових Шевченком. («Давидові псалми» створені 19 грудня 1845 р. у В’юнищах — селі Переяславського повіту Полтавської губернії, де письменник жив у Степана Никифоровича Самойлова. Цей цикл є першим з біблійних переспівів Шевченка.
Поет вписав у рукописну книгу «Три літа» «Давидові псалми» — 1, 12, 43, 52, 53, 81, 93, 132, 136, 149 — згідно з Псалтирем. Десять псалмів у переспіві Шевченка — це ніби невеличкий Псалтир, що обіймає все багатство й розмаїття Книги псалмів».
До переспівів біблійних псалмів Т. Шевченко звернувся в кульмінаційний момент своєї творчості. Ці обрані письменником десять псалмів, дали йому змогу висловити особисті думки, показуючи у реаліях біблійні історії Ізраїля, суспільні негаразди України.
Робота Т. Шевченка над переспівами не одразу була поцінована сучасниками. Проте П. Куліш, добрий знавець Біблії і її перший перекладач українською мовою, творчу діяльність Кобзаря вважав важливою за значенням і блискучою за рівнем виконання. У листі до М. Костомарова він справедливо зазначив, що Шевченків переспів псалмів не тільки добра християнська й просвітительська справа, а й праця, яка вивищує українську мову: «Ви кажете, що можна писати цією мовою тільки мужицькі повісті. Але у вас перед очима Шевченко, який виражає цією мовою і псалми Давидові, і почуття, гідні найвищого кола»)
У чому призначення цього циклу? (Ці десять поезій є не лише високохудожніми переспівами давніх релігійних гімнів та молитв, а й Шевченковими заповідями рідному народові. («Давидові псалми» Тараса Григоровича — передусім гімн Богові (Псалм 149). Поет утверджує рівність перед Богом кожної людини, незалежно від соціального становища, і справедливість Божого суду. (Псалом 81)
Письменника вражають зло, лицемірство, сваволя, що панують у світі. Він то докоряє земним владникам — «Доколи будете стяжати і кров невинну розливать людей убогих, а багатим судом лукавим помагать? (Псалом 81),— то гірко допитується в Бога: «Доки, господи, лукаві хваляться, доколи — неправдою? (Псалом 93).
У «Давидових псалмах» Т. Шевченко висловив немало прохань до Бога про заступництво й особисте спасіння. Але ще палкіше молить він й благає Господа захистити уярмлений, знедолений народ (псалми 43, 136). Із 150 псалмів поет відібрав десять, які дали йому змогу виповісти особисті почуття і думи, а в реаліях біблійної історії Ізраїлю побачити виразні паралелі до суспільних негараздів України.
Отже, поет склав для своїх сучасників молитви, з якими вони могли звертатися до Бога, благаючи прощення особистих гріхів та порятунку України і всіх людей)
Художня інтерпретація поетом псалмів Давидових. (Із 150 псалмів Давидових Тарас Григорович взяв десять — ті, в яких деякі мотиви, образи, твердження були співзвучні з його суспільними переконаннями. При цьому поет з текстами оригіналу поводився досить вільно, що є основною особливістю переспіву як літературного жанру. Беручи з псалмів окремі деталі й вислови, додав свої, необхідні для повного вираження власних думок і настроїв.
Шевченкові переспіви мають віршову форму, а псалми Давида писані ритмічною прозою.
Переспіви Давидових псалмів Т. Шевченко включив до «Кобзаря» 1860 року; надруковані вони були із значними скороченнями: чиновники духовної цензури викреслили всі рядки, в яких вбачали «неблагонадійний зміст»)

3.3. Опрацювання змісту творів циклу «Давидові псалми» Т. Шевченка.
Виразне читання твору або прослуховування його змісту в аудіозаписі.
Тема: розповідь поета про необхідність праведного життя для людини.
Ідея: висловлення впевненості у тому, що «не встануть з праведними злії з домовини».
Основна думка: «Діла добрих обновляться / Діла злих загинуть»
Опрацювання ідейного змісту твору. Бесіда за питаннями.
• Чим пояснити впевненість письменника у тому, що «блаженний муж» не стане на шлях злочину?
• За яких умов герой поезії стане як «дерево зелене, вкрите плодами»?
• Який художній прийом у творі допомагає сприймати його ідейний зміст?
• Чи можна вважати, що ліричний герой поезії веде праведне життя? Як про це зазначено у творі?
• Яким чином на прикладі даної поезії зло буде переможене добром? («А лукавих, / нечестивих / І слід пропадає.— / Як той попіл над землею / Вітер розмахає»)
3.4.Складання інформативного ґрона «Хто ж він, блаженний муж?» (Робота у малих групах)
4. Метод «Коло ідей» Доведіть на прикладі вивчених творів, що Шевченко був глибоко релігійною людиною, досконало знав Святе Письмо, яке було для нього джерелом мудрості та духовності.
Працюючи в групах, учні окреслюють коло ідей на підтвердження висловленої думки, які вчитель записує на дошці.
О р і є н т о в н і т е з и
У багатьох творах Т. Шевченко звертається до Бога, апелює до нього.
Поет переспівує або переосмислює біблійні сюжети у ряді поем ( «Марія», «Неофіти»)
Епіграфами до творів поет бере уривки з Біблії ( «Сон», «І мертвим, і живим...»).
Ідеї Шевченкових творів суголосні з православними ідеями. Кобзар проповідує добро, гуманізм, всепрощення.
Окремі фрагменти чи навіть твори Шевченко написав у формі молитви («Кавказ», «Марія», «Молитва»).
Вчитель. Яка роль Біблії у житті Т. Г. Шевченка. Слухаємо дослідження «Біографів»
5. Проблемне питання. У радянську добу Т. Шевченка вважали атеїстом. Доведіть або спростуйте цю думку.
Учні відповідають
Вчитель. Так Шевченко висловлює претензії до Бога, закликає його звернути свій погляд на гноблений народ. Тому поет веде гострий, відкритий діалог з Господом:
Колись Бог нам верне волю,
Розіб’є неволю...
або: Смирилася душа наша
Жить тяжко в оковах!
Встань же, Боже,
Поможи нам
Встать на ката знову
• Чому з одного боку – глибока віра в Бога, а з іншого таке ставлення до Нього?
• За що поет може проклясти самого Бога? Чому?
Учні відповідають
V. узагальнення вивченого на уроці
1. Коментар учителя.
Поетичні рядки Шевченка більш експресивні, емоційніші. Поет використовує принцип антитези, послуговується урочистою лексикою.
Завершується цикл псалмом 149 «Псалом новий Господеві». За жанром це – урочистий гімн, хвалебна пісня Богові, сповнена віри в Божу кару. Це і є основний мотив циклу «Давидові псалми»
Учень декламує псалом 149
Вчитель. Біблія давала поетові наснагу: звідти Шевченко брав образи-символи, сюжети, епіграфи до творів, наслідував біблійні жанри
1.Шевченко раз у раз у своїх творах згадує Христа, Марію, пророків, біблійних персонажів. 7 поем, в основі яких лежать біблійні сюжети («Марія», «Кавказ», «Неофіти»)
2.Шевченко переспівав 10 псалмів, написав кілька подражаній, 143 твори, в яких згадано Бога, 25 разів у «Кобзарі» згадано Матір Божу.
3. 600 разів у «Кобзарі» вжито слово Бог, у тому числі Ісус Христос та Господь.
4.У 150 творах поет вживає вислови «молитися», «Бога благати».
5. У 27 творах наявні довгі поетичні молитви (у деяких по кілька молитов)
Вчитель. Духовна лірика Тараса Григоровича багата на жанри: послання, переспіви, «подражанія», молитви. Шевченко, хоч і бере за основу біблійні тексти, але виявляє творчу свободу, крізь релігійні символи осмислює життя України, свого народу, а то й власну долю. Про це свідчать його вірші.
2. Метод «Дерево рішень» Записати на окремих аркушах висновки щодо того, що саме брав Т. Шевченко із Біблії для своєї творчості (аркуші вішають на дошці)
О р і є н т о в н і в и с н о в к и:
1. Шевченко використовує біблійні вислови, афоризми, цитати для епіграфів.
2. Сюжети для творів («Марія»)
3. Символи (хреста, Голгофи та ін..)
4. Образ-персонажі (Іосиф,Марія, Іісус)
5. Жанри (псалми,послання, подражанія, переспіви)
6. Церковну лексику(біблеїзми, старослов’янізми)
7. Біблійні заповіді, ідеї.
3. Коментування слів, взятих до епіграфа.
Вчитель. Т. Шевченко переконаний, що майбутнє України постане з віри в Бога, з милосердя, любові до ближнього. Повернувшись із заслання Шевченко доходить висновку, що побороти зло, побудувати досконале суспільство можна не лише вогнем і зброєю, а й за допомогою віри.
Не нарікаю я на Бога,
Не нарікаю ні на кого.
Я сам себе, дурний, дурю,
Та ще й співаючи. Орю
Свій переліг – убогу ниву!
Та сію слово. Добрі жнива
Колись-то будуть...
VI. Підсумок уроку
VII. Домашнє завдання.
Зіставте переспіви Т. Шевченка з відповідними псалмами Давидовими і визначте, які образи, художні деталі, афористичні вислови поет узяв з оригіналу, що додав свого; підготувати міні-доповідь «Т. Шевченко — митець світу».