Тема.                         Стилістичні засоби фонетики.

Мета:            повторити та систематизувати знання про такі засоби фонетики, як алітерація, асонанс, звукова анафора та рима; формувати вміння визначати особливості фонетичної організації висловлювань та визначати мету вживання вказаних засобів у художньому та розмовному стилях; формувати вміння аналізувати мовні явища, доводити свою думку, вдосконалювати логічне та образне мислення, дикцію.

Тип уроку:    урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання:            підручник.

 

 

ХІД УРОКУ

 

І.         Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

 

ІІ.        Активізація опорних знань.

 

?          Робота з підручником.

            Виконання вправи 26.

 

ІІІ.      Вивчення нового матеріалу.

 

?          Робота з підручником.

            Опрацювання теоретичного матеріалу (алітерація, асонанс – с. 16).

 

 

ІV.      Виконання вправ на закріплення вивченого.

 

?        Прочитати (прослухати).

            Вказати алітерацію. Які звуки алітеруються в кожному з прикладів? З’ясувати стилістичну роль такого засобу фонетики, як алітерація.

 

            Тиша. Тиша. Вітер жито колише. Заплелося в колосся мовчазне стоголосся. (В. Швець.) Я так давно у житі не лежав, у голубому просто неба житі. Жита однакові в усіх держав. Та тільки дома запитає поле неначе в серце колоском уколе: «А ти давно у житі не лежав?» (Л. Горлач.) До думи дума доруша… Стодоли дум – в одну стодолу! Дивись і думай, моя доле, - до думи дума доруша. Стобальним, стоглобальним болем до неба дибиться душа. До думи дума доруша… Стодоли дум – в одну стодолу! (М.Вінграновський.) Жовте листячко лежить, сніг по ньому шепелить… Сніг Сніг… Перший сніг… Сніг по листі шепелить… (В. Поліщук.) Тужавіє живиця, жолудь жовкне, журливість жовтня жебонить джерельцем… І журавлиний жаль збентежено не мовкне – курличе ностальгію чиєсь серце. (М. Горбаль.) Над ожинами, понад жоржинами журавлина жура моя… (А.Мойсієнко.) Чорно, чорно уночі. Чорні очі у сичів, чорні очі, чорні крила, чорна тінь усіх накрила… (Г. Чубач.) Вічний дощ до скла прилип, не одліпиш цілий липень. (І. Жиленко.) До липи слава липне, як слива-прилипуха. А лепеха в липні до лопуха липне, і лепече лопух, що від щастя оглух, залипаючи в липовий пух. (П. Осадчук.) В білих льолях сплять лілеї… (М.Вінграновський.) Малинова мелодія. Минуле не минає. Малинове відлуння з весною на вустах. (В. Чуйко.)

 

?          Прочитати (прослухати).

            Які голосні повторюються, створюючи певну мелодію? Як зветься такий засіб фонетики? Яка стилістична роль такого асонансу? Чи може асонанс поєднуватися з алітерацією? Наведіть приклади.

 

            Зорі в морі у прозорій хтось розсипав у воді. Стиха диха хвиля тиха, колисає, заплітає їх в мережки золоті. (С. Черкасенко.) Поїхав Данило в долину по глину, в долину полинну аж ген за село. Усілося сонце на згорблену спину, вгорнуло старого в шовкове тепло. (Л. Горлач.)

 

?          Робота з підручником.

            Виконання вправи 27.

 

?          Прочитати (прослухати).

            Довести, що в поетичних рядках наявна звукова анафора (повторення початкових звуків рядка у вірші або першого звука у слові).

 

            Худеляє хуга хуртовинна. (І. Драч.) Лисніє липовий липневий липець, липучий і лискучий в білім збанку. (Б.-І. Антонич.) Літає літо легко ластівками, обнявши обіруч обжинком обрій. (М. Горбаль.) Затоплю недолю дрібними сльозами. Затопчу неволю босими ногами. (Т. Шевченко.) У вирі вирію вирла вирлаті вирують… (Є. Гуцало.) Зелене злинуло й злиняло, відзеленіло назавжди. (Б. Чепурно.) Сірим степом сині роси сивий спокій сонно носе… (О. Слісаренко.) З солодких слів сплітався сон солодкий. (М.Горбаль.) Стебельце сивої осоки стискається судомою самоти. (В. Чуйко.)

 

Д л я  д о в і д о к.

Анафора, або єдинопочаток– повторення тих самих звуків (слів або синтаксичних конструкцій) на початку віршових рядків, частин фрази, речень, абзаців, розділів твору.

 

?          Прочитати (прослухати).

            Вказати вжиту в поетичних рядках звукову епіфору (повторення кінцевих звуків у закінченнях слів віршованого рядка).

 

            Такі у Слові видноколи, що їх збутися ніколи! (С. Жикол.) Де ти, мій козаче? Чуєш, вітер плаче… Там, де ми любились, верби пожурились… (Т. Буркацька.) Коли  читає вірші графоман, мені вчувається, мов гупа барабан. Слова у віршах – начебто солдати, яких ведуть колонами на страту. (О. Завгородній.)

 

 

Д л я  д о в і д о к.

Епіфора – повторення тих самих слів, словосполучень, звукосполучень у закінченнях суміжних віршових рядків, строф, речень, абзаців.

 

?          Записати рядки строфою, вказати слова, що римуються.

            З’ясувати роль рими (звукового повтору, побудованого на співзвучності кінцевих слів або їхніх частин. Пояснити значення виділених слів. Які віршові розміри вам відомі?

 

            Слова повинні буть покірні чуттям і помислам твоїм, і рими мусять бути вірні, як друзі в подвигу святім. (М. Рильський.) Земляки ріднесенькі, за нестачі рим геть для вас роблюся я автором нудним. Принесіть, не гаючись, мені з дому клей – я шматок анапесту вклею на хорей. (Р. Качурівський.) Душа поезії – не рима, не брязкальце для диваків. Її субстанція незрима палахкотить поміж рядків. Ти чуєш, як вона співає, як хилить вітром комиші? А не знайшов – її немає і не було в твоїй душі. (Л. Первомайський.) Пишіть собі квадратами, драбинкою, півколами, із римами багатими чи біднувато-голими, та людською мовою, чистою, здоровою, мовою великою, не бідно-калікою! (О. Ющенко.) В пручання слів – пручання гілки, що стане горлечком сопілки… (І. Прокоф’єв.)

 

С л о в н и к.

Анапест – трискладова стопа з останнім наголошеним складом. Хорей – двоскладова стопа з наголосом на першому складі. Субстанція – основа, сутність чого-небудь.

 

V.        Підбиття підсумків уроку.

 

VІ.       Домашнє завдання.