Тема.         Структура виступу. План виступу. Вступ і закінчення виступу.

Мета:         пояснити особливості структури виступу, роль та завдання вступу і закінчення промови, звернувши увагу на їх варіативність; розвивати увагу, логічне мислення, пам'ять, збагачувати та уточнювати словниковий запас.

Тип уроків: уроки вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник.

 

ХІД УРОКІВ

 

І.                  Перевірка домашнього завдання.

 

?              Заслуховування 2 – 3 підготовлених удома виступів.

 

ІІ.                Підготовка до сприймання нового матеріалу.

 

?              Прочитати.

                    Пояснити, якою мірою ви згодні з висловленими думками.

 

                          Жоден чоловік при здоровому глузді не візьметься будувати дім, не маючи проекту. Як же можна почати виступ, не маючи плану? Публічний виступ – це мандрівка до певної мети, і маршрут має бути нанесений на карту. (Д. Карнегі.) Людина, яка починає промову, не продумавши її структуру,   нагадує   корабель,  який виходить  у море без стерна. (І. Томан.)  Виграні баталії, надійні мости та вдалі виступи – результати добре обміркованого плану. (П. Сопер.) Імпровізатори, як говорив Квінтіліан, хочуть показати себе розумними перед дурнями, а замість цього показують себе дурнями перед розумними людьми. (П. Пороховщиков.)

 

 

С л о в н и к.

Імпровізація – виголошення промови, складання віршів, музики, виконання твору образотворчого мистецтва тощо без попередньої підготовки.

 

 

ІІІ.               Повідомлення теми і мети уроків. Мотивація навчання.

 

IV.               Вивчення нового матеріалу.

 

?              Пояснення вчителя.

 

                    Успіх виступу може забезпечити ретельна до нього підготовка. Промовець, який належно до виступу не підготувався, хвилюється вже від думки про те, що йому доведеться імпровізувати перед аудиторією.

                    Логічна структура виступу, а також послідовність та взаємозв’язок думок фіксується у вигляді плану. Пунктами плану зазвичай є ключові поняття або стисло сформульовані судження.

                    Подбавши про зміст, смислову наповненість виступу, необхідно зосередитись на формі виступу.

                    На думку давньоримських ораторів, кожна промова повинна включати:

·                          екзордіум – кілька вступних зауважень щодо теми виступу;

·                          експозицію – характеристику обсягу й важливості порушеної у виступі теми;

·                          каузу – логічні аргументи, що підтверджують правильність висловленого у виступі судження, дедуктивні докази;

·                          контраріум – спростування думки супротивника;

·                          сіміле – перерахування подібних явищ в інших сферах, аналогії;

·                          екземплюм – приклади з історії і повсякденного життя;

·                          тестимоніум – висловлювання славетних людей, прислів’я, авторитетні судження;

·                          конклюзіо – резюме, висновки.

                    У перекладі на сучасні умови перші два компоненти мають складати вступ (початок) виступу, останній є завершальною його частиною, яку прийнято називати висновком.

                    Вступ є необхідною частиною навіть найбільш стислих виступів. Він включає кілька   речень,   за  допомогою  яких  оратор має привернути увагу

слухачів, сформулювати й пояснити свій задум і взагалі підготувати підґрунтя до сприйняття того, про що йтиметься у промові. Бажано, щоб оратор-початківець хоча б стисло відобразив ці моменти вступу в конспекті.

                    Підхід до теми. Чи відомо вам…

                    Конкретна мета виступу. Сьогодні ми з’ясуємо… Хотілося б навести кілька міркувань про…

                    Пояснення(мотивація). Все це має стосунок до нашого щоденного життя, оскільки…

                    Найстисліший огляд основних пунктів викладу. Не можна не замислитись над тим, що… Відразу впадають в око такі моменти…

                    За умов обмеженого часу виступу можна скомбінувати два або три з-поміж названих моментів. З метою активізації уваги слухачів можна не повністю пояснити задум свого виступу. Головну думку промови розкривати у вступі недоцільно, якщо оратор знає, що слухачі сприймають її неприязно. Якщо ж вони знають промовця або поінформовані про проблему виступу, вступ може бути якнайкоротшим.

                    Слід завжди пам’ятати: якщо закінчення має стосуватися суті порушеної у виступі проблеми, то вступ повинен стосуватися слухачів. Саме роблячи вступ до виступу, необхідно зацікавити слухачів, завоювати їхні симпатії. Оратор не має права говорити аудиторії, що він не мав можливості підготуватися як слід, що він має недосить досвіду і т. ін. Слухачі не хочуть спілкуватися з маленькою і слабкою людиною, яка неспроможна приховати свого страху. Слухати хочуть людину компетентну та впевнену в собі.

                    Вступ не повинен бути надто серйозним, надто сухим і надто довгим. Ще оратори Давнього Риму рекомендували вже у вступі привернути увагу слухачів приємними для них речами. Чим краще знає оратор свою аудиторію, тим кращий початок він зробить.

                    Готуючи основну частину виступу (виклад), найкраще рухатись від простого до складнішого. Необхідно навчатися ставити себе на місце слухачів яким буває важко стежити за змістом промови, важко збагнути зв’язки між окремими думками, подіями, фактами. Через те аудиторія починає слухати неуважно, відволікатися.

                    Окремі думки промовець може розвивати по-різному:розповідати, описувати, пояснювати, доводити.

                    Слід пам’ятати, що найцікавішою формою викладу є розповідь про певні події та їхніх учасників. Чому?  Тому що найбільш цікавим для слухачів  є те, що відбувається з живими людьми, те, що перебуває в русі, розвитку,  динаміці.

                    Нерухоме й неживе цікавить слухачів менше. Тому описи предметів і навіть живих істот, зокрема, деталей їх вигляду, якщо вони не пов’язані з розвитком та з дією, слухачам, як правило, менш цікаві.

                    Якщо промовець доводить певне твердження, він повинен бути максимально об’єктивним. Упередженість і необ’єктивність дратують слухачів, викликають у них спротив.

                    Закінчення виступу дуже важливе. Існує кілька способів завершити свій виступ:

1.      Підбити підсумки всього сказаного, повторивши основні положення виступу.

2.      Закликати до конкретних дій.

3.      Зробити слухачам комплімент.

4.      Процитувати доречні поетичні рядки.

5.      Пожартувати, викликавши сміх.

6.      Створити кульмінацію.

    Якщо виступ щодо його цікавості й вагомості зобразити графічно, ми мали б перед собою криву, яка на початку виступу піднімається досить високо, далі трохи спадає, а відтак повільно, але неухильно піднімається до найвищої точки – кульмінації – в кінці промови. Кожна наступна фраза закінчення повинна підсилювати враження, здійснене фразою попередньою, аж поки думка не сягне кульмінаційного ефекту.

                    Не слід закінчувати вислів словами «Оце все, що я хотів сказати», пам’ятаючи, що саме від сказаного у закінченні залежить, що з виступу залишиться пам’яті слухачів. Тому прикінцеві фрази є дуже важливими, і обміркувати їх потрібно якнайретельніше.

     (За І. Томаном, Д. Карнегі[1])

 

 

V.                Виконання вправ на закріплення вивченого.

 

?              З’ясувавши мету та можливого адресата мовлення, колективно скласти план виступу на одну з тем:

 

·                          Яку музику любить сучасна українська молодь.

·                          Кого з героїв класичної літератури міг би мати за ідеал молодий сучасник.

·                          Чи є в моєму оточенні людина, яку хотілось би наслідувати.

·                          Які кінофільми (спектаклі, картини) примушують битися моє серце.

 

?              Скласти і записати на чернетці вступ до виступу за щойно складеним планом.

 

?              Скласти і записати на чернетці закінчення (кінцівку) виступу за складеним планом.

 

?              Диктант із коментуванням.

                    Якою мірою ви згодні з висловленими в реченнях думками?

 

                    Горацій сміявся над пишними вступами… Такі промови він порівнював з істотами, голова яких чудово прикрашена, чим все останнє спотворене. Дійсно, зробити розкішний вступ – це зобов’язатися показати далі щось ще більш чудове. Помічено, що змусити багато від себе очікувати – то найвірніший спосіб впасти. (М. Сперанський.) Вступ до ораторської промови є те саме, що для тіла людського голова. Вступ є найпомітнішою і найвідчутнішою частиною: його слухають з більшою увагою, він привертає або ж відволікає увагу слухачів. Часто, якщо вступ красномовний, слухачі приходять у таке засліплення, що огріхи в інших частинах промови бувають ними не помічені; якщо ж вступ поганий, то хоч би якою решта виступу була прекрасною, виступ сприймається без задоволення. Ось наскільки сильними є перші враження! (Г. Гайар.)

     Кінець – розв’язка всієї промови. Кінець має бути таким, щоб слухачі відчули, що далі говорити нема чого. (А. Коні.) Оратори, які ніяк не можуть зупинитися, - справжні мучителі слухачів. Невдалий кінець знищує ефект всієї промови. (І. Бехер.) Багато говорити і багато сказати не є те ж саме. (Софокл.)

 

VI.               Підведення підсумків уроків.

 

VІI.             Домашнє завдання.

Самостійно скласти вступ та кінцівку виступів на одну із запропонованих на уроці тем (письмово).