План конспект 7 клас Тема: Порівняльний зворот. Виділення порівняльних зворотів комами. Контрольне читання мовчки.
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 15-03-2013, 11:36

Тема: Порівняльний зворот. Виділення порівняльних зворотів комами. Контрольне читання мовчки.

Мета: дати поняття про порівняльний зворот; формувати вміння визначати порівняльні звороти в реченнях, правильно інтонувати речення з порівняльними зворотами, правильно розставляти розділові знаки  при порівняльних зворотах, обгрунтовуючи вживання знаків відповідним  правилом; розвивати спостережливість, увагу, уяву, образне мислення, збагачувати словниковий запас учнів.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: роздавальний матеріал,  підручник.

 

Хід уроку

 

І. Перевірка домашнього завдання.

 

*Робота біля дошки. Виконання індивідуальних завдань двома учнями.

 

 

 

Картка 1

 

Переписати, знімаючи риску та вставляючи пропущені букви. В останньому реченні підкреслити  всі члени речення.

 

Скільк.. слів/казок казалось і усмішок ро..с..палось! Думки/м..телики здіймают..ся на крилах, л..мають їх і падають бе..сило. В золотій смушевій шапці циган/вечір сходив з гір, ніс він  нічен..ці/ц..ганці  з срібла кований набір.

З творів Олександра  Олеся.

 

 

 

Картка 2

 

Переписати, знімаючи риску та вставляючи пропущені букви. Прикладку підкреслити як член речення.

 

Доле/Вкраїно! Торую сте..ку стрімку, заввишк.. до зірки твоєї! (М.Самійленко.) В пущі дикій рідні діти поставали. Як не стати? Чом не крикнеш, правдо/мати? (М.Старицький.) Сер..д мороку, бурі/негоди  цілу ніч буде чов..н блукати. (Леся Українка.) Привітають мене вовки/сіроманці, залігш.. дорогу в з..ленім байраці. (П.Куліш.) Двері до хати нам відчиняти, нам відчиняти, рід визволяти, сестро/лебідко, соколе/брате! (П.Усенко.)

 

 

ІІ. Підготовка до сприймання  нового матеріалу.

 

* Прочитати заздалегідь записані на дошці (спроектовані через кодоскоп) речення.  Вказати порівняння.

 

І. Прозора, глибока вода, немов оксамит, зеленіє. (Леся Українка.) Веселі котики вербові течуть, мов срібло, до води з крутого берега. (А.Малишко.) Тиша тремтить, як росина. (Б.Олійник.) Веселка всміхалася, наче дитя. (М.Сингаївський.)  В лісах, як в коридорах, лунко від співу й гомону пташок. (П.Тичина.)

ІІ. Степ безмежний, як дим. Страшно на чужині, як у домовині. З другом будь солодкий як мед, а з ворогом  вїдливий як сіль.

Народна творчість.

 

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

 

ІV. Вивчення нового матеріалу.

 

* Робота з підручником.  Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 238).

 

V. Виконання вправ на  закріплення вивченого.

 

* Прочитати речення, правильно їх інтонуючи. Пояснити вживання ком. Якими членами  речення є порівняльні звороти?

 

І.  Тут ранком сонце сходить, як хлібина. Тут починає славу Україна. (О.Довгий.) На квітування, на добро струмить Хрещатик, як Дніпро. Дніпро яскрить, немов Хрещатик. (А.Камінчук.) Наче вулик, наша школа. Вся вона гуде, як рій. (Д.Павличко.) І, як метелик, хлопчик полетів, а тінь попереду, неначе утікає. (Л.Глібов.) Біг Івасик, немов на свято, і вибрикував, як лоша. (В.Симоненко.) Той квартал золотих ліхтарів таємничий, мов казка дитинства. (І.Жиленко.) Ой роде мій, роде, ой роде ж мій милий, розійшовся по Вкраїні, як туманець сивий. (Нар.творч.) Я звідки родом? З України! Я з пісні вийшов, як дитя. (М.Сингаївський.) Я ріс золоточубий, наче сонях. (І.Доценко.) Лиця байдужі, неначе стовпи, проминаю. (Б.Олійник.) І ласий до розваги блудний син  блукає за морями, як сновида. (П.Перебийніс.) Як Марко той Проклятий, я мушу все блукати і блукати. (М.Вороний.)

ІІ. Де ви, мої товариші колишні?  Ми розійшлися, мов стежки,  по лісі. (Леся Українка.) Всі прожиті радощі, всі пробуті муки йдуть, мов тіні тихії, держачись за руки. (І.Франко.) В такі часи співає у столярні фуганок мій, немов віолончель. (М.Стельмах.) Нас у майбутнє посила минуле, і ми йдемо,  немов дев’ятий вал. (Є.Гуцало.) У світі хитрая людина усюди в’ється, як хмелина. (Л.Глібов.) Світ простий-простий, неначе сніг. Світ складний, ну як сніжинка кожна. (І.Павлюк.)

 

* Переписати, розставляючи пропущені розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення).  Порівняльні звороти підкреслити як члени речення.

 

І. Як скалічений звір, небо в бурю сьогодні ревло. (Є.Гуцало.) Бив мене вітер жорсткий і жорстокий, як жерсть. (Б.Олійник.) А вітер сивий, як ведмідь, шкребе в віконце лапою. (А.Малишко.) Дерева стогнуть, стогнуть, як галерники, під канчуками крижаних вітрів. (О.Башкирова.) Місяць над річкою, мовби чумак, нахилився, місячні вуса туманом над бродом пливуть. Місяць, немовби чумак, нахилився над бродом, може, чумак цей з Чумацького Шляху верта? (Є.Гуцало.) А місяць – наче наголос над літерами хат. (І.Доценко.)

ІІ. Застиг, як ратник, явір край села. А дуби, мов полководці, вийшли з вітром на двобій. Дуби стоять кремезні, як Атланти, і на могутніх бронзових плечах  тримають споконвіку неба шати. Біля воріт на кучері вербові лягли, як сон, блакитні небеса. Сонце в роззолочених вогнях в хмари поринає, як в валізу. І сонце, мов святковий коровай, з-за обрію повільно випливає. Оранжево-червоне, як хурма, встає повільно сонце із-за гаю. А з вікон пада віялом проміння на землю, ніби золотавий сніп. Рожевий вечір, як фламінго, нам нами крила розпростер. В пахощах черемха, ніби ртуть, губить по краплині срібні чари. Дитячих літ стежини, як пергамент, потріскались...

                                                                                           З творів Д.Луценка.

* Диктант з коментуванням.

 

І. І явір, як древній той витязь, одягне убори свої. (В.Сосюра.) Задумавсь дуб, як древньоруський витязь, зеленим листям хлюпають думки. (Є.Гуцало.) Самотня груша, мов бабуся, тремтить над шляхом віковим. (М.Стельмах.) А дика груша світиться, як люстра. (Л.Костенко.) Старезні липи, мов жива сторожа, стоять при вході. (І.Франко.) За вікнами падають, наче хвилини, брунатні кулі дзвінких каштанів. (В.Коротич.) І вітряк, мов космічний пришелець, перед світом таємним закляк. (М.Чхан.) 

ІІ. Хай звучать валторни ніжні, мов тополя.  Київ – неповторний, як вкраїнська доля. (А.Камінчук.) А ранок золотий, немов перо жар-птиці. (Є.Гуцало.) Чорногузи, немов вертольоти, білу хмару колишуть на крилах і кладуть її в серце моє. (А.Малишко.) Над садом щебет ластів’їний летить, немов дитячий сміх. (О.Довгий.) І півень на подвір’ї, мов гультяй,  неквапно походжає в модних шортах. (Д.Луценко.) Як пошарпані акордеони, увечері півні співали. (Є.Гуцало.) В мовчанні півтьми лиш ластівка гострими свисне крильми, черкнувши, як блискавка, сутіні саду. (М.Бажан.)

 

Словник. Валторна – мідний духовий інструмент.

 

VІ. Вивчення нового матеріалу.

 

* Пояснення вчителя.

 

Порівняльні звороти не відділяються комою, якщо:

·                   зворот є складовою частиною  іменного складеного  присудка або тісно пов’язаний з присудком (без цього зворота присудок  втратить смисл) (напр.: Захід як вулканний  лан. (П.Тичина.),  Дитячі голоси як дзвіночки.(М.Коцюбинський.), У  хаті як у  віночку. (Нар.творч.)

·                   зворот близький за значенням до іменної частини складеного присудка (чоло стало як сніг), а також у порівняльних зворотах фразеологічного типу (все йде як по маслу; звучить як музика; ходить як герой).

 

VІІ. Виконання вправ на закріплення вивченого.

 

* Попереджувальний диктант. З’ясувати синтаксичну роль порівняльних зворотів.

 

Старенька мати коло шляху – немов криниця степова.  На плечах хустка білим птахом і сива-сива голова. (І.Доценко.) В діда руки, наче гнуті луки, непідкорені.(А.Малишко.) У діда руки цупкі, як буки. У діда плечі – як молодечі, по три аршини, як дві вершини. У діда серце – добра відерце.  Та він для діток як первоцвіток. (Д.Луценко.) Слово над долею – наче орел над горою. (В.Коротич.) Я – мов орел без сизих крил. Я – мов вістун серед могил. (Олександр Олесь.) Висока честь – усі скарби зложити на вівтaр і жити в пам’яті юрби як лицар і кобзар! (М.Вороний.) Дніпре наш рідний! Без краю ти гожий. Славим тебе ми як велетня вод! (П.Тичина.) Словом – як шовком вишиває, а ділом – як шилом шпигає. (Нар.творч.)

 

* Прочитати народні порівняння.  Два-три з них увести до самостійно складених речень.

 

І. Чорнобривий, як руде теля. Делікатний, як панський хорт. Дметься, як жаба. Надокучливий, як муха. Надутий, мов сич. Упертий, як цап. Холодний, як лід. Чистий, як сльоза. Прип’явся, як реп’ях.  Жвавий, як рак. Ганяють, як зайця.

ІІ. Бачить, як вовк, чує, як лисиця,  а повадки має свинячі. Схожий, як свиня на великий піст, як макогін на ночви, колесо  -  на оцет, а цуценя  - на пиріг. Схожий, як хвіст – на панахиду, олія – на дзвіницю, а ти – на молодицю.

Народна творчість.

VІІІ. Підя підсубиття підсумків уроку.

 

ІХ. Домашнє завдання.  П.25, вправа 671.

 

Текст  для контрольного читання мовчки

 

В дорозі

 

Степом їхало кілька вершників. Стомлені далекою дорогою коні йшли нешироким кроком, підминаючи сухі трави. Вершники, погойдуючись у сідлах, вели неквапливу балачку.

Максим виїхав наперед. Не був ватагом, але склалося само по собі – його слухалися, йому скорялися. Є такі люди, які перебирають на себе клопоти інших, мовби стоять перед кимось за них у одвіті.

Виїхали на горб. У широкій долині за гривою сірих очеретів поблискувала холодна синя стрічка. Зупинилися, глянули в усі боки.

-Тр-рр. Хлопці, дивіться! – раптом вигукнув наймолодший. – Троє!

Козаки побачили, як  ті троє з’їхали в воду, почали переїжджати річку. Максим свиснув, попустив поводи. Кінь з місця узяв скоком. Витягнувши шию, прищулив  вуха й  прослався в швидкому бігу. Товариші скакали поряд. На березі коней зупинили. Троє  уже були на середині річки.

- Чи не монахи, поглянь, як ряси по воді полощуться? – спитав хтось. - Ей, не тікайте, ми козаки! – крикнув, притуливши  долоні до рота.

 Але монахи ще поквапливіше смикали поводи. Один з них спрямував коня ліворуч, звідки було ближче до берега.

- Еге-гей! – підвівшись у стременах, гукнув Максим. – Праворуч бери, на брід!

Але монах не зважав. Він проїхав ще кілька сажнів, і враз його кінь, втративши під ногами  дно, пірнув під воду разом із вершником.

Два великі кола схопилися на тому місці. Завирувала вода, і, пирхаючи й хропучи, кінь виринув без вершника. Монах виплив теж, але кінь, поминувши його,  швидко поплив до берега.

"Потоне, - майнуло в Максимовій голові. – Довго не продержиться: одяг потягне на дно”.

- Ей, тримайся! – Невеликим гострим ножем Максим черкнув по одній, потім по другій попрузі. Обіперся об кінську шию і скинув сідло на землю.  За хвилину він плив до потопаючого. Вже кілька разів вода  схоплювалася над головою монаха, один раз він пробув під водою дуже довго -  видно, вже втрачав сили.

Орлик двома дужими ривками  підплив до потопаючого. Максим схопив монаха за плече, і той, відчувши опору, відчайдушно борсаючись, вчепився в Максимову руку, а тоді цупкими, мов клешні, пальцями вхопився й за сорочку.

Максим зісковзнув з коня.  Страх тугим кільцем стиснув йому груди. Десь у глибині свідомості  майнула думка: "Даремно поплив рятувати”, - й згинула, він увесь напружився – думки били поштовхами, на сполох, одначе були спрямовані на рятунок, на берег, серце налилося одчайною людською силою.

Максим шалено працював правою рукою й обома ногами, але відчував, що майже не рухається вперед, дужче й дужче занурюючись у воду. Він ще раз рвонув ліву руку і в цю мить побачив  поряд з собою кінську голову. Це був Орлик. Муштрований і на такий лихий випадок,  він підплив зовсім близько до господаря.  Максим міцно обхопив правою рукою  кінську шию, а лівою підтягнув  ближче монаха.

Кінь виволік їх на берег, де вже стояли   двоє монахів. Піднявши за комір врятованого, Максим поставив його на ноги.

Козаки швидко розклали багаття. Біля вогню Максим роздягнувся, насухо витерся  шорсткою киреєю. Переодягнувся в сухе,  випив горілки і підсунувся якнайближче до  вогнища.  Тут вже сидів, клацаючи зубами, врятований монах.

До Максима підійшов  інший, високий монах, присів навпочіпки.

- Благословляю, сину, святе діло зробив ти, - мовив він. – Ми помолимося за тебе, і Господь прийме наші молитви. На Січі скажу твоєму курінному, щоб винагороду дав тобі.

Максим похитав головою.

- За врятовані душі грошей не беру.

Максим роздивлявся високого монаха. Довге бліде обличчя, довга борода, уважні очі під тонкими бровами. Од нього віяло аскетичністю, але й силою.

- Доброго коня маєш, козаче, - сказав монах. – Обох вас сьогодні врятував.

-  Моєму коневі ціни немає. Все моє багатство, вся моя маєтність. І сват, і побратим вірний, як співають у пісні. З виду непоказний, ще й вилиняв – перехворів. Не вперше мене рятує. Кажуть, скотина без’язика, нічого не розуміє. Неправда це.

За  якусь годину козаки з монахами рушили в путь. Треба було до вечора дістатися до своїх. (За Ю.Мушкетиком; 600 сл.)

 

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:

 

1. Козаки побачили, як річку переїжджають

а) двоє вершників;

б) троє  вершників;

в) четверо вершників.

2. Те, що вершники були монахи, козаки зрозуміли

а) з блідості їхніх облич;

б) з характерної манери поведінки;

в) з одягу (по воді полоскалися ряси).

3. Кінь одного з монахів втратив під ногами  дно, тому що

а) був норовливий і не слухався хазяїна;

б) боявся води й  безладно рухався;

в) монах сам скерував його туди, звідки було ближче до берега.

4. Виринувши без вершника, монахів кінь

а) поплив на порятунок  вершникові;

б) чимдуж поплив до берега;

в) почав тонути.

5. Максим зрозумів: монах потоне,

а) бо одяг потягне його на дно;

б) бо він зовсім не вміє плавати;

в) бо дуже холодна вода.

6. Поспішаючи на порятунок монахові, Максим

а) скинув на землю зброю;

б) скинув на землю взуття й одяг;

в) скинув на землю сідло.

7. Допливши, Максим схопив потопаючого

а) за волосся;

б) за руку;

в) за плече.

8. Коли потопаючий вчепився в Макимову руку й сорочку, козак

а) щосили вдарив його;

б) щосили відіпхнув його;

в) зісковзнув з коня.

9. Потопаючих урятував

а) Максимів кінь;

б) монахів кінь;

в) один з монахів.

10. На знак подяки високий монах запропонував

а) помолитися за Максима і  заплатити йому з монастирської казни;

б) помолитися за Максима і сказати кошовому, щоб той його нагородив;

в) помолитися за Максима й прийняти до свого монастиря.

11. Слово аскетичність має таке значення:

а) крайнє обмеження потреб, відмова від життєвих благ з метою досягнення релігійного або морального ідеалу;

б) захворювання, спричинене  крайнім обмеженням потреб і  відмовою від життєвих благ;

в) фізичне ослаблення, виснаження, спричинене суворим дотриманням посту.

12. Кінь був для   Максима

а) талісманом у боях з ворогами;

б) побратимом та єдиною маєтністю;

в) пам’яттю про рідну домівку.

Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів
Популярні матеріали