Тематичне тестування (тема: Речення з однорідними членами) Контрольне читання мовчки

Мета: з’ясувати рівень здобутих учнями знань і сформованості умінь з теми "Речення з однорідними членами”, а також рівень сформованості комунікативних умінь, зокрема вміння читати мовчки; розвивати логічне мислення, пам’ять, навички використовувати здобуті теоретичних знання на практиці, формувати вміння робити висновки,  удосконалювати навички самостійної роботи.

Тип уроку:  урок перевірки  й обліку  здобутих знань, умінь і навичок.

 

Хід уроку

 

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

 

ІІ. Проведення тематичного контролю.

 

* Інструктаж щодо проведення тестування.

 

* Проведення тематичного тестування.

 

* Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як тестові завдання виконано).

 

ІІІ. Проведення контрольного читання мовчки.

 

* Інструктаж  щодо  проведення контрольного читання мовчки.

 

* Проведення  контрольного читання мовчки.

 

* Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як дано відповіді на тестові запитання).

 

V. Підбиття підсумків уроку.

 

VІ. Домашнє завдання.  П. 10, вправа  170 (І).

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ  ДЛЯ ТЕМАТИЧНОГО КОНТРОЛЮ (зразки)

 

1. Однорідні члени речення

а) передають ставлення мовця до висловлюваного;

б) називають того, до кого звертаються з мовленням;

в) відповідають на одне й те питання, відносяться до одного й того самого слова в реченні.

Скласти (пригадати) й записати речення, ускладнене однoрідними членами (напр.: Шевченки, Гоголі, Сократи ще виростуть на цій землі. (Д.Луценко.)  Пронеслись, прокопотіли днів гривастих коні. (А.Малишко.)

2. Між однорідними членами речення ставиться

а) тире;

б) коми;

в) коми і тире.

Скласти (пригадати) й записати речення з однорідними членами, не поєднаними сполучниками (напр.:  І в пісні обізвалась Україна, у сонячному співі ожила. (Р.Лубківський.) Ми щасливі були у роботі, дерзанні, горінні. (Л.Забашта.) Дзвенить, бринить, гуде крилата твоєї мудрості бджола. (А.Малишко.)

3. Узагальнювальне слово при однорідних членах речення виступає в реченні

а) завжди означенням;

б) завжди додатком;

в) тим самим членом речення, що й однорідні члени, до яких воно відноситься.

Скласти (пригадати) й записати речення з узагальнювальним словом перед однорідними членами (напр.: У мене гарне товариство: Шекспір, і Лермонтов, і Блок. (Л.Костенко.) І забудеться все: і морози, і люта завія. (К.Оверченко.)  Все тимчасове: інструкції, слава і гроші, злет і падіння. (Ю.Каплан.)  Все я пізнав там: і втрати зловісні, і радість, і горе, і спів солов’я. (Д.Луценко.)

4. Якщо узагальнювальне слово стоїться після однорідних членів речення, перед ним ставиться

а) двокрапка;

б) тире;

в) кома.

Скласти (пригадати) й записати речення з узагальнювальним словом після однорідних членів (напр.: І перші стежечки від хати, і рідний запах рути-м’яти, і срібні сурми журавлів, сльота і ранки голубі – все заплелося в тій дорозі. (А.Малишко.)

5. Поширені однорідні члени речення наявні  в  такому реченні:

а) Отчизни дорога нам кожна стежка й смужка. (М.Рильський.);

б) Скинути й забути, як гадюка шкіру, я хотів нещастя, і злобу, і лють. (М.Ракич.);

в) Шаную  плуг, долоні мозолясті, тепло і ласку від упертих рук. (А.Малишко.)

Скласти (пригадати) й записати речення з поширеними однорідними членами речення (напр.: Тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок мене на ниву батьківську веде. (В.Симоненко.)Сніг, розвихрений копитом, птиць привіти угорі – все в душі моїй відбито. (В.Сосюра.)

6. Неоднорідні означення є у реченні:

а) І ридає рояль за стіною про далекі загублені дні. (В.Сосюра.);

б) З ротатим, ридаючим риком вітри орди хмар несуть. (В.Симоненко.);

в) З дому рано мене повела неспокійна епоха по тернистих дорогах важкого, складного життя. (Д.Луценко.)

Скласти (пригадати) й записати речення з  неоднорідними означеннями (напр.: Шипшини кущ у мене під вікном цвіте блідо-рожевим ніжним  цвітом. (М.Рильський.) На хаті колесо приб’ю, а там я поселю крилату лелечу клекітну сім’ю. (Д.Павличко.)

    

ТЕКСТ ДЛЯ КОНТРОЛЬНОГО ЧИТАННЯ МОВЧКИ

 

Пам’ятник  Богдану Хмельницькому

 

Пам’ятник Богдану Хмельницькому в Києві був урочисто освячений і відкритий 11 липня 1888 року.

Ідея встановити  монумент гетьманові  виникла ще у 50-х роках ХІХ  ст. Ініціатором створення пам’ятника став Голова археологічної комісії Михайло Юзефович. Лише 1869 року цар видав Указ про встановлення  монумента, а ще через рік дозволив збирати на це кошти.

Зібрано було небагато. Жертвували на пам’ятник переважно найбідніші люди: селяни,  солдати, ремісники,  робітники, низькооплачувані службовці.  Вдалося зібрати лише 37 тисяч карбованців. У кошторисі ж виконання пам’ятника за схваленим проектом  оцінювалось у 145 тисяч. Щоб зменшити витрати, автору ескізних рисунків монумента Михайлові Йосиповичу Микешину довелося  відмовитися  від багатьох елементів  первісного задуму. Не було грошей на відлиття барельєфів "Битва під Збаражем”, "В’їзд козацького війська до Києва”, скульптурних зображень  переможених ворогів: поляка, єврейського орендаря, єзуїта. Не вистачало грошей  на постать кобзаря, в якому мав вгадуватися Тарас Шевченко.

З політичних мотивів цар заборонив  коневі гетьмана топтати польський  прапор. До того ж,  поки тривала робота  над пам’ятником,  минула мода на багатофігурні композиції.

Всю увагу Михайло Микешин зосередив на  поставі вершника. Історик Володимир Антонович познайомив митця з багатьма  портретами Богдана Хмельницького, зразками військового одягу й зброї того часу. Кінь теж мав бути не перший-ліпший, а саме такий,  на якому їздив Хмельницький  під час тривалих  переходів, у боях: витривалий, сильний, безвідмовний у бою й відданий своєму господарю. За розпорядженням  козачого генерала Г.Янова  степових коней приводили для малювання прямо в петербурзьку майстерню Микешина.

Тепер треба було дістати бронзу. З державної казни уряд виділити її відмовився. Невідомо, на який термін розтягнулася б робота над монументом, якби Морське відомство не  передало на виготовлення статуї 1600 пудів старої корабельної міді.

Щось символічне є в тому,  що у бронзі монумента гетьманові  сплавлені численні деталі із колишніх кораблів, що борознили моря й океани, долали бурю й негоду. Як усе це перегукується з долею самого гетьмана, його війська й усього українського народу!

Михайло Микешин був, по суті, не скульптором, а рисувальником. За його проектом статую гетьмана було відлито в Петербурзі скульптором Пієм Адамовичем Веліонським. Скульптор Артемій Лаврентійович Обер створив статую коня.

Отже, скульптура була готова. Лишалося тільки встановити її. Але справа розтягнулася на  довгих вісім років. Хто має  оплачувати перевезення скульптури з Петербурга до Києва? Де її зберігати до встановлення на постаменті? Яким буде цей постамент? В якому місці встаноити пам’ятник? Всі ці проблеми розв’язували   надто повільно. Голові ініціативного комітету зі спорудження пам’ятника Михайлові Юзефовичу було  вже за вісімдесят, йому часто бракувало сил і здоров’я боротися із спритними чиновниками, які гальмували справу.

Допроваджена 1880 року до Києва композиція  багато років пролежала у дворі Старокиївської поліційної дільниці. На заваді встановленню пам’ятника стояло те ж безгрошів’я.

Нарешті, місто передало  архітекторові В.Николаєву гранітні  брили, що залишилися після встановлення Ланцюгового мосту через Дніпро. З них і було споруджено непропорційний відносно статуї постамент.  На місці невиготовлених барельєфів на п’єдесталі з’явилися написи: "Воліємо під Царя Східного” та "Богдану Хмельницькому – Єдина Неділима Росія”. Щоб приховати  диспропорції пам’ятника, замалий постамент  декорували диким плющем та виноградом, а  увесь монумент обсадили чагарником, молодими деревами, встановили легку огорожу й традиційні ліхтарі.

Жваве обговорення викликав вибір  місця  встановлення пам’ятника. Спочатку монумент вирішили встановити на Бесарабській площі, відповідним чином  її перейменувавши.  Проте Київська Дума  постановила розташувати пам’ятник  у центрі Софійської площі, якраз напроти вівтарної стіни собору, відомої під назвою  "Нерушимої стіни”.

З цього приводу київське духовенство надіслало скаргу Святійшому Синодові. Якби  монумент розташували  на запропонованому Думою місці,  благочестиві християни, підходячи до Софійського собору,   були б змушені  хреститися в бік кінського хвоста.

Справедлива скарга змусила шукати компромісу. Пам’ятник таки встановили на Софійській площі,  проте розвернули його так, що гетьманові, який відповідно до первісного задуму мав  погрожувати булавою Варшаві, довелося  показувати нею на Москву, звісно, закликаючи до єднання.

Після 1917 р. З пам’ятником відбулися певні метаморфози. Було розібрано огорожу, демонтовано ліхтарі,  зрубано дерева й кущі. П’єдестал очистили не тільки від написів, а й від в’юнких  рослин.

Незважаючи на відхилення від первісного задуму, пам’ятник Богдану Хмельницькому  був і залишається  видатним твором монументальної скульптури другої половини  ХІХ ст., визитівкою Києва. (За О.Анісімовим, Д.Степовиком;  645 сл.)

 

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:

 

1. Пам’ятник Богдану Хмельницькому в Києві було  відкрито

а)  1788 року;

б) 1888 року;

в) 1988 року.

2. Ініціатором створення пам’ятника став 

а) Михайло Грушевський;

б) Володимир Антонович;

в) Михайло Юзефович.

3. На п’єдесталі монумента було задумано закріпити барельєфи

а) "Битва під Берестечком”, "В’їзд козацького війська до Києва”;

б) "Битва під Збаражем”, "В’їзд козацького війська до Києва”;

в) "Битва під  Жовтими Водами”; "В’їзд козацького війська до Львова”.

4. В образі задуманого кобзаря  у  скульптурній композиції мав               вгадуватися

а) Григорій Сковорода;

б) Іван Котляревський;

в) Тарас Шевченко.

5. З портретами Богдана Хмельницького Михайла Микешина познайомив історик

а) Михайло Грушевський;

б) Микола Аркас;

в) Володимир Антонович.

6. Бронзу на виготовлення кінної статуї було  надано

а) урядом;

б) Морським  відомством;

в) сталеплавильним заводом.

7. Встановлення вже готового пам’ятника розтягнулося на

а) 5 років;

б) 8 років;

в) 10 років.

8. На виготовлення п’єдестала пам’ятника пішли

а) нові  мармурові плити;

б) нові гранітні плити;

в) гранітні  брили, що залишилися після встановлення Ланцюгового мосту.

9. Диспропорції пам’ятника полягають у тому, що

а) кінь завеликий для вершника;

б) п’єдестал занадто великий;

в) п’єдестал малий у порівннні зі статуєю.

10. Інакше розвернути пам’ятник стосовно собору його авторів змусила

а) скарга духовенства  Святійшому Синодові;

б) невдоволення Київської Думи;

в) прохання киян.

11. Слово метаморфоза має таке значення:

а) докорінна зміна,  невпізнанність когось або чогось;

б) космічне тіло, що, не встигнувши розплавитись в атмосфері,  досягає поверхні Землі;

в) відчуження від людей, людиноненависництво;

12. Типом мовлення, покладеним в основу опрацьованого тексту, є

а) роповідь про історію  створення і встановлення пам’ятника;

б) опис пам’ятника  гетьману Богдану Хмельницькому;

в) роздуми щодо внеску Богдана Хмельницького в історію України.