План конспект 8 КЛАС ПИСЬМОВИЙ ТВІР-ОПОВІДАННЯ З ОБРАМЛЕННЯМ НА ОСНОВІ ПОЧУТОГО
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 28-04-2013, 21:36

8КЛАС

ПИСЬМОВИЙ ТВІР-ОПОВІДАННЯ З ОБРАМЛЕННЯМ НА ОСНОВІ ПОЧУТОГО

Мета: удосконалити мовленнєво-мислительні вміння усвідомлювати тему й основну думку, логіку викладу, тип і стиль мовлення; розвивати мовленнєво-комунікативні вміння здійснювати змістово-композиційний і мовний аналіз публіцистичного тексту з обрамленням, створювати власні твори-оповідання з обрамленням на основі почутого.

Тип уроку:    урок розвитку комунікативних умінь.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення восьмикласників з темою, метою й завданнями урок

    1. Прочитайте початок і закінчення оповідання С. Васильченка «Чайка». Що спільного між ними?

ПОЧАТОК

По садах вітри гасають, а над садами зоріє небо осіннє.

Маленьку хату обступили кругом високі ясени... Крізь бур'яни блимає низеньке

віконце, блакиттю мальоване, у віконце шматок білої стіни видно в хаті, а на стіні

на білій з-під чола позирає невеселий селюк у шапці. Чорнобривцями заквітчаний,

у рушники прибраний, а сам думний та сумний...

Очима до нього сидить на полу мати — праву руку на груди поклала, а на ліву

— голову схилила.

 Вітри гудуть,  а  ясени скриплять,  а  матері дрімається.  Дрімається  та  и

вчувається, що то, пустуючи, на гіллях гойдаються діти. Го-ой-да! Го-ой-да-ша!..  ОСНОВНА ЧАСТИНА

Було у матері їх, синів, троє...

ЗАКІНЧЕННЯ

Співали півні.

Одні й другі — сидить мати, як сиділа.

А вітри гудуть...

Вітри гудуть, а ясени риплять, а матері дрімається...

Затріщав каганець — гасне.

Глибоко-глибоко зітхнула, підвелась, наладила ґніт.

Стала посеред хати, на того селюка, що на стіні, очі зводить...

Підійшла  до малюнка,  обсмикала  рушник, краще  квіти  порівняла, починає

говорити до нього стиха:

— Скажи, сумний, скажи, невеселий, ще й не радісний: куди мої діти позаводив? Де

мені шукати? Куди листи слати? 

        Чому, на вашу думку, автор створив таке обрамлення для цього твору?

ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

1. Бесіда з учнями.

1)  Що називається оповіданням?

2)  Який тип мовлення покладено в основу тексту оповідання? Чому?

3)  Чому оповідання складається в художньому стилі?

4)  Яка кількість персонажів здебільшого діє в оповіданні?

5)  Чому в основу оповідання покладено розповідь про одну подію з життя

персонажа?

6)  Наскільки важливою для героя оповідання є описана подія?

7)  Які композиційні елементи є для оповідання обов'язковими?

8) Що називається зав'язкою, кульмінацією та розв'язкою?

9)  Чи можливе оповідання без кульмінації?

Зверніть увагу!

В оповіданні поєднуються різні типи мовлення (розповідь, опис, роздум), часто використовуються діалоги.

2. Колективна робота з текстом-зразком

        Прочитати вголос текст. Визначити його стильову належність. Довести, що висловлювання належить до оповідання.

ЛЮДИНА ІДЕЇ

Неодноразово беручи участь у Міжнародному конкурсі знавців з української мови імені Петра Яцика й перемагаючи в ньому, я кілька разів зустрічався з письменником, літературознавцем, громадським діячем Михайлом Слабошпицьким. Так, рік тому на одній із таких зустрічей мені випала нагода почути розповідь про українців західного світу, найвизначніших особистостей сучасної української діаспори. Але більше всього мене вразили його спогади про Дмитра Нитченка. Ось що розказав Михайло Слабошпицький про цю людину ідеї, подвижника і добротворця:

— Десь напередодні здобуття Україною незалежності я написав до письменницької газети невелику статтю про те, що в Австралії живе український письменник Дмитро Нитченко, він же й Дмитро Чуб, і настав час видати в нас його твори, серед яких я називав особливо корисну для дітей книгу «Живий Шевченко».

По якомусь часі я одержав від нього листа, у якому він дякував за увагу й прихильне до нього слово. І більше нічого особливого в листі не було — звичайний жест увічливості чемної людини. Щоправда, не кожен із нас охочий до таких інтелігентних відписок, оскільки не завжди знаходимо для цього час. Це вже пізніше я довідався, що Нитченко не полишав без уваги й відповіді жодного листа, усім відповідав, для всіх знаходив і добру пораду, й просто добре слово.

Далі я одержав від нього кілька бандеролей з книгами. Довідався також, що він шле ці бандеролі доброму десяткові київських письменників. До приїзду Дмитра Васильовича в Київ я мав не тільки всі його книги, а й чимало творів українських письменників діаспори, що вийшли в різних країнах світу.

А потім була зустріч у готелі «Дніпро». Коли я його побачив, то справді не повірив очам своїм. З біографічної довідки знав, що Нитченко народився 1905 року. Отже, за плечима в нього — усього-на-всього! — вже понад вісім з половиною десятиліть. А він — жвавий, ще поставний і допитливий. У готелі Нитченко жив на сьомому чи на восьмому поверсі. Оскільки в готелі йшла реконструкція, ліфт не працював. Ми добиралися нагору сходами. Я захекався й зупинився. «Що з вами?» — запитав він. «Та щось серце заходиться». — «А я ще, слава Богу, тримаюся»,— сказав він таким тоном, начеб він був молодшого за мене віку, і ми обоє дружно розреготалися.

Дмитро Васильович розповів, що ніколи не був зразково здоровою людиною, навіть і в юності. Але саме завдяки фізичним вправам та правильному харчуванню він ще зміг дозволити собі таку неблизьку подорож. Я приготувався вислухати довгу лекцію про здоровий спосіб життя, систему правильного харчування, про різні дієти. Але Нитченко сказав, що в нього біля хати росте яблуневий сад, тому він завжди має свої яблука і ніколи не сідає без них до столу. Життя веде абсолютно аскетичне - не курить, не п’є, не переїдає. Єдина його розкіш — бібліотека, єдиний відпочинок (як і робота) — за книгою. Те, що він належить до вкрай нечисленного у світі «племені» книжників, я зрозумів уже тоді, у готелі.

Книжки тут були скрізь: на підвіконні, на столі, на ліжку, на телевізорі. Усе це він або купив у Києві, або йому тут подарували. Бідкався, як доправить увесь цей вантаж до Австралії. Я сам маю бібліофільські рефлекси, але ще не бачив такого просвітлено-щасливого обличчя в людини, яка вхопила до рук книгу, що за нею вона, каже, полювала роками. Таким був Дмитро Нитченко, коли демонстрував мені здобуті в Києві книжкові скарби. Тож і не дивуєшся вже, читаючи в його мемуарах про те, як, від’їжджаючи у квітні 1948 року з таборів переміщених осіб до Австралії, маючи, як це передбачено інструкцією, вкрай обмежену кількість вантажу, він везе із собою видані в Новому Ульмі твори українських класиків. Гадаю, в цьому Нитченко був схожий завперш на себе самого. І відтоді він мені згадується тільки таким — із книгою в тремтячих від радості руках і зі справді щасливим обличчям.

Ми більше ніколи не зустрілися. Лиш по-княжому щедрими привітами йшли мені від нього бандеролі книг.

Згодом, осмисливши спогади Михайла Слабошпицького, я зрозумів: саме такі люди й творили Україну поза Україною. Вони ставали національними лідерами, гуртували довкола себе земляків, організовували їх у культурні громади, освітні і творчі об’єднання. І то велике щастя, якщо такі люди знаходяться. Їх завжди й повсюди катастрофічно бракує. Бо й народжується їх значно менше, аніж людей звичайних (Я. Дмитренко).

?                Яку структуру має текст-оповідання?

?                Виділити в тексті обрамлення і з’ясувати, яку функцію воно виконує у структурі оповідання.

2. Розповідь  вчителя.

Обрамлення —  така частина  композиції  твору, яка  є ніби  рамкою для розповіді

про  інші — основні — події. Найчастіше саме з обрамлення читач дізнається про

джерело  викладеної в  основній  частині оповідання  інформації  або про  подальшу

долю персонажів твору.

3. Робота з підручником

Опрацювати статтю на ст.226-227.

ІV. Формування вмінь моделювати твір-оповідання з обрамленням

1.  Прочитайте текст.  Визначте  стиль мовлення,  тему  і основну  думку.

Простежте, як розкривається основна  думка  оповідання в його композиції

(визначте зав'язку, кульмінацію, розв'язку).

ЛЕЛЕЧИЙ СУД

Якось  восени я  йшов  полем і  побачив:  на великому  лузі  зібралося багато

лелек.  Вони утворили  коло,  а  в  колі тім  з  опущеною головою  стояв  один,

красень, і слухав стрекотливу, тривожну мову своїх побратимів...

Зовсім випадково я довідався, за що покарали лелеку.

Мені  розповіли, що  того  літа в  сусідньому  селі під  час  грози блискавка

підпалила хату, на якій багато років жили лелеки. Господар хати майже з вогню

виніс  дітей і  дружину.  Він же,  лелека,  рятуючи себе,  відразу  полетів геть  од

пожежі,  забувши про свою родину. На виручку прилетіли інші лелеки, але вже

було  пізно - мати  з  двома маленькими  нелітками загинули  у  вогні. Лелека все

літо ховався, а коли настала пора вильоту, він тихенько пристав до зграї. Але там

його упізнали й засудили на вічну самотність (За В. Земляком).

        Про що йдеться у початковій частині тексту? Доповніть текст

завершальною частиною, яка б спільно з початковою створила обрамлення.

3. Прочитайте текст. Про що в ньому розповідається? Чи можна вважати його

оповіданням? Запишіть зліва елементи сюжету, а справа - пункти плану твору,

які відповідали б цим сюжетним елементам.

Придумайте до тексту обрамлення.

ДИВОСИЛ

Давним-давно  одному чоловікові  ворожка  наворожила, що  він  помре, якщо

доторкнеться до свого сина. Той любив одинака, проте й життям дорожив. Тому

звелів відвезти сина у далекі краї, щоб не збувалося оте пророкування ворожки.

Лише гінці зрідка доносили вістку про нього.

Минули роки. Одного разу батько одержав звістку, що син ходив на війну, був

там  поранений і  зараз  лежить недужий,  з  дня на  день  смерті дожидає.

Запечалився  батько. Найняв  найкращих  лікарів і  послав  їх рятувати  свого

безталанного  одинака. Проте  нічим  лікарі зарадити  не  змогли. Тоді  старий

батько  сам полинув  до  сина, сльозами  обмив  його рани.  І  сталося диво:  рани

затяглися  і син  одужав.  Щасливий батько  обнімав  його, пригортав  і  не  міг

натішитися, забувши про слова ворожки.

Та  словам тим  належало  збутися. І  батька  не стало.  Проте  він не  помер,  а

перетворився на дивосил - лікувальне зілля (За Є. Шморгуном).

Складіть усний  твір за поданим обрамленням. Доберіть заголовок. 

ПОЧАТОК

Прізвища, на жаль, не знаю. їй було, здається, сімнадцять... Бачу її болісні дитячі

очі  (війна   не  місце для  жінок),  пам'ятаю, спитав  ім'я.  Галинка. Медсестро!

Сестро! Ти не бачила того бою до кінця...

ЗАКІНЧЕННЯ

Медсестрі  Галинці (прізвище  невідоме)  було лише  сімнадцять  років... Вона не

бачила того бою до кінця...

V. Самостійне складання твору-оповідання з обрамленням

        Пригадайте оригінальну історію, яку ви почули від однокласників, знайомих,

рідних,  по телебаченню  чи  радіо тощо.  Яким  матеріалом можна  доповнити

почуте, щоб яскравіше донести до читача (слухача) її зміст, висловити думку? 

Що  в почутій  історії можна  назвати її  зав'язкою,  а що -  кульмінацією? Чим

закінчилася історія?

Придумайте до почутої історії обрамлення (початкову й завершальну частини).

Складіть і запишіть складний план твору-оповідання на основі почутого 

обрамленням). Доберіть до нього заголовок. За планом напишіть твір-оповідання.

Скористайтеся поданими нижче схемою плану і порадами.

        Схема складного плану твору-оповідання з обрамленням

Обрамлення(початкова частина)     І. Вступ.

Почуте                                                II. Основна частина.

(зав'язка, кульмінація,                    1.

розвиток дії, розв'язка)                    2.

                                                             3.

Обрамлення (завершальна частина)    III. Висновок.

Поради щодо написання твору-оповідання

1.  Описуючи події,  покажіть  героїв у  дії,  а не  тільки  розповідайте про  них;

включайте в оповідання (якщо це відповідає темі й основній думці) описи природи,

обставин, місця, зовнішності героїв;

2. Використовуйте слова та вирази,  за допомогою яких пов'язуються композиційні

частини оповідання, передається послідовність дій (одного разу, раптом, у той же

час, ось такий випадок тощо);

3.  Пам'ятайте про  засоби  зв'язку речень  у  тексті (вживання  сполучників,

займенників, прислівників; синонімів, спільнокореневих слів тощо);

4. Не забувайте, що оповідання пишуться в художньому стилі;

5. Пам'ятайте про вимоги до мовлення.

VI. Підсумок уроку

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

Відредагувати чернетку і переписати твір у зошит.  

 

Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів