УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

РОДИННО-ПОБУТОВІ ПІСНІ
Цвіте терен, цвіте терен Цвіте терен, цвіте терен,

А цвіт опадає,

Хто в любові не знається, }2

Той горя не знає.

А я, молоденька,

Вже горя зазнала, }2

Вечероньки не доїла.

Нічки не доспала.

Візьму я крісельце,

Сяду край віконця,

Іще очі не дрімали,

А вже сходить сонце.

Хоч дрімайте, не дрімайте —

Не будете спати,

Десь поїхав мій миленький

Іншої шукати.

Нехай іде, нехай їде.

Нехай не вернеться, }2

Не дасть йому Господь щастя,

Куди повернеться.

Очі мої, очі мої,

Що ви наробили,

Що всі люди обминали,

А ви полюбили?

Коментар

Терен — символічна рослина і в літературі, і у фольклорі. Це символ перешкод, страждання. Дівчина полюбила того, хто, можливо, не вартий її кохання, бо поїхав «іншої шукати». А може, це тільки ревнощі, і дівчина вірить, виглядає милого. Любов — це віра й надія, щастя й нещастя, і хоч у пісні співається, що «хто з любов'ю не знається, той горя не знає», усе ж без любові, навіть нерозділеної, людині не можна, вона не пізнає справжнього щастя. Пісня має характерні ознаки фольклору — повтори, звертання, риторичні питання, зменшувально-пестливі слова.