РОДИННО-ПОБУТОВІ ПІСНІ
Світи, світи, місяченьку, та й на мій перелаз «Світи, світи, місяченьку, та й на мій перелаз, (2)

Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоть раз».

«Я до тебе більш не прийду, нехай хтось інший іде, (2)

Єсть у мене друга дівчина, вона на мене жде».

«Ой коли б я крила мала ще й солов'я очі, (2)

Я б до тебе прилетіла серед опівночі.

Я б до тебе прилетіла, біля тебе сіла, (2)

Я б з тобою, .мій миленький, розмову повела.

Як з тобою кохалися — сухі дуби цвіли, (2)

А як стали розлучатись — зелені пов'яли.

Щоб ті трави повсихали, що так рано цвіли, (2)

Щоб ті люди щастя не мали, що нас розлучили».



Коментар

Пісня «Світи, світи, місяченьку...» змальовує класичний «любовний трикутник» — дівчина кохає парубка, а той знаходить собі іншу. Дівчина нагадує про їхні щирі раніше стосунки, про те, що «й сухі дуби цвіли», а потім і «зелені пов'яли», як розлучились. Вона ладна пташкою стати, щоб прилетіти до милого на розмову, і картає тих, хто їх розлучив, натякаючи, що на чужому нещасті свого щастя не збудуєш. Діалоги, повтори, поетичний паралелізм та інші засоби виразності роблять твір художньо довершеним.